Забезпечення позитивної мотивації майбутніх вихователів щодо необхідності фахової методичної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Забезпечення позитивної мотивації майбутніх вихователів щодо необхідності фахової методичної підготовки

Найда Руслана Григорівна

кандидат педагогічних наук, доцент, голова циклової комісії, ВСП «Дубенський педагогічний фаховий коледж Рівненського державного гуманітарного університету»

Анотація

Стаття присвячена аналізу проблеми забезпечення позитивної мотивації майбутніх фахівців до здобуття професійної освіти,

На основі наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених зроблено висновок, що позитивна мотивація як педагогічна умова створює підґрунтя для впровадження методологічних підходів та розробки змісту фахової методичної підготовки під час підготовки фахового молодшого бакалавра зі спеціальності 012 Дошкільна освіта.

Проаналізовано словникові джерела та вивчено трактування понять «мотив», «мотивація», «позитивна мотивація». З'ясовано, що позитивна мотивація потрактовується ученими як сукупність природних та соціальних чинників, які спонукають майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти долучитися до освітнього процесу та впливають на його ефективність.

Визначено головні характеристики позитивної мотивації, як-от: індивідуальних особливостей здобувачів освіти, характеру соціальної групи, яка є прямим або опосередкованим об'єктом для наслідування, рівня розвитку академічної спільноти тощо.

Доведено, що позитивна мотивація передумовою стимулювання потреби здобувачів освіти в опануванні освітніх компонентів, що формують компетентності та виступає складним психічним утворенням, організованим самою особистістю, перед закладом фахової освіти постає завдання забезпечення розуміння майбутніми вихователями необхідності фахової методичної підготовки. Зазначено, що вдосконалення методичної підготовленості майбутніх вихователів можливе через стимулювання мотиваторів, що слугуватимуть самостійному формуванню позитивної мотивації. позитивна мотивація вихователь фаховий

У статті з'ясовано, що створення позитивної мотивації в освітньому процесі можливо за допомогою методичних прийомів та способів, мають організаційно-дидактичну спрямованість. Визначено, організаційні та дидактичні підходи до забезпечення позитивної мотивації майбутніх вихователів до здобуття фахової освіти. Детально обґрунтовано методичні підходи до створення позитивної мотивації у здобувачів освіти в педагогічних коледжах та визначено ефективні прийоми навчання, які можуть використовуватися під час викладання фахових методик.

Ключові слова. Мотивація, позитивна мотивація, майбутні вихователів закладів дошкільної освіти, педагогічний коледж.

Abstract

Naida Ruslana Hryhorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Chair of the Cycle Commission, VSP "Dubno Pedagogical College of the Rivne State Humanitarian University"

PROVIDING POSITIVE MOTIVATION OF FUTURE EDUCATORS REGARDING THE NEED FOR PROFESSIONAL METHODOLOGICAL TRAINING

The article is devoted to the analysis of the problem of ensuring positive motivation of future specialists to obtain professional education,

On the basis of scientific research of domestic and foreign scientists, it is concluded that positive motivation as a pedagogical condition creates the basis for the introduction of methodological approaches and the development of the content of professional methodological training during the training of junior bachelor in the specialty 012 Preschool Education.

The dictionary sources are analyzed and the interpretation of the concepts of "motive", "motivation", "positive motivation" is studied. It is found that positive motivation is interpreted by scientists as a set of natural and social factors that encourage future preschool teachers to join the educational process and affect its effectiveness.

The main characteristics of positive motivation are determined, such as: individual characteristics of students, the nature of the social group, which is a direct or indirect object of imitation, the level of development of the academic community, etc.

It is proved that positive motivation is a prerequisite for stimulating the need of students to master the educational components that form competencies and is a complex mental formation organized by the personality itself, the task of ensuring that future educators understand the need for professional methodological training is faced by the institution of vocational education. It is noted that the improvement of methodological preparedness of future educators is possible through the stimulation of motivators that will serve the independent formation of positive motivation.

The article finds out that the creation of positive motivation in the educational process is possible with the help of methodological techniques and methods that have an organizational and didactic orientation. The organizational and didactic approaches to ensuring the positive motivation of future educators to obtain professional education are determined. Methodological approaches to creating positive motivation in students of pedagogical colleges are substantiated in detail and effective teaching methods that can be used in teaching professional methods are identified.

Keywords. Motivation, positive motivation, future preschool teachers, pedagogical college.

Постановка проблеми

Рушійною силою у формуванні патернів поведінки особистості та професійній діяльності фахівця є мотивація. Натепер важливість мотивів майбутніх вихователів до фахової підготовки зумовлює теоретичне та методологічне вивчення мотивації як умови якісної методичної підготовки майбутніх вихователів та проведення у започаткованому дослідженні з'ясування сутності поняття, структури позитивної мотивації та її реалізації у фаховій методичній підготовці майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти в педагогічних коледжах.

У цьому контексті пріоритетним завданням професійно-методичної підготовки майбутніх вихователів у педагогічних коледжах є створення таких умов, за яких здобувачі освіти самі усвідомлюють необхідність оволодіння фаховою освітою для реалізації особистісних професійно-зорієнтованих планів. Насамперед теоретична й практична підготовка у педагогічних коледжах повинна стати не метою, а засобом формування професійно-методичної компетентності в майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Водночас оволодіння здобувачами освіти професійної кваліфікації вихователь закладу дошкільної освіти повинно виявлятися у вмотивованості освітніх потреб та інтересів майбутніх фахівців дошкільної галузі.

Таким чином, забезпечення позитивної мотивації щодо необхідності фахової методичної підготовки в майбутніх вихователів закладів дошкільних освіти - одна з педагогічних умов успішного формування в них методичної підготовленості, що, своєю чергою, відбуватиметься ефективніше за умови створення в освітньому процесі педагогічного коледжу мотиваційної сфери для здобувачів освіти при оволодінні професійно-методичними компетентностями.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З'ясуємо сутність поняття «мотивація» у співвідношенні ЗІ спорідненими - «метив».

Насамперед з'ясуємо як інтерпретується сутність поняття «мотив» у психолого-педагогічних словникових джерелах. Отож, мотив є спонукальною причиною до дій і вчинків особистості, усвідомленим стимулом для діяльності [1, с. 54; 2 ]; мотивами можуть виступати потреби, інтереси, прагнення, бажання, почуття і думки [3, с. 244] .

Так, згідно Л. Божович, мотив означає те, заради чого здійснюється діяльність, який охоплює предмети навколишнього світу, уявлення, почуття i переживання. На погляд А.Семеновою, мотив позиціонується як психічне явище, що безпосередньо стимулює особистість до здійснення вибору того чи того способу дій та її здійснення. Учена підкреслює, що мотиви спрямовані на певні установки, ідеали, елементи світогляду тощо [4]. Усвідомлені причини діяльності, зазначає Г. Дмитренко, спонукають особистість до діяльності, оскільки, це «складні психологічні утворення, які тісно пов'язані з поняттям потреби» .

У. Гончаренко вважає основою мотиву діяльності особистості є її потреби. Завдяки осмисленню природних, матеріальних і духовних потреб в особистості виникають певні стимули до дії, завдяки яким ці потреби уконтентовуються. У дошкільному віці, зазначає учений, провідними мотивами є ігрові. У шкільному віці пріоритетними мотивами стають навчальні мотиви, до яких згодом долучаються трудові мотиви. Особливої ваги У. Гончаренко надає моральним мотивам, оскільки вони, на думку вченого, надають смисл діям і вчинкам підкріпленими в досвіді [2].

С.Єрмакова потрактовує мотив як спонукальну причину діяльності людини. Натомість О. Яцій виокремлює у мотиві не стимул, а усвідомлену моральну причину на засадах вільного вибору напрямів поведінки та дій особистості.

Погоджуємося із думкою С. Сінкевич щодо визначення мотиву як складної рушійної сили поведінки особистості, яка виявляється у потребах, інтересах, прагненнях, ідеалах, що безпосередньо характеризують діяльність особистості, спроектовану під впливом природнього та соціального довкілля [5]. Такої ж думки додержується О. Хмельницька, яка зазначає, що мотиви є усвідомленими спонуканнями особистості до діяльності або поведінки й тісно пов'язані з потребами і навпаки. При цьому, як підкреслює О. Хмельницька мотив є свідомим, підпорядкованим певній цілі внутрішнім психічним рушієм пізнавальної діяльності особистості й поділяється на види, зокрема, соціальні, спонукальні, пізнавальні, професійно-ціннісні, матеріальні.

На погляд Л. Столяренко: «Мотив - це збудження до діяльності, пов'язане з задоволенням потреби суб'єкта» [6, c.44].

За ознакою змісту діяльності дослідниця В. Семиченко виділяє такі групи мотивів, як-от: професійні (колективістські, стимулюючі), пізнавальні, соціальні, процесуально-змістові, матеріальні, утилітарні [7, c. 38-39].

Наукові розвідки дослідника Р. Гарднера щодо груп мотивів диференціюють їх як: пізнавальні (зацікавленість, жага до отримання знань, прагнення до розвитку інтелектуальних здібностей); соціальні (особисте усвідомлення значення освіти, бажання розуміння навколишнього світу); особистісні (самолюбство, самовдосконалення). М. Артюшина також класифікує мотиви на соціальні, пізнавальні і особистісні [8, c. 117] .

Враховуючи, що мотиви - це психологічні новоутворення, які виявляються в діях особистості, С. Рубінштейн виділяє три види мотивації. До першого відносяться внутрішні мотиви (діяльність сама по собі). Другий вид - це зовнішні мотиви (прагнення до задоволення зовнішніх потреб соціального престижу, зарплатні тощо)). Водночас, на погляд вченого, зовнішні позитивні мотиви є ефективнішими і мотивуючими.

Зазначимо, що в контексті започаткованого дослідження пізнавальні мотиви здобувачів освіти спрямовані на зміст освітнього компонента, що формує компетентності, натомість соціальні мотиви зорієнтовані на іншого учасника освітнього процесу.

Отже, бачення поняття «мотив» у психолого-педагогічних джерелах трактується і як психічне явище, яке спонукає до дії і як усвідомлювана причина, від якої залежить вибір дій і вчинків

Аналіз психолого-педагогічних праць показує що у наукових дослідженнях розглядаються різні підходи до трактування «мотивації». Розглянемо їх.

Звернемося до довідникових джерелах, у яких мотивація характеризується як система мотивів або стимулів, яка спонукає особистість до конкретних форм свідомої діяльності або визначає лінію її поведінки [1, c. 54]; система уявлення й ідеї, почуття й переживання або матеріальних або духовних стимулів, які спонукає особистість до конкретних форм діяльності або поведінки [2]; бажання до удосконалення підсумків, невдоволення досягнутим, наполегливість у досягненні своїх цілей, прагнення досягнути свого [4, c.114].

Проаналізуємо концептуальні положення трактування мотивації у психолого-педагогічних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених.

Теоретичні аспекти проблеми формування мотивації особистості розкривали у своїх дослідженнях учені-психологи Б. Баєв, Д. Ельконін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Д. Фрієр; учені-дидакти М. Артюшина, М. Дьяченко, С. Занюка, Є. Ільїна, Л. Кандибович, С. Максименка, О. Малхазова, І. Підласий, О. Петровського, О. Сергєєнкової, О. Столяренко тощо.

У психологічних наукових джерел мотивація потрактовується як детермінація реалізована через психічні процеси. Психолог Д. Фрієр мотивацію визначає через призму енергетичного аспекту досвіду. О. Леонтьєв розглядає мотивацію як внутрішній стимул до дії, як складний механізм, що диференціює впливи зовнішніх для особистості факторів діяльності з внутрішніми якостями індивіда, як сукупність спонукань, які визначають не тільки напрям та рівень активності індивіда, але й своєрідність розвитку особистості.

Так, В. Вілюнас підкреслює, що мотивація є найважливішим чинником підвищення ефективності діяльності. Цей чинник, по суті, на думку ученого, стимулює процес особистого зацікавлення у розв'язанні спеціальних завдань задля досягнення бажаних цілей. Такої ж думки додержується І. Джидарьян, який зазначає, що «мoтивaцiя є тим cклaдним мexaнiзмoм cпiввiднeceння ocoбиcтicтю зoвнiшнix і внyтpiшнix ЧИННИКІВ ПОВЄДІНКИ, що визнaчaє ВИНИКНЄННЯ, напрям, a тaкoж CHOCO6H здійоїеппя конкретних фopм діяльності».

Зміст поняття «мотивація» на думку В. Апельт, охоплює систему стимулів та мотивів, які спонукають особистостей досягати цілей на фізичному та розумовому рівня. Розглядаючи мотиви інтелектуальної діяльності особистості К. Недялкова дає визначення видів мотивації як сукупності досягнень (бажання самоутвердження, задоволення, гордині), схвалень (прагнення заслужити похвалу і високу оцінку тих, хто оточує), уникнення невдач (страх осуду, переживання ганьби тощо), суперництво (бажання довести свою перевагу і верховенство), пізнання (прагнення до пізнання довкілля, задоволення пізнавального інтересу), обов'язку (почуття обов'язку, усвідомлення виробничої (освітньої) необхідності, професійних вимог), прагматичності (усвідомлення практичної необхідності, вигоди, задоволення матеріального інтересу тощо) [9]. Р. Гарден підкреслює, що мотивація характеризується сукупністю інструментальних (зовнішніх) та інтегрованих (внутрішніх) аспектів, тобто інструментальна (зовнішня) мотивація це вплив зовнішніх факторів у освітньому процесі, наприклад, таких як оцінка або заохочення, а інтегрована (внутрішня) мотивація бажання саморозвитку, самореалізації, самоосвіти особистості. до чинників, які впивають на внутрішню мотивацію, науковець відносить, як-от: ставлення здобувача освіти до навчання, прагнення та бажання, які пов'язані з цілями майбутнього, тощо. Розглядаючи релевантну мотивацію як таку, що презентується системою мотивів, Р.Гарднер дає визначення освітній мотивації, яка забезпечує професійно-методичну діяльність майбутніх вихователів та ґрунтується на особистісних потребах, в пізнавальній діяльності. Р. Нараянан також виділяє релевантну мотивацію, яка спрямована на академічні досягнення здобувачів освіти, та нерелевантну мотивацію, яка задовольняє освітні потреби інших учасників освітнього процесу (студент вивчає щось, щоб уникнути покарання). Вчені (Б. Нагорний, М.Яковенко, А. Яковенко) подають освітню мотивацію як вибір перспективності освіти, вибір навчання в конкретному закладі освіти й вибір спеціальності.

На погляд Л. Гриценок, мотивацію можна розподілити на негативну і позитивну. З такої позиції, учена розглядає негативну мотивацію як спонукання до навчання через усвідомлення особистості про наслідки дій у майбутньому, якщо вона не здобуде освіти. Л. Гриценок вважає, що від негативної мотивації не слід очікувати високих результатів. Натомість позитивна мотивація характеризується сукупністю мотивів, як схвалення оточуючих, певний соціальний статус, реалізація власних здібностей [10, c. 33-43]. Звернемо увагу й на те, що на думку П. Якобсона мотивація теж є негативною і позитивною, яка пов'язана із результатами освітньої діяльності, але є іще і третя група мотивації - це мотивація самої освітньої діяльності. В обох випадках учені переконані, що позитивна мотивація визначається вагомим для здобувача освіти соціальним прагненням.

У дослідженні Н. Власової описуються два види мотивації - довільний і мимовільний. Довільний план мотивації, як вид мотивації, на думу Н.Власової, виявляється у виникненні мотивів без сторонньої допомоги. Мимовільна мотивації, продовжує учена, формується із спеціально створених мотивів іншими учасниками процесу.

Отже, мотивація розглядається як сукупність мотивів, які стимулюють особистість до діяльності.

Мета статті полягала у вивченні психолого-педагогічних джерел проблеми забезпечення позитивної мотивації майбутніх вихователів щодо необхідності фахової методичної підготовки. Досягнення окресленої мети забезпечило використання комплексу загальнонаукових методів, зокрема аналізу, систематизації й узагальнення наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених.

Виклад основного матеріалу

У вирішенні проблем фахової методичної підготовки доцільно звернути увагу на зміст поняття «позитивна мотивація». Зазначимо, що у започаткованому дослідженні будемо керуватися поняттям позитивна мотивація як педагогічною умовою, спрямованою на формування необхідності фахової методичної підготовки.

У наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених висвітлено різні аспекти проблеми формування позитивної мотивації щодо необхідності фахової освіти, у яких: виконано аналіз мотивів вступу до закладів освіти (С.Бобровицька, О. Гилюн, А. Мечніков, Ф. Рахматуліна тощо); виявлено динаміку змін мотивів впродовж навчання здобувачів освіти в закладів освіти (С. Бобровицька, Р. Вайсман тощо); проаналізовано психологічні аспекти впливів мотивів на мотивацію особистості (Л. Божович, Л. Виготський, Н. Зубалій, К. Платонов, Ю. Платонов тощо); досліджено систему мотивації в управлінні закладами освіти (Ю. Бабанський, В. Ковальчук, О. Савченко, С. Сисоєва, Г. Щукіна ); розглянуто мотиваційну готовність до педагогічної та інноваційної діяльності (О. Коптяєва,А. Яблонський), розкрито мотиваційну готовність здобувачів коледжу; обґрунтовано педагогічні засади формування мотивації до освітньої діяльності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти (А.Антипенко, О.Богініч, А.Богуш, Г.Борин, Г.Бурма, В.Бутенко, Н.Гавриш, О.Зозуля, К.Крутій, Н.Кічук, Л.Коваль, ІЛуценко, Н.Маліновська, Т.Швець, О.Юрчук тощо)

Важливого значення у сучасному освітньому процесі набуває позитивна мотивація щодо необхідності фахової підготовки, оскільки вирішення проблеми формування методичної підготовленості майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до професійно-методичної діяльності тісно пов'язано із забезпеченням позитивної мотивації здобувача освіти в цьому напрямку.

Розвідки українських учених (Ю. Бабанського, В. Ковальчука, О. Савченко, С. Сисоєвої, Г. Щукіна тощо) щодо проблеми формування позитивної мотивації до освітньої діяльності й професійної підготовки майбутніх фахівців висвітлювали це явище як спільну творчу діяльність учасників освітнього процесу в процесі особистісно-орієнтованої взаємодії, для реалізації здобувачем освіти своїх можливостей підчас оволодіння методичним контентом. З такої позиції В. Ольшанський визначає сутність психологічного клімату за допомогою якого можна сформувати позитивну мотивацію до освітньої та професійної діяльності майбутніх фахівців. У той же час результати наукових дослідження (А.Антипенко, О.Богініч) засвідчили, що поєднання високих рівнів пізнавального і конкурентоспроможного мотивів слугує генеруванню високого рівня результативності у закладі освіти, натомість при низькому рівні конкурентці як мотиву знижується рівень навчальних досягнень здобувачів освіти.

А. Яблонський підкреслює, що мотивацією майбутніх фахівців до професійної діяльності є система мотивів, які інтегрують розуміння особистістю значущості майбутньої професійної діяльності з розвитком професійних якостей і цінностей власної професійної поведінки, і що, важливо, прагнення, як мотив, працювати за фахом після закінчення закладу освіти [11].

Сукупністю мотивів діяльності та спонукань до дії за допомогою певного мотиву, на нашу думку і є мотивацією, яка спрямовує цю дію на досягнення освітньо-професійних цілей та підтримує цю спрямованість. Тому становлення позитивної мотивації є не просто посилення позитивного ставлення до освітньої діяльності здобувачем освіти, а насамперед ускладнення структури мотиваційної сфери мотивами, з яких вона складається. За таких умов при аналізі позитивної мотивації освітньої діяльності, визначили не тільки домінуючі мотиви, але і зробили аналіз всієї структури мотиваційної сфери здобувача освіти.

Варто зазначити, що позитивна мотивація щодо необхідності фахової підготовки можна представити як сукупність чинників, як-от: індивідуальних особливостей здобувачів освіти, характеру соціальної групи, яка є прямим або опосередкованим об'єктом для наслідування, рівня розвитку академічної спільноти тощо. Водночас, мотивація здобувача освіти щодо освітньої діяльності виступає як психічне явище, що відображає контекст соціального оточення особистості, тобто здобувача освіти.

Для виявлення реального рівня методичної підготовленості та професійних перспектив майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти необхідно забезпечити позитивну мотивацію у зоні найближчого впливу на методичну підготовку кожного здобувача освіти. У зв'язку із цим оцінка позитивної мотивації майбутніх вихователів розглядається у фаховій освіті в контексті формування в здобувачів нових цілей і потреб.

Вважаємо, що залучення майбутніх вихователів до активної професійно- методичної діяльності із виконанням навчально-дослідних завдань сприятиме формуванню позитивних мотивів, що стимулюють їх до активної пізнавально- методичної діяльності у процесі методичної підготовленості й впливають на формування фахових компетентностей. Підкреслимо, що у педагогічному коледжі позитивна мотивація до певного виду професійно-методичної діяльності формується під впливом різних груп мотивів, таких як: 1) пізнавально-професійні мотиви, що пов'язані із цілями, змістом та результатами методичної діяльності вихователя, які мотивують на усвідомлення соціальної значущості професійної кваліфікації - вихователь закладу дошкільної освіти, її об'єктивних цілей, змісту, засобів й умов методичної діяльності. Важливого значення набуває прагнення здобувачів освіти осмислити програмно-методичний матеріал, виявлений інтерес до теорій та закономірностей, що інтегрується із бажанням бути конкурентоспроможними фахівцем, розвинутою особистістю. Тому у вирішенні проблем позитивної мотивації доцільно звернути увагу на трансформацію пізнавальних мотивів у професійні мотиви майбутніх вихователів; 2) особистісні мотиви самоосвіти та самореалізації, що передбачають прагнення майбутніх вихователів до творчо-методичної самореалізації у професійній діяльності в закладі дошкільної освіти; 3) соціальні мотиви, що спрямовані на підвищення загальнокультурного рівня майбутнього фахівця дошкільної галузі.

Остаточне формування й розвиток професійно-методичної підготовленості майбутніх вихователів відбувається тільки у освітньому процесі, який забезпечує позитивну мотивацію. Необхідно констатувати, що кращому засвоєнню компетентностей важливих для майбутньої професійно- методичної діяльності є створення системи стійких позитивних мотивів, що слугують засобом застереження від професійної деформації.

Саме тому цілком правомірним є те, що для забезпечення позитивної мотивації у майбутніх вихователів необхідно наповнити процес методичної підготовки відповідним програмно-методичним забезпеченням, яке б надавало можливість формувати у майбутніх фахівців дошкільної галузі мотивацію до професійно-методичної діяльності, інтерес до неї, позитивне особисте ставлення до фахової освіти та прагнення до накопичення відповідного методичного досвіду, тобто досягнути мети та цілей навчання, які визначаються завданнями, спроектованими в освітньо-професійній програмі зі спеціальності 012 Дошкільна освіта. Такої ж думки додержується М. Солдатенко, який вважає, що одним із шляхів формування позитивної мотивації у здобувачів фахової освіти є високий рівень навчально-методичного забезпечення, ознайомлення з інноваційними ідеями, створення відповідних умов для освітньо-пізнавальної діяльності [12, c. 255-260].

Окрім того, в освітньому контексті позитивну мотивацію розглядаємо як сукупність зовнішніх і внутрішніх мотивів [13, c.66]. Так, до внутрішніх мотивів необхідності у фаховій методичній підготовці майбутніх вихователів віднесемо формування пізнавальних мотивів як провідних, оскільки вони мають великий позитивний вплив на значущість методичної підготовки. Натоміть зовнішні мотиви зорієнтовані на цінності, що стосуються результатів діяльності здобувачів освіти під час професійно-методичної підготовки: успішна відповідь на практичному і семінарському заняттях, заліку та екзамені; мотиви уникнення професійних невдач, критики із-за невиконання запропонованих завдань. Саме тому, на думку С. Занюк і Є. Заіки, професійно-методична підготовка є полімотивованою, тобто організовується під впливом декількох мотивів. Як зазначає Є. Заіка, така закономірність будується принципі «динамічної полімотиваціі» під час організації фахової підготовки здобувачів освіти [14,c. 16].

Відзначимо, що значно ефективнішим способом формування у майбутніх вихователів позитивної мотивації до методичної підготовки є розвиток пізнавального інтересу до фахових методик, що вивчаються, процесу оволодіння ними. Закономірно, що найбільше задоволення від діяльності особистість має не лише від результатів опанування фахових методик, а й від їх процесуальних компонентів (Т. Туркот). Розуміння цього досягається за рахунок активізації, включення і використання позитивної мотивації щодо професійної підготовки.

Контекстуальна зумовленість позитивної мотивації посилює пізнавальні і професійні мотиви, які і є рушіями методичної підготовки. Вони виявляються в розумінні майбутніми вихователями значущості методичної обізнаності, здійснюють психологічне налаштування здобувачів освіти на важливість методичної діяльності вихователя закладу дошкільної освіти. Зазначимо, що контролюючі заходи фахової методичної підготовки майбутніх вихователів як чинник зовнішньої мотивації, не повинні бути самоціллю. Важливо прагнути до того, щоб методична підготовка майбутніх вихователів сприяла розширенню і закріпленню теоретико-практичного досвіду шляхом формування фахових компетентностей та здатностей до професійно-методичної діяльності в закладах дошкільної освіти.

Позитивна мотивація як спонукальна причина освітньої діяльності проявляться під час теоретичного навчання та практичної підготовки у вигляді ставлення майбутніх вихователів до сукупності методичних дій, в результаті яких формуються спеціальні компетентності. Під час вивчення фахових методик здобувачі освіти повинні бути налаштовані на ефективний процес пізнання, зацікавлені і вмотивовані, оскільки без позитивної мотивації процес фахової підготовки не принесе високі навчальні досягнення у майбутніх вихователів.

Отже, визнаючи те, що позитивна мотивація є передумовою стимулювання потреби здобувачів освіти в опануванні освітніх компонентів, що формують компетентності та виступає складним психічним утворенням, організованим самою особистістю, перед закладом фахової освіти постає завдання забезпечення розуміння майбутніми вихователями необхідності фахової методичної підготовки. Саме тому вважаємо, що вдосконалення методичної підготовленості майбутніх вихователів можливе через стимулювання мотиваторів, що слугуватимуть самостійному формуванню позитивної мотивації.

У ході реалізації окреслених завдань забезпечення позитивної мотивації майбутніх вихователів щодо необхідності фахової методичної підготовки організовано за такими етапами: формування професійних потреб, інтересів та практичних умінь методичної обізнаності майбутніх вихователів; розвиток методичної спрямованості шляхом упровадження активних методів навчання фахових методик; використання позааудиторної роботи майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти.

Також, на наш погляд, необхідно пам'ятати, що створення позитивної мотивації в освітньому процесі можливо за допомогою методичних прийомів та способів, мають організаційно-дидактичну спрямованість. Зокрема, організаційні: створенням необхідних умов для вивчення фахових методик (аудиторії, обладнання, роздатковий матеріал, методичне забезпечення); облаштування навчальних аудиторій як реальних осередків групових кімнат закладів дошкільної освіти як ефективний спосіб первинної адаптації та входження майбутнього вихователя у освітнє середовище дошкільного закладу (спеціалізовані класи-лабораторії, професійне обладнання, програмне забезпечення); дидактичні: окреслити перспективи та переваги здобутої кваліфікації й цінність фахових знань особисто для здобувача освіти; презентувати доступно й зрозуміло мету навчальної дисципліни (фахової методики), які фахові компетентності здобуде майбутніх вихователь для професійної діяльності; якісно спроектований контент фахової методики із врахування психологічних особливостей пізнання особистості відповідного віку; контекстний підхід у вирішенні практичних завдань максимально наближених до реальних ситуацій в закладі дошкільної освіти, що додає новизни і збуджує інтерес майбутніх вихователів; налагодження партнерської взаємодії між усіма учасникам освітнього процесу. Зазначені у цьому ракурсі прийоми та способи сприяють позитивній мотивації у процесі методичної підготовки майбутніх вихователів, сприяють розвитку навичок професійно- методичного самовдосконалення й мотивують до самоосвіти та самореалізації.

Висновки

Теоретичний аналіз дозволяє зробити узагальнення щодо визначення позитивної мотивації як сукупності природних та соціальних чинників, які спонукають майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти долучитися до освітнього процесу та впливають на його ефективність.

Проведений аналіз свідчить, що позитивна мотивація як педагогічна умова створює підґрунтя для впровадження методологічних підходів та розробки змісту фахової методичної підготовки під час підготовки фахового молодшого бакалавра зі спеціальності 012 Дошкільна освіта.

Література:

1. Словник базових понять з курсу «Педагогіка» : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів: вид. 2-ге, доп. і перероб. Укладач О.Є. Антонова. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка, 2014. 100 с.

2. Український педагогічний словник / уклад. С. У. Гончаренко. Київ : Либідь, 1997. 375 с.

3. Сучасний психолого-педагогічний словник / авт. кол. за заг. ред. О. І. Шапран. Переяслав-Хмельницький (Київська область): Домбровська Я.М., 2016. 473с.

4. Словник-довідник з професійної педагогіки / За ред. А.В. Семенової. Одеса: Пальміра, 2006. 242 с.

5. Сінкевич С.В. Формування ціннісного ставлення курсантів вищих військових закладів освіти до вивчення іноземної мови: дис. ... канд. пед. наук: 20.02.02 «Військова педагогіка і психологія». Хмельницький, 2002. 186 с.

6. Столяренко О.Б. Психологія особистості. Навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури. 2012. 280 с. URL:

http://pidruchniki. com/16011013/psihologiya/ponyattya_pro_motivatsiyu_mistse_str_ukturi_ psihiki (дата звернення 21.05.2017)

7. Семиченко В. А. ПСИХОЛОГІЯ педагогiчнoi' ДІЯЛЬНОСТІ: навч. ПОСІ6. Київ: Вища школа, 2004. 355 с.

8. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: [навч. посіб.] / [М.В. Артюшина, Л.М. Журавська, Л.А. Колесніченко та ін.]; за заг. ред. М.В. Артюшиної. Київ, 2008. 336 c.

9. Нєдялкова К. В., Тумбрукакі А. В. Застосування технології QR - кодування в процесі професійної підготовки майбутніх учителів математики. Актуальні питання природничо-математичної освіти. Збірник наукових праць. Суми. 2019. Випуск 2(14). С. 125-132.

10. Гриценок Л. І. Мотивація навчання студентів-правознавців. Наук. вісник Київ. нац. ун-ту внутрішніх справ. 2010. №. 4. С. 179-188.

11. Яблонський А. І. Мотиваційний компонент в структурі мотиваційної готовності студентів до педагогічної діяльності . Вісник харківського університету. Серія “Психологія'', 1997. № 395. С. 134-138.

12. Солдатенко М.М. Теоретико-методологічні основи розвитку самостійної пізнавальної діяльності майбутнього вчителя: дис. ... доктора пед. наук: 13.00.04 . Київ, 2007. 427 с.

13. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник. Київ: Вища школа, 2005. 239 с.

14. Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в вузе. Практична психологія та соціальна робота. 2002. № 5. С. 13- 19.

References:

1. Slovnyk bazovykh poniat z kursu «Pedahohika» (2014) [Dictionary of basic concepts from the course «Pedagogy»] : navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv: vyd. 2-he, dop. i pererob. Ukladach O.Ie. Antonova. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU imeni Ivana Franka. 100 s.[in Ukraine].

2. Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk (1997) [Ukrainian pedagogical dictionary]/ uklad. S. U. Honcharenko. Kyiv : Lybid. 375 s.[in Ukraine].

3. Suchasnyi psykholoho-pedahohichnyi slovnyk (2016) [Modern psychological and pedagogical dictionary] / avt. kol. za zah. red. O. I. Shapran. Pereiaslav-Khmelnytskyi (Kyivska oblast): Dombrovska Ya.M., 473s.[in Ukraine].

4. Slovnyk-dovidnyk z profesiinoi pedahohiky (2006) [Dictionary-handbook of professional pedagogy] / Za red. A.V. Semenovoi. Odesa: Palmira. 242 s.

5. Sinkevych S.V. (2002) Formuvannia tsinnisnoho stavlennia kursantiv vyshchykh viiskovykh zakladiv osvity do vyvchennia inozemnoi movy [Formation of the value attitude of cadets of higher military educational institutions to learning a foreign language] : dys.... kand.ped. nauk: 20.02.02 «Viiskovapedahohika ipsykholohiia». Khmelnytskyi. 186 s.[in Ukraine].

6. Stoliarenko O.B. (2012) Psykholohiia osobystosti [Personality psychology]. Navch. posib. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury. 280 s. URL:

http://pidruchniki.com/ 16011013/psihologiya/ponyattya_pro_motivatsiyu_mistse_str ukturi_psihiki (data zvernennia 21.05.2017)[in Ukraine].

7. Semychenko V. A. (2004) Psykholohiia pedahohichnoi diialnosti [ Psychology of pedagogical activity] : navch. posib. Kyiv: Vyshcha shkola,. 355 s.[in Ukraine].

8. Psykholohiia diialnosti ta navchalnyi menedzhment (2008) [ Psychology of activity and educational management] : [navch. posib.] / [M.V. Artiushyna, L.M. Zhuravska, L.A. Kolesnichenko ta in.]; za zah. red. M.V. Artiushynoi. Kyiv. 336 c. [in Ukraine].

9. Niedialkova K. V., Tumbrukaki A. V. (2019) Zastosuvannia tekhnolohii QR - koduvannia v protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv matematyky [Application of QR technology - coding in the process of professional training of future mathematics teachers] . Aktualni pytannia pryrodnycho- matematychnoi osvity. Zbirnyknaukovykhprats. Sumy. Vypusk 2(14). S. 125-132.[in Ukraine].

10. Hrytsenok L. I. (2010) Motyvatsiia navchannia studentiv-pravoznavtsiv[Motivation of studying law students] . Nauk. visnykKyiv. nats. un-tu vnutrishnikhsprav. №. 4. S. 179-188.[in Ukraine].

11. Yablonskyi A. I. (1997) Motyvatsiinyi komponent v strukturi motyvatsiinoi hotovnosti studentiv do pedahohichnoi diialnosti [Motivational component in the structure of motivational readiness of students for pedagogical activity] . Visnyk kharkivskoho universytetu. Seriia “Psykholohiia. № 395. S. 134-138. [in Ukraine].

12. Soldatenko M.M. (2007) Teoretyko-metodolohichni osnovy rozvytku samostiinoi piznavalnoi diialnosti maibutnoho vchytelia [Theoretical and methodological foundations of the development of independent cognitive activity of the future teacher] : dys. ... doktoraped. nauk: 13.00.04 . Kyiv. 427 s.[in Ukraine].

13. Sliepkan Z.I. (2005) Naukovi zasady pedahohichnoho protsesu u vyshchii shkoli [Scientific principles of the pedagogical process in higher education] : Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Vyshcha shkola. 239 s.

14. Zayka E.V. (2002) Psykholohycheskye voprosu orhanyzatsyy samostoiatelnoi rabotbi studentov v vuze [ Psychological issues of the organization of independent work of students in a university] . Praktychnapsykholohiia ta sotsialna robota. № 5. S. 13- 19.[in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru