Навчання іноземних мов студентів з особливими освітніми потребами у ВНЗ

Луцьк

TEACHING OF FOREIGN LANGUAGES OF STUDENTS WITH SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS IN THE HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

The article deals with the peculiarities of teaching offoreign languages of students with special educational needs. This task is not simple, but knowledge of the language expands the educational capabilities of such people, allows them to become part of the global educational environment and feel themselves socially adapted. It is noted that a person with limited possibilities may experience certain difficulties in the process of studying of foreign language, for example, difficulties with the mastering of new lexical units, grammatical and syntactic structures, listening (phonetic difficulties make it impossible to differentiate similar sounds). But teaching offoreign language of students with health problems is especially relevant today due to the fact that in our time it is not so much important to give the student as much knowledge as as to ensure his general cultural, personal and cognitive development, to equip him with such an important skill as the ability to learn. It is emphasized that the presence of only one student with special educational needs in the group requires special attention of the teacher, making various changes in the course of the educational process and applying appropriate approaches. The peculiarities of teaching offoreign language of children with hearing and vision impairments are defined. It is emphasized that it is better to introduce new material to children with hearing impairment, attention and speech disorders by using visibility. It is characterized the specifics of difficulties which are caused by hearing and vision impairments in the process of studying of foreign language. It is noted that during classes of foreign language with students with special educational needs, the teacher puts the first task of the developing of thinking, memory, speech, activating of cognitive activity. Students with special educational needs master the foreign language with pleasure and desire by using of the information and communication technologies. The use of game programs, watching videos, audio recordings help students to remember the material offered by the teacher faster and easier Due to this, the student has a feeling that his efforts are not vain. Teaching a child with special educational needs of foreign language is a complex and lengthy process.

Key words: lexical units, grammatical and syntactic constructions, visibility, information and communication technologies, special educational needs, teaching methods, hearing and vision impairments.

Постановка проблеми

Актуальність теми дослідження обумовлена реаліями сьогодення, які вимагають, щоб студенти з особливими освітніми проблемами вивчали іноземну мову й активно використовували її у процесі навчання.

Модернізація освітньої системи, розвиток інклюзивного підходу до навчання вимагають перегляду та пошуку нових рішень щодо навчання іноземної мови на різних рівнях. Студенти з особливими освітніми потребами мають різні здібності і можливості, але всі бажають, щоб їхні відмінності поважали, щоб їх розуміли і цінували як викладачі, так й інші студенти.

Що стосується викладачів іноземних мов, які працюють із студентами з особливими потребами, їх треба навчити того, як ефективно застосовувати специфічні форми, методи та прийоми навчання іноземної мови студентів з особливими освітніми потребами. Крім того, варто не забувати про використання нових інформаційних технологій у навчанні, невербальних засобів спілкування, наочних, словесних та практичних методів навчання іноземної мови, різних видів дидактичних ігор (зокрема, мовленнєвих), проведення нетрадиційних занять тощо.

Аналіз досліджень

На сучасному етапі розвитку корекційної освіти в Україні та інших країнах світу зростає роль досліджень, спрямованих на дослідження особливостей становлення і розвитку інклюзивного навчання, пошук ефективних шляхів організації і проведення корекційно-роз- вивальної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку.

Специфіку навчання іноземних мов дітей з особливими освітніми потребами відображено в наукових працях О. Казачінер (Казачінер,2016: 276), І. Каминіна (Каминін, 2016), С. Чиж (Чиж), К. Шапочки (Шапочка, 2016: 136), Н. Щерби (Щерба, 2018: 20) та інших. Питання підготовки фахівців іноземних мов до навчання дітей з особливими освітніми потребами були предметом досліджень О. Волошиної, Н. Дмітренко (Волошина, 2016:142), О. Казачінер (Казачінер, 2017: 124), К. Шапочки (Шапочка, 2014) та інших.

Метою статті є визначення особливостей створення інклюзивного освітнього середовища на заняттях іноземної мови у ВНЗ. Відповідно до мети нами було сформульовано такі завдання дослідження: 1) окреслити характерні риси інклюзивного освітнього середовища, його переваги для студентів із особливостями психофізичного розвитку; 2) на підґрунті власного педагогічного досвіду висвітлити форми, методи та прийоми навчання іноземної мови студентів з особливими освітніми потребами.

Виклад основного матеріалу

Сучасна освіта в Україні знаходиться в перехідному етапі становлення гуманістичної освітньої парадигми, теоретичні засади якої закладено вітчизняними дослідниками і педагогами (Г. Сковорода, К. Ушинський, Ж. Руссо, І. Бех, С. Гончаренко, І. Зязюн, Ю. Мальваний та ін.). Видатний вітчизняний дослідник С. Гончаренко зазначав, що гуманізація освіти є центральною складовою нового педагогічного мислення, яка передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу в світлі їх людинотворної функції (Гончаренко, 1997). Гуманізація освіти означає повагу до особистості, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів й інтересів; створення сприятливих умов для розкриття і розвитку її здібностей і обдарувань, повноцінного життя на кожному з вікових етапів для її самовизначення. Сучасна гуманістична парадигма освіти будується на ідеях особистісно орієнтованої освіти, організації індивідуально-творчої, ціннісної діяльності. Реалізація гуманістичної парадигми передбачає впровадження інклюзивної освіти. Упродовж останніх 20-ти років концепція «інклюзія», або «соціальна модель» розвивається в Україні, спрямовуючись на зміни в суспільстві таким чином, щоби воно забезпечувало рівну участь кожного громадянина у здійсненні його/її прав і надавало йому/їй таку можливість (Софій, 2007).

Як зазначає дослідниця Колупаєва А. А., інклюзія ґрунтується на визнанні та повазі індивідуальних людських відмінностей і передбачає збереження відносної автономії кожної суспільно- соціальної групи (Колупаєва, 2009). В основу ідеології інклюзивної освіти покладено виключення будь-якої дискримінації, рівне відношення до кожного індивіда, незалежно від його/її особливостей, а також розуміння необхідності пристосування закладів освіти до індивідуальних потреб кожного, створення умов рівного доступу до якісних освітніх послуг.

Інклюзивне навчання висуває нові вимоги до викладача ВНЗ. Він повинен уміти визначити пріоритетні корекційні, навчальні, виховні завдання, напрями їх реалізації; розробити індивідуальний корекційно-компенсаторний план роботи для кожного студента; адаптувати навчальні плани, програмний матеріал, методи, форми навчання та виховання до індивідуальних освітніх потреб студентів; орієнтуватися на соціальний досвід, пізнавальні можливості кожного студента; розробити різноманітні прийоми та засоби для сприяння загальному розвитку студентів; створювати умови для соціальної адаптації студентів з особливостями психофізичного розвитку та здорових дітей, набуття ними соціальних навичок.

Слушною є позиція С. Чиж щодо необхідності спрямування навчання іноземних мов учнями з особливими потребами на формування вмінь мовленнєвої поведінки в ситуаціях, що відображають комунікативну діяльність у її незмінних, природних формах (Чиж, 2017:149).

Цілком очевидним є той факт, що людина з обмеженими можливостями може відчувати певні труднощі в процесі вивчення іноземної мови, наприклад, труднощі із засвоєнням нових лексичних одиниць, граматичних та синтаксичних конструкцій, аудіюванням (труднощі фонематичного характеру унеможливлюють диференціацію схожих звуків). Але навчання іноземної мови студентів з порушеннями здоров'я сьогодні є особливо актуальним через те, що в наш час не стільки важливо дати студенту якомога більший багаж знань, скільки забезпечити його загальнокультурний, особистістний і пізнавальний розвиток, озброїти таким важливим умінням, як уміння вчитися. Таким чином, під час занять з іноземної мови зі студентами з особливими освітніми потребами у викладача на перше місце висувається завдання щодо розвитку мислення, пам'яті, мовлення, активізації пізнавальної діяльності. Використовуючи інформаційно-комунікаційні технології, студенти з особливими освітніми потребами із задоволенням та бажанням опановують іноземну мову. Використання ігрових програм, SMART-дошки, перегляд відеофільмів, аудіозаписів допомагає студентам швидше та легше запам'ятовувати запропонований викладачем матеріал. Завдяки цьому в студента виникає відчуття, що його зусилля не марні. Навчити студента з особливими освітніми потребами іноземної мови - це складний і тривалий процес. Так дітям із порушенням слуху, з розладом уваги й мовлення краще вводити новий матеріал, використовуючи наочність: кольорові малюнки, презентації, електронні завдання, невеликі схеми, опорні таблиці, тексти у вигляді коміксів. Для закріплення нової лексики можна використовувати різноманітні вправи: скласти слова з літер, вставити пропущені літери в слова, слова - у речення. Домашнім завданням доцільно давати картки зі словами та пропонувати презентації для повторення вивченої на занятті лексики. Великим успіхом користуються різноманітні відео- уроки. Використання інтерактивних презентацій у Power Point дозволяє яскраво й наочно презентувати всі навчальні теми, навіть ті, які, на перший погляд, є нудними для вивчення, а також розвинути й проконтролювати навички аудіювання, читання з різними стратегіями, відпрацювати, закріпити й удосконалити лексико-граматичний матеріал, перевірити себе самостійно й виправити помилки, що є важливим для дітей із ДЦП, які пишуть повільно й нерозбірливо.

Сенсорні порушення вважаються нечастими розладами. Однак наявність лише одного такого студента в групі вже потребує особливої уваги викладача, внесення різноманітних змін у перебіг навчального процесу та застосування відповідних підходів. Втрата слуху, навіть у легкій формі, суттєво впливає на загальні здібності. Це спричиняє проблеми в навчанні, особливо під час виконання завдань, де потрібно багато читати й писати.

Загальна категорія «порушення слуху» охоплює широкий діапазон: від часткової втрати слуху, що може лише заважати в гамірному середовищі, до глухоти, коли діти не можуть чути звуки, навіть якщо їх підсилюють (за допомогою слухових апаратів)

При всіх типах порушення слуху відбувається зниження сприймання, переробки, зберігання і використання інформації. Особливості довільного і мимовільного запам'ятовування наочного матеріалу відбиваються на стійкості і тривалості зберігання матеріалу в пам'яті.

Навчання іноземній мові при порушеннях слуху не може проводитись шляхом прямого використання існуючих методик, які застосовуються для навчання людей з нормальним слухом. Люди з вадами слуху сприймають мову зовсім по-іншому, ніж люди з нормальним слухом. У них інші шляхи формування словесного мовлення, оволодіння граматичним складом, розвитку мовних повідомлень. Ці фактори впливають на своєрідність засвоєння ними мови і, як наслідок, створюють необхідність розробки спеціальних методів навчання англійській мові.

При вивченні іноземної мови вдосконалення пам'яті студентів з порушеннями слуху необхідно формувати у словесному мовленні, в процесі навчальної діяльності. Для цього необхідно забезпечити повне розуміння тексту, допомогти студентам з проблемами слуху опанувати прийоми довільного запам'ятовування: розбивка тексту на смислові частини, виділення в тексті опорних смислових одиниць, використання наочних засобів для запам'ятовування; необхідно навчити їх включати нову інформацію, яка запам'ятовується в існуючу систему знань.

Потрібно зазначити, що у студентів з вадами слуху продуктивність мимовільного запам'ятовування вища ніж довільного. Тому при навчанні таких дітей слід, з одного боку, домагатись якомога більше повторень, а з іншого - використовувати різноманітні мнемонічні прийоми, зокрема такі, що спираються на наочність, заучування слів у реченнях, ігри тощо.

Письмова мова, незважаючи на труднощі, має для глухих деякі переваги над усною, оскільки вона не вимагає наявності слуху, а сприймається за допомогою зору. Найбільш важким для глухого є засвоєння граматичного ладу пропозиції, правил словосполучень, зв'язків слів.

При відстроченому відтворенні у студентів з проблемами слуху спостерігається тенденція ототожнення схожих об'єктів. При вивченні іноземної мови у таких студентів необхідно вдосконалювати пам'ять у словесному мовленні. Для цього слід забезпечувати повне розуміння тексту, допомагати студентам з проблемами слуху опановувати прийоми довільного запам'ятовування: розбивка тексту на частини, виділення у ньому опорних смислових пунктів, використання наочних засобів для запам'ятовування.

Потрібно не забувати про те, що увага у таких студентів нестійка: вони не можуть протягом тривалого часу займатись одним видом діяльності, тому на занятті варто постійно змінювати форми роботи і навчальний матеріал.

Щодо роботи з дітьми з легкими порушеннями слуху та з легкими мовленнєвими розладами, нами здійснювався розвиток їхнього фонетикофонематичного сприймання за допомогою таких форм, методів та прийомів:

1) ігор на відгадування звука, який вимовляється, по губах;

2) ігор та вправ на диференціацію схожих приголосних та довгих / коротких голосних звуків у словах;

3) написання слів, які мають складну орфографію, за зразком, пояснення їх значення, розвитку мовлення шляхом складання речень із цими словами;

4) використання артикуляційної, дихальної гімнастики;

5) використання елементів логоритміки.

Коли йдеться про порушення зору, то мається на увазі втрата зору, навіть у випадках, коли особа носить лінзи. Природа втрати зору і її рівень значно відрізняються, тому для ефективного навчання кожен зі студентів може потребувати індивідуальних адаптацій навчальних матеріалів і диференційованого викладання. Інклюзивне навчання для студентів з порушеннями зору - найбільш прийнятна форма навчання. Викладачі, які працюють із цими студентами, мають розуміти природу труднощів конкретного студента, щоб дібрати відповідні підходи для їх усунення. Серед науковців і практиків і досі тривають дебати щодо освітнього середовища, у якому було б найкраще надавати послуги студентам із сенсорними порушеннями.

Студентам із порушеннями зору краще вводити новий матеріал на слух. Необхідно промовляти фрази декілька разів. Це може бути робота хором (разом із викладачем), а потім повторення за ним. Під час роботи з такими студентами можна використовувати аудіотексти, пісні, лічилки та римівки англійською мовою.

Варто познайомити з методами, які актуальні для використання у вивчені англійської мови зі слабозорими студентами: