Педагогічний вплив на управлінські процеси у галузі фітнес-культури

Размещено на http://allbest.ru

ПЕДАГОГІЧНИЙ ВПЛИВ НА УПРАВЛІНСЬКІ ПРОЦЕСИ У ГАЛУЗІ ФІТНЕС-КУЛЬТУРИ

Толчєва Ганна Вікторівна,

кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри олімпійського та професійного спорту ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Полтава, Україна.

Саєнко Володимир Григорович,

кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, доктор наук з управління, доцент кафедри олімпійського та професійного спорту ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», м. Полтава, Україна.

Sliwa Slawomir,

доктор педагогічних наук, декан педагогічного факультету Вищої школи управління і адміністрування, м. Ополе, Польща

Фітнес-культура як соціокультурний феномен фізичної форми розвитку людини набуває методичного визнання продуктивного фактору оздоровлення людини, рекреаційного впливу на її організм і цілковитого укріплення здоров'я нації (К. Максимова, 2017; О. Меньших та ін., 2014) та ін. Технологічні схеми кола фізичних вправ, які пов'язуються з цією культурою, набувають розвитку (Ю. Усачева, 2015), а педагогічне середовище «Фізичної культури і спорту» зміцнюється за рахунок таких видів фізичного розвитку молоді, якими є вітчизняні форми самозахисту (В. Саєнко, Є. Клименко, 2012; О. Чижик, О. Кібальник, 2011), сімейства східних єдиноборств (В. Саєнко, 2006, 2008; С. Гончаров, В. Саєнко, 2008; С. Іванчикова, В. Саєнко, 2010; С. Мішельман, В. Саєнко, 2011; V. Saienko, 2016) види йоги (Г. Толчєва, 2011, 2015), аеробіки (Н. Чупрун, 2020) і фітнесу (В. Саєнко та ін., 2010; S. Ivanchykova et al., 2018). Підтримка такого руху, який у вітчизняному освітньому просторі визнається як новий і прогресивний (В. Бондаренко, О. Корносенко, 2018; М. Василенко, 2014; Є. Приступа та ін., 2017) та ін., легалізується за механізмом спеціалізації, який забезпечується автономією академічних прав, що надаються у кожному випадку ЗВО державою на період дії ліцензованої спеціальності. Це підтверджується документально у відповідності до положень наказу МОН України (№ 1151 від 06.11.2015 р.). За наявністю такого засобу, що являє собою попутно форму методичного контролю за дією, виявляється наступна перевага: освітньо-професійна програма «Фізична культура і спорт» першого рівня вищої освіти з додатковою спеціалізацією, що забезпечує підготовку тренерів з видів спорту та фітнес-тренерів. Надихають на впровадження новітніх педагогічних технологій в освітній простір і розробки просвітницького характеру (О. Шиян, 2010; Б. Біта, 2021; S. Біта et аі., 2021). Останнє за своєю сукупністю привертає увагу до фітнесу, що вводить досліджувану тему в розряд актуальних за усіма сферами застосування програм прикладного характеру, тому як розглядається проблема упорядкування фізичної культури, управлінських процесів виховання молоді і розкриття ресурсу ефективності від дії суспільства і для держави, і для конкретної особистості.

Наукою доведено положення, що фітнес як засіб оздоровчої фізичної культури за загальними вимогами підкорюється не тільки системним виховним вимогам, які відтворюються у педагогічній науці, наприклад, як це відображається у джерелі (І. Пропенко, 2015), але і педагогічним технологіям організації навчання цільового напрямку (О. Корносенко, 2016). Таке відношення до фітнесу посилює наукову думку як за загалами методичного забезпечення процесу навчання (О. Дубинська, Н. Петренко, 2016; О. Кібальнік, О. Томенко, 2009), так і за напрямком удосконалення технологічного складу виконуваних вправ за компетентнісною освітою (Л. Сапун, 2016). Наукова думка вже підходить до вирішення методичних питань педагогічного впливу на управлінські процеси у галузі розвиваючої фізичної культури, пов'язаної з фітнесом, на комплексній основі.

Організація безперервної освіти в галузі фізичної культури і спорту має свою передісторію розвитку, в якій своє місце займають органічні основи сприйняття фітнесу, як системи фізичного розвитку, удосконалення та оздоровлення людини (Ю. Полулященко та ін., 2020; Г. Толчєва та ін., 2021; М. Blaszczyszyn et аі., 2018). Таке підтверджується у джерелах (О. Кібальнік, О. Томенко, 2010; Т. Лисицкая, 2009). Опис складових налагодження механізмів руху, що синхронізуються з укріпленням фізіологічних систем і органів людини за впливом обраних зусиль як на оздоровлення, так і на удосконалення м'язових частин і систем тіла людини дозволяє програму педагогіко виховного процесу будувати на загалах вправ технологічного змісту. Це дозволяє структуру фітнесу розглядати за його теоретичними, методичними і технічними рекомендаціями конструювання вправ та їх використання у модулях і методичних програмах занять. Предметом розгляду, як це є в системі «аеробіка» чи «степ-аеробіка», «аквафітнес» чи «пілатес», «фітнес» з м'ячем, зі стрічкою чи з іншими пристроями, з трьох наведених напрямків наукової продукції залишається тільки технічні рекомендації. Незважаючи на такий науковий досвід дослідників, що викладений, наприклад, у джерелах (О. Дубинська, 2016; Л. Чеховська, 2019), органічного поєднання елементів фітнесу не фіксується. Недостатньо розробленою залишається теоретична і методична платформа сприйняття фітнесу.

Метою дослідження є виявлення методичних основ фітнесу, які поглиблюють вплив фізичних вправ на оздоровлення і фізичний розвиток студентської молоді за рахунок посилення управлінської складової органічної системи.

У галузі розмаїття фітнесу, що є органічними системами фізичної культури, існують науково-методичні досягнення, які належать до поширеного пошуку як вітчизняних, так і зарубіжних розробників, що визнаються потужним доробком. Узагальнення і оцінка досягнень зарубіжних дослідників виконані у джерелах (М. Василенко, 2011; А.Прима, С. Путров, 2017), та у вітчизняних (Ю. Мічуда, 2013; О.Петренко, Н. Петренко, Т. Лоза, 2020; О. КогпоБепко еї аі., 2021; О. БЬкоІа еї; аі., 2020; V. 2Ьашагбіу еї; аі., 2020). Усе це складає потужні передумови розвитку та становлення фітнесу в Україні (О. Андрєєва, 2020; Л. Ващук, 2013; К. Максимова, К. Мулик, 2017), які визнаються як послідовні. Керуючись методичним надбанням, методика дослідження базується на систематизації методичних особливостей руху фітнесу за його фізичною особливістю, які підтримують безпечний і ефективний вплив на фізичний розвиток і укріплення здоров'я людини. Таке дозволяє висловитися на користь методу узагальнення, соціального прогнозування та передбачення розвитку.

Методичні основи та знання, в яких підтримуються мотиви застосування фітнесу у колективах України, рухаються за управлінським визнанням впливу фізичних вправ, переміщень та рухів людини, що можуть бути плідними для людини, якщо обираються і на початку і наприкінці дії не жорстко фіксуємими регулятивами. У виявленні відповідних основ початку руху провідну роль відіграє педагогічний вплив на ситуацію через управлінські процеси, що й визначає корисність фітнес-культури для людини. Вплив на людину визначається за двома складовими 1) технічна змістовність вправи і 2) ресурс методичного навантаження на оздоровчий (тренувальний) процес і такого достатньо, щоб розгледіти у їх поєднанні риси корисності. Перед такою структурою і перед кожним функціональним заняттям виставляється як одно завдання у разі вузького сприйняття фізичного впливу за рисою оздоровлення чи рекреації, так і переплетіння їх множини у разі комплексного його сприйняття за сукупністю рис оздоровчої, чи, навіть, спортивної, інтенсифікації. Отже, перед персоніфікатором подання системи, яким є фітнес-інструктор, виникає ряд роздрібних завдань, які треба виконувати, мобілізуючи фахові знання таким чином, щоб варіювалися вони у межах модельного зиску, який логічно поєднує учасників педагогічного процесу за приналежністю проміжних («розвитку м'язів и удосконалення руху и оздоровлення тіла») і прикінцевих («набуття настрою и підвищення тонусу и активного проведення часу людиною») функцій.

Результат персоніфікатора подання системи (фітнес-інструктора), що діє з однієї сторони, і учасника педагогічного процесу (того, хто навчається), що діє з протилежної сторони, знаходиться у залежності від найбільш точного а) вибору засобу впливу і б) здобуття від його застосування відповідного зрушення в організмі. На таке можна мати надію наразі після освоєння технологічних вимог, що висуваються системно до фізичних вправ, з яких конструюється заняття за метою виконання педагогічно-виховного завдання, яке сприяє поліпшенню організованості, розвитку стану здоров'я, фізичної досконалості, розумового потенціалу, відновлення функцій працездатності, цільового оздоровленню людини та ін. Таке підтверджується у джерелах (Т. Благова, 2014; Г. Ніколаї, 2009; С. Шинкарьов & Г. Толчєва, 2012) та ін. Керуючись інформаційним підґрунтям систематизації інформації, яка використовується у дослідженнях названих і аналогічних науковців, можна перейти до формування інформаційного забезпечення, яке включає у себе логістику а) вибору системи фітнесу, б) осмислення рис ефективності дії, в) формування бажання до освоєння системи і, нарешті, г) відтворення заняття за факторами спілкування. Отже, інформаційними джерелами щодо характеристики стану розвитку і методичного забезпечення фітнесу не спонтанно, а системно, коли й те й інше реєструється як загальний мотив його поширення у різних країнах Світу, виступають матеріали, що корелюють з алгоритмічним складом групи узагальнень А) «перспективи поширення фітнесу вслід за фізичними системами оздоровлення, реабілітації та розвитку людини», групи узагальнень Б) «руху думки за спектром ефективності фітнесу» і групи узагальнень В) «безпечного здійснення вправ з фітнесу». Керуючись тим загальним положенням, що методика дослідження базується на систематизації особливостей руху фітнесу, які підтримують безпечний і ефективний вплив на фізичний розвиток і укріплення здоров'я людини, далі треба здійснити перехід до узагальнення, соціального прогнозування та передбачення розвитку руху, то треба викласти зведені узагальнення щодо відповідності до їх логічної послідовності.

А. Дослідження перспективи поширення фітнесу вслід за фізичними системами оздоровлення, реабілітації та розвитку людини цієї першої складової управлінського впливу на систему носять завершений характер і надихають на наступні ряди висловлень.

1. Науково-технічний прогрес рухає думкою широкого кола фахівців, занятих вивченням, розробкою та застосуванням 1) адаптаційних систем фізичного розвитку людини, 2) класифікаційних рівнів удосконалення фізкультурників, 3) оздоровчо-медичних середовищ та 5) рекреаційно спрямованих науково-обґрунтованих програм.

2. Сьогодення має в своєму розпорядженні декілька напрямків для сприйняття руху людини по щаблям фізичного удосконалення, чим задовольняються бажання і інтереси споживачів. Елементи руху відображаються у 1) технічних рішеннях, 2) винаходах нових систем фізичного розвинення людини, її органів і систем життєзабезпечення і у 3) удосконаленнях методичної основи фітнесу.

Увага суспільства щодо сутності фітнесу звертається переважно на засоби активізації людської уяви, в якій прокидається жага до здобутку. Засоби, про які ведеться мова, формуються за трьома мотивами такої уяви сприйняття процесу фітнесу, і є наступними.

1. Уява про інтенсифікацію фітнесу. Сучасне середовище фізичних вправ формується за наступними ознаками інтенсифікації руху, як-то:

1) якості засобів педагогічно-виховного процесу. У якості а) основного засобу визнається рухова активність людини це фізичні вправи і прогулянки, народні ігри і забави, військові, професійні і побутові дії; б) допоміжного засобу це оздоровчі сили природи, що пов'язуються з водою, сонцем, повітрям, загальним екологічним станом середовища; в) забезпечувального засобу це гігієнічні фактори, що пов'язуються зі складом харчування і впливом стресових ситуацій, режимами праці і відпочинку, дотриманням правил особистої і громадської гігієни; 2) результативності рухової дії. Визнається один засіб, за яким визнаються фізичні вправи з їх а) закономірностями впливу на розумове і фізичне виховання людини, б) способами використання суспільно-історичного досвіду, в) замислами і емоціями людини про задоволення рухових потреб і інтересів; 3) новизни елементів фізичної системи. Шукана новизна основується неодмінно на а) загалах інтенсифікації, б) вивчення опорно-рухової системи та здатностей нервової системи.

Перспективи подальшого розвитку фітнесу пов'язуються з наявністю декількох методів впливу на оточення, а саме:

• високоінтервальної інтенсивної жироспалювальної тренувальної системи. Мета досягається завдяки виконанню вимог до здійснення напруженої роботи організму, тобто фізичні вправи поєднуються у комплекси, для яких передбачається максимально доступна для організму швидкість виконання. По мірі укріплення організму фізичні вправи ускладнюються чи посилюються обтяженням, а їх структура так само розширюється як за складністю, так і за часом виконання;

• однієї вправи. Мета досягається завдяки виконанню тренувальної системи, що складається з одного руху чи однієї вправи. Наприклад, передбачається здійснювати «100 присідань» чи виконувати вправу «Планка». При цьому, форма впливу фізичної вправи на людину повинна поєднувати у собі органічно рухливість внутрішньої і зовнішньої її структури. Останнє пов'язується з тим, що внутрішня її структура є відповідальною за взаємодію тих процесів, що відбуваються в організмі під час виконання вправи, а зовнішня за дотримання співвідношення просторових, часових і динамічних параметрів руху;

* рухової активності і підтримки здоров 'я у лоні природи. Мета досягається завдяки виконанню механізму здатності організму до саморегуляції завдяки механізму його адаптації до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі. Надія пов'язується з проявом такого явища, що організм стане стійкішим та життєздатнішим у середовищі природи завдяки активації обмінних процесів і певних фізіологічних механізмів.

2. Уява про технічний рух фітнесу. Розвинення такої уяви пов'язується з заходами, що супроводжуються винаходами у галузі тренажерного обладнання. Наприклад, відомими перевагами від тих, що первинно застосовувалися, відрізняються стрічки ^ега-Бапб®. Так, тепер вони виготовляються з натурального латексу і відрізняються за своєю міцністю, тобто мають інші еластичні якості, більш надійне захисне покриття, та цілком задовольняють групові тренування, в яких треба використовувати більш тверде спортивне взуття і покриття як у спортивній залі, так і за її межами. Окрім того, вони менш примхливі у вжитку, бо є різної довжини і можуть використовуватися з усіма аксесуарами платформи ^ега-Бапб®.

3. Уява про розширення складу фітнес-вправ. Досягається таке розширення завдяки розвитку нової чи технічно переоснащеної технологічної схеми фітнесу. Наприклад, застосування літнього водного простору. Тобто, кожний новий засіб, що винайдений, визнається оригінальним автоматично. Так, у літньому водному просторі сприймається надувний круг, у якості якого використовується автомобільна шина. Такий технічний засіб, як варіант використання водної гладі, може бути пристосований для буксирування шини за катером на швидкості разом з тим, хто виконує впродовж такого руху на ній фізичні вправи, що внесені у навчально-тренувальну програму. Допомагає руху відцентрова сила удержання тіла на шині. Тоді, технологічно грудна кістка людини піднімається вище, в той час як плечі залишаються розслабленими і рухаються назад та вниз, а потилиця підтягується вгору. Фізичні вправи треба виконувати з різних поз розташування тіла, щоб враховувати цільове спрямування їх впливу, а саме: 1) для зміцнення м'язів рук; 2) для укріплення м'язів сідниць і ніг; 3) для поліпшення кровообігу; 4) для розвинення м'язів рук, сідниць і ніг; 5) для тренування бокових м'язів плечей.

Б. Дослідження руху думки за спектром ефективності фітнесу цієї другої складової управлінського впливу на систему продовжує систематизацію прагматичного сприйняття змісту фітнесу. Таке надихає на наступні узагальнення.

Вибір системи фітнесу можливий за умови прояснення джерел її ефективності, оскільки ефективність у фітнесі пов'язується з досягненням будь-якого розвитку людини чи оздоровлення її органів та відновлення систем життєзабезпечення завдяки інтенсивному виконанню фізичної вправи під музичний супровід. Визначення організаційного спрямування руху забезпечується фазами, що орієнтують людину на: 1) спосіб дії, 2) оцінку умов її забезпечення, 3) вибір рухів і операцій, 4) вивірене керування рухами, 5) механізми руху і засоби мобілізації вольових зусиль і, нарешті, 6) на упорядкування емоційних факторів психофізіологічного змісту.

Ефективність фізичної системи розглядається з однієї позиції, яка є складовою психолого-педагогічного спрямування розвитку фізичної дії і яка впливає тим чи іншим чином на людину а) за формою довільно виконуваного руху, але б) із його синхронізацією усвідомлення цілісності, корисності та спрямованості на досягнення функціонального ефекту, а паралельно з цим, і з суспільним зиском. Такий розгляд завдання ефективності відкриває більш широкий спектр питань, що за предметом висвітлення фізичної культури звужується до середовища фітнес-культури, у яке людина у зрілому віці включається переважно за особистим інтересом. Саме особистий інтерес дозволяє вести мову про ефективність застосування фізичної системи, яка належить до сімейства фітнесу. Одначе, треба пам'ятати, що ефективність у фітнесі за її функціональним складом досягається не у всіх випадках, а тільки у разі, якщо фізична система поєднує у собі комплексне використання основних, допоміжних і забезпечувальних засобів. Механізм корисності використання фітнесу складається завжди з двох елементів із-за того, що рухова активність людини повинна здійснюватися 1) за сприятливих природних умов оточення і 2) при чіткому дотриманні правил особистої і громадської гігієни. Нагадаємо тут, що руховою активністю людини передбачається виконання рухів і рухових дій, фізичних вправ і їх комплексів, переміщень і цілісної рухової діяльності під музичний супровід, чим ускладнюється завдання. У такому випадку рух активує моторну реакцію організму, і відображається таке у зміні положення тіла за довільними рухами, які є функцією свідомості і підпорядкування волі людини. Рух переростає у рухову дію, яка і сприймається як вплив за певною сукупністю рухів, скомпонованих за задачами вирішення наявного завдання. Рухова дія, у свою чергу, спрямовується на вирішення завдань фізичного виховання і оздоровлення, розвитку і удосконалення людини, що підпорядковується закономірностям фізичного і технічного впливу. Щоб управляти таким ланцюгом процесів, треба набратися досвіду, щоб розрізняти стани

а) хворобливості, що виникає під впливом загальних подразників, і

б) болю, що визивається у особи під впливом вправи.

В. Дослідження безпечного здійснення вправ з фітнесу цієї третьої складової управлінського впливу на систему продовжує урівноваження відношення людини до прагматичного змісту фітнесу. Щоб діяти плідно, допускається сприйняття наступного узагальнення.

Тобто, для спрямування руху успішно до безпечного здійснення вправи, треба забезпечити відповідну підготовку психіки і до забезпечення ефективного досягнення, і до дотримання безпечності руху. Існують ознаки, які визивають обережну поведінку на занятті. Це: 1) досвід, досконалість, знання, навички, уміння особи, 2) справність інвентарю, 3) порушення дії, 4) гамір і шумові ефекти, що відволікають увагу, 5) неадекватна поведінка і, нарешті, 6) педагогічна і фазова майстерність фітнес-інструктора, що базується на адекватних знаннях щодо правильної постави тіла.

Висновки. 1. Фітнес у освітньому просторі України набуває об'єктивного характеру не тільки за рахунок зміни соціальних, економічних, культурних і політичних пріоритетів держави, але й за рахунок розвитку інтересу до змістовного наповнення середовища структурними будовами і новітніми технологіями виховно-розвиваючого процесу. У сфері фізичної культури заявляє про себе маса оздоровчих систем розвитку людини. Однією з таких систем, що постачає розвиваючі системи, є фітнес-культура, яка є корисною для людини з різного віку, і розпочинається вона якраз з поширення у молодіжній субкультурі. Фітнес, підібраний виважено за педагогічними вимогами оздоровлення людини, відповідає системним вимогам. Самостійне методичне значення мають теоретичні положення походження і розвитку фітнесу як фізичної системи виховання людини та методичні основи застосування фітнесу. 2. Найбільшою доступністю у просторі ЗВО володіють фізичні системи фітнесу, у яких пропагується вільний вибір рухової активності. Фізичні навантаження на людину, цей незамінний супутник здорового способу життя, вимагає від людини мати відповідні знання і мотивацію на рух, що дозволяє мобілізовувати силу, регулярно брати участь у суспільних заходах у повному обсязі та достатній інтенсивності. Важливим моментом для здійснення першого кроку до активації руху є вибір для себе такої його дози та такої його форми, яка буде спрямованою на розвиток фізичної підготовленості якнайкраще, враховувати власні здібності і можливості особистості.

Перспективи подальших розробок. 1. Обґрунтування методичної системи знань з формування фітнес-культури, яка відповідає запитам студентської молоді та 2. Розробка навчального посібника для здобувачів вищої освіти спеціальності «017 Фізична культура і спорт» «Спортивно-педагогічна організація занять з фітнесу».

фітнес студентська молодь управлінський освітній методичниий

Список використаної літератури

1. Максимова К.В. Феномен «фітнес-культура» як компонент молодіжної субкультури сучасної студентської молоді. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». 2017. № 16. С. 4853.

2. Меньших О. Е., Костогриз-Куликова Н. В., Петренко Ю. О. Новітні фітнес-технології у роботі спортивних секцій вищих навчальних закладів : навч.-метод. посіб. Черкаси : ЧНУ, 2014. 84 с.

3. Усачева Ю.А. Физкультурно-оздоровительные технологии формирования фитнес-культуры студентов : учебное пособие. Киев : Логос, 2015. 200 с.

4. Саєнко В. Г., Клименко Є. О. Річна програма тренувальних навантажень для старшокласників, які займаються у секціях з хортингу. Фізична культура, спорт та здоров 'я нації : зб. наук. праць. Вип. 14. Вінниця : ВДПУ, 2012. C. 116-122.

5. Чижик О. О., Кібальник О. Я. Залучення старшокласників до впровадження народних рухливих ігор і забав. Сучасні проблеми фізичного виховання і спорту школярів та студентів України. Суми : СумДПУ, 2011. Т. 1. С. 186-190.

6. Саєнко В. Г. Оцінка рівня спеціальної витривалості спортсменів в кіокушинкай карате. Молода спортивна наука України : зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10. Львів : НВФ «Українські технології», 2006. С. 95-96.

7. Саєнко В. Г. Максимальна сила поодинокого удару рукою у каратистів-важковаговиків. Спортивний вісник Придніпров'я. 2008. № 1. С. 79-82.

8. Гончаров С. М., Саенко В. Г. Тактика поединка в тхэквондо. Актуальні проблеми фізичного виховання, спорту та валеології : зб. наук. праць IВсеукраїн. наук.-практ. конф. Кременчук : КДПУ, 2008. С. 83-89.

9. Іванчикова С. М., Саєнко В. Г. Трансформація прийомів бойових єдиноборств у сучасний вид фітнесу тай-бо. Актуальні проблеми фізичного виховання, спорту та валеології : зб. наук. праць Всеукраїн. наук.-практ. конф. Кременчук : КДУ, 2010. С. 176-182.

10. Мішельман С. В., Саєнко В. Г. Порівняння прояву сили м'язових груп в статичному режимі каратистів і тхеквондистів на етапі підготовки до вищих спортивних досягнень. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Педагогічні науки. 2011. Вип. 91. Т. II. С. 248-251.

11. Saienko V. Improvement and control of the development level of special endurance in athletes of high qualification in kyokushin kaikan karate. International Journal of Pharmacy & Technology. 2016. Vol. 8, Issue 3. рр. 18026-18042.

12. Толчєва Г. В. Програма занять з хатха-йоги для студенток початкового рівня підготовленості : метод. реком. для організації самост. позаауд. роботи з фіз. вих. студ. вищ. навч. закл. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. 69 с.

13. Толчєва Г. В. Поліпшення характеристик гнучкості та координаційних здібностей студенток університетів у процесі занять хатха-йогою протягом навчального року. Слобожанський науковоспортивний вісник. Харків : ХДАФК, 2015. № 1 (45). С. 129-133.

14. Чупрун Н. Ф. Бокс-аеробік як вид рухової активності студенток. Теоретичні та практичні аспекти розвитку науки та освіти : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Львів : Львівський науковий форум, 2020. С. 24-26.

15. Саєнко В. Г., Толчєва Г. В., Шабанова Н. С. Фітнес на основі східних оздоровчих систем. Проблеми та перспективи розвитку культури здоров'я особистості в соціальному контексті :

зб. матер. Всеукраїн. наук.-практ. конф. Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2010. С. 116-121.

16. Ivanchykova S., Saienko V., Goncharova N., Tolchieva H., Poluliashchenko I. Comparative analysis of changes in the body composition of female students under the influence of the various kinds of fitness training load. Journal of Physical Education and Sport. 2018. Vol. 18 (2), Art. 142. pp. 961-965.

DOI: htpps://doi.org/10.7752/jpes.2018.02142.

17. Бондаренко В., Корносенко О. Періодізація становлення професійної освіти фітнестренерів як системи. Педагогічні науки. 2018. № 72. С. 109-116.

18. Василенко М. М. Обґрунтування змісту варіативної частини стандарту вищої фізкультурної освіти майбутнього фітнес-тренера. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2014. Вип. 37. С. 132-137.

19. Приступа Є. Н., Данилевич М. В., Грибовська І. Б. Особливості професійної підготовки фітнес тренерів в умовах сучасної парадигми вищої школи. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 15. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2017. Вип. 9 (91). С. 96-99.

20. Наказ МОН України від 06.11.2015 р. № 1151 «Про особливості запровадження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». URL: http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative (дата звернення: 22.02.2022).

21. Шиян О. І. Державна освітня політика з питань здорового способу життя молоді : монографія. Львів : ЛДУФК, 2010. 296 с.

22. Sliwa S. Kompetencje krytyczne polskich i czeskich pedagogow w swietle badan porownawczych. Opole : Wydawnictwo Sindruk, 2021. 236 p. 23. Sliwa S., Saienko V., Kowalski M. Educating students during a pandemic in the light of research. International Journal of Educational Development. 2021. Nov; 87: 102504. рр. 1-5. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijedudev.2021.102504.

24. Пропенко І.Ф. Педагогіка. Харків : Фоліо, 2015. 572 с.

25. Корносенко О.К. Професійна підготовка майбутніх фітнес-тренерів: наукові основи і досвід : монографія. Полтава : ПНПУ, 2016. 396 с.

26. Дубинська О.Я., Петренко Н. В. Сучасні фітнес-технології у фізичному вихованні учнівської і студентської молоді: проектування, розробка, специфічні особливості : монографія. Суми : Вид-во СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2016. 566 с.

27. Кібальнік О. Я., Томенко О. А. Оздоровчий фітнес. Теорія та методика викладання : навч.-метод. посіб. Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. 24 с.

28. Сапун Л. В. Впровадження фітнестехнологій у сучасний процес фізичної культури. Методичні матеріали з досвіду педагогічної діяльності вчителя фізичної культури. Запоріжжя, 2016. 24 с.

29. Полулященко Ю. М., Саєнко В. Г., Толчєва Г. В., Sliwa S. Педагогічні засоби фізичного виховання та оздоровчих систем і практик в сучасному застосуванні. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2020. № 1 (332). С. 177-193.

30. Толчєва Г. В., Саєнко В. Г., Sliwa S. Управління процесами педагогічної соціалізації особистості на засадах фізичної культури. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2021. № 2 (340). Ч. 1. С. 38-54.

31. Blaszczyszyn М., Саєнко В. Г., Полулященко Ю. М. Утвердження положень фізичної культури у Європейському педагогічному просторі за духовно-моральною цінністю. Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. 2018. № 4 (318). Ч. 1. С. 6-15.

32. Лисицкая Т. С. Методика организации и проведения занятий фитнесом в школе. 2009. Лекция №20. URL : http://spo.1september.ru/article.php?ID=200902012 (дата звернення: 22.02.2022).

33. Чеховська Л. Оздоровчий фітнес у сучасному суспільстві : монографія. Львів : ЛДУФК, 2019. 296 с.

34. Василенко М. М. Сучасний стан та проблеми підготовки фітнестренерів у США. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2011. №11. С. 19-22.

35. Прима А. В., Путров С. Ю. Особливості закордонного досвіду підготовки фітнестренерів у вищих навчальних закладах. Наукові записки БДПУ. Серія «Педагогічні науки». 2017. Вип. 2. С. 302-307.

36. Мічуда Ю. П. Фітнесіндустрія в Україні: проблеми та перспективи подальшого розвитку. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 15: Науковопедагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2013. № 2 (28). С. 77-81.

37. Петренко О. П., Петренко Н. В., Лоза Т. О. Оздоровчі технології пілатесу в професійно-прикладній фізичній підготовці студентів закладів вищої освіти : монографія. Суми : Сумський державний університет, 2020. 176 с.

38. Kornosenko O., Khomenko P., Taranenko I., Zhamardiy V., Shkola O., Tolchieva H., Saienko V., Batieieva N., Kyzim P. Professional competencies as a component of professional training of a fitness trainer-teacher in higher education institutions. Journal for Educators, Teachers and Trainers. 2021. № 12 (1). рр. 72-81. DOI: https://doi.org/10.47750/jett.2021.12.01.010.

39. Shkola O., Zhamardiy V., Saienko V., Tolchieva H., Poluliashchenko I. The structure model of methodical system usage fitness-technology in student physical education. International Journal of Applied Exercise Physiology (IJAEP). 2020. Vol. 9 (10). рр. 89-96.

40. Zhamardiy V., Shkola O., Tolchieva H., Saienko V. Fitness technologies in the system of physical qualities development by young students. Journal of Physical Education and Sport. 2020. Vol. 20 (1), Art. 19. рр. 142-149. DOI: https://doi.org/10.7752/jpes.2020.01019.

41. Андрєєва О., Дутчак М., Благій О. Теоретичні засади оздоровчо-рекреаційної рухової активності різних груп населення. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2020. №2. С. 59-66.

42. Ващук Л. Передумови розвитку та становлення фітнесу в Україні. Історичні, філософські, правові й організаційні проблеми фізичної культури. 2013. № 3. С. 7-9.

43. Максимова К.В., Мулик К. В. Соціокультурні передумови застосування засобів оздоровчого фітнесу в системі вищих навчальних закладів України. Вісник ЧНПУ. Т. І. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. 2017. Вип. 147. С. 151-154.

44. Благова Т. О. Ритміка у системі неперервної хореографічної освіти: історико-педагогічний аспект. Освітологічний дискурс. 2014. № 4. С. 22-33.

45. Ніколаї Г. Ю. Генеза системи музично-ритмічного виховання Е. Жак-Далькроза та її функціонування в Європі. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2009. №2. С. 361-372.

46. Шинкарьов С. І., Толчєва Г. В., Вороб'єва М. В. Індекс фізичного стану студенток вищих навчальних закладів. Олимпизм и молодая спортивная наука Украины: матер. Х регион. науч.-практ. конф. Луганск : ЛНУ имени Тараса Шевченко, 2012. С. 39-42.

47. Шинкарьов С. І., Толчєва Г. В. Оздоровчі технології в системі фізичного виховання в позааудиторній роботі зі студентами вищих навчальних закладів. Олимпийский спорт, физическая культура, здоровье нации в современных условиях: IX Междунар. науч.-практ. конф. Луганск : Изд-во ЛНУ имени Тараса Шевченко, 2012. С. 371-375.

Размещено на Allbest.ru

Толчєва Г.В., Саєнко В.Г., Sliwa S.

В статті розглядаються мотиви технологічного поєднання педагогічного впливу на фізичний і розумовий розвиток людини музично-руховими засобами фітнесу. Інтеграційне спрямування України на європейський освітній простір прискорюється темпами впровадження фізичних систем цільового спрямування, одним з джерел руху якого є фітнес-культура. Встановлено, що відповідний рух забезпечується зовнішньо якістю педагогічно-виховного процесу, результативність від якого залежить від рухової дії та елементів фізіологічного упорядкування. Студентською молоддю успіх досягається завдяки узгодження рухових навантажень і ритму хореографічно-музичного супроводу, які за своєю сукупністю є результуючою могутньої розвиваючої енергії. В Україні формування інформаційного забезпечення з фітнесу актуалізується за логістикою вибору комплексу вправ, осмислення функціональних рис дії, формування бажання до їх засвоєння і відтворення занять, що відповідають складності бакалаврського і магістерського рівня. Освітні технології поповнюються управлінськими процесами, що опираються на цінності мотивів оздоровлення, реабілітації та фізичного удосконалення людини. Перспективи руху саме фітнесу пов'язуються з дозуванням навантаження на особистість за складом високоінтервальної інтенсивної жироспалювальної тренувальної технології, або системного підходу, що складається з однієї фізичної вправи, або вибіркової рухової активності на лоні природи.

Ключові слова: фітнес, культура, управління, педагогіка, людина, організація.

Толчева А. В., Саенко В. Г., Sliwa S.

В статье рассматриваются мотивы технологического сочетания педагогического воздействия на физическое и умственное развитие человека музыкально-двигательными средствами фитнеса. Интеграционная направленность Украины на европейское образовательное пространство ускоряется темпами внедрения физических систем целевого толка, одним из источников движения которого является фитнес-культура. Установлено, что соответствующее движение обеспечивается внешне качеством педагогическо воспитательного процесса, результативность которого зависит от двигательного действия и элементов физиологического упорядочения. Студенческой молодежью успех достигается благодаря согласованию двигательных нагрузок и ритму хореографически музыкального сопровождения, которые по своей совокупности являются результирующей мощной развивающей энергии. В Украине формирование информационного обеспечения по фитнесу актуализируется по логистике выбора комплекса упражнений, осмыслению функциональных черт действия, формированию желания к их усвоению и воспроизведению занятий, соответствующих сложности бакалаврского и магистерского уровня. Образовательные технологии пополняются управленческими процессами, опирающимися на ценности мотивов оздоровления, реабилитации и физического совершенствования человека. Перспективы движения именно фитнесса связываются с дозировкой нагрузки на личность по составу высокоинтервальной интенсивной жиросжигательной тренировочной технологии, либо системного подхода, состоящего из одного физического упражнения, либо выборочной двигательной активности на лоне природы.

Ключевые слова: фитнес, культура, управление, педагогика,

человек, организация.

Tolchieva H., Saienko V., Sliwa S.

Pedagogical Influence on Management Processes in the Field of Fitness Culture

The article discusses the motives of the technological combination of pedagogical influence on the physical and mental development of a person by musical and motor fitness means. The integration orientation of Ukraine to the European educational space is accelerating with the pace of introduction of physical systems of the target sense, one of the sources of movement of which is fitness culture. The totality of fitness systems has the general qualities of adaptability to the physical and mental development of a person, healthimproving and medical effects and recreational effects at the same time. It has an extensive network of perception of the philosophy of the developing movement of a person along the steps of physical improvement, supported by technical solutions, a stream of inventions, means of physical development of a person, his organs and life support systems. It has been established that the corresponding movement is provided externally by the quality of the pedagogical and educational process, the effectiveness of which depends on the motor action and elements of physiological ordering. Student youth success is achieved due to the coordination of motor loads and the rhythm of choreographic musical accompaniment, which in their totality are the resultant powerful developing energy. In Ukraine, the formation of information support for fitness is updated according to the logistics of choosing a set of exercises, understanding the functional features of an action, forming a desire to assimilate them and reproduce classes that correspond to the complexity of the bachelor's and master's levels. Educational technologies are replenished with management processes based on the values of the motives of health improvement, rehabilitation and physical improvement of a person. Prospects for the movement of fitness are associated with the dosage of the load on the individual according to the composition of the high-interval intensive fatburning training technology, or a systematic approach consisting of one physical exercise, or selective physical activity in the bosom of nature.

Key words: fitness, culture, management, pedagogy, person, organization.

Размещено на Allbest.ru