Основні напрями дослідження формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Кафедра соціальної педагогіки

Основні напрями дослідження формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів

Стєганцева В.В., аспірант

Анотація

Стєганцева В.В. Основні напрями дослідження формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів

У статті розкривається три основні напрями дослідження формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів. Перший напрям пов'язаний із кіберсоціалізацією, роллю і місцем інформаційно-цифрових технологій у житті і навчанні сучасного учня початкової школи, питаннями формування у нього інформаційно-цифрової компетенції. Другий напрям представлений психологічним аспектом життєдіяльності молодшого школяра в Інтернеті, впливом цифровізації соціальної практики на розвиток його особистості. Третій напрям присвячений проблемі безпечної поведінки дітей в Інтернеті, зокрема, ризиком в онлайн середовищі і кіберзалежності. У результаті теоретичного аналізу наукових досліджень виявлено, що саме соціально-педагогічна комунікація у цьому напрямі буде найбільш ефективно сприяти отриманню особистісних результатів: готовності та здатності до саморозвитку, умінню співвідносити свої дії з прийнятими етичними принципами, умінню взаємодіяти, навичкам адекватної оцінки моральних характеристик при роботі з інформацією, зокрема у мережі інтернет. Соціально-педагогічна комунікація у шкільному інформаційному середовищі є певною пропедевтикою соціальної активності учнів у ситуаціях кіберсоціалізації.

Ключові слова: інформаційно-цифрова компетентність, соціально-педагогічна комунікація, інтернет середовище.

Аннотация

Стеганцева В.В. Основные направления исследования формирования информационно-цифровой компетентности младших школьников

В статье раскрывается три основных направления исследования формирования информационно-цифровой компетентности младших школьников. Первое направление связано с киберсоциализацией, ролью и местом информационно-цифровых технологий в жизни и обучении современного ученика начальной школы, вопросами формирования у него информационно-цифровой компетенции. Второе направление представлено психологическим аспектом жизнедеятельности младшего школьника в Интернете, влиянием цифровизации социальной практики на развитие его личности. Третье направление посвящено проблеме безопасного поведения детей в Интернете, в частности, риску в онлайн среде и киберзависимости. В результате теоретического анализа научных исследований выявлено, что именно социально-педагогическая коммуникация в этом направлении будет наиболее эффективно способствовать получению личностных результатов: готовности и способности к саморазвитию, умению соотносить свои действия с принятыми этическими принципами, умению взаимодействовать, навыкам адекватной оценки моральных характеристик при работе с информацией, в частности в сети интернет. Социально-педагогическая коммуникация в школьной информационной среде является определенной пропедевтикой социальной активности учащихся в ситуациях киберсоциализации.

Ключевые слова: информационно-цифровая компетентность, социально-педагогическая коммуникация, интернет-среда.

Annotation

Stiehantseva V. Main Directions of the Research of Information and Digital Competence Formation of Primary School Pupils

The paper reveals three main areas of the research of information and digital competence formation of primary school pupils. The first direction is related to cyber socialization, the role and place of information and digital technologies in the life and education of a modern primary school pupil, and the formation of information and digital competence. The second direction is represented by the psychological aspect of a primary school pupil's life on the Internet, the impact of digitalization of social practice on the development of the personality of a pupil. The third direction is devoted to the problem of safe behavior of children on the Internet, in particular, risk in the online environment and cyber addiction. In the result of theoretical analysis of scientific research, it is revealed that exactly social and pedagogical communication in this direction will most effectively contribute to obtaining personal results: readiness and ability to self-develop, the ability to correlate their actions with accepted ethical principles, the ability to interact, the skills of adequate assessment of moral characteristics when working with information, in particular on the Internet. Socio-pedagogical communication in the school information environment is a certain propaedeutic of social activity of students in situations of cyber socialization.

Key words: information and digital competence, social and pedagogical communication, internet environment.

Активне впровадження інформаційно-комп'ютерних технологій в усі сфери життя суспільства, нерівномірний доступ до цифрових технологій у силу нерівномірного освоєння комп'ютерних навичок у соціальних і вікових групах актуалізують питання, пов'язані з адаптивними процесами стратегії і тактики модернізації життя суспільства в інформаційно-комп'ютерній сфері.

До теперішнього часу склався величезний фонд філософських, соціологічних, педагогічних і психологічних знань, що охоплює все проблемне поле інформатизації та цифровізації суспільства.

Наше дослідження має конкретний теоретико-прикладний, експериментальний характер і спрямоване на розробку наукових шляхів формування інформаційно-цифрової компетентності у молодших школярів.

Мета статті полягає у виявленні основних напрямів дослідження формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів.

У зв'язку з цим наш вибірковий аспектний характер вивчення ступеня дослідження обраної теми буде сконцентрований на 3 напрямах аналізу наукової літератури.

Перший напрям аналізу наукової літератури ми пов'язуємо з кіберсоціалізацією, роллю і місцем інформаційно-цифрових технологій у житті і навчанні сучасного учня початкової школи, питаннями формування у нього інформаційно-цифрової компетенції.

Другий напрям буде представлено психологічним аспектом життєдіяльності молодшого школяра в Інтернеті, впливом цифровізації соціальної практики на розвиток його особистості.

Третій напрям присвячується проблемі безпечної поведінки дітей в Інтернеті, зокрема, ризиком в онлайн середовищі і кіберзалежності. При цьому ми виходимо з того, що ці напрями тісно переплітаються, змістовно взаємопов'язані і їх поділ на три групи має певною мірою умовний характер.

Переходимо до характеристики першого напряму аналізу наукової літератури. Наукові завдання, що розв'язуються в нашому дослідженні, мають досить вузький прикладний характер. При цьому вони безпосередньо корелюють із глобальним трендом світового розвитку, що визначається сучасним терміном «цифровізація», під яким розуміється впровадження цифрових технологій в різні сфери життя. Аналіз їх просування в світовому співтоваристві демонструє зростання таких технологій у геометричній прогресії. Вони вже присутні в кожному сучасному будинку, установі, в лікарні, в школі. Оскільки наше дослідження пов'язане з поняттям «інформаційно-цифрова компетентність», буде доцільним чітко визначитися у співвідношенні категорій «інформатизація» та «цифровізація».

Ряд дослідників розглядають ситуацію «цифрової соціалізації» молодших школярів в контексті «цифрового дитинства». Акцент при цьому робиться на використанні позаурочної соціально-педагогічної діяльності як універсального засобу формування цифрової компетентності молодших школярів. Це діяльність в умовах цифрової соціалізації продукує нові смисли комунікації. Учням «надається можливість артикулювати свої думки і почуття на мові, який найбільш комфортний, логічний. Робота у відкритому інформаційному просторі, в глобальних мережах вимагає здатності встановлювати нелінійні зв'язки між різними джерелами інформації, інтегрувати інформацію самостійно інтерпретувати отриманий пізнавальний результат» (Рыжова & Трубина, 2016, с. 98-99).

Так, учень у позаурочній діяльності здатний освоїти навик створення власного профілю в соціальних мережах і грамотного його використання для змістовної соціально активної діяльності, навик використання різних месенджерів і ІР-телефонії, стати активним учасником чатів і форумів. При соціально педагогічному супроводі ці неминучі інновації молодшим школярем будуть освоєні в пізнавальному ключі. Він зможе в соціальних мережах успішно самопрезентуватися, освоїти різні соціальні ролі, що, своєю чергою, сприятиме формуванню успішної громадянської ідентичності та активної соціальної позиції. На думку фахівців, «позанавчальна діяльність соціальної, громадянської спрямованості в галузі цифровізації та інформаційної грамотності може бути інтегрована в гуртки, клуби, об'єднання з освоєння комп'ютерної цифрової грамотності. Робота різних за формою груп, реалізація програм позаурочної діяльності сприятимуть отриманню молодшим школярем необхідного йому комплексу знань, умінь, навичок і компетенцій, які, своєю чергою, забезпечуватимуть безпечне, ефективне і результативне використання цифрових технологій і ресурсів Інтернету, розвиток цифрової компетентності учнів» (Алмазова, 2020, с. 379).

Автори відзначають, що саме соціально-педагогічна діяльність у цьому напрямі буде найбільш ефективно сприяти отриманню, по-перше, особистісних результатів: готовність і здатність до саморозвитку, вміння співвідносити свої вчинки з прийнятими етичними принципами, навик адекватної оцінки моральних характеристик поведінки при роботі з будь-якою інформацією, зокрема, і в мережі Інтернет; по-друге, метапредметних результатів, що включають комунікативні універсальні дії, пов'язаних з уміннями взаємодії: поділитися інформацією, відстояти свою позицію, вступати в діалог, домовлятися про правила спільної діяльності, спілкування і т.ін. Отже, цифрова компетентність молодшого школяра стане основою його успішності в цифровому світі, а позаурочна діяльність такого характеру стане пропедевтикою розвитку соціальної активності в ситуації цифрової соціалізації» (Алмазова, 2020, с. 379).

Вчені констатують, що сучасна початкова школа все більше перетворюється в школу цифрову, школу, активно впроваджує і використовує цифрове навчання та інформаційно-комунікативні технології, що дозволяють ефективно формувати і розвивати інформаційно-цифрову компетентність молодшого школяра. Це наочно підтверджується появою нових методів організації соціально- педагогічної комунікації в початковій школі. Дослідники відносять до них «наочні цифрові ресурси (анімації, презентації, комп'ютерні моделі), словесні (перегляд відеороликів, відео конференції, телемости), практичні (комп'ютерні освітні програми, комп'ютерні тренажери та інтерактивні ігри). Нові методи починають все ширше застосовуватися завдяки таким технологіям, як технологія віртуальної реальності, спільних експериментальних досліджень педагога та учнів, панорамних зображень, 3D моделювання, технології малих засобів інформатизації, робототехніки, створення мультимедійних продуктів та інтерактивного навчального та дозвіллєвого контенту» (Скрипкина, 2020, с. 396).

Ці та інші цифрові методи можуть з успіхом використовуватися в соціально-педагогічній роботі при проведенні позакласних заходів (конкурсів, КВК, екскурсій, святкових заходів), у гуртковій роботі, в дослідницькій і проектній діяльності.

Проведені наукові дослідження і передовий педагогічний досвід, описаний у науковій літературі, свідчить про те, що формування інформаційно-цифрової компетентності в початковій школі проходить найбільш ефективно, якщо забезпечується системний підхід і повна інтеграція навчальної та позанавчальної діяльності. Йдеться про цілісну програму поетапного освоєння всіх компонентів інформаційно-цифрової компетентності в процесі всіх, без винятку, предметів навчального плану та позаурочної соціально-педагогічної діяльності.

Приступаючи до аналізу другого напряму наукової літератури, ми констатуємо, що цифровізація суспільно-економічного життя, система освіти актуалізує проблему вивчення психологічних особливостей сучасних дітей, які розглядаються психологами як покоління Z, тобто покоління, яке народилося в цифровому суспільстві, що уявляє існування тільки з мобільним інтернетом, вміє виявляти специфічні манери «мовчазного покоління» за врахування певних поведінкових рис проміжку часу. Іншими словами, покоління Z розглядається як проміжна ланка з ХХ у XXI століття, цифрове покоління, що є дітьми цифрових продукцій, яке віддає перевагу віртуальному контактуванню.

С. Василенко виділяє такі основні психологічні особливості покоління Z:

- нетерплячість і зосередженість на нетривалих установках;

- перевага ігор в Інтернеті більшу частину часу, ніж із реальними людьми або іграшками;

- вміння за короткий термін зробити сайт, флеш-фільм, електронну презентацію, створюють гру повністю, отримують грошову винагороду;

- кліповість, яка характеризується умінням коротко і барвисто сприймати навколишній світ через яскравий посил, втілений у формі відеокліпів або інших аналогічних варіантів. Діти даного покоління слухають музику, спілкуються в чатах, займаються редагуванням фотографій, виконують водночас домашнє завдання; при цьому платою за багатозадачність є поява дефіциту уваги і гіперактивність;

- поява гіперактивності як результату кліпової свідомості;

- виникнення схильності до аутизації;

- формування інтровертного індивідуалізму (Василенко, 2020, с. 92-93).

Для розуміння соціально-психологічних наслідків користування молодшими школярами соціальними мережами Інтернету важливо уявляти, які зміни змісту процесу соціалізації вносить новий інформаційний простір. У зв'язку з цим для нас цікавою є позиція О. Бєлінської, яка виділяє три таких зміни (наслідки):

- по-перше, це зміна сприйняття і категоризація соціальної інформації: закономірне домінування при Інтернет користуванні аудіовізуального каналу і досвіду «кліпового мислення» призводять до зниження рефлексивності, в результаті чого провідною складовою уявлень про навколишній світ стає образ;

- другим напрямом можливої змістовної динаміки соціалізації в інформаційну епоху є трансформація комунікативного досвіду дитини. При цьому спостерігається певна суперечливість змістовній стороні норм мережевої комунікації. Так, норма взаємодопомоги (переважання комунікації, демонстрація згоди, дружелюбність і можливість підвищення користувачем свого мережевого статусу за рахунок подібної комунікативної поведінки) поєднується з проявом агресії в комунікації;

- третім можливим вектором кіберсоціалізації молодшого школяра, що має змістовне значення, є динаміка сфери самосвідомості. Розширення можливості рольового експериментування (наприклад, за допомогою комп'ютерних ігор) і збільшення кількості максимально керованих самопрезентацій (через створення особистих профілів зі сторінок в блогах і соціальних мережах) можуть давати користувачеві як нову підставу для самоствердження, так і нові причини для Я-змін (Белинская, 2013).

З психологічної точки зору надзвичайно важливо враховувати в соціально-педагогічній роботі з молодшим школярем проблему відмінностей в оволодінні новим цифровим середовищем і його можливостями між підростаючими поколіннями і тими, хто буде їх навчати. А. Ронкі називає цей розрив «цифровим бар'єром». І цей бар'єр поки ще не подолано. «Цифровий бар'єр-розрив між електронними громадянами», яким доступні сучасні інформаційні технології, і тими, хто такого доступу не має, - поки ще не подоланий, але з кожним днем скорочується. У найближчому майбутньому нові покоління навіть не зможуть уявити собі, як їх батьки примудрялися обходитися без технічних пристроїв, які стали вже звичними. Телефонні будки, турагенство, телефонні довідники, географічні карти, факси будуть включатися до музейних експозицій як «релікти» доцифрового століття. Зараз вже для всіх очевидно, що нинішні покоління, на відміну від поколінь попередніх, перервали раніше нерозривний «зв'язок часів». Цей розрив або, якщо завгодно специфічна особливість, пояснює і скарги дорослих на те, що їхні діти не хочуть і не люблять вчитися і наявність нових навичок і здібностей, які дорослі відкривають у молодому поколінні (Ронки, 2014, с. 212). педагогічний інформаційний цифровий кіберсоціалізація учень

У даний час практично всі психологи погоджуються і визнають принципові зміни образу дитинства в цифрову епоху. За справедливим зауваженням О. Бєлінської, реальність вже визначила, що у зв'язку з істотними змінами, що відбулися за останні десятиліття, соціокультурними умовами, які змінилися докорінно, якісно змінилася і сама дитина. Ключовою лінією соціалізації стає інформаційна соціалізація. Нові інформаційні технології, стаючи найважливішим чинником розвитку світу, по-новому позначають роль засобів масової комунікації, ставлячи їх в один ряд із класичними традиційними агентами соціалізації - з сім'єю і школою (Белинская, 2016).

Психологічні дослідження доводять, що технології Інтернету опосередковують життя дитини, розширюють і доповнюють її життєдіяльність, не тільки онлайн, але і в реальному житті поза інтернетом (оффлайн) (Солдатова & Рассказова, 2014).

Для організації процесу соціально -педагогічної комунікації важливо враховувати, що неминуче залучення до інформаційно- комунікативного середовища впливає на психічний розвиток дитини, стаючи, зокрема, важливим компонентом вікових криз розвитку. Це свідчить про виникнення нової, соціальної ситуації розвитку дитини, «в якій найважливішою координатою стають інформаційно-цифрові технології, і в першу чергу Інтернет. У цьому сенсі Інтернет можна розглядати в якості психологічного знаряддя, яке присвоюється дитиною в процесі інтеріоризації, опосередковуючи розвиток психіки» (Солдатова & Рассказова, 2014).

Третім напрямом аналізу наукової літератури з теми дослідження для нас виступає проблема безпечної поведінки дітей в Інтернеті, яка інтегрує в собі наукові праці, пов'язані з процесом соціальної дезадаптації молодшого школяра, незадоволеністю собою, оточенням, депресією, застосуванням психоактивних речовин, труднощами в спілкуванні з батьками, різними видами кібераддикції. Всі ці проблеми безпосередньо пов'язані з формуванням інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів, бо багато в чому від їх розв'язання залежить успішність процесу кіберсоціалізації. Зазвичай, у літературі поняття «загрози в Інтернеті» розглядається як міра запобігання шкоди людині внаслідок використання Інтернету.

Глибоке теоретичне вивчення проблеми безпечної поведінки дітей у мережі Інтернет проведено А. Каптєрєвим у його монографії «Формування інформаційно-мережевої компетентності школярів: системно-діяльнісний підхід». Ми виділяємо ряд положень концептуального характеру, які стосуються інтернет-адикції молодших школярів. У автора вони формуються таким чином:

1. Мережева залежність - це пристрасть до занять, пов'язаних із використанням комп'ютера, що приводить до різкого скорочення всіх інших видів діяльності, обмеження спілкування з іншими людьми. Мережева залежність є найбільш частою в дитячому та підлітковому віці, незалежно від статі. Найбільш вираженим є несприятливий вплив комп'ютерної залежності на соціальні якості молодшого школяра, такі, як дружелюбність, бажання спілкуватися, почуття співчуття.

2. При вираженій комп'ютерній залежності спостерігається деградація соціальних зв'язків особистості і так звана соціальна дезадаптація дитини. На тлі соціальної дезадаптації і поглиблення в світ віртуальної реальності з'являється незрозуміла агресивність і різні види антисоціальної поведінки.

3. Підпорядкування «всесвітній павутині» і відеоіграм, у молодших школярів можна віднести до проблем сучасної сім'ї, тому що саме батьки та інші родичі, насамперед, здатні позитивно вплинути на дитину, щоб запобігти мережевій залежності.

4. Ознакою адикції (залежності) є не сама по собі кількість часу, що проводиться за комп'ютером, а зосередження всіх інтересів дитини навколо комп'ютера, відмова від інших видів діяльності. Молодші школярі свій шлях до залежності зазвичай починають із пристрасті до невигадливих ігор - кібераддикції, де дитина ототожнює себе з персонажем, який будує міста і перемагає ворогів.

5. Найбільш поширеними психічними ознаками комп'ютерної залежності є «втрата контролю» над часом, проведеним за комп'ютером, втрата інтересу до соціального життя і зовнішнім виглядом. Важливими симптомами комп'ютерної залежності є змішане почуття радості і провини під час роботи за комп'ютером, а також роздратовану поведінку, яка проявляється в тому в разі, якщо з якихось причин тривалість роботи за комп'ютером зменшується.

6. Основна причина для виникнення комп'ютерної залежності в молодшому шкільному віці криється в дитино-батьківських відносинах в сім'ї, а саме відсутність емоційної підтримки, яка в подальшому впливає на соціалізацію дитини. Віртуальна реальність дозволяє отримати відсутню любов і емоційне тепло, всі сурогати, пов'язані з дружніми відносинами, але так необхідні в цьому віці.

7. Профілактика комп'ютерної залежності серед молодших школярів повинна бути організована з урахуванням системності і безперервності профілактичної діяльності, і повинна бути спрямована на розвиток емоційно-особистісної сфери, розвиток навичок емоційної і поведінкової саморегуляції поведінки, навчання учнів ефективним моделям діяльності з комп'ютером. Велике значення для профілактики залежності має інформаційно-просвітницька діяльність із педагогами та батьками, яка висвітлює питання негативного впливу Інтернету та комп'ютерних ігор на дітей, а також необхідних заходів щодо запобігання формуванню комп'ютерної залежності.

8. Батькам важливо зберігати баланс між вимогливістю щодо регламентації часу спілкування з комп'ютером і включеністю в життя дитини. Зайве захоплення комп'ютером має негативні наслідки для фізичного і психічного здоров'я молодшого школяра, виникають зміни в емоційній, поведінковій, мотиваційній та когнітивній сферах (Каптерев, 2018, с. 51-52).

Спираючись на компетентнісний підхід в цілому і на визначення інформаційно-цифрової техніки зокрема, О. Черних вводить поняття базової компетентності безпечної поведінки в Інтернеті, розуміючи її як втілену в практичну діяльність сукупність знань, умінь і цінностей, що під час користування Інтернетом сприяють задоволенню потреб особистості й водночас запобігають можливості заподіяння збитків фізичному, психічному, соціальному благополуччю та (або) майну як самої людини, так й інших» (Черних, 2017, с. 69).

При цьому авторка виділяє чотири базові компетенції безпечної поведінки в Інтернеті:

- повага прав людини онлайн (знання про права людини в Інтернеті, дотримання їх та ставлення до Інтернету як до інструменту надання можливостей);

- електронна участь (знання про управління Інтернетом, можливості електронної участі в житті школи, міста, країни, світу; активну участь в Інтернеті, виконання ролей «творець», «критик»; розуміння принципів управління Інтернетом, позитивне ставлення до можливостей електронної участі в житті школи, міста, країни, світу);

- збереження здоров'я під час роботи з цифровими пристроями (знання про негативний вплив на здоров'я та умови збереження здоров'я під час тривалого користування Інтернетом; систематичне виконання умов для збереження власного здоров'я під час користування Інтернетом);

- звернення по допомогу та захист (знання необхідних дій у випадку, якщо став жертвою чиїхось дій в Інтернеті; досвід звернення по допомогу/захист до різних структур під час власного користування Інтернетом або друзів/родичів; визнання дієвості механізмів захисту прав людини, що порушені в Інтернеті; сприйняття звернення по допомогу та захист як умови успішного користування Інтернетом) (Черних, 2017, с. 69).

Таким чином здійснений теоретичний аналіз напрямів дослідження формування інформаційно-цифрової компетентності молодших школярів дозволяє зробити ряд висновків узагальненого характеру.

1. Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що формування інформаційно-цифрової компетентності учнів початкової школи проходить найбільш ефективно, якщо забезпечується повна інтеграція навчальної та позанавчальної діяльності, поетапне засвоєння всіх компонентів інформаційно-цифрової компетентності в процесі усіх, без виключення, предметів навчального плану і позакласної соціально- педагогічної діяльності.

2. Науковці відзначають, що саме соціально-педагогічна комунікація у цьому напрямі буде найбільш ефективно сприяти отриманню особистісних результатів: готовності та здатності до саморозвитку, умінню співвідносити свої дії з прийнятими етичними принципами, умінню взаємодіяти, навичкам адекватної оцінки моральних характеристик при роботі з інформацією, зокрема у мережі інтернет. Соціально-педагогічна комунікація у шкільному інформаційному середовищі є певною пропедевтикою соціальної активності учнів у ситуаціях кіберсоціалізації.

3. Проаналізовані фактори позитивного та негативного впливу цифровізації на психічний та психосоціальний розвиток дітей дозволяє нам виділити ті особливості особистості молодшого школяра, на які потрібно спиратися в процесі соціально-педагогічної комунікації з ним в інформаційно-цифровому середовищі. До них ми відносимо: надмірне тяжіння до цифрових технологій у дитячому віці, систематичний прояв «кліпової» свідомості, фрагментарне сприйняття дійсності, можливість вільного отримання негативної та небезпечної для психічного розвитку і формування особистості дитини інформації з інтернету.

4. Найважливішим аспектом формування інформаційно-цифрової компетентності молодшого школяра виступає проблема безпечної поведінки дітей в інтернеті, яка інтегрує до себе наукові праці, пов'язані з процесом соціальної дезадаптації учня, незадоволеністю собою, оточенням, депресією, труднощами у спілкуванні. Шляхом мінімізації ризиків в інтернет-середовищі є здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів та їх батьків. В узагальненому вигляді соціально - педагогічна комунікація в цьому напрямі становить таке: інформування учнів та їх батьків про ризики інтернет простору для здоров'я, розвиток та відпрацювання у школярів навичок спілкування з однолітками та батьками (ефективна комунікація, самопрезентація, вміння працювати в команді), допомога в адаптації у колективі, подолання проблем міжособистісної взаємодії, навчання батьків ефективним способам спілкування з дитиною в умовах інтернет-середовища.

Список використаної літератури

1. Рыжова Н.И., Трубина И.И. Тенденции развития содержания внеурочной деятельности школьников по информатике и математике в условиях информатизации и модернизации российского образования. Преподаватель ХХІ век. 2016. №4. С. 94-107.

2. Алмазова И.Г. Развитие социальной активности младших школьников средствами внеурочной деятельности в ситуации «цифровой социализации». Развитие личности в условиях цифровизации образования: от начальной к высшей школе: материалы Всероссийской научной конференции с международным участием (15-16 октября 2020 г.). Елец: Елецкий гос. ун-т им. И.А. Бунина, 2020. С. 375-380.

3. Скрипкина А.Н. Реализация методов и форм работы внеурочной деятельности начальной школы в условиях цифрового образования. Развитие личности в условиях цифровизации образования: от начальной к высшей школе: материалы Всероссийской научной конференции с международным участием (1516 октября 2020 г.). Елец: Елецкий гос. ун-т им. И.А. Бунина, 2020. С. 394-397.

4. Василенко С.В. Психологические особенности поколения Z (цифрового поколения). Развитие личности в условиях цифровизации образования: от начальной к высшей школе: материалы Всероссийской научной конференции с международным участием (15-16 октября 2020 г.). Елец: Елецкий гос. ун-т им. И.А. Бунина, 2020. С. 91-93.

5. Белинская Е.П. Информационная социализация подростков: опыт пользования социальными сетями и психологическое благополучие. Психологические исследования. 2013. Т. 6. №30. С. 5.

6. Ронки А. Цифровые аборигены, «сетяне», электронные сообщества. «Город солнца» или страшный сон? Интернет и социокультурные трансформации в информационном обществе: сборник материалов Международной конференции (Южно-Сахалинск, 8-12 сентября 2013 г.). М.: МЦБС, 2014. C. 208-220.

7. Солдатова Г.У., Рассказова Е.И. Безопасность подростков в интернете: риски, совладание и родительская медиация. Национальный психологический журнал. 2014. №3 (15). С. 39-51.

8. Каптерев А.И. Формирование информационно-сетевой компетентности школьников: системно-деятельностный подход. М.: Онто-принт, 2018. 194 с.

9. Черних О.О. Соціально-педагогічний супровід формування безпечної поведінки підлітків в Інтернеті. Наукова скарбниця освіти Донеччини: наук.-метод. журн. Донецьк: ДоноблІППО, 2017. №2. С. 52-57.

References

1. Ryzhova, N.I., & Trubina, I.I. (2016). Tendencii razvitija soderzhanija vneurochnoj dejatel'nosti shkol'nikov po informatike i matematike v uslovijah informatizacii i modernizacii rossijskogo obrazovanija [Trends in the development of the content of extracurricular activities of schoolchildren in computer science and mathematics in the conditions of informatization and modernization of Russian education]. Prepodavatel' ХХІ vek - Lecturer XXI century, 4, 94-107 [in Russian].

2. Almazova, I.G. (2020). Razvitie social'noj aktivnosti mladshih shkol'nikov sredstvami vneurochnoj dejatel'nosti v situacii «cifrovoj socializacii» [Development of social activity of primary school children by means of extracurricular activities in a situation of «digital socialization»]. Razvitie lichnosti v uslovijah cifrovizacii obrazovanija: ot nachal'noj k vysshej shkole - Personal development in the context of digitalization of education: from primary to higher education. (pp. 375-380). Elec: Eleckij gos. un-t im. I.A. Bunina [in Russian].

3. Skripkina, A.N. (2020). Realizacija metodov i form raboty vneurochnoj dejatel'nosti nachal'noj shkoly v uslovijah cifrovogo obrazovanija [Implementation of methods and forms of extracurricular activities of primary school in the context of digital education]. Razvitie lichnosti v uslovijah cifrovizacii obrazovanija: ot nachal'noj k vysshej shkole - Personal development in the context of digitalization of education: from primary to higher education. (pp. 394-397). Elec: Eleckij gos. un-t im. I.A. Bunina [in Russian].

4. Vasilenko, S.V. (2020). Psihologicheskie osobennosti pokolenija Z (cifrovogo pokolenija) [Psychological features of generation Z (digital generation)]. Razvitie lichnosti v uslovijah cifrovizacii obrazovanija: ot nachal'noj k vysshej shkole - Personal development in the context of digitalization of education: from primary to higher education. (pp. 91-93). Elec: Eleckij gos. un-t im. I.A. Bunina [in Russian].

5. Belinskaja, E.P. (2013). Informacionnaja socializacija podrostkov: opyt pol'zovanija social'nymi setjami i psihologicheskoe blagopoluchie [Informational socialization of adolescents: experience of using social networks and psychological well-being]. Psihologicheskie issledovanija - Psychological research, 6, 30, 5.

6. Ronki, A. (2014). Cifrovye aborigeny, «setjane», jelektronnye soobshhestva. «Gorod solnca» ili strashnyj son? [Digital aborigines, «netizens», electronic communities. «City of the sun» or a terrible dream?]. Internet i sociokul'turnye transformacii v informacionnom obshhestve - The internet and sociocultural transformations in the information society. (pp. 208-220). M.: MCBS [in Russian].

7. Soldatova, G.U., & Rasskazova, E.I. (2014). Bezopasnost' podrostkov v internete: riski, sovladanie i roditel'skaja mediacija [The safety of teenagers on the Internet: risks, coping and parental mediation]. Nacional'nyj

psihologicheskij zhurnal - National psychological journal, 3 (15), 39-51 [in Russian].

8. Kapterev, A.I. (2018). Formirovanie informacionno-setevoj kompetentnosti shkol'nikov: sistemno-dejatel'nostnyj podhod [Formation of information and network competence of schoolchildren: a system-activity approach]. M.: Onto-print [in Russian].

9. Chernykh, O.O. (2017). Sotsialno-pedahohichnyi suprovid formuvannia bezpechnoi povedinky pidlitkiv v Interneti [Social-pedagogical support of the formation of Internet behavior of children]. Naukova skarbnytsia osvity Donechchyny - Scientific treasury of education of Donetsk region, 2, 52-57. Donetsk: DonoblIPPO [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru