Психолого-педагогічні особливості адаптації освітнього процесу в закладах вищої освіти в умовах воєнного стану

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL FEATURES OF ADAPTATION OF EDUCATIONAL PROCESS IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION IN THE CONDITIONS OF MARTIAL LAW

Any armed conflict has a devastating effect on education: both in terms of objective physical consequences for the subjects of the educational process, and in terms of destructive, demotivating psychological impact on the educational community. The education system and its infrastructure are significantly degrading. Many studies suggest that higher education is particularly affected by the war due to a number offactors. There are a number of vectors in the management of higher education during the war: financial, organizational, procedural, and so on. Among them, the leading role is played by psychological and pedagogical features of the adaptation of the system of higher education institutions 'functioning to the conditions of war. The aim of the article is to analyze the psychological and pedagogical features of the adaptation of the educational process in HEIs under martial law (therefore, against the background of not isolated armed conflicts, but large-scale military confrontation with systemic negative consequences for the whole paradigm of higher education). Within the framework of the research goal, the literature on the topic was analyzed and generalized, the experience of the functioning of education in other countries involved in military conflicts was studied. The program accents made by international organizations and the policy documents adopted by them on the functioning of education during the war and on the support ofuniversities are analyzed. The existing frame of managerial decisions in the field of education are systematized as a foundation for ensuring the psychological and pedagogical side of the adaptation of the educational process in HEIs to the conditions of martial law. Universal steps for psychological and pedagogical adaptation of the educational process in HEIs during martial law are generalized. The exceptional role ofeach subject ofthe educational process in higher education on the way to the psychological and pedagogical adaptation of the educational community during the war is emphasized. As the experience of other countries affected by armed conflicts shows, it is the higher education system that makes the most significant contribution to supporting the life of society in extreme conditions and its reconstruction in the postwar period. Quality higher education is crucial for reconstruction, peacebuilding, economic development and good governance in post-conflict societies. Therefore, the formation of resistance in higher education, in particular through psychological and pedagogical adaptation and related determinants of this factor, should be one of the priority areas of support for higher education during the war. Further research on the topic is proposed to be organized empirically with an emphasis on monitoring the psychological and pedagogical preconditions of universities during martial law.

Key words: higher education, martial law, psychological and pedagogical adaptation, resistance to higher education, organization of the educational process.

Постановка проблеми

Війна та будь-які збройні конфлікти мають системний вплив на вищу освіту. Приміщення університетів зазнають різної міри пошкоджень унаслідок ракетних атак, ворожих нападів або більш тривалої окупації місцевості ворожими збройними групами. Співробітники та студенти у зоні бойових дій стикаються із загрозами особистій безпеці, безпеці рідних, близьких, що не може не впливати на ціннісну складову їхнього життя: на перший план виходять потреби задоволення елементарних фізіологічних потреб та потреби в безпеці як одній із ключових (за пірамідою А. Маслоу). Поки ці базові потреби не будуть хоча б відносно задоволені, про відновлення якісного навчання годі говорити. Навіть регіони, яких безпосередньо не торкнулися воєнні дії, а також звільнені від окупаційних військ, стикаються з вимушеним переміщенням осіб, неможливістю через це та постійні загрози нових атак відновити очне навчання чи навіть навчання у змішаній формі. Актуалізується потреба в психологічній реабілітації. Фінансово заклади освіти теж ослаблені на всіх етапах дії воєнного стану та ще тривалий час після відновлення миру, оскільки постконфліктні фінансові ресурси спочатку виділяються на базові послуги та відновлення критичної інфраструктури, якою сфера освіти зазвичай не вважається. Система вищої освіти, отже, часто не є пріоритетом під час постконфліктного відновлення. Це є ще одним джерелом стресу й загалом несприятливої ситуації функціонування ЗВО й роботи студентсько-викладацького колективу. Водночас у доповіді Світового банку про освіту в перспективах постконфліктної реконструкції йдеться зворотне: у повоєнному відновленні наголос часто робиться на базовій освіті, що супроводжується нехтуванням ланки вищої освіти. Такий фокус шкідливий і створює глибоко вкорінені дисбаланси, що безпосередньо впливають на економічний і соціальний розвиток у довгостроковій перспективі (The World Bank, 2005). Для нормалізації невтішного стану справ до максимально сприятливого рівня, який би дав змогу університетам «вижити», необхідні чіткі управлінські, організаційні, ціннісно-мотиваційні зміни, індивідуальна й колективна конструктивна ініціатива - комплекс трансформацій, у кожній з яких містяться елементи психолого-педагогічної адаптації освітнього процесу ЗВО до умов воєнного стану.

Аналіз досліджень

У відносно мирному західному світі після Другої світової війни є досить обмежений досвід спостережень за станом освіти в час збройних конфліктів та безпосередньо під час дії воєнного стану, тобто на тлі повномасштабної війни на зразок тієї, що почалася на теренах України 24 лютого 2022 року. Поміж тим статистика свідчить, що понад половина країн світу після закінчення Другої світової війни брала участь принаймні в одному збройному конфлікті (Omoeva et al., 2016). Тривалі конфлікти високої інтенсивності мають глибокі наслідки для розвитку людства. Вплив їх на систему освіти формально зазвичай добре задокументовано: не потрібно заглиблюватися в дослідницьку літературу, щоб зрозуміти деструктивні наслідки пошкодженої освітньої інфраструктури, втрат людського ресурсу, зниження освітніх можливостей та збільшення ризиків для безпеки великої спільноти студентів (понад 1,5 млн студентів навчається у вищих навчальних закладах України станом на 2022 рік) й університетського персоналу в ситуації активного конфлікту.

Сама система освіти за другу половину ХХ та два десятиліття ХХІ століття змінилася настільки радикально, що розвідки, у яких аналізується стан вищої освіти й адаптація цієї освітньої ланки до воєнного стану давніших років є абсолютно не придатними. Особливо під впливом пандемії коронавірусу, яка зробила й так пріоритетними дистанційну й змішану форми навчання, на перший план висунула засоби ІКТ як невід'ємний інструмент сучасної освіти. Унаслідок цього що в площині української педагогіки, що в межах педагогічних досліджень західного світу можна говорити про деякий брак розвідок, у яких би комплексно аналізувалися психолого-педагогічні особливості адаптації освіти у ЗВО до умов зовнішньої війни. Натомість порівняно більше досліджень, у яких висвітлюється проблема впливу на освіту внутрішніх війн: якісний узагальнений аналіз таких праць міститься, наприклад у праці Omoeva et al. (2016).

Однак брак розвідок щодо впливу зовнішніх війн на систему вищої освіти не означає абсолютного вакууму: низка праць щодо особливостей впливу війни та інших різновидів збройних конфліктів на систему вищої освіти, зокрема на суб'єктів здійснення педагогічного процесу (колектив студентів і викладачів, адміністрація закладів освіти), дає уявлення про психолого-педагогічні адаптаційні трансформації системи освіти у вищій школі.

К. Омоєва та ін. на основі багаторічних досліджень щодо впливу конфліктів на систему освіти роблять висновок: на вищих щаблях освітньої наслідки більш руйнівні (Omoeva et al., 2016). Тобто вища освіта через воєнні дії страждає більше, ніж, наприклад, шкільна. Тезу можна підтвердити навіть на прикладі сучасної ситуації в Україні: школярі можуть вільно долучитися до навчального процесу в безпечніших регіонах України чи й за кордоном, для вчителів з українських шкіл є можливість тимчасово працювати в закордонних школах, чого не можуть студенти та викладачі ЗВО. Навіть директивнороз'яснювальна підтримка з боку уряду (МОН України) інтенсивніше надається для шкіл, ніж ЗВО, про що може свідчити кількість відповідних публікацій на офіційних урядових сайтах.

У низці досліджень проводиться думка, що внутрішні воєнні дії в країні все ж неоднаково й часом непропорційно впливають на різні заклади освіти. Так, емпіричні дані демонструють, що наслідки впливу війни для кожного окремого закладу та індивідуально на різних викладачів / студентів мають багато нюансів: контекст війни непропорційно впливає на бідніші та багатші сім'ї, представників жіночої й чоловічої статі, на різні етнічні чи релігійні групи (Omoeva et al., 2016).

Ендрю Л. Дабален і Саумік Павло визначили напрями впливу війни на систему освіти:

Війна може мати короткостроковий та довгостроковий вплив на освіту. Так, руйнівні пошкодження будівель закладів освіти й травми, яких зазнають студенти та викладачі, можуть означати, що деякі з них ніколи не відновлять навчання або не повернуться до роботи (GCPEA, 2022). С. Гелета наголошує, що з поглибленням воєнного конфлікту університети зазвичай стають вогнищем репресій, академічна свобода потрапляє під загрозу або обмежується, викладачі, дослідники та студенти змушені втікати від війни, що спричиняє відтік інтелектуального капіталу з і так ослабленої війною країни (Heleta, 2015).

А. Пелліні, досліджуючи Громадянську війну в Сомалі (1988-2004 рр.), простежує деякий парадокс: вища освіта перебувала майже в стані краху, а в деяких частинах країни досі потерпає від небезпеки, проте на тлі катастрофічно несприятливої безпекової ситуації кількість університетів тут із середини 2000-х років зросла (Pellini, n/d). Той факт, що вища освіта не регулюється в Сомалі, є ключовим для пояснення цього буму: закон про вищу освіту, що мав би вирішити проблему діяльності ЗВО, зокрема й приватних, застряг у парламенті на понад два роки. Отже, такий видимий розквіт вищої світи на тлі воєнних дій в країні насправді має багато підводних течій. І це наводить на думку про необхідність чітких управлінських рішень, які би не тільки давали змогу продовжувати процес навчання організаційно, але й формували підвалини для нормалізації психолого-педагогічних передумов здійснення навчального процесу. На думку А. Пелліні, уроки Сомалі є досить універсальними і їх можна було б застосувати до інших постраждалих від збройних конфліктів країн, які прагнуть відновити свої системи вищої освіти. Уже в іншому дослідженні досвід Сомалі полягає у виживанні закладів вищої освіти й навіть стрімкому збільшенню їхньої кількості завдяки розвиткові сектору приватних університетів та активній інтеграції, співпраці між ЗВО на взаємно вигідних умовах. Інтеграція в Сомалійську науково-освітню мережу (Somali Research and Education Network) також сприяє представництву за кордоном та отриманню звідти інвестиційної підтримки, що теж є важливим чинником для забезпечення поступального розвитку вищої освіти навіть за надскладних умов війни (Mursal et al., 2016). Об'єднання університетів на основі співпраці закладів освіти, що безпосередньо не постраждали від воєнних дій, та університетів в евакуації полягає в меті сприяння та розвитку оптимальних дослідницьких середовищ та розвиткові потенціалу співпраці з міжнародними колегами, обміну досвідом, підвищення якості вищої освіти за допомогою широкого використання ІКТ та створення необхідного зв'язку інфраструктури, щоб забезпечити інтегрованість з іншими регіональними та національними науково-освітніми мережами та рештою світу. У такому разі співпраця з іншими ЗВО є одним із універсальних заходів психолого-педагогічної адаптації колективу викладачів та студентів, оскільки створює сприятливий клімат єдності й підтримки постраждалих від війни ЗВО з перспективою на відновлення повноцінного їхнього функціонування.