Корекція психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корекція психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями

Вирішенню означеної проблеми сприяє Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами [1]. Державний стандарт передбачає створення оптимальних умов для досягнення соціальної зрілості кожної особистості, розвиток здібностей, досягнення певного рівня освіченості, використовуючи потенціал компенсаторно-корекційних можливостей для включення її в соціально-активну діяльність, забезпечення тих знань, умінь та навичок, рис характеру, які уможливлюють її нормальне життя в соціумі. Стандарт спеціальної освіти спрямований на дитину, її вік, час і характер порушення (сенсорне, фізичне чи інтелектуальне), його глибину, потреби та потенційні можливості у відношенні до психофізичних показників розвитку в нормі та логіку змісту освітньої галузі, в тому числі її компенсаторно-корекційного компоненту. Компенсаторно-корекційна спрямованість змісту спеціальної освіти передбачає розуміння закономірностей в розвитку дитини з особливими освітніми потребами, пріоритетність розвитку психічних процесів та функцій у зв'язку з опануванням нею знань.

Специфіка стандартизації початкової загальної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями передбачає якісний доступ до освіти, варіювання тривалості опанування змістом освіти, диференціацією оцінювання знань (мінімальний рівень - життєва компетентність, максимальний - державні вимоги). Введення в державні вимоги додаткового рівня оцінювання - життєва компетентність, значно розширює можливості дітей з порушеннями інтелекту до опанування знаннями відповідно до встановлених термінів та забезпечує диференціацію змісту освіти [2, С. 240]. Отже, оновлений зміст початкової загальної освіти дітей з інтелектуальними порушеннями являє собою удосконалений програмний зміст завдяки диференціації навчальних досягнень та корекційно-розвиткової роботи, що сприяє формуванню та застосуванню її компетентностей для засвоєння освітньої програми, розвитку здібностей та подальшу соціалізацію в соціумі.

Вищезазначене свідчить про нагальну потребу у запровадженні системи корекційно-розвиткових занять, які б сприяли формуванню у дітей з інтелектуальними порушеннями особистісних якостей, розвитку і корекції усіх психічних процесів, психологічної адаптації та соціальної реабілітації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукові дослідження (І. Бондар, О. Глоба, В. Засенко, С. Кульбіда, М. Матвєєва, С. Миронова, Т. Сак, В. Синьов, Т. Скрипник, О. Таранченко, І. Татьянчикова, О. Хохліна, О. Чеботарьова та ін.) проведені в Україні за останні роки, сприяють подоланню стереотипів у розумінні проблем навчання і виховання дитини з інтелектуальними порушеннями. Наукові розвідки доводять, що провідною ідеєю сучасної спеціальної освіти є орієнтація на ефективне використання збережених систем та функцій дітей з інтелектуальними порушеннями, здатних взяти на себе компенсаторно-корекційне навантаження, цілеспрямований розвиток психічних процесів, які обумовлюють рівень опанування знань, умінь, навичок та відповідну освіченість дитини, її інтеграцію в суспільство. Аналіз наукової літератури показує, що сучасний розвиток суспільства, соціалізація і інтеграція дітей з інтелектуальними порушеннями потребують суттєвого оновлення системи спеціальної освіти, її форм і змісту, введення нових педагогічних підходів і інноваційних технологій, психологічного супроводу освітнього процесу, а також нових комплексних програм розвитку особистості дитини і її найбільш ефективної і оптимальної соціально-трудової адаптації та соціалізації. На думку науковців, проблема соціалізації дитини з інтелектуальними порушеннями залишається однією з найактуальніших у теорії та практиці корекційної психопедагогіки. Науковці дослідили, що саме «соціалізація є основою всебічного розвитку дитини з інтелектуальними порушеннями та її підготовки до самостійного життя в сучасних соціально-економічних умовах [3, С. 63; 4].

Мета статті. У статті представлено методи корекції психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями.

Виклад основного матеріалу

Основними завданнями спеціальної школи для дітей з інтелектуальними порушеннями є: забезпечення системного психолого-педагогічного супроводу; надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг; забезпечення навчання учнів за допомогою найбільш прийнятних для них методів і способів спілкування в освітньому середовищі, які максимально сприяють засвоєнню знань і соціальному розвитку; використання в освітньому процесі допоміжних засобів для навчання та альтернативної комунікації; забезпечення розвитку природних здібностей, творчого та критичного мислення; сприяння всебічному розвитку; формування компетентностей для соціалізації та подальшого самостійного життя та інші [5].

Організація освітнього процесу дітей з інтелектуальними порушеннями передбачає надання систематичних психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг (допомоги) для учнів з інтелектуальними порушеннями. Такі послуги забезпечують життєво-практичну спрямованість підготовки дітей до самостійного життя на основі принципів диференційованого та особистісно- орієнтованого підходів. А організація освітнього процесу у такий спосіб зумовлює оновлення підходів до методів навчання та виховання, що забезпечують всебічний розвиток дітей з інтелектуальними порушеннями. Особливо важливого значення у цьому контексті набуває корекція психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями. Адже своєрідність пізнавальної діяльності, психічної та емоційно-вольової сфери, поведінки таких дітей не дозволяють їм у повному обсязі оволодіти освітньою програмою.

Пошук ефективних методів корекційного впливу на психоемоційний стан дітей з інтелектуальними порушеннями є одним із основних напрямів розвитку сучасної корекційної психопедагогіки. Наукові розвідки доводять, що для дітей з особливими освітніми потребами, зокрема інтелектуальними порушеннями в процесі психологічної корекції можливості таких нетрадиційних природотерапевтичних засобів як звукотерапія, ароматерапія, аеротерапія, рослинотерапія, аеротерапія, зоотерапія та інших є найбільш дієвими [6; 7].

Наукові дослідження засвідчують, що жива природа є одним із важливих засобів збереження психічного здоров'я дитини і виступає потужним і необхідним засобом формування особистості. На думку науковця, «природа повинна стати не лише об'єктом вивчення, задоволення потреб, а й посісти виняткове місце у системі оздоровчих цінностей сучасної дитини» [8]. Дослідниця розглядає природотерапію як лікування засобами природи, як позитивний вплив природних об'єктів та явищ на дитину з метою збереження її психічного здоров'я.

Для розробки природотерапевтичних завдань, які б сприяли ефективній корекції психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями, ми скористалися методами психолого-педагогічної корекції суб'єктного ставлення до природи розробленими В. Ясвіним [9] та матеріалами передового досвіду вчителів-методистів, науковців [10]. Ці методи та матеріали були адаптовані нами до завдань нашого дослідження в межах якого відбувалася реалізація оздоровчо-корекційної мети освітнього процесу в спеціальній школі для дітей з інтелектуальними порушеннями. Розглянемо окремі із них детальніше.

Метод ототожнення з природними об'єктами полягає у постановці дитини з інтелектуальними порушеннями себе на місце того чи іншого природного об'єкта або явища, перенесення себе в ситуацію, в якій об'єкт чи явище знаходяться. Цей метод передбачає психологічне моделювання стану природних об'єктів чи явищ, краще розуміння цього стану, посилюючи уявлення про даний природний об'єкт чи явище. Використання методу ідентифікації з природними об'єктами проілюстровано розробленою нами природотерапевтичною вправою «Голоси лісу». Вправа має на меті ототожнення дитини з природним об'єктом, корекцію психоемоційного стану засобами природотерапії (звукотерапія, пантоміма). Заздалегідь до проведення вправи виготовляють із паперу «ромашку», на пелюстках якої прописані завдання. Діти по черзі зривають пелюстки і виконують завдання. За кожне правильне виконане завдання отримують один бал. Суть вправи полягає у точному відтворенні голосів лісу (мімікою, жестами голосом): голосів птахів, хрускоту сухого гілля, шелесту листя, дзюрчання струмка, дзижчання комах, шурхоту повзання тварин тощо. Після кожного відтворення дітьми голосів лісу розглядаються відеокартини природи лісу для порівняння та прослуховується аудіозапис лісових звуків природи.

Перевтілення в образи живої та неживої природи дає можливість умовному злиттю з природою та відчути її почуття, що в свою чергу сприяє покращенню психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями.

Метод співпереживання природним об'єктам полягає у співпереживанні та співчутті стану природного об'єкта чи явища шляхом ототожнення з ними. А також переживання власних емоцій і почуттів з приводу стану природних об'єктів. Метод передбачає використання запитань, які стимулюють появу співпереживання до живого: «Який настрій у природи...», «Які почуття у природи...», «Чи болить рослині або тварині.» тощо. Для цього дітям з інтелектуальними порушеннями пропонувалась природотерапевтична гра «Пташка». Метою терапевтичної гри є корекція психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями, виховання співчуття до природи з використанням звукотерапії, зоотерапії. Терапевтична гра проводиться у вигляді хвилинки відпочинку і розрахована на чотири хвилини. На початку гри діти слухають розповідь про те, що птахи - невід'ємна частина живої природи, їх вважають психотерапевтами, адже спів пернатих заспокоює нервову систему. При спілкуванні з птахами покращується настрій, зникає втома. Потім дітям пропонується уявити себе пташкою, яка втомилася і хоче відпочити, і виконати певний комплекс вправ (звучить грамзапис співу пташок). Перша вправа триває 1 хв. Діти виконують вправу з вказівками: «Сядьте на стілець, підніміть руки вгору. Поверніть голову по 5 разів у різні боки. Нахиліть голову назад 5 разів із заплющеними очима. При цьому плавно рухайте руками, як крилами, струшуючи пальцями. Уявіть себе пташкою, що спускається на землю, щоб відпочити». Друга вправа триває 1 хв. з коментарем: «Сядьте на стілець, руки покладіть на стіл і ляжте на них. Закрийте очі, повністю розслабтеся. Уявіть себе на запашній зеленій траві, серед дерев та квітів, які дають тілу енергію і забирають втому». Третя вправа (1 хв.): «Сядьте чи станьте прямо. Підніміть пружно руки та голову. Пальці обох рук сплетіть і поверніть долонями вгору - краще в бік сонця. Закрийте очі й відчуйте тепло на долонях, яке струмує по руках до серця, а далі - по всьому тілу». Четверта вправа (1 хв.): «Енергійно струшуйте руками, кистями, пальцями. Напружте ноги і активно рухайте стопами та пальцями ніг. Глибоко вдихніть, як пташка, що вже відпочила і готова до польоту». При виконанні вправ відбувається корекція опорно- рухового апарату дитини, покращення психоемоційного стану.

Співчуття живій природі породжує в дитини з інтелектуальними порушеннями найкращі якості, позитивно змінює її характер, додає рішучості, а це є запорукою соціалізації та інтеграції в соціумі.

Метод природних асоціацій полягає у корекції психоемоційного стану через психологічний зв'язок з природним об'єктом чи явищем. Прикладом реалізації методу природних асоціацій є вправа «Дерево». Вправа має на меті корекцію психоемоційного стану дитини з інтелектуальними порушеннями через психологічний зв'язок з природним об'єктом, психологічне налаштування на позитивний настрій, спілкування з використанням аеротерапії, деревотерапії, ароматерапії. Так, перебуваючи на екскурсії або на уроці милування природою, дітям пропонується стати у коло на певній відстані один від одного навколо вибраного ними дерева або обійняти його, щоб відчути запах та силу. Дітям пропонується завдання: «Дуже сильно натисніть п'ятами на землю, руки стисніть в кулаки, міцно зціпивши зуби, уважно дивіться на дерево». Потім звертаючись до дітей, промовляється психологічне налаштування: «Ти - могутнє міцне дерево, в тебе сильне коріння, й ніяких вітрів ти не боїшся. В складних життєвих ситуаціях стань сильним і могутнім «деревом», скажи собі, що ти сильний, у тебе все вийде. Це поза впевненої особистості».

Під час виконання таких завдань діти з інтелектуальними порушеннями навчаються мистецтву володіти собою, розвивають уміння приймати рішення, звільнятися від страхів, тривоги, невпевненості у своїх силах.

Метод екологічно-емоційного впливу спрямований на розвиток в дітей з інтелектуальними порушеннями почуття поваги до природи і розкриття її універсальної цінності для свого здоров'я. Він передбачає чуттєве сприйняття реального оточуючого природного середовища у ході дослідження чи спостереження за окремими природними об'єктами чи явищами, у результаті чого відбувається позитивний вплив природного об'єкта на психічний стан дитини. Прикладом реалізації методу є релаксаційна вправа «Природа лікує», яка має на меті покращення та зміцнення психічного здоров'я дітей з інтелектуальними порушеннями такими природотерапевтичними засобами як звукотерапія, ароматерапія, рослинотерапія. З дітьми проводиться сеанс звукотерапії «Лісові звуки» у поєднанні з ароматичною терапією. Діти слухають аудіозапс пташиного співу, шелесту листочків, жебоніння джерельця, дзижчання комах і вдихають запахи трав (подушечки із трав пропонується вибрати для себе індивідуально) ромашки, хвої, шишки хмелю, меліси, розмарину, рути, м'яти. Після прослуховування аудіозапису діти грають у гру «Відгадай голос природи». Такі вправи знімають роздратованість, головний біль, покращують емоційний стан, заспокоюють нервову систему.

Отже, проведення релаксаційних вправ з дітьми з інтелектуальними порушеннями дає змогу керувати своїми емоціями, знімати перевтому, переносити стреси з найменшими нервовими втратами.

У процесі перевірки ефективності методів корекції психоемоційного стану дітей з інтелектуальнимии порушеннями та оздоровчого впливу природотерапії були залучені діти з інтелектуальними порушеннями експериментальної групи, яким було запропоновано природотерапевтичні вправи із активним використанням засобів природотерапії, та контрольної групи, заняття яких проводилися традиційно без використання цих засобів.

Діти з інтелектуальними порушеннями експериментальної групи, яким було запропоновано природотерапевтичні вправи, продемонстрували покращення психоемоційного стану. Так, у 30,4% дітей експериментальної групи, які продемонстрували високий рівень психоемоційного стану, змінився настрій спілкування, міжособистісні стосунки з однолітками та дорослими, спостерігалося підвищення самооцінки та адекватного вираження почуттів, активізувався загальний потенціал можливостей дитини та її адаптації в соціумі. У 43,6% дітей експериментальної групи, які продемонстрували достатній рівень психоемоційного стану, змінилося на краще самопочуття, вони стали спокійнішими і врівноваженішими, впевненими у собі. У 13,0% дітей, які продемонстрували середній рівень психоемоційного стану, поліпшився настрій, зменшилася кількість нервових стресів. У 13,0% дітей експериментальної групи не спостерігалося позитивних змін у психоемоційному стані, вони залишились на низькому рівні.

У дітей з інтелектуальними порушеннями контрольної групи, заняття яких проводилися традиційно без використання природотерапевтичних вправ, позитивних змін у психоемоційному стані майже не відбулося.

Якісні дані загального рівня психоемоційного стану дітей з з інтелектуальними порушеннями після проведення експериментального дослідження подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні психоемоційного стану дітей з інтелектуальними порушеннями після проведеного експериментального дослідження