Курс "Хорознавство" в умовах підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до професійної діяльності

The article deals with the importance of the course of “Choral studies” as one of the professional disciplines of the vocal-choral cycle in the process ofprofessional preparation of the future teacher of music art and highlights its goals and objectives. Attention is drawn to the fact that the study of the specified discipline contributes to the solution of typical problems of vocational and pedagogical direction and focuses on the educational, scientific, methodological, cultural and educational professional activity. The teacher needs to have a certain amount of theoretical knowledge, the basics of practical preparation for work with the choir, performing culture, conducting technique and pedagogical skills in working with the children's choir. Such components are a prerequisite of the successful professional activity of a future music teacher. Integrity is a specific feature of the study of the discipline of “Choral studies”, as it involves mastering the knowledge and skills in different directions of music-pedagogical activity. In the process of mastering the course “Choral studies” by the students, the following tasks are solved: education of students' love for song and choral art as one of the most important elements of musical culture; acquainting students with the theoretical foundations of choral art; gradual mastery of techniques and methods ofpractical work with the choir; helping students to more intensively and consciously master such profile disciplines of the faculty as choral class, choral conducting; preparation for pedagogical practice under the section “Guidance of the school choir”.

All the tasks are aimed at solving the problem of raising the level ofprofessionalism of the future teacher of music art. Choral studies gives you the opportunity to master the theory and methodology of working with the choir, the basic methods of learning choral work; distinguish between genres of choral performance; develops the ability to organize children's vocal and choral groups according to the age principle at the level of ownership of the necessary elements of choral sonority; to carry out extracurricular music-educational events taking into account age-specific features of artistic perception and opportunities of the school audience.

Досвід, здобутий студентами музичних спеціальностей на практичних заняттях із хорознавства, є корисною практикою вокально-хорової роботи для майбутньої музичної діяльності та для виховання дітей і молоді засобами хорового спілкування в загальноосвітніх закладах (вищих, середніх, дошкільних). Зазначимо, що саме вища музично-педагогічна освіта передбачає процес і результат професійного становлення, художньо-естетичного розвитку творчої особистості вчителя музичного мистецтва, його підготовку до музично-педагогічної діяльності, насамперед виконавської (інструментальної, вокальної, диригентсько-хорової), а також педагогічної (навчальної, виховної, розвивальної) (Сідорова, 2017: 3).

Завдання сучасної музично-педагогічної освіти не тільки забезпечити належний рівень фахових знань випускника, а й підготувати його до соціального життя та реалізації себе як особистості.

Фахова музично-педагогічна освіта це процес підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до виконавської та педагогічної діяльності, де викладачі професійного навчального закладу мають не лише надавати особистості необхідні фахові знання та вміння, а й формувати особистість, зокрема її світогляд, естетичні та етичні ідеали, моральні норми, художні інтереси й смаки (Дубінець, 2016: 95-99).

Проблема підвищення рівня професіоналізму майбутнього вчителя музичного мистецтва значною мірою залежить від вокально-хорової підготовки, спрямованої на різні види музично-творчої діяльності, що є важливими для теорії та практики професійного становлення студентів мистецьких факультетів вищої педагогічної школи. Особливим підходом у формуванні фахових компетентностей є спрямування на послідовність і систематичність викладу курсу «Хорознавство». Специфічною особливістю вивчення цієї дисципліни є інтегрованість, оскільки вона передбачає оволодіння знаннями та вміннями в різних напрямах музично-педагогічної діяльності.

Отже, аналізований курс передбачає широке використання міждисциплінарних зв'язків. Ефективному вивченню хорознавства сприятимуть знання з теорії музики, сольфеджіо та гармонії, історії світової й української музики, постановки голосу, диригування, практикуму читання хорових партитур, хорового класу та практикуму роботи з хором. Проте, як показує практика, не лише спеціальні фахові предмети, а й дисципліни з певних гуманітарних наук стають необхідною базою для засвоєння основних матеріалів із хорознавства. Так, Л. Костенко та Л. Шумська стверджують: «Обізнаність у питаннях етики, естетики, педагогіки та психології, що пронизують практично всі категорії хорового мистецтва, стає запорукою оптимізації в навчанні з хорознавства, ефективності засвоєння знань, що у свою чергу формують хормейстерські уміння та навички» (Костенко, 2013: 10).

У процесі засвоєння студентами курсу «Хорознавство» вирішуються такі завдання:

Варто наголосити на поступовості викладу курсу. Перші теми за змістом присвячені історії розвитку хорового співу. Під час їх розгляду важливо детально ознайомити студентів із хоровим мистецтвом у давні часи та в епоху середньовіччя, адже вивчення хорового мистецтва доцільно розпочати саме з виникнення й становлення найперших хорових і вокально-симфонічних жанрів у Східній та Західній Європі в XVI-XVIII ст., з появи та розвитку співацьких хорових шкіл, коли хоровий спів почали розглядати як основу професійної музичної освіти, з розвитку хорового руху в Західній Європі в XIX-XX ст. Також на особливу увагу заслуговують питання виникнення перших жанрів хорового мистецтва та професійних хорів у Стародавній Русі, російські співацькі школи, виникнення й розвиток багатоголосного співу, зв'язок хорового виконавства з народною творчістю. У цій темі розкривається роль «братських» шкіл у розвитку російської хорової культури, розглядається історія створення й розвитку видатних професійних хорових колективів та хоровий рух у ХІХ-ХХІ ст. Студенти ознайомлюються з розвитком хорового мистецтва України в наш час, зокрема з розквітом професійного та самодіяльного хорового виконавства, видатними хоровими колективами, їхніми керівниками і репертуаром.

Результатом досягнення окресленого завдання є набуття студентами знань про історію розвитку хорової культури в нашій країні та за її межами, що паралельно розвиває вміння використовувати отриману інформацію в майбутній вокально-хоровій роботі з учнями. На музичних заняттях (шкільних уроках, вокально-хорових студіях) учитель повинен уміти розповісти учням про об'єктивну картину та історичний шлях хорового мистецтва, його виразні засоби; визначити жанри народної творчості; розкрити значення народної пісні як джерела хорового мистецтва; виявити характерні особливості хорової культури в Україні у взаємозв'язку основних напрямів (народної, духовної та світської орієнтації) (Сідорова, 2019: 5).

Наступне завдання ознайомлення студентів із теоретичними основами хорового мистецтва має на меті накопичення базових знань про хор як вокальну організацію. Студенти вивчають особливості будови голосового апарату та його основних частин (органів дихання, гортані, артикуляційного апарату), функції голосового апарату (дихання, голосоутворення, резонування); діапазони співацьких голосів, регістри, теситуру; формування хорових партій, класифікацію співацьких голосів за основними типами, комплектування хорових партій; типи й види хорів, виконавські та художні можливості кожного типу хору, їхнє темброве забарвлення. Важливим етапом цього завдання є ознайомлення майбутніх учителів із поняттям про дитячий хор, види й жанри хорової творчості для дітей (дитячі пісні, хорові мініатюри, народні пісні, хори в дитячих операх, кантати для дитячого хору, дитячі хори в операх). Студенти, безумовно, мають володіти знаннями про принципи організації дитячих хорових колективів і дитячих вокальних ансамблів відповідно до вікових особливостей, знати вокально-хорові можливості кожного хорового колективу, темброве забарвлення хору та окремих партій.

Неможливо навчити співати в хорі своїх вихованців, не оперуючи такими поняттями, як елементи вокально-хорової техніки. З-поміж таких елементів виокремлюються процес співу, співацьке дихання, звукоутворення, дикція. Спів це складний, цілісний процес. Важливо знати про одну визначальну особливість, без якої сам процес співу не можливий із професійної точки зору, зв'язок слуху та голосу. Варто зазначити, що у співі повинні взаємодіяти дихання, гортань і резонатори, тому необхідна правильна робота всіх відділів голосового апарату. Розвиток вокальних навичок відбувається на основі слухових уявлень співака. Людський слух і м'язові відчуття мають рефлекторний зв'язок, а передчуття завжди попереджує спів. У внутрішніх слухових уявленнях співака виникає ідеальний звук у точних параметрах (висота, сила, тембр, слово), який у наступний момент повинен бути відтворений. Паралельно слух контролює відповідність відтвореного уявленому. Таким чином, слухова культура виконавця це база, на якій будується професійне співацьке мистецтво, і цю інформацію не варто ігнорувати. А в підготовці студентів відомості про особливості взаємодії голосу та слуху мають визначальне значення в майбутній вокально-хоровій роботі з учнями, є запорукою успішної педагогічної діяльності.

У процесі співу вагоме значення має атака звуку, що істотно впливає на процес звукоутворення. Це питання розкривається в темі про елементи вокально-хорової техніки та є важливим етапом у формуванні правильних співацьких навичок. Варто знати, що атака це початок звуку та відповідальний момент звукоутворення. Атака звуку впливає на якість співацького дихання, тембр звуку, формування голосних. Прийнято розрізняти три основні типи атаки звуку: м'яку, тверду та придихову (переддихальну). Якщо вчитель не розуміється в цьому питанні, це може сприяти неправильній атаці в дітей (в'ялість подачі звуку, його незібраність, різкість, затисненість, відсутність гнучкості), що своєю чергою може бути причиною неправильного інтонування або, інакше кажучи, фальшивого співу.

У навчальній практиці широко використовуються різні форми атаки звуку. Студенти на заняттях із хорознавства навчаються певних принципів вокальної роботи. Так, якщо утворюється в'ялий, розслаблений, незібраний, неточний звук у співаків, потрібно застосувати тверду атаку. Для звільнення «затисненого» звуку з горловим призвуком можна використати різні прийоми, пов'язані з придиховою (переддихальною) формою звукоутворення. Також атака звуку залежить від характеру виконуваного твору. Однак варто запам'ятати, що найбільш доцільною в хорі є м'яка атака.

Основною формою вокально-хорової роботи в хоровому колективі є розспівки, які є необхідним елементом співацької техніки. Кожна репетиція хору повинна розпочинатися з проспівування вокально-хорових вправ, що мають таку мету:

Теоретичні основи курсу «Хорознавство» будуються також на знаннях про хоровий ансамбль, який визначається в хоровій літературі як художня єдність, повна узгодженість усіх компонентів хорового звучання; злитність за силою та тембром окремих голосів у складі однієї хорової партії та рівновага звучання між усіма партіями загалом. Ансамбль є одним із трьох основних елементів хорової звучності (поряд зі строєм і нюансами). Для досягнення хорового ансамблю співаку необхідно зливатися зі своєю партією, партії своєю чергою у хорі, а диригенту регулювати силу звуку як окремих співаків, так і партій загалом. Вирішальне значення має відчуття ансамблю. У хоровій практиці є такі поняття, як частковий і загальний ансамбль, природний та штучний ансамбль. Учителю необхідно оперувати цими поняттями у своїй роботі та знати, коли їх використовувати. Робота над ансамблем хору це складний творчий процес, оскільки технічна й художня сторони під час нього пов'язані між собою: ансамблева техніка визначається поставленим художнім завданням, а здійснення художнього задуму не можливе без технічної досконалості ансамблю (Сбітнєва, 2017: 21-22).

Унаслідок отримання знань із теоретичних основ із хорознавства на практичних заняттях вирішуються такі завдання курсу «Хорознавство»: паралельно й поступово студенти засвоюють прийоми та методи практичної роботи з хоровим колективом, більш інтенсивно й свідомо оволодівають такими профілюючими дисциплінами факультету, як хоровий клас, хорове диригування.

На практичних заняттях студенти набувають таких умінь: володіти технічними прийомами роботи над інтонацією та строєм під час хорового виконавства; реалізовувати авторський композиторський задум на основі дотримання принципів вокально-хорового ансамблю як фактору професійного рівня інтерпретації, визначати шляхи подолання дикційних та артикуляційних труднощів поетичного тексту; набувати специфічних диригентсько-педагогічних якостей керівника вокального колективу (музиканта, фахівця-хормейстера, учителя та диригента); власним голосом виразно передавати всі елементи хорової партитури; самостійно готувати анотацію (аналіз) хорового твору.

хорознавство учитель музичне мистецтво

Актуальність викладання дисципліни «Хорознавство» у вищій педагогічній школі зумовлена її професійною специфікою, а саме необхідністю ознайомлення студентів із проблемами новітніх досліджень у хоровій культурі, історією розвитку хорового мистецтва за кордоном та в нашій країні, з елементами хорової звучності, з методикою роботи з різними віковими хоровими групами, а також потребою в розучуванні творів шкільного репертуару, що є компетентнісними складниками хормейстерсько-педагогічної діяльності вчителя музичного мистецтва в загальноосвітній школі. Таким чином, основним завданням вивчення цього курсу на музично-педагогічних факультетах педагогічних університетів є стимулювання студентів до постійного професійного самостановлення у процесі майбутньої практичної діяльності. Реалізація цих засад полягає в організації теоретичної й методичної підготовки та ефективної самостійної роботи студентів, що сприятиме розвитку в майбутніх учителів музичного мистецтва загальних і фахових компетентностей.

1. Дубінець І. Музично-теоретичні дисципліни в процесі фахової підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва: цілі і задачі. Наукові записки Бердянського педагогічного університету. Серія «Педагогічні науки». Бердянськ: БДПУ, 2016. Вип. 3. С. 95-99.

2. Сідорова І., Пацкань І., Штепа Ж. Колективне музикування: хоровий клас та практикум роботи з хором: навчально-методичний посібник для викладачів та студентів мистецьких спеціальностей вищих педагогічних закладів освіти. Вінниця: ФОП Рогальська І. О., 2017. 202 с.

3. Сідорова І., Лозінська Т. Хорознавство: програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалавра галузі знань 01 Освіта/Педагогіка спеціальності 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) спеціалізації «Режисура музично-виховних шкільних заходів; художня культура». Вінниця: Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, 2019. 12 с.

4. Костенко Л., Шумська Л. Хрестоматія з хорознавства: навчальний посібник для студентів ВНЗ. Ніжин: Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, 2013. 521 с.

5. Сбітнєва О. Хорознавство: методичні рекомендації для студентів спеціальності «Середня освіта (музичне мистецтво)». Старобільськ: Вид-во ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», 2017. 54 с.

References

1. Dubinets, I. (2016). Muzychno-teoretychni dystsypliny v protsesi fakhovoi pidhotovky maibutnoho vchytelia muzychnoho mystetstva: tsili i zadachi [Music-theoretical disciplines in the process of professional training of the future teacher of music art: goals and objectives]. Naukovi zapysky Berdianskoho pedahohichnoho universytetu. Seriia “Pedahohichni nauky”. Berdiansk: BDPU, iss. 3, pp. 95-99 [in Ukrainian].

2. Sidorova, I., Patskan, I., Shtepa, Zh. (2017). Kolektyvne muzykuvannia: khorovyi klas ta praktykum roboty z khorom: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia vykladachiv ta studentiv mystetskykh spetsialnostei vyshchykh pedahohichnykh zakladiv osvity [Collective music making: choral class and choir work workshop: a textbook for teachers and students of art specialties of higher pedagogical educational institutions]. Vinnytsia: FOP Rohalska I. O. [in Ukrainian].

3. Sidorova, I., Lozinska, T. (2019). Khoroznavstvo: prohrama vybirkovoi navchalnoi dystsypliny pidhotovky bakalavra haluzi znan 01 Osvita/Pedahohika spetsialnosti 014 Serednia osvita (Muzychne mystetstvo) spetsializatsii “Rezhysura muzychno-vykhovnykh shkilnykh zakhodiv; khudozhnia kultura” [Khoroznavstvo: program of the selective academic discipline of preparation of the bachelor of the field of knowledge 01 Education/Pedagogy of a specialty 014 Secondary education (Musical art) of specialization “Directing of musical and educational school actions; art culture”]. Vinnytsia: Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University [in Ukrainian].

4. Kostenko, L., Shumska, L. (2013). Khrestomatiia z khoroznavstva: navchalnyi posibnyk dlia studentiv VNZ [A textbook on chorology: a textbook for university students]. Nizhyn: Nizhyn Mykola Gogol State University [in Ukrainian].

5. Sbitnieva, O. (2017). Khoroznavstvo: metodychni rekomendatsii dlia studentiv spetsialnosti “Serednia osvita (muzychne mystetstvo)” [Chorology: methodical recommendations for students majoring in “Secondary education (music art)”]. Starobilsk: Luhansk Taras Shevchenko National University [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru