Аналіз підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України

Литвинова Світлана Григорівна

доктор педагогічних наук, заступник директора з наукової роботи

Інститут інформаційних технологій і засобів навчання

Національної академії педагогічних наук України,

м. Київ, Україна

Водоп'ян Наталія Іванівна

аспірант, Інститут інформаційних технологій і засобів навчання

Національної академії педагогічних наук України,

м. Київ, Україна

Анотація

Мета статті полягає в здійсненні аналізу підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів для організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України.

Зарубіжні вчені за останні десятиріччя запропонували багато теорій дистанційного навчання, на зміст яких впливали суспільство, політика, економіка та технології. Теоретичні концепції розбігаються, утворюючи декілька напрямів. Основними з яких є: теорія автономії та незалежності, теорія індустріалізації викладання, теорія взаємодії та комунікації, теорії дистанційного навчання.

Прихильники теорії автономії і незалежності наполягають на автономному, асинхронному принципі навчання студентів в дистанційному режимі, при якому діалог між викладачем і отримувачем знань відсутній. Одним з них є Чарльз А. Ведемейєр, розробник теорії, яка стала відомою як відкрита та дистанційна освіта. Автор теорії індустріалізації навчання О. Петерс розглядає дистанційну форму навчання як продукт індустріальної епохи і, стверджуючи, що навчання на відстані неможливо проаналізувати з точки зору загальноприйнятої дидактики, визначає іншу основу для аналізу - порівняння з індустріальним виробництвом товарів. О. Петерс запропонував використання економічної та індустріальної теорії для аналізу дистанційної форми навчання, надав освітній термінології індустріальне визначення. На відміну від О. Петерса, прихильники теорії взаємодії та комунікації Б. Холмберг, Дж. Беет, Д. Сьюарт наголошували на важливості психолого-педагогічних та інформаційно- технологічних аспектів в процесі взаємодії вчителя та учня під час дистанційного навчання.

В статті розглянуто дистанційну форму навчання в закладах загальної середньої освіти як складник цифрової трансформації освіти; узагальнено результати аналізу підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання. Проведено аналіз можливостей реалізації теоретичних концепцій в закладах загальної середньої освіти України.

Ключові слова. Дистанційна форма навчання, теорії дистанційного навчання.

Abstract

ANALYSIS OF APPROACHES TO THE IMPLEMENTATION OF THEORETICAL CONCEPTS OF FOREIGN AUTHORS IN THE ORGANIZATION OF DISTANCE FORMS FORMS OF EDUCATION IN GENERAL SECONDARY EDUCATION IN UKRAINE

Lytvynova Svitlana Hryhorivna

Doctor of Pedagogical Sciences, Senior Scientific Researcher, Deputy Director Institute of Information Technology and Learning Tools of the NAPS of Ukraine,

Vodopian Nataliia Ivanivna

postgraduate Institute of Information

The purpose of the article is to analyse the approaches of the theoretical concepts implementation of foreign authors for the distance learning organization in general secondary education of Ukraine.

During recent decades, foreign scholars have proposed many theories of distance learning, the content of which have been influenced by society, politics, economics, and technology. Theoretical concepts diverge, forming several directions. The main ones are: the theory of autonomy and independence, the theory of industrialization of teaching, the theory of interaction and communication, the theory of distance learning. Proponents of the theory of autonomy and independence insist on an autonomous, asynchronous principle of distance learning, in which there is no dialogue between teacher and recipient of knowledge. One of them is Charles A. Vedemeyer, the developer of the theory that became known as open and distance education. The author of the theory of industrialization of learning O. Peters considers distance learning as a product of the industrial age and, arguing that distance learning can not be analyzed in terms of conventional didactics, defines another basis for analysis - comparison with industrial production. O. Peters proposed the use of economic and industrial theory for the analysis of distance learning, gave educational terminology an industrial definition. In contrast to O. Peters, proponents of the theory of interaction and communication B. Holmberg, J. Beet, D. Sewart emphasized the importance of psychological, pedagogical and information technology aspects in the process of teacher-student interaction during distance learning.

The article considers distance learning in general secondary education as a component of digital transformation of education and summarizes the results of the analysis of approaches to the implementation of theoretical concepts of foreign authors on the organization of distance learning in general secondary education in Ukraine. The analysis of theoretical concepts and possibilities of realization in establishments of general secondary education of Ukraine is carried out.

Keywords. Distance learning, theories of distance learning.

Вступ

Постановка проблеми. В сучасних умовах пріоритетним для закладів загальної середньої освіти є питання дистанційного навчання. Безпосередня, «жива» комунікація між вчителем та учнями є беззаперечною в умовах закладу середньої освіти, але зовнішні чинники іноді вносять корективи в цей процес у вигляді карантину. Виходячи з епідеміологічної ситуації в Україні, яка склалась в 2020 році, в закладів освіти не було іншого варіанту, крім застосування технологій дистанційного навчання для всіх учнів при проведенні занять під час довготривалого карантину. Засоби дистанційної форми навчання, які за звичайних умов використовувались лише епізодично, як допоміжні, були задіяні для організації повноцінного навчального процесу в закладах освіти.

Відповідно до «Положення про дистанційне навчання», затвердженого наказом МОНу № 466 від 25.04.2013 року, яке діяло на момент запровадження карантинних обмежень у 2020 році, технології дистанційного навчання у загальноосвітніх закладах зорієнтовані насамперед на учнів з особливими освітніми потребами, обдарованих дітей та молодь, які спроможні самостійно опанувати навчальний матеріал; осіб, які проживають у географічно віддалених і важкодоступних до закладів освіти населених пунктах або за кордоном.

Відповідно до Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженим наказом МОН від 08 вересня 2020 року№ 1115, яке вступило в дію 16 жовтня 2020 року, здобуття повної загальної середньої освіти можливо за дистанційною формою навчання. Також доцільно використовувати технологій дистанційного навчання під час організації здобуття повної загальної середньої освіти за різними формами, у тому числі під час карантинних обмежень.

Сучасні інформаційні технології дають змогу задовольнити запити суспільства в якісній освіті. Але, в Україні розвиток системи дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти перебуває на початковій стадії впровадження. Використання дистанційної форми навчання здійснюється переважно в складі звичайної освіти [1, с.6].

У роботах вітчизняних та зарубіжних вчених дистанційна форма навчання розглядається як інноваційна, що забезпечує рівний доступ здобувачів до якісної освіти, реалізацію власної освітньої траєкторії, вільний вибір змісту і форм навчання. Однак, існує необхідність в проведенні аналізу підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України.

Аналіз досліджень. Теоретичні концепції, принципи організації дистанційної форми навчання, її зміст, форми і методи розглядають у своїх працях зарубіжні науковці: Т. Андерсон (2008, розкриття особливостей теорії і практики онлайн навчання), В. Вержбицький (2003, формування соціальних умов дистанційної освіти), Дж. Вердьюїн (1991), Ч. Ведемеєр (1981, охарактеризовано підходи до навчання протягом життя; автор наголошує, що навчання є природною рисою людини та ресурсом виживання), Р. Делінг (1978), Р. Гаррисон (1987), Д Кіген (1988), Т. Кларк (1991), В. Меськов (1995), М. Мур (1973), В. Овсяніков (2001), О. Петерс (1971), Г. Ператон (1988), Є. С. Полат (2004, в дослідженні розглянута теорія і практика дистанційного навчання), Д Сьюарт (1987), М. Сімонсон (2010, визначає дистанційну освіту як заклад формальної освіти з віддалено працюючою навчальною групою), Д Тейлор (2007), А. В. Хуторський (2002, розглядається дистанційна освіта та її технології), Д Шейл (1987, разом з Р. Гаррисоном доводить, що дистанційна освіта має забезпечувати двосторонню комунікацію між викладачем та студентом з метою підтримки освітнього процесу), Б. Холмберг (1995) та ін.

Мета статті полягає в здійсненні аналізу підходів до реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів для організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України. Перспективним напрямом для подальшого дослідження є визначення критеріїв ефективності різних типів навчального контенту у цифровому форматі, дослідження ефективності застосування нових типів навчальних ресурсів, які створюються з використанням технологій віртуальної та доповненої реальності, обґрунтування етапів та змісту педагогічного проєктування цифрових ресурсів та взаємодії. [2, с. 29].

Теоретичні основи дослідження

Аналіз теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційного навчання. Зарубіжні вчені за останні десятиріччя запропонували багато теорій дистанційного навчання, на зміст яких впливали суспільство, політика, економіка та технології. Теоретичні концепції розбігаються, утворюючи декілька напрямів: теорії автономії та незалежності (Р. Делінг - ФРН; Ч. Ведемейєр - США; М. Мур - Великобританія), теорії індустріалізації викладання (О. Петерс - ФРН), теорії взаємодії та комунікації (Б. Холмберг - Швеція; Дж. Беет - Швеція; Д. Сьюарт - Великобританія), теорії реінтеграції актів викладання і вивчення (Д. Кіген), теорії еквівалентності дистанційного навчання (М. Сімонсон, Д. Шейл, Р. Гаррісон, М. Бейнтон), теорії комунікації та керування студентом (Д. Шейл, Р.Гаррісон, М. Бейнтон), тривимірної теорії дистанційного навчання (Дж. Вердьюїн, Т. Кларк), теорії дистанційного навчання (Г. Ператон) та інтегрованої моделі дистанційного навчання (В Вержбицький, В. Кінельов, В. Меськов, В. Овсяніков) [3, с.45].

Прихильники теорії автономії і незалежності наполягають на автономному, асинхронному принципі навчання студентів в дистанційному режимі, при якому діалог між викладачем і отримувачем знань відсутній. Одним з них є Чарльз А. Ведемейєр, розробник теорії, яка стала відомою як відкрита та дистанційна освіта. Пізніше Ч. Ведемейєр застосував теорію на практиці і, будучи першим науковим співробітником Келлога в Оксфордському університеті та консультантом відкритих університетів Великобританії, він реалізував концепції революційного педагогічного підходу, що поєднував різні технології та засоби масової інформації в дистанційній формі навчання. Ч. Ведемейєром розкривається соціальна суть теорії дистанційного навчання: надання можливості отримання освіти незалежно від соціального статусу, стану здоров'я, географічної віддаленості від освітнього центру. «Незалежне навчання», на його думку, має відповідати індивідуальним потребам студента, бути направленим на реалізацію особистих цілей і не прив'язаним до певної установи. Студент, обираючи необхідні курси, створює власну освітню програму, відповідно до поставлених ним завдань. Ч. Ведемейєр визначив десять характеристик дистанційної освіти, за якими: 1) система повинна працювати, незалежно від наявності викладача, в зручному для студента місці і часі; 2) система дозволяє ефективно використовувати навчальні матеріали та медіа; 3) передбачається поєднання різних засобів та методів навчання з метою найкращого вивчення предмету чи курсу; 4) відповідальність за результати дистанційного навчання покладається на студента; 5) звільнення викладачів від зайвих опікунських обов'язків надає їм можливості більше часу приділяти навчальній роботі; 6) врахування індивідуальних особливостей учнів; 7) надання студентам більших можливостей у виборі форм і методів курсів; 8) оцінювання навчальних досягнень студента, не розглядаючи бар'єрів, щодо місця, методу чи послідовності навчання студента; 9) сприяти повторному дизайну курсів, які раніше були складовою певної медіа-програми; 10) система повинна бути розрахована на навчання студента у вибраному ним темпі.

Також Ч. Ведемейєр відрізняв викладання (teaching) від вивчення (learning) як способу подолання освітніх бар'єрів «простір - час» і запропонував шість характеристик незалежної системи навчання:

-студент і викладач відокремлені;

-нормальні процеси викладання й вивчення виконуються письмово або якимось іншим чином;

-навчання здійснюється індивідуально;

-вивчення відбувається через діяльність студента;

-вивчення повинно бути зручним для студента;

-студент бере відповідальність за темп, швидкість свого прогресу з можливістю будь- коли розпочати чи припинити навчання.

Для позначення явищ і понять дистанційної освіти в англомовній літературі використовується низка синонімічних слів, зокрема e-learning(електронне навчання), e- teaching(електронне викладання), e-education(електронна освіта), distanceeducation(дистанційна освіта), distancelearning(дистанційне навчання), distanceteaching(дистанційне викладання), virtuallearning(віртуальне навчання), openlearning(відкрите навчання) та ін. Науковці досліджують використання електронних засобів у навчанні та викладанні, а також стратегії вищих навчальних закладів країн світу в застосуванні інформаційних технологій у навчальному процесі різних форм співробітництва викладачів і студентів, при цьому застосовують термін «електронне навчання» (e-learning), яке в багатьох випадках охоплює форму дистанційного навчання (distancelearning), урівнюється з ним або йому протиставляється. [4, с.41]

Ключем до успіху за дистанційною формою навчання, вважав Ч. Ведемеєр, є розробка взаємозв'язку між студентом і викладачем

Інший прихильник теорії автономії і незалежності у дистанційній освіті, німецький вчений Р. Деллінг, з одного боку стверджує, що дистанційне навчання здійснюється в процесі діалогу між вчителем та учнем за допомогою сигналу-носія; з іншого, прагне звести роль викладача до мінімуму і основний акцент робить на автономії і незалежності навчання учня. Він аналізує різницю між діалогічною та монологічною можливістю викладання в дистанційному режимі та наголошує на тому, що у дистанційній формі навчання функція викладача не передбачена системою [5, с. 7] .

Р. Деллінг зводить до мінімуму роль викладача та навчального закладу й наголошує на автономії та незалежності студента. Таке ставлення до викладача й навчального закладу фахівець пояснює тим, що виконавцями дистанційних програм навчання переважно є дорослі люди. Завдання навчального закладу - допомогти студентові тоді, коли він цього бажає, якщо сам не може впоратися з вирішенням завдань. Якщо студент може працювати автономно, то єдиним чим може допомогти навчальний заклад, залишаються: інформація, документація й бібліотека. [6, с. 106].

Автор теорії індустріалізації навчання О. Петерс розглядає дистанційну форму навчання як продукт індустріальної епохи і, стверджуючи, що навчання на відстані неможливо проаналізувати з точки зору загальноприйнятої дидактики, визначає іншу основу для аналізу - порівняння з індустріальним виробництвом товарів. О. Петерс запропонував використання економічної та індустріальної теорії для аналізу дистанційної форми навчання, надав освітній термінології індустріальне визначення: раціоналізація (передача знань та навичок від викладача до учня в процесі дистанційного навчання), поділ праці (викладачі, які є авторами курсу, не оцінюють роботу студентів, це роблять інші викладачі), механізація ( технічне оснащення процесу дистанційного навчання), масове виробництво (залучення медіа- до трансляції лекцій), підготовча робота (залучення до створення курсу експертів з різних галузей), планування (важливе як на стадії формування курсу, так і під час впровадження, оскільки всі етапи системи повинні бути чітко визначені), формалізація, стандартизація, функціональна зміна, об'єктивність.

«Якщо ви збираєтеся впроваджувати індустріалізовану форму освіти, - застерігає О. Петерс, - ви маєте бути готовими жити з проблемами, які приносить індустріалізація освіти». Нові форми і методики вищого навчання розроблені шляхом поєднання елементів заочного навчання, традиційного академічного навчання, і - що важливо, практичної роботи. [7, с.10]

Теорія індустріалізації навчання піддавалась критиці у зв'язку з відсутністю психолого- педагогічної складової, надмірним захопленням теорією масового виробництва товарів.

На відміну від О. Петерса, прихильники теорії взаємодії та комунікації Б. Холмберг, Дж. Беет, Д. Сьюарт наголошували на важливості психолого-педагогічних та інформаційно-технологічних аспектів в процесі взаємодії вчителя та учня під час дистанційного навчання. Теорія Б. Холмберга включає основні методи дистанційного навчання: дистанційна форма навчання забезпечує оволодіння когнітивними знаннями і навичками з включенням емоційних і психомоторних компонентів; воно є глибоким індивідуальним вивченням навчального матеріалу; забезпечує свободу вибору, призначене для тих студентів, які не можуть або не хочуть займатись в системі традиційного, очного навчання; дистанційне навчання відкрите до інших форм навчання; завдяки використанню технологічних пристроїв, поділу праці, електронної обробки даних має елементи індустріалізації; є проблемним, концептуальним, відповідаючим розвиткові конкретного студента. Холмберг відзначав позитивні аспекти дистанційного навчання за умов забезпечення когнітивного навчання шляхом обговорення та застосування знань, отриманих з тем, які висвітлюються в безпосередньому контакті з викладачами та однокурсниками.[8, с.12].

Дистанційне навчання як технологія за Б. Холмбергом - це керована дидактична бесіда з керівником (guideddidacticconversation). Бесіда, спілкування у цьому випадку може бути у вигляді розмови, листування, з використанням телефону, а може бути імітованою завдяки використанню інструкцій, рекомендацій щодо вивчення матеріалу, стилізованих під бесіду навчальних матеріалів. При самостійному опануванні навчального матеріалу, керована дидактична бесіда -взаємодія студента з викладачами, тюторами, лежить в основі побудови індивідуальної освітньої траєкторії, при якій навчальні матеріали є зрозумілими, поміркованими, насиченими інформацією.

Доцільно застосовувати методи теорії взаємодії та комунікації у випадках, коли студент з певних причин не може відвідувати університет і здатний до ефективного самостійного вивчення дисциплін. В той же час дистанційна освіта є відкритою системою, що може включати інші методики та режими навчання. Б. Холмберг зробив слушний висновок про те, що не можна протиставляти дистанційну форму навчання й традиційну, незважаючи на різні методи, які застосовуються в тому чи іншому виді освіти, адже сутність освітнього процесу в обох випадках залишається незмінною. Теорія передбачає, що характер дистанційної освіти нагадує характер керованої освітньої бесіди, спрямованої на навчання і наявність типових рис такої бесіди полегшує навчання. [9, с.1]

В 1988 році Г. Ператон назвав дистанційну форму навчання як освітній процес, в якому викладання ведеться вчителем, віддаленим у просторі або часі від учнів. Його теорія дистанційного навчання включає чотирнадцять тверджень, частина з яких є характеристикою даної форми освіти, інші присвячені методам дистанційного навчання та поліпшення діалогу викладач-студент і студент-студент. Щодо вибору методів дистанційної освіти, Г. Ператон вказує на ефективність мультимедійних програм у порівнянні з програмами, що ґрунтуються на одному виді медіа-; необхідності зворотного зв'язку і системного підходу до вивчення як обов'язкової складової дистанційного навчання, орієнтацію навчання на індивідуальний підхід та ефективну підготовку навчальних матеріалів.

П'ять з чотирнадцяти тверджень теорії дистанційного навчання стосуються того, яким чином воно може бути використано для полегшення здобуття освіти, а саме:

- використання будь-якого середовища для того, щоб навчати;

- відсутність потріби, щоби викладач і студент були в одному і тому місці в один і той самий час;

- існування обставини, за яких дистанційне навчання може бути дешевшим, ніж традиційне, і це залежить від того, яка кількість студентів навчається;

- економія, досягнута при дистанційному навчанні, залежить від рівня освіти, кількості студентів, вибору медіа і складності навчання;

- охоплення студентів дистанційною формою навчання, яких неможливо охопити традиційним навчанням.

Наступні чотири твердження стосуються потреби поліпшення діалогу між викладачем і студентами, а також між студентами:

-організація дистанційної форми навчання здійснюється на засадах діалогу;

-здійснюється перетворення ролі передавача інформації на консультанта;

-обговорення в групах є ефективним методом при дистанційному навчанні;

- підтримування дистанційної форми навчання, її навчальних і економічних переваг над традиційною здійснюється з використанням цифрових ресурсів[10, с.275].

Результати дослідження

Аналіз можливостей реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України (старша школа). За результатами дослідження вищевказаних теорій дистанційного навчання зрозуміло, що на їх зміст впливали суспільство, політика, економіка та технології. Розглянемо дистанційну форму навчання в закладах загальної середньої освіти як складник цифрової трансформації освіти та узагальнимо результати аналізу підходів реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання у закладах загальної середньої освіти України (табл. 1).

Таблиця 1.Аналіз можливостей реалізації теоретичних концепцій зарубіжних авторів з організації дистанційної форми навчання в закладах загальної середньої освіти України (старша школа)