Особливості розвитку когнітивних здібностей дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://allbest.ru

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Особливості розвитку когнітивних здібностей дітей старшого дошкільного віку

Булгакова Олена Юріївна доктор психологічних наук, професор,

декан факультету дошкільної педагогіки та психології

Волошенко Іван Сергійович, здобувач другого (магістерського)

рівня вищої освіти 2-го року навчання

факультету дошкільної педагогіки та психології

м. Одеса



Анотація

У житті людина постійно стикається з проблемами. Вирішити ці проблеми, можливо лише здійснюючи пошук необхідної інформації. Пошук інформації та пізнання навколишнього світу відбувається завдяки когнітивним здібностям людини. У статті розглядаються теоретичні основи розвитку когнітивних здібностей у старших дітей дошкільного віку, а саме: проаналізували визначення та класифікацію когнітивних здібностей, виявили особливості їх прояву у старшому дошкільному віці. Когнітивні можливості - це можливості придбання, зберігання та опрацювання інформації. Розвиток особистості є нагальною соціальною психологічною та педагогічною проблемою. Формування людини, яка прагне до знань світу та самого себе, неможлива без цілеспрямованої роботи над розвитком когнітивних здібностей (уваги, пам'яті, мислення, сприйняття).

На сьогоднішній день відбувається розширення можливостей діяльності, а також швидке зростання обсягу інформації. Це веде до того, що підвищуються вимоги до інтелектуальної діяльності та розвитку когнітивних здібностей підростаючого покоління.

Тому одним із головних завдань сучасного закладу дошкільної освіти є розвиток індивідуального потенціалу особистості, що розкривається через розвиток когнітивних здібностей. У старшому дошкільному віці процес розвитку когнітивних здібностей важливий, оскільки він включає розвиток пам'яті, сприйняття, мислення, уваги, уяви. Ці процеси взаємопов'язані і є різними формами орієнтації дитини у навколишньому світі, у собі. Ці процеси є регулятором діяльності дитини. Розвиток когнітивних здібностей у процесі освіти старших дошкільників сприймається як принцип, і як одна з основних цілей освіти.

Проаналізувавши психічні характеристики дітей старшого дошкільного віку, можна дійти висновку, що навчання слід побудувати на основі когнітивно-візуального підходу. Основним змістом такого підходу є широке та цілеспрямоване використання візуалізації, передача акценту від ілюстративного аспекту до когнітивного. Основна умова розвитку когнітивних здібностей - це вибір спеціальних завдань. Ці візуалізовані завдання, спрямовані на розробку пам'яті, уваги, мислення, сприйняття в процесі освіти в закладі дошкільної освіти.

Ключові слова: особливості розвитку, когнітивні здібності, старший дошкільний вік.



Abstract

Features of development of cognitive abilities of older preschool children

Bulgakova Olena Yuriyivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Dean of the Faculty of Preschool Pedagogy and Psychology, State Institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushinsky», Odesa,

Voloshenko Ivan Sergiyovych Applicant of the second (master's) level of higher education of the 2nd year of study of the Faculty of Preschool Pedagogy and Psychology, State Institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushinsky», Odesa

In life, a person constantly faces problems. Solving these problems is possible only by searching for the necessary information. The search for information and knowledge of the surrounding world occurs thanks to human cognitive abilities. The article examines the theoretical foundations of the development of cognitive abilities in older children of preschool age, namely: the definition and classification of cognitive abilities were analyzed, the features of their manifestation in older preschool age were identified. Cognitive abilities are the ability to acquire, store and process information. Personality development is an urgent social, psychological and pedagogical problem. The formation of a person who strives for knowledge of the world and himself is impossible without purposeful work on the development of cognitive abilities (attention, memory, thinking, perception). Today, there is an expansion of activity opportunities, as well as a rapid increase in the volume of information. This leads to increased demands for intellectual activity and the development of cognitive abilities of the younger generation. Therefore, one of the main tasks of a modern preschool education institution is the development of the individual potential of a person, which is revealed through the development of cognitive abilities. In older preschool age, the process of developing cognitive abilities is important, as it includes the development of memory, perception, thinking, attention, and imagination. These processes are interconnected and are different forms of orientation of the child in the surrounding world, in himself. These processes are the regulator of the child's activity. The development of cognitive abilities in the process of education of older preschoolers is perceived as a principle and as one of the main goals of education. Having analyzed the mental characteristics of older preschool children, it can be concluded that education should be built on the basis of a cognitive-visual approach. The main meaning of this approach is the wide and purposeful use of visualization, the transfer of emphasis from the illustrative aspect to the cognitive aspect. The main condition for the development of cognitive abilities is the choice of special tasks. These visualized tasks are aimed at developing memory, attention, thinking, and perception in the process of education in a preschool education institution.

Keywords: developmental features, cognitive abilities, senior preschool age.



Вступ

Постановка проблеми. Розвиток особистості є нагальною соціальною психологічною та педагогічною проблемою. Формування людини, яка прагне до знань світу та самого себе, неможливе без цілеспрямованої роботи над розвитком когнітивних здібностей (уваги, пам'яті, мислення, сприйняття).

Поняття здібності наведено у педагогічному енциклопедичному словнику - це індивідуально-психологічні особливості особистості, з яких людина успішно виконує певну діяльність. Здібності становлять окремі знання, вміння та навички, а так само готовність до навчання нових способів та прийомів діяльності [5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи сучасні психолого-педагогічні дослідження пізнавальної сфери людини, дійшли висновку, що автори часто використовують у зарубіжній психолого-педагогічній літературі [2, 4, 7-9] термін «когнітивний» як спроможний відіслати нас до будь-яких процесів, за допомогою яких ми можемо усвідомити або набути знання. Даний термін включає в себе відчуття, впізнавання, уяву, символізацію, судження, спогади, навчання, роздуми та умовиводи.

На сьогоднішній день немає однозначного визначення когнітивних здібностей. Але можна виділити три основні підходи у визначенні цього поняття. когнітивний інтелектуальний дошкільний освіта

Перший підхід. Авторами, когнітивні здібності розглядаються як індивідуально-психологічні особливості процесів уваги, відчуття, сприйняття, пам'яті, уяви, мислення, які відрізняють одну людину від іншої і виявляються в успішному пізнанні навколишнього світу [6]. Цей підхід свідчить про те, що визначення «когнітивні здібності» і «пізнавальні здібності» синонімічні.

Другий підхід. Когнітивні здібності розглядаються авторами як система властивостей, відносин та різнобічних зв'язків об'єктів та суб'єктів діяльності. Ця система - основа процесу аналізу, синтезу, абстракції та узагальнення [1]. Також С. Рубінштейном [4] була висунута гіпотеза, в якій процес аналізу, синтезу та рівень їх розвитку у людини є компонентами розумових здібностей. Цей підхід свідчить про те, що визначення «когнітивні здібності» і «розумові здібності» синонімічні.

Третій підхід. Когнітивні здібності розглядаються авторами як інтелект, інтелектуальні здібності.

Найбільш поширені визначення інтелекту надано В. Дружиніним [2]:

1. Під інтелектом розуміється загальна здатність пізнання та вирішення проблем, що веде до успіху в будь-якій діяльності та лежить в основі інших здібностей.

2. Під інтелектом розуміється система всіх пізнавальних здібностей індивіда: відчуття, сприйняття, пам'ять, уявлення.

Цей підхід свідчить про те, що визначення «когнітивні здібності» і «інтелектуальні здібності» синонімічні.

Аналізуючи роботи вищезазначених дослідників можна побачити, що когнітивні здібності трактуються як індивідуальні властивості ефективної реалізації відображення та пізнання зовнішнього та внутрішнього світу, за допомогою відчуття, сприйняття, пам'яті, уваги, уяви, мислення. Дані здібності забезпечують інтелектуальну та моторну діяльність людини на високому рівні. Отже, можна відмітити, що у розглянутих дослідженнях, здібності проявляються та оцінюються лише у діяльності людини. Більшість авторів когнітивні здібності пов'язують із продуктивною інтелектуальною діяльністю.

Ще одну концепцію, в якій описано структуру когнітивних здібностей, розробив В. Шадріков [6]. Ця структура відображає зв'язок когнітивних здібностей з пізнавальними процесами, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення.

Основним блоком когнітивних здібностей, на думку дослідника є індивідуальні особливості перебігу процесів:

• увага - атенційні здібності;

• сприйняття - перцептивні здібності;

• пам'ять - мнемічні здібності;

• здібності уявлення та уяви;

• мислення - розумові здібності;

• сприйняття - перцептивні здібності;

Атенційні можливості - це індивідуальні особливості процесу уваги. Увага - одна з необхідних умов успішної діяльності та навчання людини. Найважливіше завдання розвитку у школі - це розвиток контрольної функції уваги. Контрольна функція уваги - це здатність контролювати дії та перевіряти результати у процесі навчання.

Перцептивні можливості - це індивідуальні особливості процесу сприйняття. Сприйняття - складний процес, з допомогою якого відбувається виявлення об'єкта сприйняття, пізнання його, вимір, оцінювання. Формується він у процесі оперування об'єктами сприйняття та спостереження на практиці. Розвиток та вдосконалення сприйняття відбувається протягом накопичення життєвого досвіду. На основі результату сприйняття буде побудовано внутрішній образ.

Мнемічні можливості - це індивідуальні особливості прояви пам'яті. Це властивості системи мозку, яка реалізує запам'ятовування, збереження та відтворення інформації. Здібності уявлення та уяви відповідають за створення сфери вторинних образів.

Подання та уява забезпечують здатність оперувати вторинними образами. Уявлення - це відображення предметів і явищ навколишнього світу. Форма відображення - узагальнені наочні образи у свідомості дитини. Уява - це процес створення нових образів, на основі отриманого, переробленого матеріалу сприйняття та уявлення.

Мисленеві здібності визначають успішність і продуктивність розумової діяльності. Індивідуальні відмінності у мисленні свідчать про розумові здібності, що визначають цей процес.

Отже, В. Шадриков вважає основними компонентами когнітивних здібностей сприйняття, увагу, пам'ять і мислення, у яких виділяє певні особливості. Ми згодні із автором і в нашій статті розглядаємо когнітивні здібності як індивідуально-психологічні особливості процесів уваги, відчуття, сприйняття, пам'яті, уяви, мислення, що відрізняють одну людину від іншої і проявляються в успішності пізнання навколишнього світу.

Отже, проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, можна зробити висновок, що у сучасному розвитку науки немає єдиного визначення поняття когнітивних здібностей. У різних джерелах «когнітивні здібності» розглядаються як синонім понять «розумові здібності», «пізнавальні здібності», «інтелектуальні здібності». Аналіз структури когнітивних здібностей показав, що автори розглядають когнітивні здібності як сукупність всіх пізнавальних процесів людини.



Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день відбувається розширення можливостей діяльності, а також швидке зростання обсягу інформації. Це веде до того, що підвищуються вимоги до інтелектуальної діяльності та розвитку когнітивних здібностей підростаючого покоління. Тому одним із головних завдань сучасного закладу дошкільної освіти є розвиток індивідуального потенціалу особистості, що розкривається через розвиток когнітивних здібностей. У старшому дошкільному віці процес розвитку когнітивних здібностей важливий, оскільки він включає розвиток пам'яті, сприйняття, мислення, уваги, уяви. Ці процеси взаємопов'язані і є різними формами орієнтації дитини у навколишньому світі, у собі. Ці процеси є регулятором діяльності дитини. Розвиток когнітивних здібностей у процесі освіти старших дошкільників сприймається як принцип, і як одна з основних цілей освіти.

Дамо характеристику кожному компоненту когнітивних здібностей та виділимо особливості їх розвитку.

Увага. Як писав К. Д. Ушинський, увага є саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить у душу людини із зовнішнього світу [3]. Увага одна із важливих психічних явищ в людини. Виступаючи невідривною стороною пізнання, почуття та волі, увага не зводиться до жодної з цих трьох сфер психічного.

Увага - це динамічна сторона свідомості, що характеризує ступінь його спрямованості на об'єкт і зосередження на ньому з метою забезпечення його адекватного відображення протягом часу, необхідного для здійснення певного акту діяльності або спілкування.

Основні властивості уваги - обсяг, розподіл, концентрація, стійкість, перемикання. Обсяг уваги - це кількість об'єктів, що сприймаються «одночасно». Розподіл уваги визначається можливістю одночасного успішного виконання кількох різних видів діяльності.

Переключення уваги - це швидкість довільного перенесення з одного об'єкта на інший. Концентрація уваги - це ступінь зосередження об'єкті, а стійкість - тривалість зосередження об'єкті.

У психології виділено три види уваги:

1. Мимовільна увага з'являється і підтримується незалежно від свідомих цілей людини у зв'язку з особливостями об'єкта.

2. Довільна увага має направлення та підтримку свідомої та поставленої мети. Під час важкої діяльності з'являється вольова регуляція, і використовуються спеціальні прийоми: зосередження, підтримка, розподіл та перемикання уваги.

3. Післядовільна увага базується на довільній увазі, визначається зосередженістю на об'єкті, на цінності об'єкта для людини. У цьому зберігається свідома цілеспрямованість уваги.

У процесі навчання та виховання, розвиваються властивості уваги, його види, відбувається освіта щодо стійких поєднань, на основі яких формується уважність як властивість особистості [3].

Основна особливість уваги старшого дошкільника - це слабка довільна увага. Тому що в цьому віці обмежені можливості вольового регулювання уваги та її управління. Також довільна увага старшого дошкільника передбачає коротку, близьку мотивацію. У старшому дошкільному віці значно вище розвинена мимовільна увага. Довільна увага концентрована і стійка, коли навчальний матеріал для дошкільника яскравий і викликає у нього емоційний відгук.

Одна з особливостей уваги у дітей старшого дошкільного віку - це порівняно невелика стійкість. Старшим дошкільникам важко довго зосереджуватися на роботі, вони часто відволікаються.

Сприйняття - це відображення предметів і явищ у їх цілісності, відбиток чуттєвих доступних тимчасових і просторових зв'язок і відносин. Сприйняття визначається через предметність світу явищ: результат праці людини та природне середовище предметні [5].

Закономірності сприйняття це його предметність, цілісність, константність. У цих закономірностях можна побачити зв'язок між особливостями подразника та психофізіологічними закономірностями. Предметність та цілісність характеризуються об'єктами зовнішнього навколишнього світу. Константність сприяє збереженню постійних якостей предмета (незалежно від відстані, від кута зору та від особливостей освітлення при сприйнятті).

Властивості сприйняття, такі як свідомість, категориальність, вибірковість, апперцепція, існують на рівні свідомості та характеризуються особистим рівнем сприйняття.

Діти старшого дошкільного віку відрізняються гостротою та свіжістю сприйняття. Але сприйняття має відмінності: своєрідні особливості, які вказують з його вікову недостатність.

Сприйняття у старшому дошкільному віці мало диференційовано. У дітей цього віку слабкий поглиблений, організований та цілеспрямований аналіз при сприйнятті. Сприйняттю характерна яскрава, виражена емоційність, що пов'язана з діями. Якщо в процес освіти організовувати правильно, то сприйняття старшого дошкільника набуде характеру цілеспрямованої та керованої специфічної діяльності. Так, якщо спочатку дитина сприймає предмет з метою правильної дії з нею, то згодом вона діє з предметом для її правильного сприйняття.

Сприйняття - цілеспрямована діяльність. У процесі навчання воно стає складнішим і глибшим, стає більш аналізуючим, диференціюючим, включає риси організованого спостереження.

Пам'ять - є основою будь-якого психічного явища. Якщо не включати пам'ять у процеси пізнання та сприйняття, то неможливо буде орієнтуватися у світі. Пам'ять займає важливе місце у розвитку людини, оскільки відносини, навички, бажання та домагання людини, існують на її основі.

У пам'яті можна виділити три взаємопов'язані процеси: запам'ятовування, збереження, відтворення. Запам'ятовування впливає на збереження інформації. Процес запам'ятовування відбувається іноді у формі миттєвого враження - імпринтинг. Зберігання матеріалу в пам'яті є довільним запам'ятовуванням. Організація повторення матеріалу з метою його запам'ятовування є заучуванням. Виділяється логічне та механічне запам'ятовування (за механізмом), дослівне та смислове (за результатом).

У психологічній літературі розкривається залежність між збереженням матеріалу у пам'яті та установками людини, створеними умовами та організацією заучування, впливом інформації, мислено переробленим матеріалом. Відтворення - процес отримання матеріалу, збереженого у пам'яті. Мимовільне відтворення - це думка чи образ, що спливає у пам'яті ненавмисно. Довільне відтворення займає рівень впізнавання.

Залежно від установки на тривалість збереження, виділяється короткострокова і довгострокова види пам'яті. Також виділяється когнітивна, емоційна, особистісна пам'ять. Когнітивна пам'ять - це збереження знань. Знання, отримані у процесі навчання, спочатку є зовнішнім для особистості, потім перетворюються на досвід. Емоційна пам'ять - це процес збереження переживань та почуттів. За характером збережених образів виділяються словесно-логічна та образна пам'ять. Образна пам'ять - це зорова, слухова, рухова пам'ять. Рівень розвитку компонентів образної пам'яті в людини неоднаковий. Знання сильних і слабких сторін пам'яті у тих, хто навчається, може допомогти в правильній організації процесу засвоєння знань.

Властивості пам'яті - це швидкість та обсяг запам'ятовування, тривалість збереження та точність. У дітей старшого дошкільного віку переважає наочно-образна пам'ять над словесно-логічною. Діти старшого дошкільного віку схильні до механічного запам'ятовування, продуктивність запам'ятовування залежить від усвідомлення мети та створенням відповідних установок запам'ятовування.

Уява - це процес створення нових образів шляхом переробки матеріалу у попередньому досвіді [5].

Уява використовує матеріал, насамперед отриманим через сприйняття та збережене пам'яттю. Уява - творчий процес, що розвивається з часом. В уяві часто простежується сюжетна лінія. Уява дитини старшого дошкільного віку формується у процесі його навчальної діяльності під впливом її вимог. Уява дітей старшого дошкільного віку зазнає змін: слабшає вплив безпосередніх вражень, але посилюється реалізм уяви, що з розвитком контролю та оцінювання образів уяви.

Мислення визначається як непряме та узагальнене відтворення дійсності, її суттєві зв'язки та відносини [5]. Реалізація відображення навколишнього світу відбувається через аналіз (уявне розчленування об'єкта на частини та виділення його основних якостей), синтез (уявне з'єднання елементів у єдине ціле), порівняння (зіставлення елементів), абстрагування (відволікання від несуттєвого), узагальнення (об'єднання предметів у групи за загальним та суттєвим ознаками), систематизацію, класифікацію.

Мислення в людини цілеспрямоване та довільного характеру. Воно орієнтоване на вирішення розумового завдання, це відповідь на питання, що виникає у свідомості. Вирішення мисленнєвої задачі відбувається в чотири етапи: виникнення проблеми, побудова різних гіпотез можливого рішення, рішення та його перевірка [4].

Мислення включає в себе знання, розумові дії та певні відношення до скоєної діяльності.

Мислення старшого дошкільника зазнає змін, відбувається інтенсивний розвиток інтелекту. Наприкінці навчання у закладі дошкільної освіти мислення в дитини конкретне. У процесі навчання пізнання зовнішньої сторони явища переходить до пізнання їхньої сутності. Той, хто навчається, починає знайомитися і оперувати науковими поняттями. У дитини в цей період починають формуватися поняття, які називаються науковими. Для формування наукового поняття треба навчити дитину використовувати диференційований підхід до ознак предмета. Важливо розкрити вихованцю наявність суттєвих та несуттєвих для даного поняття ознак.

Розвиток когнітивних здібностей у закладі дошкільної освіти - одна з головних проблем у процесі навчання. Вирішити цю проблему можна організовуючи процес навчання у закладі дошкільної освіти на основі когнітивно-візуального підходу, формуючи знання, уміння та навички. При використанні когнітивно-візуального підходу під час занять максимально використовуються потенційні можливості візуального мислення. Візуальне мислення - це людська діяльність, результатом якої є нові образи, нові візуальні форми, що несуть певне смислове навантаження і роблять знання видимим.

У процесі використання когнітивно-візуального підходу будується технологія освіти, заснована на взаємозв'язку та єдності абстрактно-логічного змісту навчального матеріалу та наочно-інтуїтивних методів навчання. Враховуючи правила використання наочності у процесі освіти, ми пропонуємо включати у процес освіти різноманітні словесно-графічні систематизатори.

Словесно-графічні систематизатори - це просторові побудови, з ретельно вибудуваною структурою матеріалу, що вивчається. Існує кілька видів словесно-графічних систематизаторів: таблиці, карти понять, блок- схеми, інтелект-карти, діаграми, графіки тощо. Системно-графічні систематизатори передбачають у процесі навчання використання дошкільнятами просторових образів, які допомагають в осмисленні поданої у тексті інформації. Використання словесно-графічних систематизаторів у процесі навчання демонструє повноту засвоєння понять вихованцями, сформовані вміння щодо встановлення різних видів зв'язків між досліджуваними поняттями.

Якщо той, хто навчається, будує карту понять самостійно, то можна простежити процес формування його індивідуальної системи знань і здійснювати контроль її відповідності об'єктивним властивостям, зв'язкам і закономірностям навколишнього світу.



Висновки

Таким чином, для розвитку когнітивних здібностей у старшому дошкільному віці на заняттях важливим є використання когнітивно-візуального підходу, в якому широко використовується пізнавальна функція наочності. Засіб формування когнітивно-візуального підходу в процесі навчання - словесно-графічні систематизатори та візуалізовані завдання, що забезпечують візуальний переклад, що базується на зв'язку тексту та малюнка.



Література

1. Діагностика особистості: путівник практичного психолога : довідник / укладач В. В. Войтко. Кіровоград: КЗ «КОПИЮ імені Василя Сухомлинського», 2015. 76 с.

2. Дружинин В.Н. Когнитивные способности: структура, диагностика, развитие. ПерСе, 2001. 223 с.

3. Психологічна спадщина К. Д. Ушинського / за ред. Г. С. Костюка. Київ : Рад. школа, 1963. 234 с.

4. Психологія: в схемах, таблицях, коментарях : кредитно-модульний курс для студентів юридичних спеціальностей. Донецький національний університет, кафедра психології. Донецьк; ДонНУ, 2009. 198 с.

5. Український педагогічний словник / гол. ред. С. Головко. Київ: Либідь, 1997. 373 с.

6. Шадриков В. Д. Деятельность и способности. Логос, 1994. 315 с.

7. Gardner R.W., Holzman P.S., Klein G.S., Linton H.B., Spence D.P. Cognitive control. A study of individual consistencies in cognitive behavior. Psychological Issues. Monograph 4. V. 1. N.Y., 1959.

8. Kagan J. Moss H.A. Sigel. Psychological significance of Styles of thinking. J.G. Wrigght, J. Kagan (Eds.). Basic cognitive processes in children. Monograph Soc. Res. Child. Devel., 1963. V. 28(2). P. 73-112.

9. Witkin H.A., Goodenough D.R. Cognitiv Styles: Essence and Origins. Field dependece and field independence. N.Y., 1982.



References

1. Vojtko, V. V. (2015). Diagnostika osobistosti: putivnik praktichnogo psihologa [Personality diagnostics: a practical psychologist's guide]. KUovograd: KZ «KOIPPO ітепі Vasilja Suhomlins'kogo» [in Ukrainian].

2. Druzhinin, V.N. (2001). Kognitivnye sposobnosti: struktura, diagnostika, razvitie [Cognitive abilities: structure, diagnosis, development]. PerSe [in Russian].

3. Kostjuk, G. S. (1963). Psihologichna spadshhina K. D. Ushins'kogo [Psychological heritage of K. D. Ushinskyi]. Ki'iv : Rad. Shkola [in Ukrainian].

4. Psihologija: v shemah, tablicjah, komentarjah [Psychology: in diagrams, tables, comments]. Donec'k; DonNU [in Ukrainian].

5. Golovko, S. (1997). Ukrams'kij pedagogichnij slovnik [Ukrainian pedagogical dictionary]. Ki'iv: Lib^' [in Ukrainian].

6. Shadrikov, V. D. (1994). Dejatel'nost' i sposobnosti [Activity and abilities]. Logos [in Ukrainian].

7. Gardner, R.W., Holzman, P.S., Klein, G.S., Linton, H.B., Spence, D.P. (1959). Cognitive control. A study of individual consistencies in cognitive behavior. Psychological Issues. N.Y. [in English].

8. Kagan J. Moss H.A. (1963). Sigel. Psychological significance of Styles of thinking. J.G. Wrigght, J. Kagan (Eds.). Basic cognitive processes in children. Monograph Soc. Res. Child. Devel., 1963. V. 28(2). P. 73-112 [in English].

9. Witkin, H.A., Goodenough, D.R. (1982). Cognitiv Styles: Essence and Origins. Field dependece and field independence. N.Y. [in English].

Размещено на Allbest.ru

...