Використання гумористичної медіапродукції в закладах дошкільної освіти та в початкових школах

Размещено на http://allbest.ru

Використання гумористичної медіапродукції в закладах дошкільної освіти та в початкових школах

І.І. Кузьма

Анотація

У статті на основі аналізу психологічної, педагогічної літератури відображено досвід використання гумористичної медіапродукції в закладах дошкільної освіти та початкових школах. Показано, що гумористична медіапродукція є поліфункційним медіазасобом і застосовується для розвитку мотивації, мислення, уяви, креативності, комунікативної компетентності дітей, організації дозвілля, національно-патріотичного й морального виховання, здоров'язбереження, педагогічної діагностики, а також із профілактичною метою, зокрема для попередження агресивних дій. Крім того, її використання є одним зі шляхів зменшення рівня стресу і тривожності в дітей під час воєнних подій.

Відображено результати діагностики рівня використання гумористичної медіапродукції вчителями початкової школи та вихователями закладів дошкільної освіти.

Визначено способи вдосконалення підготовки майбутніх учителів і вихователів у закладах вищої освіти щодо застосування гумористичної медіапродукції: форми: лекції "Проблема гумору в історії педагогіки", "Використання гумористичних медіазасобів для розвитку мовлення дошкільників", "Формування наскрізних умінь учнів початкової школи на основі аналізу медіа з гумористичним потенціалом", "Сміхотерапія та здоров'язбереження дітей дошкільного та молодшого шкільного віку", "Гуморотерапія в роботі з дітьми, що перебувають у кризових ситуаціях" під час вивчення дисциплін "Актуальні проблеми дошкільної освіти", "Організація ігрової діяльності дошкільників", "Вступ до педагогіки", "Педагогічні технології у початковій школі" тощо; методи: інтерактивні, ігрові, проєктні; засоби: візуальні (книги, періодичні видання), аудальні (аудіоказки та ін.), аудіовізуальні (мультиплікаційні фільми).

Виявлено ідеї, які заслуговують на використання в закладах дошкільної освіти та початкових школах: формування в дітей умінь розрізняти жарти та насміхання; жартувати лише там, де доречно; виявляти комічне і серйозне, вигадане і реальне в гумористичній медіапродукції.

Ключові слова: гумористична медіапродукція, медіазасоби, поліфункційні медіазасоби, почуття гумору, старші дошкільники, учні молодшого шкільного віку.

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі постійно посилюється роль медіаосвіти, збільшується чисельність її напрямів, а також медіакомпетентностей, які формуються в дітей та молоді. Розширюються функції медіа. Окремі з медіазасобів виконують водночас декілька ролей, наприклад, розважальну і здоров'язбережувальну, мотиваційну й пізнавальну. Ідеться про медіа гумористичного спрямування; використання гумористичної медіапродукції для формування знань, розваги, відпочинку та оздоровлення.

Цілющу роль сміху в розвитку дитини люди помітили здавна й відобразили в усній народній творчості. Проте зараз на новому рівні відбувається виховання в дитини почуття гумору. Крім того, у сучасних умовах, коли війна стала викликом для держави, народу і, відповідно, здобувачів освіти, гумор є тим чинником, який зменшує рівень стресу і тривожності, а сміхотерапія - ефективний засіб лікування стресу.

Як засвідчують власні наукові пошуки, у закладах дошкільної освіти та початкових школах медіа з розважальною метою використовуються недостатньо. Під час анонімного анкетування в Google Forms (8 запитань відкритого і закритого типу), проведеного нами серед вихователів та вчителів початкових шкіл (96 учасників: 64 вихователі закладів дошкільної освіти та 32 учителі початкових шкіл) Тернопільської, Львівської, Хмельницької областей (магістрантів ТНПУ імені В. Гнатюка), з'ясовано, що лише половина респондентів застосовують засоби, що викликають сміх у дітей, а також навчають розрізняти жарти та насміхання; те, що розважає і те, що ображає.

Необхідність використання гумору в освітньому процесі класики педагогіки (С. Русова, В. Сухомлинський та ін.) та сучасні науковці (А. Псатій [9], А. Сіренко [12] тощо) зауважили давно. П.П. Ґжибовський зазначав, що над цими питаннями роздумували діячі різних епох від античності і до сьогодні: від Сенеки до Ж.-Ж. Руссо; від Г. Фішера до Я. Корчака тощо [4: 209]. Понад 70 років тому класик української педагогіки В. Сухомлинський писав, що "дитина не може жити без сміху. Коли діти сміються, не можна сердитись" [7: 18]. Він убачав завдання педагога в тому, щоб "виховувати почуття благородного гумору: здатність поєднувати радісний подив із співчуттями, співпереживаннями, жалістю. Маленька людина, яка, усміхаючись, співчуває й жаліє, ніколи не буде насміхатись над людиною, висміювати її тоді, коли треба допомогти" [16: 579].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сутність поняття «почуття гумору» вивчали В. Пропп, Е. Рутман, З. Фрейд, які вбачали його взаємозв'язок із почуттям радості; Е. де Боно ототожнював почуття гумору з творчим процесом, під час якого встановлюється цінність чогось. Гумор як особливий погляд на світ, специфічне переживання суперечливості об'єкта, що сприймається, в естетичній оцінці якого поєднується серйозне і смішне при перевазі позитивного моменту в смішному, розглядали Ш. Монтеск'є, Л. Саккетті та ін.

Термінологічний апарат та технології формування медіаграмотності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку є предметом досліджень К. Біницької [21], О. Дубасенюк [3], Т. Іванової [21],

Г. Марченко [3], Г. Терещука [18], О. Янкович [18; 21] та ін. Проте ці науковці не розглядають значення гумористичної медіапродукції для підвищення ефективності освітнього процесу.

Проблемі використання гумористичної медіапродукції присвячені праці О. Кретової [6], О. Писарчук [10], А. Псатій [9], В. Сіткаря [13], В. Чайки [10] тощо.

О. Кретова відобразила історичні корені проблеми використання гумору як педагогічного засобу. Його популяризація в освіті відбувалася на тлі розвитку гуманістичної педагогіки та психології, які беруть свій початок приблизно із 60- 70-х років минулого століття і започатковують у вихованні так званий дитиноцентризм, коли вся увага спрямовується саме на вихованця як основну фігуру виховного процесу, що має рівні права з вихователем. Тобто, говорячи іншими словами, вихованець із об'єкта виховного впливу постає повноцінним суб'єктом педагогічного спілкування та освітнього процесу. Така переорієнтація в педагогіці пов'язується насамперед з іменами педагогів- новаторів, "шістдесятників" у педагогіці - це Ш. Амонашвілі, В. Шаталов та інші [6]. Проте після Ш. Амонашвілі тема гумору у вихованні та навчання знову на деякий час була забута - у педагогіці знаходилися більш нагальні питання, які потребували свого термінового розв'язання.

Використання гумору в закладах дошкільної освіти та початкових школах студіюють Н. Гавриш [5], С. Курінна [5], М. Сагарда [11], Н. Самсонюк [11], А. Сіренко [12], Н. Старовойтенко [14; 15] та ін. Зокрема, Н. Старовойтенко розкрила сутність, структуру і зміст почуття гумору в дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку; обґрунтувала методику виховання почуття гумору в старших дошкільників і молодших школярів у сучасних умовах родинно-суспільного виховання [15: 4-5]. До арсеналу педагогічних засобів виховання залучалися фольклор, надбання народної педагогіки. Науковець зібрала народні гумористичні твори для дітей, які виконували роль фіксованого змісту виховання: веселі загадки, прислів'я, небилиці, жартівливі казки, віршики і пісні, голосилки, мовчалки, обзивалки, мирилки, скоромовки, лічилки, народні усмішки, різні види ігор із фольклорними компонентами - примовлянками. У її роботі подано обґрунтування доцільності використання їх у виховному процесі. Як специфічні засоби впливу популярності набули дитячі комедійні фільми і мультфільми, фокуси, комікси, їхнє обговорення [15: 10].

Підготовку педагогічних працівників до використання гумору відобразила О. Кретова, яка зазначає: "Наш власний викладацький досвід у вищій школі теж переконує: студенти-випускники практично не усвідомлюють роль гумору як педагогічного засобу, тому навряд чи будуть його використовувати у власній педагогічній діяльності" [6: 2]. Крім того, науковиця вказує, що ці спостереження підтверджені і в дослідженні Н. Старовойтенко, відповідно до якого більшість учителів-вихователів якщо й усвідомлюють важливість використання гумору як ефективного педагогічного засобу, проте визнають власну неготовність до цієї діяльності (значна частина опитаних зізнається, що рідко використовує гумор як засіб впливу на учнів чи оптимізації педагогічного спілкування) [6: 2].

Водночас недостатньо відображений позитивний досвід і не визначені шляхи поліпшення використання гумористичної продукції в закладах дошкільної освіти та початкових школах. Виявлено лише поодинокі розвідки, підтверджені за допомогою статистичних методів, присвячені вивченню ефективності гумору в освітньому процесі.

Мета: висвітлити досвід використання гумористичної медіапродукції в закладах дошкільної освіти і початкових школах та визначити перспективи вдосконалення роботи з її застосування.

Виклад основного матеріалу

Необхідність формування ключових компетентностей для життя в дошкільників та учнів молодшого шкільного віку спонукає вихователів і вчителів до вивчення й виконання вимог стандартів дошкільної та початкової освіти. У цих документах передбачено дотримання наступності між дошкільною та початковою освітою. Вона простежується й через формування наскрізних умінь, що є спільними для дошкільної та початкової освіти: виявляти творчість та ініціативність, керувати емоціями, висловлювати та обґрунтовувати власну думку, критично мислити, ухвалювати рішення, розв'язувати проблеми та співпрацювати в колективі.

Аналіз законодавчих актів, програм, стандартів дошкільної та початкової освіти [1; 2] засвідчує наявність великої кількості результатів, що має продемонструвати здобувач освіти. Серед них не зазначено володіння почуттям гумору, тому часто його формуванню не приділяють уваги. Є багато серйозних вимог. Водночас побічно відстежуються дотичність проблем гумору та інших важливих для дошкілля і початкової школи проблем. Наприклад, особистісна компетентність дошкільника - це оптимістичні переживання [1: 7].

М. Габліані, описуючи досвід використання гумористичних художніх творів для розвитку комунікативної компетентності дошкільників, виділила такі їхні функції: розвинути в дітей логічне мислення, слухову уяву; фонематичний слух, почуття гумору; зв'язне пояснювальне мовлення; розумові операції (аналіз, синтез); увагу та уявлення дітей, мислення, пам'ять, мовлення, довільну увагу, творчу уяву, позитивну навчальну мотивацію, винахідницькі здібності, уміння до творчих роздумів та ін. [12: 13-14]. патріотичний виховання гумористичний медіапродукція

Незважаючи на виявлену в літературних джерелах проблему недостатньої уваги до розвитку почуття гумору в дітей, нестачу медіа, що викликають дитячий сміх, у закладах дошкільної освіти та початкових школах відображено й позитивний досвід.

Наприклад, ще в 1991 р. М. Сагарда, Н. Самсонюк [11] висвітлили досвід використання книги В. Верховинець у дитячому садку. Він вивчав особливості української народної педагогіки, зокрема її величезний фольклорний потенціал щодо формування щасливої, повноцінної, здорової душею й тілом дитини. У збірці "Про рухливі ігри зі співами" В. Верховинець зазначав, що радість, сміх, гра є головними у виховному процесі, в організації здорового способу життя малечі [20: 3-6].

Н. Байда, вихователь закладу дошкільної освіти № 17 Смілянської міської ради Черкаської області, усвідомивши захисну функцію жартівливих творів для підвищення життєвих сил організму, їхню роль для розвитку мовлення, налаштовування вихованців на веселий настрій, ненав'язливого повчання дітей, сама пише гумористичні вірші для дошкільнят та учнів молодшого шкільного віку [12: 6].

О. Герасименко, вихователь дошкільного навчального закладу ясла- садок комбінованого типу № 7 м. Умані Черкаської області, в освітньому процесі використовує байки, передусім Л. Глібова. Читаючи байки, уважає педагог, можна прищепити дітям основи правильних життєвих принципів. Ці твори просякнуті добром і казкою [12: 20-21].

В. Григораш, вихователь дошкільного навчального закладу (ясла-садок) "Золота рибка" Монастирищенської міської ради Черкаської області, використовує поезії неперевершеного майстра гумору Грицька Бойка. Поет, як ніхто інший, умів не просто розважати молодих читачів, а й із теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру [4: 28].

Н. Флорінська, Т. Гриценко, вихователі дошкільного навчального закладу ясласадок № 25 м. Умані Черкаської області, зауважили, що виховання почуття гумору має бути завданням не тільки дошкільного закладу, а й сім'ї. На їхню думку, "формувати почуття гумору з дитинства - це підготовка дитини до життя, до гідної боротьбі з випробуваннями і труднощами. Смішать дитину не тільки для веселощів. Смішать для того, щоб виховати в неї почуття гумору - дорогоцінну якість, яка, коли дитина підросте, збільшить її опір будь-якого несприятливого середовища і поставить її високо над дрібницями і сварками" [12: 31]. Справедливо вважають, що нерідко саме гумор є найкоротшою відстанню від ідеї вихователя до свідомості вихованця.

Також Н. Флорінська, Т. Гриценко для формування почуття гумору в дітей у практичній діяльності використовують різні форми та методи роботи як на заняттях, так і протягом дня, під час проведення різних режимних моментів. Особливу увагу вони звертають на ознайомлення дітей із прозовими та поетичними гумористичними творами українських та зарубіжних поетів та письменників. Неоціненною є творчість таких письменників, як Г. Бойко, П. Воронько, П. Глазовий, Остап Вишня, Г. Химич, М. Стельмах та багатьох інших [12: 31].

У дитячому садку № 25 м. Умані діти мають можливість самостійно розглядати художні листівки і картинки жартівливого змісту. Під час проведення сюжетно-рольових ігор "Магазин", "Супермаркет", "Модельне агентство", "Рекламне агентство" та ігор за соціально-економічною програмою "Афлатот" вихователі використовують картинки, гроші з гумористичними зображеннями, і діти самі вибирають їх, а також самі можуть їх створювати. Це розвиває фантазію, творчі здібності та викликає покращення настрою дітей. Під час проведення розважальних заходів та драматизацій вихователі використовують музично-гумористичні ігри. Ці веселі ігри всім покращують настрій.

Найулюбленішими музично- гумористичними іграми дітей, як стверджують вихователі, є такі: "Вгадай мелодію", "Найкращий відеокліп", "Танцювальний номер", "Музиканти", "Музична комедія", "Кращий голос", "Музичний хоровод". Діти переодягаються в одяг для виступу, можуть вибрати перуку, мікрофон, є велика підбірка дисків сучасної та класичної музики [12: 33].

Л. Чорна, вихователь Цвітківського дошкільного навчального закладу (дитячий садок) "Калинка" Городищенської районної ради, використовує гумористичні твори для дітей, зокрема таких авторів: С. Руданський, Остап Вишня, П. Глазовий, П. Ключина, Є. Дудар, О. Чорногуз, П. Воронько, Л. Костенко, Є. Гуцало, Г. Бойко, Т. Коломієць, Б. Стельмах, М. Стельмах, І. Січовик, М. Петренко та багатьох інших - для розвитку мовлення, розваги, морально- етичного виховання. Окрім того, завдяки гумористичним творам діти пізнають багатовікову народну сміхову культуру та вчаться знаходити сили для подолання різних життєвих проблем [12: 153].

У роботі з дошкільниками Л. Чорна намагається використовувати різні твори сміхової літератури - жарти, жартівливі казки, вірші-жарти, прислів'я та приказки. Щоб краще могли зрозуміти смішне, вона показує дітям реакцію на це на власному прикладі. Потім навчає їх умінню застосовувати жарти в якійсь складній ситуації, щоб вони могли оптимістично реагувати на проблему і свідомо її вирішувати, а не бачити в труднощах лише негатив. Вона застосовує жанри сміхової культури не лише на заняттях, а й у різних інших ситуаціях. Завдяки жарту одразу ж знімається напруження в негативній ситуації та створюється дружна і позитивна атмосфера, формується оптимістичний погляд на життя [12: 153]. Отже, у закладах освіти накопичений позитивний досвід виховання почуття гумору в дітей. Проте наукових джерел, присвячених використанню в освіті, зокрема в закладах дошкільної освіти та початкових школах, гумористичної медіапродукції, є недостатньо.

Недостатньо обґрунтовані й теоретичні аспекти застосування медіазасобів із гумористичним потенціалом. Є декілька класифікацій медіазасобів, зокрема поширений поділ їх на візуальні, аудальні та аудіовізувальні. Варто також класифікувати медіазасоби на монофункційні (виконують одну-дві функції) та поліфункційні (виконують багато функцій).

У закладах дошкільної освіти та початкових школах необхідно нарощувати саме поліфункційні медіазасоби з гумористичним потенціалом (книги з оповіданнями, казками, усною народною творчістю гумористичного характеру - візуальні медіазасоби; аудіоказки - аудальні медіазасоби тощо), які водночас є джерелом інформації, креативних ідей, стимулюють розвиток психічних функцій, зокрема й мотивації до навчання, сприяють національно- патріотичному, морально-етичному вихованню, здоров'язбереженню дітей. Ці медіазасоби виконують також інтегративну функцію, що полягає у використанні їх для реалізації декількох цілей, гармонізації їх між собою, адже водночас навчають дітей, як жити, як вирішувати проблеми, мотивують до навчання, виховують і розвивають тощо. А спосіб сприймання гумористичних творів може бути покладений в основу педагогічної діагностики.

Однак медіапродукція з гумористичним потенціалом часто недооцінена батьками й педагогічними працівниками, оскільки в державних стандартах, навчальних програмах акцент зроблено на опануванні ключових компетентностей для життя, наскрізних умінь. Проте без гумору часто ними не оволодієш. Більше того, гумор сприяє поліпшенню якості освіти.

Дослідження А. Зіва, який вивчав вплив гумористичного викладу матеріалу лекцій на успішність студентів протягом семестру, засвідчили, що учасники в групі, які слухали гумористичний курс, отримали вищі середні оцінки [9: 33]. Схожі висновки зроблені і в дослідженні П. Неффа, Ж.-М. Деваеля [8], які з'ясували, що гумор покращує атмосферу та зменшує рівень тривожності. Проте Р. Талеб, Г. Ітані та ін. [17] наголошують, що жарти мають бути доречними. Їхнє дослідження засвідчило, що глузування, сарказм, гумор, який не має відношення до курсу, студенти вважають як недоречні. Недоречний гумор відволікає увагу і порушує офіційну атмосферу.

На основі аналізу наукових джерел, власних емпіричних досліджень, можемо зробити припущення, що використання потенціалу гумористичної медіапродукції, підготовка майбутніх вихователів та вчителів початкової школи до цієї роботи часто недооцінені й не є пріоритетним напрямом сучасних наукових пошуків.

Для того щоб підтвердити чи спростувати це припущення, ми провели дослідження серед вихователів та вчителів початкових шкіл Тернопільської, Львівської, Хмельницької областей (магістрантів ТНПУ імені В. Гнатюка). В анкетуванні взяли участь 96 респондентів (64 вихователі закладів дошкільної освіти та 32 учителі початкових шкіл). Було запропоновано 8 запитань відкритого і закритого типу.

На запитання "Чи формуєте уявлення дітей про гумор і все, що з ним пов'язано?" ствердно відповіли 52 респонденти (54,1% опитаних). При чому, негативну відповідь дали 20 вихователів закладів дошкільної освіти (31,2% опитаних вихователів) і 24 учителі початкових шкіл (75% опитаних учителів). Вихователі серед форм і методів виховання почуття гумору в дітей зазначали такі: читання гуморесок, анекдотів, небилиць, прислів'їв, приказок (народного гумору) із подальшим обговоренням; вивчення потішок, мирилок тощо; використання веселих віршів (веселинок), інколи в перекрученій формі, пісень, кумедних слів; бесіди на теми, як можна жартувати, а як не слід, тощо; читання і розігрування жартівливих віршів, оповідань; елементи сторітелінгу, коли діти придумують веселі кінцівки до казок; обговорення смішних картинок, які часто мають невідповідності; організація хвилинок гумору, різноманітних свят сміху, гуморин. Важливо при цьому вчити дітей розуміти смішне в літературних творах та зображеннях, показати способи адекватного реагування на жарти, заохочувати дітей до сумісних жартів.

Учителі початкових шкіл це та інші запитання, які передбачали розгорнуту відповідь, пропускали.

Вихователі вказали, що формують уявлення дошкільників про гумористичне в ігровій діяльності, під час інтегрованих занять, розвитку мовлення, фізкультури, на веселій годині з використанням музичного супроводу та засобів образотворчого мистецтва.

Варто відзначити, що в роботі з дітьми вихователі використовують багато різноманітних гумористичних книг - візуальних медіазасобів. Респонденти, зокрема, назвали такі: байки Л. Глібова, гуморески Остапа Вишні, "Чудернацькі вірші" та "Лімерики" Сашка Дерманського, "Смішинки-веселинки" Грицька Бойка, "Щоб діткам було весело", збірка "Маківка", "Іванна і ванна" Олесі Мамчич, "Хто ж питатиме кота? " Аннетт Герйог, "Дивні люди" Артема Чапая, "Віршаки-розбишаки" Анатолія Костецького, "Нечуй Невмирущий" Олександри Орлової тощо.

Широким є і спектр використання українського фольклору з елементами гумору. Це прислів'я, приказки, байки, народні казки, легенди, оповідання, пісні (наприклад "Грицю, Грицю, до роботи"), жарти, частівки, потішки, мирилки, дражнилки тощо. Необхідно наголосити, що тексти цих фольклорних жанрів надруковані здебільшого в книжках, журналах, що є візуальними медіазасобами. Якщо ж є можливість прослухати аудіозаписи цих жанрів, то такі медіазасоби є аудальними.

Також вихователі назвали і гумористичні мультиплікаційні фільми (аудіовізуальні медіазасоби), які використовують у роботі з дітьми: "Ходить гарбуз по городу", "Як козаки у футбол грали", "Лежень", "Коп і Штик", "Історія одного поросятка", "Літачок Ліп", "Пригоди Котигорошка та його друзів", "Свинка Пеппа", "Каприз" та ін. Респонденти відзначили такі мультфільми, які використовують під час руханок: "А Рам-Зам-Зам", "Булька", "Киця Кицюня", «Корова Кльова» тощо. Варто наголосити, що цікавим медіаресурсом із якісним контентом є ютуб-канал «З любов'ю до дітей». Це оригінальний українськомовний проєкт для дітей, де розміщені веселі дитячі пісні, цікаві абетки, руханки, розвивальні відео та мультики. Як засвідчують результати опитування, вихователі часто використовують цей ютуб-канал.

На запитання «Чи навчаєте дітей розрізняти гумористичне й серйозне, комічне й саркастичне, щирий сміх та насміхання?» ствердно відповів 51 респондент (53,1%). Водночас саме цю діяльність необхідно посилити, адже невдалий жарт чи кепкування можуть бути елементами булінгу. Анкетовані вчителі й вихователі зазначили, що пояснюють дітям про можливість образити друзів насміханням.

Результати анкетування засвідчили, формування уявлень дітей про гумор і все, що з ним пов'язано, не здійснюється систематично (лише майже половина (54,1 %) опитаних педагогів закладів дошкільної освіти та початкових шкіл дали ствердну відповідь). При чому більшість опитаних учителів (75% від 32 учасників-учителів) відповіли, що не здійснюють такої діяльності. Проте вважаємо, що уявлення про гумор у початковій школі формуються на уроках та в позаурочній діяльності, тому педагоги не виокремлюють цю діяльність як цілеспрямовану.

Важливим у процесі формування уявлень про гумор і все, що з ним пов'язано, респонденти називають розвиток умінь розуміти жарти, зокрема і в медіазасобах, адекватно реагувати на них, жартувати загалом, але не ображати інших. Адже насміхання може стати елементом булінгу не лише в початковій школі, але вже й у дошкіллі.

Вихователі назвали велику кількість візуальних та аудіовізуальних медіазасобів, які використовують для формування уявлень про гумор і все, що з ним пов'язано. Учителі початкових шкіл запитання, які передбачали розгорнуту відповідь, пропускали.

Результати наших досліджень співзвучні з висновками Г. Васяновича, Л. Герганова, Т. Бешок [19], які з'ясували, що педагоги недостатньо впроваджують медіаосвітні технології в початкових школах і мають низький рівень медіаграмотності.

Наші наукові пошуки, спільна робота зі студентами магістратури дали змогу дійти висновку про необхідність включення тем про використання медіазасобів із гумористичним потенціалом до змісту низки навчальних дисциплін: "Актуальні проблеми дошкільної освіти", "Історія дошкільної педагогіки», "Організація ігрової діяльності дошкільників"; "Вступ до педагогіки", "Педагогічні технології у початковій школі" тощо. Зокрема, у студентів викликали інтерес такі лекції: "Проблема гумору в історії педагогіки", "Використання гумористичних медіа для розвитку мовлення дошкільників», "Формування наскрізних умінь учнів початкової школи на основі аналізу гумористичних медіа", "Сміхотерапія та здоров'язбереження дітей дошкільного та молодшого шкільного віку", "Гуморотерапія в роботі з дітьми, що перебувають у кризових ситуаціях". Вивчення проблем гумору відбувалося на основі реалізації низки методів (інтерактивних, проєктних), засобів (візуальних (книги, періодичні видання), аудальних (аудіоказки та ін.), аудіовізуальних (мультиплікаційні фільми)) з гумористичним потенціалом.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

В умовах актуалізації медіаосвіти, посиленого зацікавлення традиціями українського народу, зростання психологічної напруги в суспільстві, виявлення все нових загроз для здоров'я, особливо дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, посилюється інтерес педагогів до проблеми застосування гумористичної медіапродукції. Її використання є одним із шляхів зменшення рівня стресу і тривожності у дітей під час воєнних подій.

Гумористична медіапродукція є поліфункційним медіазасобом: у закладах дошкільної освіти та початкових школах застосовується для розвитку мотивації, мислення, уяви, креативності, комунікативної компетентності дітей, організації дозвілля, національно-патріотичного й морального виховання, здоров'язбереження, педагогічної діагностики, а також із профілактичною метою, зокрема для попередження агресивних дій.

Проте в освітньому процесі закладів дошкільної освіти та початкових шкіл гумористична медіапродукція застосовується недостатньо. Результати анкетування засвідчили, що лише половина (54,1 %) опитаних педагогів формують уявлення дітей про гумор і все, що з ним пов'язано.

Для поліпшення готовності майбутніх вихователів та вчителів до використання гумористичної медіапродукції ефективними є такі форми навчання: лекції, присвячені використанню гумористичної медіапродукції; методи (інтерактивні, ігрові, проєктні); візуальні, аудальні та аудіовізуальні засоби з гумористичним потенціалом.

Заслуговують на використання в закладах дошкільної освіти та початкових школах ідеї: формування в дітей умінь розрізняти жарти та насміхання; застосовувати жарти в складних ситуаціях, щоб реагувати на проблему оптимістично і свідомо її вирішувати, а не бачити в труднощах лише негатив; жартувати лише там, де доречно; виявляти комічне і серйозне, вигадане і реальне в гумористичній медіапродукції.

Перспективами подальших досліджень є обґрунтування технології підготовки майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти до використання гумористичної медіапродукції.

Размещено на Allbest.ru