Інклюзивна освіта в Словаччині:нормативні основи та пріоритети розвитку

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of General Pedagogy and Pedagogy of Higher School

Основна частина

Постановка проблеми. В сучасній освітній політиці європейських країн значний резонанс отримав запит на інклюзивне навчання. Інклюзивна освіта сьогодні розглядається у площині найбільш значущих інноваційних процесів. В умовах інноваційного розвитку важливості набувають проблеми суспільної інтеграції, соціалізації особистості, задоволення освітніх потреб і можливостей різних соціальних категорій. Саламанська декларація підкреслює, що сучасні тенденції у сфері соціальної політики спрямовані на інтеграцію, участь і протидію відчуженню. Адже інклюзія та участь відіграють вирішальне значення для забезпечення людської гідності та дотримання прав людини. У сфері освіти це виражається у розробці стратегій, які спрямовані на забезпечення справжньої рівності можливостей (TheSalamanca, 1994). У контексті пошуку стратегії освітньої інклюзії важливим є закордонний досвід (зокрема словацький), вивчення і врахування якого розширює можливості для модернізації вітчизняної системи освіти.

Аналіз досліджень. У Словаччині спостерігається зростання інтересу науковців до різних аспектів інклюзивної освіти. Концептуальні, кадрово-організаційні та навчально-методичні аспекти інклюзивної освіти в Словаччині висвітлені в дослідженнях В. Кляйна, В. Шілонової (Klein, Silonova, 2014), А. Петрасової (Petrasova, 2019), М. Портіка (Portik, 2018). Питання інклюзивної освіти є предметом обговорень і ухвалення рішень на різних політико-владних рівнях Європейського Союзу та Словацької Республіки (далі СР), що відображається у прийнятті концептуальних документів, стратегій розвитку та планів дій. Враховуючи важливість і динамічність розвитку інклюзивної освіти в сучасній Словаччині, зростає потреба комплексного аналізу цих процесів.

Мета статті - висвітлити нормативно-правові основи та стратегію розвитку інклюзивної освіти в Словацькій Республіці.

Виклад основного матеріалу. В основі ідеї інклюзивної освіти лежить прагнення забезпечити всім дітям найбільш адекватний рівень освіти з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей і потреб, що дозволило б їм успішно інтегруватися в суспільство. Особливо ця проблема потребує уваги в аспекті розширення освітніх можливостей дітей з порушеннями психофізичного розвитку. З-поміж освітніх форм інклюзивна вважається найбільш сприятливою для установлення оптимальних комунікацій в навчальному закладі. Інклюзивне навчання як комплексний процес забезпечує доступ до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і застосуванням особистісно орієнтованих методів. Різноманітні підходи закордонних країн до соціальної інтеграції дітей з особливими потребами надають цінний досвід для дискусії про освітню інклюзію. Сучасні реалії розвитку інклюзивної освіти висувають нові вимоги до рівня професійної підготовки викладача, зокрема в контексті активного впровадження технологій дистанційного навчання (Ключкович, Попадич, 2022: 80).

Необхідність вдосконалення інклюзивного підходу підтверджується деякими тривожними показниками в системі освіти Словаччини. Наприклад, серед європейських країн Словаччина має один з найвищих показників частки учнів початкової школи в системі спеціальної освіти - до 5,88% (тоді як середній показник майже в чотири рази нижчий - 1,62%). Водночас за даними ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) вплив соціального походження на навчальні результати учнів початкової школи у Словаччині є одним із найвищих серед розвинених країн (Strategia, 2021: 6).

Вимоги щодо доступності освіти та впровадження інклюзивної освіти проголошувалися в документах міжнародного рівня. Словаччина підтримала положення Саламанської декларації (7-10 червня 1994 р.) (TheSalamanca, 1994), Лісабонської стратегії (23-24 березня 2000 р.) (Lisbon, 2000). Ціль щодо забезпечення інклюзивної освіти є юридично обов'язковою для Словаччини з 25 червня 2010 р., коли країна приєдналася до документа ООН «Конвенція про права осіб з інвалідністю» (Oznamenie, 2010: 1172-1173).

Міжнародна стратегія у цій сфері спрямована на реалізацію права кожної людини на освіту та формування інклюзивного освітнього простору. Розвиток інклюзивної освіти передбачає трансформацію національних освітніх систем і модернізацію професійної підготовки вчителів. Європейські документи націлені на популяризацію міжнародних стандартів, стимулювання політичних зрушень, необхідних для розбудови системи інклюзивної освіти та формування відповідної законодавчої бази. Згідно з міжнародними стандартами вдосконалюється концептуальне розуміння та нормативне регулювання питань інклюзивної освіти на загальнодержавному рівні Словаччини.

Слід зазначити, що поняття «інклюзивна освіта» відносно нещодавно з'явилося у державно-політичному дискурсі та нормативно-правовому полі Словаччини. Хоча в ході демократичних трансформацій в незалежній Словаччині концептуальні та законодавчі документи все більше приділяли увагу питанням рівного доступу до освіти, поваги до прав людини, запобіганню сегрегації, індивідуальному підходу до навчання та ін.

У Словаччині терміни «інклюзія», «інклюзивна освіта», «інклюзивне навчання» почали активно вживатися в дискусіях про державну політику після 2010 року. Ця активізація пов'язана насамперед з ініціативами з-за кордону та діяльністю неурядових організацій. Допомогла розгорнути публічні дебати щодо інклюзивної освіти діяльність дорадчих урядових структур, зокрема Робочої групи з інклюзивної освіти Ради Уряду СР з прав людини, національних меншин і гендерної рівності, а також Комітету з досліджень, освіти та виховання. Також приєдналися інші державні освітні структури, зокрема Ромський освітній центр (частина Методично-педагогічного центру в Пряшеві) та Державний педагогічний інститут (Petrasova, 2019: 147).

Інклюзія як один з основних принципів виховання та освіти закріплена в «Законі про виховання та освіту (закон про школу)» (2акоп, 2008). Запроваджуючи принцип інклюзії в освіті, словацькі законодавці виходили з ідеї, що інклюзія стосується кожного в освітньому середовищі, тобто учнів, студентів, учителів, вихователів, батьків та інших акторів навчально-виховного процесу. У ширшому контексті інклюзія стосується також й інших дотичних видів державної діяльності, наприклад політики підтримки молоді, зайнятості та ін. В оновленій у 2022 р. редакції «Закону про виховання та освіту» (§2) запропоновано дефініцію інклюзивної освіти, яка розуміється як спільне виховання та навчання дітей, учнів, студентів, що здійснюється на основі рівності можливостей та поваги до їхніх освітньо-виховних потреб та індивідуальних особливостей і підтримує їхню активну участь в освітньо-виховній діяльності навчального закладу (2акоп, 2008).

«Національна програма розвитку виховання та освіти» (далі НПРВО), схвалена Урядом СР у червні 2018 р., проголосила необхідність посилення дії принципів інклюзивності та інтеграції в освітній системі Словаччини - від дошкільної освіти до подальшої освіти дорослих (Жі^пу, 2018: 14). Насамперед НПРВО акцентує на підвищенні інклюзивності шкіл для учнів з особливими освітніми потребами та вадами здоров'я, а також дітей із соціально незахищених верств населення і маргіналізованих ромських громад (Жаг^пу, 2018: 37-39). НПРВО є результатом широкого обговорення проблеми, що включало участь експертів з громадських, професійних організацій і державних структур.

У своїй «Програмній заяві на період 2021-2024 рр.» Уряд СР виходить з необхідності розуміння різноманітності освітніх потреб учнів і студентів, при цьому акцентуючи на навчанні дітей, як з особливими освітніми потребами, так і обдарованої молоді. Ціллю державної політики в цій сфері - допомогти учням і студентам шляхом якісної освіти ефективно інтегруватися в суспільне життя і ринок праці, й таким чином стати повноцінними членами соціуму. З цією метою Уряд СР зобов'язався розробити та ухвалити стратегію інклюзивного підходу до освіти (розділ «Рівність можливостей в освіті») (Рі^гатоуе, 2021: 76).

У 2021 р. Уряд СР прийняв ключовий документ у сфері інклюзивної освіти - «Стратегію інклюзивного підходу у вихованні та освіті до 2030 р.» (далі - «Стратегія») ^гаї^іа, 2021). «Стратегію» розроблено відповідно до принципів створення публічних платформ обговорень із залученням широкого кола зацікавлених суб'єктів. «Стратегія» є рамковим документом, який через пріоритетні цілі визначає спрямування державної політики у сфері інклюзивної освіти. У документі викладено філософію інклюзивності, метою якої є проінклюзивна система освіти, яка забезпечує можливості навчання для всіх громадян, поважаючи унікальність кожної особистості. Цей підхід стосується не лише шкіл, але й інших видів навчальних і виховних закладів, формальної та неформальної освіти.

В «Стратегії» зазначено, що її головна ціль спрямована на розбудову системи інклюзивної освіти, «яка забезпечує освіту всім дітям, учням і студентам, поважаючи індивідуальні особливості та різноманітні освітні й виховні потреби кожної дитини, учня чи студента, дозволяючи їм максимально реалізувати свій потенціал». Водночас інклюзивний підхід спрямований на підтримку та розвиток кожного суб'єкта, що бере участь у розвитку дитини. Стратегія підкреслює важливість того, щоб інклюзивна система навчання була прийнята та підтримана всіма учасниками, адже тільки так можна забезпечити її гармонійність і динамічність розвитку ^їгаї^іа, 2021: 4). З-поміж основних принципів інклюзії визначено: доступність навчальних закладів і програм на всіх освітніх рівнях, відсутність дискримінації та бар'єрів, прийнятність форми та змісту навчання з огляду на індивідуальні особливості та потреби, адаптивність і гнучкість освітнього середовища.

На думку авторів «Стратегії», головна мета інклюзивного підходу у вихованні та освіті полягає в тому, щоб усі діти, учні, студенти мали можливість розвивати свій потенціал у навчальному закладі, який вони обрали, а також у суспільному житті загалом. Інституція (школа), в якій навчається учень чи студент, повинна бути налаштована таким чином, щоб у рамках інклюзивного підходу до виховання та навчання поважати їхню унікальність, адаптувати до їхніх можливостей цілі та зміст освіти, а також методи навчання і форми оцінювання ^їгаї^іа, 2021: 4). Довгостроковим наміром є створення такого соціального середовища, яке сприяло б інклюзивній освіті, мотивуючи шкільні заклади розвивати інклюзивність і водночас спонукати батьків сприймати інклюзивну школу як ключовий шлях для навчання їхніх дітей.

У «Стратегії» визначено шість пріоритетних сфер довгострокового розвитку інклюзивного підходу до виховання та навчання у Словаччині: 1) інклюзивний навчальний процес; 2) консультативна система в освіті; 3) десегрегація в навчанні та вихованні; 4) дебар'єризація шкільного середовища; 5) підготовка професійних кадрів; 6) соціальна дестигматизація (Stгatлgia, 2021: 10-40).

Для підтримки та розвитку інклюзивної освіти Міністерство освіти, науки, досліджень і спорту СР (далі МОНДССР) планує збільшити фінансування інклюзивних шкіл, а також створити ефективну систему моніторингу, яка охоплюватиме як загальнодержавний рівень, так і рівень мікрорегіонів та окремих муніципалітетів (Stгatлgia, 2021: 43).

Реалізація «Стратегії» опирається на інші нормативні урядові документи: «Нульовий план дій стратегії інклюзивного підходу в освіті у 2021 році», «Національна програма розвитку виховання та освіти», «Перший план дій з реалізації стратегії інклюзивного підходу у вихованні та навчанні у 2022-2024 рр.», «План відновлення та стійкості». Зв'язок «Стратегії» з цими документами доводить, що Уряд СР налаштований поетапно та комплексно впроваджувати інклюзивний підхід в освіті.

З метою якнайшвидшого запровадження заходів у сфері інклюзивної освіти МОНДССР визначило у своєму документі під назвою «Нульовий план дій стратегії інклюзивного підходу в освіті у 2021 році» (№ІЇу, 2021) завдання, розв'язання яких були пріоритетними у 2021 р. Документ включає комплекс легіслативних, методичних і фінансових заходів для впровадження та підтримки інклюзивності системи освіти в Словаччині. Пріоритетні сфери із зазначеними цілями та деталізованими заходами стали відправними точками для швидкого запуску функціональних змін, необхідних для поступового підвищення інклюзивності системи освіти Словаччини.

Для практичного впровадження інклюзивного підходу, окресленого в «Стратегії», розробляються плани дій на трирічні цикли. Перший план дій розроблено на період 2022-2024 рр., другий план дій буде визначено на 2025-2027 рр., а третій - на 2028-2030 рр.

«Перший план дій на 2022-2024 рр.» спрямований на реалізацію цілей у рамках шести пріоритетних областей, визначених «Стратегією» (Prvy, 2022: 4 - 15). Важливо, що для реалізації цілей, зазначених у плані, передбачено перелік конкретних заходів з відповідними бюджетами та джерелами фінансування. При розробці плану дій було забезпечено широке експертне представництво, зокрема залучено фахівців міністерств, відповідальних за освітню, соціальну та національну політику, працівників регіональних шкільних адміністрацій, а також партнерів з неурядових і некомерційних організацій.

У квітні 2021 р. Уряд СР схвалив масштабний «План відновлення і стійкості», в рамках якого передбачено реформи та інвестиції в системі інклюзивної освіти (компонент 6) (Plan, 2021). Передбачено, що реформні заходи охоплюватимуть всі рівні освіти. В соціальному аспекті «План відновлення і стійкості» орієнтований на створення системи інклюзивної освіти, яка буде здатною ефективніше компенсувати нерівність у вихідних позиціях дітей (за соціальними умовами, станом здоров'я) і сприятиме пом'якшенню економічних, соціальних і регіональних відмінностей у Словаччині (Plan, 2021: 225-226). Загалом у сферу інклюзивної освіти та виховання буде інвестовано 210 мільйонів євро. Кошти призначені для розширення ресурсних можливостей дитячих садочків, реалізації проєктів десегрегації та дебар'єризації шкіл, реформування системи консультування і превенції, створення доступних механізмів підтримки учнів з особливими потребами. Стратегія Словаччини націлена на те, щоб впроваджувати інклюзивну освіту на різних рівнях і надавати послуги при різних умовах.

Висновки. Впродовж двох останніх десятиліть Словаччина взяла стратегічний курс на організаційну перебудову освітньої галузі в напрямку впровадження інклюзивного підходу. Важливими кроками у розвитку інклюзивної освіти є державна підтримка та нормативне врегулювання питань на різних владних рівнях. Словаччина приєдналась до міжнародного законодавства в цій сфері, ратифікувавши низку конвенцій і декларацій, а також ухвалила ряд важливих концептуальних і нормативно-правових документів загальнонаціонального рівня. Важливо, що при розробці документів було забезпечено широке експертне представництво громадських організацій і наукових центрів, центральних і регіональних освітніх структур.

Цільовими пріоритетами державної освітньої політики Словаччини у сфері інклюзивної освіти є: формування нормативної бази для розвитку інклюзивної освіти; удосконалення системи управління освітою; реалізація заходів з підтримки освітньої інклюзії; розширення кадрових можливостей для інклюзивної освіти; популяризація ідей інклюзивної освіти; десегрегація в освіті та вихованні. Одночасно з реалізацією цих пріоритетів збільшуються державні видатки на профільні програми у сфері інклюзивної освіти.

Поступово в Словаччині утверджується розуміння інклюзії як невіддільної складової освітньої парадигми, яка має свою місію, філософію та конкретні заходи реалізації. Ключовими умовами успішної реалізації окресленої стратегії є комплексне розв'язання питань, пов'язаних з нормативно-правовим, кадровим, навчально-методичним і організаційним забезпеченням інклюзивної освіти.