Моніторинг у системі технологічної освіти: теорія і практичні здобутки

Чистякова Людмила Олександрівна,

доктор педагогічних наук, доцент

м. Кропивницький

Анотація

У статті розглядається роль і місце моніторингу як до одного із складників системи зовнішнього забезпечення якості освіти, що дає можливість відстежувати тенденції розвитку якісних показників шляхом встановлення наявних результатів освітньої діяльності дозволяє коригувати та удосконалювати її. Об'єктом дослідження стала технологічна освітня галузь, яка орієнтована на формування ключових та предметних компетентностей з техніки та технологій, розвиток умінь до зміни навколишнього світу з використанням засобів сучасних безпечних технологій, до використання технологій для власної самореалізації, культурного і національного самовираження.

Запровадження системи моніторингу регламентується на законодавчому рівні, зокрема Законом України «Про освіту», концепцією «Нова українська школа», Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти. Ефективному оцінюванню та моніторингу освітньої діяльності, виявленню рівня успішності кожного учня і закладу освіти в цілому присвячено особливу увагу у «Стратегії розвитку освітніх оцінювань у сфері загальної середньої освіти до 2030 року».

Широке обговорення науковцями, використання на практиці в умовах Нової української школи, розуміння перспектив запровадження моніторингу як реального кроку не просто до реформування заради відповідності духу доби, а реального поліпшення якості надання освітніх послуг і надмети освітнього процесу - високого рівня одержаних учнями знань та можливості їх використання у здобутті нового освітнього рівня та й к життєвій та професійній практиці. Як стверджують науковці, «фокус у реформуванні системи освіти повинен зміститися з процесу на результати та умови досягнення їх запланованої якості».

Значної уваги у статті приділено практичному втіленню кореляції професіоналізму педагогів, практичному втіленню поставленої мети у забезпеченні високої якості освітнього процесу та моніторингу його результатів у вигляді одержаних учнями компетентностей на прикладі Кропивницького міжшкільного ресурсного центру №1 Кропивницької міської ради під керівництвом учителя-методиста, Заслуженого вчителя України Олени Горобець.

Виявлено, що відповідне середовище, кадровий склад та політика освітньої діяльності спричиняють позитивні зміни у викладанні трудового навчання. Важливим залишається питання постійного моніторингу як механізму впливу та корегування освітньої діяльності, спрямованої на пошук шляхів попередження негативних впливів та удосконалення освітнього процесу.

Ключові слова: моніторинг, освітня діяльність, технологічна освітня галузь, проєктно-технологічна діяльність, міжшкільний ресурсний центр.

Abstract

Chystiakova Liudmyla Oleksandrivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State

Pedagogical University, Kropyvnytskyi

Monitoring in the technological education system: theory and practical achievements

The article examines the role and place of monitoring as one of the system components of external assurance of the quality of education, which makes it possible to monitor the trends in the development of quality indicators by establishing the available results of educational activity, allowing to adjust and improve it. The object of the research is the technological educational field, which is focused on the formation of key and subject competencies in technics and technology, the development of skills to change the world around us using the means of modern safety technologies, the use of technology for self-realization, cultural and national self-expression.

The implementation of the monitoring system is regulated at the legislative level, in particular by the Law of Ukraine «On Education», the «New Ukrainian School» concept, and the State Standard of Basic and Comprehensive General Secondary Education. Effective assessment and monitoring of educational activities, identifying the level of success of each student and educational institution as a whole is given special attention in the «Strategy for the Development of Educational Assessments in the Field of General Secondary Education until 2030».

Discussion by scientists, practical use in the conditions of the New Ukrainian School, understanding of the prospects for the introduction of monitoring as a real step not just to reform for the sake of conformity to the spirit of the times, but a real improvement in the quality of providing educational services and the goal of the educational process - a high level of knowledge acquired by students and the possibility of their use in obtaining a new educational level and to life and professional practice. According to scientists, «the focus in reforming the education system should shift from the process to the results and conditions for achieving their planned quality».

Considerable attention is paid in the article to the practical implementation of the correlation of the professionalism of teachers, the practical implementation of the set goal in ensuring high quality of the educational process and monitoring its results in the form of competencies acquired by students, using the example of the Kropyvnytskyi Interschool Resource Center No. 1 of the Kropyvnytskyi City Council under the leadership of a Methodist teacher, Honored Teacher of Ukraine Olena Horobets.

It was found that the appropriate environment, personnel, and policy of educational activity cause positive changes in the teaching of labor education. The issue of constant monitoring as a mechanism of influence and correction of educational activity, aimed at finding ways to prevent negative effects and improve the educational process, remains important.

Keywords: monitoring, educational activity, technological educational sector, project-technological activity, interschool resource center.

Основна частина

Постановка проблеми. Реформування початкової та базової середньої освіти, відображенням якого є Концепція «Нова українська школа», ставить за мету різнобічний розвиток, виховання і соціалізацію особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, яка здатна до життя в суспільстві, орієнтована до цивілізованої взаємодії з довкіллям, має прагнення до самовдосконалення і навчання протягом життя, готова до свідомого життєвого вибору і самореалізації, трудової діяльності і громадянської активності. Сприяє цьому залучення учнів до проєктно-технологічної діяльності, що реалізується на уроках трудового навчання та технологій, де трудова діяльність учнів наповнена інтелектуальним змістом, сприяє цілісному фізичному, інтелектуальному, соціальному та духовному розвитку особистості, де реалізовується особистісно-орієнтований підхід у формуванні творчих можливостей дітей.

Сьогодні технологічна освітня галузь орієнтована на формування ключових та предметних компетентностей з техніки та технологій, розвиток умінь до зміни навколишнього світу з використанням засобів сучасних безпечних технологій, до використання технологій для власної самореалізації, культурного і національного самовираження. Важливо навчити учня практично розв'язувати поставлені завдання, застосовуючи при цьому наявні знання та досвід.

Послідовне впровадження модульних навчальних програм НУШ (на рівні базової середньої освіти в 5 класах відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 р. №898) та робота за діючими програмами з трудового навчання в 6 - 9 класах відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти (затвердженого Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1392) та технологій на рівні профільної середньої освіти в 10 - 11/12 класах відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти (затвердженого Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року №1392) вимагає від вчителя відповідної підготовки, що включає вивчення нормативно - правової документації, опанування методикою навчання (традиційних та інноваційних методів навчання) та керівництва процесом проєктної діяльності як провідної на уроках технологій, вивчення рівня засвоєння знань, умінь і навичок учнів, сформованості їхніх компетентностей.

Надважливим в освітньому процесі постає питання якості. Його актуальність засвідчена передусім у Законі України «Про освіту», де наголошено на забезпеченні якості освіти й освітньої діяльності, прозорості та публічності прийняття і виконання управлінських рішень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дієвим інструментом визначення якості освітнього процесу є педагогічний моніторинг, який що окреслює пошук шляхів уникнення негативних впливів та удосконалення освітнього процесу. Ефективному оцінюванню та моніторингу освітньої діяльності, виявленню рівня успішності кожного учня і закладу освіти в цілому присвячено особливу увагу у «Стратегії розвитку освітніх оцінювань у сфері загальної середньої освіти до 2030 року» [1].

Питання формування системи моніторингу якості освіти у наукових дослідженнях висвітлили українські науковці: Л. Гріневич, Г. Єльнікова, В. Кремінь, О. Локшина, Т. Лукіна, О. Ляшенко, С. Раков, З. Рябова, О. Сидоренко, О. Савченко та інші.

Описанню сутності моніторингу професійної компетентності майбутніх фахівців та напрямів його використання в закладах освіти присвячені низка публікацій З. Рябової [2], як технологію адаптивного управління досліджує освітній моніторинг Г. Єльнікова [3]. Питанням проведення моніторингових досліджень присвячено низка досліджень інших науковців.

Мета статті - визначити роль моніторингу в технологічній освітній галузі як до одного із складників системи зовнішнього її забезпечення, що дає можливість відстежувати тенденції розвитку якісних показників шляхом встановлення наявних результатів освітньої діяльності у відповідності до її мети, дозволяє коригувати та удосконалювати освітню діяльність.

Виклад основного матеріалу. Перед закладами загальної середньої освіти постає завдання забезпечення оволодінням ключовими компетентностями та наскрізними вміннями здобувачами освіти на рівні, визначеному у Державному стандарті базової середньої освіти. Більшість українських науковців стверджує, що «фокус у реформуванні системи освіти повинен зміститися з процесу на результати та умови досягнення їх запланованої якості» [4, с. 16]. Відповідно до Державного стандарту, у технологічній освітній галузі обов'язковими результатами навчання передбачено, що учень:

1) формулює ідею та втілює задум у готовий продукт за алгоритмом проектно-технологічної діяльності;

2) творчо застосовує традиційні і сучасні технології;

3) ефективно використовує техніку, технології та матеріали без заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

4) турбується про власний побут, задоволення власних потреб та потреб інших осіб [5].

Саме у процесі проєктно-технологічної діяльності учень виконує проєкт за відповідним алгоритмом, при цьому для ефективного його виконання необхідними є досвід другого, третього і четвертого обов'язкових результатів навчання. У сучасній педагогічній науці проєктно-технологічний підхід розглядається як особистісно орієнтована педагогічна технологія, що ґрунтується на особистісно-діяльнісному підході, у якій процес організації навчання спрямований на постановку і розв'язання самими школярами пізнавально-комунікативних і дослідницьких завдань. Весь процес організації навчання будується так, щоб забезпечити врахування можливостей і здібностей кожного учня, створити необхідні умови для розвитку його індивідуальності, творчого мислення, наполегливості, самостійності. При цьому не залишаються поза увагою внутрішній світ дитини, її самосвідомість, цільові орієнтири, цінності, духовні потреби, що формуються в шкільному віці.

Основою навчання є формувальне оцінювання, де оцінюються очікувані результати навчання у формі освітніх продуктів, які учні створюють у процесі навчальної діяльності, а саме:

1. Зовнішні освітні продукти - самостійно знайдені і презентовані факти, сформульовані ідеї, гіпотези, закономірності, створені вироби, послуги, результати практичних робіт, проєктів тощо;

2. Внутрішні освітні продукти - особистісні якості й здібності, знання, уміння, освоєні способи діяльності, індивідуальний рівень сформованості ключових і предметної проєктно-технологічної компетентностей тощо.

Виявленню рівня успішності кожного учня і закладу освіти в цілому сприяє ефективне оцінювання та моніторинг освітньої діяльності. У «Стратегії розвитку освітніх оцінювань у сфері загальної середньої освіти до 2030 року» окреслені пропозиції щодо формування системи зовнішнього освітнього оцінювання, в основі яких покладено такі основні принципи:

• забезпечення права кожного здобувача освіти на справедливе, неупереджене, об'єктивне, незалежне, недискримінаційне та доброчесне оцінювання результатів його навчання, здобутих незалежно від виду та форми здобуття освіти;

• дотримання балансу між автономією закладу загальної середньої освіти та загальнодержавними пріоритетами в галузі освіти;

• зосередження на освітніх галузях, визначальних для забезпечення подальшого навчального поступу здобувача освіти;

• стандартизування змісту, форм і порядку проведення зовнішнього освітнього оцінювання;

• забезпечення здобувача освіти та інших зацікавлених осіб (батьків, учителів, освітніх менеджерів) інформацією, необхідною для вибору та коригування індивідуальної освітньої траєкторії здобувача освіти;

• забезпечення повноти даних, отриманих за підсумками зовнішнього освітнього оцінювання і можливості використання їх для формування як державної, так і локальної політики в галузі освіти та підвищення якості освіти [1, с. 9].

Нині в освіті недостатньо розроблено єдиних параметрів, критеріїв, показників, які б дозволили визначити якість і результати освіти. Інструментом, який дозволяє виявити об'єктивну інформацію про стан і якість освіти, є моніторингові дослідження. «Моніторинг в освіті, - на переконання Л. Щоголєвої, - це системна процедура, мета якої не лише відстеження певного стану об'єкта, а з'ясування чинників, які потрібні для його розвитку, зміни ситуації; це один із наукових методів дослідження певних об'єктів» [6, с. 38-39]. Подібне тлумачення знаходимо в дослідженні З. Рябової, яка визначає моніторинг як «комплекс процедур із спостереження, поточного оцінювання перетворень керованого об'єкта й спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об'єкта (наприклад, стандарту) [2, с. 7].

Поділяємо думку науковців, що: «Моніторинг в освіті (лат. monitor - той, що нагадує, наглядає, зберігає) спеціальна система збору, обробки, зберігання і поширення інформації про стан освіти, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій її розвитку та розроблення науково - обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення ефективності функціонування освітньої галузі» [7, с. 9].

Важливим завданням моніторингу є визначення механізму впливу та корегування освітньої діяльності, що передбачає пошук шляхів попередження негативних впливів та удосконалення освітнього процесу, а не тільки визначення якості освітнього процесу.

Мета моніторингових досліджень полягає в:

«1) отриманні інформації про ті аспекти стану та якості освіти, які цікавлять стейкхолдерів (насамперед у галузі управління освітою) на конкретному часовому зрізі чи конкретній вибірці;

2) отриманні інформації про стан системи освіти для подальшого аналізу й ухвалення відповідних рішень на різних рівнях із метою підтримки вчителя та корекції діяльності закладу загальної середньої освіти;

3) посилення компетентісної складової освітнього процесу через ознайомлення авторів підручників, учителів із найкращими прикладами компетентнісно зорієнтованих когнітивних матеріалів» [1].

Важливим є проведення моніторингових досліджень таким чином, щоб отримати достовірну інформацію. Г. Єльнікова розглядає освітній моніторинг як технологію адаптивного управління та пропонує здійснювати його за такими етапами:

1. Вироблення інформації про стан керованого об'єкту на «вході»;

2. Поточна діагностика та спрямування процесу на заданий результат;

3. Вироблення інформації про стан керованого об'єкту на «виході» [3, с. 5].

Технологічна освітня галузь сьогодні має значний потенціал у всебічному

розвитку учня на засадах компетентнісного підходу, оскільки застосування проєктної методики сприяє повноцінному розвитку особистості учня, його підготовки до реальної предметно-перетворювальної діяльності, забезпечує задоволення власних інтересів, потреб дитини, виховує самостійність, формує комунікативні навички.

Сьогодні проектно-технологічна діяльність є основною формою освітнього процесу на уроках трудового навчання та технологій, метою якої є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проєктної діяльності учня. Сутність проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів), що адаптує освітній процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування, яке передбачає розв'язання однієї чи кількох проблем при наявності певного обсягу знань, стимулювання інтересу до проблеми та залучення до практичного застосування набутих знань.

Перед вчителем стоїть завдання умілої організації, спрямування й регуляції творчої проєктної діяльності учнів. Саме вчитель координує роботу учнів над проектом, зорієнтовує їх на засвоєння знань, наповнює працю пізнавальним і творчим змістом, розкриває її суспільне й творче значення, вчить самостійно аналізувати інформацію, сприяє пошуку оптимальних способів досягнення мети при виконанні завдань, проводить консультації, вправи, навчає новим прийомам роботи, контролює та оцінює діяльність школярів, проводить поточну діагностику, організовує самоаналіз і рефлексію.

На жаль, не завжди учителі досягають високих результатів у проєктно - технологічній діяльності. Спричинено це багатьма факторами, серед яких - недостатня кількість годин з предмету (виконання проєкту розраховано на кілька уроків і учні втрачають інтерес), відсутність ресурсів, обладнання, майстерні, недостатньо сформований методичний багаж учителя, відсутність змістовного наповнення готовності до впровадження проектно-технологічної діяльності у освітній процес тощо.

Альтернативним освітнім закладом, що здійснює освітню діяльність, є Міжшкільний ресурсний центр - простір для освіти та самоосвіти, розвитку професійних компетенцій і розкриття підприємницького потенціалу учнів у підлітковому віці. Зокрема, інноваційним і сучасним є комунальний заклад «Кропивницький міжшкільний ресурсний центр №1 Кропивницької міської ради». Широкі можливості закладу полягають у охопленні учнів 7-9 класів для проведення уроків трудового навчання з 9 шкіл, 78 класів (близько 2500 учнів), що навчаються один раз на місяць (сумуються 4 уроки трудового навчання - 1 год./тиждень), при цьому - завершений цикл виконання проектів, відсутність гендерного поділу та реалізація допрофесійної підготовки.

У Міжшкільному ресурсному центрі поєднано три складові якісної освіти:

• кадровий склад - висококваліфіковані вчителі, що мають значний досвід у практиці трудового навчання та пройшли конкурсний відбір;

• засоби - сучасна матеріально-технічна база з новим обладнанням, ресурсно-методичне забезпечення;

• середовище - естетичне, надійне, безпечне, комфортне, сучасне.

Очолює заклад учитель-методист, учитель вищої кваліфікаційної категорії, Заслужений вчитель України Олена Горобець. В доробку Олени Валеріївни значні напрацювання та багаторічний досвід роботи у технологічній освіті. Вона є керівником творчої групи вчителів трудового навчання міста Кропивницького, членом журі IV етапу Всеукраїнських предметних олімпіад з трудового навчання. За співавторства з колегами уклала та видала серію підручників «Трудове навчання» (від 5-х до 9-х класів), які затверджено та рекомендовано Міністерством освіти і науки України, розробила методичні рекомендації для вчителів трудового навчання з проблеми «Методика навчання учнів проектуванню в процесі вивчення технології обробки матеріалів».

Вагомий внесок О. Горобець внесла до розробки Модельної навчальної програми «Технології. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти, за якими сьогодні працюють значна кількість учителів технологічної освітньої галузі. Проводиться активна діяльність з розроблення підручників та методичних рекомендацій за новими стандартами, в тому числі електронними.

Невпинний професійний розвиток керівника мотивує і колег активно працювати у напрямку формування в учнів інтелектуального й пошукового досвіду в процесі реалізації проєктно-технологічної діяльності, розвитку важливих життєвих компетенцій: інформаційних, комунікативних, соціальних; самореалізацій й саморозвитку тощо.

Проведений моніторинг з метою вивчення знань, умінь і навичок учнів та стану викладання предметів успішності учнів за рівнями навчальних досягнень за підсумками 2021/2022 н.р. у МРЦ №1 (2248 учнів 7-9-х класів) показав, що за результатами річного оцінювання знань 58% учнів мають середній бал високого рівня; 26% - достатнього рівня; 15,99% - середнього рівня і 0,01% початкового рівня. Учнів, які не атестовані в закладі немає.

Порівнюючи результати річного оцінювання з результатами оцінювання за І семестр у закладі можна визначити зростання кількісного показника серед учнів, які мають бал високого рівня на 14,6% та зниження показника учнів початкового рівня знань на 1,39%.

Такий показник доводить, що відповідне середовище, кадровий склад та політика освітньої діяльності спричиняють позитивні зміни у викладанні трудового навчання. Важливим залишається питання постійного моніторингу як механізму впливу та корегування освітньої діяльності, спрямованої на пошук шляхів попередження негативних впливів та удосконалення освітнього процесу.

Висновки. Значною мірою рівень якості освіти залежить від зовнішніх та внутрішніх чинників, від того, наскільки заклади освіти реагують на зміни зовнішнього середовища, потреби суспільства. Важливою є інформація про доцільність та ефективність тих чи інших технологій, методів, що застосовуються в освітньому процесі, наскільки ефективно вони впливають на формування у здобувачів освіти компетентностей. Ефективним інструментом уникнення негативних впливів та удосконалення освітнього процесу є моніторинг освітньої діяльності, що дозволяє оцінити стан та визначити шляхи управління цією діяльністю, спрогнозувати на підставі отриманої об'єктивної інформації шляхи розвитку керованого освітнього процесу.

Література

1. Стратегія розвитку освітніх оцінювань у сфері загальної середньої освіти до 2030 року. URL: https://testportal.gov.ua/wp-content/uploads/2019/07/190523_Strategiya-osvitnih-otsinyuvan_UTSOYAO.pdf

2. Рябова З.В. Моніторинг професійної компетентності майбутніх фахівців. Електронне наукове фахове видання «Адаптивне управління: теорія і практика» Серія «Педагогіка» Випуск 10 (19), 2020. URL: file:///D:/Admin/Downloads/390-Article % 20Text-807 - 1-10-20210909% 20 (1).pdf

3. Єльникова Г.В. Адаптивні технології в освіті. Електронне наукове фахове видання «Адаптивне управління: теорія і практика» Серія «Педагогіка» Випуск 3 (5), 2017. URL: http://am.eor.in.ua/images/adapt/Vol.3ped5/17ped3_5yelnikova_r.pdf

4. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / за заг. ред. В.Г. Кременя. Київ: Педагогічна думка, 2016. 448 с. Бібліогр.: с. 21. (До 25-річчя незалежності України).

5. Вимоги до обов'язкових результатів навчання учнів у технологічній освітній галузі. Додаток 12 до Державного стандарту. URL:https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannya-derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898

6. Щоголєва Л.О. Моніторинг якості освіти: теоретико-методологічний аспект. Педагогічний пошук. 2014. №2. С. 36-40.

7. Бодненко Д.М., Жильцов О.Б., Лещинський О.Л., Мазур Н.П. Моніторинг навчальної діяльності: навчальний посібник. К: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2014. 276 с.

References

1. Stratehiia rozvytku osvitnikh otsiniuvan u sferi zahalnoi serednoi osvity do 2030 roku [Strategy for the development of educational assessments in the field of general secondary education until 2030]: URL: https://testportal.gov.ua/wp-content/uploads/2019/07/190523_Strategiya-osvitnih-otsinyuvan_UTSOYAO.pdf [in Ukrainian].

2. Riabova Z.V., (2020). Monitorynh profesiinoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv [Monitoring of professional competence of future specialists]: Elektronne naukove fakhove vydannia «Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka» Seriia «Pedahohika» Vypusk 10 (19), URL: file:///D:/Admin/Downloads/390-Article % 20Text-807-1-10-20210909% 20 (1).pdf [in Ukrainian].

3. Yelnykova H.V., (2017). Adaptyvni tekhnolohii v osviti [Adaptive technologies in education]: Elektronne naukove fakhove vydannia «Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka» Seriia «Pedahohika» Vypusk 3 (5), URL:http://am.eor.in.ua/images/adapt/Vol.3ped5/17ped3_ 5yelnikova_r.pdf [in Ukrainian].

4. Natsionalna dopovid pro stan i perspektyvy rozvytku osvity v Ukraini [National report on the state and prospects of education development in Ukraine]: za zah. red. V.H. Kremenia. Kyiv: Pedahohichna dumka, 2016. 448 s. Bibliohr.: s. 21. (Do 25-richchia nezalezhnosti Ukrainy) [in Ukrainian].

5. Vymohy do obov'iazkovykh rezultativ navchannia uchniv u tekhnolohichnii osvitnii haluzi [Requirements for mandatory learning outcomes of students in the technological educational field.]: Dodatok 12 do Derzhavnoho standartu. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-deyaki-pitannya-derzhavnih-standartiv-povnoyi-zagalnoyi-serednoyi-osviti-i300920-898 [in Ukrainian].

6. Shchoholieva L.O. (2014).Monitorynh yakosti osvity: teoretyko-metodolohichnyi aspect [Monitoring the quality of education: theoretical and methodological aspect.]: Pedahohichnyi poshuk. №2. S. 36-40. [in Ukrainian].

7. Bodnenko D.M., Zhyltsov O.B., Leshchynskyi O.L., Mazur N.P. (2014). Monitorynh navchalnoi diialnosti: navchalnyi posibnyk [Monitoring of educational activities]: K: Kyivskyi universytet imeni Borysa Hrinchenka, 276 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru