Поняття "обдарованість" та методи виявлення орбдарованості і діагностики обдарованих дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття "обдарованість" та методи виявлення орбдарованості і діагностики обдарованих дітей

Бегас Людмила Дмитрівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри спеціальної та інклюзивної освіти, Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини, м. Умань

Анотація

Століттями у суспільстві формувалися уявлення про обдарованість людей. У цьому розумінні накопичувалися та збиралися наукові дослідження видатних розумів та приватні, щоденні спостереження простих людей. Обдарованою, розумною людиною завжди називали того, хто був здатний до визначних результатів, рекордів. Міг знайти цікавий, несподіваний вихід із непростої ситуації, створити щось принципово нове, легко набував нових знань, робив те, що інші не могли.

Дитяча обдарованість - це найцікавіше та загадкове явище природи. Вона за традицією займає одне з головних місць у світі. Проблеми її діагностики та розвитку хвилюють психологів та педагогів упродовж багатьох століть. Інтерес до неї в наш час дуже високий, що може бути мотивовано громадськими потребами. Сучасна особистісно-орієнтована спрямованість пов'язані з виходом першому плані важливості особистісного розвитку та самореалізації людини.

Проблема обдарованості нині стає дедалі актуальною. Останнім часом термін "обдарованість" отримав знову суспільне визнання, як і соціальна значимість проблеми навчання обдарованих дітей, що є важливим кроком до її вирішення. Це, перш за все, пов'язане з потребою суспільства у неординарній творчій та інтелектуальній особистості. Невизначеність сучасного довкілля вимагає як високу активність людини, а й її вміння, здібності нестандартного мислення та поведінки.

Обдарованість - це комплексна проблема, в якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання та розвитку обдарованих дітей, а також проблеми професійної та особистісної підготовки педагогів та психологів для роботи з обдарованими дітьми. обдарований педагог психолог

Ще кілька десятків років тому С.Л. Рубінштейн писав: "Вивчення обдарованості присвячено багато робіт. Однак отримані результати ніяк не адекватні кількості витраченої на роботу праці. Це пояснюється помилковістю вихідних установок дуже багатьох досліджень і незадовільністю тих методик, які у них здебільшого використовувалися" [8; с. 322].

Ключові слова: обдарованість, обдпровані діти, творчість

Begas Lyudmila Dmytrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Special and Inclusive Education, Uman State Pedagogical University named after Pavla Tychyna, Uman

THE CONCEPT OF "GIFTEDNESS" AND METHODS OF DETECTING GIFTEDNESS AND DIAGNOSING GIFTED CHILDREN

Abstract. For centuries, ideas about the giftedness of people were formed in society. In this sense, the scientific researches of eminent minds and the private, daily observations of ordinary people were accumulated and collected. A gifted, intelligent person was always called someone who was capable of remarkable results and records. He could find an interesting, unexpected way out of a difficult situation, create something fundamentally new, easily acquired new knowledge, did what others could not.

Children's giftedness is the most interesting and mysterious phenomenon of nature. It traditionally occupies one of the main places in the world. The problems of its diagnosis and development have worried psychologists and teachers for many centuries. Interest in it nowadays is very high, which may be motivated by public needs. The modern personal-oriented focus is connected with bringing to the fore the importance of personal development and self-realization of a person.

The problem of giftedness is becoming more and more relevant today. Recently, the term "giftedness" has again received public recognition, as well as the social significance of the problem of teaching gifted children, which is an important step towards its solution. This, first of all, is connected with society's need for an extraordinary creative and intellectual personality. The uncertainty of the modern environment requires not only high human activity, but also his skills, the ability to think outside the box and behave.

Giftedness is a complex problem in which the interests of various scientific disciplines intersect. The main ones are the problems of identifying, learning and developing gifted children, as well as the problems of professional and personal training of teachers and psychologists to work with gifted children.

A few dozen years ago, S.L. Rubinstein wrote: "Many works have been devoted to the study of giftedness. However, the obtained results are in no way adequate to the amount of labor spent on the work. This is explained by the fallacy of the initial assumptions of many studies and the unsatisfactoriness of the methods that were mostly used in them" [8; p. 322].

Keywords: giftedness, gifted children, creativity

Постановка проблеми: необхідність вивчення теми полягає в тому, що працювати з обдарованими дітьми треба в іншому "ключі", ніж з "простими", треба негайно розвивати їх здібності, щоб вони не зжили себе.

Раннє виявлення, навчання та виховання обдарованих та талановитих дітей є важливим завданням у підвищенні якості освіти. А також створення умов, які здійснювали б реалізацію їх евентуальних можливостей. Однак недостатній психолого-педагогічний рівень підготовки педагогів для роботи з дітьми, і не бажання багатьох батьків розвивати свою дитину, призводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей та всієї їхньої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: важливі положення про розвиток поняття "дитяча обдарованість" висвітлюванлися такими вченими як Н.С. Лейтес, В.А. Міжеріков, Г.М. Коджаспірова та ін.

Мета статті - вивчити поняття "дитяча обдарованість" з точки зору різних вчених та методи виявлення обдарованості та діагностики.

Виклад основного матеріалу. У сучасній науці існує безліч теорій обдарованості, жодна з яких не є загальноприйнятою. Ці теорії відображають різне розуміння джерел обдарованості, рушійних сил її розвитку, культурно- історичних та соціальних умов її проявів тощо. буд. Особливо дискусійними є питання, пов'язані з ранніми проявами обдарованості. Найважливішими є питання: що таке дитяча обдарованість, які ознаки її характеризують і як (якими методами) ці ознаки можна виявити?

Слід зазначити, що термін "обдарованість" використовувався для позначення будь-якого рівня потенційних можливостей дітей, у сучасній літературі їм зазвичай позначають високий рівень. При цьому виділяють загальну (розумову) та спеціальну (за видами діяльності) обдарованість. Надалі під цим терміном ми маємо на увазі високий рівень розумової обдарованості дітей. [1, с. 16]

Критерій досягнень широко використовується для суджень про обдарованість видатних людей, які вплинули на життя всього людства, науку, культуру та інші сфери діяльності. Проте думки про те, які досягнення слід вважати визначними, не збігаються. Тим більше важко оцінити досягнення дітей: те, що дивує у чотирирічних дітях, здається цілком природним у шестирічних, а успіхи дітей, вже спеціально навчених чомусь, можуть значно перевершувати успіхи новачків, навіть набагато здібніших. Межі між віковими групами чи навченими новачками дуже умовні і сильно варіюють залежно від видів та умов діяльності, індивідуальних особливостей дітей, їх оточення. І все ж таки найчастіше обдарованими вважають дітей, які значно випереджають у розвитку більшість своїх однолітків і вже демонструють неординарні успіхи в навчанні, в освоєнні будь-якої діяльності: відмінну успішність, грамоти та медалі, перемоги на конкурсах, визнання експертів [6, с. 56]

Справді, такі "переможці" значно частіше здобувають блискучу освіту, наукові ступені та визнання у своїй галузі, ніж їх менш успішні однолітки, про що говорять численні дослідження. Але водночас відомо і чимало протилежних випадків, коли більшого успіху в дорослому житті досягли ті, чиї досягнення в дитинстві були не надто блискучими, а колишні вундеркінди ні в чому не проявляли себе. Нерідко раннє досягнення успіху пояснюється не так неординарними здібностями дитини, скільки її підвищеним прагненням до зовнішнього визнання та "нагород", вмінням маніпулювати людьми, особливою працьовитістю та старанністю. [2, с. 47]

Таким чином, досягнення не можуть бути абсолютно вірним і єдиним критерієм дитячої обдарованості. Тому багато вчених закликають при визначенні обдарованості орієнтуватися не так на успіхи, які вже реально демонструються дитиною, як на її потенційні можливості досягти високих результатів у майбутньому. Однак цей акцент на прогнозі майбутніх успіхів служить головним джерелом розбіжностей між концепціями обдарованості щодо того, які якості дитини, в якому віці, і за яких умов можуть передбачити їх досить надійно. Одним із таких провісників обдарованості, крім існуючих досягнень, вважають здібності дітей до пізнання, до творчого освоєння досвіду.

Психологічні дослідження та практика навчання обдарованих дітей у багатьох країнах показали, що для розвитку високої обдарованості необхідний збіг принаймні трьох факторів: рівня інтелектуального розвитку вище середнього для даного віку, високої креативності (творчих можливостей) та таких особистісних особливостей, як допитливість, захопленість завданням, впевненість у успіху. Таким чином, до особистісних ознак обдарованості відносять не тільки когнітивні (пізнавальні, розумові) здібності, а й некогнітивні (мотиваційні, емоційні, вольові) характеристики. Причому поява високих досягнень пояснюється надзвичайно складною взаємодією у розвитку цих особистісних якостей та впливу середовища (родина, однолітки, школа, соціальне та культурне оточення). Складний характер взаємодії факторів та умов розвитку обдарованості ускладнює прогноз подальших досягнень дітей у навчанні та дорослому житті. [11, с. 22]

За даними своїх багаторічних спостережень над розвитком обдарованих відомий психолог Н.С. Лейтес дійшов висновку, що поняття "обдаровані діти", "обдарованість" слід відносити до розумових переваг цього віковому етапі, а чи не сприймати як точну вказівку майбутні успіхи. На його думку, прогноз розвитку дитячої обдарованості не може бути абсолютно надійним через злитість її вікових та індивідуальних моментів, але це не скасовує проблему обдарованих дітей, а доводить необхідність перенесення акценту з вгадування майбутніх рекордсменів на виявлення дітей, які вимагають вже на даному етапі свого розвитку. особливих умов виховання, навчання для реалізації високих розумових можливостей та сприйнятливості до вчення. Такий висновок підтверджують і численні дані про те, що потреби обдарованих дітей в індивідуалізації навчання, емоційному комфорті, усвідомленні цінності власного дару, незалежності та визнання дуже великі та при навчанні, орієнтованому на середнього учня, часто не задовольняються. [5, с. 14]

Вивчивши наукові уявлення про обдарованість дітей, необхідно розглянути визначення терміна "обдарованість" та "обдаровані діти" різних психологів та видатних вітчизняних педагогів та зарубіжжя.

В.А. Міжеріков пропонує такі визначення обдарованості:

1) якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішне виконання діяльності;

2) загальні здібності чи загальні моменти здібностей, що зумовлюють широту можливостей людини, рівень та своєрідність її діяльності;

3) розумовий потенціал, або інтелект, цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей та здібностей до вчення;

4) сукупність задатків, природних даних, характеристика ступеня виразності та своєрідність природних передумов здібностей;

5) талановитість; наявність внутрішніх умов видатних досягнень у діяльності.

Також В.А. Міжеріков пропонує наступне визначення поняття "обдаровані діти" - це діти, які виявляють загальну або спеціальну обдарованість (у музиці, малюванні, техніці тощо). Обдарованість прийнято діагностувати за темпом розумового розвитку - ступенем випередження дитиною за інших рівних умов своїх ровесників (на цьому засновані тести розумової обдарованості та коефіцієнт інтелектуальності (^).Значення такого показника годі було перебільшувати, оскільки першорядне значення має творча сторона розуму. Раніше за інших можна виявити художню обдарованість дітей (в галузі музики, потім у малюванні). В галузі науки найшвидше проявляється обдарованість до математики. Дітей з надзвичайно раннім розумовим розвитком або особливо яскравими, надзвичайними досягненнями у будь-якій діяльності часто називають вундеркіндами. [7, с. 249]

Аналогічні визначення понять "обдарованість" та "обдарована дитина" у своєму педагогічному словнику пропонують Г.М. Коджаспірова та А.Ю. Коджаспірова [4, с. 99]

Поняття обдарованості розглядають дещо інакше у своєму короткому педагогічному словнику-довіднику педагоги Хоруженко К.М. та Курєпіна А.В.

Обдарованість - сукупність задатків, що становить природну передумову високого розвитку здібностей. [9, с. 64]

Ідентичне визначення дає у своєму психолого-педагогічному словнику В.А. Міжеріков: Обдарованість - сукупність задатків, що становить природну передумову високого розвитку здібностей. [7, с. 291]

У своєму педагогічному словнику В. І. Загвязинський навів відмінне з інших визначень поняття "обдарованість" та "обдарована дитина"

Обдарованість - це системна, що розвиває протягом життя людини якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною в порівнянні з іншими людьми більш високих (незвичайних, непересічних) результатів в одному або кількох видах діяльності.

Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється очевидними, іноді визначними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності. [3, с. 67]

Багатозначність терміну обдарованість вказує на багатоаспектність проблеми цілісного підходу до сфери здібностей людини. Обдарованість як найбільш загальна характеристика сфери здібностей потребує комплексного вивчення: психофізіологічного, диференційно-психологічного та соціально- психолого-педагогічного.

Вважають, що діагностика дитячої обдарованості не педагогічна, а виключно психологічна проблема. І це, звичайно, справедливо, доки ми міркуємо на рівні теорії. Але сучасна освітня практика потребує особистісно - орієнтованого підходу та змушує розглядати діагностику дитячої обдарованості як невід'ємну частину цілісного педагогічного процесу.

У педагогічній психології проблема діагностики обдарованості традиційно розглядається на двох рівнях, умовно їх можна назвати теоретичним та методичним (психометричним). Природно, що така думка утвердилася й у педагогічній практиці.

Перший, теоретичний рівень передбачає визначення концепції обдарованості, з'ясування питання про те, кого і за якими критеріями можна віднести і до обдарованих. Другий рівень, методичний, включає розробку, відповідно до прийнятої концепцією, самих діагностичних процедур - методик, що дозволяють ідентифікувати обдарованих. Цей підхід при першому розгляді є цілком логічним і самодостатнім. Проте більшість освітньої практики свідчить у тому, що це негаразд.

Відомо, що та самий дитина з однієї й тієї психодіагностчної методики (чи пакету методик) у різних умовах може демонструвати різні результати. Це явище, що постійно зустрічається, нерідко схильні приписувати або неправильно сформульованої концепції обдарованості, або недосконалості

розроблених відповідно до неї психометричних методик. Ці психометричні методики зазвичай звинувачуються у недостатній достовірності.Тим часом, справжня причина цього явища часто криється зовсім в іншому. Дослідження та педагогічна практика показують, що результати діагностики стають значно об'єктивнішими, якщо обстеження продумано з організаційно-педагогічної точки зору. Таким чином, проблема діагностики обдарованості може і повинна розглядатися ще на одному рівні, назвемо його умовно "організаційно- педагогічним".

Організація процесу виявлення обдарованих дітей:

Тестовий підхід. Число найпоширеніших варіантів організаційно- педагогічного рішення можна з повним правом віднести разові обстеження на рівень обдарованості. Їх зміст базується на універсальній, вираженій у балах "єдиній оцінці" обдарованості. Зазвичай це оцінка інтелекту чи креативності, іноді поєднання те й інше.

"Принцип турнікету". У разі цього підходу відпадає необхідність жорсткої селекції дітей. Ця система створена для роботи у масових школах. Суть її зводиться до того, що діти включаються до роботи за спеціальною програмою. Заняття ведуть спеціально підготовлені освітяни. Дитина може включитися у роботу протягом року і, залежно від своїх досягнень, вийти з неї у час навчального року.

Іллінойська модель. Набирається група дітей у кількості 22 особи віком від 3 до 5 років. Зараховані діти, за задумом авторів, мають випереджати однолітків у розвитку інтелектуальних та творчих здібностей. Процес виявлення обдарованих дітей розбитий на три етапи: пошук, оцінка та відбір.

Пошук. Приблизно за місяць до проведення індивідуальних обстежень проводиться широке сповіщення батьків про те, що потенційно обдаровані діти мають можливість відвідувати групи навчання за спеціальною програмою.

Оцінка. Процедура обстеження побудована таким чином, щоб інформація про рівень інтелектуального, творчого та психомоторного розвитку дитини надходила з двох незалежних джерел: від батьків та фахівців (психологів). Поки батьки заповнюють спеціальні опитувальники, психологи тестують дитину. Як правило, докладну інформацію про результати не повідомляють батькам.

Відбір. Заключна стадія - відбір - має подвійну мету: підібрати учнів, найбільш підходящих навчання за цією програмою, і забезпечити участь у цій програмі дітей із різних соціально-економічних верств і расових груп. Кваліфікаційні характеристики, або критерії відбору:

а) перевищення стандартного відхилення у 2 рази по одному (будь-якому) тесту;

б) перевищення стандартного відхилення в 1,5 рази або більше за двома (будь-яким) тестом;

в) для дітей із малозабезпечених сімей достатньо перевищення стандартного відхилення, що дорівнює 1 і вище по двох (будь-яких) тестах. Остаточне рішення приймають рада педагогів. Діти, які показали необхідний кваліфікаційний результат, але не включені до групи, зараховуються до резервного складу. Вони мають право бути прийнятими пізніше.

Модель - "діагностика розвитку". Виділяють 6 основних етапів діагностичного процесу:

• Попереднє психодіагностичне обстеження кожної дитини;

• Етіологічна або причинна діагностика (розкриваються причини виникнення тих чи інших психологічних перешкод);

• Типологічна діагностика (визначення того чи іншого типу розвитку; виявлення конкретних психологічних механізмів породження та функціонування виявлених раніше психологічних перешкод та причин їх виникнення);

• Прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку);

• Етап розробки педагогічно рекомендацій, що сприяють оптимальному навчанню та розвитку даної дитини. [9, с. 16]

На закінчення хотілося б відзначити, що робота педагога з обдарованими дітьми - це складний процес, що ніколи не припиняється. Він вимагає від вчителів особистісного зростання, хороших знань, що постійно оновлюються в галузі психології обдарованих та їх навчання, а також тісної співпраці з психологами, іншими вчителями, адміністрацією і обов'язково з батьками обдарованих. Він потребує постійного зростання майстерності, педагогічної гнучкості, уміння відмовитися від того, що ще сьогодні здавалося творчою знахідкою та сильною стороною.

Нині масова освіта одна із найважливіших інститутів сучасного суспільства. Ця освіта за своєю природою має піклуватися, насамперед, більшість учнів. Однак школа, яка орієнтована на середніх, виявляється не дуже добре пристосованою для тих, хто сильно відрізняється від цього рівня.

Література

1. Богоявленська, Д.Б. Робоча концепція обдарованості. М: ІПП "Видавництво Магістр", 2010. - 68 с.

2. Венгер, А.Л. Психологічні малювальні тести: Ілюстрований посібник. А.Л. Венгер- М.: Вид-во ВЛАДОС-ПРЕС, 2003. - 160 с.

3. Загвязинський, В. І. Педагогічний словник: навч. посібник для студ. вищ. уч. закладів. В. І. Загвязинський, А.Ф. Закірова, Т.А. Строкова та ін; за ред. В. І. Загвязінського, А.Ф. Закірової.-М.: Видавничий центр "Академія", 2008.-352с.

4. Коджаспірова, Г.М. Педагогічний словник для студентів. вищ. та середовищ. пед. навч. закладів. Г.М. Коджаспірова, А.Ю. Коджаспір-М.: Видавничий центр "Академія", 2006. -176 с.

5. Ландау Еге., Обдарованість вимагає мужності: Психологічне супроводження обдарованого дитини / Пер. з ним. А.П. Голубєва; Наук. ред. русявий. тексту Н.М. Назарова. Е. Ландау - М., 2005. - 144 с.

6. Межієва М.В., Розвиток творчих здібностей у дітей 5-9 років. Ярославль: Академія розвитку: Академія Холдинг: 2008-128 с.

7. Міжеріков, В.А., Психолого-педагогічний словник. Ростов н/Д: Фенікс, 2009-544 с.

8. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб.: Пітер. - 2000. - 543 с.

9. Савенков, А.И. Одаренный ребенок в массовой школе. М.: Сентябрь, 2010-208 с.

10. Хоруженко, К.М. Короткий педагогічний словник-довідник К.М. Хоруженко, А.В. Курепіна - Таганрог: Вид-во Таганрог. держ. пед. Ін-та, 2010.-200 с.

11. Юркевич, В.С. "Обдарована дитина. Ілюзії та реальність"1998. книга для вчителів та батьків М, 1990, -114с.

12. References:

13. Bohoiavlenska, D.B.(2010) Robocha kontseptsiia obdarovanosti.[Working concept of giftedness] Moscow: IPP "Vydavnytstvo Mahistr" [in Russian]

14. Venher, A.L.(2003) Psykholohichni maliuvalni testy: Iliustrovanyi posibnyk.[ Psychological drawing tests: Illustrated manual] A. L. Venher-Moscow.: Vyd-vo VLADOS-PRES [in Russian].

15. Zahviazynskyi, V. I.(2008) Pedahohichnyi slovnyk: navch. posibnyk dlia stud. vyshch. uch. zakladiv.[Pedagogical dictionary: teaching. study guide higher student institutions] V. I. Zahviazynskyi, A. F. Zakirova, T. A. Strokova ta in; za red. V. I. Zahviazinskoho, A.F. Zakirovoi.- Moscow.: Vydavnychyi tsentr "Akademiia" [in Russian].

16. Kodzhaspirova, H.M.(2006) Pedahohichnyi slovnyk dlia studentiv. vyshch. ta seredovyshch. ped. navch. zakladiv.[Pedagogical dictionary for students. higher and environments. ped. education institutions] H.M. Kodzhaspirova, A. Iu. Kodzhaspir-Moscow.: Vydavnychyi tsentr "Akademiia" [in Russians]

17. Landau Ehe.,(2005) Obdarovanist vymahaie muzhnosti: Psykholohichne suprovodzhennia obdarovanoho dytyny [Giftedness requires courage: Psychological support of a gifted child] / Per. z nym. A.P. Holubieva; Nauk. red. rusiavyi. tekstu N.M. Nazarova. E. Landau - Moscow.[in Russians]

18. Mezhiieva M.V.(2008), Rozvytok tvorchykh zdibnostei u ditei 5-9 rokiv.[ Development of creative abilities in children 5-9 years old] Yaroslavl: Akademiia rozvytku: Akademiia Kholdynh: [in Russians]

19. Mizherikov, V.A.(2009), Psykholoho-pedahohichnyi slovnyk. [Psychological and Pedagogical Dictionary] Rostov n/D: Feniks [in Russians]

20. Rubinshtein S.L.(2000) Osnovy zahalnoi psykholohii.[Basics of general psychology] - SPb.: Piter. [in Russians]

21. Savenkov, A. Y.(2010) Odarenniy rebenok v massovoi shkole.[ A gifted child in a mass school] Moscow.: Sentiabr [in Russians]

22. Khoruzhenko, K.M.(2010) Korotkyi pedahohichnyi slovnyk-dovidnyk[Short pedagogical dictionary] K. M. Khoruzhenko, A. V. Kurepina - Tahanroh: Vyd-vo Tahanroh. derzh. ped. In-ta [in Russians]

23. Yurkevych, V.S.(1990) "Obdarovana dytyna. Iliuzii ta realnist"[ A gifted child. Illusions and reality]1998. knyha dlia vchyteliv ta batkiv Moscow, [in Russians]

Размещено на Allbest.ru