Трансформація професіоутворюючих компетентностей майбутніх практичних психологів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Кафедра психології та педагогіки

Трансформація професіоутворюючих компетентностей майбутніх практичних психологів

Сергієні Олена Віталіївна

доктор медичних наук, професор

Горіна Ольга Теофільївна

кандидат педагогічних наук, доцент



Анотація

професійний психолог студент

Актуальність роботи обумовлена спрямованістю України на Євроінтеграцію, у зв'язку з чим перед вищою освітою було поставлене завдання щодо підготовки конкурентоздатних спеціалістів, придатних до ринку праці не тільки внутрішньому, але і зовнішньому.

Попит на кваліфікованих практичних психологів сьогодні підвищився у зв'язку з воєнними діями, ураженням військових та мирного населення з формуванням посттравматичних стресових розладів, які потребують кваліфікованої довготривалої психологічної допомоги.

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми свідчить про те, що як закордонні, так і вітчизняні вчені визначають як професійно важливі якості практичного психолога наступні: комунікативні, організаторські, емпатійні, адаптивні, когнітивні; також їм повинні бути властиві аутентичність, стресостійкість, нервово-психічна стійкість, розвинуте самопізнання, самоконтроль, самосвідомість, ідентичність.

Для дослідження трансформації деяких професіоутворюючих компетентностей майбутніх психологів був підібраний психодіагностичний комплекс, який включав: опитувальник комунікативних та організаторських здібностей В.О. Синявського, В.А. Федорошина; опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонд; опитувальник нервово-психічної стійкості (НПУ, Прогноз), методика діагностики рівня емпатичних здібностей В.В. Бойко; експрес опитувальник «Індекс толерантності», автори методики Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Є. Хохлаєв, Л.А. Шайгерова.

Дослідження трансформації деяких професіоутворюючих компетентностей майбутніх психологів дозволило встановити рівень сформованості та динаміку розвитку комунікативних, організаторських, адаптивних, емпатійних компетентностей, а також їх толерантності.

При порівнянні комунікативних та організаторських якостей студентів-психологів молодших та старших курсів було виявлене найбільше статистично достовірне зростання цих компетентностей. У студентів молодших курсів рівень цих компетентностей був низький, на старших курсах - середній та високий. Також було відмічено зростання показників стосовно соціально-психологічної адаптації та толерантності з перевищенням показників у студентів старших курсів.

Компетентність емпатії також трохи зросла у студентів старших курсів, але не досягла статистичної значимості.

Результати цих досліджень необхідно використовувати у навчально-педагогічному процесі підготовки майбутніх психологів.

Ключові слова: практичний психолог, навчально-виховний процес, професіоутворюючі компетентності, трансформація.



Serhieni Olena Vitaliivna Doctor of Medical Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

Horina Olha Teofilivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

Transformation of professional competences of future practical psychologists

Abstract

The relevance of the work is determined by the focus of Ukraine on European integration, and therefore higher education was given the task of training competitive specialists suitable for not only domestic labor market, but also foreign one.

The demand for qualified practical psychologists has increased today due to hostilities, affection of military and civilians followed by development of posttraumatic stress disorders that require qualified long-term psychological support.

The theoretical analysis of scientific literature on the issue indicates that both foreign and domestic scientists define the following professionally important qualities of practical psychologist: communicative, organizational, empathic, adaptive, and cognitive; they should also be characterized by authenticity, ability to handle stress, neuropsychiatric stability, developed self-knowledge, self-control, self-awareness, and identity.

To study the transformation of some professional competencies of future psychologists, psychodiagnostics complex was used, which included: questionnaire of communicative and organizational abilities by V.O. Siniavskyi, V.A. Fedoroshyn; questionnaire of social and psychological adaptation by K. Rogers, R. Diamond; questionnaire of neuropsychic stability (NPU, forecast), method for diagnosing the level of empathic abilities by V.V. Boiko; Tolerance Index express questionnaire by G.U. Soldatova, O.A. Kravtsova, O.E. Khukhlaev, L.A. Shaigerova.

The study of transformation of some professional competencies of future psychologists allowed us to establish the level of formation and dynamics of development of communicative, organizational, adaptive, empathic competencies, and their tolerance.

When comparing the communicative and organizational qualities of freshman/sophomore and senior psychology students, the most statistically reliable increase in these competencies was found. Freshman/sophomore students had a low level of these competencies, while senior students had an average and high level. The increase in indicators of social and psychological adaptation and tolerance with an excess of indicators was also noted in senior students.

The empathy competence also increased slightly in senior students, but did not reach statistical significance.

The results of these studies should be used in the educational process of training future psychologists.

Keywords: practical psychologist, educational process, professional competencies, transformation.



Постановка проблеми

Мінливі соціально-економічні та політичні умови розвитку суспільства актуалізують проблему формування особистісно-професійної спрямованості молоді, в тому числі студентів-психологів. Спрямованість України на євроінтеграцію та вступ до Євросоюзу ставить перед вищою школою завдання про адаптацію освіти у відповідності до європейських вимог з метою підготовки конкурентноздатних спеціалістів, в тому числі психологів, які змогли би працювати не тільки у вітчизняних установах, але і в установах європейського регіону. Метою сучасної вітчизняної вищої освіти є формування професійно-компетентної, соціально-активної, толерантної, творчої особистості, яка була би конкурентоспроможною на європейському ринку праці. Важливою детермінантою активності професіонала-психолога виступає професійна спрямованість, яка передбачає оволодіння ним набором певних компетентностей та якостей, регулює дії людини як суб'єкта професійної діяльності.

Дана проблема досить глибоко досліджена в сучасній психологічній літературі, проте вона не втрачає актуальності, оскільки узагальнити ті чи інші характеристики, які визначають ефективність практичної діяльності психолога, можливо тільки у випадку осмисленого відношення професіонала до себе в контексті професійної діяльності і його відношення до самої діяльності в цілісному контексті життя. Важливими складовими професійної діяльності психолога є його особистісні якості. Їх розвиток та інтеграція в процесі професійного становлення призводять до формування системи професійно-значущих якостей. Неоднозначність трактування сутнісних характеристик і функцій професіонала-психолога породжує проблеми осмислення його статусу, піддається численним впливам, залежність від запитів суспільства та його кон'юнктури, рівня розвитку психологічної науки і її практики, зовнішніх умов, що характеризують соціум. Це ускладнює розробку концепції підготовки професійного психолога у ВНЗ, а також формування в масовій свідомості позитивного образу практикуючого психолога, розвиток його професійної здатності та культури як ментальної характеристики вітчизняного спеціаліста.

Таким чином, визначення професійно важливих якостей та компетентностей практичного психолога є актуальним теоретичним та практичним завданням сучасної психології та педагогіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Виділення невирішених проблем. У вітчизняній та зарубіжній психології існує безліч підходів до дослідження особистості, але в останні роки зріс інтерес до прикладного аспекту цього психологічного напрямку -- дослідження професійно -- них і особистісних якостей психологів. У багатьох дослідних роботах відзначається певна залежність між особистісними якостями психолога і ефективністю професійної діяльності. [1, 2, 14, 19]

Професійні і особистісні якості психолога були виділені найвідомішими родоначальниками класичних підходів в психології -- З. Фрейдом, К. Юнгом, Ст. Франклом, Ж.П. Сартром, К. Роджерсом, Ф. Перлом та ін. Виділені цими вченими особистісні якості: аутентичність, конгруентність, безоціночне, безумовне ставлення до почуттів клієнта, розвинена мова, проникливість, емоційна стабільність, повага до клієнта. [12]

Н.А. Амінов и М.В. Молоканов виявили, що для успіху практичного психолога найважливішими якостями особистості є: загальний інтелект і стресостійкість, підтримуючий стиль спілкування. За їх даними, психолог повинен вміти підтримувати контакт і бути стійким до стресу при спілкуванні, може контролювати свою поведінку; він емпатичний, самовпевнений, розслаблений, енергійний і самодостатній. Тобто, психолог-практик - це особистість, яка здатна добре адаптуватися до соціального середовища. [3]

Е.В. Сидоренко і Н.Ю. Хрящова виділяють і описують деякі загальні якості практичного психолога: психологічна спостережливість - це чутливість в сприйнятті психологічних явищ інших людей; психологічне мислення - це особливий спосіб, стиль мислення, що припускає здатність відчувати психологічний зміст спостережуваних подій і уміння його аналізувати; самоконтроль - це здатність концентруватися на психологічному завданні, не дивлячись на негативні емоційні стани, що виникають під час роботи; уміння слухати; емпатія; креативність. [19]

У дослідженні, проведеному Л.M. Бечтолдом, Е.Е. Вернером, Р.Б. Кеттеллом і Дж.Е. Древдалом, виділений наступний психологічний портрет ефективного психолога: це особистість з творчим мисленням, що схильна до самоаналізу, любить працювати наодинці, незалежна і самовпевнена, але завжди готова скористатися новими можливостями для набуття нового досвіду, емоційно стійка, наділена розвиненим відчуттям самоконтролю, володіє гнучким мисленням і легко адаптується. [14]

Якщо продовжити розглядати численні літературні джерела, присвячені вивченню якостей особистості, які можуть розглядатися як професійно-важливі якості психолога, то з точки зору Р. Кочюнаса ми наблизимось до моделі особистості ефективного психолога. В якості професійно-важливих якостей Р. Кочюнас називає: аутентичність, як стрижневу якість і найважливішу екзистенційну цінність психолога; відкритість власному досвіду, як щирість у сприйнятті власних почуттів; розвинуте самопізнання, яке дозволяю більш реалістично відноситись до себе; сила особистості та ідентичність, які дають можливість діяти, керуючись власною внутрішньою позицією; толерантність до невизначеності, що дозволить переносити напругу, яка виникає при частій взаємодії з клієнтами; прийняття особистої відповідальності за свої дії в ситуації консультування. [6, 13, 16, 17]

Насамперед слід визначити, що ніхто не народжується психотерапевтом. Необхідні якості не вроджені, а розвиваються протягом життя. Узагальнюючи вказане, підкреслимо, що ефективність психолога визначається властивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками. Кожний з цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, що і є стрижнем психологічного консультування. У підсумку від консультативного контакту залежить остаточний ефект консультування -- зміна особистості клієнта в процесі конструктивних дій психолога. Анітрошки не применшуючи значення теоретичної і практичної підготовки, ми все-таки схильні віддати перевагу фактору особистості психолога. У свій час М. Балінт і Є. Балінт писали: «Знання можна отримати з книг чи лекцій, навички здобуваються в процесі роботи, але їх цінність обмежена без удосконалення особистості психотерапевта». [4, 5, 9, 10]

Яким же повинне бути сполучення властивостей особистості, що найбільшою мірою забезпечувало б успіх консультування, як одного з основних видів психологічної допомоги? Хоча досліджень у цій області досить багато, однак однозначної відповіді про властивості особистості, що сприяють ефективній роботі психолога, на жаль, немає. Дуже часто при описі процвітаючого психолога як професіонали, так і клієнти вживають побутові поняття: "відкритий", "теплий", "уважний", "щирий", "гнучкий", "терпимий".

Е.С. Романова серед якостей, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності психологів, виділяє наступні: високий рівень розвитку концентрації і стійкості уваги; високий рівень розвитку переключення і розподілу уваги; гарний розвиток образної і словесно-логічної пам'яті; високий рівень розвитку образного мислення; розвиток логічного мислення; гарний розвиток мнемічних здібностей (довгострокова і короткочасна пам'ять); комунікативні здібності; уміння слухати; вербальні здібності; ораторські здібності; здатність до самоконтролю; високий ступінь особистої відповідальності; терпимість, безоціночне ставлення до людей; інтерес і повага до іншої людини; прагнення до самопізнання, саморозвитку; оригінальність, спритність, різнобічність; допитливість і навченість; тактовність, вихованість; схильність до співпереживання; ініціативність; цілеспрямованість, наполегливість; інтуїція, уміння прогнозувати події; уміння зберігати таємницю; творчий початок; ерудованість. [2, 10, 15, 17, 18]

Загальне ставлення до життя і діяльності проявляється в таких значущих для психолога особистісних якостях як відповідальність, організованість, оптимізм, відкритість, допитливість, спостережливість, самостійність суджень, креативність, гнучкість поведінки, здатність до рефлексії своїх переживань, емпатія, стресостійкість. [18, 19, 20]

У психологічній літературі існують численні дослідження професійних і особистісних якостей вітчизняних психологів. Вимоги до еталону особистості цілком реальні і застосовні на практиці, за умови, що особистість вмотивована на надання психологічної допомоги іншим людям, постійно розвивається, прагнучи до самоактуалізації. Ефективність діяльності залежить від особистісних і професійних якостей психолога.

Так, наприклад, Овчарова Р.В. розглядає вимоги до особистості та діяльності психолога. Використовуючи опитувальник Р. Кзттелла, вона подає такі особистісні характеристики ідеального практичного психолога:

Психолог повинен мати високі (загальні) розумові здібності, бути проникливим, розсудливим, вільнодумним, аналітиком.

Психолог повинен працювати з людьми. Це товариська людина, він великодушний до людей, легко формує активні групи, добре запам'ятовує імена людей, люб'язний, тактовний, дипломатичний в спілкуванні.

Він любить спільні дії, підпорядковує інтереси особистості груповим інтересам, сумлінний, чесний, має почуття обов'язку і відповідальності, сильний, енергійний, вміє підпорядкувати собі. Він сміливий, швидко вирішує практичні питання.

Психолог емоційно стійкий, витриманий, спокійний, реально зважує обстановку, стійкий до стресу.

Овчарова Р.В. перераховує «особистісні прояви, несумісні з роботою психолога»: незрілість особистості, низька сила «его», низький інтелект, відсутність емпатії, недостатня незалежність думки, неможливість вирішувати свої проблеми, надмірна загальмованість, низька організованість, поганий опір стресу, потреба в гіперопіці, висока тривожність і почуття провини, низька самооцінка.

Ці вимоги абсолютизовані, і важко знайти людей, які органічно поєднували би таку сукупність властивостей і якостей, проте дані еталонні вимоги можуть бути загальними орієнтирами.

Кочюнас Р. підкреслює, що ефективність психолога визначається властивостями особистості, професійними і спеціальними навичками, що забезпечують контакт, що і є стрижнем психологічного консультування і від якого залежить остаточний ефект консультування. Згідно думки Р. Кочюнаса, психологу необхідно володіти наступними рисами:

Прояв глибокого інтересу до людей, наслідком чого є терпіння в спілкуванні з ними;

Чутливість до установок і поводження інших людей, здатність ототожнюватися із самими різними людьми;

Емоційна стабільність і об'єктивність, тобто здатність поважати права інших людей, сприйняття інших людей, здатних вирішувати свої власні проблеми і брати на себе відповідальність.

Найбільш значущими, відповідними західній парадигмі консультативної психології, з рис, розглянутих Р. Кочюнасом представляються наступні:

Аутентичність - зразок гнучкого поведінки і щирість по відношенню до клієнта. «Аутентична людина жадає бути і є самою собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в цілісному поводженні». Аутентичність узагальнює багато властивостей особистості.

Відкритість власному досвіду. Це означає щирість у сприйнятті власних почуттів. Психолог повинен знати, помічати свої почуття, у тому числі і негативні, не витісняти їх. Тільки в такому разі він буде успішно контролювати свою поведінку. Витиснуті почуття стають ірраціональними, джерелом неконтрольованого поводження. Психолог здатний сприяти позитивним змінам клієнта тільки тоді, коли виявляє терпимість до всього розмаїття чужих і своїх емоційних реакцій.

Розвинуте самопізнання. Чим більше психолог знає про себе, тим більше він зрозуміє своїх клієнтів. Цьому сприяє вміння чути те, що відбувається всередині нас.

Сила особистості й ідентичність. Це стійка екзистенційна позиція психолога, що стосується таких питань, як: хто він такий, ким може стати, чого хоче від життя, що для нього важливе. Психолог повинен діяти, керуючись власною внутрішньою позицією.

Сильна особистісна ідентичність потрібна психологу для того, щоб його діяльність мала свою внутрішню позицію, не бути простим відображенням надій інших людей. [19]

Професійна ідентичність є одним з провідних критеріїв становлення професіонала. Професіоналізм людини тісно пов'язаний з його ставленням до себе як професіонала, до професійної діяльності як форми самореалізації, до цінностей і традицій професійного співтовариства в цілому.

Професійна ідентичність - це певний стан особистості, яку вона сама собі ставить і до якого прагне. Слід розглядати спеціальну ідентифікаційну активність людини, яка спрямована на пошук в межах професійної діяльності і тих ідентифікаційних характеристик, які їй необхідні. Усвідомлюючи необхідність формування професійної ідентичності, людина сама вирішує, якою мірою потрібно приймати дану форму діяльності, даний спосіб професійної взаємодії і себе як професіонала.

Професійна ідентичність є внутрішнім протиріччям характеристики особистості. На різних етапах професіоналізації напрямок і рівень розвитку її основних параметрів може не збігатися. Приймаючи себе як професіонала, людина може сумніватися, чи відкидати професійні цінності, які йому нав'язує професійне співтовариство. Приеєднавшися до професійних цінностей людина може бути незадоволеною змістом і умовам професійної діяльності.

Професійна ідентичність - це інтегральна характеристика особистості. Вона не може бути зведена до соціальної ідентичності, так як не вичерпується прийняттям відповідних професійних ролей і функцій. З іншого боку, вона не може бути зведена і до самоідентичності, оскільки ставлення до себе як професіонала є лише одним з показників сформованості професійної ідентичності. Інтегральність даної характеристики особистості полягає в тому, що у структурі професійної ідентичності представлені обидві форми ідентичності. [15, 19, 20]

Когнітивний компонент самопізнання є основою самосвідомості психологів. В процесі самопізнання, перетворюючи психічну діяльність на дослідження самого себе, психолог свідомо оцінює свої вчинки і себе в цілому. Виявлення особливостей процесу самопізнання повинно розкрити механізм одержання і розвитку психологом знань про себе. В процесі самопізнання окремі ситуативні образи формуються в поняття, що відбивають сутність психолога, у якій і виражається ступінь його суспільної цінності. А співвіднесення знання про себе із соціальними вимогами й нормами дає йому можливість визначити своє місце в системі суспільних відносин. У процесі взаємодії із зовнішнім світом психолог виступає активно діючим суб'єктом, пізнає світ, а разом з тим пізнає й себе. Якщо будь-яка річ, явище можуть бути пізнані через співвідношення з іншими речами або явищами через процес виявлення їхніх численних взаємозв'язків, то й самопізнання психолога може здійснюватися лише через його відношення до інших людей, через різноманітні форми зв'язку його “Я” з “Я” інших. Представлення індивіда про себе, здебільшого, здаються йому переконливими, незалежно від того, чи ґрунтуються вони на об'єктивному знанні або об'єктивній думці, чи вони є суб'єкивними або помилковими. Певні способи самосприйняття призводять до формування образу “Я” і відповідно “Я-професіонала”. [7]

Проаналізувавши теоретичні відомості різних авторів з питання професійно-важливих якостей психолога, були виділені найважливіші якості, якими повинен володіти психолог у своїй діяльності:

Комунікативні та організаційні здібності;

Емпатія;

Соціально-психологічна адаптація;

Нервово-психологічна стійкість;

Стресостійкість;

Емоційна стійкість/нестійкість, інтро-екстроверсія;

Схильність до певної професії;

Адаптивність;

Тривожність.

Розглянемо детальніше деякі основні якості професійного психолога. Комунікативні та організаторські здібності.

Підходів і концепцій стосовно проблеми та поняття комунікативної компетентності у вітчизняній психології досить багато.

Так, М.А. Хазанова розглядає комунікативну компетентність як володіння мовою, вміння орієнтуватися в об'єкті спілкування для створення прогностичної моделі його поведінки, емпатію, особистісні характеристики (адекватна самооцінка, соціальна спрямованість) самого суб'єкта спілкування. В.Н. Куніцина визначає комунікативну компетентність як «володіння складними комунікативними навичками і вміннями, формування адекватних умінь в нових соціальних структурах, знання культурних нормі обмежень у спілкуванні, знання звичаїв, традицій, етикета у сфері спілкування, дотримання пристойності, вихованість; освоєння рольового репертуару в межах даної професії». [19]

Е.В. Руденський виділяє в комунікативній компетентності такі складові, як комунікативно-діагностичну (діагностика соціально-психологічної ситуації); комунікативно-прогностичну; комунікативно-програмуючу (підготовка до комунікації, зміст, цілі, прийоми); комунікативно-організаційну (засоби залучення уваги до предмету комунікації).

Комунікативна компетентність є основною складовою професійної компетентності психолога. Вона включає: високий рівень мовленєвого розвитку, що дозволяє людині в процесі спілкування вільно сприймати і передавати інформацію; вміння активного слухання, побудова зворотного зв'язку; розуміння невербальної мови спілкування; здатність правильно оцінювати співрозмовника як особистість і вибирати власну комунікативну стратегію залежно від цієї оцінки; вміння вести себе адекватно ситуації і використовувати її специфіку для досягнення власних комунікативних цілей, викликати у співрозмовника позитивне сприйняття своєї особистості. Таким чином, комунікативна компетентність психолога - це основнова його професійної діяльності. [13, 19]

Організаторські здібності проявляються в динаміці оволодіння знаннями, уміннями і навичками, необхідними для успішного виконання професійної діяльності.

У своїй книзі «Людина і світ» С.Л. Рубінштейн формулює основне правило розвитку здібностей, яке полягає в тому, що розвиток відбувається по спіралі: реалізація можливості, яка представляє здібність одного рівня, відкриває нові можливості для подальшого розвитку, для розвитку здібностей більш високого рівня. Обдарованість людини визначається саме діапазоном нових можливостей. [14]

Людина з високими організаторськими здібностями володіє рядом якостей, які сприяють ефективній діяльності в ролі психолога. Така людина вміє вирішувати конфлікти, встановлювати правила, регулювати психологічний клімат у колективі, ставити завдання і домагатися їх виконання.

Організаторські здібності включають: проникливість, яка передбачає вміння «читати» емоційний стан людей та визначати їх психологічну сумісність, тактовність, почуття міри, психологічні знання про взаємини; виражені емоційно-вольові якості, такі як активність, вимогливість, критичність, адекватність, розважливість, рішучість; схильність до керівництва, яка включає мотивацію, особистісні характеристики, спеціальна освіта.

Крім цього, психолог з високими організаторськими і комунікативними здібностями володіє широким кругозором, ерудицією, вільним від стандартів і кліше мисленням, ініціативністю, наполегливістю в досягненні своїх цілей, стійкістю до стресів, готовністю вчитися і змінюватися, умінням прогнозувати результат роботи.

Емпатія.

Велику роль у спілкуванні психолога з клієнтом грає його вміння до емпатийної взаємодії. Прояв емпатії в спілкуванні означає, що психолог чуйно і точно реагує на переживання клієнта, неначе це його власні переживання. Мається на увазі його здатність "вжитися" у суб'єктивний світ клієнта і зрозуміти смисл різних подій у світі. Таке "входження" має бути безоціночним, не поділяючи зміст іншого світу на правильну і неправильну, хорошу і погану частини. Без оціночна установка психолога дозволяє клієнтам більшою мірою «приміряти» її до себе. Коли психолог точно і старанно ідентифікує різноманітні почуття - злість, страх, ворожість, тривогу, радість - клієнт має можливість краще почути і зрозуміти себе.

Емпатія означає здатність психолога не тільки співпереживати, але і розуміти клієнта. У цьому сенсі емпатичне пізнання здійснюється, насамперед, емоційно, через співпереживання клієнту. Емпатія допомагає психологу розібратися в причинах недостатньою відвертості клієнта: про що-то клієнт не говорить, оскільки цьому перешкоджає «несвідоме» - опір, що просто приховує і про що не розповідає з-за побоювань не бути почутим. Увійшовши в світ іншої людини, психологу в той же час важливо залишатися автономним від клієнта, тобто зберегти самість. Тому співпереживання психолога клієнту ніколи не повинно бути тотальним, а лише частковим і тимчасовим. Це процес, в якому психолог частково відчуває почуття клієнта, одночасно зберігаючи необхідну відстороненість. [19]

Емпатичне розуміння можна показати клієнту самими різними способами - мовчанням, відображенням почуттів, вдалою і своєчасною інтерпретацією, розповідаючи якусь історію, точною метафорою і т. п. Однак емпатія не зводиться до простої техніки вираження свого інтересу. Унікальна здатність психолога до емпатії полягає в своєрідному баченні клієнта - вміння вникнути в його поведінку і почуття та на підставі інтуїції зрозуміти, про що клієнт розповідає відверто і про що замовчує і т. д. [8, 19, 20].

Мета статті - теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити трансформацію професіостворюючих компетентностей студентів-психологів в динаміці навчально-виховного процесу їх підготовки у вищому навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу

Емпіричне дослідження було проведено у студентів-психологів вищого навчального закладу у порівнянні показників студентів І-ІІ (молодші курси) та Ш-ІУ (старші курси).

Для дослідження трансформації деяких професіоутворюючих компетентностей майбутніх психологів був підібраний психодіагностичний комплекс, який включав: опитувальник комунікативних та організаторських здібностей В.О. Синявського, В.А. Федорошина; опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонд; опитувальник нервово-психічної стійкості (НПУ, Прогноз), методика діагностики рівня емпатичних здібностей В.В. Бойко; експрес опитувальник «Індекс толерантності», (Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Є. Хохлаєв, Л.А. Шайгерова). [11]

Також був проведений контент-аналіз продукту діяльності студентів методом вивчення показників їх успішності навчання.

Найбільш суттєвою була трансформація комунікативних та організаторських компетенстностей за рахунок статистично значимого їх зростання у студентів старших курсів. Для формування даних компетенстностей були застосовані: метод ділових ігор на практичних заняттях, спеціальні тренінги для розвитку комунікативних та організаторських здібностей, участь у майстер-класах, що проводилися досвідченими психологами.

Також була встановлена статистично значима різниця в показниках рівня толерантності з позитивною трансформацією у студентів старших курсів. Така ж спрямованість була виявлена в динаміці показників соціально-психологічної адаптації. Більшість студентів характеризуються високим рівнем адаптованості, за шкалами самосприйняття показники в І та ІІ групі були приблизно однакові, в І групі превалюють більш високі значення показника сприйняття інших, що свідчить про потребу в спілкуванні, взаємодії, спільній діяльності. Також в І групі був більш високим показник емоційного комфорту, але внутрішній контроль був вище у студентів ІІ групи.

В той же час не було виявлено відмінностей в показниках емпатії, яка була помірна в обох групах студентів, що пояснюється, на наш погляд, обумовленістю цього показника природними властивостями особистості.

Встановлено, що показник нервово-психічної стійкості переважно був на середньому рівні у всіх студентів, але в статистично не значимій кількості був вище у студентів ІІ групи, що ми також пояснюємо біологічними особливостями організму студентів.



Висновки

Важливими складовими професійної діяльності психолога є його особистісні якості. Їх розвиток та інтеграція в процесі професійного становлення призводять до формування системи професійно значущих якостей.

Професійно значимі компетентності формуються на основі задатків та здібностей особистості. Деякі компетентності, такі як соціально-психологічна адаптація, нервово-психічна стійкість, емпатії в основному забезпечується структурно-функціональними особливостями.

Комунікативні та організаторські компетентності, толерантність студента розвиваються в наслідок впливу педагогічно-виховного процесу з метою вироблення даних компетентсностей.

Перспективи продовження досліджень та розвідок у даному напрямку. В наступних дослідженнях плануються до розгляду питання трансформації компетенстностей практичного психолога в залежності від статево-гендерного розподілу ролей та особистісного рівня толерантності, спрямованості локусу контролю.



Література

1. Аверін Ст.А. Психологія особистості: Навчальний посібник. 2-е вид. - СПб.: Изд-во Михайлова Ст. А., 2001.

2. Афонькина Ю.А. Становление профессиональной направленности в развитии человека. - Мурманск: МГПИ, 2001. - 180с.

3. Амінів Н.А., Молоканов М.В. Про компонентах спеціальних здібностей майбутніх шкільних психологів // Психологічний журнал, 1992. - № 5.

4. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии. - 1989. - № 1. - С. 92-100.

5. Брюхова Н.Р. та ін Психологічне консультування по проблемам життєвого шляху для особистісно-професійного розвитку і вдосконалення спеціаліста системи професій «людина-людина» // Вікова і педагогічна психологія: механізми та умови психічного розвитку і формування особистості : монографія. - Гл. 4. - Новосибірськ: Видавництво ЦРНС, 2013.

6. Бозаджиев Ст.Л. Професійно-значиме якості особистості психолога - консультанта// Успіхи сучасного природознавства, 2008. - № 9.

7. Варій М.Й. Психологія особистості. Навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури. 2008. 591 с.

8. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. Київ: Четверта хвиля, 2004. 256 с.

9. Данилова Т.Н. Формування гуманістичної спрямованості майбутнього практичного психолога. - 2004. - 19 с.

10. Килинская Н.Ст. Уявлення студентів про професійно важливих якостей психолога в процесі навчання у ВНЗ// Психологічні науки: теорія та практика: матеріали міжнар. навч. конф. (р. Москва, лютий 2012 р.). -- М.: Буки-Веди, 2012. -- С. 36-39.

11. Комінко С.Б., Кучер Г.В. Кращі методи психодіагностики.: Навч.посібник. Тернопіль: Карт-бланш, 2005. 406 с.

12. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За заг. ред. М.С. Корольчука. Київ: Ельга, Ніка-Центр, 2005. 320 с.

13. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. М.: Академический проект, 1999. -- 240 с.

14. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. Навч. посіб. Київ: Форум. 2002. Т. 2, 55-105 с.

15. Рибалка В.В. Психологія праці особистості: навч.-метод. посіб. / В. Рибалка. - К.: КМПУ ім.. Б.Д. Грінченка, 2005. - 60 с.

16. Романовський О.Г. Освітнє середовище як важлива передумова формування гуманітрано-технічної еліти / О.Г. Романовський // Педагогіка і психологія - 2002. - № 3 (36) - С. 93-97.

17. Рубцов В.В. Стратегия развития высшего психологического образования // Психологическая наука и образование. - 1998. - № 2.

18. Стрельбицька С.М. Вплив Вплив освітного середовища ВНЗ на розвиток особистості майбутнього фахівця. // Міжнародна науково-практична конференція « Стан та перспективи розвитку педагогічних та психологічних наук» - 2014 - З жовтня - с. 55-57.

19. Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція: Навч. посіб. Модульно-рейтинговий курс. Київ: Професіонал, 2007. 544 с.

20. Хомич Г.О., Ткач Р.М. Основи психологічного консультування: Навч. посіб. Київ: МАУП, 2004. 152 с.



References

1. Averin, St.A. (2001). Psihologija osobistosti [Personality psychology]. (vol. 1-2). SPb.: Izd-vo Mihajlova St. A. [in Ukrainian].

2. Afon'kina, Ju.A. (2001). Stanovlenie professional'noj napravlennosti v razvitii cheloveka [Formation of professional orientation in human development]. Murmansk: MGPI [in Russian].

3. AmmA, N.A., Molokanov, M.V. (1992). Pro komponentah spedal'nih zd^nostej majbutrnh shkri'nih psihologA [About the components of special abilities of future school psychologists]. Psihologichnij zhurnal - Psychological Journal, 5 [in Ukrainian].

4. Ball, G.A. (1989). Ponjatie adaptacii i ego znachenie dlja psihologii lichnosti [The concept of adaptation and its meaning for personality psychology]. Voprosy psihologii - Questions of psychology, 1, 92-100 [in Ukrainian].

5. Brjuhova, N.R. ta іп (2013). Psihologichne konsul'tuvannja po problemam zhittєvogo shljahu dlja osobistisno-profesijnogo rozvitku і vdoskonalennja specialista sistemi profesij «ljudina-ljudina». Vikova i pedagogichna psihologija: mehanizmi ta umovi psihichnogo rozvitku i formuvannja osobistosti [Psychological counseling on life path problems for personal and professional development and improvement of a specialist in the "human-human" system of professions // Age and pedagogical psychology: mechanisms and conditions of mental development and personality formation]. Novosibris'k : Vidavnictvo CRNS [in Ukrainian].

6. Bozadzhiev, St.L. (2008). Profesyno - znachime jakosti osobistosti psihologa - konsul'tanta [Professionally - significant personality qualities of a psychologist-consultant]. Uspihi suchasnogo prirodoznavstva - Successes of modern natural science, 9 [in Ukrainian].

7. Vary, M.J. (2008). Psihologija osobistosti [Personality psychology]. Kiiv: Centr uchbovoi titeraturi [in Ukrainian].

8. Vas'kAs'ka, S.V. (2004). Osnovi psihologichnogo konsul'tuvannja [Basics of psychological counseling]. Kiiv: Chetverta hvilja [in Ukrainian].

9. Danilova, T.N (2004). Formuvannja gumanistichnot sprjamovanosti majbutn'ogo praktichnogo psihologa [Formation of the humanistic orientation of the future practical psychologist] [in Ukrainian].

10. Kilinskaja, N.St. (2012). Ujavlennja studentiv pro profesijno vazhlivih jakostej psihologa v proces! navchannja u vnz [Students' perception of the professionally important qualities of a psychologist in the process of studying at a university]. Proceedings from: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Psihologichni nauki: teorija ta praktika» - The International Scientific and Practical Conference «Psychological sciences: theory and practice». (pp. 36-39). M.: Buki-Vedi [in Ukrainian].

11. Kommko, S.B., Kucher, G.V. (2005). Krashhi metodi psihodiagnostiki [The best methods of psychodiagnostics]. Ternopti': Kart-blansh [in Ukrainian].

12. Korol'chuk, M.S., Krajnjuk, V.M., Marchenko, V.M. (2005). Psihologija: shemi, oporni konspekti, metodiki [Psychology: schemes, reference summaries, methods]. Kiiv: El'ga, №ka-Centr [ in Ukrainian].

13. Kochjunas, R. (1999). Osnovy psihologicheskogo konsul'tirovanija [Fundamentals of psychological counseling]. M.: Akademicheskij proekt [ in Ukrainian].

14. Maksimenko, S.D. (2002). Rozvitok psihiki v ontogenezi [The development of the psyche in ontogenesis]. (vol. 1-2). Kiiv: Forum [ in Ukrainian].

15. Ribalka, V.V. (2005). Psihologfa prac osobistosti [Psychology of individual work]. K.: KMPU im. B.D. Grinchenka [in Ukrainian].

16. Romanovs'kij, O.G. (2002). Osvitne seredovishhe jak vazhliva peredumova formuvannja gumanitrano-tehnichnoi eliti [Educational environment as an important prerequisite for the formation of humanitarian and technical elite]. Pedagog^a i psihologfa - Pedagogy and psychology, 3 (36), 93-97 [ in Ukrainian].

17. Rubcov, V.V. (1998). Strategija razvitija vysshego psihologicheskogo obrazovanija [Strategy for the development of higher psychological education]. Psihologicheskaja nauka i obrazovanie - Psychological science and education, 2 [in Ukrainian].

18. Strel'bic'ka, S.M. (2014). Vpliv Vpliv osvitnogo seredovishha VNZ na rozvitok osobistosti majbutn'ogo fahivcja. [The influence of the educational environment of the university on the development of the personality of the future specialist]. Proceedings from: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Stan ta perspektivi rozvitku pedagogichnih ta psihologichnih nauk» - The International Scientific and Practical Conference « State and Prospects of the Development of Pedagogical and Psychological Sciences ». (pp. 55-57) [in Ukrainian].

19. Cimbaljuk, I.M. (2007). Psihologwhne konsul'tuvannja ta korekcya [Psychological counseling and correction: Education]. Kiiv: Profesional [in Ukrainian].

20. Homich, G.O., Tkach, R.M. (2004). Osnovi psihologichnogo konsul'tuvannja [Basics of psychological counseling]. Kiiv: MAUP [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...