Імператив публічного управління випереджаючим накопиченням інтелектуального капіталу у секторі вищої освіти в контексті європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Імператив публічного управління випереджаючим накопиченням інтелектуального капіталу у секторі вищої освіти в контексті європейської інтеграції

Дуброва Оксана Миколаївна кандидат педагогічних наук, доцент, докторант, Міжрегіональна Академія управління персоналом

Єфіменко Людмила Миколаївна кандидат наук з державного управління, доцент кафедри публічного управління та адміністрування, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

Анотація

Дістали подальшого розвитку: розкриття суттєвих потреб становлення шостого технологічного укладу, що полягає у збалансованості двох його процесуальних компонентів: відтворення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти; формування плацдармів постіндустріальних перетворень у різних сферах та видах діяльності; при цьому неадекватна оцінка зазначеної потреби обумовлює: створення умов відпливу інтелектуального капіталу та інноваційних нематеріальних активів; розростання витрат реалізації інноваційних проектів; теоретичні підходи в галузі науки публічного управління в рамках концепції зростаючої віддачі освіти на засадах якої розширене відтворення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти передбачає випереджальне накопичення інтелектуального капіталу в даному секторі, що може бути забезпечене на основі: затвердження суспільного пріоритету вищої освіти; реалізації інноваційних технологій освіти; корекції параметрів інституційного середовища, розвитку контрактних угод, зміни статусів та форм поведінки учасників даного сектора; інтеграційної взаємодії організацій сектору вищої освіти.

Визначено, що для переходу до шостого технологічного укладу Україна має докорінно змінити стратегію розвитку, перетворивши існуючу, багато в чому, інерційну економіку спадної віддачі в інноваційну економіку зростаючої віддачі, розвиток якої детерміновано відтворенням інтелектуального капіталу. Доведено, що становленню шостого технологічного укладу властива потреба в збалансованості двох основних процесуальних компонентів: з одного боку, відтворення інтелектуального капіталу у секторі вищої освіти; з іншого боку, формування плацдармів постіндустріальних перетворень у різних сферах та видах діяльності. Неадекватна оцінка зазначеної потреби обумовлює подвійні негативні наслідки: створення умов для відтоку інтелектуального капіталу та інноваційних нематеріальних активів, що йдуть у забезпечення чужих відтворювальних процесів, що спираються на високі технології; розростання витрат реалізації інноваційних проектів.

Розвиваючи концептуальне положення про зростання віддачі вкладень у процесі відтворення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти, сформульовано висновок про те, що даний процес передбачає випереджальне накопичення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти, що може бути забезпечене на основі: затвердження суспільного пріоритету вищої освіти, що істотно знецінився в останні десятиліття; реалізація інноваційних технологій освіти, що необхідно для залучення власників інтелектуального капіталу; корекції параметрів інституційного середовища, розвитку контрактних угод, зміни статусів та форм поведінки учасників даного сектора з метою закріплення результатів накопичення інтелектуального капіталу; інтеграційної взаємодії організацій сектору вищої освіти, що забезпечує формування відповідних синергетичних ефектів, в яких проявляється зростаюча віддача процесу відтворення інтелектуального капіталу.

Ключові слова: випереджаюче накопичення, європейська інтеграція, імператив, інтелектуальний капітал, публічне управління, сектор вищої освіти.

Dubrova Oksana Mykolayivna Сandidate of pedagogical sciences, associate professor, doctoral student, Interregional Academy of Personnel Management

Yefimenko Lyudmila Mykolayivna PhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Public Administration, Dmytro Motornyi Tavria State Agrotechnological University

THE IMPERATIVE OF PUBLIC MANAGEMENT OF ANTICIPATORY ACCUMULATION OF INTELLECTUAL CAPITAL IN THE HIGHER EDUCATION SECTOR IN THE CONTEXT OF EUROPEAN INTEGRATION

Abstract

They received further development: the disclosure of the essential needs of the formation of the sixth technological system, which consists in the balance of its two procedural components: the reproduction of intellectual capital in the higher education sector; formation of bridgeheads for post-industrial transformations in various spheres and types of activity; at the same time, an inadequate assessment of the specified need causes: the creation of conditions for the outflow of intellectual capital and innovative intangible assets; growing costs of implementation of innovative projects; theoretical approaches in the field of public administration science within the framework of the concept of increasing returns to education, on the basis of which the expanded reproduction of intellectual capital in the higher education sector implies the anticipatory accumulation of intellectual capital in this sector, which can be ensured on the basis of: approval of the social priority of higher education; implementation of innovative educational technologies; correction of the parameters of the institutional environment, the development of contractual agreements, changes in the statuses and forms of behavior of participants in this sector; integration interaction of higher education sector organizations.

It was determined that in order to transition to the sixth technological system, Ukraine must fundamentally change its development strategy, transforming the existing, largely inertial economy of diminishing returns into an innovative economy of increasing returns, the development of which is determined by the reproduction of intellectual capital. It has been proven that the formation of the sixth technological order is characterized by the need to balance two main procedural components: on the one hand, the reproduction of intellectual capital in the higher education sector; on the other hand, the formation of bridgeheads for post-industrial transformations in various spheres and types of activity. Inadequate assessment of the specified need leads to double negative consequences: creation of conditions for the outflow of intellectual capital and innovative intangible assets that go to support other people's reproductive processes based on high technologies; growing costs of implementation of innovative projects.

Developing a conceptual position on the growth of return on investment in the process of reproduction of intellectual capital in the higher education sector, the conclusion is formulated that this process involves the anticipatory accumulation of intellectual capital in the higher education sector, which can be ensured on the basis of: approval of the social priority of higher education, which is essential depreciated in recent decades; implementation of innovative educational technologies, which is necessary to attract owners of intellectual capital; correction of the parameters of the institutional environment, the development of contractual agreements, changes in the statuses and forms of behavior of the participants of this sector in order to consolidate the results of the accumulation of intellectual capital; integration interaction of organizations of the higher education sector, which ensures the formation of relevant synergistic effects, in which the growing return of the process of reproduction of intellectual capital is manifested.

Keywords: anticipatory accumulation, European integration, imperative, intellectual capital, public administration, higher education sector.

Вступ

Постановка проблеми. Загальновизнано, що у матеріальному світі діє один із основних законів - закон спадної віддачі, коли кожна додаткова одиниця ресурсу (продукту) виробляється з більшими зусиллями, ніж попередня. Відповідно до зростання використання будь-якого виробничого ресурсу (при постійному значенні інших) з часом досягається точка, у якій кожна наступна додаткова одиниця цього ресурсу призводить до зниження обсягів випуску продукції. Зменшена віддача - це результат обмеженої кількості фізичних об'єктів. Відповідно використання ресурсів є нелінійним і трансформує домінуючий фактор розвитку.

Проте ситуація принципово змінюється, коли домінуючим ресурсом розвитку стають знання та ідеї. Лідерами у світі стають країни, які розробляють нові технології та інновації, вкладення в які дають зростаючу віддачу. Від стандартних технологій, стабільності, планування, ієрархії у ХХІ ст. переходять до якісно іншого стану світу, заснованого на генерації ідей, їх відборі та втіленні в нових технологіях та товарах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти публічного управління випереджаючим накопиченням інтелектуального капіталу у секторі вищої освіти в контексті європейської інтеграції висвітлюються такими українськими ученими як В.Базилевича, Н. Гавкалова, Н. Кравчук, Г. Ляшенко, Е. Лібанова та ін. Однак аспекти збільшення наукового знання не систематизовані і розроблені не в повному обсязі.

Мета статті - дослідження особливостей публічного управління випереджаючим накопиченням інтелектуального капіталу у секторі вищої освіти в контексті європейської інтеграції.

Виклад основного матеріалу

У сфері сучасних високих технологій головним стає адаптація до нових ідей, генерація нових знань та їх втілення у технологіях та виробах. У руслі сучасних теорій економічного розвитку, з урахуванням отриманих вище результатів, правомірно сформулювати концептуальне положення про публічне управління зростаючою віддачею вкладень у процесі відтворення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти, в обґрунтування якого покладено такі докази: на відміну від матеріальних об'єктів, нові знання, що лежать в основі формування виняткових компетенцій, невичерпні, тому в цій сфері діє не закон убутньої віддачі, а закон зростаючої віддачі; на сучасному етапі розвитку публічного управління в Україні суперечлива взаємодія між видами економічної діяльності із зростаючою та спадною віддачами змінює характер конкуренції, оскільки обробка інформації витісняє переробку ресурсів; у сфері високих технологій, де знаходить своє основне застосування інтелектуальний капітал, домінують процеси адаптації до нових ідей, генерації нових знань та їх втілення у технологіях та продуктах; високі темпи оновлення знань (5% фундаментальних та 20% професійних знань на рік), а також подвоєння обсягу інформації за 1,5-2 роки диктують необхідність адаптації публічного управління вищою освітою до зростання інформаційних потоків та зміни вимог до якості інтелектуального капіталу, що продукується.

Закон зростаючої віддачі зумовлює наступну структуру публічного управління відтворенням інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти: процес розробки нових ідей завоювання лідерських позицій на основі їхньої селекції та освоєння створення нових технологій залучення нових генерацій управлінців отримання фінансового результату у секторі вищої освіти зростання доходів державного бюджету генерація нових ідей тощо.

Публічне регулювання інтелектуального розвитку вищої освіти, що діє як система з зростаючою віддачею, здатна закріплювати за собою окремі освітні та інноваційні напрямки, створюючи надприбутки за рахунок високої якості освітніх послуг та наукової продукції; у сучасних умовах це означає інтеграцію навчання та наукової діяльності, безперервне оновлення навчальних планів та програм, орієнтацію на технології шостого укладу.

Зростаюча віддача інноваційних ідей надає низку переваг: високоякісне навчання, що приваблює потенційних споживачів; високотехнологічний розвиток, що зумовлює безперервну генерацію нових ідей та знань; ефективну організацію нестандартного навчання; залучення талановитих управлінців на основі відбору та преференцій обдарованим слухачам.

Зазначимо, що для зростаючої віддачі характерне експоненційне зростання суспільного ефекту, яке може бути реалізовано лише у разі відповідності між перетвореннями у вищій освіті та перетвореннями у всій системі національної економіки. Однак можливості сучасної вищої освіти визначаються не тільки обсягом її ресурсів, але більшою мірою умовами розвитку (законодавча система, науково-технічний прогрес, конкуренція тощо).

Щоб досягти успіху у вищій освіті, доводиться вивчати попит, особливості наявних освітніх послуг, переваги споживачів, перебудовувати свою діяльність відповідно до кон'юнктури. Якщо освітня організація не генерує і не освоює нові ідеї, курси та спеціальності, її ринкова позиція слабшає, вона не може забезпечити високий рівень підготовки, з неї йдуть найбільш кваліфіковані вчені, погіршується імідж, зрештою, така організація має бути реорганізована як неефективна, тобто, що має спадну віддачу ресурсів. Ефективна організація вищої освіти, як система зі зростаючою віддачею, може монополізувати окремі напрями навчання та науової діяльності, за рахунок високого рівня послуг вона отримує можливість підвищувати вартість навчання, нарощувати свій імідж і доходи.

Зростаюча віддача ресурсів, які має установа вищої освіти, надає їй ряд переваг: надання найбільш якісних послуг вищої освіти, що є привабливим для потенційних замовників; перехід на високі освітні та дослідницькі технології, що зумовлює безперервну генерацію нових ідей та знань; ефективна організація гнучкого, нестандартного навчання, що дозволяє випускникам ефективно адаптуватися до змін середовища; залучення талановитих студентів на основі проведення раціональної цінової політики, відбору, надання преференцій володарям значного інтелектуального потенціалу. Висока ефективність інноваційної освітньої організації є премією за розвиток інновацій та розумну стратегію, від якої виграє і сама організація, і суспільство.

Бюджетне фінансування залишається одним із головних фінансових інструментів науково-технічної політики економічно розвинених країн, основною формою прямої державної підтримки науково-технологічного розвитку. Бюджетне фінансування наукової сфери у розрізі головних розпорядників в Україні наведено у табл. 1 [1, с. 19].

інтелектуальний капітал вища освіта

Таблиця 1

Бюджетне фінансування наукової сфери у розрізі головних розпорядників

Джерело: [1, с. 19]

Слід зазначити, що у 2021 р. Європейське інноваційне табло методологічно було поповнено новими показниками цифровізації та екологічної стійкості, що наявно демонструє нові пріоритети європейської політики [2]. Такі країни як Південна Корея, США, Канада, Японія і Австралія випереджають об'єднану Європу по рівню інноваційного розвитку та складають серйозну конкуренцію [2].

Зважаючи на стан інноваційної діяльності в Україні зовсім не дивно, що список «Інноваційного табло» замикає саме вона та у підсумку набирає 33, 6 бали з 180 можливих [2]. По деяким показникам Україна має відносно непогані результати [2]. Так, за показником «Діджіталізації» маємо майже 100 балів, завдяки гарному показнику розповсюдження широкополосного (високошвидкісного) інтернету [2]. Прикрим фактом є те, що по багатьом показникам Україна взагалі не надає інформації Європейській Комісії для аналізу свого інноваційного стану [2].

Для переходу до шостого технологічного укладу Україна має докорінно змінити стратегію розвитку, перетворивши існуючу, багато в чому, інерційну економіку спадної віддачі в інноваційну економіку зростаючої віддачі, розвиток якої детерміновано відтворенням інтелектуального капіталу.

Становленню шостого технологічного укладу властива потреба в збалансованості двох основних процесуальних компонентів: з одного боку, відтворення інтелектуального капіталу у секторі вищої освіти; з іншого боку, формування плацдармів постіндустріальних перетворень у різних сферах та видах діяльності. Неадекватна оцінка зазначеної потреби обумовлює подвійні негативні наслідки: створення умов для відтоку інтелектуального капіталу та інноваційних нематеріальних активів, що йдуть у забезпечення чужих відтворювальних процесів, що спираються на високі технології; розростання витрат реалізації інноваційних проектів.

Розвиваючи концептуальне положення про зростання віддачі вкладень у процесі відтворення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти, сформулюємо висновок про те, що даний процес передбачає випереджальне накопичення інтелектуального капіталу в секторі вищої освіти, що може бути забезпечене на основі: затвердження суспільного пріоритету вищої освіти, що істотно знецінився в останні десятиліття; реалізація інноваційних технологій освіти, що необхідно для залучення власників інтелектуального капіталу; корекції параметрів інституційного середовища, розвитку контрактних угод, зміни статусів та форм поведінки учасників даного сектора з метою закріплення результатів накопичення інтелектуального капіталу; інтеграційної взаємодії організацій сектору вищої освіти, що забезпечує формування відповідних синергетичних ефектів, в яких проявляється зростаюча віддача процесу відтворення інтелектуального капіталу.

Поглиблюючи дослідження, виділимо рівні, на яких локалізовано відтворення інтелектуального капіталу вищої освіти (табл. 2): індивідуальний (приватний) рівень, у якому для відтворення інтелектуального капіталу використовуються ресурси домогосподарств, окремих осіб, що зумовлює панування на цьому рівні приватних інтересів;

Таблиця 2

Аналіз рівнів відтворення інтелектуального капіталу вищої освіти