Аналіз методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період постпандемії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Аналіз методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період постпандемії

Помиткіна Любов Віталіївна,

доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри авіаційної психології

Ковтун Олена Віталіївна,

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри іноземної філології

Ладогубець Наталія Віталіївна,

кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету лінгвістики та соціальних комунікацій

Кокарєва Анжеліка Миколаївна,

кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри педагогіки та психології професійної освіти

м. Київ

Анотація

Багато дослідницьких статей про COVID-19 у міжнародних журналах були написані дослідниками з різних країн, що вказує на велике світове занепокоєння, оскільки запропоновані сучасні методи як лікування так і профілактики ще не були вивчені й висновки про результати не узагальнені. Важливим моментом занепокоєння була також вимушена соціальна ізоляція, яка вплинула на усі напрями життя людей, а, зокрема, на систему освіти. Щоб полегшити спілкування та забезпечити глобальну координацію й своєчасну відповідь на епідемію, вчені й пратики з різних боків вивчали сформоване явище та розробляли поради й застереження, пропонували засоби й заходи нівелювання створеної проблеми. На сьогодні, в час подолання основних хвиль пандемії та її наслідків, маємо спробувати узагальнити основні підходи та рекомендації, які пропонує наукова спільноста для вирішення проблемних питань з подолання негативних наслідків, зокрема, в освітньому просторі. Метою статті є узагальнення результатів аналізу методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період постпандемії. У результаті проведеного теоретичного аналізу до основних соціально-психологічних проблем в міжособистісній комунікації були віднесені: емоційні бар'єри в міжособистісній комунікації; психологічні захисти (заміщення, раціоналізація, сублімація тощо); недостатня комунікативна компетентність; неадекватний рівень комунікативного контролю; психологічну прокрастинацію. Подані методи, які можуть бути використані в якості психодіагностичного інструментарію для діагностики та корекції негативних наслідків пандемії в освітньому просторі.

Ключові слова: вища школа, методи, освітній простір, пандемія, COVID-19, постпандемія.

Abstract

Pomytkina Liubov Vitaliyivna Doctor of Psychological Sciences, Professor, Head of the Department of Aviation Psychology, National Aviation

University, Kyiv

Kovtun Olena Vitaliyivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Foreign Philology, National Aviation University, Kyiv

Ladohubets Nataliia Vitaliyivna PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Dean of the Linguistics and Social Communications Faculty, National Aviation University, Kyiv

Kokarieva Anzhelika Mykolayivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Pedagogy and Psychology of Vocational Education National Aviation University, Kyiv

Analysis of methodological resources of high school psychology and pedagogy in the post - pandemic period

Many research articles on COVID-19 in international journals have been written by researchers from different countries, which indicates a great global concern, as the proposed modern methods of both treatment and prevention have not yet been studied and conclusions about the results have not been generalized. Forced social isolation, which affected all areas of people's lives, and, in particular, the education system, was also an important point of concern. In order to facilitate communication and ensure global coordination and timely response to the epidemic, scientists and practitioners from various sides studied the phenomenon and developed advice and warnings, proposed means and measures to level the created problem. Today, at the time of overcoming the main waves of the pandemic and its consequences, we should try to summarize the main approaches and recommendations offered by the scientific community to solve problematic issues of overcoming negative consequences, in particular, in the educational space. The purpose of the article is to generalize the results of the analysis of methodological resources of psychology and pedagogy of higher education in the post-pandemic period. As a result of the conducted theoretical analysis, the main socio - psychological barriers in interpersonal communication were classified as: emotional barriers in interpersonal communication; psychological defenses (substitution, rationalization, sublimation, catharsis, etc.); insufficient communicative competence; inadequate level of communicative control; psychological procrastination. Methods that can be used as a psychodiagnostic toolkit for diagnosing and correcting the negative consequences of the pandemic in the educational space are presented.

Keywords: higher school, methods, educational space, pandemic, COVID-19, post-pandemic.

Основна частина

Постановка проблеми. Поширення пандемії COVID-19 в усьому світі зумовило об'єднання вчених й практиків усієї наукової спільноти спрямувати свої зусилля на термінове дослідження новоствореної проблеми й напрацювання шляхів та методів її подолання. Зокрема, із запровадженням системи соціальної ізоляції, однією з галузей, що постраждала найбільше, виявилася система освіти. Одна за одною наукові публікації з усього світу констатували безліч проблем як зовнішнього так і внутрішнього характеру, які розгорталися з переходом до онлайн-освіти. Особливо перехід до задіяння медіа-ресурсів позначився на учасниках навчально виховного процесу початкової школи, як на ще малосвідомих особистостях. Однак, потерпілими від соціальної ізоляції стали як учні середньої школи так і студенти вищих навчальних закладів. На сьогоднішній день, коли основні хвилі пандемії вщухли, нашу країну спіткали нові випробовування, вимушена ситуація військових дій на нашій території і пов'язана із цим знову соціальна ізоляція.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз праць вчених і дослідників в останні роки засвідчив наступне. Як за кордоном так і в нашій країні прослідковується занепокоєння дослідників з приводу ослаблення освітніх можливостей як в середній так і у вищій школі. В усіх виступах вчених простежується заклик до необхідності термінових освітніх реформ в період постпандемії. Зокрема, у працях зарубіжних колег (SmalleyA., 2020, HaleemA., JavaidM., VaishyaM.R., DeshmukhS.G., 2020, MurphyM.P., 2020 та ін.) вказуються пропозиції щодо нівелювання наслідків проблеми.

Вітчизняні дослідники (Єлинська А.М., 2020, Помиткіна Л.В., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В., 2022 та ін.) зауважують, що процес онлайн-режимів викладання-навчання сприймається викладачами і студентами по різному, іноді викликаючи труднощі і суперечки в ефективності їх використання [6]. З метою протистояння негативним психологічним наслідкам дистанційного навчання, зумовленого короновірусною пандемією, необхідно розробляти новітні підходи й методи психолого-педагогічного супроводу процесу навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та ВНЗ нашої держави [3].

Сучасні вчені (Pomytkin, E.O., Pomytkina, L.V., &Ivanova, O.V., 2020) констатують, що у період пандемії Covid-19 відмічаються зміни в психологічному стані населення світу. Ці зміни стали причиною різних за спектром емоційних реакцій: від розпачу і депресій - до ентузіазму і впевненості в позитивному сценарії розгортання подій. Дослідники констатують, що емоційні переживання безпосередньо впливають на фізичний стан особистості, її здатність виконувати професійні обов'язки та здатність приймати стратегічні життєві рішення [10].

Продовжуючи аналіз останніх публікацій, не можемо не зупинитись на поглядах Єлинської А.М. [6]. Дослідниця переконана, що ендемічний коронавірус (COVID-19) зростає в геометричній прогресії в усьому світі. Поширеність нового коронавирусу COVID-19 по всьому світу призвела до глобальних змін в соціумі, різних організаціях, освітніх установах. І чим більше наростає пандемія, тим більше спостерігається закриття шкіл, училищ та університетів, сприяючи переходу на онлайн навчання. Тому, настав час переусвідомити і перебудувати нашу систему освіти з урахуванням поточної ситуації. Після кризи COVID-19 онлайн-освіта стала педагогічним проривом від традиційного методу до більш сучасного підходу викладання і навчання, від класу до Zoom, від особистого до віртуального, від семінарів до вебінарів.

Метою статті є теоретичний аналіз та узагальнення методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період постпандемії.

Виклад основного матеріалу. Як зазначають дослідники, в усьому світі уся система освіти, від початкової до вищої, була зруйнована в період ізоляції нового коронавірусного захворювання 2019 року (COVID-19). Однак в багатьох дослідженнях простежується як негативний так і позитивний відголосок зазначеної ситуації: негативний - зниження якості реалізації освітньо-навчальних послуг, зростання психоемоційної напруженості як для студентів так і для викладачів; збільшення сварок у сім'ї, зростання незадоволеності й роздратування у батьків ситуацією, що створена, в цілому - порушення гармонійного сімейного простору; позитивний - зростання швидкості опанування новостворених гаджетів, медіа-платформ (Classroom, Meet, Zoom, TestUNIT, TeamSetupxта багато ін.), опанування віртуальною реальністю, в цілому розвиток і впровадження в систему освіти онлайн - засобів навчання та спілкування [3].

Так, SmalleyА. визначає, що спалах коронавірусу став серйозною проблемою для коледжів і університетів по усій країні, оскільки більшість навчальних закладів скасували особисті заняття та перейшли на онлайн - навчання. Також пандемія загрожує суттєво змінити майже всі аспекти студентського життя, від вступу та зарахування до університетських спортивних змагань чи то артистичних виступів. Усі ці зміни розглядаються в законодавстві, і це також вимагає від вищих навчальних закладів розробки та розширення планів готовності та реагування на надзвичайні ситуації. Зокрема, законодавці вивчають стратегії щодо фінансування та асигнувань державних коледжів та університетів. Оскільки ситуація продовжує розвиватися, влада бере активну роль у вирішенні як безпосередніх, так і довгострокових проблем, пов'язаних зі спалахом епідемії [7].

Інші зарубіжні дослідники HaleemA., JavaidM., VaishyaM.R., DeshmukhS.G. розглядали й аналізували необхідні основні елементи онлайн - викладання-навчання в освіті в умовах пандемії COVID-19, а також, яким чином існуючі ресурси навчальних закладів можуть ефективно трансформувати формальну освіту в онлайн-освіту за допомогою віртуальних класів та інших ключових онлайн інструментів в освітньому просторі, що постійно змінюється. У статті використовується як кількісний, так і якісний підхід для вивчення сприйняття вчителями та учнями режимів онлайн - навчання. Автори констатували як позитивні так і негативні сторони цього процесу [8].

Зокрема, MurphyM.P., спираючись на копенгагенську теорію сек'юритизації шкіл і аналізуючи 25 декларацій про надзвичайні умови електронного навчання в американських університетах, стверджує, що окрім того, що COVID-19 розглядається як загальна загроза, очне навчання також не можна було залишати без змін та формалізації. У статті доводиться, що теорія сек'юритизації є важливим інструментом для педагогів не лише для спостереження (і розуміння) феномену екстренного електронного навчання, але й для захисту десек'юритизації шкільного навчання після того, як криза COVID-19 мине [9].

Зрозуміло, що категорія людей як в початковій, середній школі так і в університетах, відноситься до нижчої категорії ризику смертності у порівнянні з літніми людьми, однак все ж таки потрібні запобіжні заходи під час пандемії, зокрема, соціальна дистанція, яка може бути зреалізована засобами віртуальних онлайн-платформ, та яка зменшує міжособистісні контакти і тим самим зводить до мінімуму передачу захворювання [Єл].

Отже, з метою протистояння негативним психологічним наслідкам дистанційного навчання, зумовленого короновірусною пандемією, необхідно розробляти новітні підходи й методи психолого-педагогічного супроводу процесу навчання в загальноосвітніх навчальних закладах та ВНЗ нашої держави.

Таким чином, в рамках особистісного підходу необхідно проаналізувати, які психологічні чинники потребують підтримки, розвитку або корекції, та розробити систему їх психологічної діагностики як основи методичних ресурсів психології та педагогіки вищої школи в період постпандемії. Дослідники зазначають, що, зокрема, зростає рівень психологічніх бар'єрів у міжособистісній комунікації людей. В межах особистісного підходу до основних соціально-психологічних проблем в міжособистісній комунікації можна віднести [1, 2]:

1) емоційні бар'єри в міжособистісній комунікації;

2) психологічні захисти (заміщення, раціоналізація, сублімація, катарсис тощо);

3) недостатню комунікативну компетентність;

4) неадекватний рівень комунікативного контролю;

5) психологічну прокрастинацію (затягування в часі) тощо.

У психологічній науці є інструментарій для діагностики зазначених характеристик.

Так, емоційні бар'єри в міжособистісному спілкуванні досить переконливо діагностують методики В.В. Бойко. Емоційні бар'єри розглядаються ним, як психологічні труднощі, що виникають в процесі спілкування, які можуть слугувати причиною конфліктів або перешкоджають взаєморозумінню і адекватній взаємодії. Вчений пов'язує їх з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування тощо. Оскільки соціальна дистанція в період пандемії зросла, то психологічна дистанція між партнерами спілкування збільшується також, вони не розуміють один одного або розуміють неточно, комунікація стає дистанційною та менш довірливою.

Надалі, інтегративні психологічні захисти, які насьогодні констатуються дослідниками як такі, що збільшуються серед населення. Ще З. Фрейд визначав психологічний захист, як неусвідомлюваний процес усунення або послаблення напруження людини від негативних, травмуючих або неприйнятних емоційних переживань. В широкому розумінні даний термін використовують для позначення будь-якої поведінки, яка долає психологічний дискомфорт, в результаті якого може сформуватися негативізм, змінитися система міжособистісних стосунків тощо. У момент фрустрації агресивний імпульс спрямований, в загальному вигляді, на джерело цієї фрустрації. Цей імпульс посилюється із збільшенням фрустрації чи зростанням бар'єру. У психології на сьогодні класифікують конструктивні та деструктивні механізми психологічного захисту, зокрема, до конструктивних відносять:

- компенсацію, як досягнення людиною альтернативних успіхів у іншій сфері для збереження позитивної оцінки себе;

- сублімацію, як переведення неприйнятних емоцій і енергії у прийнятне, можливе русло;

до деструктивних механізмів психологічного захисту відносять:

- витіснення, як свідоме забування людиною травмуючих спогадів через їх перехід у несвідоме;

- проекцію, як проектування власних негативних якостей на інших осіб для самозаспокоєння;

- заміщення, як перенесення власних агресивних імпульсів на менш загрозливого для себе об'єкта;

- регресію, як повернення до дитячих форм поведінки, або як кажуть «впадання в дитинство»;

- формування реакції, як захист від заборонених, неприйнятних імпульсів через думки чи поведінку зворотного характеру, коли при надмірній показовій люб'язності людина приховує неприязнь і навпаки;

- раціоналізацію, як використання для себе псевдорозумної аргументації у випадку поразки;

- втечу, як уникання неприємних ситуацій, що асоціюються з попередніми невдачами.

Однак, вчені констатують, що основною функцією психологічного захисту є все ж таки «відмежування» сфери свідомості особистості від негативних, травмуючих людину переживань.

Надалі схарактеризуємо комунікативну компетентність та методи її визначення. Як відомо, «комунікативна компетентність» (з лат. communico - роблю загальним, зв'язую, спілкуюся і competens (competentis) - здатний) означає сукупність знань про норми і правила ведення природної комунікації - діалогу, суперечки, переговорів та ін. Вона визначається вченими як здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з оточуючими людьми, певна сукупність знань, умінь та навичок, які, перш за все, забезпечують ефективне спілкування, потім, передбачають уміння змінювати глибину і коло спілкування, надалі, розуміти й бути зрозумілим для іншої особи у процесі спілкування.

Таким чином, комунікативна компетентність - це система внутрішніх (позицій спілкування, ролей, стереотипів, установок, знань, умінь, навичок) і зовнішніх ресурсів ефективної взаємодії (співпраця, переговори, розвиток позитивного ставлення до рідної мови, міжкультурної комунікації, культурна обізнаність та ін.), що забезпечують здатність встановлення та підтримки необхідних контактів з іншими людьми, а також певну сукупність знань, умінь і навичок, які сприяють ефективному спілкуванню та саморозвитку особистості вцілому [5].

На думку дослідників, комунікативна компетентність може бути визначена в двох аспектах: як орієнтованість особистості в різних ситуаціях спілкування, заснована на знаннях і чуттєвому досвіді, і як здатність ефективно взаємодіяти з оточуючими завдяки розумінню себе та інших при постійному видозміні психічних станів, міжособистісних відносин і умов соціального середовища. Практики вказують, що комунікативну компетентність не можна вважати константною особистішою характеристикою, а розглядати в межах культурних, соціально-моральних еталонів і закономірностей соціального життя її розвитку. У цьому зв'язку дослідження цієї характеристики може здійснюватися за напрямами [5]:

1) визначення комунікативних потенціалів особистості і узагальнених показників певного колективу, де діагностика потенціалів комунікативної компетентності може здійснюватися з допомогою наступних методик: визначення комунікативно-характерологічних особливостей особистості, комунікативної соціальної компетентності, комунікативної толерантності, психічної стійкості в міжособистісних відносинах, імпульсивності, агресивності, конфліктності тощо;

2) діагностика ступеня розвитку соціально цінних комунікативних якостей та досвіду особистості;

3) емпатія, прийняття інших, доброзичливість тощо;

4) оцінка сформованості комунікативного контролю на різних стадіях спілкування: встановленні контакту, особистісної орієнтації, вирішенні проблеми і виході з контакту;

5) визначення стратегій конструктивності-деструктивності поведінки в конфліктно-стресових ситуаціях;

6) діагностика комунікативної ефективності в різних видах діяльності особи і групи.

Вказані показники можуть бути діагностовані, наприклад, за «Діагностикою комунікативного контролю» (М. Шнайдер), оскільки вона призначена для вивчення рівня комунікативного контролю. Згідно М. Шнайдеру, люди з високим комунікативним контролем постійно стежать за собою, добре обізнані, де і як себе поводити, вони ефективно керують своїми емоційними проявами. Однак, разом з тим, вони відчувають значні труднощі в спонтанності самовираження, не люблять непрогнозованих ситуацій. Напротивагу, особистості з низьким комунікативним контролем безпосередні і відкриті, однак вони можуть сприйматися оточуючими як здебільшого прямолінійні і нав'язливі.

Дехто з дослідників (Радянський Е.В.) пропонують цілу класифікацію соціально-психологічних бар'єрів: бар'єр темпераменту; бар'єр акцентуації характеру; бар'єр інтелекту; манери спілкування; негативних емоцій; нерозуміння важливості сказаного; бар'єри мови; фізичні бар'єри; соціальні, політичні, професійні, релігійні, освітні та ін.

Психологічну прокрастинацію та її особливості досліджували як зарубіжні так і вітчизняні теоретики й практики. Аналізуючи процеси, які відбуваються в освіті, констатують, що саме навчання є полем для виникнення прокрастинації як способу відтермінування виконання завдань, що найчастіше призводить до негативних наслідків. Прокрастинація, виступає чинником, який починає гальмувати процес самоосвіти і саморозвитку, заважає становленню особистості у соціальному середовищі.

Серед основних методів управління тимчасовим ресурсом, які сприяють вирішенню проблеми щодо ефективного і розумного управління своїм часом, вказують систему управління часом Б. Франкліна, матрицю пріоритетів Д. Ейзенхауера, часовий принцип В. Парето, систему АБВ-аналізу, метод «Альпи» тощо. Вони досить широко представлені в науковій літературі.

Для усунення прокрастинації, перш за все, дослідники пропонують навчитися керувати власним часом, тобто, практикувати встигати зробити за мінімальний термін максимальну кількість найбільш значущих справ. У разі ефективного управління ресурсом часу людина отримає ефективні переваги і може навіть змусити працювати час на себе: досягати більшого за менший проміжок часу; стати більш організованою, в результаті чого зросте ефективність прийнятих рішень та з'явиться більше простору для творчості.

Так в усьому світі корона-вірусна хвороба продовжує вражати людей, однак насьогодні людство переключилося на виживання в умовах військових дій з боку російського агресора. Зрозуміло, що й перша й друга світова проблема знову ж таки штовхають освіту на перехід навчання за рахунок медіа-ресурсів. І наслідки такої освіти ще навіть не передбачені ні вченими ні соціологами. Випробовування, що випали на долю людства, продовжуються.

У наукових публікаціях, на сьогодні, пропонуються шляхи подолання перешкод, що виникають у комунікативному процесі, зокрема: перш за все опановувати методи саморефлексії й практикувати щодня, не боятись зближуватись із людиною на емоційній основі, тобто вміти поставити себе на місце співрозмовника, навчатися конструктивним проявам толерантності до співрозмовника, створювати атмосферу спілкування лише з позитивними емоціями, ефективно керувати та об'єктивно аналізувати власні думки, дії, вчинки, проявляти емпатію, бути об'єктивним в оцінці комунікативної ситуації тощо [4].

Висновки. Отже, до основних соціально-психологічних проблем в міжособистісній комунікації відносимо: емоційні бар'єри в міжособистісній взаємодії; психологічні захисти; недостатню комунікативну компетентність; неадекватний рівень комунікативного контролю; психологічну прокрастинацію (затягування в часі) тощо. У психологічній науці достатньо напрацьовані методики й інструментарій для діагностики зазначених характеристик. Визначені рівні прояву вказаних показників вкажуть на необхідність розвитку чи корекції в окремих людей, та дозволять розбити й запропонувати їм моделі гармонізації власного особистісного простору комунікації.

Література

1. Вплив прокрастинації на рівень стресу у студентів [Електронний ресурс] https://naub.oa.edu.ua/2014/vplyv-prokrastynatsiji-na-riven-stresu-u-studentiv/

2. Освіта в умовах пандемії у 2020/2021 році: аналіз проблем і наслідків [ел. ресурс] https://cedos.org.ua/researches/osvita-v-umovah-pandemiyi-analiz-problem-i-naslidkiv/

3. Помиткіна Л.В., Ковтун О.В., Ладогубець Н.В. Трансформація освіти в постпандемічний період: аналітичний огляд. Наукові перспективи, 2022, 3 (3) https://www.google.com/url? sa=t&source=web&rct=j&url=http://perspectives.pp.ua/index.php/pi s/arti cl e/downl oad/1159/1156&ved=2ahUKEwi 6nur83qz5AhUF SuUKHbNAC9MQF noE CAMQAQ&authuser=1&usg=AOvVaw0DcVTg-5kXUI7j_jL2403P

4. Філімончук А.В. Виникнення бар'єрів спілкування у повсякденному житті як один із неминучих аспектів встановлення комунікативних зв'язків з оточуючими // Психолог. №37, 2008, с. 13-17.

5. Хохліна О.П., Помиткіна Л.В. Стильові особливості спілкування студентів та їх психологічна зумовленість. Соціальні комунікації інформаційного суспільства: теоретичні та прикладні аспекти: монографія / під.заг. ред. А.Г. Гудманяна, С.М. Ягодзинського. К.: Талком, 2020, с. 63-77.https://doi.org/10.18372/43138

6. Yelinska, A.M. Навчальний процес у вищих навчальних закладах в умовах пандемії. Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії, (2020), 20 (3), 235-238.https://doi.org/10.31718/2077-1096.20.3.235

7. Smalley A. Higher Education Responses to Coronavirus (COVID-19). July 27, 2020. Available from: https://www.ncsl.org/research/education/higher-education-responses-to-coronavirus-covid-19.aspx

8. Haleem A., Javaid M., Vaishya M.R., Deshmukh S.G. The effect of e-Learning practices during the Covid-19 pandemic on enhancing self-regulated learning skills as perceived by university students. Journal Amazonia Investiga. Vol 10 No 39 (2021) https://doi.org/10.34069/AI/2021.39.03.12

9. Murphy M.P. COVID-19 and emergency eLearning: Consequences of the securitization of higher education for post-pandemic pedagogy [Internet]. Contemporary Security Policy. 2020 Apr; 3 (41): 492-505. Available from: https://doi.org/:10.1080/13523260.2020.1761749

10. Pomytkin, E.O., Pomytkina, L.V., & Ivanova, O.V. (2020). Electronic resources for studying the emotional states of new Ukrainian school teachers during the Covid-19 pandemic. Information Technologies and Learning Tools, 80 (6), 267-280. https://doi.org/10.33407/itlt.v80i6.4179

11. Pomytkin E.O., Pomytkina L.V. (2020). Strategy and Tactics of Conscious Psychological Counteraction of Humanity to Viral Diseases / Philosophy, psychology and pedagogics against COVID-19: Manual / Ed.: V.V. Rybalka, A.P. Samodryn, O.V. Voznyuk and others; a team of authors. Zhytomyr: Publisher O. Yevenok, р. 119-133.

References

1. Vplyv prokrastynatsii na riven stresu u studentiv [The impact of procrastination on the stress level of students] https://naub.oa.edu.ua/2014/vplyv-prokrastynatsiji-na-riven-stresu-u-studentiv/ [in Ukrainian].

2. Osvita v umovakh pandemii u 2020/2021 rotsi: analiz problem i naslidkiv [Education in pandemic conditions in 2020/2021: analysis of problems and consequences] https://cedos.org.ua/ researches/osvita-v-umovah-pandemiyi-analiz-problem-i-naslidkiv/ [in Ukrainian].

3. Pomytkina, L.V., Kovtun, O.V., Ladohubets, N.V. (2022). Transformatsiia osvity v postpandemichnyi period: analitychnyi ohliad [Transformation of education in the post-pandemic period: an analytical review]. Naukovi perspektyvy, 3 (3) https://www.google.com/url? sa=t& source=web&rct=j&url=http://perspectives.pp.ua/index.php/pis/article/download/1159/1156&ved =2ahUKEwi6nur83qz5AhUF SuUKHbNAC9MQFnoECAMQAQ&authuser=1 &usg=AOvVaw0D cVTg-5kXUI7j_jL2403P [in Ukrainian].

4. Filimonchuk, A.V. (2008). Vynyknennia barieriv spilkuvannia u povsiakdennomu zhytti yak odyn iz nemynuchykh aspektiv vstanovlennia komunikatyvnykh zviazkiv z otochuiuchymy [The emergence of communication barriers in everyday life as one of the inevitable aspects of establishing communicative ties with others] // Psykholoh, 37, 13-17 [in Ukrainian].

5. Khokhlina O.P., Pomytkina L.V. (2020). Stylovi osoblyvosti spilkuvannia studentiv ta yikh psykholohichna zumovlenist [Stylistic features of students' communication and their psychological conditioning]. Sotsialni komunikatsii informatsiinoho suspilstva: teoretychni ta prykladni aspekty: monohrafiia/ pid. zah. red. A.H. Hudmaniana, S.M. Iahodzynskoho. K.: Talkom, 63-77 https://doi.org/10.18372/43138

6. Yelinska, A.M. (2020). Navchalnyi protses u vyshchykh navchalnykh zakladakh v umovakh pandemii. [The educational process in higher educational institutions in the conditions of a pandemic]. Actual problems of modern medicine: Bulletin of the Ukrainian Medical Stomatological Academy. 20 (3), 235-238 https://doi.org/10.31718/2077-1096.20.3.235 [in Ukrainian].

7. Smalley, A. (2020). Higher Education Responses to Coronavirus (COVID-19). July 27. Available from: https://www.ncsl.org/research/education/higher-education-responses-to-coronavirus - covid-19.aspx

8. Haleem, A., Javaid, M., Vaishya, M.R., & Deshmukh, S.G (2021). The effect of eLearning practices during the Covid-19 pandemic on enhancing self-regulated learning skills as perceived by university students. Journal Amazonia Investiga. Vol 10, №39, 129-135 https://doi.org/10.34069/AI/2021.39.03.12 [in Egypt].

9. Murphy M.P. (2020). COVID-19 and emergency eLearning: Consequences of the securitization of higher education for post-pandemic pedagogy [Internet]. Contemporary Security Policy. Apr; 3 (41), 492505. Available Taylor & Francis journals https://doi.org/:10.1080/13523260.2020.1761749 [USA].

10. Pomytkin, E.O., Pomytkina, L.V., & Ivanova, O.V. (2020). Electronic resources for studying the emotional states of new Ukrainian school teachers during the Covid-19 pandemic. Information Technologies and Learning Tools, 80 (6), 267-280 https://doi.org/10.33407/itlt.v80i6.4179 [in Ukrainian].

11. Pomytkin, E.O., & Pomytkina, L.V. (2020). Strategy and Tactics of Conscious Psychological Counteraction of Humanity to Viral Diseases / Philosophy, psychology and pedagogics against COVID-19: Manual / Ed.: V.V. Rybalka, A.P. Samodryn, O.V. Voznyuk and others; a team of authors. Zhytomyr: Publisher O. Yevenok, 119-133 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru