Розвиток професійно-особистісних якостей майбутніх хореографів у процесі фахової підготовки в університеті

Виклад основного матеріалу

Дослідження проблеми формування й розвитку професійно-особистісних якостей студентів хореографічних спеціальностей потребує наукового обґрунтування сутності і структури досліджуваного феномену на основі аналізу наукової та навчально-методичної літератури з метою визначення завдань професійної підготовки бакалаврів хореографії та фахових компетентностей, які мають опанувати студенти за час навчання в університеті.

Фахова підготовка майбутніх хореографів у вітчизняних університетах здійснюється з урахуванням досягнень сучасного хореографічного мистецтва та педагогічної науки. На відповідності системи вищої освіти вимогам суспільства щодо культурного виміру особистості акцентує увагу В. Огнев'юк, зазначаючи, що розвиваючи у своїх вихованців певні особистісні та громадянські якості, сучасна професійна освіта має забезпечити поєднання підготовки висококваліфікованого, конкурентоспроможного на ринку праці фахівця і, водночас, плекання особистості з притаманною їй високою культурою та здатністю до продукування культури (Огнев'юк, 2003: 279-282).

Відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів хореографії студенти університету мають володіти різними видами хореографічного мистецтва, усвідомлювати суспільну значущість своєї професії, діяти на засадах інтелектуальної свободи, толерантності і людиноцентризму, здатності до інновацій та особистісного розвитку на засадах лідерства-служіння (Освітньо-професійна програма, 2021: 5).

Формування професійно-особистісних якостей майбутнього хореографа у процесі фахової підготовки в університеті обумовлене специфікою його багатогранної професійної діяльності (як артиста балету, балетмейстера й постановника концертних номерів, керівника дитячого хореографічного колективу), яка спрямована на виконавське самовдосконалення, творчий розвиток і самоосвіту, організаційно-педагогічну роботу в дитячих хореографічних колективах, ціннісне ставлення до здобутків світової хореографії та популяризації національного хореографічного мистецтва.

З урахуванням специфіки професійної діяльності хореографа в освітньо-професійних програмах різних років визначено структуру і зміст загальних та фахових компетентностей бакалавра хореографії, які відображають увесь спектр його знань, умінь і здатностей. Загальні компетентності представлено світоглядною, громадянською, комунікативною, інформаційною, науково-дослідницькою та самоосвітньою складовими. Фахові компетентності поділяються на базові та спеціальні. До базових віднесено організаційну, психолого-педагогічну, мистецтвознавчу, методичну, музично-інформаційну і технічну. Спеціальними компетентностями майбутнього хореографа визначено хореографічну, художньо-сценічну та медико-біологічну (Освітньо-професійна програма, 2015: 3-7). хореограф фахове навчання університет

Саме у процесі формування означених компетентностей здійснюється розвиток фахово необхідних якостей студента-хореографа. Тому науковці визначають професійно-особистісні якості як сукупність компетентнісних характеристик, які розвиваються у процесі навчання, вдосконалюються у фаховій діяльності та забезпечують її ефективність (Малахова, 2021: 6).

Великого значення у підготовці студентів-хореографів до роботи з дитячими хореографічними колективами набуває формування особистісних якостей. Необхідними для майбутнього педагога-наставника, на думку С. Максименка, є такі якості, як впливовість і контактність, образність, культура мови, переконливість, принциповість, а також позитивні риси характеру любов до своєї професії, до учнів, вимогливість та чуйне ставлення до них, педагогічний такт (Максименко, 2004: 358-359).

Серед специфічних особистісних якостей, які є показниками педагогічної творчості, С. Сисоєва виділяє любов до дітей, безкорисність, сміливість, готовність до розумного ризику у професійній діяльності, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм. У творчому вчителеві дослідниця вбачає насамперед творчу особистість із високим ступенем розвиненості мотивів, характерологічних особливостей і творчих умінь, яка внаслідок спеціальної професійної підготовки та постійного самовдосконалення набуває знань, умінь і навичок педагогічної праці, оволодіває уміннями формування творчої особистості учня (Сисоєва, 2006: 97-99).

М. Фіцула зазначає, що психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності (організаторсько-педагогічні, дидактичні, перцептивні, комунікативні, суґестивні, гносеологічно-дослідницькі, науково-пізнавальні). Важливими професійними характеристиками педагога науковець називає ерудованість, високі моральні якості, уміння володіти власною емоційно-вольовою сферою, творчий підхід до справи, педагогічна спостережливість та уважність, натхнення та інтуїція, досконале володіння мовою та мисленням, педагогічний такт, оптимізм, авторитет, здоров'я та зовнішній вигляд (Фіцула, 2006: 54-56).

Ураховуючи науково-педагогічні положення вітчизняних учених щодо організації освітнього процесу у вищій школі, можемо стверджувати, що освітній простір закладів вищої освіти переорієнтовує процес засвоєння студентами необхідних компетентностей із предмету навчальної діяльності на засіб професійної діяльності, а розвиток особистісних характеристик у процес формування професійно-особистісних якостей.

Поняття «якість» є предметом дослідження різних галузей науки. Воно є філософською категорією, яку зазвичай визначають за допомогою поняття «властивість». До властивостей, які забезпечують високий рівень професійної майстерності педагога, науковці відносять: гуманістичну спрямованість діяльності (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації, спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків); професійну компетентність (знання дисципліни, яку викладає, та психології учнів); педагогічні здібності (комунікативність, перцептивність, динамізм особистості, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування, креативність); педагогічну техніку (уміння застосовувати психофізичний апарат як інструмент виховного впливу, прийоми володіння собою своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою та уявою); прийоми впливу на інших вербальні і невербальні (Зязюн, Крамущенко, Кривонос, 1997: 30-36).

У соціальній філософії якості особистості розглядають як прояв соціально-історичної взаємодії особистості із соціумом, яка носить інтегративний характер, однаковою мірою визначаючи життя окремої людини та суспільства в цілому. У психології якість досліджують у контексті її приналежності до особистості людини, тому її вважають найбільш істотною властивістю особистості. А поєднання таких психічних властивостей, як спрямованість (потреби, мотиви, інтереси, світогляд, переконання тощо), риси темпераменту й характеру, здібності, особливості психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'яті, мислення, уяви, емоційно-вольової сфери) характеризує особистість (Гончаренко, 1997: 243).

Сутність професійно-особистісних якостей науковці тлумачать по-різному. У педагогіці їх розглядають як інтегровану сукупність професійних і особистісних якостей, яка виникає внаслідок трансформації професійно-важливих знань, вимог і вмінь в особистісно значущі для вчителя та виявляється у більш ефективній педагогічній діяльності, посиленні впливу на особистість учня (Вітюк, 2000: 8), як сукупність найбільш суттєвих, відносно стійких властивостей та характеристик учителя, що обумовлюють готовність до виконання ним певних соціальних і професійних функцій (Дорогих, 2011: 14-15), як інтегративні особистісні утворення, що сприяють розвиткові вчителя як суб'єкта педагогічної діяльності та формуванню компетентності у вирішенні професійних завдань (Федоренко, 2010: 10-11).

З урахуванням науково-педагогічних досліджень та визначених в освітньо-професійних програмах фахових компетентностей майбутнього хореографа (як танцівника, балетмейстера, викладача хореографічних дисциплін, керівника дитячого хореографічного колективу) ми визначили основні професійно-особистісні якості, які забезпечують успішність хореографічної діяльності. Пропонуємо умовно структурувати їх за трьома групами: організаційно-педагогічні, творчо-виконавські, особистісні.

Організаційно-педагогічні якості майбутнього хореографа характеризують його здатність до організації освітнього процесу в хореографічному класі, здійснення репетиційного процесу в хореографічному колективі, організації різноманітних мистецьких проєктів та проведення концертних виступів колективу. До організаційно-педагогічних якостей, які має набути студент-хореограф у процесі фахового навчання в університеті, ми відносимо: 1) оперативність і мобільність (здатність швидко орієнтуватися в нових умовах діяльності та приймати ефективні рішення у непередбачуваних ситуаціях); 2) організованість і дисциплінованість (уміння правильно спланувати і провести свій робочий день заняття, репетиції, концерти, самопідготовку; здатність продуктивно організувати освітній процес та раціонально розподілити репетиційний час; дотримання елементарної і творчої дисципліни в хореографічному колективі); 3) методична компетентність (володіння різними методами і прийомами розвитку виконавської техніки з урахуванням вікової категорії та фізичного розвитку танцівників; здатність застосовувати ефективні методи роботи з дитячими аматорськими та навчальними студентськими хореографічними колективами; володіння методикою репетиційної роботи); 4) ерудованість (характеризує освіченість, фахову поінформованість, глибокі знання у галузі хореографії та мистецької педагогіки); 5) педагогічний такт (дотримання етичних принципів у проявах педагогічного впливу на вихованців; почуття міри та продуктивний стиль спілкування в хореографічному класі тощо).

Творчо-виконавські якості забезпечують належний рівень виконавської майстерності студента як майбутнього артиста балету, балетмейстера-постановника та керівника хореографічного колективу. Цю групу якостей ми репрезентуємо такими складовими: 1) креативність (здатність до творчості, розвиненість творчої уяви та фантазії; створення оригінальних сценічних образів; нестандартний підхід у постановці танців, хореографічних композицій та мистецьких проєктів); 2) артистичність і пластичність (розвиток пластики тіла, робота над окремими рухами, мімікою, жестами відповідно до сценічного образу з урахуванням особливостей концертного костюму); 3) фізична витривалість (уміння раціонально розподіляти свої сили та витримувати великі фізичні навантаження; щоденне вдосконалення свого фізичного апарату в процесі самостійної підготовки); 4) ансамблевість (злагодженість дій усіх танцівників, відчуття партнерів з ансамблю, органічне поєднання та гармонійне доповнення рухів; уміння спільно вирішувати творчі завдання); 5) музикальність (здатність відчувати, емоційно сприймати, переживати музику та відтворювати її характер в танцювальних рухах, міміці, жестах; відчуття ритму та метричної пульсації музики; орієнтація в музичних жанрах і стилях; уміння підібрати і скомпонувати необхідний музичний матеріал для постановки танцю); 6) виконавська надійність (здатність реалізувати в репетиційній та концертно-сценічній діяльності навички, набуті в хореографічному класі; стабільність і точність виконання окремих рухів та елементів танцю); 7) новаторство (вияв ініціативи та творення нового у хореографічному мистецтві; вихід за межі традиційних виконавських прийомів та методів навчання; готовність до розумного ризику у концертно-сценічній діяльності).

Особистісні якості є синтезом природних і набутих у процесі навчання індивідуальних особливостей хореографа, які характеризують його поведінку в суспільстві, творчому колективі, а також складають основу власного підходу до професійної діяльності. Найважливішими із них ми вважаємо: 1) творчу активність (риса характеру, яка спрямовує митця до особистого розвитку та активної творчої діяльності на користь суспільства); 2) комунікабельність (здатність до спілкування у творчому колективі засобами вербальної та невербальної комунікації, володіння спеціальною термінологією та репетиційними жестами); 3) ентузіазм (здатність до емоційного піднесення, захоплення, творчого натхнення; бажання діяти тощо); 4) цілеспрямованість і наполегливість (методичність і послідовність у досягненні мети фахового навчання та професійної діяльності); 5) самостійність (здатність до самоосвіти, самоаналізу, самокоригування, професійного самовдосконалення); 6) наявність творчого іміджу (оригінальність ходи, міміки, жестів, мови тощо; створення танцівником яскравої самобутньої особистості засобами формування досконалої виконавської техніки та власного сценічного образу); 7) авторитетність (наявність творчих заслуг, моральних і ділових якостей як основи неформального впливу на учасників творчого процесу).

Слід зазначити, що визначені нами професійно-особистісні якості формуються та розвиваються комплексно на заняттях з фахових дисциплін (класичного, народно-сценічного, історико-побутового, сучасного бального танцю, сучасної хореографії, мистецтва балетмейстера, історії мистецтв, сценічного костюму та основ сценографії, психології та педагогіки, акторської майстерності та режисури в хореографії, управління мистецькими проєктами), а також реалізуються і вдосконалюються у процесі проходження студентами виконавської та педагогічної практик.

З урахуванням цієї специфіки фахового навчання майбутніх хореографів ми можемо стверджувати, що ефективний розвиток професійно-особистісних якостей студентів хореографічних спеціальностей в університеті передбачає дотримання певних педагогічних умов. Основними з них ми визначили такі: 1) одночасний і паралельний розвиток професійно-особистісних якостей та фахових компетентностей студентів (що відповідає специфіці професійної діяльності хореографа); 2) міждисциплінарна взаємодія та кореляція змісту навчальних курсів (сприяє різнобічному розвитку студентів та цілеспрямованому формуванню фахово необхідних якостей); 3) взаємообумовленість теоретичного та практичного аспектів фахової підготовки (проведення безвідривних практик паралельно з освітнім процесом, що дає студентам можливість коригувати деякі уміння й навички та реалізувати їх на практиці); 4) активна концертно-виконавська діяльність студентів (забезпечує вдосконалення професійно-особистісних якостей та набуття практичного досвіду в умовах реальної сценічної роботи).

Узагальнюючи результати нашого наукового дослідження маємо констатувати, що розвиток професійно-особистісних якостей майбутніх хореографів є тривалим процесом, який здійснюється протягом усього терміну навчання в університеті, передбачає інтеграцію навчальних дисциплін, ґрунтується на наукових засадах з дотриманням визначених педагогічних умов та урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності.

Висновки

Список використаних джерел