Формування толерантності підлітків у навчально-виховному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Формування толерантності підлітків у навчально-виховному процесі

Сергієні Олена Віталіївна

доктор медичних наук, професор

професор кафедри психології та педагогіки

Анотація

В роботі розглянуті актуальні питання сформованості толерантності у підлітковому віці. Аналіз наукової літератури з питань толерантності у підлітковому віці встановив, що вона розглядається як особливість поведінки та моральна якість. Ступінь розробленості проблеми представлена роботами «західної історико - філософської школи», «східної» та сучасного напрямку розробки проблеми толерантності, яка формується у людини в підлітковому та юнацькому віці. Для проведення емпіричного дослідження було проведено вивчення психодіагностичних методик стосовно визначення толерантності та методом експертних оцінок відібрані наступні: Експрес-опитувальник «Індекс толерантності» Г.У. Солдатової; тест комунікативної толерантності - В.В. Бойко; для оцінки соціального статусу - метод соціометрії Дж. Морено. Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що рівень толерантності у підлітковому віці знаходиться на середньому рівні та не має статистично значущих вікових розбіжностей. Загальна та етнічна толерантність вище у дівчат. Рівень толерантності у підлітків різного віку не відрізняється, але він по різному впливає на їх соціальний статус. Толерантність має позитивний взаємозв'язок з соціальним статусом, але цей зв'язок має неоднозначний характер. З різних видів соціального статусу з толерантністю пов'язаний статус на основі допомоги у навчальній діяльності. Підлітки віддають перевагу тим одноліткам, які можуть їм допомогти у навчанні. Зв'язок рівня толерантності і соціального статусу у підлітковому віці має динамічний характер і відрізняється у підлітків 9 та 11 класів. Але треба зазначити, що соціальний статус у підлітків 9 класу більше пов'язаний з толерантністю як установкою, а у підлітків 11 класу - з толерантністю як рисою особистості. Результати роботи мають наукову значимість, тому що поглиблюють знання про сформованість толерантності у підлітків. Вони можуть бути впровадженні в начально-виховний процес установ середньої освіти.

Ключові слова: толерантність, підлітковий вік, стать, види толерантності, соціальний статус.

Sergieni Olena Vitaliivna Doctor of Medicine, Professor, Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Dnipropetrovsk State University of Interior, Dnipro

Formation of tolerance of adolescents in the educational process

Abstract

The paper considers topical issues of tolerance in adolescence. An analysis of the scientific literature on tolerance in adolescence found that it is seen as a feature of behaviour and moral quality. The degree of development of the problem is represented by the works of the Western Historical and Philosophical School, Eastern Historical and Philosophical School and the modern direction of developing the problem of tolerance, which is formed in humans in adolescence and adolescence. To conduct an empirical study, psychodiagnostic methods for determining tolerance were studied and the following items were selected by the method of expert assessments: the Tolerance Index express questionnaire by H.U. Soldatova; the Test of Communicative Tolerance by V.V. Boiko; for the assessment of social status, the Method of Sociometry by J. Moreno. The results of the empirical study indicate that the level of tolerance in adolescence is at the average level and does not have statistically significant age differences. General and ethnic tolerance is higher in girls. The level of tolerance in adolescents of different ages does not differ, but it affects their social status in different ways. Tolerance has a positive relationship with social status, but this relationship is ambiguous. Tolerance is associated with a status of the various types of social status based on assistance in educational activities. Adolescents prefer those peers who can help them learn. The relationship between the level of tolerance and social status in adolescence is dynamic and differs in adolescents of 9th and 11th grades. But it should be noted that the social status of 9th grade adolescents is more related to tolerance as an attitude, and that of 11th grade adolescents to tolerance as a personality trait. The results of the work have scientific significance because they deepen knowledge about the formation of tolerance in adolescents. They can be used in the introduction into the primary-educational process of secondary education institutions.

Keywords: tolerance, adolescence, gender, types of tolerance, social status.

Постановка проблеми

толерантність підлітковий вік співіснування

У житті світової спільноти одним з найбільш значних явищ, що відповідають складним процесам міжнародного, міжконфесійного та культурного спілкування народів, є феномен толерантності. Толерантність стала своєрідним велінням часу, стратегії і тактики міжнародних, суспільних і міжособистісних відносин. У сучасному полікультурному суспільстві ідея безпечного, вільного співіснування різних народів та їх представників, розглядається в якості провідного імперативу толерантності, як суспільно значущої цінності. Наслідком цього є включення філософією, психологією, соціологією, педагогікою проблеми толерантності в коло своїх дослідницьких інтересів.

В даний час, коли світ відчуває зростання агресії і використання насильницьких способів вирішення соціально-політичних, релігійних, етнічних проблем, цілком закономірним є прагнення до поширення нової філософії толерантності, яка обґрунтовує іншу систему життєвих цінностей і пріоритетів. Вона передбачає готовність прийняти інших людей такими, які вони є, і взаємодіяти з ними на основі діалогу та угоди. Протиріччя між зростаючою потребою суспільства в утвердженні толерантності як стратегії взаємодії між соціальними групами і людьми, як цінності, і недостатньою привабливістю еталонів толерантних моделей поведінки, існуючих в соціумі, визначає актуальність даної теми. [2, 14, 16]

Сучасні дослідження свідчать про те, що толерантність проявляється в підлітковому і юнацькому віці, а її формування становиться важливим завданням навчально-виховного процесу в установах освіти.

Тому одним з важливих завдань сучасної освіти стає виховання толерантності у підростаючого покоління. В даний час розробляється зміст нового напряму педагогічної науки - педагогіки толерантності (Е.М. Аджієва, А.М. Байбаков, Л.В. Байбородова, Г.В. Безюльова, І.І. Павлова, Г.М. Шаламова, А.Н. Шмаков та ін.). Аналіз філософських, психолого-педагогічних, соціологічних праць показує, що дослідження психолого-педагогічних аспектів проблеми толерантності та її формування значно розширилося в останні роки; це стосується як теоретичних обґрунтувань, так і практичних методик діагностики та формування толерантної поведінки та толерантності як якості особистості. Положення, що стосуються ролі і місця толерантності в суспільному житті, містяться в працях А.Г. Асмолова, A.M. Байбакова, P.P. Валітової, A.A. Гусейнова, В.П. Комарова, П.Ф. Комогорова, Н.В. Круглової, В.А. Лекторського, А.B. Логінова, Є.В. Магомедової, М.С. Мацковського, О.Б. Скрябіної, Г.У. Солдатової, П.В. Степанова, В.А. Таланова, Л.А. Шайгерової, В.В. Шалина, Є.В. Швачко, А.Н. Шмакова та інших.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Поняття «толерантність» сьогодні широко використовується не тільки в психології, але і в самих різних галузях гуманітарного знання: філософії, культурології, соціології, конфліктології, релігієзнавстві, теоріях права, теорії літератури і т.д. [4, 7, 8]. Цим поняттям користуються і представники таких наук як соціобіологія, еволюційна етика, біомедична етика, генетика та ін.. Досить широко толерантність досліджується в філософському знанні: історії філософії, онтології, гносеології, аксіології, соціальній філософії, етиці, філософії культури, філософії релігії та філософської антропології. Воно також увійшло в повсякденну свідомість, застосовується в засобах масової інформації [4, 7].

Внаслідок цього, з одного боку, відбувається специфікація розуміння толерантності в рамках предмета різних областей знання, а, з іншого боку, зміст цього поняття розмивається, стає в сутнісному плані недостатньо визначеним.

Толерантність (Tolerantia - терпіння)- відсутність або ослаблення реагування на будь-який несприятливий фактор в результаті зниження чутливості до його впливу. Толерантність - це моральна якість особистості або стан суспільних звичаїв, що характеризується стриманістю моральних оцінок, неагресивним способом сприйняття морального і соціального зла, прагненням враховувати інтереси інших людей і народів [5, 17].

Особливу увагу в сучасній філософії приділяють проявам толерантності в різних сферах життя суспільства - комунікації, міжнародних та міжетнічних відносинах, моралі, політиці, праві, релігії, економіці, етиці. Ефективне поширення толерантності у соціальному житті вбачається дослідниками переважно в освіті [1, 4, 11].

Толерантність постає як категорія, зміст якої багатошаровий і недостатньо чітко визначений в сучасній науці. Виявлено декілька напрямків трактувань сутності толерантності у філософії: раціональна, ціннісна і суб'єктивна. Як соціально-філософське поняття толерантність - це принцип терпимості одного соціального суб'єкта до політичних, етнічних, конфесійних та інших особливостей іншого соціального суб'єкта, тобто визнання світоглядного, релігійного, соціально-політичного, культурного, національного та етичного плюралізму. Він передбачає діяльність, взаємодію соціальних партнерів на основі рівності, відкритість соціальному досвіду іншого, збереження індивідуальної своєрідності кожного з них і досягнення згоди без утиску їх індивідуальних інтересів на основі діалогу та ненасильства, переважно методами роз'яснення та переконання [5].

Толерантність постає як розгортання моральних цінностей, що визначають характер і результативність матеріально- і духовно- перетворюючої діяльності людства як єдиного суб'єкта діяльності. Толерантність може розглядатися як моральне поняття, оскільки в основі толерантності лежать знання норм моралі і загальнолюдських цінностей, уміння використовувати їх у різних видах діяльності, моральні почуття - повага, симпатія, доброта та ін.. Толерантність є чеснота умовна та вона втрачає свій позитивний сенс в ситуаціях посягань на життя, глумління над людською гідністю. Межі толерантності необхідно розглядати через дихотомію добра і зла, етику відповідальності. Вони завжди замикаються на людину як носія соціокультурних норм і учаснику конкретного історичного процесу [4. 7].

Толерантність - найважливіша умова професіоналізму сучасного фахівця, соціальний імператив. Толерантність в системі компетенцій фахівця допомагає йому активно освоювати нове середовище і шукати шляхи для творчої самореалізації в ній, успішно контактувати з людьми, є показником моральної компетентності фахівця. Моральна компетентність розуміється як складне індивідуально-психологічне утворення на основі інтеграції теоретичних знань, практичних умінь у сфері моралі та певного набору особистісних якостей, що обумовлює готовність випускника до виконання професійної діяльності [1, 11. 12].

Таким чином, толерантність можна розглядати не тільки як орієнтацію свідомості, але і як тип певного способу життя, заснований на гармонійній сумісності громадського та індивідуального буття. Толерантний спосіб життя може бути представлений як інтегративний показник життєдіяльності громадянського суспільства і особистості, оскільки він характеризує цінності, установки, типові риси поведінки. Толерантність виступає в якості базової демократичної цінності. Оцінювати те чи інше суспільство можна за поширеністю толерантного способу життя, в якому толерантність визнається як цінність [14, 17].

Толерантність як складний багатоаспектний феномен може розглядатися в онтологічному, аксіологічному, етичному контекстах. Онтологічний вимір передбачає, що толерантність виступає основою співіснування і взаємодії людей. У рамках аксіологічного виміру толерантність є одним з найважливіших смислів, виступає в якості універсальної цінності, що організує спільну людську життєдіяльність. В етичному контексті толерантність являє собою соціальну характеристику людини, визначальну здатність особистості жити в злагоді з іншими людьми.

До складу толерантності входять: природна (натуральна)толерантність - відкритість, допитливість, довірливість, яка властива маленькій дитині і ще не асоціюється з якостями його « Я» (толерантність типу «А»); моральна толерантність - терпіння, терпимість, яку асоціюють з особистістю («зовнішнім Я» людини); моральна толерантність - прийняття, довіру, яку асоціюють з сутністю або «внутрішнім Я» людини, яку відносять до толерантності типу «В».

Ядро морального механізму толерантності складають цінності. Через механізм мотивації цінності задають тактику моральної поведінки, характер морального вчинку. Найбільш продуктивними, на наш погляд, є дослідження толерантності як особистісної цінності. В системі моральної свідомості, моральних відносин та діяльності важливе методологічне значення має психологічна детермінація поведінки, в якості вираження якої служить категорія домінанти, введена в науку А.А. Ухтомським. Етичний зміст цього поняття дозволяє трактувати його як моральну домінанту, яка виражається механізмами боргу і совісті. Механізми регуляції поведінки поділяються на внутрішні і зовнішні. Внутрішні мотиви припускають, що людина регулює свою поведінку, висловлюючи моральне ставлення до явищ дійсності, за допомогою моральної рефлексії і моральної оцінки. Зовнішні мотиви виявляються в тому, що сформовані культурою уявлення про норми поведінки в подальшому регулюють міжсуб'єктні відносини, втілюючись у вигляді дисципліни або морального кодексу, суспільного договору, моди [12, 16].

Політична толерантність реалізується в політичних соціокультурних відносинах, має форму консенсусу, компромісу, домовленостей, укладених з прагматичних міркувань користі. Правова толерантність базується на законах права, що забезпечують рівні права і свободи громадян [17].

Педагогічна толерантність ґрунтується на розумінні дитини, учня як особистості, що розвивається і забезпечує рівність вихователів і вихованців в аспекті їх духовних якостей. Принципами, на основі яких може реалізуватися толерантність у системі освіти і виховання, є принципи плюралізму, вільного, ненасильницького виховання, педагогічної співпраці, виховання миролюбності, емпатичного спілкування, діалогу. Завданнями сучасної школи є створення педагогіки толерантності, а в практичному плані - гуманізація педагогічних відносин і етичне просвітництво [1, 11, 12, 13].

Сутність міжособистісної толерантності проявляється в готовності людини вийти за межі обмеженого кола «своїх» (відмінних від «інших» за будь-якою ознакою - за національністю, соціальним походженням, віком і т.д.) принципів назустріч рівнозначним людським світам. У цьому вимірі головна умова толерантності - це готовність і здатність до діалогу [17].

Комунікативна толерантність, що виявляється індивідом в процесі його відносин з оточуючими людьми, теж є різновидом толерантності. Вона характеризується наявністю у свідомості суб'єкта особистісне значущого зразка терпимої комунікативної поведінки і спрямованістю на її реалізацію в різних ситуаціях життєдіяльності, виступає і основою, і регулятивним механізмом спілкування, формуючим чинником особистості [15].

Таким чином, толерантність - норма цивілізованого компромісу, взаємодії різних людей з різними смаками, поглядами, цінностями. Толерантність - це одна з універсальних цінностей сучасного суспільства. Ця універсальність пов'язана з необхідністю виживання людства в умовах глобальної екологічної кризи, затвердженням екологічної цивілізації як ідеальної форми збереження цілісності всієї системи життя з метою забезпечення майбутнього людства. Тому виникає необхідність формування ідеології гуманної глобалізації та розробки системи загальних принципів поведінки, глобальної етики, екологічної етики, деяких загальних прийнятних для всіх норм моралі.

Підлітковий вік - найважливіший період у психосоціальному розвитку людини. Підліток активно включається в доросле життя, формує свою ідентичність, освоює різні соціальні ролі; в нього відбувається становлення ціннісної сфери особистості. Його глобальна життєва орієнтація залежить від того, як підліток буде ставитися до світу в цілому, до себе та інших в цьому світі [6, 9, 10].

Система цінностей підлітка, заснована на дуалізмі добра і зла, жорстка і бінарна, але саме її він намагається накласти на навколишній світ. Підліток вже не здатний до того типу прийняття, яке було характерно для дитини і ще не здатний до того терпіння, яке характерне для дорослого.

Важливим для підлітків є придбання навичок спілкування як з однолітками, так і з дорослими, тому цей вік є сенситивним для розвитку соціальної толерантності [9, 10].

Яким чином можна впливати на розвиток толерантності у підлітковому віці? Враховуючи, що основний вид діяльності у цьому віці - навчання, виникає завдання впливу на розвиток толерантності підлітків через установи освіти. Реалізація принципів толерантності в освітньому процесі дозволяє з найбільшою повнотою розкрити внутрішній світ людини як втілену духовність і, отже, відкрити перспективу зближення природно вираженого (природно- даного) в людині з духовністю. Умовою реалізації принципів толерантності є прагнення педагога до здійснення даного зближення [1, 5].

Це завдання призводить до осмислення толерантної культури вчителя і викладача. Толерантно-орієнтована освіта є умовою збереження культурного генофонду. Це означає, перш за все, орієнтацію педагога на осягнення смислів поведінки і вчинків дітей, висунення на перший план у виховній діяльності завдань розуміння дитини. Розуміння завжди починається з виявлення нерозуміння, потім слідують операції з її подолання через звернення педагога до власного інтелектуального, емоційного, культурного та педагогічного досвіду, а потім слідує рефлексія як рух в сенсах. Виявлення, розпізнавання власного професійного нерозуміння - вельми складне педагогічне задача [1, 4, 11].

Особистість педагога повинна володіти морально - правовою культурою життєдіяльності та толерантною свідомістю, культурою толерантної поведінки і спілкування, культурою самоствердження і самореалізації. Отже, у процесі організації виховання толерантності необхідно інформувати вихованців про сутність толерантності та її роль в світі, про різноманіття культур і формувати уявлення про себе як про представника світу, відповідальність за свої дії і вчинки, розвивати вміння критично оцінювати об'єкти та події життя, толерантно взаємодіяти з різними людьми, реалізовувати себе у житті цивілізованими засобами [12, 13].

З цією метою слід орієнтуватися на вікові та особистісні особливості вихованців, організовувати творчу діяльність і спілкування дітей, створювати толерантне освітнє середовище в установі, об'єднувати зусилля педагогів, сім'ї, культурного середовища у вихованні толерантності. Відповідно до цього процес виховання толерантності являє собою спільно організовану діяльність і спілкування всіх суб'єктів виховання, що ведуть до формування толерантності в системі цінностей учнів. Особливе значення у вихованні толерантності має толерантне середовище освітньої установи, яка представляє собою складну і динамічну систему, що забезпечує атмосферу ненасильства, толерантну взаємодію суб'єктів, що заснована на демократичному стилі керівництва і спілкування, прийнятті суб'єктами один одного [13].

А.О. Погодіна відзначає, що результати експертної оцінки, проведеної серед педагогів шкіл та викладачів коледжів дозволили виділити наступні критерії та показники підготовленості до виховання толерантності школярів, які потім засвоюють самі підлітки: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативно-діяльнісний [14].

Таким чином формування толерантності починається у підлітковому віці і триває, на думку багатьох учених, в юності. У ці періоди відбувається становлення особистісної ідентичності, ціннісно-смислової сфери та самосвідомості. Залежно від протікання цих процесів можна оцінювати наявність та рівень розвитку толерантної свідомості. Значний вплив на ці процеси здійснює освіта, а велика роль в цьому належить особистості вчителя. В науковій літературі недостатньо визначені роль гендеру та віку в формуванні толерантності, а також методичні прийоми виховання толерантності.

Мета статті - визначити психологічні аспекти сформованості толерантності підлітків та характеру зв'язку її з соціальним статусом учнів.

Виклад основного матеріалу

Для проведення емпіричного дослідження був проведений аналіз психодіагностичних методик стосовно визначення толерантності та методом експертних оцінок відібрані: експрес-опитувальник «Індекс толерантності» (автори методики: Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Е. Хухлаєв, Л.А. Шайгерова); тест комунікативної толерантності (автор - В.В. Бойко); метод соціометрії (Дж. Морено).

Критеріями відбору методичного інструментарію були наступні характеристики методик дослідження:

Оскільки толерантність - це багатовимірний феномен, то методики дослідження повинні вимірювати різні види толерантності.

Толерантність - це якість, що проявляється тільки в суспільстві, а тому до складу методичного інструментарію повинні увійти методики вимірювання соціального статусу індивіда.

Методики дослідження повинні охоплювати особистісні риси, оскільки толерантність розвивається разом з розвитком особистості.

Експрес-опитувальник «Індекс толерантності» (автори методики: Г.У. Солдатова, О.А. Кравцова, О.Е. Хухлаев, Л.А. Шайгерова). Дана методика призначена для вимірювання індивідуальної або групової оцінки рівня толерантності та здійснюється за такими ступенями у відповідності до значень оцінки її в балах:

22-60 - низький рівень толерантності. Такі результати свідчать про високу інтолерантність людини і наявність у неї виражених нетолерантних установок по відношенню до навколишнього світу.

61-99 - середній рівень. Такі результати показують респонденти, для яких характерне поєднання як толерантних, так і нетолерантних рис. В одних соціальних ситуаціях вони ведуть себе толерантно, в інших можуть проявляти інтолерантність.

100-132 - високий рівень толерантності, представники цієї групи мають виражені риси толерантної особистості.

Для якісного аналізу різних аспектів толерантності використовують розподіл на субшкали, які відповідають за різні види толерантності: етнічна толерантність, соціальна толерантність; толерантність як риса особистості.

Результати дослідження підлітків за даною методикою свідчать про те, що рівень толерантності школярів виявився у межах середніх значень, які передбачені авторами методики, а тому можна розцінювати, що дана вибірка наближається до генеральної сукупності. За субшкалами етнічної, соціальної толерантності та толерантності як риси особистості підлітки показали середній рівень їх сформованості. Серед досліджуваних не було жодного підлітка, який би показав високий рівень толерантності, а показники більшості наближалися до нижнього значення балів середнього рівня, що свідчить про можливість використання ними не тільки толерантних, але і інтолерантних форм поведінки. Найнижчі показники в межах середнього рівня були встановлені за субшкалою «толерантності як риси особистості» та найвищі - за субшкалою «соціальної толерантності».

Були проаналізовані вікові та статеві відмінності толерантності між школярами 9 та 11 класів, а також серед дівчат та хлопців. Статистично значимих розбіжностей за критерієм віку встановлено не було, що ми пояснюємо невеликою, в інтервалі двох років, різницею досліджуваних у віці.

Існують статистично значимі відмінності показників загального рівня толерантності та етнічної толерантності тільки за фактором статі, а саме - у хлопців 9-го класу етнічна толерантність значно нижча, ніж у дівчат.

Тест комунікативної толерантності В.В. Бойко. Дана методика вимірює рівень комунікативної толерантності, якій свідчить про терпимість, або абсолютну нетерпимість до оточуючих і високу ймовірність конфліктів при спілкуванні.

Чим менше оцінки досліджуваного в балах, тим вище рівень загальної комунікативної толерантності з даного аспекту відносин: 1-45 високий ступінь толерантності; 45-85 середній; 85-125 низький; 125-135 повне неприйняття оточуючих.

Крім того, цей тест дозволяє оцінити різні аспекти ставлення досліджуваного до партнерів по спілкуванню, відображені у блоках установок:

Блок № 1. Неприйняття або нерозуміння індивідуальності людини.

Блок № 2. Використання себе як еталон при оцінках інших.

Блок № 3. Категоричність або консерватизм в оцінках людей.

Блок № 4. Невміння приховувати або згладжувати неприємні почуття.

Блок № 5. Прагнення переробити, перевиховати партнера по спілкуванню.

Блок № 6. Прагнення підігнати інших учасників комунікації під себе.

Блок № 7. Невміння прощати іншому помилки.

Блок № 8. Нетерпимість до дискомфортних станів партнера по спілкуванню.

Блок № 9. Невміння пристосовуватися до інших учасників спілкування.

Результати емпіричного дослідження за методикою свідчать про те, що комунікативна толерантність сформована у підлітків на середньому рівні без значної різниці за статтю та віком в межах досліджуваних показників; найбільш позитивно підлітки ставляться до таких установок як «Невміння прощати іншому помилки (Блок № 7)» і «Нетерпимість до дискомфортних станів партнера по спілкуванню (Блок № 8)». Найменш толерантно, тобто інтолерантно, підлітки ставляться до змісту блоків № 3 «Категоричність або консерватизм в оцінках людей», № 4 «Невміння приховувати або згладжувати неприємні почуття» і № 6 «Прагнення підігнати інших учасників комунікації під себе».

Метод соціометрії. Соціометрична техніка, розроблена Дж. Морено, застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин в класі з метою їх зміни, покращення і вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп.

Результати емпіричного дослідження за методикою встановили, що лідерські якості в нашій вибірці були переважно у хлопчиків: серед учнів 9 класу їх було 30%, серед учнів 11 класу - 25%. Серед 40% бажаних членів групи 9 класу переважали дівчата, а серед учнів 11 класу дівчат було 30% та хлопців - 15%. Серед неприйнятих та знехтуваних переважали хлопці, як в 9, так і в 11 класах.

На основі соціометричного методу можна зробити цікавий висновок: лідерство у старшокласників досліджуваних груп має виключно «чоловічій» характер. Можливо, це є специфікою даних груп і не має загального характеру, але ми вважаємо, що гендерний аспект лідерства у підлітків вивчений недостатньо і може бути темою окремого дослідження.

Виявилося, що з толерантністю у підлітків пов'язане в першу чергу інтелектуальне лідерство, що свідчить не тільки про успіхи у навчанні, а і про те, що по допомогу у виконанні домашніх завдань більш слабкі підлітки звертаються до тих, хто ставиться до них терпимо. Можна також зазначити, що підлітки, які допомагають іншим у виконанні домашніх завдань, мають більш високий соціальний статус. Враховуючи, що навчання - це ведучий вид діяльності у шкільному віці, можна вважати, що це достатньо важливий фактор соціалізації підлітків.

Висновки

Толерантність старших підлітків знаходиться на середньому рівні, на нижній його межі. Толерантність та етнічна толерантність статистично вища у дівчат у порівнянні з хлопцями. Лідерство в досліджуваній групі належить представникам чоловічої статі, але серед бажаних членів групи превалюють дівчата.

Перспективи продовження досліджень та розвідок у даному напрямку.

Вважаємо доцільним продовження дослідження формування толерантності з розширенням інтервалу вікових категорій, розпочинаючи з молодшого шкільного віку у порівнянні з середнім та старшим шкільним віком. Перспективним також є дослідження гендерних особливостей формування та сформованості толерантності в процесі соціалізації старших підлітків. Актуальним також є розробка методичних підходів стосовно виховання толерантності як риси особистості сучасної молодої людини в межах підготовчої роботи до Євроінтеграції України.

Література

1. Безюлева Г.В., Шеламова Г.М. Толерантность в педагогике / Г.В. Безюлева, Г.М. Шеламова. М., 2002. 92 с.

2. Варій М.Й. Психологія особистості. / Київ. Центр учбової літератури. 2008. - 591 с.

3. Евлампиева Л.М. Толерантность норма жизни / Л.М. Евлампиева // Духовнонравственное воспитание учащийся молодежи: Сборник научных трудов. -- М. - Чебоксары: Чувашгоспедуниверситет им. И.Я. Яковлева, 2004. - С. 143-146.

4. Комогоров П.Ф. Формирование толерантности в межличностных отношениях студентов вуза/П.Ф. Комогоров: Автореф. дис. канд. пед. наук. Курган, 2000. - 23 с.

5. Кон, И.С. Психология ранней юности. / И.С. Кон. - М.: Просвещение, 1980. - 394 с.

6. Круглова Н.В. Толерантность: генезис и типология / Н.В. Круглова: Дис. канд. фил. наук. - СПб., 1998.-19 с.

7. Логинов А.В. Толерантность: от понятия к проблеме / А.В. Логинов // Вестник УрМИОНа. - 2002.-№ 1.-С. 28-33.

8. Максименко С. Онтогенез особистості: Особливості підліткового віку / С. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - № 10.

9. Максименко С. Підлітковий вік з позиції шкільної психології / С. Максименко // Психолог. - 2006. - № 4. - С. 16.

10. Павлова И.И. Пути формирования толерантности у учащихся / И.И. Павлова // Духовно-нравственное воспитание учащийся молодежи: Сборник научных трудов. Москва - Чебоксары: Чувашгоспедуниверситет им. И.Я. Яковлева, 2004. - С. 220-224.

11. Перепелицына М.А. Особенности подготовки толерантного педагога / М.А. Перепелицына // ЭКО: Экология. Культура. Образование. Ставрополь, 2002, № 6. - С. 19-20.

12. Толерантность как главный принцип взаимоотношений между участниками образовательного процесса. Северодвинск, 2002. - 60 с.

13. Учимся толерантности (Гражданское образование основа толерантности). Методический сборник для учителей средней школы. - Обнинск: Изд-во «Принтер», 2002. - 236 с.

14. Фопель К. Сплоченность и толерантность в группе. Психологические игры и упражнения. / К. Фоппель. - Пер. с нем. М.: Генезис, 2003. - 336 с.

15. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение) / Л. Хьелл, Д. Зиглер - СПб.: Питер Пресс, 1997. - 608 с.

16. Чернобровкіна, В.А. Особистісна свобода людини як предмет психологічних досліджень / В.А. Чернобровкіна // Практична психологія та соціальна робота. - 2010. - № 1. - С. 8-19.

17. Швачко Е.В. Толерантность как социальная ценность / Е.В. Швачко // Прикладная психология. 2000. - № 5. - С. 17-27.

References

1. Bezjuleva, G.V., Shelamova, G.M. (2002). Tolerantnost' v pedagogike [Tolerance in pedagogy]. M. [in Russian].

2. Varij, M.J. (2008). Psihologija osobistosti [Psychology of specialtyru] Ki'iv. Centr uchbovo'i Hteraturi. [in Ukrainian].

3. Evlampieva, L.M. (2004). Tolerantnost' norma zhizni [Tolerance is the norm of life]. Duhovno-nravstvennoe vospitanie uchashhijsja molodezhi - Spiritual and moral education of student youth, 143-146 [in Russian].

4. Komogorov, P.F. (2000). Formirovanie tolerantnosti v mezhlichnostnyh otnoshenijah studentov vuza [Formation of tolerance in interpersonal relations of university students]. Extended abstract of candidate's thesis. Kurgan [in Russian].

5. Kon, I.S. (1980). Psihologija rannej junosti [Psychology of early youth]. M.: Prosveshhenie [in Russian].

6. Kruglova, N.V. (1998). Tolerantnost': genezis i tipologija [Tolerance: genesis and typology]. Candidate's thesis. SPb. [in Russian].

7. Loginov, A.V. (2002). Tolerantnost': ot ponjatija k probleme [Tolerance: from concept to problem]. Vestnik UrMIONa - Bulletin of UrMION, 1, 28-33 [in Russian].

8. Maksimenko, S. (2006). Ontogenez osobistosti: Osoblivosti pidlitkovogo viku [Ontogeny of specialty: Peculiarities of the adult life]. Praktichnapsihologija ta social'na robota - Practical psychology and social work, 10 [in Ukrainian].

9. Maksimenko, S. (2006). Pidlitkovij vik z pozicii shkil'noi psihologii [Pidlitkovy vik z pozitsii shkilnoi psikhologii]. Psiholog - Psychologist, 4, 16 [in Ukrainian].

10. Pavlova, I.I. (2004). Puti formirovanija tolerantnosti u uchashhihsja [Ways of forming tolerance among students]. Duhovno-nravstvennoe vospitanie uchashhijsja molodezhi - Spiritual and moral education of student youth, 220-224 [in Russian].

11. Perepelicyna, M.A. (2002). Osobennosti podgotovki tolerantnogo pedagoga [Features of training a tolerant teacher]. JeKO: Jekologija. Kul'tura. Obrazovanie - ECO: Ecology. Culture. Education, 6, 19 - 20 [in Russian].

12. Tolerantnost' kak glavnyj princip vzaimootnoshenij mezhdu uchastnikami obrazovatel'nogo processa [Tolerance as the main principle of the relationship between the participants in the educational process]. Severodvinsk [in Russian].

13. Uchimsja tolerantnosti (Grazhdanskoe obrazovanie osnova tolerantnosti). Metodicheskij sbornik dlja uchitelej srednej shkoly [Learning tolerance (Civil education is the basis of tolerance). Methodical collection for secondary school teachers]. - Obninsk: Izd-vo «Printer» [in Russian].

14. Fopel', K. (2003). Splochennost' i tolerantnost' v gruppe. Psihologicheskie igry i uprazhnenija [Cohesion and tolerance in the group. Psychological games and exercises]. M.: Genezis [in Russian].

15. H'ell, L., Zigler, D. (1997). Teorii lichnosti (Osnovnye polozhenija, issledovanija i primenenie) [Personality Theories (Basic Provisions, Research and Application)]. SPb.: Piter Press [in Russian].

16. Chernobrovkina, V.A. (2010). Osobistisna svoboda ljudini jak predmet psihologichnih doslidzhen' [Special freedom of a person as a subject of psychological research]. Praktichna psihologija ta social'na robota - Practical psychology and social work, 1, 8-19 [in Ukrainian].

17. Shvachko, E.V. (2000). Tolerantnost' kak social'naja cennost' [Tolerance as a social value]. Prikladnaja psihologija - Applied Psychology, 5, 17-27 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru