Зміст лексичної компетентності майбутніх учителів історії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст лексичної компетентності майбутніх учителів історії

Олеся Полянічко

кандидат філологічних наук

викладач кафедри західних і східних мов

та методики їх навчання

Південноукраїнського національного

педагогічного університету

імені К.Д. Ушинського

(Одеса, Україна)

Анотація

лексичний компетентність учитель історія

У статті висвітлено поняття «лексична компетентність» та її взаємозв'язок з комунікативною компетенцією. Визначено, що найважливішим компонентом лінгвістичної або мовної компетентності є лексичний компонент. Оволодіння лексикою й уміннями відбирати найбільш точні, зумовлені ситуацією спілкування лексичні одиниці являє собою одну із найвагоміших передумов формування комунікативної компетенції. Проведено аналіз поняття «лексична компетентність» у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних учених.

Доведено, що лексична компетентність - складне структурне утворення, яке вміщує в собі низку таких складників, як: сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення комунікації; особистісні якості, необхідні для здійснення певної діяльності; здатність особистості вирішувати різні завдання, тобто володіння способами вирішення проблем; досвід і здатність до досягнення мети в конкретній діяльності. Досліджено, що у процесі формування лексичної компетентності майбутніх учителів історії особливу увагу приділяють навчанню вживання синонімів, звертають увагу на особливості синонімії в іноземній мові, на вживання антонімів, на особливості словотвору та структуру іншомовного слова. Відбір лексичних одиниць здійснюється у разі зіставлення з відповідним лінгвістичним явищем у рідній мові мовця або з розумінням усних чи писемних повідомлень комуніканта.

Джерелом інформації у процесі читання іноземною мовою стають аутентичні тексти, що вміщують значну кількість нових слів, без розуміння яких неможливе подальше вивчення та читання тексту. Звідси постає, що відібрані тексти мають бути доступними для розуміння та сприяти засвоєнню нових лексичних одиниць. У педагогічному виші найбільш актуальна сфера професійного спілкування, що відображено в тематиці, ситуації спілкування, текстовому матеріалі, який слугує не лише джерелом відбору лексичних одиниць, але і може бути зразком для побудови власних висловлювань студентів.

Ключові слова: лексична компетентність, комунікативна компетенція, вторинна мовна особистість, концепт, лексичні одиниці, семантизація.

Olesya Polianychko, Candidate of Philological Sciences, Lecturer at the Department of Western and Oriental Languages and Methods of their Teaching South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky (Odesa, Ukraine)

Contents of lexical competence of future history teachers

Abstract

The article covers the concept of lexical competence and its relationship with communicative competence. It is determined that the most important component of linguistic or linguistic competence is the lexical component. Mastering vocabulary and the ability to select the most accurate, conditioned communication situation lexical units is one of the most important prerequisites for the formation of communicative competence. I was analyzed the concept of “lexical competence” in studies of domestic and foreign scientists.

It is proved that lexical competence is a complex structural formation, which contains a number of such components as: a set of knowledge, skills and skills necessary for communication; personal qualities necessary for carrying out a certain activity; the ability of the individual to solve different tasks, i.e. the ability to solve problems, experience and the ability to achieve a goal in a particular activity. It has been researched that in the process of formation of lexical competence offuture history teachers, special attention is paid to the teaching of the use of synonyms, the peculiarities of synonymy in a foreign language, the use of antonyms, the peculiarities of word formation and the structure of a foreign language. The selection of lexical units is made by comparing with the corresponding linguistic phenomenon in the mother tongue of the speaker or by understanding the oral or written messages of the communicator.

The source of information in the process of reading in a foreign language are authentic texts that contain a large number ofnew words, without which no further study and reading of the text is possible. Hence it appears that the selected texts should be readily understandable andfacilitate the acquisition of new lexical units. In a pedagogical college, the most relevant sphere ofprofessional communication is reflected in the subject matter, the situation of communication, textual material, which not only serves as a source for the selection of lexical units, but can also be a model for constructing students' own statements.

Key words: lexical competence, communicative competence, secondary linguistic personality, concept, lexical units, semantization.

Постановка проблеми

Сучасне професійно орієнтоване навчання іноземних мов у педагогічного виші проходить період радикальних змін з метою підготовки майбутніх фахівців, які здатні до ефективної комунікації в інтересах спеціальності. Процес навчання реалізується засобами технології навчання, яка ставить певні форми взаємодії між викладачем і студентами та студентами між собою.

Навчальний процес вимагає від викладача вміння вирішувати методичні завдання, пов'язані з оволодінням студентами комунікативною компетенцією, що виступає сукупністю таких складових частин: лінгвістичної (мовної), соціокультурної, дискурсивної, стратегічної, що можуть бути розглянуті як субкомпетенції.

Найважливішим компонентом лінгвістичної або мовної компетентності є лексичний компонент. Оволодіння лексикою й уміннями відбирати найбільш точні, зумовлені ситуацією спілкування лексичні одиниці являє собою одну з найвагоміших передумов формування комунікативної компетенції (Миролюбова, 2010: 315).

У межах нашої статті нами буде досліджено питання змісту лексичної компетентності майбутніх учителів історії.

Аналіз досліджень

Виникнення компетентнісного підходу пов'язують з дослідженнями відомого лінгвіста Н. Хомського, який визначив поняття компетенції відносно теорії лінгвістики. Далі Р. Уайт доповнив категорію «компетенції» власне особистісними складниками, що включали мотивацію (Компетентнісний підхід, 2005: 20).

Зазначимо, що у процесі реалізації компетентнісного підходу до організації навчального процесу особлива увага зосереджується на формуванні всіх видів компетенцій, від яких залежить продуктивність міжкультурної комунікації, вивчаються такі основні її поняття, як: «компетентність», «компетенція», «вторинна мовна особистість» і «концепт».

Говорячи про компетентнісний підхід, необхідно дати визначення та розгалузити такі поняття, як «компетентність» і «компетенція».

Компетентність - володіння, опанування людиною відповідною компетенцією, що включає його особистісне відношення до неї та предмета діяльності (Шамов, 2007: 15).

Компетенція - це сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знання, уміння, навички, способи діяльності), що ставляться стосовно певного кола предметів і процесів, які необхідні для якісної продуктивної діяльності щодо них (Шамов, 2007: 16).

У педагогіці немає одностайного визначення комунікативної компетенції. Так, відповідно до словника соціолінгвістичних термінів під редакцією В.Ю. Михальченко, комунікативна компетенція - це знання мови, яке підпорядковує не лише володіння граматичним і словниковим рівнями (мовна компетенція), але і уміння обирати варіанти, зумовлені ситуативними, соціальними або іншими немовними факторами (Кожемякіна, Михальченко, 2006: 91).

За Н.В. Шестак, комунікативна компетенція - це знання, навички й уміння, що необхідні для розуміння учасника іншомовного діалогу та генерування власної моделі мовної поведінки, адекватної цілям і ситуаціям спілкування (Шестак, 2009: 105-107).

Такі науковці, як Е.Г. Азимов і О.М. Щукін, під терміном «комунікативна компетенція» розуміють «здібність вирішувати засобами іноземної мови актуальні для тих, хто навчається, завдання спілкування в побутовому, навчальному, виробничому та культурному житті; уміння того, хто навчається, використовувати факти мови і мовлення для реалізації цілей спілкування, здатність реалізовувати лінгвістичну компетентність у будь-яких умовах мовлення» (Азимов, Щукін, 2009: 98).

Тому стає зрозуміло, що мовну основу комунікативної компетенції становить лексична компетентність. Лексична компетентність як невід'ємний компонент усіх видів мовної та мовленнєвої діяльності, як поняття і процес її формування стають об'єктом дослідження багатьох зарубіжних та вітчизняних методистів. Серед яких виділяються імена таких учених, як: О.О. Фетисова, С.В. Козлова, О.М. Шамов, І.Е. Зуєва, Г.О. Кручинина, І. Бризе, A. Hunt, D. Beglar, B. Laufer, J.H. Hulstijn та інші. Дослідниками не лише підкреслено важливість лексики як засобу комунікації і ролі обсягу словникового запасу для становлення іншомовної комунікативної компетентності, але і складність цього процесу через «закритий характер системності лексики, багатоаспектності слова, багатомірності його смислових відношень, безпосереднього співвідношення слова з немовною діяльністю, яка детермінована національною специфікою лінгвокультурного суспільства» (Лаптєва, 2004: 4).

Методисти К. Ломб та О.Б. Вітоль вважають, що слово вміщує в собі багатоаспектну інформацію (фонетичну, граматичну, синтаксичну, соціокультурну, етнографічну) і виступає будівельним матеріалом, цеглинками для побудови висловлювання. На відміну від граматики, що відображає відношення між класами слів і завжди узагальнює, лексика індивідуалізує висловлювання, надаючи йому конкретний смисл (Лаптєва, 2004: 5).

О.М. Шамов характеризує лексичну компетентність як «здатність людини визначати контекстуальне значення слова, порівнювати обсяг його значення в двох мовах, визначати структуру значення слова, визначати специфічно національне в значенні слова» (Шамов, 2007: 387-388).

О.Е. Сиземина вважає, що «лексична компетентність виступає багаторівневим системним утворенням, зумовлена складною взаємодією особистісних якостей студента з лексичними знаннями, навичками й уміннями, що набуваються, а також особистісним мовним і мовленнєвим досвідом, що вже було набуто» (Сиземина, 2009: 16).

Це доводить, що лексична компетентність - складне структурне утворення, яке вміщує в собі низку таких складників, як: сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення комунікації; особистісні якості, необхідні для здійснення певної діяльності; здатність особистості вирішувати різні завдання, тобто володіння способами вирішення проблем; досвід і здатність до досягнення мети в конкретній діяльності.

Основна мета нашої статті полягає у визначенні змісту лексичної компетентності майбутніх учителів історії.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

визначити поняття «компетентність» і «компетенція»;

провести аналіз наукових праць зарубіжних та вітчизняних методистів, що займалися дослідженням питання лексичної компетентності;

визначити процес формування лексичної компетентності та її роль у становленні лінгвістичної компетентності.

Виклад основного матеріалу

У процесі формування лексичної компетентності майбутніх учителів історії особливу увагу приділяють навчанню вживання синонімів, звертають увагу на особливості синонімії в іноземній мові, на вживання антонімів, на особливості словотвору та структуру іншомовного слова.

Відбір лексичних одиниць здійснюється у разі зіставлення з відповідним лінгвістичним явищем у рідній мові мовця або з розумінням усних чи писемних повідомлень комуніканта. Джерелом інформації у процесі читання іноземною мовою стають аутентичні тексти, що вміщують значну кількість нових слів, без розуміння яких неможливе подальше вивчення та читання тексту. Звідси постає, що відібрані тексти мають бути доступними для розуміння та сприяти засвоєнню нових лексичних одиниць. У педагогічному виші найбільш актуальна сфера професійного спілкування, що відображено в тематиці, ситуації спілкування, текстовому матеріалі, який слугує не лише джерелом відбору лексичних одиниць, але і може бути зразком для побудови власних висловлювань студентів.

Для майбутніх учителів історії лексика відбирається з текстів за фахом на основі різних критеріїв відповідно до різних цілей, наприклад, для читання та аудіювання, які (лексичні одиниці) підлягають рецептивно-репродуктивному оволодінню (для письма та говоріння) (Фоломкіна, 1987: 51). Також поряд із рецептивним запасом у засвоєнні лексичних одиниць виступає оволодіння словотворчими засобами, наприклад, афіксів, засвоєння яких створює опору для мовної здогадки про значення нових слів безпосередньо у процесі читання чи аудіювання. Можемо зазначити, що мовна здогадка сприяє розширенню потенційного інформування студентів.

У аутентичному іншомовному тексті можна зустріти три ряди лексики: загальновживані, загальнонаукові та вузькоспеціальні лексичні одиниці. Загальновживані лексичні одиниці засвоюються під час навчання в школі, а загальнонаукові терміни викликають більше ускладнень через часткову схожість їхньої форми та абстрактності їхніх значень (Євдокимова, 1992: 4). Щодо вузькоспеціальних термінів, то вони засвоюються лише через конкретність їхніх значень і можливості встановлення в свідомості студентів великої кількості асоціацій (Євдокимова, 1992: 5).

Тому можна говорити про можливість вирішення завдань, що пов'язані з відбором лексичних одиниць, урахуванням специфіки кожного слова в співвідношенні з різними цілями їхнього засвоєння та визначають вибір не лише лексичної одиниці, але і створення нових засобів і способів навчання оперування лексичними одиницями в різних видах мовленнєвої діяльності. Це буде сприяти формуванню в студентів лексичних навичок. Тому викладач має проаналізувати відібрані лексичні одиниці та визначити ступінь складності, а також прийоми засвоєння цих лексичних одиниць студентами. Викладач може зіставляти з рідною мовою студентів, а також сприяти засвоєнню нових слів та передбачати імовірні помилки в пригадуванні, засвоєнні, відтворенні та відборі лексичних одиниць і їхнього сполучення з іншими лексичними одиницями. Так, викладач може самостійно контролювати появу помилок, які можуть з'явитися під час вивчення нового лексичного матеріалу.

Одним зі шляхів уникнення помилок методисти вважають семантизацію, наприклад, слова, що читаються за відомими студентам правилами, можна включити до знайомих слів та узагальнити це правило разом зі студентами: буква [o] читається як звук [л] перед буквами -m, -n,-th, -ve: son, done, some, mother, brother, love, glove, above. Також у методиці навчання іноземних мов відомо багато різних способів семантизації лексичних одиниць, що об'єднані у групи, і до кожної групи ставляться певні вимоги, врахування яких сприяє створенню у студентів свідомих асоціацій з відомими факторами та закономірностями.

Розглянемо більш детально декілька з таких способів.

Спосіб, відомий у методиці як опора на зовнішню предметну наглядність. Його суть полягає у демонстрації предметів, дій: малюнків, фотографій, креслень, моделей, схем, таблиць, діаграм та інших процесів на екрані. Якщо студентам не вдається встановити прямі зв'язки слів з предметами, то викладач намагається розкрити значення лексичної одиниці, особливо якщо це слово багатозначне або демонструє функцію слова. Наприклад, для вивчення слова coat - пальто викладач має пояснити, що це слово може виступати не лише іменником, а і дієсловом та показати це на певному прикладі: my coat is black colour; the surface of metal is coated with paint against corrosion.

Наступний спосіб відомий як опора на знання рідної мови, а також на уміння користуватися словниками (двомовними та одномовними). Розкриття значення слова може відбуватися через: переклад-тлумачення лексичної одиниці; переклад лексичної одиниці на рідну мову за допомогою декількох слів; однослівний переклад на рідну мову. Перший дає змогу провести межу між синонімами: suggest та propose; watch та clock, з точки зору влучності розуміння значення іншомовних слів це найбільш ефективний спосіб семантизації слів, що необхідні для активного володіння і самостійного розуміння конкретного значення багатозначних слів у контексті.

Другий спосіб більш актуальний для семантизації багатозначних слів, для точного розуміння їхнього конкретного значення в контексті, наприклад, to put - покласти; solution - рішення, хімічний розчин. Через це викладачу необхідно проаналізувати вправи, що подані в підручнику, і за необхідності скласти лексичні вправи, яких у підручнику немає. Тому що в будь-якому разі викладачу необхідно забезпечити розуміння тексту, що сприяє формуванню навичок впізнання слів, співвідношення їх із контекстом, розуміння різниці частково схожих слів, наприклад, than-then, expansive-expensive, bad-bed, pan-pen.

Тому для забезпечення рецептивного володіння лексикою в практиці навчання іноземних мов необхідно вводити більше рецептивних вправ, а для формування продуктивних навичок вживання лексичних одиниць більше репродуктивних. Однак вправи мають бути організовані у систему, що буде включати не лише власне лексичні вправи, але і мовленнєві, до яких відносять вправи у читанні, аудіюванні, говорінні та письмі. Це забезпечить формування продуктивних навичок і їхню актуалізацію в мовленні, тому що мовні навички стають навичками лише тоді, коли вони функціонують не лише в рецептивних видах мовленнєвої діяльності, але і в продуктивних.

Таким чином, лексична компетентність виступає складовою частиною іншомовної комунікативної компетенції і від її сформованості залежить сформованість усіх складових частин іншомовної комунікативної компетенції. Лексична компетентність являє собою складне утворення, основними компонентами якого виступають: мотиваційний, когнітивний, діяльнісно-практичний і рефлексивний компоненти. Питання аналізу компонентів змісту лексичної компетентності майбутніх учителів історії становить проблему нашого подальшого дослідження.

Висновки

Таким чином, доходимо висновку, що навчальний процес вимагає від викладача уміння вирішувати методичні завдання, пов'язані з оволодінням студентами комунікативною компетентністю, що виступає сукупністю таких складових частин: лінгвістичної (мовної), соціокультурної, дискурсивної, стратегічної, що можуть бути розглянуті як субкомпетенції. Найважливішим компонентом лінгвістичної або мовної компетентності є лексичний компонент. Оволодіння лексикою й уміннями відбирати найбільш точні, зумовлені ситуацією спілкування лексичні одиниці являє собою одну із найвагоміших передумов формування комунікативної компетентності. Так, лексична компетентність - складне структурне утворення, яке вміщує в собі низку таких складників, як: сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для здійснення комунікації; особистісні якості, необхідні для здійснення певної діяльності; здатність особистості вирішувати різні завдання, тобто володіння способами вирішення проблем; досвід і здатність до досягнення мети в конкретній діяльності.

Список використаних джерел

1. Методика обучения иностранным языкам: традиции и современность: коллективная монография / под ред. акад. РАО А.А. Миролюбова. Обнинск: Титул. 2010. 464 с.

2. Компетентностный подход и задачи развития современной высшей школы. Реферативный бюллетень. ГГУ 2005. URL: https://cyberleninka.ru.

3. Шамов А.Н. Лексические навыки устной речи и чтения - основа семантической компетенции обучаемых. Иностранные языки в школе. 2007. № 4.

4. Словарь социолингвистических терминов / В.А. Кожемякина и др.; под ред. В.Ю. Михальченко. Москва: Ин-т языкознания РАН. 2006. 312 с.

5. Шестак Н.В. Профессиональное образование и компетентностный подход. Высшее образование в России. 2010. № 3. С. 38-43.

6. Азимов Э.Г. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) / Э.Г. Азимов, А.Н. Щукин. Москва: ИКАР. 2009. 448 с.

7. Лаптева Н.Е. Формирование речевого лексического навыка на основе дифференцированного использования знаний (немецкий язык, неязыковой вуз): дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. Минск. 2004. 152 с.

8. Шамов А.Н. Формирование лексической компетенции как основополагающая цель в обучении иностранному языку. Языки и культуры народов мира в лингводидактической парадигме: Лемпертовские чтения - IX: сб. ст. по матер. междунар. науч.-метод. симпозиума, 30-31 мая 2007 г. Пятигор. гос. лингв. ун-т; / отв. за вып. Н.В. Барышников. Пятигорск. 2007. С. 386-391.

9. Сиземина А.Е. Методика развития лингвистической компетенции студентов лингвистического вуза на основе формирования мотивационной базы обучающихся: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. НГЛУ им. Н.А. Добролюбова. Нижний Новгород. 2009. 84 с.

10. Фоломкина С.К. Обучение чтению на иностранном языке в неязыковом вузе. Москва: Высш. шк. 1987. 207 с.

11. Евдокимова М.Г. Проблема использования компьютерных языковых игр в работе над рецептивной лексикой (английский язык, неязыковой вуз): автореферат дис. канд. пед. наук. Москва. 1992. 25 с.

References

1. Mirolyubova, A.A. (2010). Metodika obucheniya inostrannyim yazyikam: traditsii i sovremennost. [Methods of teaching foreign languages: traditions and modernity]. Obninsk [in Russian].

2. Kompetentnostnyiy podhod i zadachi razvitiya sovremennoy vyisshey shkolyi. [Competency-based approach and development objectives of modern higher education]. Retrieved from: https://cyberleninka.ru [in Russian].

3. Shamov, A.N. (2007). Leksicheskie navyiki ustnoy rechi i chteniya - osnova semanticheskoy kompetentsii obuchaemyih [tekst]. [The lexical skills of oral speech and reading are the basis of the students' semantic competence [text]]. Inostrannyieyazyiki v shkole, 4 [in Russian].

4. Kozhemyakina, V.A., & Mihalchenko, V.Yu. (2006). Slovar sotsiolingvisticheskih terminov. [Dictionary of sociolinguistic terms]. Moscow: In-t yazyikoznaniya [in Russian].

5. Shestak, N.V. (2010). Professionalnoe obrazovanie i kompetentnostnyiy podhod [Professional education and competency-based approach] Vyisshee obrazovanie vRossii, 3, 38-43 [in Russian].

6. Azimov, E.G. & Schukin, A.N. (2009). Novyiy slovar metodicheskih terminov i ponyatiy (teoriya i praktika obucheniya yazyikam). [A new dictionary of methodological terms and concepts (theory and practice of language teaching)]. Moscow: IKAR [in Russian].

7. Lapteva, N.E. (2004). Formirovanie rechevogo leksicheskogo navyika na osnove differentsirovannogo ispolzovaniya znaniy (nemetskiy yazyik, neyazyikovoy vuz). [The formation of speech lexical skill based on the differentiated use of knowledge (German, non-linguistic university)]. Candidate's thesis. Minsk [in Russian].

8. Shamov, A.N. (2007). Formirovanie leksicheskoy kompetentsii kak osnovopolagayuschaya tsel v obuchenii inostrannomu yazyiku [Formation of lexical competence as a fundamental goal in teaching a foreign language]. Yazyiki i kulturyi narodov mira v lingvodidakticheskoy paradigme: Lempertovskie chteniya: IX: sb. st. po mater. mezhdunar. nauch.-metod. simpoziuma, 30-31 maya 2007 g. (pp. 386-391) [in Russian].

9. Sizemina, A.E. (2009). Metodika razvitiya lingvisticheskoy kompetentsii studentov lingvisticheskogo vuza na osnove formirovaniya motivatsionnoy bazyi obuchayuschihsya [Methodology for the development of linguistic competence of students of a linguistic university based on the formation of the motivational base of students]. Extended abstract of Candidate's thesis. Nizhniy Novgorod [in Russian].

10. Folomkina, S.K. (1987). Obuchenie chteniyu na inostrannom yazyike v neyazyikovom vuze. [Learning to read a foreign language at a non-linguistic university]. Moscow: Vyisshaya shkola [in Russian].

11. Evdokimova, M.G. Problema ispolzovaniya kompyuternyih yazyikovyih igr v rabote nad retseptivnoy leksikoy (angliyskiy yazyik, neyazyikovoy vuz). [The problem of using computer language games in working on receptive vocabulary (English, non-linguistic university)]. Extended abstract of Candidates thesis. Moscow [in Russian].

Размещено на Allbest.ru