Створення середовища професійного розвитку вчителів біології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

СТВОРЕННЯ СЕРЕДОВИЩА ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ

Чеканюк Катерина Олегівна

аспірантка другого року навчання



Анотація

У статті окреслено основні аспекти створення середовища професійного розвитку педагогічних працівників закладу загальної середньої освіти. Наведено визначення термінів «професійний розвиток», «середовище професійного розвитку», «освітнє середовище», «мотивація». Вказано на актуальність формування комфортного освітнього середовища, яке дасть змогу забезпечити всебічні умови для розвитку особистості вчителя. Висвітлено види типології освітнього середовища. Представлено структуру освітнього середовища та виокремлено складові, які узгоджуються із структурою професійної компетентності вчителя, а саме -- мотиваційно-ціннісні, когнітивнодіяльнісні і особистісно-рефлексивні компоненти.

Окреслено взаємопов'язані компоненти освітнього середовища, які є складниками у процесі створення умов, щодо професійного розвитку вчителів. Проаналізовано інноваційні технології саме для створення середовища професійного розвитку вчителів біології, такі як особистісно-орієнтоване навчання, розвиток критичного мислення, технологія розвиваючого і проблемного завдання, технологія використання схемних і знакових систем, а також технологія інтерактивного навчання, оскільки саме інтерактивна взаємодія вчителя сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, вмінню працювати в командні. Також варто зауважити, що нами було висвітлено основу особистісно орієнтованої технології навчання, яка складається із таких аспектів: біологічного, психологічного, педагогічного, соціального.

Зазначено, що освіне середовище впливає на мотивацію педагога, відбувається залучення його до самоосвіти, внаслідок чого набувається досвід творчої діяльності, формується ціннісне ставлення до професійної діяльності.

Ключові слова: професійний розвиток, середовище професійного розвитку, освітнє середовище, освіта, вчитель біології, мотивація.

Abstract

вчитель біологія професійний середовище

Chekaniuk Kateryna Olehivna Second-year graduate student of Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

CREATION OF AN ENVIRONMENT FOR THE PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF BIOLOGY TEACHERS

The article outlines the main aspects of creating an environment for the professional development of teaching staff of a general secondary education institution. Definitions of the terms "professional development", "professional development environment", "educational environment", "motivation" are given. The importance of creating a comfortable educational environment, which will provide comprehensive conditions for the development of the teacher's personality, is indicated. Types of educational environment typology are highlighted. The structure of the educational environment is presented and the components that are consistent with the structure of the teacher's professional competence are highlighted, namely, motivational-value, cognitive-active and personal-reflective components.

Interrelated elenents of the educational environment, which are components in the process of creating conditions for the professional development of teachers, are outlined. Innovative technologies specifically for creating an environment for the professional development of biology teachers are analyzed, such as personal-oriented learning, the development of critical thinking, the technology of developing and problematic tasks, the technology of using schematic and sign systems, as well as the technology of interactive learning, since it is the interaction of the teacher that promotes cooperation, understanding and kindness, the ability to work in a team. It is also worth noting that we highlighted the basis of the personally oriented learning technology, which consists of the following aspects: biological, psychological, pedagogical, social.

It is noted that the educational environment affects the teacher's motivation, they are involved in self-education, and. as a result, the experience of creative activity is gained, and a valuable attitude towards professional activity is formed.

Keywords: professional development, professional development environment, educational environment, education, biology teacher, motivation.



Постановка проблеми

Важливу роль у підвищенні професіоналізму відіграє середовище професійного розвитку. У Постанові Кабінету Міністрів України №800 від 21.08.2019 р. вказано, що педагогічні і науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати рівень своєї кваліфікації, а одним із основних напрямів підвищення кваліфікації визначено створення відповідного освітнього середовища [5]. Але рушійною силою до професійного самовдосконалення особистості є мотивація. Вона відіграє домінуючу роль в процесі розвитку особистості, саме тому створення середовища професійного розвитку педагогів закладів загальної середньої освіти повинно розпочинатися з визначення основних чинників та мотивів, що обумовлюють професійний розвиток.

Отже, не викликає сумніву актуальність та доцільність формування комфортного освітнього середовища, яке дасть змогу забезпечити всебічні умови для розвитку особистості вчителя як фахівця, реалізації його творчого потенціалу, удосконалення фахових компетентностей [ 11].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми було здійснено на основі наукових праць багатьох учених, серед яких: О.Баландіна, С. Вершловський, О. Дубасенюк, С. Змєйов, Ю. Калиновський, В. Маралова, В. Нефедова, В. Онушкін, А. Шевцов та ін. Теоретико-методологічні засади особистісного і професійного розвитку педагогічних працівників окреслено у наукових працях С. Батишева, Т. Десятова, І. Зязюна, Лугового, Н. Ничкало, Л. Пуховської, Л. Сергєєвої, В. Сидоренко, Сисоєвої та ін. Однак ці питання не втратили своєї актуальності і потребують подальшого дослідження.



Мета статті

Висвітлити основні аспекти створення професійного середовища розвитку вчителів біології.

Виклад основного матеріалу

Професійний розвиток педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти є необхідною умовою для забезпечення якісної освіти, особливо в сучасних умовах цифрового суспільства, яке вимагає істотних змін у вітчизняній системі освіти. У ст. 59 Закону «Про освіту» вказується, що заклади освіти, у яких працюють педагогічні й науково-педагогічні працівники, повинні сприяти їхньому професійному розвитку й підвищенню кваліфікації [ 13].

Педагогічна діяльність вимагає від вчителя постійного розвитку, змушує весь час зростати, змінюватись відповідно до нових соціальних вимог, запитів суспільства, учнів, кожне наступне покоління яких привносить щось нове, тому вчитель не може дозволити собі «зупинитись» на тому етапі розвитку освіти, який він отримав в процесі професійної підготовки. Адже професійна освіта являє собою платформу, той фундамент для подальшого розвитку, становлення та професійного зростання педагога.

У наукових працях автора В. Ковальчука зазначено, у кожній галузі існують свої особливості професійного розвитку. З огляду на тему нашого дослідження виокремимо деякі особливості професійного розвитку педагогічних працівників, а саме:

- професійний розвиток педагогічних працівників це безперервний процес;

- мета якого полягає у забезпеченні високої якості освітнього процесу;

- професійний розвиток педагогічних працівників зазвичай здійснюється в умовах відповідного середовища через реалізацію різноманітних форм, методів, технологій навчання [7].

Дослідженням проблем професійного розвитку педагога займались як зарубіжні, так і вітчизняні наукові. Для закарбування професійного розвитку вчителя у вітчизняних і зарубіжних наукових працях використовуються різні терміни [14] зокрема, розвиток вчителя (teacher development), розвиток кар'єри (career development), розвиток людських ресурсів (human resource development), професійний розвиток (professional development), неперервна освіта (continuing education), освіта впродовж життя (lifelong learning), та інші. Аналіз наукових джерел показує, що існують різноманітні підходи до визначення поняття «професійний розвиток».

За визначенням В. Рибалки, професійний розвиток - це процес формування суб'єкта професійної діяльності, тобто системи певних властивостей в умовах неперервної професійної освіти, самовиховання та здійснення професійної діяльності [15]. У процесі професійного розвитку вчитель засвоює систему професійно важливих якостей, до якої належать комунікативні, мотиваційні, характерологічні, рефлексивні, освітні, інтелектуальні, психофізіологічні властивості. І. Самойлюкевич обгрунтувала, що професійний розвиток педагога є рухом від нижчого професійного рівня до вищого, який реалізується через будь-який вид діяльності, спрямований на вдосконалення розвитку знань, умінь, компетентності та інших характеристик особистості вчителя [ 16 ].

В сучасних умовах розвитку освіти перед педагогами, викладачами, науковцями стоять нові виклики зумовлені глобальною трансформацією освіти та освітніми реформами в Україні. Нова система освіти складається з дев'яти основних компонентів. Серед них, по-перше, новий зміст освіти, що ґрунтується на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві, по-друге, сучасне освітнє середовище, яке забезпечує необхідністі компетентності. Важливість вирішення проблеми формування сучасного освітнього середовища визначається необхідністю його єдиного оновлення та адаптації до загальних змін, що відбуваються в суспільстві. Закон України «Про освіту», Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті та інші нормативі документи визначають основні цілі та завдання розвитку національної системи освіти, яка сьогодні знаходиться в процесі реформування.

Середовище - це все, що нас оточує, складна динамічна система, здатна змінюватися і перебудовуватися відповідно до соціальноосвітніх умов, впливаючи на реалізацію творчого потенціалу особистості. Тому актуальним і корисним є створення сприятливого освітнього середовища з урахуванням цінностей, прагнень, потреб, мотивації та установок тих, хто прагне отримати освіту. Освітнім середовищем вважається природне або штучно створене середовище життя людини, яке включає зміст і різні види освітніх засобів, які можуть забезпечити виробничу діяльність особистості, і забезпечують її освітній розвиток шляхом створення сприятливих умов для такої виробничої діяльності [10].

Освітнє середовище - це система соціальних зв'язків і відносин в освітній сфері, де збігається діяльність усіх учасників освітнього процесу, що забезпечує використання та активізацію їх творчого потенціалу. Освітнє середовище характеризується кількістю освітніх послуг, їх якістю, насиченістю освітньої інформації, а його функцією є взаємодія різних освітніх систем. Без сумніву можна сказати, що саме вчитель є одночасно і об'єктом, і провідником цих змін. Освітнє середовище вивчали як зарубіжні (Дж. Гібсон, У. Мейс, Т. Менг, М. Турвей, В.А. Ясвін та інші), так і вітчизняні (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Є.В. Бондаревська, С.Ю. Максимова, О.М. Пєхота, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко, В.В. Сєріков, С.О. Сисоєва та інші) дослідники.

Доречно зазначити, що будь-яка типологія освітнього середовища --умовна, бо може поєднувати різні, іноді досить суперечливі умови розвитку особистості. Найпоширенішою типологією освітнього середовища є приклад видатного польського педагога Я. Корчака, відображений у його праці «Як любити дитину», в основу класифікації автор поклав систему стосунків між дорослими і дітьми заради інтересу розвитку особистості дитини: «догматичний», «безтурботного споживання», «зовнішнього лиску і кар'єри», «ідейний». Дана типологія освітнього середовища була описана В. Ясвіним з метою порівняльного аналізу типології освітнього середовища в історико-педагогічному контексті [20]. Вивчення наукової літератури дало змогу з'ясувати та виокремити різновиди освітнього середовища: традиційне, соціальне, навчальне, інформаційне, гуманітарне, природне, активне, ігрове, технологічне, креативне, інтегроване, мовне та ін.

На особливу увагу дослідників заслуговують такі типи середовищ, як інноваційне (Г. Бєляєв, М. Діденко, Ю. Карпова, Н. Разіна та ін.), інформаційно-освітнє (О. Андрєєв, І. Захарова, О. Остроумова, Е. Печерська, В. Стародубцев та ін.), віртуальне (Н. Корольова, О. Мітіна, Н. Рижова), творче (Д. Іванов), рефлексивне (Т. Давиденко, І. Шумакова О. Малахова та ін.), здоров'язбережувальне (М. Сентизова, Н. Рилова, Г. Тушина та ін.). Але, до сьогодні не існує загальноприйнятої типології освітніх середовищ.

Варто зазначити, що типи освітнього середовища не існують ізольовано один від одного. Їх здатність інтегруватися, поєднувати декілька видів локальних середовищ в одне, посилює їх вплив на розвиток професійно-значущих якостей особистості вчителя.

В структурі освітнього середовища, враховуючи існуючі підходи до означенної проблеми виокремлюють такі складові: матеріально-технічний, технологічний та суб'єктно-соціальний, які узгоджуються із структурою професійної компетентності вчителя, а саме -- мотиваційно-ціннісним, когнітивно-діяльнісним і особистісно-рефлексивним компонентами.

Матеріально-технічний компонент освітнього середовища навчального закладу передбачає наявність певної інноваційної інфраструктури. Основна увага в сучасних освітніх закладах звертається саме на розвиток інформаційного освітнього середовища шляхом упровадження інформаційних технологій в освіту на всіх її рівнях. Зміцнення інформаційно-освітніх ресурсів у системі освіти, організація єдиного освітнього простору на основі використання сучасних комп'ютерних технологій безумовно змінюють сам педагогічний процес його методичну, змістовну та організаційну роботу. Перетворення освітніх процесів пов'язане зі створенням сучасних засобів зберігання, обробки та передачі освітньої інформації. Це включає створення локальних та міжнародних освітніх мереж, концептуальне впровадження системи відкритої освіти, впровадження ефективних моделей дистанційного навчання, розробку та застосування сучасних освітніх інструментів, мультимедійних засобів, систем реалізація проектної діяльності в просторі тощо. Концепцію інформаційного середовища вперше запропонував І. Шалаев [18], який наголошує на його значущість не лише як провідника інформації, а й активного чинника впливу на учасників освітнього процесу.

Технологічний компонент освітнього середовища пов'язаний із технологізацією системи освіти. Він забезпечує формування когнітивно-діяльнісного компоненту професійної компетентності педагога. Технологізація навчально-виховного процесу має на меті вдосконалення традиційного педагогічного процесу шляхом застосування системи дій, що враховують сучасні наукові здобутки і гарантують досягнення більш високого рівня навченості та вихованості. Так, І. Богданова [4] у структурі педагогічної інноватики визначає специфічний напрям, який спрямовано на дослідження технологічних процесів у системі освіти, зокрема педагогічної. Цей напрям отримав назву «техноматика». «Техноматика, на думку автора, вивчатиме технологічні потреби освіти та розроблятиме способи, засоби і методи ефективного задоволення цих потреб. Зазначений напрям пов'язано як із технологіями нововведень в освітній простір, так і з конкретними технологіями реалізації цих нововведень. Вони виконують такі головні функції: вдосконалювальну, тобто модернізовувану, модифікувану, раціоналізовану традиційний педагогічний процес, трансформувальну, тобто радикально змінювальну традиційний процес, а також комплексну, або комбінаторну, що виконує сполучення елементів як традиційного, так і інноваційного педагогічного процесу».

На сучасному етапі методики розвитку саме біології можна виділити наступні інноваційні технології:

Технологія особистісно-орієнтованого навчання.

Особистісно-орієнтовний підхід розкриває зміни характеру особистості і процесу навчання та як наслідок зміни схеми взаємодії вчитель - учень, де вчитель - суб'єкт педагогічного впливу і керування, а учень - об'єкт впливу, повинна змінитись на схему суб'єкт - суб'єктивно рівного партнерського навчання, де пріоритетом є співробітництво вчителя і учня для розв'язання навчальних задач.

До розгляду хочу запропонувати головні положення особистісно орієнтованого підходу які сформульовані І.Д. Бехом:

• Особистісно орієнтоване виховання окреслює мету формування і розвитку цінностей особистості. Тільки вони, завдяки своїми фундаментальними показниками, здатні функціонувати як вищі критерії, оцінювати місце індивіда у світі та підтримувати його самовизначення.

• Тільки особистісно-орієнтована освіта може досягти мети розвитку особистості, оскільки спрямована на усвідомлення учнем себе як особистості, вільного та відповідального самовираження. Як правило, це запорука поважного та добродійного ставлення до дитини з боку авторитетних для неї дорослих.

• Завдяки особистісно-орієнтованому вихованню відбувається краще функціонування вихованця як особистості. Це відбувається завдяки праці в тандемі учитель - учень, роботі у єдиному емоційночуттєвому діапазоні, що запобігає психічному напруженню та як наслідок дитина щоразу відчуває, що зустріч з педагогом відкриває для неї нові можливості як щодо емоційних вражень, так і до спілкування та вільної поведінки [1,2,3].

В основу особистісно орієнтованої технології навчання і виховання покладені такі аспекти: біологічний, психологічний, педагогічний, соціальний.

Біологічний аспект. Навчання є природним і враховує вікові та індивідуальні особливості учнів. Особистість, зокрема, дитина, є біологічним об'єктом, який функціонує за законами природи. Сприйняття та засвоєння інформації є низкою фізико-хімічних та біохімічних процесів у організмі. Напрямок і швидкість цих процесів є індивідуальними і залежать від зовнішніх впливів та психоемоціонального стану особистості, отже від її здоров'я. Тому традиційний погляд на класні колективи як групи керованих чи некерованих учнів є архаїчними і може призвести до апатії та занепаду фізичного, психічного, інтелектуального розвитку та працездатності дітей шкільного віку. Тому, щоб поставити емоційне, фізичне та соціальне благополуччя учнів у центр навчальної діяльності, вчителі повинні навчитися проектувати та прогнозувати освітні результати в інтересах здоров'я дітей, а також запобігати негативним результатам.

Психологічний аспект. Психічне здоров'я - це динамічний процес, який забезпечується безперервною діяльністю та регуляцією різноманітних механізмів функціональних систем організму. Психічне здоров'я - це стан в інтелектуальній та емоційній сферах, заснований на відчутті психологічного комфорту, який забезпечує відповідні поведінкові реакції.

Педагогічний аспект. В основі Національної доктрини розвитку освіти України лежить ідея особистісно-орієнтованих методик виховання та навчання. Суть «дитиноцентризму» полягає в тому, що центром діяльності педагога має бути дитина, її характер, поведінка, духовний світ. А вчитель втілює ідею особистісноорієнтованого навчання і виховання в життя.

Проблеми у навчанні часто послабляють учня і негативно впливають на його особистості. Як висновок знижується інтерес до навчання, а неуспішність може призвести до ізоляції від колективу, погіршення соціального статусу, навіть виникнення відрази до школи. Як наслідок пошук та самореалізація в позашкільних компаніях, іноді з негативною соціальною спрямованістю. Отже, подолання неуспішності повинно починатися якомога раніше, поки відставання в навчанні не призвело до тяжких наслідків. Вчитель має створити умови для переживання школярем успіху які пов'язані із позитивними емоціями. Для цього доцільно ставити перед учнем такі задачі, які будуть посильними, здійсненними, та відповідатимуть його можливостям. Потрібно намагатися знаходити ті сфери діяльності, в яких учень може проявити ініціативу і заслужити визнання [6].

Технологія розвитку критичного мислення.

Навколишнє середовище мінливе та вимагає постійної адаптації до нього в процесі свого розвитку. Саме такі адаптації будуть визначальними в збереженні особини, яка пристосувалась найкраще. Науково-технічний прогрес спонукає до безупинного розвитку особистості в сучасному світі, і навички знаходити вихід з критичних ситуацій, аналізувати та осмислювати інформацію мають бути на першій сходинці.

Особистість, яка розвиває здатність до критичного мислення, має змогу розширити горизонти свого світогляду. Вона здатна сміливо приймати рішення, розвивати здатність протистояти інформаційному тиску, аналізувати, перевіряти, вибирати інформацію та розвивати толерантне ставлення до точок зору інших людей.

Критичне мислення, можливо, - одна з найважливіших навичок, яких сьогоднішні діти потребуватимуть у майбутньому. Фахівці включають критичне мислення у список семи найважливіших життєвих навичок, необхідних кожній дитині.

Характер особистості, її здібності, інтереси, знання формуються у процесі діяльності. Розвитку критичності розуму учня сприяють практичні завдання, різні види діяльності, які б вимагали критичної спрямованості думки.

Як кожна навчальна дисципліна, біологія має свою специфіку, яка полягає у формуванні стійких знань з предмету та застосуванні цих знань на практиці. Великий обсяг та насиченість програмового матеріалу термінами і науковим змістом робить біологію достатньо складною для розуміння учнів. Головною метою застосування методів критичного мислення є саме формування вмінь аналізувати та синтезувати складну наукову інформацію [ 9,17,19].

Технологія розвиваючого і проблемного завдання.

Зміст проблемного навчання:

- Навчанняце розвиток дитини, воно зорієнтоване на зону найближчого розвитку.

- Розвивальне навчання надає розвиток пізнавальних здібностей та інтелекту, за допомогою чого відбувається формування нових якостей особистості.

- Дидактичними принципами розвивального навчання є:

o системність й цілісність змісту;

o провідна роль теоретичних знань;

o навчання на високому рівні складності;

o вивчення швидким темпом;

o усвідомлення процесу навчання (рефлексія);

o включення у процес навчання не лише раціональної, але й емоційної сфери;

o диференціація процесу навчання, його індивідуалізація.

Повною мірою принципи розвивального навчання реалізуються у технології проблемного навчання, яка обов'язково включає систему проблемних завдань різного рівня складності. Провідною рисою проблемного навчання є функція розвитку творчих здібностей. У процесі вирішення низки проблемних ситуацій у проблемнодослідницької діяльності, учні набувають нових знань і способів дії в результаті чого формуються творчі здібності, продуктивне мислення, уява, інтерес до навчання. Проблемне навчання є одним з найбільш ефективних засобів активізації мислення учня. Суть дієвості, що здійснюється при проблемному навчанні, полягає в тому, що учень має аналізувати та оперувати отриманим матеріалом так, щоб самому здобувати з нього нову інформацію.

Технологія використання схемних і знакових систем

Дана технологія створена у 60-их роках 20ст. У 90-их роках вона була вдосконалена і в неї ввійшли чотири основні методики:

1. Методика застосування опорних сигналів.

2. Методика застосування підсилених лекцій.

3. Методика гронування.

4. Методика складання сенканів.

В методиці застосування опорних сигналів лежить використання опорних конспектів. Опорний конспект - це схематично знакове відображення матеріалу за допомогою опорних сигналів. Опорний сигнал - це графічний символ, в якому замінений зміст однієї або кількох фраз.

Методику застосування підсилених лекцій слід впроваджувати у старших класах. На такому уроці, під час викладання лекційного матеріалу, складаємо словесну схему.

Методика гронуванняце методика, яка використовується для узагальнення та систематизації знань. Учням можна запропонувати скласти схему у вигляді грона.

Методика складання сенканівце формулювання висновку за допомогою 5-ти слів або 5-ти тверджень. Сенкан допомагає узагальнити інформацію, формулювати щось складне декількома словами. Як правило, на його написання багато часу не потрібно, його пишуть кілька хвилин.

1. Перший рядок - тема (іменник).

2. Другий - опис теми (два прикметники).

3. Третій - називає дію, пов'язану з темою, складається з трьох дієслів.

4. Четвертий рядок - фраза, переважно з 4-х слів, висловлює ставлення до теми, почуття.

5. Останній рядок - одне слово - синонім до слова(теми), ніби висновок вірша.

Технологія інтерактивного навчання.

Інтерактивне навчання - є особливою формою організації пізнавальної діяльності і має конкретну та найближчу мету - створити комфортні умови навчання в яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють.

Організація інтерактивного навчання включає моделювання життєвих ситуацій, застосування рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером учнівського колективу.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника над іншим у навчальному процесі, так і перевагу однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчиться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити та приймати зважливі рішення [8].

Суб'єктно-соціальний компонент освітнього середовища це взаємопов'язаний цілеспрямований зв'язок в діяльності як вчителя так і учня з урахуванням їх ціннісно-мотиваційної сфери та спрямований на розвиток особистісних професійно-значущих якостей. Варто підкреслити, що важливим є досягнення взаєморозуміння й задоволеності всіх суб'єктів освітнього процесу. Саме за допомогою методів та прийомів діалогічної взаємодії створюється атмосфера психологічного комфорту для учасників освітнього процесу, стає можливою ефективна співпраця.

Професійний розвиток учителя є прагненням до усвідомлення та вдосконалення особистісних якостей з метою активного, якісного перетворення внутрішнього світу і саморозвитку в умовах освітнього середовища. Це постає рушійною силою професійного розвитку впродовж усього життя. Досвід роботи над собою є передумовою професійного самовиховання, передбачає свідому діяльність зі саморозвитку особистості в контексті професійної діяльності. Якість професійного розвитку безпосередньо залежить від створення освітнього середовища, що допоможе розвивати вчителя, роблячи його самодостатньою особистістю, яка є конкурентоспроможною, успішною, затребуваною на ринку праці, а також здатною до самовдосконалення в професійній діяльності й безперервного саморозвитку впродовж життя. Розвиток професійної особистості та функціонування освітнього середовища постають взаємозумовленими процесами. З огляду на це, значної уваги заслуговує зацікавленість учителів питанням створення освітнього середовища всередині навчального закладу і застосування його за для перспективи всебічного розвитку особистості.

Варто зауважити, на думку Г. Полякової [12], освітнє середовище - це відкрита, складна, інтегративна, динамічна система. Його складниками є такі: - суб'єктний (розвиток пізнавальних процесів і навичок, засвоєння соціального досвіду передбачає наявність суб'єктів, які його мають і передають за допомогою взаємодії, певних засобів, технологій і предметно-просторових умов); - соціальний (формування та розвиток професійних умінь, навичок, компетенцій на рівні репродукції (відтворення), продуктивної дії та творчого застосування неможливе без практичної діяльності (самостійного пошуку, удосконалення відомих дій, операцій, створення нових); - просторовопредметний (формування та розвиток спілкування як дії, що неможливі без досвіду комунікаційних процесів з іншими суб'єктами, опанування ефективними технологіями за певних умов); - психодидактичний (програми навчання, система засобів і технологій навчання, стиль викладання й педагогічного спілкування).

Окреслені компоненти освітнього середовища ми розглядаємо в контексті їхнього взаємозв'язку. Вони є складниками у процесі створення умов щодо професійного розвитку вчителів.



Висновки

Підсумовуючи вищесказане, необхідно зазначити, що освітнє середовище професійного розвитку вчителів загальноосвітнього навчального закладу - це цілеспрямовано організована, керована, відкрита соціально-педагогічна система, що забезпечує умови для розвитку особистості вчителя як фахівця, реалізацію його творчого потенціалу, удосконалення фахових компетентностей і виражає єдність і взаємозв'язок його управлінського, ресурсного, методичного та результативного змістових компонентів. Таким чином, можемо дійти висновку, що професійний розвиток фахівця формується під впливом освітнього середовища, і навпаки - освітнє середовище формується під впливом учителів, які характеризуються певним рівнем професійного розвитку.

Отже, сформоване за результатами управлінських впливів освітнє середовище ЗЗСО виступатиме як організаційно-педагогічна умова, що вирізнятиме його серед інших і створюватиме максимум можливостей для неперервного професійного розвитку особистості вчителя.

Література

1. Бех І.Д. Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини // Початкова школа. 2001. № 2. С. 3-7.

2. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання - нова освітня філософія // Педагогіка толерантності. 2001. № 1. С. 16-19.

3. Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації. Рідна школа. № 12. 1999. С. 7-11

4. Богданова І. М. Професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя на основі інноваційних технологій: дис.... д-ра пед. наук: 13.00.04 / І. М. Богданова. Київ, 2003. 440 с.

5. Бойчук Ю.Д. Компетентнісна парадигма в сучасній вищій професійній освіті / Ю.Д. Бойчук, Ю.С. Таймасов // Новий Колегіум. 2015. № 1. С. 3844.

6. Гриньова М.В. Особистісно орієнтовна технологія навчання та виховання. URL: http://acup.poltava.ua/wp-content/uploads/2015/03/GrinovaM.pdf

7. Ковальчук В. І. Створення середовища професійного розвитку педагогічних працівників закладу професійної (професійно-технічної) освіти / І. Ковальчук, С. В. Масліч. // Вісник Глухівського НПУ ім. О. Довженка. 2020. Випуск 2 (43) - С. 29-37.

8. Ковальчук В.І Інноваційні підходи до організації навчального процесу / Василь Ковальчук. 2-е вид. доп. і перероб. К.: Шк. світ, 2011. 128 с.

9. Кушнір В. Особливості критичного мислення педагога // Рідна школа. 2001. №4. С 58-60.

10. Макагон О. Е. Організаційно-педагогічні умови створення сприятливого навчально-виховного середовища в загальноосвітньому навчальному закладі: автореф. дис.... канд. пед. наук: спец. 13.00.01. Харків, 2007

11. Мартинець Л. А. Управління освітнім середовищем професійного розвитку вчителів у загальноосвітньому навчальному закладі: монографія. Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2017. 408 с.

12. Полякова Г. Вплив освітнього середовища ВНЗ на формування професійної компетентності фахівця / Г. Полякова // Вища школа. 2010. № 10. 78-87.

13. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII. Дата оновлення: 16.11.2020. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text

14. Пуховська Л. Теоретичні засади професійного розвитку педагогів: рух до концептуальної карти [Електронний ресурс] / Л. Пуховська // Порівняльна професійна педагогіка: науковий журнал. 2011. № 1. Режим доступу: (http://khnu.km.ua/root/res/2-7001-31.pdf.) http://lib.iitta.gov.Ua/2564/1.

15. Рибалка В. В. Професійний розвиток / В. В. Рибалка // Енциклопедія освіти. К.: Юрінком Інтер, 2008. С. 733.

16. Самойлюкевич І. В. Неперервний професійний розвиток: фактори і форми / І. В. Самойлюкевич // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2005. № 25. С. 59-61.

17. Тягло О.В. Критичне мислення: навч. Посіб. (Текст)/ О.В. Тягло. Х.: Вид. група «Основа», 2008. 189 с.

18. Шалаев И. К. От образовательных сред к образовательному пространству: понятие, формирование, свойства / И. К. Шалаев, А. А. Веряев // Педагог. 1999. № 4. С. 73-84.

19. Шеремет М. Критичне мислення - діяльнісний підхід // Шлях освіти. 2004. №4. С 28-31

20. Ясвин В.А.Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В.А. Ясвин. М.: Смысл, 2001. 365 с.

References

1. Beh I.D. Invariants of a personally oriented approach to raising a child // Elementary school. 2001. No. 2. P. 3-7.

2. Beh I.D. Individually oriented education - a new educational philosophy // Pedagogy of tolerance. 2001. No. 1. P. 16-19.

3. Beh I.D. Individually oriented education: ways of implementation. Native school. No. 12. 1999. P.7-11

4. Bohdanova I. M. Professional and pedagogical training of the future teacher based on innovative technologies: diss.... Dr. Ped. Sciences: 13.00.04 / I. M. Bohdanova. Kyiv, 2003. 440 p.

5. Boychuk Yu.D. Competence paradigm in modern higher professional education / Yu.D. Boychuk, Yu.S. Taimasov // Novy Kolegium. 2015. No. 1. P. 38-44.

6. Hrynyova M.V. Personally oriented learning and education technology. URL: http://acup.poltava.ua/wp-content/uploads/2015/03/GrinovaM.pdf

7. Kovalchuk V. I. Creating an environment for professional development of pedagogical workers of a professional (vocational and technical) education institution / V. I. Kovalchuk, S. V. Maslich. // Bulletin of the Glukhiv National University named after O. Dovzhenka. 2020. Issue 2 (43) - P. 29-37.

8. Kovalchuk V. I. Innovative approaches to the organization of the educational process / Vasyl Kovalchuk. 2nd edition. add. and processing. K.: Shk. world, 2011. 128 p.

9. Kushnir V. Peculiarities of a teacher's critical thinking // Native school. 2001. No. 4. C 58-60.

10. Makagon O. E. Organizational and pedagogical conditions for creating a favorable educational and educational environment in a general educational institution: author's abstract. dis.... Ph.D. ped. Sciences: spec. 13.00.01. Kharkiv, 2007

11. Martynets L. A. Ma nagement of the educational environment for professional development of teachers in a general educational institution: monograph. Vinnytsia: DonNU named after Vasyl Stus, 2017. 408 p.

12. Polyakova G. The influence of the educational environment of the university on the formation of professional competence of a specialist / G. Polyakova // Higher school. 2010. No. 10. P. 78-87.

13. On education: Law of Ukraine dated September 5, 2017 No. 2145-VIII. Update date: 11/16/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

14. Pukhovska L. Theoretical foundations of professional development of teachers: movement towards a conceptual map [Electronic resource] / L. Pukhovska // Comparative professional pedagogy: scientific journal. 2011. No. 1. Access mode: (http://khnu.km.ua/root/res/2-7001-31.pdf.) http://lib.iitta.gov.ua/2564/1.

15. Rybalka V. V. Professional development / V. V. Rybalka // Encyclopedia of education. K.: Yurinkom Inter, 2008. P. 733.

I. V. Samoilukevich Continuous professional development: factors and forms / I. V. Samoilukevich // Bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University. 2005. No. 25. P. 59-61.

16. Tyalo O.V. Critical thinking: education. Manual (Text)/ O.V. Weight - H.: Ed. "Osnova" group, 2008. 189 p.

17. Shalaev I. K. From educational media to educational space: concept, formation, properties / I. K. Shalaev, A. A. Veryaev // Pedagog. 1999. No. 4. P. 73-84.

18. Sheremet M. Critical thinking - activity approach // The path of education. 2004. No. 4. C 28-31

19. Yasvin V.A. Educational environment: from modeling to design / V.A. Jasvin. Moscow: Smysl, 2001. 365 p.

Размещено на Allbest.ru

...