Модульна система критерії оцінювання студентів та новітні методи навчання в закладах вищоі освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Буковинський державний медичний університет

Модульна система критеріїв оцінювання студентів та новітні методи навчання в закладах вищоі освіти

Андрущак Маргарита Олександрівна кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології

Анотація

Сучасна цивілізація вступила в новий тип прогресу - інноваційний. Тобто такий, що несе в собі високий динамізм, швидку зміну знань, інформації, технологій. Змінюваність стає не винятком в житті людини і суспільства, а повсякденною характеристикою життя [1]. В умовах глобалізації суспільства зростає конкурентоспроможність країн в різних сферах, і місце кожної країни в цій конкуренції визначатиметься наукою як сферою, що продукує нові знання, і освітою, що олюднює знання, робить їх діяльними. Саме стан науки, освіти і пов'язаних з ними технологій визначить, у якій з трьох груп країн перебуватиме Україна: серед тих, що продукують нові технології; серед тих, що можуть використовувати нові технології; чи буде на узбіччі людського прогресу, тобто поза сучасними технологіями [2].

На сьогодні в державі одним із пріоритетних напрямків є суспільна свідомість, а також орієнтація державності. Саме ці 2 складові і є системою вищоі освіти. Поряд з цим існує низка проблематичних питань, а саме розвиток духовності та моральності у студентів. [3]. Вчитель покликаний бути наставником духовності, розвитку у студентів принципів моралі, гуманності до інших, бути демократичною особистістю. Воодночас самореалізовуватись та вміти самостверджуватись, вміти розкривати свої таланти та вподобання.

Рейтингова система оцінювання вже декілька років займає перше місце серед усіх форм оцінювання студентів.

Вищі навчальні заклади України використовують рейтингову систему для контролю знань, та підвищують якість освіти в Україні. Основною метою є активізація студентів, стимулювання іх до навчання і покращення результатів під час заключних модульних тестувань.

Саме рейтингова система оцінювання впливає на конкуретну спроможність серед студентів, підвищує обєктивну здатність до оцінювання [4].

Надає можливість розвивати в собі лідерські якості, бути кращим серед студентів своєі групи, або ж курсу чи на певному факультеті. Інтеграція вищої освіти України до загального стандарту європейського освітнього простору зробила проблему про реформування системи підготовки кадрів за міжнародними вимогами більш актуальною.

Ключові слова: іновація, критерії оцінювання, стимул-реакція, лекція.

Abstract

Andrushchak Margarita Oleksandrivna Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Department of Infectious Diseases and Epidemiology, Bukovyna State Medical University

MODULAR SYSTEM OF STUDENT EVALUATION CRITERIA AND NEW TEACHING METHODS IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

Modern civilization has entered a new type of progress - innovative. That is, one that carries high dynamism, rapid change of knowledge, information, technologies. Variability becomes not an exception in the life of a person and society, but an everyday characteristic of life [1]. In the conditions of the globalization of society, the competitiveness of countries in various fields is increasing, and the place of each country in this competition will be determined by science as a field that produces new knowledge, and by education, which popularizes knowledge and makes it active. It is the state of science, education and related technologies that will determine which of the three groups of countries Ukraine will be in: among those that produce new technologies; among those who can use new technologies; will be on the sidelines of human progress, that is, outside of modern technologies [2]. The system of higher education in Ukraine is being formed as one of the priority directions and value orientations of statehood and social consciousness. The problems of upbringing, education, and development of the young generation are of particular importance, since the fate of the future of humanity will largely depend on the development of the spiritual and moral sphere of society [3]. Therefore, it is the professional pedagogical activity of a teacher as a bearer of spiritual values, an heir of generations, that is designed to promote the establishment of a humane, democratic personality capable of self-development, self-realization of one's interests and talents.

Today, higher educational institutions of Ukraine widely use the rating system for monitoring the organization of the educational process and assessing students' knowledge. The main goal of the implementation of the rating system for assessing students' knowledge is to improve the quality of education by intensifying educational activities, stimulating active independent work of students, increasing the objectivity of knowledge assessment, identifying the individual abilities of students, as well as creating conditions for healthy competition aimed at gaining a higher place in rating list of the group, specialty, faculty [4]. This system provides an opportunity to start the implementation of the credit modular system, as required by the Bologna process.

Keywords: innovation, assessment criteria, stimulus-response, lecture.

Вступ

Постановка проблеми. Бурхливий розвиток інформаційних технологій посприяв активному їх упровадженню в навчальний процес. Так змінюючи загальноприйняті форми та методи і технології підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах. Усе це зумовило розвиток інноваційних процесів в освітній практиці а також зумовило проблему використання відповідних інновацій у підготовці та перепідготовці сучасних фахівців. Отже, нині актуальною проблемою освіти в Україні є впровадження в освітній процес відповідних інновацій[4-5].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Обрана тема дослідження у різні часи привертала увагу багатьох вчених: педагогів та психологів. Так, питання щодо контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів розглядається в працях таких вчених, як А.М. Алексюк, Ш.О. Амонашвілі, С.С. Вітвицька, В.В. Давидов, А.І. Зільберштейн, В.І. Євдокимов, С.Л Рубінштейн, Н.І. Сорокін, Н.Ф. Тализіна та інших. Так, А. Бойко пропонує щоб обєктом оцінювання були структурні компоненти навчальної діяльності, змістовий компонент, операційно-організаційний компонент та емоційно-мотиваційний компонент.

Також в якості критеріїв оцінюваня можуть розглядатися знання, логіка мислення, аргументація, послідовність і самостійність викладу, культура мовлення, ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці, оволодіння досвідом творчої діяльності, якість виконання роботи (А. Алексюк). Завдання дослідження: 1. На основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність, функції, принципи, види, форми і методи контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів, виявити критерії і показники успішності студентівта їх фахової підготовки. 2. Розкрити сутність та особливості модульно-рейтингової системи контролюнавчальних досягнень студентів. 3. Виявити ставлення студентівдо педагогічногоконтролю.

Мета статті - розкрити питання педагогічного контролю у вищій школі, здійснити модульно-рейтингової системи контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів. Основнми завданнями було різні форми навчання, та різні форми оцінювання що входять до рейтингової системи оцінювання.

Показники оцінювання студентів. Мотивація, різні форми стимулювання студентів , а також контроль знань.

Проаналізувати такий вид навчання як лекційний матеріал. Які переваги та недоліки існують.

Виклад основного матеріалу

Навчання у вищих навчальних закладах має бути спрямоване не лише на якісну предметну підготовку майбутніх фахівців за фахом, а й на підготовку фахівців, які всебічно володіють знаннями та вміннями.

Більшість вищих навчальних закладів використовують такі види контролю: Принцип оцінювання знань учнів полягає в тому, щоб систематизувати набуті знання так, щоб їх можна було виділити, проілюструвати та зробити висновок. Перелічені принципи визначають нормативні критерії оцінювання знань студентів. Норма оцінювання - це перелік критеріїв, якими керуються вчителі, оцінюючи успішність учнів [6]. Критерії оцінювання, у свою чергу, є правилами, які вчителі враховують під час оцінювання. Тому при виставленні оцінок вчителі повинні враховувати норми та стандарти оцінювання. Оцінювання учнів є завершальним етапом навчального процесу і визначає рівень їх успішності. Оцінка служить і покаранням, і заохоченням[6-7].

На відміну від традиційного оцінювання, атестаційне оцінювання, яке останнім часом увійшло в навчальний процес, є сумою оцінок за окремі види робіт, такі як лабораторні, практичні, колоквіуми. Основними формами контролю, які використовуються для оцінювання успішності студентів, є усні опитування, самостійне розв'язування задач, контрольні роботи, самостійна навчально-дослідницька діяльність, набуття практичних навичок (наприклад, взаємодія з пацієнтами у вищих медичних навчальних закладах). безпосередня робота). рейтинговий оцінювання студент

Усне опитування дозволяє вчителю зрозуміти рівень знань з теми уроку та розрізнити відповідь кожного учня. Усні відповіді складають основу поточної оцінки. Тестовий контроль може бути у письмовій та комп'ютерній формі. Оптимальний варіант - 20 тестових питань. Це не повторюється для цієї групи студентів, і час обмежений. Це дозволяє вчителю швидко та якісно оцінити рівень готовності уроку.

Науково-дослідна робота (НДР) зазвичай є одним із додаткових елементів занять і оцінювання. Завдяки впровадженню НДР учні можуть поглибити знання з конкретних предметів. Під керівництвом викладача студенти не тільки вивчають, а й беруть участь у дослідженні, отримують результати, отримують загальні висновки щодо своєї роботи, малюнки та таблиці. Додаткові бали також нараховуються за участь в олімпіадах, конференціях, рецензіях на наукові роботи та самостійні особисті досягнення.

Розв'язуючи контекстні задачі, студенти мають можливість застосувати всі свої знання для встановлення попереднього діагнозу, лабораторної діагностики та раціонального лікування конкретних пацієнтів, а не захворювань загалом. Цей метод максимально наближає учнів до практичної частини уроку, засвоєння практичних навичок. На цей етап припадає 40% успішності учнів у поточному класі. Майбутнім лікарям важливо не тільки знати, а й вміти застосовувати знання та досвід на практиці.

Інновація в освіті - це процес створення, впровадження та поширення в освітній практиці нових ідей, інструментів і технік управління освітою з метою підвищення показників (рівнів) досягнень структурних елементів освіти та підвищення якості системи. . Слово «інновація» має багатогранне значення і складається з двох форм: власне ідеї та процесу її реалізації[7-9].

Використання сучасних інформаційних технологій на уроці є дуже актуальним і водночас проблематичним для вчителів. Сьогодні використання інформаційних технологій є однією з умов успішного навчання, засвоєння та застосування набутих знань і вмінь. Тому, окрім інтенсивної професійної підготовки з оволодіння новітніми комунікаційними техніками, вчителі повинні використовувати інформаційні технології на всіх етапах навчання. Це була вимога того часу.

Сучасні інформаційні технології мають бути ефективним засобом, який полегшує засвоєння знань і робить навчання інтерактивним, комунікаційно-орієнтованим, цікавим, наочним та персональним [8].

Використання інформаційних технологій дозволяє активізувати діяльність учителя та підвищити якість викладання предметів. Використання нових інформаційних технологій може позитивно розвивати інтелектуальні здібності учнів. Використання комп'ютера в навчанні дає можливість якісно змінити методи та організаційні форми навчання, що в свою чергу створює передумови для максимальної інтенсифікації та індивідуалізації процесу навчання[9]. Повсюдне поширення комп'ютерних технологій навчання передбачає поєднання унікальних освітніх функцій комп'ютера та традиційних засобів навчання, які значно розширюються та наповнюються новим змістом на всіх етапах навчального процесу.

Особливо у вищих навчальних закладах медичні установи повинні подати заявку на:

1. Контекстне навчання. Він заснований на інтеграції різних видів діяльності студентів, таких як навчання, наука та практика. Ключовим моментом є поєднане використання різних форм організації діяльності учнів. Навчальна діяльність академічного типу, освітньо-професійна діяльність. Ця перевага сприяє ознайомленню студентів із майбутніми професійними ситуаціями вже під час навчання. Створення умов, максимально наближених до реальної професійної діяльності.

2. Імітаційне навчання. Його основою є моделювання імітаційної гри в умовах процесів навчання, що відбуваються в реальних системах. Суть полягає в тому, щоб наголошувати на іграх та симуляційному навчанні. Він найчастіше використовується в симуляційних центрах, які керують медичними коледжами. Перевагою є можливість відображення різних видів професійної підготовки в навчальному процесі та формування професійного досвіду. Пріоритет у симульованому навчанні надається різним практикам.

3. Проблемне навчання. Це як криміналістика. В її основі лежить ініціювання самостійного пошуку учнем знань шляхом опитування (вчителя) матеріалу. Постановка проблемних завдань вимагає особливої організованості та майстерності викладача. Він не дуже регулюється, реалізовувати з розумом. Ключовим моментом є акцент на постановці та розв'язанні проблеми. До переваг відноситься творче засвоєння знань і способів діяльності.

4. Модульне навчання Це різновид програмованого навчання, суть якого полягає в суворому максимально повному засвоєнні змісту навчального матеріалу з виконанням основних блоків вправ і контролем кожного фрагмента. Головне - структурувати матеріал у максимально стислій та зрозумілій для учнів формі. Модулі є автономними організаційно-системними блоками для кожного фрагмента структурованого матеріалу. Переваги Зміст і обсяг модуля можуть відрізнятися залежно від профілю та рівня студента, а також освітніх цілей. Гарантія: обов'язкове опрацювання кожного компонента системи освіти. Чітка послідовність викладу матеріалу та система оцінювання та контролю набутих знань.

5. Дистанційне навчання Різновид (досить самостійний) заочного навчання, з опертям на використання новітніх інформаційно- комунікаційних технологій і засобів. Ключовий момент - припускає гранично опосередковану роль викладача і самостійну роль студента у виборі індивідуального темпу навчання, кількості повторів під час використання навчальних засобів і продуктів у виборі рівня засвоєння курсу (стандартний, скорочений або поглиблений). За умови використання можливостей електронної пошти та Інтернету передбачає високий рівень інтерактивності, що відповідає вимогам сучасності. Переваги - забезпечує широкий доступ до освітніх ресурсів, незважаючи на гео- графічну віддаленість від них.

Дистанційне навчання у світовій практиці зарекомендувало себе як ефективна форма навчання, яка сприяє розвитку особистості людини. Дистанційне навчання увійшло в XXI століття як одна з найефективніших освітніх систем для постійної підтримки висококваліфікованих фахівців [10]. Система дистанційної освіти може найбільш адекватно і гнучко реагувати на потреби суспільства і забезпечити реалізацію конституційного права на освіту всіх громадян країни. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні полягає в тому, що дистанційна освіта - це форма навчання, рівнозначна очній, заочній та екстернатній формам навчання, а також форма навчання, яка здійснюється за технологією дистанційного навчання. інформаційні технології. Експерти зі стратегічних питань освіти називають дистанційну освіту системою освіти 21 століття.

Останнім часом у багатьох навчальних закладах за кордоном з'явилися так звані гібридні курси[11]. Це особливий формат, який поєднує очне та дистанційне навчання, де студенти індивідуально вивчають окремі курси в електронному вигляді, але не виключаючи безпосереднього контакту з викладачем. В основі інтеграції дистанційного навчання в очне навчання лежить нове трактування змісту поняття «учень поза вчителем». Це підкреслює освітній, а не фізичний феномен відстані. Останнє трактується як можливість надати студентам більшу автономію, тримаючи їх подалі від викладачів. Це значно покращує організацію самостійної роботи[9]

Існує кілька етапів інтерактивного навчання, кожен з яких є ключовим у процесі засвоєння знань і набуття навичок. Проблема вдосконалення освіти та узгодження її цілей із соціально-економічними умовами, що принципово змінюються, сприяла формуванню нетрадиційних підходів до змісту, а отже, і розробці нових форм і методів. Сприяла відповідним освітнім програмам різних рівнів, мета [12]. Формуванню нетрадиційних підходів до змісту і, як наслідок, до розробки нових форм і методів адекватних освітніх програм різного рівня і призначення [12].

У XVIII -- першій половині XIX ст. лекція залишалась єдиним методом викладання. Слід зазначити, що М.В. Ломоносов зробив спробу поєднати лекцію з практичними заняттями та науково- дослідною роботою, однак широкого застосування цей підхід не набув.

Лекція привчає до пасивного, некритичного сприйняття чужих думок. При цьому чим кращий лектор, тим більша вірогідність такого явища [13].

Студенти неоднаково сприймають лекційний матеріал, деякі записують слова лектора механічно, не усвідомлюючи й не аналізуючи їх, та не розуміючи їх.

Проте досвід роботи вищої школи доводить, що усунення лекцій з вищої школи призводить до різкого зниження наукового рівня підготовки. Лекції продовжують відігравати провідну роль у процесі навчання вищої школи.

На думку деяких вчених лекції потрібні в наступних випадках [11-13]

1. Курс за яким навчається студент новий, та немає книжкового забезпечення

2. Тема лекція не висвітлена достатньо для засвоєна в книгах, які пропонуються студентам для навчання, або викладена із застарілою інформацією, яка не є актуальна на сьогодні.

3. Новий матеріал за конкретною темою ще не знайшов втілення в підручниках або викладений у застарілому трактуванні.

4. Деякі теми курсу викликають труднощі та не засвоєння матеріалу

Основні функції лекції такі:

1.Роз'яснувальна

2.інформаційного характеру

3. Орієнтовного змісту

4. Підсумкового значення

Слід зазначити, що є й інші підходи до оцінювання лекцій.

1) відвідування лекцій студентами обовязкове, хоча закордоном практикують вільне відвідування;

2) запис лекції: лекції записують 50%, 30% роблять помітки, 20% не записують;

3) зміст лекції: теоретичний матеріал поєднується з конкретними прикладами, переважає емпіричний матеріал;

4) запитання, що спонукають студентів розмірковувати

5) доказовість лекції: лектор аргументовано доводить правильність положень, які висуваються, бездоказово декларує істини;

6) лекції мають зв'язок з профілем підготовки спеціаліста

7) манера читання лекції: захоплююча, жвава, наочна, лекцію легко записувати, монотонна, нудна, лекцію важко записувати;

8) ставлення викладача до студентів: занадто суворе, виважено вимогливе, байдуже, уважне;

10) контакт з аудиторією: добрий, недостатній, відсутній.

Висновки дослідження та перспективи подальших розвідок

Для кращих результатів в оцінюванні та засвоєнні матеріалу слід використовувати систему S-P (Stimulus-Response). Розставте пріоритет у виборі студента. Розв'язання ситуаційних задач створює умови для активного розвитку та професійного мислення. Загалом рейтингова система створює всі умови для інтелектуальної активності, творчості, здатності абстрагуватися, зосереджуватися на головному. Освітня інновація - це, цілеспрямований процес часткової зміни, що веде до зміни цілей, змісту, методів, форм навчання та навчання, адаптації до нових вимог освітнього процесу. Подальшою дослідницькою перспективою є вивчення емоційно-мотиваційних аспектів навчання студентів у вищих навчальних закладах. Також здійснюється пошук і системи методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють активізації пізнавальних інтересів майбутніх фахівців у сфері навчання, їх діяльності та творчої самостійності в засвоєнні знань.

Література

1. Huggins, R.; Prokop, D.; Thompson, P. (2020) Universities and open innovation: The determinants of network centrality. J. Technol. Transf., Volume 45, P. 718-757.

2. Jobirovich Y. M. (2021) The Role Of Digital Technologies In Reform Of The Education System The American Journal of Social Science and Education Innovations. Volume. 3. Zssue 04. Р. 461- 465.

3. Pdrez-Escoda, A.; Garcia-Ruiz, R. (2018) Media Competence in University Teaching Staff. Validation of an Instrument of Evaluation. Tic Rev. D'innov. Educ., Volume 21. Р. 1-9.

4. Vervi, L.; Simelio, N.; Tejedor, S. (2020) Analysis of Journalism and Communication Studies in Europe's Top Ranked Universities: Competencies, Aims and Courses. J. Pract. Volume 15. Р. 1-21

5. Lim, D.H.; Morris, M.L.; Kupritz, V. (2006) Online vs. blended learning: Differences in instructional outcomes and learner satisfaction. J. Asynchronous Learn. Netw. Volume 11, Р. 27-42

6. Moore, J.; Dykinson-Deane, C.; Galyen, K. (2011) e-Learning, online learning and distance learning environments: Are they the same? Internet High. Educ. Volume 14, Р.129-135.

7. Sadler, R. (2016) Three in-course assessment reforms to improve higher education learning outcomes. Assess. Eval. High. Educ. Volume 41, Р. 1081-1099.

8. Howells, J.; Ramlogan, R.; Cheng, S. (2012). Universities in an open innovation system: A UK perspective. Int. J. Entrep. Behav. Res. Volume 18, Р. 440-456.

9. The Use of Digital Learning Tools in the Teachers' Professional Activities to Ensure Sustainable Development and Democratization of Education in European Countries / O. Ovcharuk, I. Ivaniuk, N. Soroko [et al.] (2020). E3S Web of Conferences.The International Conference on Sustainable Futures: Environmental, Technological, Social and Economic Matters. ICSF. Volume 166. DOI 10.1051/e3sconf/202016610019.

10. Educational outcomes of small group discussion versus traditional lecture among first year undergraduate medical students / S. Padugupati, K. Joshi, D. Yamini [et al.] (2017) J. Educ. Technol. Health Sci. Volume 4. Issue3. Р. 93-96.

11. Interactive teaching in medical education. Experiences and barriers / A. Verma, A. Patyal, J. K. Meena [et al.] (2021) Adesh Univ. J. Med. Sci. Res. Volume 3. P. 69-73.

12. Predrag V.(2016) Improving teaching skills: from interactive classroom to applicable knowledge Adv. Physiol. Educ Volume 40. Р. 1-4.

13. Cao, J. T., Burgess, B., Foster, J. K., Yaoyuneyong, G., & Wallace, L. K. (2022). Rapid transitioning to remote learning: Shared responsibility and coping strategies. Journal of Marketing Education, Volume 44. Issue 3 Р. 235-249.

References

1. Huggins, R.; Prokop, D.; Thompson, P. (2020) Universities and open innovation: The determinants of network centrality. J. Technol. Transf, Volume 45, P. 718-757.

2. Jobirovich Y. M. (2021) The Role Of Digital Technologies In Reform Of The Education System The American Journal of Social Science and Education Innovations. Volume. 3. Issue 04. Р. 461- 465.

3. Pdrez-Escoda, A.; Garcia-Ruiz, R. (2018) Media Competence in University Teaching Staff. Validation of an Instrument of Evaluation. Tic Rev. D'innov. Educ., Volume 21. Р. 1-9.

4. Vervi, L.; Simelio, N.; Tejedor, S. (2020) Analysis of Journalism and Communication Studies in Europe's Top Ranked Universities: Competencies, Aims and Courses. J. Pract. Volume 15. Р. 1-21

5. Lim, D.H.; Morris, M.L.; Kupritz, V. (2006) Online vs. blended learning: Differences in instructional outcomes and learner satisfaction. J. Asynchronous Learn. Netw. Volume 11, Р. 27-42

6. Moore, J.; Dykinson-Deane, C.; Galyen, K. (2011) e-Learning, online learning and distance learning environments: Are they the same? Internet High. Educ. Volume 14, P. 129-135.

7. Sadler, R. (2016) Three in-course assessment reforms to improve higher education learning outcomes. Assess. Eval. High. Educ. Volume 41, Р.1081-1099.

8. Howells, J.; Ramlogan, R.; Cheng, S. (2012). Universities in an open innovation system: A UK perspective. Int. J. Entrep. Behav. Res. Volume 18, Р. 440-456.

9. The Use of Digital Learning Tools in the Teachers' Professional Activities to Ensure Sustainable Development and Democratization of Education in European Countries / O. Ovcharuk, I. Ivaniuk, N. Soroko [et al.] (2020). E3S Web of Conferences.The International Conference on Sustainable Futures: Environmental, Technological, Social and Economic Matters. ICSF. Volume 166. DOI 10.1051/e3sconf/202016610019.

10. Educational outcomes of small group discussion versus traditional lecture among first year undergraduate medical students / S. Padugupati, K. Joshi, D. Yamini [et al.] (2017) J. Educ. Technol. Health Sci. Volume 4. Issue3. Р. 93-96.

11. Interactive teaching in medical education. Experiences and barriers / A. Verma, A. Patyal, J. K. Meena [et al.] (2021) Adesh Univ. J. Med. Sci. Res. Volume 3. P. 69-73.

12. Predrag V.(2016) Improving teaching skills: from interactive classroom to applicable knowledge Adv. Physiol. Educ Volume 40. Р. 1-4.

13. Cao, J. T., Burgess, B., Foster, J. K., Yaoyuneyong, G., & Wallace, L. K. (2022). Rapid transitioning to remote learning: Shared responsibility and coping strategies. Journal of Marketing Education, Volume 44. Issue 3 Р. 235-249.

Размещено на Allbest.ru