Психолого-педагогічні проблеми готовності викладачів до організації дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні проблеми готовності викладачів до організації дистанційного навчання

Ольга Федорова

кандидат фізико-математичних наук, доцент

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються психолого-педагогічні проблеми готовності викладачів до організації дистанційного навчання. Проведений аналіз праць вітчизняної та зарубіжної педагогічної літератури в аспекті досліджуваної проблеми показує, що: сучасний рівень організації та проведення дистанційного навчання може бути забезпечений за умови: використання нових мережевих технологій; забезпечення доступу всіх учасників навчального процесу до комп 'ютерів та широкосмугових комп 'ютерних мереж; використання сучасних інструментальних систем для організації дистанційного навчання; використання сучасних форм та методів навчання, заснованих на активній самостійній роботі учнів, застосування інтерактивних, мультимедійних електронних засобів навчального призначення, на базі технології гіпертекст, гіпермедіа; організації спеціальної підготовки педагогів у галузі створення та використання дистанційних навчальних курсів з використанням інструментальних програмних систем. Зазначено, що ефективність освітнього процесу за дистанційною формою навчання буде якісною, лише коли розвиток інформаційної підсистеми освіти супроводжуватиметься радикальними змінами у всіх підсистемах: педагогічній, економічній, організаційній, психологічній та ін. Робиться наголос, що роль викладача за умов інформатизації навчання залишається не тільки провідної, а й ще більше посилюється. Таким чином, зміст підготовки педагога в галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) має бути спрямований не лише на підготовку компетентних користувачів, але головним чином на вивчення питань, пов 'язаних з використанням цих технологій в освітній практиці. Доведено, що дистанційне навчання вимагає спеціальної підготовки викладачів, яка дасть змогу розширити професійні психолого-педагогічні, методичні знання та навички з питань особливості застосування технологій дистанційного навчання, особливостей педагогічної комунікації в умовах дистанційного навчання; умови подолання комунікативних бар'єрів під час оволодіння студентами зміст дистанційних навчальних курсів.

Ключові слова: дистанційна освіта, інформатизація навчання, спеціальна підготовка викладачів, технології навчання.

ABSTRACT

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEMS OF READINESS LECTURERS TO THE ORGANIZATION OF DISTANCE LEARNING

Olga Fedorova

PhD of Physical and Mathematical Sciences,

Associate Professor

Izmail State University of Humanities,Ukraine

The article considers psychological and pedagogical problems of teachers ' readiness to organize distance learning. The analysis of works of domestic andforeign pedagogical literature in the aspect of the researched problem shows that: the modern level of organization and carrying out of distance learning can be provided on condition: use of new network technologies; ensuring access of all participants in the educational process to computers and broadband computer networks; use of modern instrumental systems for the organization of distance learning; use of modern forms and methods of teaching based on active independent work of students, the use of interactive, multimedia electronic teaching aids, based on technology hypertext, hypermedia; organization of special training of teachers in the field of creation and use of distance learning courses with the use of instrumental software systems. It is noted that the effectiveness of the educational process of distance learning will be high quality only when the development of the information subsystem of education will be accompanied by radical changes in all subsystems: pedagogical, economic, organizational, psychological and others. It is emphasized that the role of the teacher in terms of informatization of education remains not only leading, but also further strengthened. Thus, the content of teacher training in the field of information and communication technologies (ICT) should be aimed not only at training competent users, but mainly to study issues related to the use of these technologies in educational practice. It is proved that distance learning requires special training of teachers, which will expand professional psychological and pedagogical, methodological knowledge and skills on the peculiarities of the use of distance learning technologies, features of pedagogical communication in distance learning; conditions for overcoming communication barriers when students master the content of distance learning courses.

Key words: distance education, informatization of education, special training of teachers, learning technologies.

Постановка проблеми

готовність викладач дистанційне навчання

Пандемія Covid-19 змусила уряди більшості країн світу запровадити карантинні обмеження. Перед навчальними закладами постала проблема переведення всього процесу підготовки здобувачів освіти у середовище дистанційного навчання.

Під дистанційними освітніми технологіями розуміються освітні технології, що реалізуються в основному із застосуванням інформаційних та телекомунікаційних технологій при опосередкованій (на відстані) або не повністю опосередкованій взаємодії здобувача освіти та педагогічного працівника.

Проведений аналіз практики дистанційного навчання показав, що сучасний рівень організації та проведення дистанційного навчання може бути забезпечений за умови: використання нових мережевих технологій; забезпечення доступу всіх учасників навчального процесу до комп'ютерів та широкосмугових комп'ютерних мереж; використання сучасних інструментальних систем для організації дистанційного навчання; використання сучасних форм та методів навчання, заснованих на активній самостійній роботі учнів, застосування інтерактивних, мультимедійних електронних засобів навчального призначення, на базі технології гіпертекст, гіпермедіа; організації спеціальної підготовки педагогів у галузі створення та використання дистанційних навчальних курсів з використанням інструментальних програмних систем.

Актуальність теми

Розвиток глобального процесу інформатизації суспільства веде до формування інформаційного довкілля людини, її нового способу життя та професійної діяльності. Виникає необхідність підготовки фахівців, здатних використовувати як наявний потенціал суспільства, і такий, що тільки формується (Самойленко, 2018: 49). Це відкриває нові горизонти та можливості для організації освітнього процесу установах вищої освіти

Всебічний розвиток та підготовка молоді до професійної діяльності, а також взаємодія в інформаційному суспільстві може бути успішно вирішена за допомогою сучасних педагогічних та інформаційних технологій. Це підвищує вимоги до професійної компетентності викладачів, у тому числі вимагає готовності до постійного оновлення та безперервного вдосконалення своїх професійних можливостей та компетенцій (Бацуровская, 2016: 156). Очевидним стає той факт, що однією з найважливіших професійних компетенцій педагога є ступінь його готовності до використання сучасних інформаційних технологій, зокрема при організації дистанційного навчання.

Метою написання цієї статті є аналіз психолого-педагогічних проблем організації дистанційного навчання; виявити труднощі, з якими зіткнулися усі суб'єкти освітнього процесу; окреслити нові перспективи розвитку дистанційної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В даний час в галузі теорії та практики дистанційного навчання працюють багато вітчизняних та зарубіжних фахівців (Adams J. E., Dichanz H., Bodendorf F., Hoppe G., Eckert B., Lobin Н., Kettunen J., Андрєєва А. А., Алєксєєва О. М., Бикова В. Ю., Ващенко В. Ю., Колос К. Р., Дядичева В. В., Куклєва В. О., Манако А. Ф., Кухаренко В. М., Полат Є. С., Рибалко О. В, Стефаненко П. В, Стрюка А. М., Семерікова С. О., Смирнова, Трибульська Є. М., Сиротенко Н. Г., Хуторський А. В. та ін.) чиї наукові дослідження сприяють його розвитку та впровадженню у навчальний процес дистанційних технологій.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інформатизація освіти загалом визначається дослідниками як комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов'язаних з наповненням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами та технологіями. Інформаційні технології є сучасною базою створення складних систем освіти, зокрема дистанційної (Бацуровская, 2015: 156). Їх використання лише тоді буде вести до вирішення проблем сучасної освіти, коли розвиток інформаційної підсистеми освіти супроводжуватиметься радикальними змінами у всіх підсистемах: педагогічній, економічній, організаційній, психологічній та ін.

В даний час розроблено велику кількість навчальних дистанційних курсів для підтримки педагогів, які намагаються навчитися та розібратися у новій технології навчання. Також для цих цілей педагоги створюють спільноти в мережі Internet, де вони можуть: спілкуватися про дистанційну освіту; ділитися досвідом викладання у формі дистанційного навчання; надавати будь-яку підтримку та допомогу нужденним у цьому педагогу.

Прикладом успішної реалізації інформаційної та комунікаційної технологій стала поява глобальної мережі Internet, він має практично необмежені можливості для збирання та зберігання інформації, передачі її індивідуально кожному користувачеві (Бацуровская, 2015:158). Саме тому ефективний освітній процес не може бути реалізований без відповідного рівня готовності всіх суб'єктів до роботи в дистанційного середовища.

У психології готовність у зовнішньому плані сприймається процес формування умінь як результат. Так, А. Н. Леонтьєв виділяє у цьому процесі такі компоненти: процес, спостереження ззовні; способи діяльності, якими опановуємо; готовність особи самостійно виконувати (Бацуровская, 2018:46).

У внутрішньому плані використовується розуміння готовності як психологічного стану: готовність, як психічний стан -- це настрій, актуалізація та пристосування можливостей особи для успішних дій зараз. Стан готовності включає такі компоненти:

а) пізнавальний -- розуміння професійних завдань, оцінка їхньої значущості, значення методів рішення, уявлення можливих змін трудової обстановки Самойленко, 2018: 49);

б) емоційні -- почуття професійної честі, відповідальності, впевненості в успіху, захоплення (Бацуровская, 2018: 73);

в) мотиваційний - потреба успішно виконувати завдання, інтерес до процесу їх рішення, прагнення досягати успіху, демонстрація власних досягнень (Бацуровская, 2018: 74);

г) вольовий- мобілізація сил, подолання сумнівів.

Стан психологічної готовності до діяльності сприймається як складна система, яка включає в себе вищезгадані компоненти в їх співвідношенні з зовнішніми умовами діяльності та майбутніми завданнями щодо досягнення поставлених перед викладачем цілей (Олійник, 2018: 142). Гармонійна взаємодія цих компонентів є умовою успішної адаптації педагога до діяльності в нових умовах є запорукою професійного розвитку особистості.

Аналіз сучасних досліджень показав, що готовність має розглядатися як психологічний механізм, функціонально пов'язує дві системні освіти: особистість та діяльність. У дослідженнях Р. С. Немова готовність асоціюється із здатністю суб'єкта освіти діяти у конкретній обстановці (поведінка та дім) (Самойленко, 2018: 197). У більшості наукових праць дослідники «готовність» розглядають як відповідну цілісність, цілісний механізм, у якому найважливішими є дві характеристики: психологічна та практична готовності (Бацуровская, 2017: 24).

Нами були проаналізовані психолого-педагогічні проблеми, що виникли у учасників освітнього процесу Ізмаїльського державного гуманітарного університету з організацією дистанційного навчання за умов карантину. За результатами опитування, в якому брали участь 98 респондентів, було окреслено коло тих проблем, з якими зіткнулися студенти, а саме:

1. Зміна джерел отримання та передачі інформації (62%).

2. Недостатній рівень сформованості моделей здійснення інформаційної комунікації (54%).

3. Низький рівень володіння інформаційно-комунікаційними технологіями дистанційне навчання (4,8 2%).

4. Відсутність навичок самоорганізації, слабка мотивація (86%).

5. Руйнування соціальних бар'єрів, зміна освітніх ролей (44%).

6. Відсутність прямого спілкування з викладачем та іншими учасниками навчання (61%).

7. Проблеми документообігу (59%).

8. Відсутність необхідних технічних засобів для отримання та передачі інформації (58%).

9. Технічні проблеми, що виникають під час виконання поставлених завдань (набір текстів з певних предметів: математика, фізика, хімія (набір математичних, фізичних, хімічних формул тощо) (87%).

10. Недостатній рівень сформованості умінь працювати з інструктивними матеріалами (27%).

В опитуванні взяли участь 30 викладачів, на їхню думку, основними проблемами, які заважали ефективній роботі в період дії карантину, є:

1. Недостатність нормативної бази, неадаптованість програм та вимог до нових умов навчання (87%).

2. Відсутність навичок, умінь створювати дидактичні матеріали у інформаційному середовищі за допомогою відповідних сервісів та гаджетів (73%).

3. Зміна організаційного середовища викладання (67%).

4. Відсутність можливості своєчасно впливати на індивідуальну роботу кожного студента (92%).

5. Трансформація джерел обміну інформацією та, як наслідок, збільшення часу на зворотний зв'язок (педагогу не складно проаналізувати та оцінити роботу студентів, проте не завжди вдається своєчасно та якісно (брак робочого часу) пояснити, описати, оформити відповідним чином та надіслати студенту рецензію на його роботу) (66,7%).

6. Відсутність чи моральна застарілість технічного оснащення (як у робочому місці, так і вдома) (58%).

7. Недостатній рівень сформованості умінь створювати інструктивні матеріали з допомогою інформаційних технологій (34%).

8. Відсутність знань та умінь вибудовувати комунікаційні моделі в інформаційному середовищі (41%).

9. Несвоєчасність виходу на зворотний зв'язок студентів із-за апатії та не бажання своєчасно виконувати завдання (35%).

Таким чином, психолого-педагогічні проблеми, що виникли при організації дистанційного навчання безпосередньо пов'язані з тим, що:

1. Навчанням викладачів технологіям дистанційного навчання несистематизовано.

2. Дистанційне навчання розглядалося як необов'язкове, вторинне, так і мотивація для його впровадження була відсутня чи була неостаточною.

3. Відсутнє нормативне забезпечення дистанційного навчання, яке б включало розрахунок годин, види та форми дистанційного навантаження; оплати праці педагогів, які працюють у дистанційному режимі або з використанням елементів дистанційного навчання; правил оформлення та оцінки студентських робіт (крім тестових).

4. Немає належного контролю знань студентів, які навчаються дистанційно.

5. Є проблеми з проведенням практичних та лабораторних занять, пов'язаних з експлуатацією техніки, агрегатів, установок, проведення науково-дослідних експериментів.

6. Немає єдиної консультативно-ресурсної бази для викладачів.

7. Відсутнє, застаріла чи не відповідає технічне забезпечення вищих навчальних закладів.

8. Відсутні або недостатньо технічних засобів для організації дистанційного навчання у освітян будинку.

Дистанційне навчання вимагає спеціальної підготовки викладачів, яка дасть змогу розширити професійні психолого-педагогічні, методичні знання та навички з питань особливості застосування технологій дистанційного навчання, особливостей педагогічної комунікації в умовах дистанційного навчання; умови подолання комунікативних бар'єрів під час оволодіння студентами зміст дистанційних навчальних курсів.

Важливо, що роль викладача за умов інформатизації навчання залишається не тільки провідної, а й ще більше посилюється. Це пов'язано з тим, що педагог здійснює її у новому педагогічному середовищі, що характеризується використанням сучасних інформаційних засобів. У умовах характер його праці змінюється. Педагогу доводиться, по-перше, проектувати та конструювати технологію навчання; по-друге, розробляти на її основі дидактичний інформаційний комплекс навчальної дисципліни; по-третє, доводити логіку організації педагогічної взаємодії з учнями як на комунікативному рівні, так і на рівні взаємодії користувачів з ЕОМ; по-четверте, обирати адекватні форми та методи управління пізнавальною діяльністю студентів; по-п'яте, розробляти та формувати педагогічні тести та тестові завдання для організації контролю та самоконтролю тощо.

Таким чином, зміст діяльності викладача все більшою мірою набуває творчого характеру, що вимагає від нього постійного оновлення своїх знань та професійного зростання.

Підготовка педагога в галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) має бути спрямована не лише на підготовку компетентних користувачів, але головним чином на вивчення питань, пов'язаних з використанням цих технологій в освітній практиці. Діяльність студентів педагогічного вузу в інформаційно-освітньому середовищі сприяє не лише їхньому навчанню дисциплін, а й дає навички майбутньої професійної діяльності, зокрема, навички педагогічної взаємодії у дистанційних формах навчання.

Дистанційний викладач на додаток до тих знань, якими вже володіє, коли працює очно, повинен мати особливі знання. Дані компетенції можна зарахувати до трьох груп:

1. Компетенції у галузі педагогіки: педагогічні технології дистанційного навчання (методики та відповідні їм технології).

2. Компетенції в галузі психології (знання психологічних особливостей спілкування у віртуальному середовищі, особливостей вікових змін сприйняття віртуального спілкування, принципах дистанційного навчання учнів різних вікових груп тощо).

3. Компетенції в галузі інформаційних технологій: вільне володіння засобами спілкування в мережі Internet, прагнення до вивчення нових засобів, сервісів мережі, оволодіння інструментарієм, що постійно вдосконалюється.

Формування даних компетенцій може відбуватися максимально ефективно у режимі дистанційного навчання. Саме дистанційне навчання допоможе педагогам відразу ж потрапити до нового навчального середовища та сприйняти теорію та практику одночасно. Пройшовши через роль учнів у межах курсів, викладачам надалі простіше організувати дистанційний навчальний процес, враховуючи свій досвід навчання та маючи можливість аналізу позиції викладача та того, хто навчається у процесі дистанційного навчання.

Діяльність викладача дистанційного навчання організаційно можна поділити на два етапи, це: розробка дистанційного курсу та реалізація дистанційного курсу.

Викладач тепер повинен, по-перше, розробити зміст курсу на новій технологічній основі; по-друге, допомогти учню зорієнтуватися в широкій та різноманітній навчальній інформації та знайти відповідну саме йому освітню траєкторію; по-третє, забезпечити активну взаємодію учня як з ним, викладачем, так і з іншими учнями під час обговорення питань курсу.

Для кожного з основних видів викладацької діяльності характерні специфічні проблеми. Так, розробка курсів з урахуванням нових технологій вимагає як вільного володіння навчальним предметом, його змістом, а й спеціальними знаннями у сфері сучасних інформаційних технологій. Це ж стосується й допомоги викладача при освоєнні здобувачами освіти великих освітніх ресурсів. Взаємодія під час навчального процесу, здійснюваного з урахуванням сучасних комунікаційних технологій, також потребує спеціальних як педагогічних, так і технологічних навичок, досвіду роботи з сучасними технічними засобами.

Викладачі, які активно займаються розробкою електронних засобів навчання, повинні мати достатній рівень готовності до використання електронних засобів навчання у навчальному процесі. Це означає, що педагоги повинні володіти навичками користувача, мати уявлення про програмування, бути фахівцями у сфері своєї профільної спеціалізації, а також володіти методологією інформатизації освітньої діяльності. Крім цього, педагоги повинні бути здатні коректно представити навчальний матеріал курсу, що викладається, в структурній образній формі.

Вимоги до викладача повинні складатися з традиційних вимог, що висуваються до будь-якого педагога, та специфічних, пов'язаних з використанням сучасних інформаційних технологій та електронних освітніх ресурсів.

До традиційних вимог належать: організаторські (планування роботи, згуртування учнів тощо); дидактичні (конкретні вміння підібрати та підготувати навчальний матеріал, обладнання; доступне, ясне, виразне, переконливе та послідовне виклад навчального матеріалу; стимулювання розвитку пізнавальних інтересів та духовних потреб); перцептивні (які виявляються в умінні проникати у духовний світ виховуваних, об'єктивно оцінювати їх емоційний стан, виявити особливості психіки); комунікативні (уміння встановлювати педагогічно доцільні відносини з учнями, їхніми батьками, колегами, керівниками освітньої установи); сугестивні (емоційно-вольовий вплив на учнів); дослідницькі (уміння пізнати та об'єктивно оцінити педагогічні ситуації та процеси); науково-пізнавальні (здатність засвоєння наукових знань в обраній галузі); наочні (професійні знання предмета навчання).

У разі створення та використання електронних засобів навчання такі вимоги значно трансформуються. Наприклад, при спілкуванні на форумі неможливо проявити сугестивні та перцептивні здібності. На практиці під час створення та використання електронних засобів навчання не застосовується або сильно деформується традиційна педагогічна техніка, особливо невербальні засоби спілкування: експресивно-виразні рухи (поза, жест, міміка тощо), такесика (рукостискання, дотик тощо), проксеміка (орієнтація, дистанція), просодика та екстралінгвістика (інтонація, гучність, тембр, пауза, сміх тощо).

У той самий час виділяються специфічні вимоги, необхідні під час роботи з електронними засобами навчання. Серед таких вимог: знання викладачем дидактичних властивостей та вміння користуватися засобами інформаційних та телекомунікаційних технологій; знання принципів формування змісту, структуризації інтерфейсу та візуального представлення мережевих освітніх ресурсів; володіння підходами до визначення якості подібних ресурсів; володіння методами практичного проектування освітнього ресурсу у рамках навчання «своєї» дисципліни.

Таким чином, викладачам було б доцільно опанувати спеціалізовані методи моделювання інформаційної архітектури, оптимізацію зовнішнього уявлення, навігацію та інтерфейс електронних засобів навчання. У ході такої підготовки педагоги повинні опанувати принципи побудови та використання ЕСО замість вивчення гіпертекстових технологій та інших технологій відокремлено, тобто. самих собою, основами системи формалізації обробки та подання змісту освітніх областей, організації навігації за змістовним наповненням інформаційних ресурсів, специфічним методам використання електронних засобів навчання в навчальному процесі.

Крім того, педагог повинен знати та враховувати важливі принципи при створенні дистанційних курсів, це:

- Принцип інтерактивності навчального матеріалу. Комп'ютер стає основним дидактичним інструментом. Замість розрізнених навчальних програм потрібен цілісний інтерактивний курс, з достатньою повнотою, що представляє всю навчальну інформацію.

- Принцип розподіленості навчального матеріалу. ЕСО можуть бути поділені на дві групи: що знаходяться безпосередньо у учня або в рамках локальної мережі (Інтранет-ресурси) і розміщені на серверах глобальної мережі Інтернет (Інтернет-ресурси). Спосіб розміщення інформації накладає певні вимоги на технології створення електронних засобів навчання та подальшого доступу до них.

- Принцип мультимедійного подання навчальної інформації. Інтерактивні засоби дають можливість інтегрувати різні середовища подання інформації, такі як текст, статичну та динамічну графіку, відео та аудіо записи в єдиний комплекс, що дозволяє учню стати активним учасником навчального процесу. Використання мультимедіа дозволяє максимально врахувати індивідуальні особливості сприйняття інформації, що надзвичайно важливо при опосередкованій комп'ютером передачі навчальної інформації від педагога учню.

Використання сформульованих вище принципів при створенні електронних засобів навчання дозволяє підвищити їх якість та ефективність. Ці принципи можна розглядати як невід'ємну частину загальної технології створення засобів навчання.

Не слід забувати, що засвоєння навчального тексту великою мірою залежить від його композиційної структури.

У зв'язку з цим, педагог повинен знати, що у теперішній час достатньо ефективним є модульний принцип організації змісту електронних засобів навчання, де основним елементом є так званий навчальний модуль. Навчальний модуль слід розуміти, з одного боку, як форму організації навчання, з другого боку, як основну структурну одиницю навчального тексту. До визначальних ознак навчального модуля можна віднести такі ознаки:

- елемент змісту навчального курсу, що представляє собою логічно цілісний фрагмент курсу (розділ, тема, параграф тощо);

- співвіднесені з елементом змісту дидактичні засоби управління процесом пізнання; дидактичні засоби контролю та стимулювання пізнавальної діяльності;

Таким чином, відповідно до модульного принципу, кожен курс розбивається на великі тематичні модулі. У свою чергу, ці модулі складаються з інших структурних одиниць навчального тексту - основних тем (параграфів), а останні - з пунктів тем (під параграфів).

Слід пам'ятати, що процеси структурування мультимедіа-інформації, організації навігації та гіперпосилань у електронних навчальних засобах можуть бути організовані значно ефективніше при використанні автоматизованих засобів представлення знань та розробки мультимедіа засобів навчання.

Навчальна функція вимірювання результативності навчання важлива для закріплення та поглиблення знань учнів і проявляється в тому, що в процесі перевірки знань, умінь та навичок відбувається повторення матеріалу, а викладач набуває додаткової можливості акцентування учнів на найважливішому у навчальному матеріалі дисципліни.

Виховна функція вимірювання результативності навчання проявляється у стимулюванні учнів до подальшого навчання з використанням електронних засобів навчання, вдосконалення та поглиблення своїх знань.

Важливо розуміти, що розробка дизайну та інтерфейсу електронних засобів навчання є настільки ж значущою, як формування змістовного наповнення таких засобів.

Для розробки дистанційних курсів, дистанційному викладачеві недостатньо знань використовуваних у процесі класичної освіти, оскільки розробкою дистанційних курсів замість групи фахівців займається один викладач, то він повинен мати знання всіх цих фахівців. У зв'язку з цим майбутнього педагога ДО, щоб він зміг розробити дистанційний курс, потрібно навчати в таких напрямках як:

1) викладач-предметник (розробник предметного змісту та структури навчального матеріалу курсу);

2) консультант з методів навчання (допомагає учням знайти та реалізувати свою освітню траєкторію у розробленому навчальному матеріалі) (фасилітейтор);

3) фахівець із розробки курсів (дизайнер курсів);

4) тьютор (фахівець з інтерактивного надання навчальних курсів, взаємодії з учнями під час вивчення матеріалів курсу);

5) спеціаліст з методів контролю за результатами навчання, відповідальний за організацію та проведення тестів, заліків, іспитів (інвігілатор).

Висновки

Аналізуючи психолого-педагогічні проблеми готовності викладачів до організації дистанційного навчання можемо підвести попередні висновки, що дистанційна освіта, дає рівні можливості школярам, студентам, цивільним та військовим спеціалістам, безробітним у будь-яких районах країни та за кордоном реалізувати права людини на освіту та отримання інформації. Дистанційна освіта може найбільш адекватно та гнучко реагувати на потреби суспільства та забезпечити реалізацію конституційного права на освіту кожного громадянина країни. Дистанційна освіта відповідає логіці розвитку системи освіти і суспільства в цілому, де в основу ставляться потреби кожної окремої людини.

Дистанційне навчання вимагає спеціальної підготовки викладачів, яка дасть змогу розширити професійні психолого-педагогічні, методичні знання та навички з питань особливості застосування технологій дистанційного навчання, особливостей педагогічної комунікації в умовах дистанційного навчання; умови подолання комунікативних бар'єрів під час оволодіння студентами зміст дистанційних навчальних курсів.

Основні напрями підготовки майбутніх педагогів у галузі організації та використання дистанційних навчальних курсів: викладач-предметник (розробник предметного змісту та структури навчального матеріалу курсу); консультант з методів навчання (допомагає учням знайти та реалізувати свою освітню траєкторію у розробленому навчальному матеріалі) (фасилітейтор); спеціаліст із розробки курсів (дизайнер курсів); тьютор (фахівець з інтерактивного надання навчальних курсів, взаємодії з учнями під час вивчення матеріалів курсу); спеціаліст з методів контролю за результатами навчання, відповідальний за організацію та проведення тестів, заліків, іспитів (інвігілатор).

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Бацуровская И. В. Дистанционный курс как средство совершенствования очной формы обучения. Развитие украинского села - основа аграрной реформы Украины: материалы Причерноморской региональной научнопрактической. конф. проф.-изложение. состав, Николаев, 22-24 апреля 2015. Николаев: МНАУ, 2015. С. 72-75.

Бацуровская И. В. Технологии смешанного обучения в высшем образовании. Развитие украинского села - основа аграрной реформы Украины: материалы

Причерноморской регион. научно-практической. конф. проф.-выкл. состав 20 - 22 апреля 2016. Николаев: МНАУ, 2016. С. 154-160.

Бацуровська І. В. Дослідження готовності претендентів вищої освіти на використання медіа-ресурсів. Розвиток українського села - основа аграрної реформи в Україні: матеріали причорноморської регіональної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу, м Миколаїв, 25 - 27 квітня 2018. Миколаїв: МНАУ, 2018. С. 43-47.

Бацуровська І. В. Особливості вивчення технічних дисциплін з використанням електронних освітніх ресурсів. Польща, 2017. Вип. 2. С. 23-29.

Олійник В. В. Формування професійних компетенцій майбутніх агроінженерів у комп'ютерно-орієнтованому середовищі закладу вищої освіти. Інформаційні технології та засоби навчання. 2018. Том 68. № 6. С. 140-154.

Самойленко А. М. Компетентностно-ориентированная среда как средство подготовки соискателя высшего образования. Развитие украинского села - основа аграрной реформы в Украине: материалы причерноморской региональной научнопрактической конференции профессорско-преподавательского состава, м. Николаев, 25 - 27 апреля 2018. Николаев: МНАУ, 2018. С. 48-50.

Самойленко О. М. Упровадження моделі підготовки магістрів до освітньо-наукової діяльності в умовах масових відкритих дистанційних курсів. Інформаційні технології і засоби навчання. 2018. Т. 64. № 2. С. 197-220.

REFERENCES

Batsurovs'ka І. V. (2017). Osoblivosti vivchennya tekhrnchnikh distsiplm z vikoristannyam elektronnikh osvrirnkh resurav. Pol'shcha. Vip. 2. Р. 23-29. [in Ukrainian].

Batsurovs'ka І. V. (2018). DosHdzhennya gotovnosti pretendentiv vishcho'i osvrti na vikoristannya medm-resurav. Rozvitok ukrams 'kogo sela - osnova agrarnoi' reformi v Ukrarn: materiali prichornomors'koH regіonal'no'ї naukovo-praktichnom konferentsu profesors'ko- vikladats'kogo skladu, m MikolaN, 25 - 27 kvPnya 2018. Mikola^v: MNAU, 2018. Р. 43-47. [in Ukrainian].

Batsurovskaya I. V. (2015). Distantsionnyy kurs kak sredstvo sovershenstvovaniya ochnoy formy obucheniya. Razvitie ukrainskogo sela - osnova agrarnoy reformy Ukrainy: materialy Prichernomorskoy regional'noy nauchnoprakticheskoy. konf. prof.-izlozhenie. sostav, Nikolaev, 22-24 aprelya 2015. Nikolaev: MNAU. Р. 72-75. [in Russian].

Batsurovskaya I. V. (2016). Tekhnologii smeshannogo obucheniya v vysshem obrazovanii. Razvitie ukrainskogo sela - osnova agrarnoy reformy Ukrainy: materialy Prichernomorskoy region. nauchno-prakticheskoy. konf. prof.-vykl. sostav 20 - 22 aprelya 2016. Nikolaev: MNAU. Р. 154-160. [in Russian].

OHynik V. V. (2018). Formuvannya profes^nikh kompetentsty maybutrnkh agromzheneriv u komp'yuterno-orkntovanomu seredovishcM zakladu vishcho'i' osvrti. Informats^m tekhnologU ta zasobi navchannya. Tom 68. № 6. Р. 140-154. [in Ukrainian].

Samoylenko A. M. (2018). Kompetentnostno-orientirovannaya sreda kak sredstvo podgotovki soiskatelya vysshego obrazovaniya. Razvitie ukrainskogo sela - osnova agrarnoy reformy v Ukraine: materialy prichernomorskoy regional'noy nauchno-prakticheskoy

konferentsii professorsko-prepodavatel'skogo sostava, m. Nikolaev, 25 - 27 aprelya 2018. Nikolaev: MNAU. Р. 48-50. [in Russian].

Samoylenko O. M. (2018). Uprovadzhennya modeH pMgotovki mag^triv do osvrtn'o- naukovoi dtyarnosti v umovakh masovikh v^rit^h distants^nikh kurav. In'formatsІУПІ tekhnologu і zasobi navchannya. 2018. T. 64. № 2. Р. 197-220. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru