Професійна підготовка фахівців в галузі освіти дорослих як чинник перспективного розвитку геронтопедагогіки

I. Boychev, PhD of Pedagogical Science, Associate Professor Izmail State University of Humanities, Ukraine

Постановка проблеми

Актуальність дослідження. Постійне вдосконалення системи підготовки науково- педагогічних кадрів через магістратуру й аспірантуру, зазначено в новітніх документах, прийнятих на Форумі міністрів європейських країн «Європейська школа ХХІ століття: Київські ініціативи», ІІ Форумі ректорів педагогічних університетів європейського простору, які розробили Педагогічну Конституцію Європи (Pedagogical Constitution..., 2015), зумовлене зміною ролі людини у сучасному світі, баченням ідеалу її освіченості та висуванням нових вимог до якості людського капіталу відповідно до культурно-духовних, суспільно-економічних і технологічних трансформацій, а також чисельних викликів глобального, європейського, національного, регіонального та місцевого рівнів. З огляду на це, як наголошено в Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти, затвердженої МОН України (Про затвердження галузевої..., 2018), підготовка науково-педагогічних кадрів розглядається як важлива передумова, що забезпечує проведення модернізації вітчизняної системи освіти на основі:

- осмислення національного і зарубіжного досвіду, поєднання національних надбань світового значення та усталених європейських традицій забезпечення розвитку викладачів, здатних у процесі постійного вдосконалення здійснювати професійну діяльність на засадах гуманізму, демократії, вільної конкуренції та високих технологій;

- забезпечення їхньої неперервної педагогічної освіти в умовах інформаційного й громадянського полікультурного суспільства;

- здійснення практичної реалізації освітньої політики як пріоритетної функції держави шляхом підвищення якості вищої освіти відповідно до світових та європейських стандартів;

- приведення змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційної, комунікаційної, практичної та соціально-гуманітарної підготовки майбутніх науково-педагогічних працівників через магістратуру до вимог інформаційного суспільства та змін, що відбуваються у соціально-економічній, духовній та гуманітарній сфері (Про затвердження галузевої..., 2018).

Враховуючи означене вище, актуальність підготовки майбутніх науково-педагогічних кадрів через магістратуру класичного університету в Південному регіону України, зокрема за спеціальністю 011 «Освітні, педагогічні науки», зумовлюють наступні чинники:

- активне входження України в європейський та світовий інформаційно-освітній простір;

- відсутність у навчальних планах та освітньо-професійних програмах підготовки фахівців у вищих навчальних закладів І-ІІ та ІІІ-IV рівнів акредитації належної психолого-педагогічної та дидактико-методичної підготовки випускників, спрямованої на формування педагогічного професіоналізму їх особистості та діяльності як інноваційно мислячих та ефективно діючих майбутніх викладачів вищої школи;

- необхідність впровадження сучасних дидактичних систем та новітніх освітніх технологій, більш демократичних та об'єктивних способів контролю і діагностики прикінцевих результатів навчання студентів, дорослих та осіб поважного віку;

- відсутність у змісті фахової підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах належної математико-статистичної, управлінсько-економічної, психолого- педагогічної та дидактико-методичної основ, які б забезпечували формування інноваційно налаштованих викладачів-менеджерів освітнього процесу та фахівців-професіоналів з освітніх вимірювань та моніторингу якості освіти дорослих і людей похилого віку (Чинники акуталізації..., 2019: 50).

Між тим, реалії сьогодення вітчизняних вищих навчальних закладів, які відображені в сучасних дослідженнях українських науковців (І. Андрейкова, Н. Кічук, Я. Кічук, Н. Колесниченко, В. Нагаєв, В. Радул, Г. Полякова, В. Черкасов), переконливо свідчить про те, що:

- значна частина викладачів технічних, гуманітарних, мистецьких та суспільно- гуманітарних дисциплін не мають грунтовної і повноцінної вищої педагогічної освіти, а також андрагогічної компетентності щодо навчання дорослих, що значно знижує ефективність їх професійної діяльності як активних учасників, відповідальних організаторів і ефективних менеджерів освітнього процесу;

- переважна більшість адміністративних і педагогічних співробітників шкіл і вищих навчальних закладів не мають відповідної моніторингової компетентності та психо-діагностичної культури, слабко поінформовані в галузі тестології, сучасних засобів моніторингу в освіті та педагогічних вимірювань, що значно знижує ефективність їх професійної діяльності як організаторів і менеджерів освітнього процесу;

- національні центри зовнішнього незалежного тестування й моніторингові центри/служби вищих навчальних закладів потребують сучасних професіоналів в галузі педагогічного моніторингу, освітньої політики і інформації, освітніх вимірювань та інформаційної аналітики (Університетська педагогічна освіта..., 2018: 123);

- значна більшість співробітників інститутів підвищення кваліфікації учителів, академій неперервної педагогічної освіти, університетів третього і четвертого віку, а також центрів зайнятості слабко поінформовані в галузі андрагогіки як науки про освіту дорослих, не мають необхідних знань, розумінь і навичок в сфері геронтопедагогіки, спрямованої на соціально-педагогічний супровід осіб поважного віку в напряму задоволення їхніх освітніх, соціокультурних та пізнавальних потреб (Проблеми формування професіонаізму..., 2019: 40).

Остання проблема є вкрай актуальною для вітчизняної практики супроводу людей поважного віку, оскільки стосується питань розвитку нової галузі наукового знання - геронтопедагогіки як теорії освіти й соціокультурного супроводу старших дорослих (людей похилого/поважного віку).

Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності започаткування в Україні підготовки фахівців з геронтопедагогіки, здатних до педагогічного супроводу, підтримки та допомоги людям «третього віку» упродовж здійснення ними навчально-пізнавальної та навчально-професійної діяльності згідно освітніх, соціокультурних та фахових потреб.

Виклад основного матеріалу

Аналіз літератури з питань геронтопедагогіки (освітньої геронтології) засвідчує, що головні завдання освіти людей похилого віку формулюються згідно глобальних процесів економічного та соціального характеру і стосуються будь-якої країни (Adult learning..., 2008). Освіта людей поважного/похилого віку визначається, насамперед, як засіб самореалізації та самоствердження особистості, а також як засіб соціального захисту, адаптації та реадаптації людини в умовах швидких економічних та суспільних перетворень, які вимагають постійного розширення і збагачення системи загальнолюдських і національних цінностей та ідеалів, що, відповідно, може реалізовуватися тільки за умови збереження і розвитку людського потенціалу (Key competencies., 2010).

Геронтопедагогіка як новий напрям наукових розвідок бере свій початок від основних засад андрагогіки як науки про освіту дорослих, які, по-перше, сформулював Д. Дьюї (1939), вважаючи, що контекст навчальної діяльності, який формує старший дорослий, будується на його попередньому досвіді. На погляд вченого, модель навчання дорослих базується на науковому (лабораторному) методі шляхом використання дослідницького процесу, що перевіряє ідеї та наслідки і відображає результати, які дають змогу людям сформувати нові поняття, знання і компетентності.

По-друге, одним із витоків геронтопедагогіки як теорії освіти людей поважного/похилого віку слід також вважати конструктивістську модель навчання дорослих Е. Ліндемана, базовану на постулаті, що зріла людина розширює свої знання на основі індивідуального досвіду та досвіду соціальної взаємодії тобто у процесі навчання через реальні життєві ситуації. Досвід людини вчений визначив джерелом навчання впродовж всього життєвого шляху. Ця модель спрямована на досягнення зрілою людиною не стільки професійних компетентностей, як на навчання заради задоволення, змістовності життя у пізньому віці через отримання унікального, нестандартного досвіду. Тобто навчальна діяльність старших дорослих - складова їхнього соціального досвіду (Knowles, 2005: 124).

По-третє, праця М. Ноулза «The Adult Learner» (1973) стала фактично основоположною не тільки для розвитку андрагогіки, але й геронтопедагогіки, оскільки в ній визначено особливості учня - дорослої людини та принципи навчання дорослих/старших дорослих. Вчений наголосив, що для осіб цього віку важливо усвідомлювати мету навчальної діяльності перед тим, як її розпочати. Крім того, для дорослих характерним є наявність досвіду різної якості (освітнього, професійного, соціального). Тому їхня готовність і прагнення до навчання пов'язані з тими завданнями, які властиві їхнім соціальним ролям на віковому етапі пізньої зрілості (Knowles, 2005: 56). Це зумовлює перевагу проблемно-орієнтованого навчання над предметно-орієнтованим в організації освіти дорослих та старших дорослих. Тобто, доросла людина керується більше внутрішніми мотивами до навчальної діяльності, ніж зовнішніми. Звідси, головне в організації освіти дорослих і старших дорослих - спрямувати людину до повної відповідальності за свою навчальну діяльність (Adult learning..., 2008).

Суттєво, що геронтопедагогіка як новий напрям науково-педагогічного дослідження, враховуючи доробки андрагогіки Е. Ліндемана, М. Ноулза, П. Фрейре, набула розвитку у працях зарубіжних вчених, які розробляли:

- концептуальні засади освіти людей третього і четвертого віку (С. Басс, П. Джарвіс, Р. Гарісон, П. Ласлетт, Д. Петерсон) та освіти дорослих (Б. Брегман, Р. Кафарелла, К. Кросс, М. Ноулз, С. Мерріам;

- моделі геронтологічної освіти, конкретизуючи особливості навчання людей поважного/похилого (М. Браді, Б. Грумбрідж, Д. Джеймс, Г. Маколі, Р. Хіємстр;

- концепції й технології освіти дорослих впродовж життя (Д. Кейт, В. Коль, Е. Мідвінтер, М. Тідмарш, І. Товнсхенд, Д. Трейбіг, Р. Хавігхарст, Д. Харіс, П. Шеа.

Натомість іншим джерелом формування наукової бази геронтопедагогіки як теорії освіти людей поважного/похилого віку постають концептуальні засади соціальної геронтології, яка уможливлює теоретичне обґрунтування навчання старших дорослих як важливого адаптивного і розвивального механізму соціалізації їх особистості у постпенсійному періоді життя. Виокремленню освітньої геронтології як окремої галузі соціальної геронтології й, одночасно, як однієї зі складових геронтопедагогіки, сприяли наступні соціокультурні чинники:

- трансформація підходів до старості, старіння і людей поважного/похилого віку, які заклали базу для формування концепції активного і позитивного старіння;

- обґрунтування потреби навчання старших дорослих як способу їх соціалізації і суспільної інтеграції;

- закріплення на законодавчому рівні права осіб поважного/похилого віку на здобуття вищої освіти, що відповідно, також дало поштовх для нових напрямів теоретичних та емпіричних досліджень у сфері педагогіки старіння і старості;

- визначення дослідницького поля освітньої геронтології, оформлення освіти людей похилого віку в самостійну галузь знань і підсистему соціальної геронтології;

- переосмислення постпенсійної фази життя людини в напрямі позитивного і активного старіння в контексті теорії ціложиттєвого розвитку.

Суттєвим поштовхом до розвитку освіти людей поважного/похилого віку стало обґрунтування в науковій літературі і поширення у суспільстві нового підходу до старості і старіння - як ціложиттєвого процесу, а не завершальної стадії життя людини і як природного ціложиттєвого процесу росту і розвитку кожної людини. Як наслідок, 60-70-ті рр. ХХ століття - час формування нової галузі педагогічної науки - геронтопедагогіки як педагогіки старіння і старості, яка завершує цикл освіти людини у системі розвитку, що відповідає поширюваній тоді ідеї охоплення навчанням усіх поколінь. Саме таке розуміння освіти упродовж життя обгрунтовано у працях В. Бахмана та Д. Баттерсбі, які у статті «Від андрагогіки до герагогіки» визначили предметом цієї нової галузі знань процес людського розвитку через навчання старших і людей похилого віку: «... навчання і освіта людей у похилому віці може проявляти форму інтелектуальної стимуляції або розумового тренування, затримуючи таким чином процес старечого слабоумства, а також сприятиме реалізації «повного потенціалу розвитку людини» (Knowles, 2005: 28). Згодом було визначено п'ять навчальних потреб «старших дорослих»: потреба подолання труднощів, потреба впливу, потреба експресивна, контрибутивна і трансцендентна, які слід задовольнити впродовж освіти людей похилого віку як невід'ємної умови успішного старіння. навчальний професійний фахівець геронтопедагогіка

Вагомим кроком у формуванні теоретичних засад геронтопедагогіки як теорії освіти людей похилого віку було заснування у 1976 р. у США окремого академічного видання «Освітня геронтологія» (Educational Gerontology»), яке стало однією з головних платформ оприлюднення результатів наукових досліджень і розвитку наукового дискурсу у сфері освіти людей похилого віку, що, відповідно, також вплинуло на виокремлення геронтопедагогіки у самостійну галузь науки - складову системи безперервної освіти. Зокрема, американський вчений Г. Муді визначив філософські передумови освітньої геронтології і чинники, що детермінують освіту у пізньому віці, серед яких наступні:

- відхилення - попереднє заперечення потреби освітніх можливостей людей похилого віку;

- адаптація - освіта спрямована на усунення «безцільності після пенсійного життя»;

- асиміляція - включення, залучення людей похилого віку в існуючі освітні програми;

- самоактуалізація - навчальна діяльність для старших може стати «часом усвідомленого розвитку» (Knowles, 2005: 232).

У 80-ті роки ХХ століття виникло кілька підходів до визначення освітньої геронтології і предмета геронтопедагогіки. Найбільш виразною була спроба Д. Петерсона, який детермінував геронтопедагогіку як «галузь вищої освіти і практики, що розвивається як співробітництво освіти дорослих і соціальної геронтології» (Knowles, 2005: 134). Дещо пізніше Д. Петерсон додав, що ця дисципліна охоплює у своєму діапазоні навчання старіючих людей, осіб похилого віку, а також навчання фахівців у галузі проблем старіння. Очевидно, така думка виникла з розуміння необхідності організації і забезпечення формальної і неформальної освіти людей похилого віку на державному рівні, оскільки було усвідомлено, що для старших дорослих навчання - не мета, а засіб вирішення життєвих проблем.

Через це у наукових дослідженнях з освітньої геронтології цього періоду можна виокремити такі тематичні напрями: взаємозв'язки поколінь і перспективи соціальних змін (В. Бенгстон, Н. Катлер, Р. Лафер); проблеми соціалізації людей похилого віку в контексті ціложиттєвої освіти (Д. Ковгілл, Л. Холмс, С. Мур, І. Росов; модернізація і статус осіб похилого віку (П. Раган Д. Довд ); культура, етнічність і політика для людей похилого віку (Д. Трела, Д. Соколовський), у яких обґрунтовуються зміни підходів до старіння, старості і людей похилого віку, переорієнтації державної політики у сфері соціального захисту старших дорослих - від так званої «ізоляції та утримання», які виникали внаслідок зниження продуктивності і зміни соціальних ролей осіб похилого віку, до визнання цієї вікової групи активною частиною суспільства та забезпечення їй умов для позитивного й активного старіння. В науковому обігу геронтопедагогіки закріплюється поняття «старший дорослий» («older learner») як об'єкт і суб'єкт навчання у пізньому віці, розпочинається пошук оптимальних форм освітньої діяльності осіб поважного/похилого віку. Основна увага наукових дискусій зосереджувалася на вирішенні проблем соціалізації пенсіонерів через залучення їх до різних видів діяльності, зокрема й навчальної, а також функціонування пенсійних спільнот.

Зауважимо, що у сучасних вчених, які досліджують проблеми геронтопедагогіки та освіти дорослих, існує консенсус щодо зміщення акцентів у соціальному кліматі розвинених країн: від молодіжно-орієнтованого суспільства до суспільства, орієнтованого на зрілу людину (Adult learning..., 2008), оскільки саме вікова категорія старших дорослих, будучи більш освіченою, соціально активною, матеріально та фінансово забезпеченою, суттєво впливає на траєкторію розвитку сучасного суспільства. Такий «демографічний зсув» спричинив особливі виклики в освітній сфері, зокрема в питанні освіти дорослих і старших дорослих. Однак вчені акцентують і на активному залученні самих людей до планування, організації та здійснення освітнього процесу для своєї вікової групи (Key competencies., 2010: 25). Зумовлено це тим, що дорослі, зокрема старші дорослі, в навчальному процесі вирізняються своїм досвідом (життєвим, соціальним і професійним), вищою здатністю до критичного мислення, спрямованістю на вирішення проблеми та швидшою адаптацією до умов життя. Власне згадані здатності старших дорослих зумовлюють більш критичний підхід до навчання, що вирізняє його від контентного навчання (Knowles, 2005: 63).

З огляду на нові виклики та тенденції розвитку сучасного суспільства, орієнтованого на зрілу людину, очевидно, що в наступний час в сфері вітчизняної університетської педагогічної освіти відсутній напрямок підготовки високоосвічених фахівців, здатних і готових до організації, педагогічної підтримки й дидактико-методичного супроводу освіти дорослих, а також освіти людей поважного/похилого віку, яким була б властива адрагогічна й геронтопедагогічна компетентність, толерантність і майстерність. Враховуючи цю прогалину, під час ліцензування та акредитації освітньої програми для здобувачів другого - магістерського рівня вищої освіти зі спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» на базі кафедри педагогіки ОНУ ім. І.І. Мечникова, в 2019 р. було ініційовано розробку відповідного профілю «Андрагогіка та освітня геронтологія».

Під спеціальністю 011 «Освітні, педагогічні науки» другого (магістерського) рівня вищої освіти розуміється система навчальних, науково-дослідних та практичних заходів, спрямованих на пізнання, засвоєння і практичне використання здобувачами вищої освіти ІІІ-IV рівнів акредитації основних закономірностей сучасної психолого-педагогічної науки, яка віддзеркалює специфіку організації освітньо-наукового та розвивально-виховного процесів у закладах вищої освіти, особливості здійснення науково-педагогічної діяльності викладача вищої школи, а також його професійних функцій з педагогічного проектування й конструювання, оцінювання й моніторингу якості освіти, педагогічного керування, контролю і тестування освітніх досягнень особистості, психолого-педагогічної діагностики та управління якістю освітніх послуг.

Мета освітньої програми підготовки магістрів за спеціальністю 011 «Освітні, педагогічні науки», вперше на Півдні України проліцензованої кафедрою педагогіки ОНУ ім. І.І. Мечникова в 2017 р., яка з початку нового століття розробляє науково-дослідні проблеми «Дослідження професіоналізму особистості і діяльності майбутніх фахівців в умовах євроінтеграції», «Університетська педагогічна освіта: історія, теорія та перспективи розвитку», «Освіта дорослих в Україні та світі» полягає у формуванні:

- висококваліфікованих та конкурентоспроможних науково-педагогічних кадрів, професійно і особистісно зорієнтованих на плідну працю в освітньо-науковому середовищі вищого навчального закладу, які всебічно поінформовані в галузі актуальних проблем педагогічної науки та сучасних концепцій навчання й виховання здобувачів вищої освіти, володіють сучасними методами аналізу та проектування здоров'язбережувального освітнього середовища вищого навчального закладу та способами впровадження нових педагогічних систем та інноваційно-педагогічних технологій, оптимально застосовуючи навички науково-дослідницької роботи та засоби сучасних інформаційно-комунікативних технологій для вдосконалення форм і методів навчальної, виховної, організаційно-педагогічної, науково-методичної, просвітницько-культурологічної та професійно-педагогічної діяльності;

- нового типу професійно-педагогічних кадрів, зорієнтованих на активну аналітико-моніторингову, проектно-маркетингову, психодіагностичну й організаційно-управлінську діяльність, як в освітньому середовищі сучасного навчального закладу, так і в центрах зовнішнього незалежного тестування й оцінювання, які всебічно поінформовані в галузі актуальних проблем менеджменту й моніторингу якості освіти, сучасної дидактики, нових освітніх та інформаційних технологій, математичної статистики, когнітивної психології, педагогічної тестології та сучасних методів освітніх вимірювань, володіють сучасними методами аналізу, оцінювання та проектування здоров'язбережувального освітнього середовища, а також способами прийняття організаційно-педагогічних рішень щодо реалізації загальних функцій тестування та моніторингу якості освіти, проведення моніторингових досліджень у межах своєї компетенції.

Основні завдання підготовки магістрів за спеціальністю 011 «Освітні, педагогічні науки», з присвоєнням кваліфікації «Викладач університету та закладу вищої освіти», полягають в тому, щоб:

- поглибити професійно-педагогічну та дидактико-методичну підготовку майбутніх викладачів вищих навчальних закладів з метою отримання ними системно структурованих теоретичних знань із історії розвитку української та зарубіжної систем вищої освіти, сучасних дидактичних систем і нових педагогічних технологій, сутності та видів виховання студентської молоді, модернізації та моделювання професійної освіти фахівців, педагогічної інноватики, педагогічної майстерності та артистизму, педагогічного менеджменту й методики вузівського викладання;

- озброїти випускників практичними вміннями й ефективними способами педагогічного проектування й конструювання, планування, організації, корекції та контролю якості освітнього й виховного процесів у вищому навчальному закладі;

- створити сприятливі умови для практичного застосування випускниками отриманих науково-педагогічних знань у професійній діяльності викладача вищої школи, зокрема під час виконання ним функцій навчальної, психо-діагностичної, контрольно-оцінювальної, моніторингової, науково-методичної, науково-дослідницької та організаційно-виховної діяльності (Чинники акуталізації..., 2019: 51).

Висновки

Магістерська підготовка за спеціальністю 011 «Освітні, педагогічні науки», спрямована на підготовку нового покоління науково-педагогічних кадрів, дає старт новим можливостям, професійному успіху й кар'єрному зросту здобувачів вищої, зокрема вищої професійно-педагогічної освіти, тому що ХХІ століття - це час безперервної освіти («long life education»). Через це значно зростає престиж професії геропедагога як коуча (на великих фірмах впроваджується «coaching» - наставництво), як організатора освітньо-розвивального середовища закладів постдипломної освіти, як професіонала із психолого-педагогічного супроводу та підтримки людей поважного віку, який повинен володіти професійними ролями консультанта, тренера, едвайзера, коуча, ментора, модератора, фасилітатора, т'ютора, місіонера.

Джерела і література

1. Про затвердження галузевої Концепції розвитку неперервної педагогічної освіти: Наказ Міністерства освіти і науки України від 12 жовтня 2018 року №1103.

2. Указ Президента України №344/2013 від 25 червня 2013 року «Про національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року».

3. Проблеми формування професіоналізму особистості та діяльності майбутнього фахівця в контексті вимог євроінтеграції: монографія / наук. ред. О.С. Цокур. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова. 2019. 150 с.

4. Університетська педагогічна освіта: історія, теорія і перспективи розвитку в умовах глобалізації: кол. монографія /під. ред. О.С. Цокур. Одеса: ФОП Бондаренко О.М. 2018. 120 с.

5. Чинники актуалізації проблеми освіти дорослих в Україні та світі в умовах розвитку інформаційного суспільства: Збірник матеріалів 74-ї звітної наукової конференції, присвяченої 155 річчю ОНУ імені І.І. Мечникова, 60-річчю факультету РГФ та 60-річчю кафедри педагогіки / За ред. проф. О.С. Цокур. Одеса: ВМВ, 2019. 156 с.

6. Adult leaning professions in Europe, a study on current situation, trends and issues: Research voor Beleid: final report. Brussels: European Commission, 2008. 157 р.

7. Key competencies for adult learning professionals, contribution to the development of a reference framework of key competences for adult learning professionals: Research voor Beleid: final report. Brussels: European Commission, 2010. 157 р.

8. Knowles M.S., Holton III, E.E., Swanson R.A. The Adult Learner: The Definitive Classic in Adult Education and Human Resource Development. 6th edition. London, New York: ELSEVIER Butterworth Heinemann, 2005. 378 p.

9. Pedagogical Constitution of Europe. 2015.

References

1. Adult leaning professions in Europe, a study on current situation, trends and issues: Research voor Beleid: final report. (2008). Brussels: European Commission. 157 р. [in Englisn].

2. Chynnyky aktualizatsiyi problemy osvity doroslykh v Ukrayini ta sviti v umovakh rozvytku informatsiynoho suspil'stva:Zbirnyk materialiv 74-yi zvitnoyi naukovoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi 155 richchyu ONU imeni I.I. Mechnykova, 60-richchyu fakul'tetu RHF ta 60-richchyu kafedry pedahohiky. (2019). Za red. prof. O.S. Tsokur. Odesa: VMV. 156 p. [in Ukrainian].

3. Key competencies for adult learning professionals, contribution to the development of a reference framework of key competences for adult learning professionals: Research voor Beleid: final report. (2010). Brussels: European Commission. 157 р. [in Englisn].

4. Knowles, M.S., Holton III, E.E., Swanson, R.A. (2005). The Adult Learner: The Definitive Classic in Adult Education and Human Resource Development. 6th edition. London, New York: ELSEVIER Butterworth Heinemann. 378 p.

5. Pedagogical Constitution of Europe. (2015). [in Englisn].

6. Pro zatverdzhennya haluzevoyi Kontseptsiyi rozvytku neperervnoyi pedahohichnoyi osvity: Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrayiny vid 12 zhovtnya 2018 roku №1103. (2018). [in Ukrainian].

7. Problemy formuvannya profesionalizmu osobystosti ta diyal'nosti maybutn'oho fakhivtsya v konteksti vymoh yevrointehratsiyi: monohrafiya (2019). Nauk. red. O. S. Tsokur. Odesa: ONU im. I.I. Mechnykova. 150 p. [in Ukrainian].

8. Ukaz Prezydenta Ukrayiny №344/2013 vid 25 chervnya 2013 roku «Pro natsional'nu stratehiyu rozvytku osvity v Ukrayini na period do 2021 roku».

9. Universytets'ka pedahohichna osvita: istoriya, teoriya i perspektyvy rozvytku v umovakh hlobalizatsiyi: kol. Monohrafiya. (2018). Pid. red. O.S. Tsokur. Odesa: FOP Bondarenko O.M. 120 p. [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru