Формування наукового світогляду підростаючого покоління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування наукового світогляду підростаючого покоління

Вікторія Звєкова, кандидат педагогічних наук, доцент, Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Анотація

У статті розглянуто психолого-педагогічні умови формування світогляду підростаючого покоління в інноваційному просторі. Визначено вплив навчально-виховного процесу на формування наукового світогляду особистості початкової ланки. Проблема формування світогляду молодших школярів визначається автором в різних напрямах: філософському, педагогічному, психологічному. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення особистості до досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою духовного розвитку особистості.

Дослідником визначено поняття особливості світогляду учнів молодшої школи, вивчено процес сприйняття та умови ефективного розвитку дитини, любові до народної творчості, співу, естетичного виховання. Однією з провідних цілей освіти завжди виступало і повинно залишатися формування наукового світогляду підростаючого покоління. Сьогодні проведення подібних досліджень може базуватися на серйозній теоретичній і емпіричній науковій базі, закладеній представниками різних наук. У вітчизняні роки вивчення проблеми становлення марксистського світогляду було центральною тематикою філософії, соціально-політичних наук і, безсумнівно, психології та педагогіки.

Ключові слова: особистість, світогляд, гармонійний розвиток, інноваційний простір, молодший вік, виховний процес.

Abstract

Formation of the scientific world of the young generation

Viktoria Zvyekova, PhD of Pedagogical Science, Associate Professor Izmail State University of Humanities

Key words: personality, worldview, harmonious development, innovation space, younger age, educational process.

науковий світогляд школяр виховання

Актуальність теми

Становлення демократичного суспільства, яке будує сьогодні Україна, і пов'язані з цим процесм його оновлення, поступово охоплюють усі сторони соціального буття. Отже, формування наукового світогляду учнів підтверджується і рядом об'єктивно існуючих протиріч між: потребою суспільства в залученні учнів до основ наукового пізнання і нездатністю сучасної школи задовольнити цю потребу досить ефективно; наявністю реальних можливостей навчально-виховного процесу у формуванні наукового світогляду майбутніх фахівців та не розробленими педагогічними умовами їх реалізації.

Мета - на підставі обгрунтування методологічних основ досліджуванної проблеми теоретично обгрунтувати педагогічні умови формування світогляду підростаючого покоління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Огляд наукових досліджень та публікацій із зазначеної проблематики за останні роки, дозволяє констатувати, що філософи і вчені розглядали поняття світогляду, його значення в житті людини, суспільства (Платон, Аристотель, Декарт, Кант Гегель, Спіноза та інші); її роль і місце в історії, науці (І. Вернадський, М. Хайдеггер, Е. Фром та інші). Проблему формування наукового світогляду особистості, наукової картини світу, методології пізнання досліджували філософи П. Алексєєв, В. Андрущенко, В. Архипкін, Л. Губерський, І. Добронравова, С. Кириленко, І. Лакатос, Г. Платонов, А. Спіркін та ін. Формування наукового світогляду учнів було предметом досліджень вчених О. Бугаєва, М. Головко, С. Гончаренко, Л. Зоріної, К. Капіци, Н. Кічук, М. Мартинюк, В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, А.І. Мішенко, Е.Н. Шиянов та інші.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасній науковій літературі відсутнє однакове визначення терміна «світогляд». Існує безліч визначень і тлумачень даної категорії, які істотно різняться. Ряд авторів не дають визначення використовуваного терміна. В результаті виявляється, що термін «світогляд» виступає як синонім різних дефініцій, що характеризують духовні сторони людства і конкретної людини. Наявність великого числа визначень світогляду свідчить про багатогранність явища, що відбивається цим поняттям; існування глибокої дослідницької проблеми; малої вивченості характеризується феномена; про актуальність вивчення в суспільстві XXI століття зазначеної сторони духовного життя людства і окремої людини. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення особистості до досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою духовного розвитку особистості.

Процес формування навчальних умінь є тривалим і, як правило, займає не один рік, а багато з цих умінь формуються і вдосконалюються протягом усього життя людини.

Наукові знання виступають як частина, сторона, підтвердження діалектичного погляду на світ. Розглядаючи науковий світогляд як спосіб осмислення, розуміння і оцінки об'єктивної реальності, ми виявляємо, що він являє собою зв'язок між різними знаннями, ідеями, поняттями, що утворюють певну наукову картину світу. В якості елементів цієї системи виступають погляди, уявлення, принципи, спрямовані на з'ясування ставлення людини до світу, на визначення людиною свого місця в навколишньому її соціальному і природному середовищі. Але навколишня людину дійсність надзвичайно різноманітна, як різноманітні і ті відносини, в яких людина знаходиться зі світом. І оскільки в своїй практичній і пізнавальній діяльності людина співвідносить себе з якоюсь певною стороною дійсності, світ виступає перед нею як би в різних своїх проекціях. Відповідно до цього і сама людина, як би проектуючи себе на різні сторони світу, виділяє або розрізняє в собі якісно певні сторони, пізнає себе в різних аспектах (Бортник, 2012: 78).

Спираючись на філософські, естетичні концепції, різні наукові дослідження світогляду особистості в гуманітарних науках, педагогіка та психологія розглядають проблему світогляду з практичної точки зору, аналізуючи форми, методи і шляхи його формування у навчально-виховному процесі. Цей феномен існував набагато раніше, ніж з'явився сам термін, який виник трохи більше трьох століть тому. На думку деяких дослідників «він не має ні грецьких, ні латинських коренів» (Сергєєв, 1996: 69).

На думку В.В. Бібіхіна «є докази, що термін виникає в Німеччині. Саме в німецькій мові в XVII ст. вперше в зафіксовані слова Weltbetrachtung - «розгляд світу», і Weltbeschauung - «споглядання світу», як nomina actionis, дії розглядання світу в сенсі сучасного відстороненого спостереження явищ. Потім, в кінці XVIII століття з'являється термін «Weltanschauung», звідки він поширюється в інші мови, наприклад, в українську - «світогляд», Англійська - «world-view» або «world-outlook» та ін.» (Велика енциклопедія, 2006: 41).

Цей же вчений стверджує, що «...першим ввів у філософський побут поняття «світогляд» І. Кант, який для цього поняття застосував термін Welt-beschauung, «світогляд», в сенсі розглядання чуттєвого світу і складання уявлення про нього. Таким чином, згідно І. Канту, світогляд - «це сукупність уявлень, які мають характер знань про світ, що формуються дослідним шляхом, і, з іншого боку, воно є знанням про цілий світ, яке дано вже людині як особлива здатність» (Енгельс, 2011: 42).

Інакше підходив до світогляду Г. Фіхте, який писав, що «...головною проблемою, розв'язуваної світоглядом, є призначення людини взагалі і те, якими засобами він може вірніше всього його досягти. Таким призначенням він визнавав не знання саме по собі, але діяння, кмітливе цьому знанню» (Бібіхін, 2005: 36).

А Ф.В. Шеллінг світоглядом називав «...загальний тип споглядання універсуму». Таким спогляданням він вважав «... міфологію, що стала основою філософії і мистецтва» (Шеллінг, 2017: 43).

Автори історії філософії пишуть: «Гегель стверджував, що в основі дійсності лежить «світовий розум», «абсолютна ідея» або «світовий Дух». За його теорією, трьома етапами прояву і розвитку Абсолютного духу є Мистецтво, Релігія і філософія, вони також виступають трьома формами світоглядів» (Спіркін, 2008).

Типи світогляду були виділені Ф. Енгельсом, який, зокрема, писав: «...в історичних типах світогляду - міфологічному і античному, філософському і релігійному, гуманістичному і природничо-науковому, відбилася специфіка усвідомлення людиною власної духовної сутності на різних етапах свого соціально-історичного розвитку» (Енгельс, 2011: 39).

Своїм завданням позитивісти оголосили впорядкування пізнавального досвіду і критикували діалектичне розуміння природи світогляду.

У філософії кінця XIX-початку XX століття об'єктом вивчення стає людина в її суб'єктивному «переживанні» світу, а не навколишній світ (матеріальний і соціальний) як такий і його об'єктивні закони.

Термін «світогляд» набув нового змісту, воно стало визначатися як єдність поглядів, ідеалів, устремлінь до гармонійного впорядкування суб'єктивного «переживання світу». В. Дільтей писав: «основою для розуміння світогляду став внутрішній світ людини. Останній корінь світогляду-це життя» (Дільтей, 2012: 96).

Новоєвропейський підхід до світогляду охарактеризуємо на прикладі поглядів Хайдеггера. Філософ стверджує, що поява слова «світогляд» як позначення позиції людини посеред сущого свідчить про те, як рішуче світ став картиною, коли людина в якості суб'єкта підняла власне життя до командного положення загальної точки відліку. Це означає: суще вважається сущим остільки і в такій мірі, в якій воно залучено в це життя і співвіднесено з нею, тобто переживається і стає переживанням».

Підходи західних вчених до світогляду можуть бути розділені на дві течії. В одній течії вченими увага приділяється об'єктивним, надсуб'єктним аспектам осягнення буття, прихильники іншої течії вивчають суб'єктні особистісні аспекти світогляду.

Загальне усвідомлення світу до кінця XIX століття визначалося церквою. Вперше термін «світоглядання» (практично синонімічний терміну «світогляд») з'являється в «тлумачному словнику» Володимира Даля 1881 р. У словнику поняття трактується так: «розумове споглядання світу світів, Всесвіту». Це дозволяє широко розуміти дану категорію.

Однією з перших, що розглядають категорію «світогляд», стала стаття в «Великій енциклопедії» 1896 р. У ній світогляд виступає, по-перше, як «сукупність поглядів на сутність і значення Всесвіту, включаючи сюди і людство» (Велика енциклопедія, 2006: 150). По-друге, «під світоглядом мається на увазі погляд тільки на людину, тобто вся сума поглядів на походження, сутність і призначення людини, на її інстинкти і загальний напрямок, а так само на кінцеву мету історичного життя» (Велика енциклопедія, 2006: 15о).

Проблеми світогляду ґрунтовно обговорюються у творчості філософів Срібного століття, особливо в роботах П.А. Флоренського, в яких переважно вживав поняття «світорозуміння» (Флоренський, 2009: 441).

Важливим етапом вивчення світогляду у вітчизняній філософії стали 50-70-ті роки XX століття. «У вітчизняній філософії найбільш поширеною і офіційно підтримуваною була класифікація світоглядів на ідеалістичний і матеріалістичний типи, відповідні прийнятому поділу філософських напрямків на два основних, по-своєму відповідали на корінні питання філософії. Тому автори виділяли «матеріалістичний» і «ідеалістичний» (Спіркін, 2008: 78), «марксистський» і «ідеалістичний, буржуазний» світогляд або «науково-матеріалістичний світогляд» і «антинаукову ідеалістичну філософію».

Інший підхід виражений у такому визначенні світогляду «...система поглядів на об'єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до навколишньої її дійсності і самому собі, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації».

Істотним в осмисленні світогляду філософами є розуміння його як сукупності внутрішньої діяльності по «інтеріоризації уявлень про світ» і зовнішньої діяльності, спрямованої у зовні, покликаної пізнавати і перетворювати світ відповідно до особистими уявленнями, переконаннями.

«Світогляд - сукупність принципів, поглядів і переконань, що визначають ставлення до дійсності»; «система поглядів, поглядів на природу і суспільство» (Михайлова, 2009: 102); «система уявлень про світ і місце в ньому людини, про ставлення людини до навколишньої дійсності і до самого себе, а також зумовлені цими уявленнями основні життєві позиції і установки людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації; спосіб духовно-практичного відношення до дійсності; не тільки зміст, а й спосіб усвідомлення дійсності, а також принципи життя, що визначають характер діяльності».

Принципово важливо, що до кінця XX століття питання світоглядної підготовки майбутнього вчителя в якості спеціальної теми дослідження не вивчалися.

В.А. Сластенін, І.Ф. Ісаєв, А.І. Мішенко, Е.Н. Шиянов поняття світогляд розглядають як одну з провідних складових базової культури особистості: «світогляд являє собою цілісну систему наукових, філософських, соціально-політичних, моральних, естетичних поглядів на світ (на природу, суспільство, мислення)» (Сластенін, 2010: 76). Аналізуючи сутність поняття «світогляд», дослідники відзначають, що науковий світогляд втілює в собі досягнення світової цивілізації, озброює особистість науковою картиною світу як системним відображенням найбільш істотних сторін буття і мислення, природи і суспільства.

Розглядаючи науковий світогляд в ролі способу осмислення і оцінювання існуючої реальності вчені підкреслюють, що світогляд являє собою зв'язок між різними знаннями, ідеями, поняттями, які і утворюють певну наукову картину світу: «у світогляді проявляється єдність зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного. Суб'єктивна сторона світогляду полягає в тому, що у людини формується не тільки цілісний погляд на світ, а й узагальнене уявлення про самого себе, що складається в розумінні і переживанні свого «Я», своєї індивідуальності, своєї особистості» (Сластенін, 2010: 76).

Н.Д. Нікандров розглядає поняття світогляд в широкому соціокультурному контексті, що дуже важливо для нашого дослідження. Пов'язуючи проблему світогляду з поняттям культури соціалізації, освіти і виховання, він стверджує, що на сучасному етапі розвитку освіти важливо подивитися на те, як виникло таке співвідношення - освіта і культура.

Всім очевидний факт безпосереднього зв'язку соціально-політичних, економічних умов життєдіяльності суспільства і особливостей феномена світогляду, а також специфіки його формування у молодих людей, що змінилися.

На думку Н.В. Кічук, ядром творчого потенціалу особистості виступає духовність у силу того, що вона ґрунтується на домінуванні певної системи духовних цінностей і відображає світосприймання особистості (Кічук, 1993; Олексюк, Ткач, 2004).

Однак торкнулися всі сторони життєдіяльності суспільства соціальні зміни кінця XX-початку XXI в, в тому числі, затвердження нових цінностей, перетворення системи освіти в провідний фактор становлення світогляду особистості не привели до доказу унікальності діяльності вчителя з розвитку світогляду. Не з'явилося проривних робіт з підготовки вчителя, здатного в нових мінливих умовах суспільства сталого розвитку формувати у себе, а потім у школярів принципово новий еволюційний світогляд.

Розгляд різних підходів до можливостей ефективного формування компонентів світогляду дозволив виявити теоретичні основи сучасних поглядів на розвиток світогляду.

Показово, що представники філософської науки, досить активно вивчали феномен світогляду в кінці 90-х XX століття і на початку століття XXI вкрай рідко зверталися до даної проблематики.

Таким чином, говорити про інтерес філософів до сьогоднішніх світоглядних проблем і, тим більше, про будь-яких «проривних» підходах не доводиться.

Перейдемо до короткої порівняльної характеристики понятійного апарату, аналізу пропонованих технологій формування і розвитку світогляду, загальних для нашого підходу і рецензованих робіт.

Проведений аналіз досліджень за останні 20 років показав, що тема формування світогляду у школярів знайшла в них своє місце. Але основним недоліком стала відсутність концептуальних підходів, системного теоретико-методологічного узагальнення. Найчастіше ми маємо справу з досить глибоким узагальненням досвіду розвитку професійно-педагогічного світогляду майбутнього вчителя з використанням різних технологій навчання, на матеріалі дисциплін різного циклу, або в позаурочній діяльності тощо. Переважання таких робіт призвело до закономірного відставання емпіричних даних від розробки концептуальних методологічних узагальнень.

Крім цього, автори вільно чи мимоволі йшли від характеристики і пошуку нових світоглядних орієнтирів молодого суспільства. У жодних робіт не показано, наскільки трагічно вплинув на світоглядні позиції громадян і особливо молоді процес «деідеологізації», «деполітизації» і «департизації», проголошений на початку 90-х років XX століття. Не охарактеризовано негативне «заповнення ідеологічної ніші» та його вплив на молодь.

В даний час світоглядний принцип не отримав подальшого розвитку в науково- практичній педагогічній діяльності (через відсутність загальнонаціональних базових цінностей та ідеалів), тому поліпшення якості освіти багато вчених і педагоги-практики пов'язують зі зміною його загальної спрямованості на особистість учня. Перехід до особистісно орієнтованої парадигми освіти (Е.В. Бондаревська, В.В. Сєріков, І.С. Якиманська та ін.) передбачає вдосконалення процесу підготовки майбутніх вчителів, орієнтування його на глибоке внутрішнє осмислення отриманих психолого-педагогічних знань, перетворення їх у свої особистісні ціннісні переконання відповідно до індивідуального професійно-педагогічного світогляду. В умовах сучасної педагогічної дійсності світогляд набуло нового змісту, а його дослідження стало ще більш актуальним (Бондаревський, 2006).

Л.П. Реутовій вдалося на основі змістовних ліній: методологічної, психологічної, дидактико-методичної визначити поняття «професійний світогляд», «педагогічний світогляд», «професійно-педагогічний світогляд»; виявити психолого-педагогічні умови формування та розвитку професійного світогляду вчителя початкових класів; теоретично обґрунтовано комплекс діагностичних технологій тощо (Реутова, 2006: 120).

Аналіз основних психолого-педагогічних підходів показав, що світогляд - це діяльність по здійсненню зовнішнього і внутрішнього соціального орієнтування. Внутрішній спосіб орієнтування - використання рефлексії для супідрядності мотивів і діяльностей, ієрархізації цінностей, переконань, формуванню особистісного сенсу для засвоюваних соціальних норм і цінностей. Зовнішній спосіб орієнтування - побудова моделі взаємодії з навколишнім світом, з іншими людьми, а також вибір поведінки.

Висновки

Все сказане підводить нас до визначення еволюційного світогляду як професійно значущої соціально-психологічної характеристики особистості, що узагальнює її знання і погляди на сталий розвиток як пріоритетну мету людства; на сутність поточних світових проблем і прорахунки історичного минулого, а також виявляється в переконаннях, тобто виборі мотивів для ефективної діяльності з подолання проблем без шкоди для природи, людства і окремої людини.

Для вироблення у дітей світоглядних поглядів дуже важлива позиція педагога. Він повинен сам мати переконання, жити відповідно до них, вміти говорити про них з учнями, не нав'язуючи їх і одночасно не відмовляючись від них з кон'юнктурних міркувань. Можна вважати, що у вітчизняній школі вчитель традиційно виступає як носій певних норм, ідеалів і світоглядних позицій (Бібіхін, 2005: 78).

Таким чином, актуальність формування наукового світогляду в учнів початкової школи визначається сьогодні, перш за все, масштабом зміни нашого суспільства на всіх рівнях, що вимагає перебудови свідомості.

Джерела і література

1. Бібіхін В.В. Мир. К, 2005. 160 с.

2. Бондаревський В.Б. Виховання інтересу до знань і потреби до самоосвіти. К., 2006. 234 с.

3. Бортник А.Ф. Педагогічні основи формування наукового світогляду учнів. К. 2012. 186 с.

4. Велика енциклопедія. Словник загальнодоступних відомостей з усіх знань / под. ред. С.І. Южакова. 13-й том. Л., 2006. 470 с.

5. Дільтей В. Типи світогляду і виявлення їх у метафізичних системах. Нові ідеї філософії. К., 2012. С. 165.

6. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії. К.: Академія, 2011. 71 с.

7. Історія філософії в короткому викладі. М., 2004. 171 с.

8. Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя в процесі вузівської професійної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки». Київ, 1993. 31 с.

9. Михайлова Т.П. Формування світогляду школярів на уроках художньо-естетичного циклу. К.: Академія, 2009. 146 с.

10. Олексюк О.М., Ткач М.М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва: навч. посіб. К.: Знання України, 2004. 264 с.

11. Реутова Л.П. Система формування та розвитку професійно-педагогічного світогляду вчителя. К., 2006. 398 с.

12. Сергєєв, К.А. Філософія Канта і Новоєвропейська метафізична позиція. Трактат. 1996. 130 с.

13. Сластенін В.А., Ісаєв І.Ф. Педагогіка. Навчальний посібник. М.: Школа-Прес, 2010. 280 с.

14. Спіркін А.Г. Основи філософії: Навч. посібник для вузів. К.: Академія, 2008. 273 с.

15. Флоренський П.А. Культурно-історичне місце і передумови християнського світорозуміння. В 4 т. Т. З. (2). К.: Думка, 2009. С. 441-442.

16. Шеллінг Ф. Філософія мистецтва. 2017. Л. 495 с.

References

1. Bibikhin V.V. (2005). Mir. K, 160 p. [in Ukrainian].

2. Bondarevskiy V.B. (2006).Vykhovannya interesu do znan' i potreby do samoosvity. [Education of interest in knowledge and the need for self-education]. K. 234 p. [in Ukrainian].

3. Bortnik A.F. (2012). Pedahohichni osnovy formuvannya naukovoho svitohlyadu uchniv. [Pedagogical foundations of students' scientific worldview]. K. 186 p. [in Ukrainian].

4. Bol'shaya entsiklopediya. (2006). Glossariy obshchedostupnoy informatsii iz obshcheizvestnykh istochnikov. [The Great Encyclopedia. Dictionary of publicly available information on all knowledge] pod . izd. SI. Yuzhakov. Tom 13. L. 470 p. [in Russian].

5. Dil'tey V. (2012) Tipy svetosozertsaniya i ikh proyavleniya v metafizicheskikh sistemakh. [Types of worldview and their identification in metaphysical systems. New ideas of philosophy]. Novyye ideifilosofii. K. 165 p. [in Ukrainian].

6. Engel's F. (2011). Lyudvig Feyyerbakh i konets klassicheskoy nemetskoy filosofii. [Ludwig Feuerbach and the end of classical German philosophy]. K.: Akademiya. 71 p. [in Ukrainian].

7. Istoriya filosofii v kratkom izdanii. (2004). [History of philosophy in summary]. M. 171 p. [in Russian].

8. Kichuk N.V. (1993). Formirovaniye tvorcheskikh kachestv pedagoga v protsesse vuzovskoy professional'noy podgotovki [Formation of the creative personality of the teacher in the process of university professional training: author's ref. dis. for science. degree of Dr. ped. Science: special.]: Avtoref. dis. radi nauki. shag d-r ped. nauk: spets. 13.00.01 «Teoriya i istoriya pedagogiki». Kiyev. 31 p. [in Ukrainian].

9. Mykhaylova T.P. (2009). Formuvannya svitohlyadu shkolyariv na urokakh khudozhn'o-estetychnoho tsyklu. [Formation of students' worldview in the lessons of artistic and aesthetic cycle]. K.: Akademiya. 146 p. [in Ukrainian].

10. Oleksyuk O.M., Tkach M.M. (2004). Pedahohika dukhovnoho potentsialu osobystosti: sfera muzychnoho mystetstva: [Pedagogy of spiritual potential of the individual: the sphere of musical art] navch. posib. K.: Znannya Ukrayiny. 264 p. [in Ukrainian].

11. Reutova L.P. (2006). Systema formuvannya ta rozvytku profesiyno-pedahohichnoho svitohlyadu vchytelya. [The system of formation and development of professional and pedagogical worldview of a teacher]. K., 398 p. [in Ukrainian].

12. Serhyeyev K.A. (1996) Filosofiya Kanta i Novoyevropeys'ka metafizychna pozytsiya. Traktat. [Kant's philosophy and the New European metaphysical position. Treatise.] 130 p. [in Russian].

13. Slastenin V.A., Isayev I.F. (2010). Pedahohika. [Pedagogy]. Navchal'nyy posibnyk. M.: Shkola-Pres, 280 p. [in Russian].

14. Spirkin A.H. (2008). Osnovy filosofiyi: [Fundamentals of Philosophy]. Navch. posibnyk dlya vuziv. K.: Akademiya, 273 p. [in Ukrainian].

15. Florens'kyy P.A. (2009). Kul'turno-istorychne mistse i peredumovy khrystyyans'koho svitorozuminnya. [Cultural and historical place and prerequisites of the Christian worldview]. V 4 t. T. Z. (2). K. : Dumka. P. 441-442. [in Ukrainian].

16. Shellinh F. (2017). Filosofiya mystetstva. [Philosophy of Art]. L. 495 p. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru