Світоглядно-формуючі орієнтири філософії природи в теорії та практиці навчання майбутніх аграрників

The article outlines outlook-forming orientations philosophy of nature in higher education institutions. The author proposes a value-normative model of personality formation, which covers: health knowledge (individual, population, global); knowledge of the cosmic world (evolutionary-ecological processes and relationships, psychophysical possibilities); knowledge of socio-natural valences: opportunities and reserves (lifestyle, family, traditions, language, etc.).

The following sections ofphilosophical knowledge of nature are set aside for study: the philosophy of nature (natural philosophy, pantheism, panpsychism); anthropocosmism (philosophical anthropology, cosmism, noospherism, philosophy of unity); philosophical energy (energy, energy interaction between man and nature, mechanism of energy exchange). There is the supposed socio-pedagogical result of the study ofphilosophical knowledge of nature - the formation of a new (planetary-space) outlook of the individual.

The author argues that the outlook-forming orientations of the philosophy of nature in agrarian institutions of higher education form the basis of the concept offormation of the outlook of the modern personality. The mechanism of functioning of the ideological mission of philosophy requires: holistic methodological approach, pragmatist orientation of education and upbringing, selection ofphilosophical knowledge as a toolkit, raising the level ofpersonality spirituality, development of thinking and worldview of the planetary-space type according to human tasks and processes. The philosophical orientations of the philosophy of nature are suggested to be considered in the aspect of the formation of the moral consciousness of the individual, because the philosophical knowledge of nature helps man to understand his place in the world and in society.

Постановка проблеми

Одна з типових помилок викладання філософії у вищій школі - нерозрізнення рівнів філософського знання. Студенту будь-якого закладу вищої освіти за рік намагаються дати той же матеріал, що й на філософському факультеті університету, тільки в стислому чи спрощеному вигляді. Такий шлях є кардинально неправильним, а то навіть і шкідливим, оскільки за такого методичного підходу нічого, крім відрази до філософії, у студента не може виникнути. Через це цілісність навчально-виховного процесу в аграрних закладах вищої освіти заслуговує на особливу увагу, оскільки забезпечує безперервне, тривале в часі поєднання навчання з вихованням шанобливого ставлення до природи, котре, з погляду гуманістичної педагогіки, створює умови для успішної реалізації особистості на основі її духовного розвитку.

Аналіз досліджень

Виклад основного матеріалу

Такої ж точки зору дотримується і Ф. Лазарев: «Потрібна нова методологія мислення, а, може бути, кілька методологічних підходів, щоб взяти на себе право заново - у новому історичному контексті - спробувати прояснити старі питання. Ясно одне: сьогодні усе гостріше відчувається потреба рішучого переходу від постмодерну до нової соціокультурної парадигми» (Лазарев, 2001: 143). І філософ задається слушним питанням: чи не варто в такому випадку «звернутися до змісту того, що можна було б назвати новою космічною свідомістю, і задуматися над онтологією нашого входження у світ?» (Лазарев, 2001: 103).

Викладені вище ідеї І. Кального й Ф. Лазарева зробили істотний вплив на формування філософських поглядів Г. Макухи, котрий стверджує не тільки самопрограмованість людини, а й те, що роль такої програми виконує саме світогляд - «певний код поведінки, що людина сама виробляє для себе й добровільно приймає його». І від того, яку світоглядну програму людина вибере, залежить усе інше (як причина й наслідок): цінності, етика, діяльність, спосіб життя, що в сукупності й формує відповідний шлях (напрям) розвитку цивілізації (Макуха, 2007: 28-29).

Ціннісно-нормативна модель формування особистості

З метою конкретизації соціально-педагогічного результату навчання необхідно мати деяке ідеалізоване уявлення про те, яким має бути, з позиції аксіологічного потенціалу, випускник вищого начального закладу, необхідною в такому випадку є побудова ціннісно-нормативної моделі формування особистості. Ця модель формування особистості покладається в основу набуття професійних компетентностей майбутніми фахівцями та спирається на психолого-педагогічні підходи до формування світогляду особистості як цілісного суб'єкта культури.

Якщо людина дійсно становить із космосом нерозривне ціле, то моральне й космічне виховання також повинні скласти єдність. І ця єдність виховання полягає не тільки в доведенні до свідомості учнів існуючого нерозривного зв'язку космосу й людства, але насамперед у вихованні моральних почуттів і моральної волі до зміцнення цього зв'язку. «Космічне» виховання в розумінні А. Гавриченкова є вихованням моральним. При цьому повинно йтися не стільки про розвиток глобального мислення й формування у свідомості учнів ідеї про єдність людини й космосу (тобто про космічну освіту), скільки про перетворення природженої людської чутливості в добрий і доброчесний характер, стурбований не тільки власним благополуччям, але також благополуччям своїх близьких і далеких космічних «братів по розуму» (Гавриченков, 2006).

Загальнолюдські домінанти Г Зейналов визнає серцевиною морально-екологічного сенсу людини, висловлюючи при цьому необхідність у вихованні людини «екологічної», котрій для того, щоб свідомо й екологічно обґрунтовано скеровувати природні процеси, необхідно знати закони розвитку природи. Тому досить важливо, щоб людина екологічна, на формування якої наполягає дослідник, крім високої професійної кваліфікації, володіла й основами загальних екологічних знань (Зейналов, 2011: 136). Стверджуючи, що людина «екологічна» є закономірним результатом історичного становлення людини, філософ резюмує: саме в «екологічній» людині виявляється її соціальна сутність як агента природи, і саме з формування «людини екологічної» як елементарної одиниці суспільства треба починати гармонізацію взаємин суспільства та природи, і від інтенсивності цього процесу суттєво буде залежати подальший прогресивний розвиток суспільства й цивілізації (Зейналов, 2011: 36-137). Так, відбутися людині як носію екологічної культури й екологічної свідомості, вихованій на основі загальнолюдських цінностей, допомагає філософія природи, що найбільш повно виявляє об'єктивні закономірності взаємин суспільства та природного середовища.

Відбір змісту філософських знань

Філософсько-освітня компонента у вищій аграрній вітчизняній освіті з огляду на педагогічний і соціальний результат була визначена нами як матриця філософського знання в попередніх роботах (Берегова, 2012). Відбір змісту знань пропонувалося здійснювати з огляду на загальнолюдські цінності й необхідність забезпечити людству нормальних умови життєдіяльності.

Філософське знання про природу може охоплювати такі розділи: філософія природи (натурфілософія, пантеїзм, панпсихізм); антропокосмізм (філософська антропологія, космізм, ноосферизм, філософія всеєдності); філософський енергетизм (енергія, енергообмін, енергетична взаємодія людини й природи). Соціально-педагогічний результат такого вивчення - формування нового (планетарно-космічного) світогляду особистості засобами філософських знань.

Знання з філософії природи в теорії і практиці аграрних закладів вищої освіти покликані стати основою формування науково-філософського способу сприйняття дійсності, що домінує в активності планетарно-космічного типу особистості, виключає спрощення будь-якої проблематики на основі застарілої інформації, адже студенти часто вибудовують свої міркування на основі літератури, інформація в яких відстає від сучасності. Це, наприклад, стосується теорії еволюції: у кращому випадку студенти-біологи доводять існування еволюції дослідженнями початку XX століття, у гіршому - переходять на пояснення креаціонізму. А описування та систематизація явищ природи дозволили побудувати досить просту та зрозумілу картину світу, велику кількість феноменів якого змогли звести до кількох основних положень, що реалізуються через закони. Наслідком цих тенденцій можна вважати споживацький настрій, накопичення аналітичних знань про природу та повну прагматичність існуючої освіти, враховуючи й екологічну, що ніяк не сприяє переборенню природоруйнівних дій сучасної людини - виникає необхідність у докорінних змінах філософії та методології освіти загалом.

Слід наголосити на необхідності докорінного перегляду загальних уявлень про всесвіт, що базуються на принципах холізму та неможливості його розкладання на компоненти з подальшим їх вивченням. Якщо стара парадигма спирається на антропоцентричні цінності, то в основі нової - екоцентричні. І такий світогляд визнає вихідну цінність будь-якого життя, а не лише людського суспільства.

За поглядами Г. Марушевського, ще в новий час сформувалися дві тенденції ставлення до природи: утилітарний, споживацький підхід до природи та сентиментально-романтичне ставлення в літературі - з останнім пов'язується поява й розвиток природоохоронного руху (Марушевський, 2008: 18). Зрозуміло, що будь-які крайнощі ще ніколи не дозволяли вирішити проблему, тому слід шукати інших підходів до розвитку стосунків людського суспільства та природного середовища.

Виходячи з принципу соціального натуралізму з його ідеєю природної цілісності світу, світогляд визначається як властивий свідомості людини спосіб «бачення» («інструментальна концепція світогляду»). Цей спосіб «бачення» як інструмент для пізнання речей і вирішення проблем людина вибирає для себе, вирішуючи так зване «основне питання світогляду», що формулюється так: яка роль волі та свідомості людини у світі, що існує за законами природи? Натуралістичний світогляд засновується на ідеї, що роль свободи та свідомості людини полягає в тому, щоб пізнавати закони фізичної, біологічної і соціальної природи й узгоджувати з ними життя людей. Інше вирішення «основного питання світогляду» є основою для ненатуралістичного (неприродного) світогляду, користуючись яким, людина живе не у злагоді з природою, порушуючи її закони. Цей світогляд виявляється, зокрема, в різноманітних виявах соціального зла (злочинність, аморальність, гріх, обскурантизм, антинауковість та інші форми свавілля та ілюзій).

Отже, світоглядно-формуючі орієнтири філософії природи визначають спрямованість навчально-виховного процесу закладів вищої освіти, що окреслюється його метою, завданнями й умовами реалізації концептуально-методичного підходу до формування світогляду нового типу особистості. Сучасний фахівець, окрім знань зі спеціалізації, потребує ще й формування сучасного світогляду, що стає максимально можливим за умови засвоєння філософського знання про природу.

Висновки

Звідси закономірно випливає «алгоритм» формування світоглядних позицій особистості нового типу з шанобливим і відповідальним ставленням до природи в широкому її розумінні, тобто до світу (людина - природа - суспільство), дає змогу вирішити питання: «як людина повинна ставитися до світу й чому», «яким бути, щоб бути людиною». Цей алгоритм будується на чотирьох «стовпах» - світогляд, цінності, етика, діяльність, передбачає досягнення в подальшому глобальної мети - зміна способу життя й напряму розвитку цивілізації.

Світоглядно-формуючі орієнтири філософії природи не можна розглядати окремою ланкою навчально-виховного процесу в аграрних закладах вищої освіти, оскільки тільки цілісні освітні системи, орієнтовані на розвиток особистості - конкретної, цілісної людської індивідуальності - в єдності її природних і соціальних якостей, сконцентровані на пошуках ефективних технологій навчання, виховання й розвитку - процесуальних аспектів освіти загалом з належним усвідомленням кінцевого педагогічного й соціального результату.

Окрім того, світоглядні орієнтири філософії природи в системі вищої освіти можна розглядати і в аспекті становлення моральної свідомості особистості, оскільки філософське знання про природу допомагає людині розуміти своє місце у природному світі та суспільстві.

Список використаних джерел

філософія природа світоглядний особистість

References