Аналіз основних причин правописних помилок студентів закладів вищої освіти

Волинського національного університету імені Лесі Українки

Аналіз основних причин правописних помилок студентів закладів вищої освіти

У статті визначено основні причини орфографічних і пунктуаційних помилок студентів загального характеру, соціокультурні причини та лінгводидактичні причини, пов'язані з методикою навчання графіки, орфографії, пунктуації та індивідуальними особливостями студентів. Автор наукової розвідки вбачає вирішення питання правописної грамотності студентів шляхом розв'язання проблем соціального характеру, введення в дію обов'язкового єдиного мовного режиму та в комунікативній зорієнтованості навчання правопису, інтеграції традиційних та інноваційних форм, методів і засобів формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи, в розробленні методики формування правописної компетентності студентів закладів вищої освіти.

The article states that in the context of current requirements for professional training of future primary school teachers of the New Ukrainian School, the problem of forming students' spelling competence in today's conditions becomes extremely relevant. The purpose of the article is to determine the main causes of spelling mistakes of students, substantiation of the importance of spelling competence of higher education students in the system of linguistic training offuture primary school teachers of the New Ukrainian School. To solve the tasks in the process, the following research methods were used: theoretical: analysis and synthesis during the study of linguistic, pedagogical and methodological literature on the researched problem; theoretical comprehension and generalization of teachers' experience and own work experience to determine the state of work on the formation of spelling competence of future primary school teachers; empirical: observation and analysis ofclasses in the discipline "Modern Ukrainian language with a workshop", "Workshop on Ukrainian spelling", conversations with teachers and students.

The article identifies the main causes of spelling and punctuation errors of general students, socio-cultural reasons and linguodidactic reasons related to the methods of teaching graphics, spelling, punctuation and individual characteristics of students. The author of scientific research sees the solution of the issue of spelling literacy of students by solving social problems, introduction of a mandatory unified language regime and communicative orientation of spelling, integration of traditional and innovative forms, methods and means of forming spelling competence of future primary school teachers in the development of methods for the formation of spelling competence of students of higher education institutions.

Проблема формування й розвитку правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи залишається важливою протягом усього часу навчання у закладі вищої освіти. Тому одним із пріоритетних завдань викладачів закладів вищої освіти є підготовка фахівців, які добре володіють нормами усного та писемного мовлення, мають високий рівень сформованості графічних умінь і навичок, орфографічної та пунктуаційної грамотності та правописної компетентності в цілому.

Власні спостереження за освітнім процесом, аналіз лінгвістичної підготовки студентів засвідчують середній та низький рівні правописної грамотності майбутніх учителів початкової школи. Однією з причин такого стану є розрив між теоретичними знаннями та практичними вміннями і навичками студентів. Адже часто доводиться спостерігати, як студенти, напам'ять вивчивши правила, не завжди користуються ними під час вибору написань, покладаються на слух або зорову пам'ять, не мають належних навичок швидко й безпомилково застосовувати теорію на практиці. В цілому невисокий рівень правописної вправності пояснюється недостатньою кількістю вправ і завдань для формування у студентів відповідних умінь і навичок та відсутністю на заняттях чіткої системи в роботі з орфографії та пунктуації.

Причини низького рівня правописної грамотності студентів різні. Серед основних причин низького рівня правописної грамотності студентів варто виділити:

Слушно підтверджує визначені нами причини правописних помилок студентів думка І. Хом'яка про те, що неграмотність спричинена «впливом середовища: а) дія на мовлення місцевого говору або іншої, нерідної мови; б) вплив «вулиці»; в) вплив неохайного книжного і газетного мовлення;

Заслуговує на увагу позиція О. Горошкіної щодо визначення причин виникнення розриву між правописними знаннями й уміннями: 1) суржик;

В. Кучеренко та М. Сердюк до причин орфографічних помилок, визначених О. Горошкіною, додають постійне користування учнями смс- повідомленнями та готовими мовними шаблонами, що пропонуються різноманітними інтернет-ресурсами, які хоч і полегшують процес листування, але суттєво знижують комунікативний рівень людини та її здатність до критичного мислення, що призводить, у свою чергу, до орфографічної неграмотності [3, с.124].

На основі багаторічної практики В. Сухом- линський стверджував, що «однією з причин неграмотності учнів є вбога, примітивна мова в дитинстві й ранній юності - в роки, коли формується людина, коли утверджуються її пізнавальні й творчі сили... Шлях боротьби за високу успішність, - вважав він, - лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура - живодайний корінь культури розумової» [5, с. 11]. Цілком слушними з цього приводу є міркування І. Синиці про те, що «коли говорять про покращання успішності з мови, то мають на увазі, в першу чергу, піднесення орфографічної грамотності учнів. Звичайно, це дуже важливе завдання школи і розв'язання його має велике значення для піднесення загальної культури мови» [4, с. 7].

Безперечно, школа не повинна готувати лише письменників і ораторів. К. Бархін зауважував, що «численні випуски новелістів, фейлетоністів та ін. були б великим нещастям для нашої країни - такої грізної армії професійних працівників преси, нам, звичайно, не треба...» [1, с. 3]. Однак зі школи повинні виходити учні, які вміють розмовляти і писати правильно, послідовно, переконливо. Завдання вчителя полягає в тому, щоб довести учнів до рівня відносної грамотності, де правописну вправність необхідно розглядати не лише як орфографічну та пунктуаційну довершеність, а в більш широкому плані - вільно володіти мовним багатством та вмінням самостійно створювати зв'язні висловлення.

Зазначимо, що орфографія повинна підпорядковуватися практичній меті вивчення мови як засобу спілкування. І. Хом'як вважає, що коли «на уроках учням пояснюється матеріал, ілюструються приклади, школярі завчають теорію, виконують вправи з традиційними умовами - замість крапок вставити потрібні букви; розкрити дужки, вибрати правильне написання з низки можливих, - тобто учні засвоюють орфографічні знання і в основному виробляють лише вміння, за що їх оцінюють; і ось на цьому етапі більшість учнів втрачає інтерес до орфографії. Для вироблення ж міцних орфографічних навичок потрібно широко застосовувати синтетичні вправи, виконувати різноманітні завдання з розвитку писемного мовлення, систематично вмотивовувати потребу застосування набутих навичок у різних сферах мовленнєвої діяльності» [7, с. 74].

Разом з тим, на нашу думку, розосередженість орфографічних тем (орфографія вивчається у взаємозв'язку з фонетикою, будовою слова, морфологією тощо) не сприяє досягненню потрібної системності у правописної компетентності здобувачів освіти. Вчителі-практики стверджують про загальновідомий факт: скільки б не тренувати учнів у написанні різних орфографічних вправ, не можливо сформувати у них умінь і навичок правильного письма: чимало школярів, які без помилок пишуть диктанти й успішно виконують вправи з граматики та орфографії, у роботах творчого характеру роблять значну кількість помилок, порушуючи іноді найелементарніші правила правопису. Це пояснюється тим, що учням важко самостійно сформулювати та оформити свої думки на письмі, їхня увага роздвоюється між правописом і змістом викладу думок. Часто на практиці доводиться спостерігати, коли учень у письмових роботах засвідчує неординарні творчі здібності, виявляє ознаки самостійної життєвої позиції, але робить значну кількість помилок. Іноді у таких випадках можна почути знайому фразу вчителя: «Який (а) ти неуважний (а)!». На нашу думку, причиною правописних помилок у письмових роботах є не тільки неуважність учня, але й невміння розпізнавати орфограми й пунктограми.

Актуальною причиною недостатньої правописної грамотності студентів є, на нашу думку, втрата інтересу до читання високохудожніх текстів. Сучасна молодь мало читає, натомість більше часу проводить за комп'ютером, телефоном та іншими гаджетами, тому не формуються правильні графічні образи слів. Крім того, в наш час непросто довести студентам життєву необхідність бути грамотними, оскільки в країні на низькому рівні престижність освіченості, відсутня чітка законодавча база розвитку державної української мови.

Висновки те перспективи подальших досліджень

правописний помилка студент

Тривалий час наукові дослідження шляхів підвищення рівня правописної грамотності як учнів, так і студентів вичерпувалися пошуками універсальних методів навчання орфографії та пунктуації або вдосконаленням внутрішньої організації уроків навчання правопису. Не зважаючи на певні здобутки в методиці навчання орфографії та пунктуації, проблема формування у студентів правописних умінь і навичок потребує подальшого вирішення. Перспективу її розв'язання вбачаємо в комунікативній зорієнтованості навчання правопису; інтеграції традиційних та інноваційних форм, методів і засобів формування правописної компетентності майбутніх учителів початкової школи; розробленні методики формування правописної компетентності студентів закладів вищої освіти.

1. Бархин К. Б. Творческая работа по родному языку. Киев, 1924. С. 3-18.

2. Горошкіна О. М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю: [монографія]. Луганськ: Альма-матер, 2004. 362 с.

3. Сердюк М. В. Методичні позиції навчання орфографії у процесі роботи над зв'язним висловлюванням учнів молодшого шкільного віку. Молодий вчений. № 1 (04). Січень, 2014. С. 123-127.

4. Синиця І. О. Психологія писемної мови. Київ: Рад. школа, 1965. С. 5-37.

5. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5 т.; Т 2. Київ: Рад. школа,1976. С. 11-15.

6. Текучев А. В. Методика преподавания русского языка в средней школе: учебник для высших педагогических учебных заведений. Москва: Просвещение, 1980. 414 с.

7. Хом'як І. М. Наукові основи навчання орфографії в середній школі. Рівне: ППФ «Волинські обереги», 1998. 228 с.

8. Хом'як І. М. Лінгво-методичні засади навчання орфографії української мови в основній школі: дис.... докт. пед. наук: 13.00.02 «Теорія та методика навчання (українська мова)». Київ, 2002. 412 с.

References