Витоки проблеми реалізації змішаного навчання у закладах вищої освіти у сучасній педагогічній теорії та практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИТОКИ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

Тетяна СОБЧЕНКО, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри освітології та інноваційної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

(Харків, Україна)

Анотація

Окреслено перспективи подальших досліджень у цьому напрямі, які полягають у визначенні принципів і моделей змішаного навчання.

Ключові слова: змішане навчання, дистанційне навчання, мобільне навчання, електронне навчання, мікронавчання.

Тetyana SOBCHENKO, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of the Educology and Innovative Pedagogy S. Skovoroda Kharkiv National University (Kharkiv, Ukraine).

ORIGINS OF THE PROBLEM OF IMPLEMENTATION OF MIXED LEARNING IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS IN MODERN PEDAGOGICAL THEORY AND PRACTICE.

This article is devoted to the problem of formation of blended learning in higher education institutions. The author identifies the prerequisites for the development of blended learning. Different approaches to the stages ofdistance learning development are outlined, their chronological boundaries are defined, the characteristics of each stage are given, the means provided by this type of training, leading technologies, etc. In particular, three stages of distance education the first, second, third generation of distance education (D. Garrison, S. Nipper), five stages pre-correspondence training, correspondence training, one-way communication, two-way audio and video communication, interactive computer telecommunications networks (P. Dean, O. McKenzie, L. Christensen, G. Rigby, Y. Demirei, E. Isman, M. Moore,

J. Kirsley).

The author, based on scientific and pedagogical literature, highlights the existing equivalents of the concepts of distance and blended learning, in particular: «distance learning», «dialogue / online learning», «resource-oriented learning», «network learning», «open learning», «Lifelong learning», «lifelong learning», «virtual learning», «flexible learning», «web-based learning / training», «computer-based learning», «online learning / training», based on online use -technologies.

The characteristics and features of «e-learning», «mobile learning», «microlearning» are given.

Key words: blended learning, distance learning, mobile learning, e-learning, microlearning.

Постановка проблеми

Змішане навчання сьогодні є глобальним освітнім явищем в Україні та світі, оскільки реалізовується у всіх закладах вищої освіти. Цьому сприяли, по-перше, стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних і цифрових технологій, по-друге, вимушені карантинні обмеженні через пандемію, по-третє, діджиталізація освітнього процесу. Проблема впровадження змішаного навчання є актуальною, затребуваною, що потребує негайного її вирішення. Тому виникає необхідність дослідження витоків цієї форми навчання, з'ясування його суті, виокремлення інших видів навчання, в основі яких лежить використання інформаційних і цифрових технологій.

Аналіз досліджень. Проблеми змішаного навчання, а саме його суті, моделей, інструментів здійснення висвітлюють у своїх дослідженнях В. Беспалько, К. Бугайчук, В. Кухаренко, Н. Ломоносова, Е. Полат, В. Яворский, М. Ґрубер, Ч. Дзіюбан, К. Крістенсен, Г Маєр, М. Муре А. Норберг, К. Спірін, Х. Стакер, Б. Хан, М. Горн та ін.

Характеристика, проблеми, принципи, етапи створення контенту для мікронавчання простежуються у працях зарубіжних (S. Chattopadhyay, M. Berthelemy, J. Eades, J. Jenkins, S. Tipton) і вітчизняних учених (В. Кухаренко, В. Бугайчук, Р. Оросова, В. Староста).

Проблеми й особливості електронного навчання розглянуті у працях В. Бикова, М. Голишевої, В. Кухаренко, В. Олійник, В. Рудінського, А. Соловйова, С. Доунса, Т. Каррера, К. Рупеша, В. Єрошкіна, Б. Шуневича, К. Бугайчука. дистанційне навчання змішане освіта

З огляду на це виникає необхідність з'ясування витоків становлення змішаного навчання у закладах вищої освіти, що є актуальним, оскільки сьогодні змішане навчання є затребуваним.

Мета статті висвітлення проблеми становлення змішаного навчання, визначення його еквівалентів.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні людством накопичено значний досвід реалізації різних видів навчання. Вид навчання визначається залежно від характеру організації процесу викладання, засвоєння знань, змісту матеріалу, використання методів і засобів навчання. Розглядаючи становлення змішаного навчання, слід увагу зосереджувати на засобах навчання, розвиток і використання яких визначає вид навчання. Змішаному навчанню передувало дистанційне навчання, тому для розуміння передумов його виникнення та становлення звернемося до історії.

Так, американським дослідником Д. Гарісоном (D. Garrison) (Гарісон, 1985) і канадським С. Ніппером (S. Nipper) (Ніпер, 1989) виділено етапи становлення та розвитку дистанційної освіти, які представлено у таблиці 1.

Отже, визначені етапи, так звані «три покоління дистанційної освіти» за Д. Гарісоном, С. Ніппером свідчать про такі домінуючі технології: перше покоління листування через пошту, радіо та телебачення, друге теле-, радіота телефонний зв'язок у комплексі, третє електронні та комп'ютерні. Зазначимо, що американським дослідником Д. Тейлером (G. Taylor) було запропоновано наступний етап після 1995 р. у розвитку дистанційної освіти, пов'язаний із появою нових технологій (World Wide Web) та оновленими можливостями їх використання у процесі навчання (Тейлор, 1999).

Тому підкреслимо, що, аналізуючи розвиток технологічного прогресу Національним центром статистики освіти США (NCES), за певними критеріями виділено чотири етапи поколінь технологій дистанційної освіти (Стефаненко, 2002: 168-172).

Аналізуючи праці американських дослідників О. МакКензі (O. Mackenzie), Е. Крістенсена (E. Christensen), П. Рігбі (P. Rigby), П. Діна (Р. Dean), ми визначили п'ять етапів розвитку дистанційної освіти (МакКензі, (Крістенсен, Рігбі, 1968; Дін, 2001; Мур, Горег, 2006), які представлено у таблиці 2.

Таблиця 1. Етапи розвитку дистанційної освіти (за Д. Гарісоном, С. Ніппером)

Таблиця 2. П'ять етапів розвитку дистанційної освіти

З огляду на вищесказане на основі аналізу досліджень, які висвітлювали питання розвитку дистанційного навчання, можна стверджувати, що його становлення, пройшовши складний шлях, бере початок із першої половини XVIII ст. Було започатковано дистанційне навчання у США, зокрема у містах Північної Америки.

Зазначимо, що дистанційне навчання в Україні почало активно розвиватися у 1998 р., оскільки Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Національну програму інформатизації» (1998). У Законі було схарактеризовано стан інформатизації, визначено її стратегічні цілі й основні принципи, а також напрями реалізації інформатизації освіти. Саме з цього періоду дистанційне навчання розвивалося й удосконалювалося.

Історичний екскурс, аналіз науково-педагогічної літератури дав змогу зрозуміти, що саме із 2006 р. термін «змішане навчання» увійшло у науковий обіг. Це пов'язано із виходом «Довідника змішаного навчання», авторами якого були К. Бонк (K. Bonk) і М. Грем (M. Grem). Першим визначенням змішаного навчання, яке надали автори у своїй праці, стало «комбінація навчання «віч на віч» із навчанням, керованим комп'ютерними технологіями», «діапазон можливостей, представлених завдяки об'єднанню Інтернету й електронних засобів масової інформації, з формами, які вимагають фізичної присутності в класі викладача і здобувачів освіти» (Бонк, Грем, 2006). Слід зазначити, що з розвитком змішаного навчання змінювалися підходи до його визначення.

Авторське визначення суті змішаного навчання полягає у розгляді цієї дефініції як процесу здобування знань, умінь і навичок із поєднанням різних технологій навчання з обов'язковим використанням ІКТ (інформаційно-комунікативних технологій), мультимедійних, цифрових технологій (Собченко, 2020; Собченко, 2021).

Розглядаючи змішане навчання, яке виникло як нова парадигма освіти після та поруч із розвитком дистанційного навчання, можна окреслити такі інноваційні еквіваленти, яких нараховується чимала кількість у зарубіжній і вітчизняній науковій літературі.

Зокрема, І. Блощинський, досліджуючи питання дистанційного навчання як інноваційного явища, представляє такі, які є дещо синонімічними: «викладання на відстані», «діалогове/онлайн навчання», «ресурсно-орієнтоване навчання», «мережеве навчання», «відкрите навчання», «безперервне навчання», «навчання протягом всього життя», «віртуальне навчання», «гнучке навчання», «Веб-навчання/тренінг», «комп'ютерне навчання», «Інтернет-навчання/ тренінґ», в основі яких використання онлайн-технологій (Блощинський, 2015).

Розглянемо деякі з них. Так, «електронне навчання» (e-learning, або Electronic Learning повна назва) є, на думку В. Гуревич, М. Кадемії, Л. Шевченко, синонімом до таких термінів, як «мережне навчання», «віртуальне навчання». Автори визначають e-learning «як використання Інтернет або електронних мереж, що забезпечує можливість миттєвого оновлення, збереження (завантаження) і поширення з метою розповсюдження освітніх таі інформаційних ресурсів та експертизи в цілях збагачення освітнього середовища, надання курсів, освітніх застосувань і рішень, які виходять за рамки традиційної парадигми викладання і навчання, комбінування із традиційними або іншими методами і стилями викладання шляхом так званого змішаного або «гібридного» навчання...» (Гуревич, 2012: 110).

Узагальнюючи погляди вчених, зазначимо, що такі поняття, як «електронне», «змішане», «гібридне» перетікають одне в одне та є тотожними, хоча з активним розвитком e-leaming визначився новий напрям змішане навчання, дистанційне навчання почало рухатися у новому напрямі, більш ефективному та сучасному.

Зазначимо, що електронне навчання, поширене у науковому обігу та відоме як e-learning, з одного боку, дещо витісняє дистанційне навчання, а з іншого доповнює його. Електронне навчання, на думку К. Бугайчука, це навчання за допомогою електронних пристроїв, де вся інформація в електронному вигляді як широке поняття, яке має місце не лише в академічному, але і в корпоративному секторі, про що наголошує Бугайчук, 2014: 23).

Електронне навчання, визначає С. Єрошкін, передбачає використання ІКТ, мультимедіа, веб-технології, комп'ютерних технологій в освіті. Тому умовами реалізації електронного навчання є відповідна матеріально-технічна база та навчально-методичне забезпечення (Єрошкін 2014: 146).

Суттєвою ознакою електронного навчання є те, що вся інформація надається тільки в електронному вигляді за допомогою Інтернет-мережі.

Ще однією освітньою технологією є «мобільне навчання», яке з'явилося в епоху цифровізації, оскільки не потребує дротових технологій. Через те, що постійно розширюється спектр пристроїв у мобільному навчанні, а також вони набувають більшої функціональності, «підтримують» усне мовлення, відтворення аудіота відеоматеріалів, читання, письмо, здійснюють пошук інформації, виконання розрахунків, ігри тощо (Литвинов, 2018: 146), воно є затребуваним і стає дедалі популярнішим. Також ця технологія навчання забезпечує реалізацію індивідуального підходу до організації навчання та створення індивідуальної освітньої траєкторії, оскільки відкриває можливості для людей з особливими освітніми потребами.

Використання гаджетів, смартфонів, планшетів, ноутбуків, мобільних телефонів здійснюється не лише для особистих потреб, але і досить широко у навчальному процесі. Це призвело до виокремлення «мобільного навчання», яке посідає чільне місце з-поміж інших видів навчання. Мобільне навчання співвідноситься із дистанційним і електронним, є їх підвидом і має з ними певні спільні риси: використання електронних пристроїв; синхронний та асинхронний режими; електронний контент; бездротову мережу; віддаленість у просторі та часі.

Ще одним сучасним трендом, зручним видом навчання, що допомагає малими кроками досягнути великих результатів, ретроінновацією передбачає спосіб подачі матеріалу, поділеного на маленькі фрагменти та на короткі тимчасові інтервали, що забезпечує максимальне сприйняття, є мікронавчання. Мікронавчання як стратегія навчання може бути інтегрована у змішане навчання.

Висновки

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Визначено, що передумовою становлення змішаного навчання було дистанційне. Окреслено різні підходи до етапів розвитку дистанційного навчання, зокрема три покоління дистанційної освіти визначають Д. Гарісон і С. Ніппер, а також п'ять етапів виділено іншими зарубіжними дослідниками. Подано характеристику цих етапів.

Розкрито поняття змішаного навчання та його еквіваленти, яких нараховується чимала кількість у науковій педагогічній літературі.

Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення принципів і моделей змішаного навчання.

Список використаних джерел