Дидактичні основи підвищення ефективної професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах сучасних закладів професійно-технічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», м. Бориспіль,

Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав,

Дидактичні основи підвищення ефективної професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах сучасних зпто

Таравський Ігор Костянтинович майстер виробничого навчання

Литвин Андрій Федорович кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра теорії та методики професійної підготовки



Анотація

Істотні зміни за останні роки, що відбуваються в системі освіти, поява професійних шкіл різного рівня, ліцеїв, коледжів і т. п. - вимагають перегляду існуючої теорії і практики професійної підготовки молоді у. Поточний етап розвитку професійно-технічної освіти висуває підвищені вимоги до випускників закладів професійно-технічної освіти, які мають бути озброєними новітніми виробничими методами і технологіями, бути творчо мислячими фахівцям.

В наш час спостерігається орієнтація більшості країн на перехід від елітної до якісної освіти для всіх; поглиблення міждержавного співробітництва у галузі освіти; широке впровадження нововведень за умови збереження національних традицій. Загальними світовими тенденціями розвитку освіти є гуманізація і демократизація освіти; орієнтація молоді на економічну діяльність, розвиток підприємницьких здібностей.

У контексті модернізації системи професійно-технічної освіти в Україні підготовка кваліфікованих робітників, які добре знають свою справу, здатних ефективно вирішувати професійні задачі, є визначальним фактором, що характеризує діяльність закладу професійно-технічної освіти. Заклади професійно-технічної освіти розглядаються в статті як відкрите освітнє середовище, що являє собою сукупність багатьох умов та факторів, які сприяють розвитку особистості учня та забезпечують формування досвідченого кваліфікованого робітника у взаємодії із соціальним, професійним та інформаційним оточенням.

Ринок праці потребує чіткості та об'єктивності у визначенні професійної здатності громадян до праці, їхньої професійної компетентності. Тому професійна освіта має готувати компетентних фахівців, які володіють адекватними уміннями і навичками для задоволення потреб ринку праці.

У нинішніх умовах доцільно розробляти життєво перспективні моделі підготовки фахівців з урахуванням того, що професійно-технічна освіта покликана не тільки готувати людей до трудової діяльності в інформаційному суспільстві, а й виховувати відповідальних громадян, які свідомо ставляться до свого професійного майбутнього.

Ключові слова: розвиток, підходи, навчально-пізнавальна активність, формування, знання, уміння, діяльність, навчально-методичні комплекси.



Abstract

Taravskiy Ihor Kostyantynovych Master of industrial training, Boryspil Vocational Lyceum, Boryspil

Lytvyn Andrii Fedorovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Theory and Methodology of Vocational Training, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereyaslav

DIDACTIC FUNDAMENTALS OF IMPROVING THE EFFECTIVE

PROFESSIONAL TRAINING OF QUALIFIED WORKERS IN THE CONDITIONS OF MODERN ZPTO

Significant changes in the education system in recent years, the emergence of vocational schools of various levels, lyceums, colleges, etc., require a revision of the existing theory and practice of vocational training of young people. The current stage of development of professional and technical education places increased demands on graduates of vocational and technical education institutions, who must be armed with the latest production methods and technologies, and be creatively thinking specialists.

Nowadays, there is an orientation of most countries towards the transition from elite to high-quality education for all; deepening of interstate cooperation in the field of education; wide implementation of innovations provided that national traditions are preserved. The general global trends in the development of education are the humanization and democratization of education; orientation of youth towards economic activity, development of entrepreneurial abilities.

In the context of the modernization of the vocational education system in Ukraine, the training of qualified workers who know their business well, who are able to effectively solve professional tasks, is a determining factor that characterizes the activity of a vocational education institution. Institutions of vocational and technical education are considered in the article as an open educational environment, which is a set of many conditions and factors that contribute to the development of the student's personality and ensure the formation of an experienced qualified worker in interaction with the social, professional and informational environment.

The labor market needs clarity and objectivity in determining the professional ability of citizens to work, their professional competence. Therefore, professional education should prepare competent specialists who have adequate skills and abilities to meet the needs of the labor market.

In the current conditions, it is advisable to develop life-prospecting models of training specialists, taking into account the fact that vocational and technical education is designed not only to prepare people for work in the information society, but also to educate responsible citizens who are conscious of their professional future.

Keywords: development, approaches, educational and cognitive activity, formation, knowledge, skills, activity, educational and methodical complexes.



Постановка проблеми

Соціально-економічні перетворення в Україні позначилися на розвитку системи професійно-технічної освіти, яка повинна задовольняти потребу ринку праці у кваліфікованих робітниках, до яких висуваються підвищені вимоги, засновані на тому, що придбані знання майбутній кваліфікований робітник повинен застосовувати в умовах, що постійно змінюються, стикатися з величезним надходженням нової інформації.

Сучасне суспільство чекає від наших випускників, мобільних, конкурентоспроможних, думаючих, ініціативних, творчих кваліфікованих робітників [1]. Також сучасне суспільство характеризується швидкими змінами у всіх сферах життя, що особливо впливає на розвиток інформаційного, зокрема й освітянського простору. Освітня сфера, яка є основоположницею формування світогляду, духовного становлення особистості, зазнає значних трансформаційних процесів. Середовище, де стикаються нові цінності і технології, нові стилі життя, вимагає нових сучасних освітніх підходів, які б зберегли кращі надбання та підготували б майбутнього фахівця до роботи, творчості та до реалізації особистості в суспільстві. професійний технічний освіта

Особливо важливого значення розв'язання даної проблеми набуває в системі професійної підготовки даних фахівців. Підготовка висококваліфікованого фахівця потребує необхідності у докорінній зміні перш за все ставлення учня ЗПТО до навчання. Найсучасніші педагогічні технології, засоби і форми навчання не забезпечать учням потрібного рівня оволодіння знаннями, уміннями та навичками, якщо вони самі не займуть активну особистісну позицію у навчальному процесі, а їх пізнавальна діяльність не буде вмотивованою і цілеспрямованою. Тому активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів повинна знаходитися у центрі модернізації та вдосконалення навчально-виховного процесу закладів професійно-технічної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Формування навчально- пізнавальної активності учнівської молоді потребує аналізу і використання праць учених різних галузей психолого-педагогічної науки, де міститься підґрунтя для побудови методології системного дослідження обраної проблеми за такими напрямами:

визначення сутності пізнавальної діяльності, її наукові, теоретичні та методологічні засади: Г. Балл, Ю. Бабанський, І. Ковальов, В. Козаков,

Г. Костюк, І. Лернер, В. Мільман, С. Рубінштейн, В. Сухомлинський, М. Скаткін, Н. Тализіна, К. Ушинський та ін.;

проектування педагогічних систем: В. Безпалько, Н. Кузьміна, В. Маслов, І. Прокопенко, В. Сидоренко та ін.;

удосконалення підготовки фахівців у закладах вищої освіти: Є. Барбіна, В. Войтко, С. Гончаренко, М. Євтух, І. Зязюн, О. Коваленко, О. Кондратюк, Н. Ничкало, П. Олійник, І. Підласий, О. Сухомлинська та ін.;

психолого-педагогічні аспекти активізації навчання: Ш. Амонашвілі, Н. Бібік, Д. Богоявленська, А. Вербицький, В. Лозова, А. Маркова, Матюшкін, А. Крупнов, В. Паламарчук, О. Савченко, І. Харламов, Т. Шамова та ін.;

За останні роки з'явилися дослідження, які безпосередньо розглядають проблему формування навчально-пізнавальної активності учнів ЗПТО чи окремі її аспекти - мотивацію учіння, розвиток пізнавальної самостійності, методику активізації навчально-виховного процесу - Т. Алєксєєнко, Антонець, Л. Головко, І. Зайцева, В. Тюріна, І. Угринюк, П. Шарко та ін.

Метою статті є аналізування психолого-педагогічної та методичної літератури в якій розглядаються дидактичні основи підвищення ефективної професійної підготовки кваліфікованих робітників в умовах сучасних закладів професійно-технічної освіти.



Виклад основного матеріалу

Досліджувана проблема свідчить про те, що є потреба у розкритті декількох питань: 1) сутність поняття «навчально- пізнавальна активність», критерії, показники та рівні її сформованості; 2) фактори, засоби та умови розвитку навчально-пізнавальної активності як багаторівневого утворення особистості; 3) механізми, принципи та шляхи її формування; 4) вплив дидактичних методів та прийомів навчання на формування пізнавальних потреб, мотивів та цілей учіння.

На основі зіставлення підходів учених та власного теоретичного аналізу проблеми визначаємо навчально-пізнавальну активність як багаторівневе утворення особистості, яке характеризується регулюючим психічним станом суб'єкта у навчанні і виявляється у його ставленні до навчально-пізнавальної діяльності. Ефективність формування навчально-пізнавальної активності учнів закладів професійно-технічної освіти забезпечується за умови впровадження у навчально-виховний процес педагогічної системи, яка:

структурно і функціонально передбачає поетапну реалізацію цілей активізації навчання за рахунок діагностики, оцінювання та керування процесом формування навчально-пізнавальної активності учнів;

побудована на теоретичних засадах, що враховують принципи, фактори, педагогічні умови, засоби та шляхи формування навчально- пізнавальної активності як інтегрованого утворення особистості;

забезпечується методикою перманентного включення учнів у різновиди навчально-пізнавальної діяльності, в якій репродуктивні методи навчання послідовно змінюються продуктивними, творчими способами навчальної праці та враховують індивідуальні особливості учнів.

Методологія пізнавальної активності людини дає можливість дослідити сутність навчально-пізнавальної активності, критерії та показники розвитку цього феномену. Аналіз підходів філософів, педагогів, психологів до розв'язування означеної проблеми (С. Рубінштейн, О. Киричук, В. Лозова, Г. Костюк, В. Іванов, А. Маргуліс, Г. Журавльов, К. Платонов, А. Вербицький, П. Шарко, І. Редьковець, С. Кашин, В. Орлов І. Дерев'янко, та ін.) дає можливість обґрунтувати визначення поняття «навчально-пізнавальна активність». Як з'ясувалося, в психолого-педагогічній літературі поняття «пізнавальна активність» і «навчально-пізнавальна активність» часто не розрізняються. Розмежовуючи ці категорії, навчально-пізнавальну активність ми розглядаємо як багаторівневу цілісну інтегровану рису особистості, яка характеризується психічним станом суб'єкта у навчанні і виявляється у результатах та ставленні до навчально-пізнавальної діяльності.

Встановлено, що в своєму розвитку навчально-пізнавальна активність проходить ряд рівнів: активність репродуктивна, характеризується усвідомленим заучуванням теорії та відтворенням зразка розумової чи практичної дії. При цьому учні засвоюють готові висновки науки, відомі способи дій, поняття, основні положення теорій, правила, закони, формули, теореми; продуктивна активність відрізняється від репродуктивної тим, що учень самостійно застосовує відомі йому знання в інших умовах, його діяльність характеризується міркуванням, роздумуванням, розумовим пошуком. Характерними ознаками цього рівня є:

оригінальність висновків;

відчуття проблеми;

здатність до абстрагування;

критичність та самостійність мислення;

стійкість і глибина знань.

Вищим рівнем розвитку навчально-пізнавальної активності є творчий рівень. Головними показниками цього рівня слід вважати ініціативу у визначенні завдань, засобів пізнання, готовність до творення нового [2].

Принципи активізації навчання реалізуються через основні фактори та умови системного формування навчально-пізнавальної активності учнів: оптимальне застосування методів навчання; раціональний відбір та структурування змісту навчання; розвиток пізнавальних здібностей та умінь учнів; удосконалення педагогічної майстерності педагогів; використання виховних можливостей колективу учнівської групи. Теоретично обґрунтовуючи модель педагогічної системи цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів, важливою її характеристикою є орієнтованість на досягнення цілей активізації навчання - поетапне формування активності учнів у напрямі розвитку продуктивних пізнавальних потреб. Цим основним цілям підпорядковуються більш конкретні, які задаються залежно від прогнозованого рівня активності. Керування процесом формування навчально-пізнавальної активності учнів здійснюється за рахунок цілеспрямованих впливів на відбір та структурування змісту навчання; розвиток пізнавальних здібностей та умінь учнів; оптимальний вибір методів навчання; підвищення рівня педагогічної майстерності інженерно- педагогічних працівників та формування колективу учнівської групи.

Навчальна, виховна і розвиваюча функції, притаманні системі цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності учнів, зумовлюють забезпечення низки факторів і педагогічних умов. У процесі дослідження вітчизняними вченими було встановлено, що до провідних факторів, які суттєво впливають на процес активізації навчання учнів, належать: пізнавальні здібності; зміст навчального матеріалу; колектив групи; педагогічна діяльність викладача; методи навчання [2].

Ефективність впливу пізнавальних здібностей на формування навчально- пізнавальної активності учнів детермінована забезпеченням основної педагогічної умови - своєчасна діагностика та цілеспрямований розвиток пізнавальних здібностей учнів як при оволодінні плановим навчальним матеріалом, так і через тренування, використання спеціальних вправ. При відборі та структуруванні змісту навчального матеріалу необхідно враховувати об'єктивні дидактичні умови, які визначають трудність об'єктів для вивчення.

Системний підхід до формування навчально-пізнавальної активності учнів дозволяє охопити всі напрями педагогічного процесу: від визначення та усвідомлення суб'єктами педагогічної взаємодії цілей активізації навчання; відбору та структурування змісту у відповідності до розвинутих пізнавальних можливостей учнів; оптимального застосування методів навчання в умовах психологічно сприятливого учнівського середовища для навчально-пізнавальної діяльності, - до перевірки ефективності розробленої педагогічної системи.

Виявлені і теоретично обґрунтовані педагогічні умови формування навчально-пізнавальної активності учнів передбачають їхнє системне забезпечення, що дозволяє реалізувати навчальну, виховну та розвиваючу функції педагогічної системи: врахування результатів діагностики пізнавальних здібностей учнів у навчальній роботі; систематичне підкріплення в учнів мотивації до розвитку сприймання, мислення, пам'яті через тренування, вправи; залучення учнів до ефективного оволодіння знаннями, уміннями та навичками на заняттях через підтримування виховання довільної та післядовільної уваги; формування цінностей, інтересів, норм, установок, взаємин у навчальних групах, які сприяють продуктивному навчанню на основі: оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками спілкування; педагогічної діяльності наставника групи щодо формування перспектив спільної діяльності, створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в навчальному середовищі; різнобічного залучення учнів до спільної діяльності (навчальної, трудової, наукової, спортивної тощо); усвідомлене засвоєння педагогами закладів професійно-технічної освіти психолого-педагогічної теорії та їх позитивне ставлення до впровадження в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій; оптимальне застосування методів навчання, при якому інформаційні, репродуктивні способи навчальної роботи цілеспрямовано замінюються методами продуктивного навчання; запровадження ігрових методів навчання за умови: сюжет навчальної гри розроблений на основі проблемності; учнів орієнтувати на успіх, досягнення позитивного результату; у грі закладено діалектичні суперечності між загальноприйнятими теоретичними положеннями та межами їх застосування; організовано когнітивне спілкування учасників ігрового заняття; імітаційні методи навчання (навчальні ділові ігри, розігрування ролей, ігрове проектування, аналіз виробничих ситуацій тощо) відповідають ознакам навчально-професійних видів діяльності і передують участі учнів у реальних виробничо-технологічних процесах [3].

Сучасне дидактичне забезпечення має зацікавлювати учнів, викликати в них бажання бачити практичну мету дисциплін і забезпечувати їх вивчення, тобто сприяти виконанню принципу педагогіки М. Монтесорі - Я хочу знати, для чого це потрібно і де це може знадобитися.

Введення державного стандарту професійної освіти потребує розробки питань дидактичного забезпечення, спрямованого на вдосконалення та створення навчально-методичних комплексів спецдисциплін.

Основою використання будь-якої методики при вивченні спецдисциплін є комплексне методичне забезпечення навчального процесу. Кожен викладач працює над створенням цього забезпечення своєї дисципліни: планування, розробки і створення оптимальної системи (комплексу) навчально-методичної документації, засобів навчання, необхідних для забезпечення повного і якісного процесу навчання учнів професій у межах змісту й часу, що визначаються відповідно до навчальних планів і програм.

На основі дидактично обґрунтованих засобів навчання та враховуючи дидактичні функції навчально-методичного комплексу сучасними вченими запропоновано для викладачів та майстрів виробничого навчання створення цього забезпечення з предмета за наступною схемою:

Незалежно від змісту предмета, всі засоби навчання кваліфікують відповідно шляху подання інформації, функціонального призначення і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

У залежності від шляху подання інформації система засобів навчання поділяється на групи:

друковані (підручники, довідники, словники, навчальні плакати, збірники завдань, інструкції, інструкційно-технологічні карти тощо);

екранні (транспаранти, відеозаписи тощо);

електронні (підручники, словники, відеофільми, презентації тощо);

звукові (грамофонні та магнітофонні записи);

об'ємні (натуральні зразки, моделі, макети, муляжі, тренажери).

У свою чергу, із загальної системи виділяються засоби навчання, що відрізняються між собою за призначенням: для передачі матеріалу в процесі викладу нового; для організації й проведення самостійної роботи учнів; для контролю і управління процесом навчання.

Схема 1. Комплексно-методичне забезпечення дисциплін

В залежності від форм і методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці виділяють фронтальні, групові та індивідуальні засоби навчання.

Функціонування будь-якої системи засобів навчання залежить від того, як викладач або майстер виробничого навчання використовує її у власній роботі. Це визначає зв'язки, які створюються між окремими елементами системи на засадах змісту навчального матеріалу і методів навчання.

Встановлення цих зв'язків у навчальному процесі є передумовою особистих методик, в яких виявляється технологія навчання, що створює оптимальні умови для передавання, засвоєння інформації на репродуктивному і продуктивному рівнях, активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів, керує цією діяльністю за допомогою оперативного контролю.

Ефективність навчання знаходиться в прямій залежності від комплексу його засобів, а ефективність застосування - від його змісту і науково- методичного обґрунтування.

Комплекс засобів, у великій мірі, обумовлює досконалість не тільки окремих форм і методів навчання, а також їхню сукупність - дидактичну систему, яка впливає на якість підготовки майбутніх фахівців.

В залежності від змісту дисципліни або професії до складу цього комплексу входять різноманітні засоби, але всі вони мають доповнювати один одного і відповідати наступним вимогам:

враховувати дидактичні, ергономічні, технічні, економічні аспекти;

відповідати навчальній програмі;

відповідати рівню розвитку сучасної науки, техніки і виробництва;

містити оптимальну систему засобів для передачі інформації організації самостійної роботи учнів і контролю за набутими ними знаннями, вміннями, навичками;

відповідати основним принципам дидактики, враховувати особливості теоретичного і виробничого навчання;

стимулювати застосування сучасних методів і форм навчання;

забезпечувати дидактичну спрямованість при навчанні учнів;

гарантувати безпеку праці, відповідати естетичним і гігієнічним вимогам;

забезпечувати наукову організацію праці викладача, майстра, учня;

забезпечувати максимальний педагогічний ефект.

Отже, зміст навчання розкривається через його план, програму і систему засобів, яка є основою для організації, керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів з боку викладача чи майстра виробничого навчання.

Навчально-методичні комплекси (НМК) призначені для принципово нового та доповнюють і вдосконалюють традиційну організацію навчання.

Новітні інноваційні технології передбачають широке використання комп'ютерної техніки та спеціального програмного забезпечення як потужного засобу навчання. Саме ідею їхнього використання покладено в основу розробки НМК. Цей комплекс відрізняється від традиційного методичного забезпечення способом зберігання, представлення, подання навчального матеріалу, а також організації роботи з ним. Методично обґрунтовано використання в НМК гіпертекстових технологій, графіки, комп'ютерного моделювання, мультимедійних технологій, інтерактивного діалогу між користувачем і системою, а також викладач має можливість здійснювати безперервне управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів та активізувати їхнє навчання.

Зміст і складові навчально-методичного комплексу варто поділити на дві групи: інваріантна і варіантна. Інваріантна складова містить лише потрібні компоненти, без яких руйнується авторська дидактично-методична концепція, вони тісно пов'язані між собою, доповнюючи одна одну. Це: програми, навчальні посібники, методичні посібники, хрестоматії, лабораторні практикуми. До варіантної складової віднесено додаткові матеріали (дидактичні матеріали, науково-популярна література, довідники, методичні розробки тощо).

Багатоаспектність функцій, що покладаються на навчально-методичні комплекси, визначає їхнє значення. Зокрема, діагностування навчальних досягнень дає змогу аналізувати процес засвоєння матеріалу, виявляти прорахунки в структурі знань, умінь, навичок. Організація самостійної пізнавальної діяльності учнів у процесі виконання різнорівневих завдань дає змогу проектувати навчально-виховний процес, а його моніторинг в обсязі державного стандарту визначає відповідний рівень навчальних досягнень, виявляє і фіксує його за допомогою якісних, кількісних показників. Методична функція дає змогу організувати роботу викладача, визначити її ефективність, виявити та усунути недоліки, накреслити перспективні зміни за наявною якісною та кількісною інформацією в межах «зворотного зв'язку».

Створення навчально-методичних комплексів та педагогічних програмних засобів допомагають організувати ефективну як самостійну, так і індивідуальну роботу учнів, яка за рахунок інтерактивного режиму стає більш цілеспрямованою, сприяє розвитку творчих здібностей, ініціативи, надає можливості створити сприятливий психологічний мікроклімат навчання за рахунок можливості вибору оптимального темпу отримання інформації та навчальних завдань, можливості виконати самоперевірку рівня засвоєння навчального матеріалу, отримати підказку та заохочення до пошукової діяльності.

Принцип безпосереднього доступу до основних блоків дає можливість учням продовжувати вивчення матеріалу, повертатися, в разі необхідності, до раніше вивченого, припинити та розпочати навчання (вивчення теоретичного матеріалу, самоперевірку, розв'язання завдань, користування довідниковими матеріалами).

Навчально-методичний комплекс забезпечує зв'язок «учень-навчальна система-викладач», поєднуючи можливості нових інформаційних технологій, традиційні методи навчання та традиційне інформаційно-методичне забезпечення.

Впровадження сучасних інформаційних технологій у процес викладання спеціальних та загальноосвітніх дисциплін, створення електронних навчально- методичних комплексів, посібників, застосування сучасних методів навчання вимагають нового покоління комплексно-методичного забезпечення, планового видання підручників, посібників, що забезпечували б навчання по стандарту.

Сьогодні викладачі, які здійснюють навчання, повсякчас повинні вирішувати наступні проблеми: по-перше, постійно зростає обсяг інформації, яку повинен засвоїти учень; по-друге, здійснюється скорочення часу на вивчення дисциплін.

Ця суперечність може бути усунена лише за рахунок високоякісних посібників та розробки навчально-методичних матеріалів. Використання інтенсивних технологій навчання, зокрема, інформаційних, створюють можливість скоротити час на навчання та підвищити його якість. Якщо в друкованих виданнях інформація представлена послідовно, то електронні допомагають учню безпосередньо включатися в потрібну тему.

Особлива увага на сучасному етапі дидактичного забезпечення навчального процесу приділяється педагогічним програмним засобам, які входять у структуру науково-методичного комплексу (Рис. 1):

Рис. 1. Педагогічні програмні засоби

Педагогічний програмний засіб спрямований на системний підхід щодо створення навчально-методичних комплексів дисциплін загально-професійної, професійно-теоретичної, професійно-практичної та загальноосвітньої підготовки відповідно до змісту державних стандартів професійно-технічної освіти.

Навчально-методичні комплекси та електронні посібники орієнтуються на представлення інформації за допомогою НТМЬ - сторінок, з'єднаними між собою гіперпосиланнями. Знаходження будь-якої інформації в посібниках максимально спрощується завдяки наявності в нижній або верхній частині кожної сторінки кнопок панелі навігацій, за допомогою яких можна потрапляти до потрібного розділу. Будова і виклад навчально-методичного матеріалу електронного підручника має враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів. Матеріал поділяється на теоретичний та практичний блоки, а також має блок контролю знань, умінь та навичок, який повинен засвоїти учень після вивчення теми або навчального елементу, що допомагає не тільки оволодіти знаннями, а й формує ділові якості з обраної спеціальності.

Хрестоматія - це фрагменти наукових джерел, посібників, статей, статистичні й довідкові матеріали, матеріали конференцій, які подаються у скороченому варіанті. Вони можуть бути найбільш корисними у процесі навчання, зокрема підготовки повідомлень, виконання самостійних завдань, роботи над проектами. Електронний варіант хрестоматії дає змогу постійно поповнювати її зміст з активним залученням до цієї роботи учнів.

Глосарій термінів - це електронний словник, покликаний задовольнити потребу педагогів, учнів у систематизованому викладі термінів, визначень понять окремих тем, розділів дисциплін.

Навчальні фільми, які демонструються в процесі навчання за допомогою мультимедійного проектора є універсальним засобом навчання, який поєднує теоретичні знання і демонстрацію практичного їх застосування для виконання конкретної роботи. Навчальні фільми мають можливість поєднати динамічну виразність із стоп-кадрами, які дають можливість не лише побачити, почути, але й отримувати вичерпну інформацію про явища, які відбуваються на екрані. Електронні лабораторні практикуми, практикуми з виробничого навчання краще розробляти для професій, пов'язаних з роботою на персональному комп'ютері. Практикум має містити комплекс лабораторних робіт з тем. Кожна лабораторна робота має включати: короткі теоретичні відомості з даної теми; методичні вказівки до виконання роботи, контроль знань згідно виконаної роботи. Переміщення, як в окремій темі, так і по всіх інших, здійснюється через систему гіперпосилань. Титульна сторінка з'єднується із змістом практикуму, завдяки чому користувач може обирати потрібний розділ курсу, де із запропонованого переліку лабораторних робіт вибирає необхідну.

Якщо при виконанні лабораторної роботи є невідомі терміни або поняття для учня, то в електронному практикумі має бути можливість отримати відповідне визначення в електронному словнику, який є складовою цього практикуму.

Навчальні та контролюючі програми з тем розділів дисциплін мають надавати можливості учням самостійно оцінювати знання і вміння згідно дванадцятибальної системи.

Одним із головних напрямів науково-методичної роботи навчального закладу є розробка, апробація експериментальних електронних засобів навчання, методичного забезпечення спрямованого під конкретну робітничу професію, з метою підвищення професійної підготовки майбутніх фахівців.

При використанні в навчальному процесі відеофільмів (виробничих ситуацій) важливим є поєднання теоретичних знань учнів і демонстрації їх застосування для виконання конкретної роботи. Особливо це актуально при вивченні предметів, які стосуються професійної підготовки.

Працюючи над навчально-методичними комплексами, викладачами створюються електронні презентації.

Використання інформаційних можливостей, інноваційних технологій, а також їх різноманітності поєднань у навчальному процесі створює нову методологію організації та практичної реалізації навчального процесу під час вивчення різних дисциплін.

Модель формування професійно мобільного кваліфікованого робітника є відкритою, динамічною і гнучкою, що дає змогу використовувати її у навчально-виробничому процесі професійно-технічного навчального закладу з урахуванням соціально-економічних та виробничих змін, а також динаміки змін на ринку праці (Рис. 2) [2].

Рис. 2. Модель формування професійно мобільного кваліфікованого робітника

Реалізація моделі здійснюється при використанні системного, особистісного, діяльнісного, контекстного та компетентнісного підходів. Системний підхід забезпечує єдність бачення проблеми і взаємозв'язок між усіма компонентами процесу формування професійно мобільного

кваліфікованого робітника. Особистісний підхід забезпечує внутрішню мотивацію досягнення та успіху. Діяльніший створює умови для особистісно- інтелектуального та діяльнісно-професійного розвитку учнів.

Компетентнісний підхід сприяє формуванню в учнів здатності й готовності самовизначатися, самореалізовуватися та саморозвиватися.



Висновки

Отже, у сучасних умовах навчальний процес має здійснюватися з урахуванням того що навчання відбувається тоді, коли людина змінює своє ставлення або поведінку з користю для себе і в кращий бік так, щоб воно відповідало тим фактам чи змінам, які є в її світогляді або в стосунках з іншими людьми.

Результатом забезпечення реалізації цих вимог є зміна загальної структури професійного навчання, оновлення навчальних програм, адаптування їх до нинішніх умов та використання сучасних методів навчання. Оскільки методи навчання молодого і працездатного населення повинні максимально сприяти виконанню визначених цілей, то реалізація цього завдання більшою мірою залежить від педагогічних кадрів, їхньої майстерності та професіоналізму.

Діяльність закладів професійно-технічної освіти потрібно організовувати таким чином, щоб учень був у центрі уваги суб'єктів процесу підготовки, тобто має бути супроводження кожного учня у процесі навчання. При цьому змінюється роль викладача і майстра виробничого навчання. Замість виконання старої функції, як головного джерела знань, він стає організатором, який допомагає тому, кого навчає, здобувати знання із різних джерел інформації.



Література

1. Манько В. М. Ретроспективний аналіз розвитку системи навчання інженерів- механіків сільськогосподарського виробництва // Науковий вісникНАУ. Київ. Вип. 59. 2002. С. 190-198.

2. Тренування для спеців. Огляд ринку бізнес-освіти: попит зростає швидше, ніж пропозиція // Галицькі контракти. [Електронний ресурс].

3. Кушнірова С.П. Інноваційні технології у навчальному процесі: проект «Вчити вчитися!». Інноваційна професійно-технічна освіта: пошуки шляхів оновлення: матеріали Ш-ої. Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції (26-30 березня 2012 р.). Інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників Університету менеджменту освіти (м. Донецьк). Донецьк: ІПО ІПП УМО (м. Донецьк), 2012. С. 140-143.

References

1. Manko V. M. (2002). Retrospektyvnyi analiz rozvytku systemy navchannia inzheneriv- mekhanikiv silskohospodarskoho vyrobnytstva [Retrospective analysis of the development of the training system for mechanical engineers in agricultural production]. Naukovyi visnyk NAU. Kyiv. Vyp. 59. 190-198 [in Ukrainian].

2. Trenuvannia dlia spetsiv. Ohliad rynku biznes-osvity: popyt zrostaie shvydshe, nizh propozytsiia [Business Education Market Overview: Demand is Growing Faster than Supply] Halytski kontrakty. [Elektronnyi resurs].

3. Kushnirova S.P. (2012). Innovatsiini tekhnolohii unavchalnomuprotsesi: proekt «Vchyty vchytysia!» [Innovative technologies in the educational process: the project «Learn to learn!»]. Innovatsiina profesiino-tekhnichna osvita: poshuky shliakhiv onovlennia: materialy III-oi.

4. Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi Internet-konferentsii (26-30 bereznia 2012 r.). Instytut pisliadyplomnoi osvity inzhenerno-pedahohichnykh pratsivnykiv Universytetu menedzhmentu osvity (m. Donetsk). Donetsk: IPO IPP UMO (m. Donetsk). 140-143 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...