Фізичні якості людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

На тему: «Фізичні якості людини»

Київ 2022

План

Вступ

Основні фізичні якості людини та їх характеристика

Методика розвитку фізичних якостей

Основні силові вправи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З народження дитина наділений відповідною сукупністю фізичних потенцій, закладених в нього спадковими програмами індивідуального розвитку. В ході біологічного дозрівання органів і структур організму дані потенції розвиваються, визначаючи різні фізичні властивості людини. Разом з тим фізичні властивості, придбані на основі успадкованих програм, не завжди забезпечують фізичну готовність дитини до майбутньої трудової діяльності, що пов'язано з прогресивно мінливих характером суспільного виробництва. Як результат соціальної необхідності приведення фізичних властивостей у відповідність з характером сучасного виробництва організовується спрямована підготовка, що передбачає виховання фізичних якостей, що відповідають вимогам майбутньої трудової діяльності.

Будучи складовою частиною фізичного виховання, виховання фізичних якостей сприяє вирішенню соціально обумовлених завдань: всебічному і гармонійному розвитку особистості, досягненню високої стійкості організму до соціально-екологічних умов, підвищенню адаптивних властивостей організму. Включаючись в комплекс педагогічних впливів, спрямованих на вдосконалення фізичної природи підростаючого покоління, виховання фізичних якостей сприяє розвитку фізичної і розумової працездатності, більш повної реалізації творчих сил людини в інтересах суспільства. Спрямованість і зміст виховання фізичних якостей регламентуються соціальними принципами фізичного виховання. Вироблені в ході історичного розвитку суспільства принципи розкривають основи практичної діяльності по всебічному і гармонійному фізичному розвитку дітей (вибору складу засобів, методів і форм організації педагогічних возденетвий). Організуючою основою виховання фізичних якостей є соціально певні вимоги, виражені в нормативах Всесоюзного фізкультурного комплексу «Готовий до праці і оборони». Будучи інтегрованим виразом соціального замовлення, комплекс ГТО визначає поетапність виховання фізичних якостей, задасть рівні їх необхідного прояви і форми реалізації в різні вікові періоди.

Таким чином соціальна обумовленість виховання фізичних якостей проявляється:

- В задоволенні потреб суспільства в фізично все сторони розвинених громадянах, наділених високим рівнем фі зических якостей і володіють функціональною готовністю здійснювати трудову діяльність;

- В підпорядкуванні соціальним принципам фізичного вихованням ня, що задає спрямованість і методологічну основу педа гогіческого процесу.

Основні фізичні якості людини та їх характеристика

Основними фізичними якостями людини є:

1. Швидкість.

2. Сила.

3. Витривалість.

4. Гнучкість.

5. Спритність.

В процесі зростання і розвитку людський організм набуває здатності не тільки збільшувати ростово-вагові показники, а і вдосконалювати функції окремих органів та систем (кістковий апарат, м'язова система, внутрішні органи). Це вдосконалення виявляється, зокрема, у збільшенні амплітуд та координації рухів, зусиль (кістковий апарат та м'язова система), у збільшенні об'ємів (серцево-судинна система), тощо. Всі ті прояви життєдіяльності організму, що виявляються в переміщенні тіла у просторі, в різних напрямках завдяки діяльності кістково-м'язового апарату, нервової системи та систем, які забезпечують енергетику цієї роботи (дихання, кровообіг) називаються руховими діями.

Швидкість

Під швидкістю розуміють комплекс функціональних якостей людини, які визначають швидкісні характеристики рухів, а також рухові реакції (час від отримання сигналу до початку руху).

Якість, яка називається швидкістю, має важливе професійно-прикладне значення для студентів, тому що здебільшого сучасні професії вимагають виконання складно-координаційних рухів за короткий проміжок часу, крім того, щоб скласти норми для заліку з загальної фізичної підготовки, потрібні прояви швидкості (біг 100м, плавання).

Швидкість - багатокомпонентна фізична якість. Вона складається з частоти рухів, швидкості поодинокого скорочення м'язових груп та часу рухової реакції. Всі ці компоненти по знижуються з віком, гіподинамією, детренованістю, значно впливають на стан здоров'я, трудові навички, працездатність, трудову продуктивність. Тому так важливо мати високий рівень розвитку швидкості та підтримувати цей рівень за допомогою спеціального тренування.

Сила фізична якість людина виховання

Силу людини визначають як здатність м'язової системи переборювати зовнішній опір або протидіяти його розвитку. У першому випадку сила спрямована проти, а у другому - за ходом руху.

Сила проявляється під час роботи м'язів, в основному, в трьох режимах:

1) статичному або ізометричному, коли довжина м'язових волокон під час навантаження не змінюється;

2) переборюючому або мометричному, що супроводжується зменшенням довжини м'язових волокон;

3) поступливому або паліометричному, під час якого м'язові волокна подовжуються.

Два останні режими поєднуються поняттям «динамічний режим». Саме цей режим є найефективнішим для розвитку силових та швидкісно-силових якостей під час підготовки студентів до складання заліку з загальної фізичної підготовки. В свою чергу силові та швидкісно-силові якості мають важливе професійно-прикладне значення, тому що в процесі засвоєння спеціальності доводиться виконувати різні рухи (в основному руками), часто із зусиллям, максимальною швидкістю та за короткі проміжки часу.

Витривалість

Розрізняють загальну витривалість і спеціальну.

Загальна витривалість розглядається як здатність виконувати тривалу роботу помірної інтенсивності з достатнім забезпеченням організму киснем і з обов'язковим функціонуванням усього м'язового апарату.

Здатність довго виконувати інтенсивну м'язову діяльність в умовах недостатнього забезпечення організму киснем (у борг) в окремих видах спорту називають спеціальною витривалістю. Але не можна думати, що організм недостатньо тренованої людини не може виконувати близьку за змістом м'язову роботу «в борг» і не має спеціальної витривалості. Наприклад, біг у швидкому темпі відрізку 250 - 300 м вимагає значної м'язової діяльності, що триває 60 - 70 с. Ця робота також виконується за умови недостатнього постачання організму киснем і досить часто зустрічається у повсякденному житті, побуті, виробництві, відпочинку.

Якщо вжитті прояви спеціальної витривалості не постійні, то загальна витривалість вважається на сьогодні основним базисом, що забезпечує нормальне функціонування організму в екстремальних умовах його життєдіяльності (побутові, трудові, спортивні). Багато вчених (М. М. Амосов, В. М. Платонов та інші) вважають, що високий рівень загальної витривалості є тим фундаментом, який забезпечує високий рівень здоров'я. Тому так важливо постійно тренувати загальну витривалість, підтримувати її на належному рівні не тільки для складання заліку, вона також потрібна для нормальної життєдіяльності людини.

Гнучкість

Під гнучкістю розуміють морфо-функціональні властивості опорнорухового апарату, які визначають ступінь рухливості його ланок. Це важлива, з точки зору оцінки здоров'я, рухова якість, тому що особи,які мають добре розвинену гнучкість, легше засвоюють нові рухові навички, мають високу рухливість у суглобах, а значить спроможні виконувати диференційовані рухи, здатні менше втомлюватися тощо.

Спритність

Спритність - це комплексна якість, що залежить від здатності людини виконувати складно координаційні дії за короткі проміжки часу з достатньою точністю рухів. Для оператора виробництва спритність (зокрема рух) з відносно малорухомим тулубом є однією з найважливіших професійних якостей. Саме ці прояви спритності необхідні в трудових процесах (робота пульта управління, робота на верстатах, з інструментом).

Рівень спритності залежить від функціонального стану аналізаторів (зокрема рухового), точного відчуття, сприймання власних рухів, пластичності нервової системи, швидкості і точності складних рухових реакцій.

Виховання спритності ґрунтується на виконанні складно координаційних рухових дій, вправ, пов'язаних з миттєвим реагуванням на обстановку, що раптово змінюється (спортивні ігри, єдиноборства тощо).

Методика розвитку фізичних якостей

Розвиток швидкості

Як засіб для розвитку швидкості використовують вправи, які можна виконати з максимальною швидкістю (звичайно їх називають швидкісними вправами). Вони повинні задовольняти три вимоги:

1) техніка вправ повинна забезпечувати виконання на граничних швидкостях;

2) вправи повинні бути настільки добре засвоєні студентами, що під час руху всі зусилля мають спрямовуватись на швидкість виконання;

3) тривалість виконання вправ повинна не допускати зниження швидкості через втому.

Швидкісні вправи належать до робіт максимальної потужності, тривалість яких не повинна перевищувати у студентів 12 - 14 с (В. С. Фарфель).

Для розвитку швидкості основним є повторний метод. Основна тенденція в цьому разі - намагання перевищити на занятті свою максимальну швидкість (М. Г. Озолін, Г. М. Петренко-Коваль). Цьому завданню підпорядковані всі характеристики методу: довжина дистанції, інтенсивність, інтервали відпочинку, кількість повторень тощо. Довжина дистанції (або тривалість виконання вправи) вибирається така, щоб швидкість пересування (інтенсивність роботи) не знижувалася під кінець вправи. Рухи виконуються з максимальною швидкістю; той, хто виконує вправи, у кожній спробі намагається показати найкращий для себе результат. Інтервали для відпочинку між спробами роблять такими, щоб забезпечити відносно повне відновлення: швидкість рухів не повинна помітно знижуватися від повторення до повторення. Зниження швидкості виконання вправи є першим сигналом для припинення роботи на занятті розвитку швидкості. Повторення сприяло б тільки розвитку витривалості.

Під час розвитку швидкості важливою умовою є ритміальний стан збудженості центральної нервової системи, який може бути досягнений тільки в тому разі, якщо той, хто тренується, не стомлений попередньою діяльністю. Тому на занятті швидкісні вправи звичайно намагаються ставити ближче до його початку ( С. А. Корнеман та С. П. Летунов ).

В тренувальному мікроциклі досягнення швидкості планують на перший день після відпочинку, коли немає слідів неповного відновлення, що накопичилися від попередніх занять.

Розвиток сили

До засобів силової підготовки належать вправи, що виконуються підвищеним опором загального (беруть участь 2/3 загальної кількості м'язів) на більшу частину м'язової системи або локального (на окремі м'язові групи) впливу.

Вправи загального силового впливу різноманітні і можуть виконуватися з використанням різних додаткових пристроїв або без них. Найефективнішими для загального силового тренування є вправи зі штангою, набивними м'ячами, гумовими амортизаторами, а також на тренажерних пристроях.

Тренажери мають суттєве значення для спеціальної силової підготовки, тобто тренування окремих груп м'язів, що несуть основне навантаження під час виконання окремих тестів (верхнього поясу - під час згинання та розгинання рук в упорі та підтягування на перекладині; стегна та голені - під час стрибків і т. п.)

Основні силові вправи

Режим роботи м'язів

Як було вказано раніше, силове тренування здійснюється під час динамічного та статичного режиму роботи м'язів, але тому що виконання нормативних вимог забезпечується динамічною роботою, то слід вважати основним у підготовці студентів динамічний режим із зусиллями, що мають переборюючий характер.

Останнім часом у практиці фізичного виховання та спорту почали широко застосовувати вправи, що виконуються у так званому ізокінетичному режимі. Це різновид динамічного режиму роботи м'язів, але під час виконання вправ максимальні зусилля супроводжують будь-яку фазу руху. На сьогодні встановлено, що ізокінетичні вправи є основним засобом силового тренування. Виконуються вони на спеціальних ізокінетичних тренажерах (Хютеля, Екзертені, Мініджені та ін.).

Величина опору

Цей показник є найважливішим, тому що від нього залежить спрямованість силової підготовки. Вибір величини опору залежить від завдань конкретного навчального заняття та індивідуальних силових можливостей людини.

В разі розвитку, наприклад, максимальної сили в процесі загальної підготовки рекомендується використовувати опір, що складає 75-85% від гранично доступних студентові, під час розвитку силової витривалості - тільки 40 - 60 %.

Темп виконання вправ

Силові вправи в одному підході можна виконувати в різному темпі. Темп підбирається в залежності від того, на розвиток яких силових якостей та на яку діяльність спрямована робота (максимальна вибухова сила). В усіх випадках високий темп недостатньо ефективний засіб, тому що в разі більшої частоти рухів до роботи залучається мала кількість моторних одиниць. Якщо ж темп середній або повільний, то відбувається протилежна дія.

Ці положення не поширюються на ізокінетичне тренування. Тут повинна використовуватися велика частота рухів, тільки в цьому разі можна досягти значного приросту силових можливостей.

Тривалість виконання вправ

Ця умова ґрунтується на спрямованості окремої вправи та на величині опору, що долається. Коли використовують відносно великі обтяження, наприклад, для розвитку вибухової сили, кількість повторень не перевищує 3 - 5 разів, якщо ж обтяження невеликі, то кількість повторень вправи може досягати 50 - 100 разів.

Тривалість і характер пауз відпочинку між підходами

Правильно організований відпочинок має важливе значення для підвищення ефективності силового тренування. Його тривалість залежить від конкретних завдань тренувального заняття. Наприклад, якщо розвивають максимальну або вибухову силу, то паузи повинні бути більш тривалими, ніж у випадках, коли розвивають силову витривалість м'язів.

Загальна кількість підходів на занятті

Якщо робота для підвищення силової витривалості займає лише частину комплексного заняття, то загальна кількість підходів не перевищує 6 - 12 разів. Якщо заняття повністю присвячені силовій підготовці студента, то Їхня кількість складає 15 - 20 разів. Якщо як засіб силової підготовки використовується робота від 2 до 5 хв. (біг на гору, біг по піску), то кількість повторень не перевищує 5 - 7 разів.

Розвиток витривалості

Біг на 2000 та 3000 м належить до вправ на витривалість. При такому бігові розвивається швидкість, що складає приблизно 72 - 85 % від максимальної, на яку здатний бігун. Ефективність заняття з розвитку такої якості, як витривалість багато в чому залежить від правильного вибору, сполучення, повторення використовуваних тренувальних засобів, установлення оптимальних методів тренування, правильного чергування роботи і відпочинку.

Високий рівень витривалості людини ґрунтується на високих функціональних можливостях низки його енергозабезпечувальних систем, в першу чергу - систем дихання та кровообігу. У зв'язку з цим, під час ЇЇ розвитку потрібне застосування чималої, досить одноманітної та тривалої роботи (наприклад, біг), що виконується на визначених пульсових режимах. Так, при цьому виникає і поглиблюється втома організму, з'являється необхідність додатково розвивати вольові якості студентів, готовність переносити великі навантаження з важкими відчуттями. В процесі такого заняття організм адаптується до навантажень, що зовні виявляється у збільшенні часу проходження дистанції, а внутрішньо - у зменшенні проявів утоми. Величина, швидкість прояву та ступінь адаптації організму при цьому визначається такими факторами: інтенсивність вправ, тривалість вправ, тривалість інтервалу відпочинку, характер відпочинку, кількість повторень.

Тривалість вправ

Цей фактор тісно пов'язаний з попереднім і також продиктований особливостями енергетики студента.

Тривалість роботи зумовлює вибір механізмів енергозабезпечення. Якщо тривалість роботи менша за 5 хв, в цьому разі, через інертність дихального апарату людини, вона буде виконуватися за рахунок анаеробних постачальників енергії. Збільшення тривалості роботи до 10 - 12 хв дозволяє більш повно використовувати аеробні джерела енергопродукції, в цих випадках навіть тривала м'язова діяльність в разі дотримання субкритичної та критичної швидкості рухів виконується при повному забезпеченні організму киснем, що найбільш сприяє підвищенню рівня загальної витривалості. Якщо ж для розвитку загальної витривалості використовуються повторні або інтервальні методи тренування, то час навантаження не повинен перевищувати 1 - 1,5 хв. В цьому разі максимальне споживання спостерігається в період відпочинку.

Характер відпочинку

Відпочинок не повинен бути пасивним, наприклад, використання в інтервалах відпочинку бігу підтюпцем в разі попередньої роботи, виконаної на критичних швидкостях, дозволяє підтримувати дихальні процеси на високому рівні, уникнути різких переходів від спокою до роботи і навпаки, підсилити відновлення, довше підтримувати «стійкий стан» під час навантаження і виконати більший обсяг роботи.

Кількість повторень

Цей фактор визначає сумарну величину впливу навантаження на організм. Під час роботи в аеробних умовах збільшення кількості повторень приводить до значного збільшення інтенсивності функціонування органів дихання та кровообігу, що, в свою чергу, приводить до збільшення здатності тривалий час підтримувати «стійкий стан», а значить і стабільне споживання кисню. Сигналом до можливості почати повторну роботу є відновлення частоти серцевих скоротшень до величини 120 - 130 уд./хв.

Висновок

До числа основних фізичних якостей відносять силу, витривалість, спритність, гнучкість і т.д. Від інших якостей особистості фізичні якості відрізняються тим, щ о можуть проявлятися тільки при вирішенні рухових завдань через рухові дії.

Рухові дії, що використовуються для вирішення рухової задачі, кожним індивідом можуть виконуватися різному. У одних відзначається більш високий темп виконання, у інших - більш висока точність відтворення параметрів руху і т. п.

Під фізичними здібностями розуміють відносно стійкі, вроджені і придбані функціональні можливості органів і структур організму, взаємодія яких обумовлює ефективність виконання рухових дій. Вроджені можливості визначаються відповідними задатками, набуті - соціально-екологічним середовищем жізнеобітанія людини. При цьому одна фізична здатність може розвиватися на основі різних задатків і, навпаки, на основі одних і тих самих задатків можуть виникати різні здібності. Реалізація фізичних здібностей в рухових діях виражає характер і рівень розвитку функціональних можливостей окремих органів і структур організму. Наприклад, не можна судити про витривалості як про фізичному якості людини, якщо він здатний довгостроково підтримувати швидкість бігу тільки на дистанції 800 м. Говорити про витривалості можна лише тоді, коли сукупність фізичних здібностей забезпечує тривале підтримання роботи при всьому різноманітті рухових режимів її виконання. Розвиток фізичних здібностей відбувається під дією двох основних факторів: спадкової програми індивідуального розвитку організму і соціально-екологічної його адаптації (пристосування до зовнішніх впливів). У силу цього під процесом розвитку фізичних здібностей розуміють єдність спадкового та педагогічно направляється зміни функціональних можливостей органів і структур організму.

Список використаної літератури

1. ХолодовЖ.К., Кузнєцов В.С. Теорія й методику фізичного виховання з спорту:Учеб. посібник длястуд.висш.учеб. закладів. - М.: Видавничий цент "Академія", 2000. - 480 з.

2. https://ukrbukva.net/page,12,47875-Fizicheskie-kachestva-cheloveka-i-metody-ih-vospitaniya.html

3.http://eprints.kname.edu.ua/43331/1/2016%20260М%20РЕПОЗ%20методичка%20Фізична%20підготовка.pdf

Размещено на Allbest.ru