Дидактичні підходи до формування в майбутніх учителів компетентності з конструктивної педагогічної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дидактичні підходи до формування в майбутніх учителів компетентності з конструктивної педагогічної взаємодії

Хімчук Ліліана Іванівна доктор педагогічних наук, професор кафедри фахових методик і технологій початкової освіти, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Довбенко Світлана Юріївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки початкової освіти, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника



Анотація

У статті здійснено аналіз теоретичних підходів присвячених актуальній проблемі формування в майбутніх учителів здатності до встановлення конструктивної взаємодії з учасниками освітнього процесу.

Вирізнено концептуальний підхід академіка І. Зязюна до проблеми педагогічної взаємодії; педагогічні стратегії Т. Гордона; особливості педагогічної взаємодії викладача й студентів, що окреслені в працях Л. Ковальчук; науковий підхід М. Лещенко до створення пізнавально-активного поля позитивного потенціалу. учитель взаємодія освітній

Визначено поняття "компетентність з конструктивної педагогічної взаємодії". Установлено, що компетентність з конструктивної взаємодії є складовою базових компетентностей, яка має ґрунтуватися на принципі гуманізму та загальнолюдських цінностях і активно удосконалюватися майбутніми учителями, як професійна якість педагога, що містить у своїй структурі чотири компоненти здатностей:

- створення пізнавально-активного поля позитивного потенціалу;

- співпраця з іншими;

- розв'язання конфліктних ситуацій;

- ефективна комунікація.

Схарактеризовано зазначені вище чотири компоненти компетентності майбутніх учителів з конструктивної педагогічної взаємодії. Зосереджено увагу на тому, що здатність встановлювати конструктивну взаємодію з учасниками освітнього процесу, сприяє знаходженню нових шляхів і способів посилення навчальної творчості, впровадженню інновацій у навчання, мотивації та стимулюванню навчальної діяльності учнів і професійної діяльності педагогів.

Встановлено, що для учителя з високим рівнем здатності до конструктивної педагогічної взаємодії з учасниками освітнього процесу характерними є володіння вербальною експресією та мовою тіла, вміння активно слухати та визначати почуттєво-емоційний стан інших, управляти своїми емоціями.

Висвітлено методи формування компетентності майбутніх учителів з конструктивної педагогічної взаємодії.

Ключові слова: майбутні учителі, компетентність з конструктивної педагогічної взаємодії, пізнавально-активне поле позитивного потенціалу, співпраця, ефективна комунікація.



Khimchuk Liliana Ivanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Professional Methods and Technologies of Primary Education, Vasil Stefanyk Precarpathian National University

Dovbenko Svitlana Yuriivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Pedagogy of Primary Education, Vasil Stefanyk Precarpathian National University

DIDACTIC APPROACHES TO THE FORMATION OF FUTURE TEACHERS' COMPETENCE IN CONSTRUCTIVE PEDAGOGICAL INTERACTION

The article analyzes theoretical approaches dedicated to the actual problem of forming future teachers' ability to establish constructive interaction with participants in the educational process.

The conceptual approach of Academician I. Zyazyun to the problem of pedagogical interaction is distinguished; pedagogical strategies of T. Gordon; peculiarities of the pedagogical interaction between the teacher and students outlined in the works of L. Kovalchuk; M. Leshchenko scientific approach to the creation of a cognitively active field of positive potential.

The concept of "competence in constructive pedagogical interaction" is defined. It has been established that competence in constructive interaction is a component of basic competences, which should be based on the principle of humanism and universal human values and be actively improved by future teachers, as a professional quality of a teacher, which contains four components of abilities in its structure:

- creation of a cognitive and active field of positive potential;

- cooperation with others;

- resolution of conflict situations;

- effective communication.

The above-mentioned four components of competence of future teachers in constructive pedagogical interaction are characterized. Attention is focused on the fact that the ability to establish constructive interaction with the participants of the educational process contributes to finding new ways and methods of strengthening educational creativity, introducing innovations in education, motivating and stimulating the educational activity of students and the professional activity of teachers.

It has been established that a teacher with a high level of ability for constructive pedagogical interaction with participants in the educational process is characterized by mastery of verbal expression and body language, the ability to actively listen, the ability to determine the sensory-emotional state of others and manage their emotions.

Methods of forming the competence of future teachers in constructive pedagogical interaction are highlighted.

Keywords: future teachers, competence in constructive pedagogical interaction, cognitive-active field of positive potential, cooperation, effective communication.



Постановка проблеми. Виклики сучасності й реформування національної системи освіти спонукають до аналізу дидактичних підходів формування в майбутніх учителів компетентності з конструктивної педагогічної взаємодії. Це обумовлено декількома чинниками:

- у теперішніх умовах ринкових відносин здатність до конструктивної педагогічної взаємодії в освітньому просторі розглядається як цінність цивілізованого суспільства, де кожен індивід має право на самовираження;

- до виходу з кризових ситуацій, що спричинені глобальною пандемією та російською військовою агресією проти України, найкраще будуть підготовленими такі освітні системи, в яких основним пріоритетом є підготовка духовно зрілих вчителів, готових "віддати своє серце дітям", за прикладом Василя Сухомлинського, оскільки широка громадськість та учні теперішнього техногенного століття чекають на виявлення безумовної любові учителя, що увиразнюється в доброзичливому ставленні, акцептації, здатності знаходити конструктивні розв'язки різноманітних проблемних і кризових ситуацій;

- формування високого рівня професійної компетентності майбутніх учителів можливе лише за умови опанування ними не тільки педагогічними стратегіями й технологіями, а й педагогічною конструктивною взаємодією, що одухотворяє освітній процес, робить його позитивним і творчим;

- основним центром освітнього процесу в різних закладах освіти є характер взаємин між педагогами й здобувачами освіти;

- збільшення в закладах освіти деструктивних форм спілкування, які ускладнюють та руйнують взаємини між учасниками освітнього процесу;

- неповна готовність закладів вищої педагогічної освіти забезпечити навчання майбутніх учителів відповідно до викликів часу та очікувань громадськості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз нормативних документів свідчить, що підґрунтям означеної проблематики є такі нормативні документи: Закони України "Про освіту" [1] та "Про вищу освіту" [2]; Національна доктрина розвитку освіти в Україні у XXI столітті [3]; Національна рамка кваліфікації [4]; основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу[5]; Концепція "Нова українська школа" на період до 2029 року[6]; Професійний стандарт "Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти, "Вчитель закладу загальної середньої освіти", "Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)" [7].

Вивчення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних вчених дає підстави стверджувати, що розв'язанням цього важливого аспекту педагогіки займалися вчені минулого та сучасності (Г. Ващенко, Я.Коменський, А. Макаренко, О. Сухомлинський, Й.-Г. Песталоцці).

Особливості встановлення педагогічної взаємодії стали предметом наукових досліджень Л. Велитченко, І. Зязюна, Л. Ковальчук, М. Лещенко. Проблеми підготовки майбутніх учителів до групової педагогічної взаємодії, висвітлені у наукових доробках А. Авраменко, А. Вербицького. Взаємодії учасників освітнього процесу й різноманітним аспектам конфліктів присвячені праці Ю. Костюшко, М. Рибакова та ін. Психологічні засади взаємодії учасників освітнього процесу, як форми спілкування, обґрунтовані у працях відомих вчених Л. Виготського, О. Леонтьєва, Б.Ломова.

Розглянемо підходи вчених до визначення феномену "взаємодія". Зокрема, відомий український учений Л. Велитченко трактує взаємодію як "багатофакторну систему, яка зазнає впливу з боку соціальної системи, регламентується нормативними документами у системі освіти, визначається практикою освітнього закладу, реалізується вчителем" [8]. Педагогічна взаємодія, на думку Л. Велитченко полягає у засвоєнні та відтворенні різних видів досвіду: групового, соціального, міжособистісного [9].

Термін "педагогічна взаємодія" окреслює ефективність освітнього процесу та психолого-педагогічну коректність дій його учасників. Так, приміром, Л. Ковальчук розглядає педагогічну взаємодію, як систему синергетичної взаємодії суб'єктів освітнього процесу, яка розгортається на рівні підсистем і спрямована на освіту, навчання, виховання, розвиток та формування особистості [10, с. 17-25].

Вагомим для підготовки майбутніх учителів, щодо даної проблеми, є концептуальний підхід українського вченого І.А. Зязюна. І. Зязюн, називає майбутніх учителів творцями щасливого світу й наголошує, що ними, можуть бути тільки особистості яскраво вираженого біофільного спрямовання. Такий підхід ґрунтується на поглядах Еріка Фромма: "Біофіл формує і впливає на особистість засобами любові, добра, прикладу, а не з допомогою сили й не тим, що бюрократично управляє людьми, начебто мова йде про речі. Біофільна етика має власні принципи добра і зла. Добро є глибокою повагою до життя. Злим є те, що душить життя, обмежує його і розділяє його на частини. Радість - це добродіяння, а печаль - гріх. Любов до життя лежить в основі різноманітних версій гуманістичної педагогіки. Педагогом - добрим чарівником - може стати тільки людина біофільної орієнтації, тобто така, що любить життя і сприймає учнів такими, якими вони є з притаманними їм особливостями. Інакше й бути не може, бо тільки біофіл здатний забезпечити реалізацію засад педагогіки добротворення" (Зязюн, 2003) [11, с.324].

Педагог зазначає, що є "два рівнозначні суб'єкти за змістовною сутністю - Людина і Людина. Вони мають створювати один одному відчуття спокою, рівноваги, добробуту, щастя. Як це зробити, знає передусім педагог. Він має навчити цього своїх учнів незалежно від предмета викладання. Навчити ненав'язливо, мимовільно. Навчити своєю Поведінкою, своїм Статусом, своїми Знаннями, своєю Людяністю, своєю Свободою, своєю Любов'ю, своїм Щастям, своїм Талантом" [12, с.74].

Аналізуючи педагогічну спадщину І.А. Зязюна, можемо стверджувати, що реалізація даного підходу є важливою для будь-якого закладу освіти й будь-якої освітньої системи, оскільки в умовах педагогічної взаємодії результат може бути конструктивним, або деструктивним.

Приміром, деструктивна взаємодія скеровується установками на утвердження тільки власної суб'єктної позиції одного з учасників, коштом морального приниження, обмеження, знецінення інших. Така форма взаємодії здійснює негативний вплив на різні види провідної діяльності особистості та гальмує становлення особистісних новоутворень, приміром, таких, як: самостійне логічне мислення, образна пам'ять, індивідуальний стиль розумової діяльності, інтерес до наукового пошуку тощо.

Таким чином, на шляху до гуманізації освіти, одним з перших кроків має стати визнання взаємодії в деструктивних формах не припустимою в освітніх закладах, потенційно небезпечною для учасників освітнього процесу й загалом для суспільства, особливо з огляду на сучасні реалії нашого сьогодення. Натомість, орієнтація на формування в молодого покоління конструктивної форми взаємодії з іншими людьми, дає можливість самореалізуватися, виявляти власну позицію, приносить радість від комунікації й задоволення від процесу опанування знаннями, сприяє відкритості до сприйняття людей і світу в цілому.

Слушною з цього приводу є думка сучасної ученої, представниці гуманістичної школи педагогічної майстерності І. Зязюна - М. Лещенко: "Учитель, який відкритий до співпраці з учнями, поважає вихованців, не пригнічує їх незадовільними оцінками за помилкові твердження на шляху до усвідомлення істини, протистоїть тенденції зробити з учнів "слухняні механізми" і всіляко сприяє розквіту їхніх обдарувань" [13, с.17].

Основоположні принципи конструктивної педагогічної взаємодії знаходимо в працях Томаса Гордона - професора університету Чікаґо (США), трикратного номінанта на Нобелівську премію світу, відомого педагога, психолога, основоположника ідей конструктивної комунікації, автора методів розв'язання конфліктів і стратегій взаємовідношень між педагогами та учнями.

Досліджуючи проблеми й способи забезпечення ефективної комунікації між учасниками освітнього процесу, Томас Гордон зазначав, що існує два типи педагогів: толерантні й нетолерантні.

Толерантність педагога виявляється в створенні емоційного комфорту, теплої атмосфери, сприятливих умов для усвідомленого навчання, наданні свободи вибору діяльності, врахуванні індивідуальних особливостей та можливостей кожного хто навчається. Однак з досвіду практичної педагогічної діяльності, можна стверджувати, що педагоги зазвичай звертають увагу на виявленні помилок і недоліків, що апріорі створює опозицію між учасниками освітнього процесу та є протилежним до педагогічних стратегій на яких зосереджував увагу Томас Гордон [14]. Вчений вважав, що важливим чинником впливу на ефективність процесу навчання є тип міжособистісної взаємодії педагога та учня, високий рівень конструктивності якої, може бути досягнутий завдяки педагогічним стратегіям, зокрема: "мові приймання". Саме приймання людини такою, як вона є та доброзичливі слова, на думку вченого, сприяють конструктивним змінам особистості. Учений рекомендує вчителям ознайомитися й впроваджувати у педагогічну практику інші педагогічні стратегії такі, як: "мова активного слухання", "комунікативне висловлювання", "безпрограшне розв'язання конфліктів", "змінення навколишнього середовища". Слід зауважити, що реалізація означених педагогічних стратегій буде більш ефективною за умови, що і батьки опанували здатністю встановлювати конструктивну взаємодію зі своїми дітьми, адже це справа не тільки педагога.

Сучасна дослідниця ефективної комунікації між педагогами та учнями на засадах концептуального підходу Томаса Гордона, С.Д. Ісаєва у праці: "Шляхи забезпечення ефективної комунікації між вчителем та учнями за Томасом Гордоном" зосереджує увагу на тому, що "...вчений радить вчителю розпізнавати зміни у самому собі. Педагог підкреслює, що люди по-різному реагують на інших людей в залежності від настрою, стану свого здоров'я, часу доби й т. ін. Причому це часто ніяк не пов'язано з поведінкою інших людей, котра залишається незмінною. Оскільки всі вчителі також живі люди, а не байдужі, бездушні й непохибні роботи, котрим сторонні проблеми й переживання, то і вони реагують на все по-різному" [15, с. 193-198].

Цікавим в контексті нашого дослідження є доробок сучасних науковців С. Довбенко та Л. Прокопів, про проблеми партнерства у педагогічній взаємодії між учителями, учнями й батьками в умовах Карпатського освітнього простору [16, с. 118-128]. На основі проведеного дослідження, в процесі реалізації регіонального експериментального науково-дослідного проєкту "Малочисельна школа Карпатського регіону. Інноваційні підходи до функціонування та перспективи розвитку", науковці наголошують на важливість співпраці між учителем, учнем і батьками. "Спільна діяльність учасників освітнього процесу на засадах партнерства, залучення родини до побудови освітньої траєкторії дитини, сприяє формуванню реальних прагнень дитини до самовизначення, самореалізації та самоформування" [16, с.122].

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що різноманіття підходів до визначення феномену "взаємодія", підтверджує його актуальність і перспективність щодо вдосконалення нових концептуальних засад для процесу взаємодії педагога та учня, як рівноправних партнерів. Тому, надзвичайно важливою й необхідною якісною характеристикою професійної компетентності майбутніх учителів початкових класів є сформованість у них умінь налагоджувати позитивно-конструктивну педагогічну взаємодію зі всіма суб'єктами навчально-виховного процесу.

Мета статті - актуалізувати й окреслити дидактичні підходи до розв'язання проблеми формування в майбутніх учителів компетентності з конструктивної педагогічної взаємодії.

Виклад основного матеріалу. Беручи до уваги, що в суспільстві існує поглиблений інтерес до якісної підготовки майбутніх вчителів початкових класів й підвищення рівня їхньої професійної компетентності, а основною причиною різних видів педагогічних невдач є відсутність осмислення й розуміння глибинного змісту педагогічної діяльності, невміння деяких педагогів встановлювати конструктивну педагогічну взаємодію з учасниками освітнього процесу, вважаємо за доцільне, впроваджувати в практику дидактичні підходи з формування базових компетентностей майбутніх учителів початкової школи на основі поєднання філософських, педагогічних і психологічних знань про шляхи одухотворення навчального процесу [17]. Зокрема, впровадження дидактичної системи формування базових компетентностей майбутніх учителів початкової школи, проведене Л. Хімчук на основі стратегій Томаса Гордона й гуманістичних підходів М.Лещенко до підготовки майбутніх учителів, дало можливість визначити поняття компетентність з конструктивної педагогічної взаємодії як професійну якість педагога, що увиразнюється в чотирикомпонентній структурі здатностей: створювати пізнально-активного поле позитивного потенціалу; реалізувати стратегії ефективної комунікації; співпрацювати з іншими; розв'язувати конфліктні ситуації [17, с.233-234]. Схарактеризуємо кожен з компонентів.

"Здатність створювати пізнально-активне поле позитивного потенціалу у ході реалізації різних форм і методів навчання передбачає:

- спрямовувати власні думки, почуття й емоції на позитив;

- створювати інформаційні образи навчального матеріалу;

- розширювати й збільшувати канали сприймання й обробки навчальної інформації;

- застосовувати мистецькі й цифрові технології для збагачення інтелектуальних профілів й почуттєво-емоційних станів учнів;

- підтримувати позитивний почуттєво-емоційний фон на всіх етапах навчального процесу.

Здатність до ефективного спілкування поєднує:

- уміння чітко формулювати думки та ідеї, використовуючи усне, письмове та невербальне спілкування у різних формах та контекстах;

- уміння отримувати інформацію на слух, сприймання знань, цінностей, ставлення та намірів співрозмовників;

- уміння використовувати спілкування для інформування, навчання, мотивування та переконання;

- уміння 'використовувати різноманітні цифрові та інтернет - технології для успішного спілкування;

- уміння ефективного спілкування у диверсифікованих

середовищах в т.ч. багатомовних та полікультурних;

Здатність до співпраці з іншими інтегрує уміння:

- ефективно працювати з різними командами;

- виявляти гнучкість і готовність бути корисними;

- йти на необхідні компроміси для досягнення спільної мети;

- приймати спільну відповідальність за співпрацю;

- цінувати індивідуальні внески, зроблені кожним членом команди.

Здатність до розв'язання конфліктних ситуацій виявляється в опануванні такими уміннями:

- використовувати системне мислення;

- формулювати судження та рішення;

- встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;

- розв'язувати проблеми шляхом застосовування стратегії безпрограшного розв'язання конфліктних ситуацій, що виникають в результаті вікових, гендерних, інтелектуальних, фізичних, етнічних, конфесійних, соціальних відмінностей між суб'єктами навчального процесу.

Для з'ясування рівнів сформованості компетентності конструктивної педагогічної взаємодії визначено такі критерії: ефективної комунікації; пізнавально-активної творчості; успішної співпраці з іншими; безпрограшного розв'язання конфліктів перспективного розвитку, усвідомлює можливі труднощі, знає, де шукати засоби підтримки, позитивно сприймає можливість власного самоудосконалення" [17, с. 233-236].

Відповідно до визначених критеріїв застосовувалися такі методи: діагностичні - анкетування, бесіди, цифрові художні наративи, інтерв'ювання; обсерваційні - педагогічне спостереження: безпосереднє, відеоперегляд [17, с. 306].

З огляду на те, що потенціал пізнавально-активного поля визначається характером почуттів та емоцій, що їх переживають учасники педагогічної взаємодії, були використані цифрові художні наративи, які дають можливість глядачу відстежувати сюжетну лінію розвитку ситуації педагогічної взаємодії, сприймати, фіксувати та співпереживати персонажам. Приміром, для студентів було запропоновано здійснити аналіз цифрових художніх наративів - фрагментів художнього фільму "Зірочки на Землі", який мотивує до серйозних роздумів про долю обдарованих дітей в традиційній системі освіти. Головним героєм фільму є восьмирічний хлопчик Ішан Авасті, який з народження страждає на дислексію. Вчителі вважають хлопчика розумово відсталим, а батьки - ледарем. Єдиним, хто розуміє хлопчика, є молодий учитель малювання. Студентам запропонували для перегляду фрагменти фільму, в яких було показано різні види педагогічної взаємодії й пропонувалося дати відповіді на такі питання: Які вчителі- персонажі фільму створювали негативне пізнавально - активне поле, а які позитивне? Які почуття й емоції переживали учасники педагогічної взаємодії? Яким чином потенціал поля впливав на психічний стан учнів, на результативність їх навчання?

Для перевірки, наскільки уважними співрозмовниками є майбутні учителі початкової школи, було застосовано тест "Чи вмієте Ви слухати?". Студентам пропонували зазначити ситуації, що викликають у них роздратування, прикрість, або незадоволення в процесі спілкування з будь-якою людиною: товаришем, учителем, викладачем, керівником, випадковим співрозмовником. Відповівши на запитання, студенти підраховували кількість ситуацій, які викликають прикрість і роздратування.

Слід зазначити, що за результатами тесту, високий рівень здатності активно слухати співрозмовника виявлено у 20% майбутніх учителів початкової школи. Вони зазначили тільки 10% із запропонованих їм ситуацій, що викликають у них невдоволення в процесі спілкування з іншими. Зазвичай такі студенти терпляче ставляться до того, що співрозмовник не дає їм висловитися, або перебиває під час розмови. Середній рівень здатності слухати співрозмовника виявлено у 25% майбутніх учителів початкової школи. Вони позначили 40% із запропонованих їм ситуацій, що викликають у них невдоволення в процесі спілкування з іншими. Низький рівень здатності активно слухати співрозмовника виявлено у 55 % майбутніх учителів початкової школи. Вони позначили понад 70% із запропонованих їм ситуацій, що викликають у них невдоволення в процесі спілкування з іншими. Такі студенти критично ставляться до висловлювань, загострюють увагу на манері говорити та шукають прихований зміст сказаного.

Для формування в майбутніх учителів початкової школи навичок конструктивної педагогічної взаємодії, були застосовані методи природної віртуалізації навчальної діяльності (активізація досвіду, спогадів, уяви, наративи, створення пізнавально-активного поля педагогічної взаємодії). Метод цифрового стимулювання позитивної професійної мотивації застосовувався на основі перегляду відеофільмів.

Приміром, метод активізації спогадів про навчання застосовувався з метою зосередити увагу студентів на спогадах про навчання й діяльність успішних людей, цінність яких з роками незмінно зростає, які допомагають пізнати не тільки світ їх душі, але й отримати життєві уроки, активізувати власні спогади й сформувати розуміння природи власних успіхів та невдач, розкрити свій прихований потенціал, який не міг проявитися через комплекси сформовані в шкільні роки при взаємодії з різними учасниками освітнього процесу та іншими навколишніми людьми.

З метою навчання студентів професійно сприймати будь-яку життєву чи освітню ситуацію та переносити слухачів у "наративну реальність", в якій створюється можливість подивитися на події, процеси, об'єкти й предмети з різних сторін, застосовувався метод наративізації внутрішнього стану особистості. Для постановки педагогічної проблеми на початку заняття, викладач застосовував наративно-цифровий підхід та подавав взірець дібраного, або створеного особисто наративу.

У результаті дослідження проведеного після формувального етапу роботи, виявлено три рівні сформованості конструктивної педагогічної взаємодії за критеріальними характеристиками: низький рівень до експерименту - 80,60%, після експерименту - 73,10%; середній рівень до експерименту становив - 16, 40%, а після експерименту збільшився до 17,90%; високий рівень становив до експерименту 3,00%, а після експерименту - 9,00% [17, с.342].



Висновки

В процесі формування базової компетентності майбутніх учителів з конструктивної педагогічної взаємодії вважаємо за доцільне враховувати такі рекомендації: для встановлення успішної взаємодії з учасниками освітнього процесу, виявляйте бажання до спілкування й співпраці; встановлюйте контакт з іншими на основі емпатії; поважайте почуття кожного учасника освітнього процесу; вмійте побачити в тих хто навчається, їхній потенціал; намагайтеся слухати й чути всіх, з ким співпрацюєте, навчаєтеся й тих кого навчаєте; порівнюйте результати діяльності й успіхи учня відповідно до досягнутих ним результатів, не порівнюйте його з іншими учнями; встановлюйте з учнями духовну єдність та взаємозв'язок між позитивними думками, почуттями, емоціями й діями суб'єктів навчального процесу; формуйте позитивне ставленням учнів до навчальної діяльності.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів означеної проблематики. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розробці системи вправ для формування базової компетентності майбутніх учителів з конструктивної педагогічної взаємодії.



Література

1. Закон України "Про вищу освіту" (2014). Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text

2. Закон України "Про освіту" (2017). Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text

3. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у XXI столітті. Верховна Рада України. URL: http://ict.ippo.edu.te.ua/files/files/mon-ukraini/nacionalna-doktrina- 2012-2021.pdf

4. Національна рамка кваліфікації (2020). Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/visim-kvalifikacijnih-rivniv- zamist-odinadcyati-uryad-prijnyav-nacionalnu-ramku-kvalifikacij

5. Болонський процес (2020). Верховна Рада України. Законодавство України. URL:https://mon.gov.ua/ua/news/prioritetami-bolonskogo-procesu-do-2030-roku-mayut- stati-zbalansovana-akademichna-mobilnist-ta-posilena-rol-vishoyi-osviti-u-dosyagnenni- cilej-stalogo-rozvitku-yegor-stadnij

6. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року (2016). Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/988-2016- %D1%80/stru

7. Професійний стандарт "Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти, "Вчитель закладу загальної середньої освіти", "Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)". URL: https://www.me.gov.ua/ Documents/Detail?lang= uk-UA&id=22469103-4e3 6-4d41-b1 bf-288338b3c7fa&title = RestrProfesiinikhStandartiv.

8. Велитченко, Л.К. (2005). Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу: монографія. Одеса: ПНЦ АПН України.

9. Велитченко, Л.К. (2006). Психологічні основи педагогічної взаємодії : дис. ... доктора психол. наук: 19.00.07 / Леонід Кирилович Велитченко. Київ, 508 с.

10. Ковальчук, Л. (2005). Педагогічна взаюмодія викладача і студентів під час використання нових інформаційних технологій навчання у процесі вивчення педагогічних дисциплін. Вісник Львівського університету.19, ч. 2.17-25.

11. Хімчук, Л. (2020). Конструктивна педагогічна взаємодія як одна з базових компетентностей майбутніх учителів початкової школи. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2020, № 3-4 (97-98).146-158.

12. Зязюн, І. А. (2000). Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук.-метод. посіб. Київ: МАУП.

13. Лещенко, М.П. (2003). Щастя дитини єдине щастя на землі: До проблеми педагогічної майстерності. Київ: АСМІ.

14. Gordon, Th. (2003). P . E. T. Teacher effectiveness training. New York: Three Rivers Press.

15. Ісаєва, С.Д. (2012). Шляхи забезпечення ефективної комунікації між вчителем та учнями за Томасом Гордоном. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: зб. наук. праць. Вип.14. 193-198.

16. Довбенко, С., & Прокопів, Л. (2019). Особливості впровадження педагогіки партнерства в карпатському освітньому просторі. Український Педагогічний журнал, (1), 118-128. https://doi.org/10.32405/2411-1317-2019-1-118-128.

17. Хімчук, Л.І. Дидактична система формування базових компетентностей у майбутніх учителів початкової школи: дис....док.пед.наук:13.00.09/ Хімчук Ліліана Іванівна. - Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2021. 446с.

18. References:

19. Zakon Ukrayiny "Pro vyshchu osvitu" (2014). [Law of Ukraine "On Higher Education"] Verkhovna Rada Ukrayiny. Zakonodavstvo Ukrayiny. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text [in Ukrainian].

20. Zakon Ukrayiny "Pro osvitu" (2017). [Law of Ukraine "On Education"]. Verkhovna Rada Ukrayiny. Zakonodavstvo Ukrayiny. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text [in Ukrainian].

21. Natsional'na doktryna rozvytku osvity v Ukrayini u XXI stolitti. [National doctrine of education development in Ukraine in the 21st century], Verkhovna Rada Ukrayiny. Zakonodavstvo Ukrayiny. URL: http://ict.ippo.edu.te.ua/files/files/mon- ukraini/nacionalna-doktrina-2012-2021.pdf. [in Ukrainian].

22. Natsional'na ramka kvalifikatsiyi (2020). [National qualification framework], Verkhovna Rada Ukrayiny. Zakonodavstvo Ukrayiny. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/visim- kvalifikacijnih-rivniv-zamist-odinadcyati-uryad-prijnyav-nacionalnu-ramku-kvalifikacij [in Ukrainian].

23. Bolons'kyy protses (2020). [Bologna process]. Verkhovna Rada Ukrayiny. Zakonodavstvo Ukrayiny. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/prioritetami-bolonskogo- procesu-do-2030-roku-mayut-stati-zbalansovana-akademichna-mobilnist-ta-posilena-rol- vishoyi-osviti-u-dosyagnenni-cilej-stalogo-rozvitku-yegor-stadnij [in Ukrainian].

24. Kontseptsiya realizatsiyi derzhavnoyi polityky u sferi reformuvannya osvity "Nova ukrayins'ka shkola" na period do 2029 roku (2016). [The concept of implementation of state policy in the field of education reform "New Ukrainian School" for the period until 2029]. Verkhovna Rada Ukrayiny. Zakonodavstvo Ukrayiny. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/988-2016- %D1%80/stru [in Ukrainian].

25. Profesiinyi standart "Vchytel pochatkovykh klasiv zakladu zahalnoi serednoi osvity, "Vchytel zakladu zahalnoi serednoi osvity", "Vchytel z pochatkovoi osvity (z dyplomom molodshoho spetsialista)". [Professional standard "Teacher of primary classes of a general secondary education institution, "Teacher of a general secondary education institution", "Teacher of primary education (with junior specialist diploma)"]. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk- UA&id=22469103-4e36-4d41-b1bf- 288338b3c7fa&title=RestrProfesiinikhStandartiv [in Ukrainian].

26. Velytchenko, L. K. (2005). Pedahohichna vzayemodiya: teoretychni osnovy psykholohichnoho analizu: monohrafiya. [Pedagogical interaction: theoretical foundations of psychological analysis: monograph] Odesa: PNC of the APN of Ukraine. Odesa: PNTS APN Ukrayiny. [in Ukrainian].

27. Velytchenko, L. K. (2006). Psykholohichni osnovy pedahohichnoyi vzayemodiyi : dys. ... doktora psykhol. nauk : 19.00.07 / Leonid Kyrylovych Velytchenko. [Psychological foundations of pedagogical interaction: thesis. ... doctor of psychology. Sciences: 19.00.07 ]. Kyyiv, 508 s. [in Ukrainian].

28. Koval'chuk, L. (2005). Pedahohichna vzayumodiya vykladacha i studentiv pid chas vykorystannya novykh informatsiynykh tekhnolohiy navchannya u protsesi vyvchennya pedahohichnykh dystsyplin. [Pedagogical interaction between the teacher and students during the use of new educational information technologies in the process of studying pedagogical disciplines}. Visnyk L'vivs'koho universytetu.19, ch. 2.17-25. [in Ukrainian].

29. Khimchuk, L. (2020). Konstruktyvna pedahohichna vzayemodiya yak odna z bazovykh kompetentnostey maybutnikh uchyteliv pochatkovoyi shkoly. [Constructive pedagogical interaction as one of the basic competencies of future primary school teachers], Pedahohichni nauky: teoriya, istoriya, innovatsiyni tekhnolohiyi, 2020, № 3-4 (97-98).146-158. [in Ukrainian].

30. Zyazyun, I. A. (2000). Pedahohika dobra: idealy i realiyi: nauk.-metod. posib. [Pedagogy of goodness: ideals and realities: science and method}. Kyyiv: MAUP. [in Ukrainian].

31. Leshchenko M . p. (2003). Shchastya dytyny y edyne shchastya na zemli: Do problemy pedahohichnoyi maysternosti. [The happiness of the child is the only happiness on earth: To the problem of pedagogical skill]. Kyyiv: ASMI. [in Ukrainian].

32. Gordon, Th. (2003). P . E. T. Teacher effectiveness training. New York: Three Rivers Press.

33. Isayeva, S.D. (2012). Shlyakhy zabezpechennya efektyvnoyi komunikatsiyi mizh vchytelem ta uchnyamy za Tomasom Hordonom. [Ways to ensure effective communication between the teacher and students according to Thomas Gordon}. Aktual'ni problemy sotsiolohiyi, psykholohiyi, pedahohiky: zb. nauk. prats'. Vyp.14. 193-198. [in Ukrainian].

34. Dovbenko, S., & Prokopiv, L. (2019). Osoblyvosti vprovadzhennya pedahohiky partnerstva v karpat-s'komu osvitn'omu prostori. [Pecularities of partnership pedagogy implementation in the carpathian educational space}. Ukrayins'kyy Pedahohichnyy zhurnal, (1), 118-128. [in Ukrainian].

35. Khimchuk L.I. (2021). Dydaktychna systema formuvannia bazovykh kompetentnostei u maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly [Didactic system of formation of basic competencies in future primary school teachers], Doktor's thesis. Poltava: PNPU imeni V.H. Korolenka 2021. 446s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...