Специфіка формування інтелектуально-творчих умінь у майбутніх учителів музичного мистецтва

Віра Шумська, викладач фортепіано

Larisa KIKINYOVA, Piano Teacher Lutsk Pedagogical College (Lutsk, Ukraine)

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства, пов'язаному із процесами модернізації в освіті, украй необхідно вирішенні актуальних завдань підготовки вчителя нової генерації, спроможного до інноваційної діяльності на рівні світових стандартів, здатного оцінювати навколишній світ, демонструвати високий рівень професіоналізму, визначати способи особистісного розвитку й саморозвитку.

В інтелектуально-інформаційному суспільстві особливого значення набуває проблема формування в молодого покоління інтелектуально-творчих умінь, оскільки вони стають основою для засвоєння нових знань та перенесення їх в інші умови, дозволяють у майбутньому підвищити ефективність своєї праці. У багатьох психолого-педагогічних дослідженнях доведено, що музичне мистецтво виступає ефективним засобом особистісного розвитку учнів, здобуття універсальних знань, для створення цілісної картини світу, а його вплив здійснюється передусім через діяльність учителя, адже саме наставник впливає на смаки дітей, заохочує їх до музики, спонукає до самовдосконалення. Отже, якість творчих та інтелектуальних можливостей учителя, рівень його професійної підготовки зумовлюють особистісний розвиток школярів. Тому виникає необхідність у науковому обґрунтуванні специфіки формування інтелектуально-творчих умінь майбутніх учителів музичного мистецтва.

Аналіз досліджень. Проблема інтелектуальних умінь представлена в дослідженнях Л. Вигот- ського, П. Гальперіна, Є. Кабанової-Мелер, Менчиської, В. Паламарчук, Т Шамової, Якиманської та ін.

Широко висвітлено проблему творчих умінь у працях Ю. Алієва, В. Борєва, Д. Гілфорда, Л. Грекова, Н. Кузьміна, В. Орлова, Я. Понома- рьова, Г Розена, Л. Спірина, А. Стасова, Н. Федоренко, М. Фрумкіна й ін. Проблеми професійного розвитку педагога-музиканта досліджували О. Щолокова, О. Рудницька, Г Падалка, В. Дря- піна, Г. Дідич, І. Гринчук, А. Болгарський. Певний інтерес для нашого дослідження становлять праці О. Митника, Т. Люріної, М. Ушакової, у яких розглядається проблема саме інтелектуально-творчих умінь.

Мета статті - проаналізувавши теоретичний матеріал і практичний досвід, розкрити специфіку формування інтелектуально-творчих умінь майбутніх учителів музичного мистецтва: засвоїти досвід професійного середовища, створити ситуацію успіху, самостійно підібрати репертуар студентам під керівництвом викладача.

Виклад основного матеріалу

На нашу думку, головним у процесі професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва є не тільки сума готових знань, яку вони отримують під час навчання, але й вироблення в них уміння самостійно і творчо застосовувати ці знання на практиці. Не викликає сумніву той факт, що процес професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва тісно пов'язаний із мистецтвом, оскільки цілі, які ставить перед собою освіта, збігаються з функціями мистецтва. Мистецтво має надзвичайно потужну здатність розвивати людину. «Мистецтво є найважливішим засобом прилучення людини до загальнолюдських, духовних цінностей через власний досвід, особисте емоційне переживання, адже воно виражає і формує ставлення людини до всіх явищ буття і до самої себе, а близькість педагога до мистецтва дозволить надати процесу навчання і спілкування з дітьми гуманно-особистісного характеру (6, с. 8).

Засвоєння досвіду професійного середовища передбачає застосування сукупності різноманітних умов, які безпосередньо впливають на особистість під час виконання професійних функцій. Велику роль тут ми надаємо ознайомленню з педагогічними поглядами відомих музикантів і композиторів. Як стверджують науковці, одним з головних мотивів навчання є пізнавальний інтерес - особлива вибіркова спрямованість особистості на процес пізнання; її вибірковий характер, виражений в певній предметній галузі знань. У цю галузь людину намагається проникнути, щоб вивчити, заволодіти її цінностями (Падалка, 1982: 101). Для цього ми пропонуємо студентам науково-дослідні завдання, спрямовані на вивчення постатей видатних педагогів-музикантів із різних ракурсів.

Ідею слухового методу вперше висунув В. Одоєвський у роботі «Музична абетка». Він писав: наше завдання довести учня до того, щоб його око зрозуміло те, що вухо чує». Ще точніше висловлювався із цього питання відомий музикант-дослідник і методист М. Курбатов, який був одним із небагатьох на той час прибічників і пропагандистів слухового методу в навчанні піаністів. Він писав, що виконавець, який не вміє чітко вслуховуватись у власне виконання, «нікуди не годиться». Навпаки, він повинен ясно і чітко ловити на слух «усі до одного звуки», що витягуються ним з інструмента (2). інструментальний виконавський педагог музикант

Найбільш повно проблема звукоутворення розкрилась у діяльності піаніста-педагога К. Мартінсена, який виробив прийом раціоналізації звуків та їх уявлень. Він уважав виконавську техніку художньою функцією піаніста. У своїх працях «Індивідуальна фортепіанна техніка на основі зву- котворчої волі» та «Методика індивідуальної гри на фортепіано» педагог, спираючись на погляди німецького психолога В. Вунди, говорив про необхідність заміни фізіологічної настанови в музичній педагогіці на психологічну, тобто на місце технічного навчання, яке йде від зовнішнього до внутрішнього, треба поставити навчання, яке йде від внутрішнього до зовнішнього.

Створення ситуації успіху надзвичайно важливе для результативності музично-педагогічного процесу. А. Бєлкін розглядає успіх як складне явище. Він зазначає, що із соціально-психологічного погляду успіх є оптимальним співвідношенням між очікуваннями та результатами діяльності; із психологічного погляду - переживанням стану радості й задоволення від того, що результат власної діяльності особистості або збігається з її очікуваннями, або перевершив їх. На основі цього стану можуть сформувались стійкі почуття задоволення, що сприяють підвищенню рівня самооцінки і самоповаги. З педагогічного погляду успіх - це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу загалом (Белкин, 1991).

Такі ситуації успіху можуть бути створені у двох формах: під час розв'язання звичних завдань у класі основного музичного інструмента або кон- цертмейстерства та під час концертних виступів. Л. Баренбойм зазначає: «Величезне значення для якості технічної роботи учня має настанова впевненості, переконаності в можливості перебороти труднощі, віра у свої сили» (Баренбойм, 1979).

У процесі підготовки до концертного виступу велику допомогу може надати штучне моделювання стану, близького до сценічного. Якщо студенту не вистачає впевненості, можна скористатися прийомом рольової підготовки. Її сенс полягає в тому, що студент, який занадто хвилюється, перед виступом починає грати роль іншої людини. Абстрагуючись від власних якостей, він входить в образ добре йому відомого музиканта, який упевнений у собі і нічого не боїться. Тут спочатку доречними будуть завдання на засвоєння досвіду професійного середовища. Велику роль відіграє також психічний стан педагога. Особливою проблемою для студента є подолання естрадного хвилювання, тобто створення «оптимального концертного стану». Кожний музикант по-різному описує свій найкращий концертний стан. Проаналізувавши, запам'ятавши відчуття, які передували власному виступу, необхідно потім свідомо відтворити таки й же стан перед наступними виступами. Успішний виступ на «сцені», під яким можна розуміти навіть виступ у колі друзів, на думку педагогів-музикантів, позитивно впливає на подальше навчання, є ефективним засобом творчого розвитку студента, створює сприятливі умови для формування зацікавленості, слугує важливим засобом активізації навчального процесу.

Під інструментально-виконавською підготовкою майбутнього вчителя музичного мистецтва ми розуміємо двоєдиний поетапний процес, який передбачає навчання гри на фортепіано як універсальному музичному інструменті, а також обов'язкову концертно-виконавську діяльність студентів.

В основі виконавської діяльності - внутрішні музично-слухові уявлення, які є надійною опорою на пам'ять виконавця та його мислення. На основі ретельної аналітико-синтетичної роботи над текстом виконавець досягає його ідеального уявного відтворення внутрішнім слухом. Початкова стадія творчості - це стадія інтелектуальної роботи над музичним образом. Важливими складовими частинами процесу підготовки майбутніх фахівців музично-педагогічного профілю є інструментальний і методичний компоненти. Цільова настанова на взаємодію цих складових частин передбачає орієнтацію на здобуття майбутніми вчителями музичного мистецтва знань і практичного досвіду, пов'язаного з інструментально-виконавською діяльністю. Не можна не зазначити, що, залучаючись у діяльність, пов'язану з виконавством, інтелектуально-творчі вміння отримують усебічний, гармонійний розвиток.

На наш погляд, інструментальне виконавство, порівняно з іншими видами виконавської діяльності, має найбільші продуктивні педагогічні можливості як у плані розкриття природи виконавства, творчого інтерпретаційного процесу, так і для виявлення та розвитку інтелектуально- творчих умінь. Оскільки саме у процесі інструментально-виконавської діяльності діє важлива закономірність психологічного порядку, згідно з якою «кращий спосіб зрозуміти й освоїти явище - це відтворити його» (С. Савшинський) (Косенко, 2017: 25).

Отже, гра на інструменті дозволяє відчути себе людиною-творцем, пробуджує художника, здатного відчувати і цінувати справжні шедеври музичного мистецтва, втілювати своє бачення краси в різноманітних музично-творчих проявах, використовуючи досить різноманітне коло музичних інтонацій, широкі скачки, зіставлення регістрів тощо. Крім того, у процесі інструментального музикування з'являється можливість простежити залежність характеру звука, його інтонаційної виразності від способу звуковидо- бування, динамічних, тембрових і звуковисотних можливостей різних інструментів. Інструментально-виконавська підготовка є важливою частиною професійної підготовки педагога-музиканта.

Зрозуміло, що інструментально-виконавська підготовка в мистецьких навчальних закладах педагогічного напряму передусім спрямована на виконання у школі. Але зрозуміти музику і донести її сенс до дітей неможливо, якщо вчитель не може передати образний зміст твору звуком. На думку В. Живова, виконавський процес містить два пов'язаних один з одним компоненти: осягнення суті твору (сприйняття) і його передачу (відтворення). До того ж це не просто компоненти виконавського процесу, а його послідовні етапи, кожний з яких має відносно самостійні розділи: засвоєння і включення в художній образ твору (1).

П. Косенко виділяє такі завдання інструментальної підготовки:

- розвиток музично-творчих здібностей (музичний слух та пам'ять, відчуття ритму, рухомоторний комплекс, художньо-образне мислення, фантазія, уява тощо);

- набуття досвіду концертмейстерської роботи;

- опанування форм і методів роботи, необхідних для різноманітної позакласної музично-виховної роботи з учнями на високому професійному рівні (лекції-концерти, заняття з дітьми у групі продовженого дня тощо);

- засвоєння репертуару, включеного за шкільними програмами зі слухання музики (уміння виконувати фрагменти творів, зосереджувати увагу дітей на найбільш виразних і важливих моментах, давати до них словесні коментарі);

- опанування основних напрямів світової та вітчизняної інструментальної музики (бароко, класицизм, романтизм тощо) у виконавському аспекті; формування вмінь грамотно, технічно, стилістично правильно та художньо виразно виконувати сольну інструментальну програму (Белкин, 1991).

Особливістю саме фортепіанної підготовки порівняно з іншими видами виконавської підготовки, на наш погляд, є наявність більш продуктивних педагогічних можливостей у розкритті природи саме інструментального виконавства. На думку Г Ципіна, гра на музичному інструменті щедро збагачує учнів особистим, власноруч здобутим досвідом. Водночас безпосереднє зіткнення з музичним матеріалом допомагає пов'язувати систему уявлень і понять із реальними звуковими образами, тим самим підводить необхідну базу для різноманітних музично-розумових операцій, сприяє їх успішному перебігу. Він наголошує на тому, що «не достатньо лише констатувати сприятливі можливості фортепіанної педагогіки для всебічного й інтенсивного розвитку музикантів. Суть у тому, щоб використати ці можливості, розкрити їх із вичерпною повнотою» (Курновський, 1967). Особливо необхідно донести розуміння важливості професійного володіння фортепіано до тих студентів, які вивчають його як додатковий музичний інструмент.

На думку Р. Тельчарової, професійна підготовка студентів у класі фортепіано представлена системою, що включає декілька взаємопов'язакних та взаємоподовжуючих видів виконавської практики: «Перший безпосередньо пов'язаний із навчальною роботою і є немов би її завершенням. Сюди належать такі виступи студентів, в яких передбачається їхній зв'язок зі слухачами - це академічні концерти, звітні концерти класу, участь у конкурсах тощо. Другий вид передбачає виконавську діяльність студентів у школі і для дітей. Третій вид виконавської практики пов'язаний їз суспільно-просвітницькою роботою студентів» (Тельчарова, 1991).

Висновки

Отже, у процесі інструментального музикування з'являється можливість проаналізувати, порівняти залежність характеру звука, його інтонаційної виразності від способу звуковидобування, динамічних, тембрових і звуковисотних можливостей різних інструментів, дозволяє втілити своє бачення краси в різноманітних музично- творчих проявах.

Список використаних джерел

1. Баренбойм Л. Путь к музицированию. Ленинград; Москва: Музыка, 1979. 231 с.

2. Белкин А. Ситуация успеха. Как ее создать. Москва, 1991.

3. Живов В. Теория хорового исполнительства. Москва: Эдиториал УРСС, 1998. 192 с.

4. Косенко П. Актуальні питання вдосконалення інструментальної підготовки майбутнього вчителя музики (гітариста). Педагогіка вищої та середньої школи: збірник наукових праць. Кривий Ріг, 2017. № 18. Ч. 1. С. 201-212.

5. Курновський Г. Педагоги-піаністи Київської консерваторії (1913-1933). Українське музикознавство: збірник статей. Вип. 2. Київ, 1967. С. 264-280.

6. Падалка Г Учитель, музика, діти. Київ: Муз. Україна, 1982. 144 с.

7. Тельчарова Р Уроки музыкальной культуры. Москва: Просвещение, 1991. 158 с.

8. Тимошенко Н. Формирование педагогических умений и навыков у студентов музыкально-педагогических факультетов: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01. Киев, 1991. 20 с.

9. Цыпин Г. Обучение игре на фортепиано. Москва: Просвещение, 1984. 174 с.

10. Юсов Б. Законы Вселенной и законы культуры. Педагогика искусства и интеграция: материалы Международной конференции. Москва, 2001. С. 8.

References

1. Barenboim L.A, (1979). Put kMuzytsyrovanyiu [Way to music]. Moskva: Muzyka [in Russian].

2. Belkin A.S, (1991). Sytuatsyia uspekha. Kak ee sozdat. [The situation of success. How to create it]. Moskva [in Russian] .

3. Zhyvov V.L, (1998). Teoryia khorovoho yspolnytelstva [Theory of Choral Performing] V.L. Zhivov. M: URSSU Editorial Board, - 192 p.[in Russian].

4. Kosenko P.B, (2017). Aktualni pytannia vdoskonalennia instrumentalnoi pidhotovky maibutnoho vchytelia muzyky (hitarysta) [Actual food at the end of the instrumental training of the Maybuty teacher of music (guitarist)]/ P.B. Kosenko // Pedahohika vyshchoi ta serednoi shkoly: zb. nauk. prats, 18, 201-212.Krivoy Rog [in Ukrainian].

5. Kurnovskyi H, (1967). Pedahohy-pianisty Kyivskoi konservatorii [Teachers-pianists of the Kiev Conservative] Ukrainske muzykoznavstvo: zb.,264-280.[in Ukrainian].

6. Padalka H.M, (1982). Uchytel, muzyka, dity [Teacher, music, children]. Kiev[in Ukrainian].

7. Telcharova R.A, 1991. Uroky muzykalnoi kultury [Lessons of musical culture]. Moskva [in Russian].

8. Tymoshenko N.P, (1991). Formyrovanye pedahohycheskykh umenyi y navykov u studentov muzykalno- pedahohycheskykh fakultetov [The formation of pedagogical abilities among students of musical pedagogical faculties]. Extendedabstract ofDoctor's thesis. Kiev[in Ukrainian].

9. Tsypyn H.M, (1984). Obuchenye yhre na fortepyano [Learning to play the piano]. Moskva [in Russian].

10. Yusov B.P, (2001). Zakony Vselennoi y zakony kultury [The laws of the universe and the laws of culture] Pedahohyka yskusstvayyntehratsyia. Materyaly Mezhdunarodnoi konferentsyy. Moskva. S. 8.[in Russian].

Размещено на Allbest.ru