Системний підхід у формуванні ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти

Abstract

Передусім зазначимо, що в довідковій літературі визначено сутність дефініції «система» як визначений порядок у розташуванні і зв'язку дій; форма організації чого-небудь; щось ціле, що являє собою єдність закономірно розташованих і взаємопов'язаних частин, те, що стало нормальним, звичайним, регулярним (Докучаєва, 2013: 57-100).

Своєю чергою системний підхід є одним із найбільш поширених у філософській та психолого-педагогічній науці та аналізується у розвідках В. Афанасьєва, І. Блауберга, С. Гончаренко, В. Садовського, Т Кочубей, Е. Юдіна та ін. Більшість учених визначають систему як певний порядок у розташуванні та зв'язку дій; форму організації чого-небудь; щось ціле, що представляє собою єдність закономірно розташованих частин, що перебувають у взаємному зв'язку. З іншого боку, системний підхід розуміється як один із головних напрямів методології спеціального наукового пізнання та соціальної практики, мета і завдання якого полягають у дослідженнях певних об'єктів як складних систем (Кочубей, Іващенко, 2014: 6, 9).

Саме системний підхід дає можливість розглянути будь-який об'єкт як сукупність певних елементів, що знаходяться у взаємозв'язку між собою. Це стосується і процесу професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти й процесу формування в них ціннісно-смислових орієнтацій. З точки зору методологічних засад означеної проблеми системний підхід посідає загально-науковий рівень, що дає можливість розглянути кожен компонент системи формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів ЗДО у процесі фахової підготовки. компетентнісний дошкільний освіта вихователь

Зауважимо, що вибір системного підходу до формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутнього вихователя зумовлено низкою причин. Перш за все, особистість майбутнього вихователя закладів дошкільної освіти також є складною системою, з одного боку, та являє собою складову частину системи освіти - з іншого. Тут вбачаємо слушною думку І. Галян, який зазначає, що «особистість водночас як самоорганізувальна система, так і суб'єкт діяльності, утворений цією системою, сама наділена системотвірною здатністю. Її системотвірність виявляється на кожному етапі свого розвитку, формуючи власну складну багаторівневу структуру психічної організації, одним із компонентів якої і є система цінностей» (Галян, 2017: 37-40).

Автор відносить людину до таких систем, які здатні до самоорганізації, що є умовою їхнього саморозвитку. Детермінантом існування такої системи є взаємодія, що ґрунтується на відповідності.

І. Галян пояснює це так: «щоб взаємодія взагалі стала можливою, необхідна така відповідність різних сторін (систем), коли кожна з них бачить в іншій «своє інше», нехай ще таке, що не стало справді своїм, однак, не присвоївши яке, тобто не включивши до власної системи, сумнівним може бути стійке існування системи» (Там само: 47).

Говорячи про майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, відзначаємо, що у процесі фахової підготовки вони активно взаємодіють з освітнім середовищем закладу вищої освіти (далі - ЗВО) як педагогічною системою, інтеріоризуючи відповідні цінності лише за умови відповідності їх власній, вже існуючій системі цінностей. На цьому етапі відбувається нібито зіткнення двох систем - особистості студента та середовища ЗВО, у результаті чого перша система трансформується (ступінь такої трансформації залежить від стійкості системи, ступеня її сформованості та характеристик тих систем, що чинять вплив), «зайві» елементи покидають систему, додаються нові, в результаті чого попередня система оновлюється, набуваючи нового змісту.

Отже, особистість майбутнього вихователя ЗДО є складною системою, активним суб'єктом освітнього процесу закладу вищої освіти, з одного боку, та компонентом системи формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів у фаховій підготовці - з іншого.

По-друге, сукупність ціннісно-смислових орієнтацій майбутнього вихователя є системною характеристикою, адже являє собою окрему підсистему, що інтегрована в систему особистості студента.

У науковій психологічній літературі ціннісно-смислова сфера особистості тлумачиться як внутрішній конструкт, сутність якого полягає у самовизначенні особистості в процесі власного життя (у різних видах діяльності, поведінці, взаємодії з оточуючими тощо), що спонукає людину діяти (Яницький, 2013). Відповідні ціннісно-смислові орієнтації майбутніх вихователів розуміємо як інтегративне утворення особистості, стійку спрямованість на ті чи інші професійні цілі, що мають для студента смислове значення та на певні засоби досягнення таких цілей.

Ґрунтуючись на психолого-педагогічних дослідженнях з проблеми формування ціннісних та ціннісно-смислових орієнтацій студентів (О. Москаленко, Ю. Пелех, А. Сірий, М. Яницький), можемо констатувати, що структурними компонентами відповідної підсистеми стосовно майбутніх вихователів є:

- ціннісно-мотиваційний - віддзеркалює ціннісне ставлення до майбутньої професії та дитини, бажання отримувати та вдосконалювати необхідні для цього знання, уміння та навички, постійно самовдосконалюватись;

- емоційний - адже формування ціннісно-смислових орієнтацій особистості відбувається під впливом різних емоцій;

- когнітивно-смисловий - синтезує в собі знання, уявлення про цінності (від загальнолюдських до особистісних) та смисли, їхню структуру та ієрархію, механізми формування ціннісно-смислових орієнтацій особистості;

- операціонально-рефлексивний компонент у структурі ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів пов'язаний з майбутньою професійною діяльністю, що має будуватися на аксіо-логічних позиціях, тобто вихователь має володіти різним спектром умінь та навичок взаємодії із суб'єктами освітнього процесу на засадах гуманізму, визнаючи людину як найвищу цінність. Таким чином, система ціннісно-смислових орієнтацій майбутнього вихователя має свою структуру та органічно вплітається в систему його особистості.

По-третє, процес професійної підготовки майбутнього вихователя також можна вважати складною соціально-педагогічною системою, оскільки він вміщує в собі низку складників.

Тут є слушним визначення Л. Зданевич: «під системою професійної підготовки майбутніх вихователів <...> розуміється замкнута об'єктивна єдність пов'язаних між собою елементів, упорядкованих за певними принципами та визначеними метою і завданнями її функціонування, що має розроблені форми, засоби та методи, які забезпечують прикінцевий результат» (Дубасенюк, 2015: 190).

Т. Танько визначає професійну підготовку майбутніх вихователів з точки зору її результату - це система організаційних та педагогічних заходів, які забезпечують формування в особистості професійної спрямованості, системи знань, навичок, умінь і професійної готовності, що своєю чергою визначається як суб'єктивний стан особистості, яка вважає себе здатною і підготовленою до виконання певної професійної діяльності та прагне її виконати (Танько, 2004).

Більш узагальнене розуміння системи фахової підготовки майбутніх вихователів дітей дошкільного віку подає Г Бєлєнька: «цілісний комплекс структурних елементів, що перебувають між собою у певних зв'язках і стосунках, взаємодіють один з одним і утворюють цілісну єдність». Результатом такої підготовки є сформована професійна компетентність майбутнього вихователя, що вміщує в собі: систему фахових знань і умінь, професійні здібності і професійно значущі риси особистості (Бєлєнька, 2006).

До складників такої підготовки Л. Зданевич відносить: майбутніх фахівців у галузі дошкільної освіти (кого навчати?); навчальні дисципліни відповідно до навчального плану (чого вчити?); процес управління навчанням (як вчити?); викладачів та інших суб'єктів освітнього процесу ЗВО (хто навчає?) (Дубасенюк, 2015: 179).

Отже, процес професійної підготовки майбутнього вихователя, беззаперечно, являє собою складну педагогічну систему, що вміщує такі компоненти:

- концептуальну основу, мету, зміст та засоби здійснення професійної підготовки;

- суб'єктів освітнього процесу (здобувачі освіти, викладачі, адміністрація тощо);

- безпосередньо освітній процес, що вміщує в собі різні форми його організації (лекції, практичні заняття, інші форми), різні види педагогічних практик, позааудиторну роботу з майбутніми вихователями, а також самоосвітню діяльність майбутніх фахівців дошкільної галузі;

- систему управління освітнім процесом.

Такі компоненти професійної підготовки майбутніх вихователів складають органічну єдність, і за умови неефективного функціонування одного з них система набуває рис слабкості. Тоді існує ймовірність, що результат професійної підготовки - готовність до професійної діяльності - буде мати низькі показники.

По-четверте, система формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутнього фахівця дошкільної освіти у фаховій підготовці має власну структуру, компонентами якої є:

- концептуальний (наукові підходи, принципи, ідеї, на яких ґрунтується означена система), що представлено такими парадигмами, підходами та ідеями, як: ціннісно-смислова парадигма - на філософському рівні; системний та синергетичний підходи - на загальнонауковому рівні; особистіс- ний, рефлексивно-діяльнісний, компетентнісний, середовищний підходи - на конкретно-науковому рівні; герменевтичний підхід - на технологічному рівні.

- мотиваційно-цільовий (мета, завдання), що віддзеркалює провідну мету системи: сформувати необхідні ціннісно-смислові орієнтації майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі фахової підготовки, що стає можливим лише за умови прийняття майбутніми вихователями необхідних цінностей та смислів на внутрішньому рівні шляхом успішної мотивації;

- суб'єкт-суб'єктний, де провідними суб'єктами є майбутні вихователі ЗДО, науково-педагогічні працівники та адміністрація ЗВО, суб'єкти освітнього процесу різних закладів дошкільної освіти;

- змістовний (освітня, виховна, психологічна робота з майбутніми вихователями; підготовка науково-педагогічних працівників до формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів);

- середовищний (спеціально створене у закладі вищої освіти аксіологічне середовище для формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів);

- технологічний (форми, методи й етапи роботи щодо формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів);

- рефлексивно-результативний, що логічно пов'язаний зі всіма іншими компонентами та являє собою прогнозований результат системи, на який необхідно орієнтуватися під час безпосередньої роботи з різними суб'єктами означеного процесу.

Запропонована система формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів ЗДО має всі ознаки педагогічної системи, до яких провідні науковці (В. Краєвський, В. Садовський) відносять: наявність мети та прогнозованого результату, цілісність, наявність інтегративних якостей кожного елемента, структурованість, ієрархічність, взаємодію з іншими системами, здатність до саморозвитку, управління.

Метою системи формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів ЗДО є сформувати відповідні орієнтації у студентів, а орієнтовним результатом виступає сформованість таких орієнтацій. Запропонована система має чітку структуру (структурованість), що втілюється через взаємодію схарактеризованих вище компонентів (концептуальний, мотиваційно-цільовий, суб'єкт-суб'єктний, змістовний, середовищний, технологічний, рефлексивно-результативний), які підкорюються провідній меті (ієрархічність) та складають єдність (цілісність). Очевидно, що запропонована система, як і будь-яка педагогічна, взаємодіє з іншими (відкритість) - державою та суспільством, іншими соціально- педагогічними інститутами тощо.

Ураховуючи той факт, що суб'єкт-суб'єктний компонент системи на перше місце ставить особистість майбутнього вихователя ЗДО як окремої системи, що постійно розвивається, самовдосконалюється, запропонована нами система також здатна до саморозвитку та самоорганізації за умови успішного управління. Отже, з точки зору системного підходу формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів розглядається як цілісна педагогічна система, елементи якої взаємопов'язані та взаємозалежні, складають специфічну структуру. Підкреслимо, що така система є функціональною лише за умови взаємодії структурних компонентів між собою. Зрозумілим стає те, що під час осмислення проблеми формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів ЗДО з точки зору системного підходу такі категорії, як «система», «підсистема», «компоненти системи» набувають певної відносності. Так, система може виступати підсистемою щодо тієї чи іншої системи - коли йдеться про систему формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів, то вона є підсистемою стосовно системи їхньої фахової підготовки. Компоненти такої системи своєю чергою можуть бути підсистемою в структурі системи. Так, майбутній фахівець також являє собою систему, натомість стосовно системи формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів він є підсистемою загальної системи.

Висновки

Як бачимо, застосування системного підходу до розв'язання проблеми формування ціннісно-смислових орієнтацій майбутніх вихователів є цілком виправданим та дозволить розглядати цей феномен цілісно, враховуючи системні зв'язки між усіма підсистемами та їхніми структурними компонентами.

Список використаних джерел

1. Докучаева В. В. Концептуальна модель формування проектувальної компетентності майбутнього педагога як методологічна основа підготовки професіонала нового типу. Інноваційні моделі підготовки майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти : кол. моногр. / авт. кол. : О. Г. Брежнева та ін. Луганськ : вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. С. 57-101.

2. Системний підхід у вищій освіті : навч. посіб. / автори-упоряд. Т Д. Кочубей, К. В. Іващенко. Умань : ПП Жовтий О. О., 2014. 131 с.

3. Галян І. М. Психологія ціннісно-смислової саморегуляції майбутніх педагогів : дис. ... д. психол. наук. Київ, 2017. 544 с.

4. Яницкий М. С., Серый А. В., Пелех Ю. В. Ценностно-смысловая парадигма как основа постнеоклассической педагогической психологии. Философия образования. 2013. № 1 (46). С. 175-185.

5. Професійна педагогічна освіта: системні дослідження : монографія / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2015. 308 с.

6. Танько Т. П. Теорія та практика музично-педагогічної підготовки майбутніх вихователів дошкільних закладів у педагогічних університетах : автореф. дис. ... д. пед. наук. Харків, 2004. 41 с.

7. Бєлєнька Г В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання : монографія. Київ : Світич, 2006. 304 с.

References

1. Dokuchaieva V. V. (2013) Kontseptualna model formuvannia proektuvalnoi kompetentnosti maibutnoho pedahoha yak metodoloh.osnova pidhotovky profesionala novoho typu. Innovats. modeli pidhot.y maibut. fakhivtsiv doshkilnoi ta pochatkovoi osvity : [kol. monohr.]. [Conceptual model of formation of design competence of the future teacher as a methodological basis for the training of a professional of a new type. Innovative training models for future preschool and elementary education professionals: [collective monogram] / [avt. kol.: O.H. Brezhneva, N.V. Havrysh ta in.]. Luhansk, 2013. P 57 - 101 [in Ukraine].

2. Systemnyi pidkhid u vyshchii osviti [The system approach in higher education] / avtory-uporiad. Kochubei T. D., Ivashchenko K. V. Uman, 2014. 131 p. [in Ukr.].

3. Halian I. M. (2017). Psykholohiia tsinnisno-smyslovoi samorehuliatsii maibutnikh pedahohiv [Psychology of valuesense self-regulation of future teachers]. Doctor thesis. Kiev [in Ukraine].

4. Yanitskiy M. S., Seryy A. V., Pelekh Yu. V. (2013). Tsennostno-smyslovaya paradigma kak osnova postneoklassicheskoy pedagogicheskoy psikhologii. [Filosofiya obrazovaniya]. №1(46). Р 175-185.

5. Profesiina pedahohichna osvita: systemni doslidzhennia : monohrafiia [Professional pedagogical education: system studies: monograph] / za red. O. A. Dubaseniuk. Zhytomyr, 2015. 308 p. [in Ukraine].

6. Tanko T. P. (2004). Teoriia ta praktyka muzychnopedahoh. Pidhot. Maibut. vykhovat. Doshkiln. zakladiv u pedahohich. universytetakh [Theory and practice of music-pedagogical preparation of future preschool teachers in pedagogical universities]. Extended abstract of candidate thesis. Kharkiv. 41 p. [in Ukr.].

7. Bielienka H. V. (2006). Vykhovatel ditei doshkilnoho viku: stanovlennia fakhivtsia v umovakh navchannia. Monohrafiia. [Kindergarten teacher: becoming a specialist in learning: monograph]. Kiev, 2006. 304 p. [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru