Організаційне забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних працівників ЗЗСО

Размещено на http://www.allbest.ru

Організаційне забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних працівників ЗЗСО

О. І. Богданович,

методист відділу управління закладами освіти Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (ВІППО)

Дано матеріал на допомогу керівникам закладів освіти для організаційного забезпечення підвищення кваліфікації педагогічних працівників з урахуванням нормативно-правових актів та рекомендацій Міністерства освіти і науки України відповідно до чинного законодавства.

Ключові слова: неперервна професійна освіта, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, план підвищення кваліфікації, інформальна освіта, стажування, суб'єкт надання освітніх послуг, визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, укладання договору про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації, атестація педагогічних працівників.

освіта законодавство кваліфікація

Bohdanovych O. I. Organizational Implementation of Professional Development of Pedagogical Workers in General Secondary Educational Institutions.

The material is given to help the heads of educational institutions for the organizational support of improving the qualifications of pedagogical workers, taking into account the normative and legal acts and recommendations of the Ministry of Education and Science of Ukraine in accordance with the current legislation.

Key words: continuous professional education, professional development of teaching staff, professional development plan, informal education, internship, subject of provision of educational services, recognition of the results of professional development of pedagogical staff, conclusion of an agreement on the implementation of educational services for professional development, certification of pedagogical staff.

Постановка проблеми. У документах провідних міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Ради Європи,

Європейської комісії тощо) потенціал учительського корпусу регламентується основою забезпечення високої якості та конкурентоспроможності освіти на світовому ринку праці, а вчитель XXI століття проголошений носієм суспільних змін.

Інтегрування національної системи освіти в європейський і світовий освітній простір зумовили необхідність пошуку та реалізації новітніх підходів до забезпечення якісно нового рівня професійної підготовки педагогічного персоналу на засадах збереження національних надбань і використання кращих зразків світового досвіду. Про це наголошується в сучасних програмних документах України, зокрема Законах «Про вищу освіту» (2014 р.),

«Про освіту» (2017 р.), «Про повну загальну середню освіту» (2020 р.), Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 988-р (2016 р.).

Виклад основного матеріалу. Система післядипломної освіти, що включає спеціалізацію, перепідготовку, підвищення кваліфікації, стажування, є складником неперервної освіти, яка супроводжує процес зростання освітнього (загального й професійного) потенціалу особистості протягом життя.

Цей процес організаційно забезпечений системою державних та суспільних інститутів і відповідає потребам особи й суспільства.

Завдяки своїй змістовій наповненості й необмеженості в часі неперервна професійна освіта має можливості для виконання важливих функцій:

соціокультурної, розвивальної (задоволення і розвиток духовних запитів особистості, створення умов для її постійного творчого зростання);

загальноосвітньої, компенсувальної (усунення недоліків у базовій освіті, її доповнення новою інформацією, що з'являється в умовах інформаційно- технологічної революції);

адаптивної (гнучка професійна підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації з метою оновлення професійного досвіду, здобуття іншого фаху в умовах постійних змін на виробництві, розвитку теле- та радіокомунікацій, комп'ютерного доступу до інформаційних банків даних тощо);

економічної (задоволення потреб держави, регіонів, різних галузей промисловості, сільського господарства та сфери послуг у конкурентоспроможних фахівцях, підготовлених до впровадження новітніх технологій, техніки та ін.).

Важлива особливість неперервної освіти - її спрямованість у майбутнє, на розв'язання проблем розвитку суспільства на підґрунті використання здобутих знань.

Сучасні нормативно-правові засади освітньої галузі розроблено з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти протягом життя, соціально-економічних, технологічних і соціокультурних змін. Реформування освіти в Україні, зокрема загальної середньої, має стати одним з основних чинників функціонування і розвитку післядипломної освіти, відкривати можливість кожному спеціалісту для постійного поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки, різної за повнотою, індивідуалізованої за часом, гнучкої форми та обсягу.

В умовах розбудови Нової української школи, яка має надавати послуги високої якості, важлива підготовка вчителя, який є висококваліфікованим фахівцем, зацікавленим у своєму зростанні. Закон України «Про освіту» закладає нові підходи до системи підвищення кваліфікації загалом, запропонувавши вчителю більше свободи для вибудовування своєї освітньої траєкторії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» із змінами, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1133, прописано новий механізм підвищення кваліфікації педпрацівників у різних суб'єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації.

Головними новаціями цього механізму є самостійність та мотивованість, довіра та відповідальність у виборі форм, видів, напрямів і суб'єктів підвищення кваліфікації.

Відповідно до п. 14 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників (зі змінами, далі - Порядок) педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти відповідно до Законів України «Про освіту» (2017 р.), «Про повну загальну середню освіту» (2020 р.) зобов'язані щороку підвищувати кваліфікацію з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком, що є необхідною умовою проходження атестації, як це визначено законодавством.

Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» (2020 р.) кожному педагогічному працівникові «гарантується право підвищувати кваліфікацію в комунальному закладі післядипломної освіти, розташованому на території відповідної (за місцем проживання такого педагогічного працівника) області, Автономної Республіки Крим, міста Києва чи Севастополя, що не обмежує право обрати іншого суб'єкта освітньої діяльності для підвищення своєї кваліфікації».

Відповідно до п. 16 Порядку загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного працівника закладу загальної середньої освіти, який оплачується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, не може бути менше ніж 150 годин на п'ять років. До того ж, не менше 10 відсотків загальної кількості годин обов'язково повинні бути спрямовані на вдосконалення знань, умінь і практичних навичок у частині роботи з учнями з особливими освітніми потребами (ст. 51, п. 2 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).

Підвищення кваліфікації управлінських кадрів також має певні особливості. Так, відповідно до п. 16 Порядку керівник, заступники керівника, керівник філії закладу загальної середньої освіти, які вперше призначені на відповідну посаду, проходять підвищення кваліфікації відповідно до обійманої посади протягом двох перших років роботи.

Уточнення до цієї норми містяться в ст. 38 п. 4 Закону України «Про повну загальну середню освіту»: «керівник закладу загальної середньої освіти (крім приватних) зобов'язаний протягом першого року після призначення на посаду пройти курс підвищення кваліфікації з управлінських компетентностей або управлінської діяльності обсягом не менше 90 навчальних годин».

На підставі викладеного вище рекомендуємо у перший рік після призначення директору закладу проходити підвищення кваліфікації за 90-годинною програмою, решті керівників - упродовж двох років після призначення з управлінських компетентностей або управлінської діяльності (без уточнення кількості годин). Наступні 4 (3) роки можна проходити підвищення кваліфікації відповідно до посади за сумісництвом.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників є однією зі складових у прийнятті рішення щодо відповідності займаній посаді під час атестації.

У листі МОН України від 04.03.2020 року № 1/9-141 «Щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти» надано детальні роз'яснення щодо застосування Порядку.

Зокрема, законодавство не визначає ні мінімальну, ні максимальну кількість годин, які педагогічний працівник має присвятити своєму професійному розвиткові впродовж одного року. Це питання має вирішуватися педпрацівниками з урахуванням багатьох чинників, обставин і можливостей, у тому числі фінансових, обговорюватися й узгоджуватися на педагогічній раді закладу освіти тощо. Водночас підвищувати свою кваліфікацію щорічно є обов'язком і, фактично, невід'ємною складовою діяльності кожного педагогічного працівника закладу освіти.

Звертається також увага на те, що відповідно до п. 15 Порядку в разі викладання кількох навчальних предметів педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період у межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством. Тож підвищення кваліфікації таких працівників упродовж п'яти років має становити сукупно, за всіма посадами, які обіймає педагогічний працівник та/або навчальними предметами, не менше 150 годин.

Згідно з п. 8 Порядку обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педпрацівників установлюється в годинах та/ або кредитах Європейської кредитної трансферно- накопичувальної системи (далі - ЄКТС, один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою.

Облік результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу освіти для контролю виконання ними річного плану підвищення кваліфікації та вимог Закону щодо загального обсягу підвищення кваліфікації впродовж 5 років (не менше 150 годин) рекомендовано здійснювати на підставі отриманих закладом освіти копій документів про підвищення кваліфікації. Педагогічним працівникам також рекомендується самостійно у довільній формі обліковувати власні результати підвищення кваліфікації з метою уникнення непорозумінь.

Планування підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу освіти здійснюється у два етапи (п. 17 Порядку).

На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження педагогічною радою на основі пропозицій педагогічних працівників орієнтовного плану підвищення кваліфікації, що має містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб'єктів підвищення кваліфікації. Строк і процедура подання педагогічними працівниками своїх пропозицій до орієнтовного плану є внутрішнім питанням закладу освіти. Орієнтовний план має бути оприлюднений на інформаційному стенді закладу освіти та на його вебсайті (у разі відсутності вебсайту закладу освіти - на вебсайті органу, у сфері управління якого перебуває заклад освіти) протягом двох робочих днів з дня його затвердження педагогічною радою, але не пізніше 25 грудня поточного року.

Другий етап планування розпочинається після затвердження в установленому порядку кошторису закладу освіти на відповідний рік. Керівник закладу освіти має забезпечити невідкладне оприлюднення загального обсягу коштів, передбаченого для підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу освіти. Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педпрацівник має подати керівникові закладу освіти (або уповноваженій ним особі) свою пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка має містити інформацію про тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форму (форми), обсяг (тривалість), суб'єкта (суб'єктів) підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

Відповідно до абзацу другого п. 18 Порядку, в разі невідповідності пропозиції педагогічного працівника зазначеним вимогам така пропозиція не може бути розглянута. Отже, пропозиція оформляється педагогічним працівником у довільній формі, проте має містити всю інформацію, яка передбачена Порядком, з метою можливості її включення до річного плану підвищення кваліфікації.

Згідно з абзацом першим п. 15 Порядку з метою формування плану підвищення кваліфікації закладу освіти на поточний рік пропозиції педагогічних працівників розглядаються його педрадою. За згодою педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації. За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік у межах коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на відповідний рік (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними працівниками).

Слова «за винятком» не означають неможливості включення до відповідного плану будь-яких форм і видів підвищення кваліфікації, що здійснюються педагогічним працівником за власні кошти чи з інших джерел, не заборонених законодавством, тобто безоплатно для педагогічного працівника, та не здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Ці слова означають, що педагогічна рада не може впливати на розмір таких коштів, «затверджуючи» їх у відповідному плані, тому в плані має бути відображена не конкретна сума коштів, а інформація про те, що таке підвищення кваліфікації здійснюється за рахунок «самостійного фінансування» чи «безоплатно». Слід також мати на увазі, що відповідно до п. 8 Порядку педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації як згідно з планом, так і поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік.

У п. 19 Порядку визначено, що план підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік має включати: список педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році, теми (напрями, найменування), форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС), перелік суб'єктів підвищення кваліфікації, строки (графік), вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним працівником.

План підвищення кваліфікації може також містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Крім того, план підвищення кваліфікації може бути змінено протягом року в порядку, визначеному педагогічною радою. Таким чином, педагогічна рада самостійно визначає механізм та процедури внесення таких змін (уточнень) і доводить їх до відома педагогічних працівників або оприлюднює на інформаційному стенді закладу освіти. Типовим прикладом необхідності внесення змін до плану є прийняття на роботу педпрацівника або його звільнення.

Також за погодженням педагогічного працівника, керівника відповідного закладу освіти (уповноваженої ним особи) і суб'єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації цього працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації. Таким чином, якщо ситуація потребує лише уточнення (зміни) конкретних строків підвищення кваліфікації, то це можна робити без внесення змін до плану за умови погодження з керівником закладу освіти і суб'єктом підвищення кваліфікації. Форма узгодження - довільна.

Відповідно до п. 29 Порядку підвищення кваліфікації педагогічні працівники, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання «старший учитель»), можуть підвищувати кваліфікацію шляхом інформальної освіти (самоосвіти), результати якої можуть бути визнані педагогічною радою закладу освіти.

У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на вебсайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти (п. 25 Порядку). Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин на рік (п. 29).

Стажування є одним із видів підвищення кваліфікації (п. 6 Порядку) і здійснюється відповідно до п. 11, а саме:

за індивідуальною програмою, що розробляється і затверджується суб'єктом підвищення кваліфікації (вимоги до індивідуальної програми прописано в п. 11 Порядку);

у закладах освіти, установах, організаціях та на підприємствах шляхом укладання договору (у договорі може бути передбачено стажування одного чи декількох працівників; договір може змінюватися, уточнюватися - додаток до угоди);

у закладі освіти за місцем роботи працівника або в іншому закладі освіти. Керівником такого стажування призначається педагогічний або науково- педагогічний працівник, який працює в суб'єкта підвищення кваліфікації за основним місцем роботи, має науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання «старший учитель») та/або успішно пройшов сертифікацію в установленому законодавством порядку. Один день стажування оцінюється в 6 годин, або 0,2 кредиту ЄКТС.

За результатами успішного підвищення кваліфікації кожен суб'єкт підвищення кваліфікації зобов'язаний видати педагогічному працівникові документ про підвищення кваліфікації (свідоцтво, сертифікат, довідку і т. ін.), що має містити, зокрема, опис досягнутих ним результатів навчання. Перелік виданих документів про підвищення кваліфікації оприлюднюється на вебсайті суб'єкта підвищення кваліфікації протягом 15 календарних днів після їх видачі (п. 13 Порядку).

Проте інформація має розміщуватися з дотриманням положень Закону України «Про захист персональних даних». Відповідно до п. 24 Порядку результати підвищення кваліфікації в суб'єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою (у межах плану чи поза межами плану підвищення кваліфікації), не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Результати підвищення кваліфікації в інших суб'єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної ради відповідного закладу освіти. До того ж, порядок визнання результатів установлює сама педрада. А це означає, що кожен заклад освіти має вже зараз своїми внутрішніми документами його внормувати.

Визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється шляхом виконання кроків, прописаних у п. 25 Порядку.

Педпрацівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про його проходження. Клопотання протягом місяця з дня подання розглядається на засіданні педагогічної ради закладу освіти. Для визнання результатів підвищення кваліфікації педрада заслуховує педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, його результатів, дотримання суб'єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна ухвалити рішення про визнання чи невизнання результатів підвищення кваліфікації.

У разі невизнання педагогічна рада закладу освіти може надати рекомендації працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації в інших його суб'єктів та/або ухвалити рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб'єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг. Відповідно до п. 25 Порядку результатом підвищення кваліфікації педагогічних працівників у суб'єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на його підвищення або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, може бути присвоєння їм повних та/або часткових професійних та/або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку (ст. 34 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до п. 26 Порядку окремі види діяльності педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти) можуть бути визнані як підвищення кваліфікації відповідно до цього Порядку.

Результати інформальної освіти (самоосвіти) педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання «старший учитель»), можуть бути визнані педагогічними радами відповідних закладів як підвищення кваліфікації педпрацівників (п. 29 Порядку).

Педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями та суб'єкти надання освітніх послуг із підвищення кваліфікації (п. 7 Порядку). Наразі реєстр суб'єктів, які можуть підвищувати кваліфікацію педагогів, відсутній, що свідчить про рівні права та можливості всіх суб'єктів у наданні освітніх послуг та наявність конкурентного середовища. Отже, з метою виваженого підходу та уникнення непорозумінь при виборі суб'єкта надання освітніх послуг рекомендуємо педагогічним працівникам закладів загальної середньої освіти орієнтуватися насамперед на:

надане чинним законодавством право на провадження суб'єктом освітньої діяльності у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників (ліцензія та/або акредитована програма, відповідний КВЕД (85.59) у реєстраційних документах);

якісну програму підвищення кваліфікації, яку пропонує суб'єкт підвищення кваліфікації (структура (вимоги) прописані в п. 10 Порядку);

прозорість та інформаційну відкритість суб'єкта освітньої діяльності (ст. 30 Закону України «Про освіту»), зокрема обов'язкове оприлюднення програми підвищення кваліфікації на власному вебсайті (п. 10 Порядку);

документ (свідоцтво, сертифікат, довідка тощо), який педагогічні працівники отримають за підсумками підвищення кваліфікації (вимоги до змісту документа прописано в п. 13 Порядку).

Педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію в різних суб'єктів підвищення кваліфікації.

Відповідно до п. 20 Порядку на підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) забезпечує укладення між закладом освіти та суб'єктом (суб'єктами) підвищення кваліфікації договору про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік.

Якщо школа не має автономної бухгалтерії, укладається тристороння угода - школа, управління освіти і надавач послуг. Не пізніше 25 грудня працівник повинен поінформувати керівника закладу освіти або вповноважену ним особу про стан проходження підвищення кваліфікації в поточному році з доданням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації. Відповідна інформація зберігається в особовій справі працівника відповідно до законодавства. У разі підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, інших коштів, затверджених у кошторисі закладу освіти на підвищення кваліфікації, укладення договору між керівником закладу освіти та суб'єктом підвищення кваліфікації із зазначенням джерела фінансування підвищення кваліфікації є обов'язковим (п. 32 Порядку).

Факт підвищення кваліфікації педагогічного працівника підтверджується актом про надання послуги з підвищення кваліфікації, який складається в установленому законодавством порядку, підписується керівником закладу освіти або вповноваженою ним особою та суб'єктом підвищення кваліфікації. Такий акт є підставою для оплати послуг суб'єкта підвищення кваліфікації згідно з укладеним договором про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації (п. 36 Порядку).

Відповідно до п. 32 Порядку фінансування підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за кошти державного, місцевих бюджетів, кошти фізичних та/або юридичних осіб, інші власні надходження закладу освіти та/або його засновника, інші джерела, не заборонені законодавством.

За рахунок коштів, передбачених у кошторисах закладів освіти, здійснюється фінансування підвищення кваліфікації в обсязі, установленому законодавством, і відповідно до плану підвищення кваліфікації:

педагогічних працівників, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи;

- педагогічних працівників, які забезпечують надання загальної середньої освіти, працюючи за сумісництвом у ЗЗСО.

Відповідно до законодавства педагогічним працівникам відшкодовуються витрати, пов'язані з відрядженням на підвищення кваліфікації (Закон України «Про повну загальну середню освіту» 2020 р.).

За педагогічними працівниками закладів освіти, які беруть участь у підвищенні кваліфікації відповідно до затвердженого плану підвищення кваліфікації, зберігається місце роботи (посада) зі збереженням середньої заробітної плати. На час участі в програмах міжнародного обміну зберігається місце роботи у відповідному закладі освіти України без збереження заробітної плати.

Самостійне фінансування підвищення кваліфікації здійснюють:

педагогічні працівники закладів освіти, які працюють у таких закладах за основним місцем роботи й проходять підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу освіти;

інші особи, які працюють у закладах освіти на посадах педагогічних працівників за суміщенням або сумісництвом (п. 34 Порядку).

Якщо підвищення кваліфікації здійснюється за умови самостійного фінансування, то інформація про це не відображається в плані підвищення кваліфікації, який розглядає та схвалює педагогічна рада (п. 18 Порядку).

Література

Закон України «Про освіту». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text

Закон України «Про повну загальну середню освіту». URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/463-20#Text

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1133. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/800-2019-%D0%BF#Text

Типове положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки від 06 жовтня 2010 року № 930 зі змінами, внесеними наказами МОН України від 20.12.2011 № 1473 та від 08.08.2013 № 1135. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10#Text

Размещено на Allbest.ru