Ціннісний компонент деонтологічної культури соціального педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

Ціннісний компонент деонтологічної культури соціального педагога

Шеплякова Ірина Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки

Анотація

Кризовий стан сучасного українського суспільства актуалізує потребу у висококваліфікованих фахівцях з соціального виховання - соціальних педагогах. Адже провідною метою їхньої професійної діяльності є інтеграція виховних зусиль соціальних інститутів для забезпечення соціальності особистості, підтримки й стимулювання до активної життєдіяльності, саморозвитку та самоствердження, її соціальної стабільності (як запоруки соціальної стабільності суспільства в цілому). Це зумовлює підвищення вимог до особистості й професійної поведінки фахівця соціально- педагогічної галузі, який повинен бути всебічно розвиненою, професійно освіченою, творчою особистістю, здатною до самовдосконалення, самостійного прийняття відповідальних рішень у ситуаціях морального вибору.

На основі узагальнення результатів аналізу наукових джерел констатовано, що професійна діяльність соціального педагога за своєю природою, характером і результатом включає деонтологічний компонент (регламентацію поведінки з боку суспільства за допомогою вироблених зобов'язань), а її ефективність залежить від сформованості у фахівця внутрішнього імперативу професійного обов'язку перед суспільством, відповідальності за його належне виконання. Деонтологічний характер професії соціального педагога (підвищені вимоги до представника професії з боку суспільства завдяки спроможності впливу на соціалізацію іншої особистості, її долю, місце в соціумі тощо) зумовлює необхідність використання деонтологічного підходу до професійної підготовки фахівця, забезпечення формування його деонтологічної культури.

Визначено структурні компоненти деонтологічної культури соціального педагога - ціннісний, когнітивний, нормативний, поведінковий, які схарактеризовано як умовно визначені послідовні рівні оволодіння певним аспектом деонтологічної культури соціального педагога. Обґрунтовано тезу про те, що основою деонтологічної культури соціального педагога є моральне особистісно ціннісне підґрунтя як сформованість сукупності необхідних професійно значущих якостей (милосердя, гуманність, толерантність) та базових професійно-групових цінностей, що набули характеру деонтологічних категорій. Схарактеризовано основні категорії деонтологічної культури соціального педагога (обов'язок, відповідальність, зобов'язання).

Ключові слова: деонтологічна культура, соціальний педагог, деонтологічна культура соціального педагога, обов'язок, відповідальність, зобов'язання.

Abstract

Shepliakova Iryna Oleksandrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Social Work and Social Pedagogy, H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Faculty of Social and Behavioral Sciences, Department of Social Work and Social Pedagogy

THE VALUABLE COMPONENT OF THE DEONTOLOGICAL CULTURE OF SOCIAL PEDAGOGUE

The crisis state of modern Ukrainian society actualizes the need for highly qualified specialists in social education - social pedagogues. After all, the leading goal of their professional activity is the integration of the educational efforts of social institutions to ensure the sociality of the individual, support and stimulation to active life, self-development and self-affirmation, its social stability (as a guarantee of the social stability of society as a whole). This leads to an increase in the requirements for the personality and professional behavior of a specialist in the social and pedagogical field, who must be a comprehensively developed, professionally educated, creative person, capable of self-improvement, independent decision-making in situations of moral choice.

Based on the generalization of the results of the analysis of scientific sources, it was established that the professional activity of a social pedagogue by its nature, character and result includes a deontological component (regulation of behavior by society with the help of developed obligations), and its effectiveness depends on the formation of the specialist's internal imperative of professional obligation to society, responsibility for its proper implementation. The deontological nature of the profession of a social pedagogue (increased requirements for a representative of the profession from society due to the ability to influence the socialization of another person, his fate, place in society, etc.) necessitates the use of a deontological approach to the professional training of a specialist, ensuring the formation of his deontological culture.

The structural components of the deontological culture of a social pedagogue are determined - value, cognitive, normative, behavioral, which are characterized as conditionally determined successive levels of mastering a certain aspect of the deontological culture of a social pedagogue. The thesis that the basis of the deontological culture of a social pedagogue is the moral personal value foundation as the formation of a set of necessary professionally significant qualities (mercy, humanity, tolerance) and basic professional group values that have acquired the character of deontological categories is substantiated. The main categories of deontological culture of a social pedagogue are characterized (duty, responsibility, obligation).

Keywords: the deontological culture, social pedagogue, the deontological culture of social pedagogue, duty, responsibility, obligation.

Постановка проблеми. В умовах системної соціально-економічної, політичної, духовної кризи сучасного українського суспільства актуалізована потреба у висококваліфікованих фахівцях соціально-педагогічної галузі, провідною метою діяльності яких є інтеграція виховних зусиль соціальних інститутів для забезпечення соціальності особистості, її підтримки й стимулювання до активної життєдіяльності, саморозвитку та самоствердження. Досягнення соціальної стабільності кожної особистості, а отже, і сталого розвитку суспільства залежить зокрема й від ефективності професійної діяльності спеціалістів із соціального виховання - соціальних педагогів. Це зумовлює підвищення вимог до особистості й професійної поведінки фахівця соціально-педагогічної галузі, який повинен бути всебічно розвиненою, професійно освіченою, творчою особистістю, здатною до самовдосконалення, самостійного прийняття відповідальних рішень у ситуаціях морального вибору.

Професійна діяльність соціального педагога за своєю природою, характером і результатом включає деонтологічний компонент (регламентацію поведінки з боку суспільства за допомогою вироблених зобов'язань), а її ефективність залежить від сформованості у фахівця внутрішнього імперативу професійного обов'язку перед суспільством, відповідальності за його належне виконання. Деонтологічний характер професії соціального педагога (підвищені вимоги до представника професії з боку суспільства завдяки спроможності впливу на соціалізацію іншої особистості, її долю, місце в соціумі тощо) зумовлює необхідність використання деонтологічного підходу до професійної підготовки фахівця, забезпечення формування його деонтологічної культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведений аналіз наукових джерел засвідчив, що деонтологічний аспект підготовки майбутнього фахівця висвітлено в працях М. Васильєвої, Д. Деккерта, Г. Караханової, К. Кертаєвої, М. Кропачової, А. Кудеріної, К. Левітана, Л. Переймибіди, З. Селімової, С. Хлєстової та ін. Проблему формування культури представника соціально-педагогічної галузі розкрито в студіях Р. Вайноли, І. Клемантович, Є. Клімкіної, Л. Мардахаєва, О. Пономаренко, Т. Спіріної, Г. Тарасенко та ін.

Поняття деонтологічна культура соціального педагога визначено як показник рівня його соціальності, складник професійної культури, як соціально-педагогічний феномен, що представляє собою інтегроване цілісне особистісне утворення, яке характеризується усвідомленням об'єктивно існуючих професійних зобов'язань щодо поведінки у взаємодії з іншими суб'єктами соціально-педагогічної діяльності. При цьому деонтологічна культура соціального педагога, на нашу думку, являє собою системне утворення, котре, об'єднуючи в собі ряд структурних компонентів, володіє при цьому інтегративними властивостями цілого, яке не може бути зведеним до властивостей окремих частин. А, отже, необхідним вважається компонентно-структурний аналіз означеного феномену.

На основі аналізу наукових праць (Г. Караханова, А. Капська, О. Пономаренко, Т. Спіріна, І. Шарова) з урахуванням функцій соціально- педагогічної діяльності визначено й схарактеризовано структуру деонтологічної культури соціального педагога, яка містить такі взаємопов'язані і взаємозумовлені компоненти: ціннісний, представлений сукупністю професійно-групових цінностей та професійно-значущих якостей (милосердя, гуманність, толерантність); когнітивний, що містить систему деонтологічних знань; нормативний як сукупність деонтологічних норм; поведінковий, котрий характеризує її як спосіб реалізації усвідомлених деонтологічних норм як професійно-групових цінностей у практичній професійній соціально-педагогічної діяльності.

При цьому, саме ціннісний компонент є системоутворюючим ядром деонтологічної культури соціального педагога. Вважаємо, що його основу складають професійно-групові цінності, під якими розуміємо «сукупність ідей, концепцій, норм, що регулюють професійну діяльність певних груп фахівців» [1], що «носить цілісний характер і виступає як пізнавально- діяльнісна система, яка володіє стабільністю та повторюваністю» [1]. Безумовно, професійно-групові цінності повинні формуватися на основі загальносуспільних і спільно виступати ціннісною основою для формування індивідуально-особистісних цінностей як «системи ціннісних орієнтацій особистості, складного соціально-психологічного утворення, що відображає її цільову та мотиваційну спрямованість» [1].

Таким чином, професійно-групові цінності повинні бути невід'ємною складовою системи ціннісних домінант соціального педагога, адже саме «асимілюючи професійно-групові цінності, він будує свою систему цінностей, елементи якої набувають вигляду аксіологічних засад» [2, с. 69]. Будучи теоретично осмисленими у межах деонтології як науки, означені цінності набувають характеру деонтологічних категорій. До таких категорій С. Хлєстова відносить «добро» (як «одну з найвагоміших категорій деонтології, в якій виражається позитивне морально-етичне значення явищ суспільного та морального життя у співвідношенні з суспільством та професійним ідеалом» [2, с. 92]) та «обов'язок» (як «сукупність моральних та професійних зобов'язань перед суспільством» [2, с. 92], що «виступає як нормативна категорія, яка регламентує соціальні обов'язки, які повинен виконувати індивід в силу суспільної необхідності» [2, с. 93]). Поряд з «основними деонтологічними категоріями», С. Хлєстовою виокремлено «універсальні» (чесність, справедливість, щастя, допомога іншим) та «індивідуальні» деонтологічні категорії (гідність, совість, честь, альтруїзм) [2, с. 91]. При цьому універсальні деонтологічні категорії втілюються у змісті основної деонтологічної категорії «добро», а індивідуальні - основної деонтологічної категорії «обов'язок». У свою чергу, разом категорії «добро» і «обов'язок» втілюються у поняття «деонтологічна культура майбутнього фахівця». На нашу думку, підхід С. Хлєстової до визначення переліку основних деонтологічних категорій є дещо суперечливим. Зокрема, недоречним вбачається зарахування категорії «добро» до деонтологічних категорій (адже це основна категорія аксіології). Крім того, у дослідженні відсутня спроба визначення й аналіз такої важливої деонтологічної категорії, як «відповідальність» (свідченням чого є відсутність її у наведеній класифікації (хоча у тексті роботи [2, с. 30] серед ключових категорій деонтології вона перераховується)).

У праці Л. Переймибіди [3] використовується термін «категорії деонтологічної культури», до яких (з урахуванням специфіки об'єкту дослідження) зараховані: «лікарський обов'язок» (як «професійний обов'язок медиків по відношенню до хворих, професії і суспільства, що передбачає кваліфіковане і самовіддане виконання кожним лікарем своїх професійних зобов'язань, заснованих на нормах морально-етичного і правового регулювання медичної діяльності» [3, с. 43]), «лікарська корпоративність» (як «колегіальна співдружність лікарів при здійсненні ними професійної діяльності» [3, с. 44]), «лікарська відповідальність» та «лікарська таємниця». Останні дві категорії автором використовуються без конкретного визначення й тлумачиться в певному контексті. Так, щодо поняття «лікарська відповідальність» зазначено, що воно «окреслює межі морального обов'язку» [3, с. 43]. В контексті також (через не визначену чітко категорію відповідальності) дослідницею розкривається й поняття «лікарська таємниця».

Свою наукову позицію щодо визначення та сутності деонтологічних категорій ґрунтуємо на положеннях концепції педагогічної деонтології М. Васильєвої, викладеної у науковій праці «Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога» [4], у межах якої основними категоріями педагогічної деонтології визначені «обов'язок» та «відповідальність» педагога. При цьому зазначено, що вимоги обов'язку, специфіка яких зумовлена «своєрідністю умов і організації професійної діяльності, характером завдань» [5, с. 84], сконцентровані в понятті «професійний обов'язок педагога» (як однієї з основних цінностей педагогічної професії), що являє собою «потребу, глибоку переконаність педагога у необхідності дотримання певної лінії поведінки в його взаєминах з учасниками педагогічного процесу на основі системи вимог, усвідомлення зобов'язань перед своєю професією та суспільством» [5, с. 84]. Підкреслено, що виконуючи свій професійний обов'язок, учитель усвідомлює і реалізує ті високі моральні зобов'язання, які суспільство покладає на представників цієї професії; причому саме його усвідомлення «визначає поведінку педагога, вибір ним певних норм моралі, якими він керується у ... практичній діяльності» [5, с. 85]. Адже, на відміну від професійних зобов'язань, обов'язок «сприймається педагогом не як щось нав'язане ззовні, а як внутрішня потреба, глибока переконаність у необхідності певної лінії поведінки» [5, с. 85], і чим глибше усвідомлені фахівцем вимоги обов'язку, тим вільніше ним здійснюється вибір дій і вчинків. Специфіка поняття обов'язку полягає в тому, що в його змісті відображені «моральні вимоги ... до особистих якостей педагога» [5, с. 84]. Своєю чергою, «відповідальність педагога» визначена М. Васильєвою як «стійке особистісне утворення, здатність педагога контролювати свою поведінку відповідно до прийнятих у суспільстві, колективі, професійній групі соціальних (моральних і правових) норм, вимог, професійного обов'язку» [5, с. 89]; як «професійна якість особистості вчителя, що виявляється в готовності і здатності передбачати результати своєї професійної діяльності і відповідати за неї як перед зовнішніми, так і перед внутрішніми (совість) інстанціями» [5, с. 89].

Отже, проведений аналіз деонтологічних категорій, обґрунтованих науковцями, дозволяє визначити основні категорії деонтологічної культури соціального педагога: «обов'язок», «відповідальність», «зобов'язання». І тоді структура основних категорій деонтологічної культури соціального педагога з позицій деонтології в соціально-педагогічній галузі та процес їхньої трансформації в належну професійну поведінку фахівця можуть бути представлені у вигляді схеми, поданої на рис. 1.

Рис. 1. Структура основних категорій деонтологічної культури соціального педагога та їхня трансформація в належну професійну поведінку

Вважаємо, що обов'язок, зобов'язання та відповідальність - це ціннісні категорії, що тісно взаємопов'язані між собою, утворюють цілісну ціннісну систему як сукупність взаємопов'язаних, взаємопроникаючих, взаємодіючих та взаємозалежних компонентів. Тільки у єдності, виступаючи як професійно- групові цінності певного фаху, вони можуть забезпечити ефективність формування професійно значущих ціннісних орієнтацій, професійно значущих якостей майбутніх фахівців і, зрештою, їхньої професійної культури, виконуючи роль змістовного ядра ціннісного компоненту деонтологічної культури фахівця, і, зокрема, такого її різновиду як деонтологічна культура соціальних педагогів.

Ґрунтуючись на концепціях деонтології соціальної роботи [6 та ін.], вважаємо, що деонтологію у соціально-педагогічній галузі можна визначити як систему професійних, правових і моральних засад поведінки, які у вигляді сукупності норм, настанов і розпоряджень складають зобов'язання соціального педагога у професійній сфері, що суб'єктивуються у почуття професійного обов'язку фахівця, одночасно визначаючи вид та міру відповідальності за їх належне виконання. У зв'язку з цим, «професійний обов'язок соціального педагога» визначаємо як суспільну необхідність, виражену у системі вимог до поведінки й професійної діяльності спеціаліста. Він є відображенням усвідомленої внутрішньої, моральної необхідності дотримання суспільно-необхідної лінії поведінки, визначеної у професійних зобов'язаннях. соціальність стимулювання професійний поведінка

Усвідомлення (як «вища форма організації психічних процесів, що означає їх максимально повне та інтегроване включення у вироблення рішення» [7, с. 141]) соціальним педагогом свого професійного обов'язку є віддзеркаленням об'єктивних зобов'язань в ідеях, переконаннях, почуттях, звичках фахівця, внутрішніх мотивах його практичної професійної діяльності щодо виконання зобов'язань. Саме свідоме виконання свого обов'язку є однією з найважливіших умов високоефективної діяльності як самого соціального педагога, так і ефективності процесу соціального виховання у суспільстві в цілому. При цьому показниками усвідомлення соціальним педагогом вимог професійного обов'язку, на нашу думку, є: високий професійно-кваліфікаційний рівень як гарант якості професійної діяльності; знання професійних зобов'язань; добросовісне і неухильне їх виконання у межах нормативно-правової бази; висока організованість та свідома дисципліна, звичка до належної поведінки; наявність вольових якостей, необхідних для виконання свого професійного обов'язку; свідома і активна участь у професійній діяльності з метою досягнення блага суспільства, професійної групи та окремих індивідів - об'єктів фахової діяльності; зацікавленість у підвищенні ефективності роботи свого колективу та власної індивідуальної роботи; прагнення постійно удосконалюватися в професії, засвоювати нові знання, набувати досвід практичної діяльності.

За певних умов професійний обов'язок стає фактично внутрішнім моральним обов'язком соціального педагога як особистості й як представника професії. Підтримуємо позицію С. Іщука [6], що моральний обов'язок (як глибоко усвідомлена необхідність визначеної лінії поведінки, що диктується потребами досягнення блага у системі «людина-середовище») для соціального педагога є продовженням професійного обов'язку і атрибутом професії.

Керуючись у своїй поведінці та діяльності професійним і моральним обов'язком, соціальний педагог враховує юридичні та моральні вимоги, встановлені для нього суспільством, можливу реакцію з боку суспільства та професійної групи на виконання або невиконання ним свого обов'язку. Погоджуємося з С. Іщуком [6], що поряд з цим, він діє: по-перше, вільно, оскільки прийнята суспільством система моральних нормативів не є універсальною і спеціаліст може обирати ті, які найбільшою мірою відповідають його внутрішнім прагненням і уявленням про добро і зло; подруге, свідомо, оскільки рішення вчинити так або інакше прийняте ним самостійно в міру усвідомленої, ситуативно обумовленої необхідності, шляхом вибору із значної кількості варіантів можливих рішень; по-третє, добровільно, оскільки почуття обов'язку стало його переконанням і домінуючим мотивом діяльності фахівця у щоденній практиці.

Отже, професійний обов'язок соціального педагога виступає як деонтологічна категорія, що регламентує професійні зобов'язання, котрі повинен виконувати індивід з суспільної необхідності. При цьому професійні зобов'язання - це конкретні правила, в узагальненій формі закріплені у професійних нормах, що деталізують зміст професійного обов'язку певного фахівця та визначають лінію його професійної поведінки. Професійний обов'язок соціального педагога може бути деталізований у його професійних зобов'язаннях. Аналіз нормативно-правової бази та поглядів науковців щодо окресленої проблематики дозволив до них віднести такі: забезпечення педагогічного компоненту в соціально-педагогічній роботі, забезпечення педагогічної доцільності змісту, форм і методів роботи, сприяння у формуванні гуманних відносин у соціумі; вивчення медико-психолого- педагогічних особливостей особистості та її мікросередовища; збір інформації, пов'язаної з інтересами і потребами індивіда, виявлення проблем- перешкод у соціалізації дітей, підлітків та їхніх сімей; організація соціальної, оздоровчої, виховної діяльності в соціумі, різних видів співпраці дорослих і дітей, сприяння розвитку соціальних ініціатив, різних видів взаємодопомоги; надання професійної допомоги особам (об'єктам професійної діяльності соціальних педагогів) із запобігання правопорушень, їхньої реабілітації, своєчасного виявлення і вирішення конфліктних ситуацій, попередження відхилень у поведінці дітей і підлітків; представлення і захист інтересів осіб, їх сімей у взаємовідносинах з різними державними та недержавними установами та організаціями, сприяння у підвищенні соціального статусу сім'ї, зміцненні її виховно-оздоровчого потенціалу.

З'ясовано, що професійна відповідальність займає центральне місце в структурі життєвої позиції людини, сформованість є свідченням того, що людина повною мірою сформована як особистість, якій властиве розуміння обов'язків перед іншими людьми, суспільством у цілому. Адже праця - основна сфера життєдіяльності людей, в якій змикаються лінії, що зв'язують всі суспільні відносини, а тому й професійна відповідальність є стрижнем соціальної відповідальності як системи суспільних відносин. Від ступеня її розвиненості залежить рівень відповідальності особистості в інших сферах суспільних відносин. На основі професійної відповідальності формуються і розвиваються всі форми відповідальної поведінки людини в суспільстві.

Отже, якщо відповідальність - це відповідність діяльності особистості її обов'язку, то професійна відповідальність - це відповідність змісту, форм та результатів професійної діяльності фахівця вимогам професійного обов'язку. Якщо професійний обов'язок соціального педагога полягає в тому, щоб усвідомити, застосувати до конкретного становища, в якому він перебуває, і практично здійснити моральні, правові та професійні вимоги, що поєдналися у змісті деонтологічних норм, то питання, якою мірою це завдання виконується або якою мірою людина винна у його невиконанні, - це питання про особисту відповідальність фахівця. Професійна відповідальність соціального педагога - це відповідність діяльності спеціаліста його професійному обов'язку, що розглядається з точки зору можливостей людини.

У залежності від того, якими є суб'єкти і об'єкти конкретного професійного відношення, С. Іщук [6] виділяє певні типи професійних обов'язку та відповідальності, які можливо адаптувати до фахової діяльності соціального педагога. Отже, це професійні обов'язок та відповідальність соціального педагога перед: суспільством і державою (щодо необхідності урахування цілей і завдань професії, її соціального змісту, прийнятої державою соціальної політики при виборі пріоритетів і способів здійснення фахової діяльності); професією (щодо ствердження спеціалістом професії як невід'ємної галузі життєдіяльності, необхідної для благополуччя і стабільності суспільства й держави; підвищення престижу та статусу фахової діяльності); колективом (колегами) установи, де він здійснює свою фахову діяльність (щодо особистої відповідальності кожного професіонала за ефективність як власної діяльності, так і діяльності усього колективу; необхідності підпорядкування і узгодженості фахової поведінки з єдиними для всього колективу цілями; надання підтримки, взаємодопомоги колегам); особою (об'єктом професійної діяльності) та її близькими (щодо необхідності докласти максимум зусиль для вирішення проблеми особи, сприяючи найповнішій самореалізації особистості); самим собою (щодо максимальної реалізації фахівцем свого особистого внутрішнього потенціалу; підтримки професійних честі та гідності, прагнення завоювати високий авторитет шляхом постійного професійного і морального самовдосконалення).

Узагальнюючи, зазначимо, що професійно-групові цінності обов'язку, зобов'язання та відповідальності, які утворюють ядро ціннісного компоненту деонтологічної культури, є об'єктивними, бо «складаються історично в ході розвитку суспільства та фіксуються у суспільній свідомості у вигляді ідей, концепцій, теорій», а «опанувати професійно-групові цінності, суб'єктивуючи їх» [2, с. 69] мають здобувачі вищої освіти в процесі професійної підготовки до майбутньої діяльності.

З'ясовано, що під суб'єктивацією (походить від лат. «subjectus» - суб'єкт - дослівно «той, хто лежить у низу») переважно розуміють «процес становлення суб'єкта як вільного та відповідального індивіда» [8, с. 45]; «процес трансформації об'єктивної реальності в суб'єктивні: усвідомлення, уявлення, поведінку і волю» [9].

Щодо процесу суб'єктивації професійно-групових цінностей, то, за С. Хлєстовою, розуміємо його як «ступінь реалізації ідеально-ціннісного, трансформації потенційного в актуальне» [2, с. 69] і вважаємо, що рівень суб'єктивації професійно-групових цінностей є показником «особистісно- професійної розвиненості студента, його деонтологічної культурності» [2, с. 69]. Так, суб'єктивація професійно-групових цінностей виявляється у ціннісному ставленні до професійної діяльності (показником якого є розуміння й оцінка цілей та завдань діяльності фахівця, усвідомлення цінності професійних знань, задоволеність працею тощо), і в діяльності як характеристиці особистості, що засвідчує максимальний ступінь розвитку певних властивостей та якостей індивідуума.

Ефективним процес суб'єктивації професійно-групових цінностей соціально-педагогічного фаху може бути лише за умови сформованості в соціального педагога сукупності необхідних професійно значущих якостей (милосердя, гуманність, толерантність) як ціннісного підґрунтя, сукупності «цінностей-якостей» (за термінологією В. Гриньової [10]), як складника ціннісного компоненту деонтологічної культури соціального педагога. Отже, забезпечення процесу суб'єктивації професійно-групових цінностей, втілених у змісті основних категорій деонтології в соціально-педагогічній галузі, є провідним завданням у формуванні деонтологічної культури соціального педагога.

Висновки

Отже, структурні компоненти деонтологічної культури - ціннісний, когнітивний, нормативний, поведінковий - слід розглядати як умовно визначені послідовні рівні оволодіння певним аспектом деонтологічної культури соціального педагога. При цьому основою деонтологічної культури виступає моральне особистісно ціннісне підґрунтя як сформованість сукупності необхідних професійно значущих якостей (милосердя, гуманність, толерантність) та базових професійно-групових цінностей. Зауважимо, що у структурі деонтологічної культури соціального педагога більш взаємопов'язаними є ціннісний, нормативний та поведінковий компоненти, у той час як когнітивний є більш незалежним. Це свідчить про те, що засвоєння та розуміння деонтологічних норм ще не забезпечує їхній закономірний вияв у поведінці без формування ціннісних домінант та нормативних регулятивів.

У зв'язку з цим формування деонтологічної культури соціального педагога доцільно розглядати як один із напрямів соціального виховання, а рівень її сформованості (що є показником рівня соціальності соціального педагога) як один із основних результатів його професійної підготовки.

Література

1. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник / В. Б. Шапар. - Х. : Прапор, 2004. - 640 с.

2. Хлєстова С. С. Формування деонтологічної культури студентів вищих навчальних закладів у процесі соціально-виховної роботи : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07 / С. С. Хлєстова. - Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. - 237 с.

3. Переймибіда Л. В. Організаційні засади діяльності педагогічного колективу з розвитку деонтологічної культури учнів медичного ліцею : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Л. В. Переймибіда. - Київ : КНУ імені Т. Г. Шевченка, 2008. - 18 с.

4. Васильєва М. П. Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога : автореф. дис. ... докт. пед. наук : 13.00.04 / М. П. Васильєва. - Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2004. - 38 с.

5. Васильєва М. П. Основи педагогічної деонтології : навч. посіб. / М. П. Васильєва. - Харків : Нове слово, 2003. - 200 с.

6. Іщук С. В. Етика соціальної роботи : курс лекцій / С. В. Іщук. - Тернопіль : ТДПУ, 2008. - 59 с.

7. Варій М. Й. Психологія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / М. Й. Варій. / Київ : Центр учбової літератури, 2009. - 288 с.

8. Гапон Н. Концепт «суб'єктивація» у праці М. Фуко «Плекання себе» // Н Гапон / Вісник Львівського університету, 2019. - Серія філософські науки. - Випуск 24. - С. 45-51.

9. Большакова О. В. Суб'єктивне та об'єктивне у правовій свідомості: соціально- філософське осмислення : дис. ... канд. пед. наук : 09.00.03 / О. В. Большакова. - Одеса : ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2013. - 213 с.

10. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти) : автореф. дис. докт. пед. наук : 13.00.04 / В. М. Гриньова. - Київ: Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України, 2001. - 45 с.

References

1. Shapar, V. B. (2004). Psykholohichnyi tlumachnyi slovnyk. [Psychological explanatory dictionary]. Kharkiv: Prapor.

2. Khliestova, S. S. (2011). Formuvannia deontolohichnoi kultury studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv u protsesi sotsialno-vykhovnoi roboty. [Formation of deontological culture of students of higher educational institutions in the process of social and educational work]. Candidate's thesis. Kyiv: National Pedagogical Dragomanov University [in Ukrainian].

3. Pereimybida, L. V. (2008). Orhanizatsiini zasady diialnosti pedahohichnoho kolektyvu z rozvytku deontolohichnoi kultury uchniv medychnoho litseiu. [Organizational principles of the activity of the pedagogical team for the development of deontological culture of students of the medical lyceum]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Taras Shevchenko National University of Kyiv [in Ukrainian].

4. Vasylieva, M. P. (2004). Teoretychni osnovy deontolohichnoi pidhotovky pedahoha. [Theoretical foundations of deontological training of a teacher]. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv: H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University [in Ukrainian].

5. Vasylieva, M. P. (2003). Osnovy pedahohichnoi deontolohii. [Fundamentals of pedagogical deontology]. Kharkiv: Nove slovo [in Ukrainian].

6. Ishchuk, S. V. (2008). Etyka sotsialnoi roboty. [Ethics of social work]. Ternopil: TDPU. [in Ukrainian].

7. Varii, M. Y. (2009). Psykholohiia. [Psychology]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury.

8. Hapon, N. (2019). Kontsept «subiektyvatsiia» u pratsi M. Fuko «Plekannia sebe». [The concept of «subjectivation» in M. Foucault's work «Nurturing the Self»]. Visnyk Lvivskoho universytetu - Bulletin of Lviv University, 24, 45-51.

9. Bolshakova, O. V. (2013). Subiektyvne ta obiektyvne u pravovii svidomosti: sotsialno-filosofske osmyslennia. [Subjective and objective in legal consciousness: socio- philosophical understanding]. Candidate's thesis. Odesa: The State Institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky».

10. Hrynova, V. M. (2001). Formuvannia pedahohichnoi kultury maibutnoho vchytelia (teoretychnyi ta metodychnyi aspekty). [Formation of the pedagogical culture of the future teacher (theoretical and methodological aspects)]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv: Ivan Ziaziun Institute of Pedagogical Education and Adult Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru