Формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології: змістовий аспект

Размещено на http://allbest.ru

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології: змістовий аспект

Хроленко Марина Володимирівна кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри теорії і методики викладання природничих наук

Анотація

У статті висвітлено авторське напрацювання щодо проєктування змісту системи формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки. Зміст розглянуто у компонентно-структурній площині розробленої авторської системи як такий, що виконує системотвірну функцію і створює підґрунття для визначення особливостей інших компонентів.

Проаналізовано підходи вчених, педагогів до визначення поняття «зміст освіти». Авторка потрактовує зміст освіти як певну критичну масу компетентностей, оволодіння якими у процесі передачі досвіду соціальної культури забезпечує всебічний розвиток особистості, дає поштовх до саморозвитку, самореалізації.

Проєктування змісту формування екологічної компетентності здобувачів вищої педагогічної освіти здійснено за технологічними етапами: визначення та аналіз джерел проєктування змісту формування екологічної компетентності студентів; визначення чинників проєктування змісту формування досліджуваної здатності майбутніх педагогів; визначення принципів добору змісту формування екокомпетентності бакалаврів із середньої освіти біологічного профілю; з'ясування критеріїв добору змісту досліджуваного процесу; сутнісно-рівневе структурування змісту та визначення послідовності його опанування майбутніми учителями біології; розроблення науково- методичного забезпечення процесу формування окресленої компетентності.

Обґрунтовано доцільність добору і структурування змісту на трьох концептуальних рівнях: на рівні освітньої програми, програми освітніх компонентів, навчального матеріалу.

На рівні освітньої програми виокремлено чотири блоки освітніх компонентів, які диференційовано забезпечують формування досліджуваної здатності майбутніх учителів на різних етапах реалізації педагогічної системи: екологічний, природничо-науковий, психолого-педагогічний і культурологічний. Наголошено, що на рівні програми освітніх компонентів проектування змісту передбачає екологізацію нормативних фахових навчальних дисциплін, тематичне наповнення вибіркового курсу «Екологічна компетентність учителя», актуалізацію екологічного складника у процесі проходження педагогічної й польових практик.

На рівні навчального матеріалу проєктування змісту формування екологічної компетентності розроблено лекційний матеріал, завдання, вправи, що становлять зміст навчальних, навчально-методичних посібників, практикумів та інших навчальних матеріалів для викладачів і студентів досліджуваної спеціальності.

Ключові слова: зміст освіти, система, екологічна компетентність, майбутні учителі біології, фахова підготовка студентів.

Abstract

Formation of ecological competence future teachers of biology: content aspect

Khrolenko Maryna Volodymyrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Theory and Methods of Natural Sciences Teaching, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

The article highlights the author's work on designing the content of the system for the formation of ecological competence of future biology teachers in the process of professional training. The content is considered in the component- structural plane of the developed author's system as one that performs a systemcreating function and creates a basis for determining the features of other components.

The scientists' and teachers' approaches to the definition of the concept of "content of education" have been analyzed. The author interprets the content of education as a certain critical mass of competences, the mastery of which in the process of transferring the experience of social culture ensures the comprehensive development of the individual, gives an impetus to self-development, self-realization.

The design of the content of the formation of environmental competence of students of higher pedagogical education has been carried out according to technological stages: identification and analysis of the design sources of the content of students' ecological competence formation; determination of the factors of designing the formation content of the researched ability of future teachers; determination of the selection principles of the content of the ecological competence formation of bachelors in secondary education of biology profile; elucidation of criteria for selecting the researched process content; substantive-level structuring of the content and determination of the sequence of its mastery by future biology teachers; development of scientific and methodological support for the formation process of defined competence. The expediency of content selection and structuring at three conceptual levels has been substantiated: at the level of the educational program, program of educational components, educational material. At the level of the educational program, the author distinguished four educational blocks of the components that differentially ensure the formation of the researched ability of future teachers at various stages of the implementation of the pedagogical system: ecological, natural-scientific, psychological-pedagogical and cultural.

It has been emphasized that at the level of the educational components of the program, the design of the content involves the greening of normative professional educational disciplines, the thematic content of the selective course "Ecological Competence of the Teacher", actualization of the ecological component in the process of passing the pedagogical and field practices.

At the level of the educational material for the design of the content of the ecological competence formation, lecture material, tasks, exercises that make up the content of educational, teaching-methodical aids, workshops and other educational materials for teachers and students of studied specialty have been developed.

Keywords: content of education, system, environmental competence, future biology teachers, professional training of students.

Вступ

Постановка проблеми. Важливим етапом у розробленні педагогічної системи формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології є проектування її змісту, який посідає чільне місце у компонентно-структурній площині досліджуваної системи, виконує системотвірну функцію і створює підґрунття для визначення особливостей інших компонентів.

На важливості оновлення змісту освіти наголошує О. Локшина, зазначаючи, що «в умовах зростання ролі знань і технологій у житті суспільств та інтенсифікації процесів економічної й культурної глобалізації освіта все більше позиціонується як дієвий інструмент формування особистості, здатної жити в умовах динамічних змін. Це диктує необхідність модернізації усіх ланок освіти, а зміст як системоутворювальний базис стає вирішальним фактором реалізації нових запитів та устремлінь» [1, С. 7].

Підґрунтям оновлення змісту освіти є зміна світоглядних парадигм суспільства, євроінтеграційні процеси, реформаційні тенденції, інновації тощо. Так, А. Кузьмінський, визначаючи зміст освіти як несталу величину, підкреслює, що останній змінюється відповідно до «рівня розвитку науки, соціально-економічного, культурного стану суспільства з урахуванням потреб освітньої підготовки молоді та перспектив соціального й економічного розвитку країни» [2, С. 235].

У Концепції розвитку педагогічної освіти (2018) зазначено, що «усе відчутнішою стає потреба в подоланні таких побічних наслідків вузькоспеціалізованої освіти, як фрагментарність світосприйняття, незадовільний стан міжпрофесійних комунікацій, недостатній розвиток інтеграційних процесів у суміжних галузях науки. Це обумовлює необхідність переосмислення змісту освіти на користь зростання частки міжпредметної і міжгалузевої інтеграції знань, яка є можливою лише на основі переходу від знання фактів до розвитку компетентностей» [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У процесі дефініювання дидактичної категорії «зміст освіти» відзначаємо неоднозначність його тлумачення науковцями, педагогами. Одні дослідники у визначенні сутності цього поняття основний акцент роблять на знаннєвій парадигмі й потрактовують зміст освіти як систему знань, умінь і навичок, яка має бути сформована у процесі навчання з урахуванням суспільних перетворень (В. Бондар, Н. Волкова, М. Євтух, О. Шапран). Інші - фокусуються на культурологічному підході й розглядають цю дидактичну категорію як універсальний засіб засвоєння соціокультури (А. Кузьмінський, І. Малофіїк, Н. Мойсеюк, М. Фіцула). Так, А. Кузьмінський, розглядаючи зміст освіти у контексті професійної підготовки, зауважує, що він «орієнтований на формування професійної і загальної культури фахівців у широкому розумінні слова» [2, С. 235].

З позицій особистісно-орієнтованого підходу зміст освіти потрактовується, передовсім, як засіб саморозвитку, самовдосконалення, саморуху особистості, як імпульс розвитку неповторної індивідуальності людини (С. Максимюк, С. Пальчевський). У контексті цього підходу С. Максимюк зазначає, що «зміст освіти - це засіб для розвитку позитивних потенцій індивідуума, здатний забезпечувати динамізм, саморозвиток, самовдосконалення особистості» [4, С. 126].

Єдиного підходу до визначення рівнів освіти серед науково-педагогічної спільноти немає. Позиції дослідників у з'ясуванні рівневої організації змісту освіти поляризуються від 3 до 7 рівнів. Так, в Енциклопедії освіти формування змісту вищої освіти представлено на трьох концептуальних рівнях: теоретичному у вигляді системного узагальнення уявлення; на рівні навчальної дисципліни; на рівні навчального матеріалу, фіксованого в підручниках і посібниках [5, С. 321]. Такого ж підходу до виокремлення рівневої структури змісту освіти дотримується Л. Бірюк, вирізняючи такі рівні: рівень загального теоретичного уявлення відповідно до основних компонентів соціального замовлення; рівень навчальних дисциплін, на матеріалі яких розгортається робота над окремими елементами змісту, деталізуються їхні специфічні цілі й функції; рівень навчального матеріалу, реалізований у розробках окремих елементів змісту в підручниках, навчальних посібниках, методичних рекомендаціях, лекційних матеріалах тощо [6].

Семирівневу ієрархію змісту підготовки агроінженерів пропонує О. Тітова, як-от: рівень стандарту вищої освіти, освітньо-професійної програми, навчальних планів, навчальної програми дисципліни, навчального модуля, навчального заняття, індивідуального навчального завдання [7, С. 271].

І. Андрощук зміст підготовки майбутніх учителів розглядає на чотирьох рівнях: 1) рівень освітньо-професійної програми; 2) рівень навчальних планів; 3) рівень навчальної програми дисципліни; 4) рівень навчального модуля, розділу, теми [8, С. 270]. Вважаємо, що виокремлення рівня навчальних планів, на якому формується зміст вищої освіти, є недоцільним. Обґрунтовуємо нашу позицію тим, що означений рівень здебільшого дублює рівень освітньої програми, на якому репрезентовано перелік освітніх компонентів, розподіл їх за циклами підготовки (загальної, професійної, практичної), визначено їхню нормативність і вибірковість, обсяг у кредитах і послідовність їх опанування у вигляді структурно-логічної схеми ОП. У цьому аспекті поділяємо підхід науковців (І. Коренева, І. Пінчук, Н. Ткаченко), які формування змісту підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти обґрунтовують на рівні освітньої програми, на рівні навчальної програми дисципліни, на рівні навчального матеріалу.

Зміст культурологічної підготовки майбутніх педагогів, на думку Н. Гречаник, формується на таких ієрархічних рівнях: загальному (узгоджується джерелами, принципами, чинниками і компонентами змісту), стратегічному (раціоналізація, модернізація і модифікація змісту), тактичному (зміст визначається освітньо-професійними програмами, навчальними планами, навчальними програмами дисциплін і навчальних практик, планами позанавчальної, науково-дослідницької, самостійної діяльності студентів), оперативному (добір і розроблення форм, методів, технологій, засобів формування досліджуваної компетентності) [9, С. 441]. Незважаючи на вагомий внесок науковців у дослідження проблеми визначення змісту освіти у професійній підготовці майбутніх учителів, результати вивчення стану її теоретичної та практичної розробленості свідчать про необхідність продовження наукового пошуку у визначеному напрямі.

Мета статті - спроєктувати зміст системи формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки.

Виклад основного матеріалу

Зміст освіти ми потрактовуємо як певну критичну масу компетентностей, оволодіння якими у процесі передачі досвіду соціальної культури забезпечує всебічний розвиток особистості, дає поштовх до саморозвитку, самореалізації. Процес оновлення змісту освіти є еволюційним, оскільки в ньому закріплюються нові тенденції, які виявляються більш дієвими (адаптованими) до сучасного рівня суспільного розвитку і, водночас, враховують позитивні надбання минулого. Еволюційність модернізації змісту освіти виявляється ще й у тому, що зміни сприяють переходу освіти на вищий щабель її розвитку і функціонування.

Для забезпечення ефективності проєктування змісту формування екологічної компетентності здобувачів вищої педагогічної освіти ми послуговуємося технологічними етапами, визначеними І. Андрощук [8], О. Радкевичем [10]:

- визначення та аналіз джерел проєктування змісту формування екологічної компетентності студентів;

- визначення чинників проєктування змісту формування досліджуваної здатності майбутніх педагогів;

- визначення принципів добору змісту формування екокомпетентності бакалаврів із середньої освіти біологічного профілю;

- з'ясування критеріїв добору змісту досліджуваного процесу;

- сутнісно-рівневе структурування змісту та визначення послідовності його опанування майбутніми учителями біології;

- розроблення науково-методичного забезпечення процесу формування окресленої компетентності.

Визначаючи джерела проєктування змісту формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології, звернемось до їх трактування в Енциклопедії педагогічної освіти: це соціальний досвід людства, закріплений в матеріальній та духовній культурі [5, С. 321]. Зміст освіти, як педагогічна модель соціального замовлення [11, С. 191], є важливим засобом перетворення соціального досвіду людства в індивідуальний досвід особистості, який є регулятором і визначальним орієнтиром її життєтворчості. У процесі передачі накопиченого соціального досвіду людства молодому поколінню відбувається духовне самовдосконалення, формування інтелектуального і культурного потенціалу особистості. У цьому контексті слушно зауважує С. Максимюк «Призначення системи освіти - «провести» особистість через усю різноманітність духовної скарбниці людства і насамперед - національної» [4, С. 131].

У контексті досліджуваної проблеми соціальний досвід ми розглядаємо як оволодіння майбутніми вчителями фундаментальними знаннями про природу, принципи гармонійної взаємодії суспільства з природним довкіллям, набуття екологічних цінностей і норм, засвоєння усталених і нових (творчих) способів діяльності у навколишньому природному середовищі, усвідомлення особистісного ставлення до природи.

Важливим джерелом змісту освіти є також нормативні освітні документи, які визначені на рівні держави, закладу вищої освіти, структурного підрозділу ЗВО, як-от: державні освітні стандарти, професійні стандарти, освітні програми, навчальні плани, програми освітніх компонентів. біологічний педагогічний екологічний освіта

З опертям на науковий доробок учених, власний досвід практичної діяльності ми визначаємо провідні чинники проєктування змісту системи формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології, як-от: світові й національні тенденції розвитку екологічної освіти та виховання; потреба суспільства в екокомпетентних учителях біології, здатних сформувати і розвивати екологічну компетентність учнів; загальна мета фахової підготовки здобувачів вищої освіти досліджуваної спеціальності; ієрархічно побудовані цілі (стратегічні, тактичні, оперативні) та завдання педагогічної системи формування окресленої здатності; структурно-функціональна організація екологічної компетентності студентів; ресурсна спроможність (матеріально- технічна, кадрова) закладу вищої освіти забезпечити ефективність процесу формування цього педагогічного явища. Логічна послідовність проектування змісту формування досліджуваної здатності у здобувачів вищої освіти передбачає виокремлення й обґрунтування принципів зазначеного процесу. Послуговуючись напрацюваннями дослідників (С. Бурчак, Л. Лук'янова, І. Сяська, О. Тітова, Н. Ткаченко, В. Радкевич), поряд із загальнодидактичними принципами (науковості, системності, систематичності, послідовності, доступності, доцільності, фундаменталізації, індивідуалізації) ми виокремлюємо специфічні принципи проєктування змісту формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки:

- екологізації професійної підготовки - спрямування освітнього процесу на формування екологічної компетентності майбутніх педагогів, здатності студентів до формування і розвитку екокомпетентності здобувачів загальної середньої освіти;

- трансдисциплінарності - наскрізне насичення екологічним імперативом усіх освітніх компонентів, передусім фахово орієнтованих;

- міждисциплінарності - взаємозв'язок і консолідація ресурсних можливостей освітніх компонентів циклів загальної і професійної підготовки у процесі формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології;

- варіативності - гнучке поєднання нормативних і вибіркових освітніх компонентів екологічного спрямування у межах освітньої програми, що забезпечує можливість вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію майбутніх педагогів;

- гуманізації - узгодження змісту формування екологічної компетентності із задоволенням особистісних екологічних запитів майбутніх учителів біології, створення умов для формування наукової картину світу, екологічного світогляду й прагнення до його реалізації в інтелектуальній, емоційній і вольових сферах;

- єдності теорії і практики - кореляція екологічних знань загального і професійно екологічного спрямування з комплексом сформованих умінь і навичок застосовувати ці знання у повсякденній і професійній діяльності.

У процесі проєктування змісту формування екокомпетентності студентів важливе значення мають критерії його добору, які конкретизують зміст і узгоджують його з визначеними принципами. Проєктуючи зміст формування окресленої здатності студентів, ми виокремлюємо такі критерії добору і структурування змісту: зміст освіти має бути підпорядкований соціальному замовленню суспільства; спрямований на реалізацію загальної, стратегічних, тактичних і оперативних цілей розробленої педагогічної системи на кожному етапі фахової підготовки майбутніх учителів біології; спиратися на концептуальні положення досліджуваного процесу (методологічні підходи, закономірності, принципи); будуватися на наукових засадах; відображати теоретичну і практичну значущість освітніх компонентів і структурно-логічну послідовність їх опанування; враховувати можливості освітнього процесу в реальних умовах (стан навчально-методичної й матеріальної бази, загальний розвиток здобувачів вищої освіти тощо); орієнтуватися на майбутнє.

Наступним етапом у контексті досліджуваної проблеми є сутнісно-рівнева структуризація змісту формування екологічної компетентності і визначення послідовності його опанування. Ми розглядаємо зміст формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології на таких ієрархічних рівнях: 1) на рівні освітньої програми; 2) на рівні програми освітнього компоненту; 3) на рівні змістового модуля.

Стратегія проєктування змісту на рівні освітньої програми передбачає визначення нормативних освітніх компонентів, які мають потенційні можливості у формуванні екологічної компетентності студентів, і розширення вибіркового складника ОП шляхом уведення нових навчальних курсів. Так, аналіз змістового наповнення освітніх компонентів циклу загальної підготовки уможливив виокремити чотири блоки, які диференційовано забезпечують формування досліджуваної здатності майбутніх учителів на різних етапах реалізації педагогічної системи: екологічний, природничо-науковий, психолого-педагогічний і культурологічний.

До екологічного блоку ми відносимо освітні компоненти, які забезпечують формування передовсім змістово-знаннєвого і діяльнісно- технологічного складників екокомпетентності студентів, а саме: «Загальна екологія», «Екологія рослин і тварин», «Екологія та здоров'я людини», «Польова практика з екології», «Курсова робота з фаху» (на екологічну тематику). Ці компоненти надають сутнісного наповнення досліджуваній здатності й розглядаються нами як «центри кристалізації» [12] змісту формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології.

Природничо-науковий блок репрезентований низкою освітніх компонентів, які спрямовані здебільшого на формування змістово-знаннєвого компонента означеної якості особистості, а подекуди - ціннісно- мотиваційного. До цього блоку увійшли такі ОК: «Вступ до спеціальності (основи біологічних знань)», «Ботаніка», «Зоологія», «Природознавство», «Польова практика: ботаніка, зоологія, землезнавство». Вплив означених освітніх компонентів на формування екологічної компетентності здобувачів вищої педагогічної освіти здійснюється шляхом актуалізації екологічного складника в їхньому змісті.

Психолого-педагогічний блок включає психологічні й педагогічні засади формування екокомпетентності майбутніх педагогів та оволодіння ними методичним інструментарієм для формування і розвитку цієї здатності в учнів закладів загальної середньої освіти. Зазначений блок наповнюють такі ОК: «Педагогіка», «Психологія», «Методика навчання біології», «Методика навчання природознавства», «Курсова робота з педагогіки», «Курсова робота з методики навчання біології», «Навчально-залікова педагогічна практика». Найбільшого формувального впливу в межах реалізації освітніх компонентів цього блоку зазнають діяльнісно-технологічний і професійно-рефлексивний структурно-функціональні складники окресленої компетентності. До культурологічного блоку увійшли освітні компоненти, які забезпечують формування передовсім ціннісно-мотиваційного компонента досліджуваної здатності студентів, як-от: «Історія та культура України», «Філософія», «Українська мова за професійним спрямуванням». Окреслені навчальні дисципліни «працюють» у площині змісту «природа - людина - суспільство».

Стосовно вибіркового контенту освітньо-професійних програм зауважимо, що з огляду на відсутність в освітніх програмах вітчизняних ЗВО спеціальних фахово спрямованих на формування досліджуваної здатності майбутніх педагогів навчальних дисциплін пропонуємо увести ОК «Екологічна компетентність учителя».

Відмітимо, що визначені змістові компоненти на рівні освітньої програми реалізуються у логічній послідовності на різних етапах функціонування педагогічної системи. Так, на мотиваційно-цільовому етапі, який передбачає активізацію мотивації майбутніх педагогів до формування та розвитку власної екологічної компетентності у процесі фахової підготовки зокрема й емоційно-ціннісного ставлення до майбутньої педагогічної професії загалом, вирішальний уплив мають освітні компоненти культурологічного і, частково, психолого-педагогічного блоків. У процесуальному етапі задіяні освітні компоненти екологічного, природничо-наукового і психолого- педагогічного блоків. На оцінно-діагностичному етапі реалізації педагогічної системи застосовуються складники психолого-педагогічного блоку, як-от: педагогічна практика і підсумкова атестація.

Проєктування змісту формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології на рівні освітньої програми продемонстровано на рис. 1.

Рис. 1. Компоненти змісту формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології на рівні ОП

На рівні програми освітніх компонентів проектування змісту передбачає екологізацію нормативних фахових навчальних дисциплін, тематичне наповнення вибіркового курсу «Екологічна компетентність учителя», актуалізацію екологічного складника у процесі проходження педагогічної й польових практик.

Екологізація освітніх компонентів циклів загальної і професійної підготовки здобувачів вищої педагогічної освіти полягає у насиченні їх екологічним імперативом (ідеями, поняттями, принципами), що створює підґрунття для підготовки екокомпетентних майбутніх педагогів. Поділяємо думку Л. Лук'янової щодо суспільної значущості екологізації освіти, яка полягає у «посиленні екологічно світоглядних орієнтацій, насиченні предметів питаннями екології, включення до змісту освіти результатів тих наукових досліджень, які пов'язані з регіонально-галузевою спеціалізацією, а також всебічній підготовці екологічно грамотних спеціалістів різного профілю» [13, С. 111]. Зміст навчальних дисциплін природничо-наукового, психолого- педагогічного і культурологічного блоків доповнено темами, які спрямовані на екологізацію знань учнів про природне довкілля, усвідомлення власного місця у сучасному світі, ставлення до навколишнього природного середовища, оптимізацію і гармонізації взаємовідносин у системі «людина - суспільство - природа». На зазначеному вище рівні проєктування змісту ми розробили навчальну, робочу програму, силабус дисципліни циклу професійної підготовки «Екологічна компетентність учителя». З метою розвитку екокомпетентності студентам пропонуємо такі індивідуальні завдання у процесі проходження ними навчально-залікової педагогічної практики: зробити аналіз змісту тематичних розділів з екологічної проблематики, які викладалися під час педпрактики в кожному класі (за програмою, підручником, робочим зошитом); розробити план-конспект і провести виховний захід екологічного змісту; виготовити (за вибором студента) набір інструктивних карток до лабораторних робіт з біології, набір дидактичного матеріалу для самостійних робіт або набір карток для диференційованого опитування учнів з однієї із тем екологічного змісту; організувати спостереження у куточку живої природи і в природі; організувати практичну екологічну діяльність учнів у куточку живої природи, на навчально- дослідній ділянці, в теплиці; проводити з учнями індивідуальні заняття екологічного спрямування.

На рівні навчального матеріалу проєктування змісту формування екологічної компетентності розроблено лекційний матеріал, завдання, вправи, що становлять зміст навчальних, навчально-методичних посібників, практикумів та інших навчальних матеріалів для викладачів і студентів досліджуваної спеціальності. На цьому рівні проектування змісту ми розробили навчально-методичні комплекси навчальних дисциплін, які містять опорні конспекти лекцій, завдання для виконання практичних робіт, завдання для самостійної й індивідуальної роботи студентів, перелік питань для підсумкового контролю з дисципліни, критерії оцінювання навчальних досягнень майбутніх педагогів тощо.

Висновки

Отже, резюмуючи зазначене вище, робимо висновок, що проєктування змісту формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології у процесі фахової підготовки має системоутворювальну роль у реалізації розробленої педагогічної системи, оскільки визначає вектор функціонування інших системних компонентів (форм, технологій, методів, засобів і. т д.). Проєктування змісту досліджуваної педагогічної системи здійснено з опертям на основні джерела, принципи, чинники, критерії формування змісту. Обґрунтовано доцільність добору і структурування змісту на трьох концептуальних рівнях: на рівні освітньої програми, програми освітніх компонентів, навчального матеріалу.

Зауважимо, що для досягнення загальної цілі авторської педагогічної системи в реальному освітньому процесі - формування екологічної компетентності майбутніх учителів біології - проєктування змісту є необхідною, але недостатньою умовою. Для трансформації інформаційного контенту змісту в набуті компетентності здобувачів вищої освіти необхідно обґрунтувати і втілити у практичну площину технології, форми, методи і засоби його реалізації. Саме ці аспекти порушеної проблеми є перспективними у подальшому науковому пошуку в межах нашого дослідження.

Література

1. Локшина О. І. Зміст шкільної освіти в країнах Європейського Союзу: теорія і практика (друга половина ХХ -- початок ХХІ ст.) : монографія. Київ: Богданова А.М., 2009. 404 с.

2. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. Київ: Знання, 2011. 486 с.

3. Про затвердження Концепції розвитку педагогічної освіти : Наказ МОН України від 16.07.2018 р. № 776. URL: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku- pedagogichnoyi-osviti

4. Максимюк С. П. Педагогіка : Навчальний посібник. Київ: Кондор, 2005. 667 с.

5. Енциклопедія освіти / за ред. В. Г. Кременя. Київ : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

6. Бірюк Л. Я. Комунікативна компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і технології (на матеріалі методики викладання російської мови) : монографія. Київ; Глухів, 2009. 317 с.

7. Тітова О. А. Система розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів аграрного профілю : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Мелітополь, 2020. 614 с.

8. Андрощук І. В. Теоретичні і методичні основи підготовки майбутніх учителів трудового навчання та технологій до педагогічної взаємодії у професійній діяльності : дис. ... д-ра пед. наук :13.00.04; 13.00.02. Київ, 2017. 633 с.

9. Гречаник Н. І. Система формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової школи у професійній підготовці : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Глухів, 2021. 676 с.

10. Радкевич О. П. Теоретичні і методичні основи розвитку правової культури педагогічних працівників закладів професійної освіти : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Київ, 2020. 643 с.

11. Малафіїк І. В. Дидактика: Навчальний посібник. Київ: Кондор, 2005. 397 с.

12. Коренева І М. Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх учителів біології до реалізації функцій освіти для сталого розвитку : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04. Глухів, 2020. 634 с.

13. Лук'янова Л. Б. Основи екології, методика екологізації фахових дисциплін: Навчально-методичний посібник для викладачів. Київ: ТОВ «ДСК - Центр», 2016. 214 с.

References

1. Lokshyna, O. I. (2009). Zmist shkilnoi osvity v krainakh Yevropeiskoho Soiuzu: teoriia i praktyka (druha polovyna KhKh -- pochatok KhKhI st.) : monohrafiia [The content of school education in the countries of the European Union: theory and practice (the second half of the 20th century - the beginning of the 21st century): monograph]. Kyiv: Bohdanova A.M. [in Ukrainian].

2. Kuzminskyi, A. I. (2011). Pedahohika vyshchoi shkoly: navch. posib. [Higher school pedagogy: study guide]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Kontseptsii rozvytku pedahohichnoi osvity : Nakaz MON Ukrainy vid 16.07.2018 r. № 776 [On the approval of the Concept for the Development of Pedagogical Education: Order of the MES of Ukraine dated July 16, 2018 No. 776]. Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti [in Ukrainian].

4. Maksymiuk, S. P. (2005). Pedahohika : Navchalnyi posibnyk [Pedagogy: Study guide]. Kyiv: Kondor [in Ukrainian].

5. Kremen, V. H. (2008). (Ed.). Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of Education]. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

6. Biriuk, L. Ya. (2009). Komunikatyvna kompetentnist maibutnoho vchytelia pochatkovykh klasiv: teoriia i tekhnolohii (na materiali metodyky vykladannia rosiiskoi movy) : monohrafiia [Communicative competence of the future primary school teacher: theory and technology (on the basis of Russian language teaching methods): monograph]. Kyiv; Hlukhiv [in Ukrainian].

7. Titova, O. A. (2020). Systema rozvytku tvorchoho potentsialu maibutnikh inzheneriv ahrarnoho profiliu [A system for developing the creative potential of future agricultural engineers]. Doctor's thesis. Melitopol [in Ukrainian].

8. Androshchuk, I. V. (2017). Teoretychni i metodychni osnovy pidhotovky maibutnikh uchyteliv trudovoho navchannia ta tekhnolohii do pedahohichnoi vzaiemodii u profesiinii diialnosti [Theoretical and methodical foundations of training future teachers of labor education and technology for pedagogical interaction in professional activity]. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

9. Hrechanyk, N. I. (2021). Systema formuvannia kulturolohichnoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly u profesiinii pidhotovtsi [System of formation of cultural competence of future primary school teachers in professional training]. Doctor's thesis. Hlukhiv [in Ukrainian].

10. Radkevych, O. P. (2020). Teoretychni i metodychni osnovy rozvytku pravovoi kultury pedahohichnykh pratsivnykiv zakladiv profesiinoi osvity [Theoretical and methodological foundations of the development of the legal culture of pedagogical workers of vocational education institutions]. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

11. Malafiik, I. V. (2005). Dydaktyka: Navchalnyi posibnyk [Didactics: Study guide]. Kyiv: Kondor [in Ukrainian].

12. Koreneva, I. M. (2020). Teoretychni ta metodychni zasady pidhotovky maibutnikh uchyteliv biolohii do realizatsii funktsii osvity dlia staloho rozvytku [Theoretical and methodological principles of training future biology teachers to implement the functions of education for sustainable development]. Doctor's thesis. Hlukhiv [in Ukrainian].

13. Lukianova, L. B. (2016). Osnovy ekolohii, metodyka ekolohizatsii fakhovykh dystsyplin: Navchalno-metodychnyi posibnyk dlia vykladachiv [Basics of ecology, methods of environmentalization of professional disciplines: Educational and methodological manual for teachers]. Kyiv: TOV «DSK - Tsentr» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru