Ґендерне виховання учнів підліткового віку у позакласній життєдіяльності: особистісно-орієнтований підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Ґендерне виховання учнів підліткового віку у позакласній життєдіяльності: особистісно-орієнтований підхід

Світлана Прищепа

кандидат педагогічних наук, доцент

доцент кафедри педагогіки та

освітнього менеджменту



Анотація

ґендерний виховання підліток

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми ґендерного виховання підлітків, на основі якого було з'ясовано, що ґендерне виховання учнів закладу загальної середньої освіти - це цілеспрямований процес взаємодії щодо вихованців різних статей, результатом якого є формування в учнів стійкого поняття власної статі з характерною ґендерно-рольовою позицією; цінностей; поваги до особистості незалежно від статі. Встановлено, що позакласна діяльність спрямована на створення цікавої, вільної, комфортної атмосфери у межах вільного часу для дівчаток та хлопчиків підліткового віку з метою формування у них ґендерної вихованості.

За допомогою діагностичного інструментарію (опитувальник С. Бем та тест для визначення ґендерної характеристики), обґрунтовано шляхи підвищення ефективності ґендерного виховання учнів підліткового віку, які полягають у застосуванні інноваційних форм і методів особистісно-орієнтованого підходу. У процесі вихованні ґендерності учнів виділяємо його етапи: пропедевтично-інформаційний та пізнавально-діяльнісний. Важливо зазначити, що на даних етапах варто організовувати тренінги та конференції на ґендерну тематику, залучати підлітків до участі в конкурсах, проєктах, проводити бесіди, години спілкування, ігри, майстер-класи, тренінги, зустрічі з відомими людьми, фахівцями.

Ключові слова: виховання, учні підліткового віку, ґендерність, ґендерна роль, позакласна життєдіяльність, особистісно-орієнтований підхід.



Svitlana Pryshchepa

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Pedagogics and Education Management Department, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman, Ukraine

Gender education of adolescent students in extra-class life activities: personal-oriented approach

Abstract

The article carries out a theoretical analysis of the problem of gender education of teenagers, on the basis of which it was found that gender education of students of a general secondary education institution is a purposeful process of interaction with students of different sexes, the result of which is the formation of a stable concept of one's own gender in students with a characteristic gender role position; values; respect for the individual regardless of gender. It has been established that extracurricular activities are aimed at creating an interesting, free, comfortable atmosphere within free time for adolescent girls and boys with the aim of forming gender education in them.

With the help of diagnostic tools (S. Bem's questionnaire and a test to determine gender characteristics), the ways of increasing the effectiveness of gender education of adolescent students, which consist in the application of innovative forms and methods of a person-oriented approach, are substantiated. In the process of educating students' gender identity, we distinguish its stages: propaedeutic-informational and cognitive-active. It is important to note that at these stages it is worth organizing trainings and conferences on gender topics, involving teenagers to participate in competitions, projects, conducting conversations, hours of communication, games, master classes, trainings, meetings with famous people and specialists.

Keywords: education, adolescent students, gender, gender role, extracurricular activities, person-oriented approach.

Постановка проблеми

На часі, у зв'язку із швидкою соціокультурною ситуацією, сучасна молодь повинна швидко адаптуватися до нових умов, постійно поповнювати свої знання і розвивати відносини з іншими людьми на засадах толерантності, розуміння, поваги, співучасті і співпраці, що є запорукою ґендерної рівності. Саме про такі якості сучасної особистості як ознаки вихованості випускника закладу загальної середньої освіти йдеться у концепції «Нова українська школа» [6]. Водночас традиційні стереотипні погляди на ролі, норми та цінності, які суспільство продовжує пропонувати чоловіку і жінці крізь систему соціалізації, не можуть і не повинні панувати над існуючими перетвореннями.

Сьогодні питання забезпечення ґендерної рівності в Україні набуває дедалі більшої актуальності. Реалізація принципу рівних прав та можливостей на всіх рівнях суспільного життя виступає необхідною передумовою формування в державі цивілізованого, паритетного суспільства та його інтеграції в європейський о світній простір.

Тому головним завданням, яке сьогодні виносить наукова спільнота є створення кращого світу для всіх людей, в якому не буде місця будь-якій нерівності: класовій, ґендерній, расовій чи етнічній. Відповідні обов'язки щодо цього взяла на себе й Україна, підписавши серед 189 країн-членів ООН Декларацію Тисячоліття, де сформульовано основні цілі в галузі розвитку, серед яких - досягнення рівності жінок і чоловіків.

Реалізація основних стратегічних напрямів щодо ґендерної модернізації в освіту відбувається відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», наказу Міністерства освіти і науки України «Про впровадження принципів ґендерної рівності в освіту».



Аналіз останніх досліджень і публікацій

У результаті аналізу наукової літератури (О. Василенко, А. Мудрик, Н. Слюсаренко та ін.) установлено, що відсутність обліку статево рольових, психофізіологічних особливостей школярів призводить до низької ефективності освітньої взаємодії, до напружених взаємостосунків у міжстатевому спілкуванні, ускладнює особистісний розвиток учнів.

Проблему ґендерного виховання підростаючого покоління сучасні науковці вважають однією з найважливіших. Це засвідчують дослідження ряду учених, які висвітлювали питання соціалізації особистості на основі ґендерного підходу (А. Войтовська, О. Кравченко та ін.), проблеми підготовки педагогів до роботи з учнями різної статі (А. Мудрик, О. Луценко, Н. Слюсаренко та ін.).

Позиція щодо того, що ґендер (gender) включає соціокультурне розуміння між чоловіком і жінкою усталилась в різних науках (культурології, соціології, психології, історії та ін.), але саме педагогічна наука дозволяє сформувати у підростаючого покоління стійке соціальне сприйняття статі, розуміння і подолання стереотипних поглядів попереднього покоління. Це завдання покладається на ґендерне виховання.

Мета статті: обґрунтувати шляхи ґендерного виховання учнів підліткового віку у позакласній життєдіяльності.

Виклад основного матеріалу

Витоки питання ґендерності розглядали ще в далекому минулому людства. Варто зазначити, що у працях давньогрецьких філософів (Платона й Аристотеля) вже домінувало уявлення про рівність жінки і чоловіка. Так, в ХУШ столітті Ж-Ж Руссо висловлював думку, що нерівність чоловіків і жінок пояснюється законами природи та наявністю приватної власності. У той самий час (в середині ХУШ ст.) було сформульовано ідею інтелектуальної рівності статей як усвідомлення того, що «розум немає статі» [7].

На початку 90-х років ХХ століття ґендерні дослідження з'явились і на терені українського освітнього простору. На сьогодні в багатьох університетах існують центри або лабораторії з ґендерних досліджень. В Уманському державному педагогічному університеті підтримано створення Ґендерного центру, що покликаний сприяти впровадженню та утвердженню ґендерної рівності шляхом надання науково-практичної допомоги викладачам та студентам щодо впровадження ідей ґендерної рівності та ґендерних підходів в освітній процес.

Історія формування поняття «ґендер» цікава та різноманітна. Сучасні енциклопедичні джерела констатують, що цей термін походить з лінгвістики й уперше був використаний у 1968 році Робертом Столлером [10]

Ґендер - відмінність між чоловіками та жінками за анатомічною статтю [11].

На сьогодні вчені трактують термін «ґендер» як соціальну стать пов'язану з соціально рольовим статусом особистості в суспільстві й соціально-психологічними характеристиками чоловіка і жінки [8; 9].

У контексті ґендерних концепцій демократичних країн, рівність соціальних статей трактується насамперед за наступними параметрами: рівність прав і свобод, рівність можливостей (гарантій), право на відмінності, які не повинні спричиняти дискримінацію жінок і чоловіків.

Отже, на основі аналізу психолого-педагогічної літератури, можемо констатувати, що ґендерна рівність передбачає однаковий статус для чоловіків і жінок, створення однакових та сприятливих умов для реалізації прав і свобод, в політичному, економічному, соціальному і культурному житті.

З приводу цього деякі науковці додержуються думки, що «сьогодні зростальні амбіції української жінки не дозволяють їй залишитися колишньою охоронницею домашнього вогнища і просто Матір'ю, дружиною», що начебто «жадоба самоствердження обумовила її відхід від традиційних форм самореалізації, штовхає її до пошуку нових форм розкриття особистого Я, оцінюваного, як правило, завищено» [8].

Цікавою є позиція К. Карпенко, зауважуючи, що «самопожертва жінки, яка допомагала вижити етносу у минулому, не може і не повинна бути домінувальним мотивом жіночої ідентифікації на початку третього тисячоліття» [3, с. 12].

На особливу увагу заслуговує думка О. Висоцької, яка стверджує: «Якщо розглядати політичні й економічні права, котрі отримала сучасна жінка, то можна дійти висновку, що вона сьогодні має швидше «негативну» свободу, аніж позитивну (свободу «від», а не свободу «для»), оскільки набуваючи нових можливостей, не позбавляється від старих залежностей, і тому змушена відмовлятися від своїх «жіночих» ролей (матері та жінки), або подвоювати свою «жіночу» роль берегині роду суто «чоловічими» стратегіями» [2, с. 9].

Аналізуючи різні погляди науковців, ми погоджуємося з багатьма їхніми поглядами. По перше, жінка протягом тисячоліть була під тиском стереотипів із суттєвим обмеженням ґендерної поведінки, тому поява нових можливостей підвищує «жадобу до самоствердження». По друге, на сьогодні у державі існує складне економічне і політичне становище, що підштовхує жінку до пошуків самореалізації на рівні з чоловіками.

Від чоловіка і жінки суспільство очікує дотримання певних норм і установок стосовно статевих особливостей, які і прийнято називати ґендерними ролями.

Але слід зазначити, що, незважаючи на чисельні дослідження в цієї галузі, особливості ґендерного виховання в закладах освіти залишається новинкою. Також найбільш важливою залишається проблема особистісного розвитку хлопчиків та дівчаток, їхні права та можливості, досягнення професійного й соціального статусу, орієнтування підлітків на цінності, партнерство та взаємозамінність статей у виконанні батьківських та суспільних ролей.

Основна мета ґендерного виховання полягає у навчанні хлопців і дівчат ґендерним ролям - варіативним моделям чоловічої і жіночої поведінки. Тому ми повинні розмежувати ґендерне виховання хлопців і ґендерне виховання дівчат, оскільки у своїх методах вони мають різні підходи.

На сьогодні вже існує чимало трактувань й самого поняття «ґендерне виховання». На нашу думку, ґендерне виховання учнів закладу загальної середньої освіти - це цілеспрямований процес взаємодії щодо вихованців різних статей, результатом якого є формування в учнів стійкого поняття власної статі з характерною для неї ґендерно-рольовою позицією; цінностей; поваги до особистості незалежно від статі.

Мета ґендерного виховання полягає в індивідуально-диференційному підході до учнів з позицій статевих відмінностей, у конструюванні моделі морально-етичних норм у взаємовідносинах обох статей, у формуванні ролевих позицій хлопчика і дівчинки. Іншими словами основна мета цього багатогранного процесу полягає в навчанні хлопців і дівчат ґендерним ролям - моделям чоловічої і жіночої поведінки.

Ґендерне виховання, як і всі інші напрями виховної роботи з дітьми, досить успішно може здійснюватися у позакласній діяльності. Ця діяльність, зокрема, надає неабиякі можливості для виховного впливу на хлопців і дівчат, для застосування до них індивідуального підходу, з урахуванням психофізіологічних статевих відмінностей.

Ґендерне виховання відбувається під впливом ряду факторів, як: сім'я (за позитивного або негативного образу батьків), взаємодія між вчителем і учнем у шкільному житті, а також середовище однолітків.

Найпершим у ґендерній соціалізації дитини є родина. Саме родинне оточення вибудовується головним транслятором певного досвіду з характерним набором цінностей, поглядів, поведінкових орієнтирів, котрі передаються дитині у процесі виховання.

Наступними факторами соціалізації підростаючого покоління виступають школа, товариство однолітків, засоби масової інформації, література, позашкільні установи. Але найбільшим соціальним інститутом є школа. На тому, що «рівний доступ до якісної освіти забезпечується всім громадянам України, незалежно від національності, статі, соціального походження і майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров'я», наголошено і в Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, в Законі України «Про виховання дітей і молоді».

Цілком логічно, що дотримання вищеназваних документів і реалізація певних програм покладається на освітні заклади, у першу чергу загальної середньої освіти, де виховна діяльність реалізується крізь систему освітньої роботи. Головне місце в такій системі посідає позакласна виховна робота, спрямована на організацію позаурочної діяльності школярів.

Особливості ґендерного виховання в позакласній роботі полягає у специфіці впливу на розвиток хлопців і дівчат та оптимальних форм, методів, засобів. Упровадження певних методів дозволяє створити сприятливі можливості для міжособистісних і міжстатевих стосунків між вихованцями, сприяє зменшенню почуття відчуження між школярами різних статей.

Дослідниця О. Василенко стверджує, що в процесі організації позакласної роботи, коли учнівська молодь об'єднується за інтересами, школярі у першу чергу отримують практичні навички повсякденного досвіду міжстатевого спілкування, партнерства та взаєморозуміння, поваги до інших, ініціативності у прийнятті рішень, висловлюванні думок, практики відповідальності за свої дії та вчинки тощо [1, с. 51].

На сьогодні аналіз досліджень з проблем вітчизняної історії, теорії та практики показав, що в педагогічній науці залишається відкритою проблема змісту виховання та навчання, їх співвідношення у цілісному педагогічному процесі. При цьому між навчальним процесом і виховним лежить межа, яка ставить корективи чіткого розподілу цих процесів. Це і дозволяє ефективно здійснювати виховну діяльність тільки на позакласних заняттях.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив дійти висновку, що, позакласна діяльність з ґендерного виховання - це система взаємодії, взаємопов'язаних між собою і взаємодоповнюючих один одного у роботі педагогів-вихователів, діяльність яких спрямована на створення цікавої, вільної, комфортної атмосфери у межах вільного часу для учнів різної статі з метою формування у них ґендерної вихованості.

Адже спеціально організована позакласна діяльність у ґендерному напрямку зможе надати можливість хлопцям і дівчатам опановувати як традиційні, так і сучасні позиції суспільства. Всіляка багатогранність засобів такої роботи розкриє світ варіативних рольових позицій чоловіка і жінки в суспільстві. Надасть можливість більш повно і гнучко подивитись на чоловічі й жіночі світи, професії.

Слід зауважити, що позакласна діяльність - це формувальний інструмент соціалізації особистості, а відтак В. Кравець вважає, що успіх і результативність ґендерного підходу полягає в розумній корекції процесу соціалізації [5]. О. Коберник наголошує на тому що «соціалізуючись, учень не тільки збагачується суспільним досвідом, але й реалізує себе як особистість своїм впливом життєвих обставин і людей, які його оточують» [4].

Надзвичайно важливим, на нашу думку, є приділення особливої уваги ґендерності саме у підлітковому віці. Адже на цей вік припадає статево-рольова ідентифікація, на яку значний вплив мають ряд факторів: батьківські й материнські моделі поведінки, специфіка шкільної атмосфери, однолітки, навколишнє середовище, ЗМІ, котрі трансформують чинну культуру в особистісний розвиток дитини.

На базі факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини створено Ґендерний центр.

Центр працює зі студентами та учнями закладів загальної середньої освіти, вже кілька років поспіль та є організатором міського конкурсу студентських та учнівських наукових робіт із ґендерної тематики, у якій беруть участь представники закладів вищої освіти та шкіл міста, району.

Основними напрямами діяльності Центру є формування гендерної компетентності фахівців з урахуванням потреб різних цільових груп; гендерна освіта, як первинна, так і службова підготовка і підвищення кваліфікації працівників; профілактика ґендерно-зумовленого насильства; оскарження неправомірних дій щодо жінок та дівчат; процедури для попередження і реагування на випадки порушення принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; залучення жінок до всіх заходів з мирного вирішення конфліктів залучення жінок у діяльність усіх механізмів здійснення мирних переговорів; заходи, що забезпечують захист і повагу прав людини жінок і дівчат.

Ґендерний центр входить до Всеукраїнського осередку центрів ґендерної освіти України.

Представниками нашого Центру було проведено діагностику ключових у хлопців і дівчат показників фемінності (жіночність), маскулінності (мужність) за допомогою опитувальника С. Бем, спрямованої на виявлення у хлопців і дівчат домінуючих ґендерних показників і найбільш притаманних якостей.

Відповідно до комплексної методики С. Бем їм пропонувалося переглянути 30 тверджень, на кожне з яких респонденти відповідали «так» чи «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей. Аналізуючи відповіді респондентів, можемо стверджувати, що переважна більшість анкет хлопчиків (50,7%) зазначили, що їм притаманні якості такі як сердечність, ніжність, співчутливість. Якщо проаналізувати відповіді дівчат, то такими ж характерними психологічними якостями (сердечність, ніжність, співчутливість) назвали 46,6% опитаних. Варто зазначити, що вищезазначені якості складають основу жіночності.

Слід звернути увагу й на те, що значна частина дівчат (53,4%) надали перевагу якостям, які відображають якості мужності, а саме: наполегливість, здатність до лідерства, швидкість, владність. Тоді як у 49,3% опитаних хлопців визначили вищезгадані якості як основні.

Серед причин цього негативного явища варто назвати:

- домінування жіночого впливу на хлопчиків у дитячому і підлітковому віці;

- зростання кількості жінок, що «роблять кар'єру», де потрібні чоловічі якості;

- через деструктивні явища в соціально-економічній сфері.

Нами було запропоновано тест для визначення ґендерної характеристики дівчат та хлопців, де проаналізовано ставлення до протилежної статті та цінностей.

Основними життєвими цінностями, на основі відповідей учнів, вибрано такі цінності як: кар'єра, кохання, сімейне благополуччя, вдосконалення себе, матеріальний достаток, робота та сім'я. Після аналізу відповідей респондентів зазначимо, що хлопчики-підлітки на перше місце виділили матеріальний достаток (94,4%), кар'єру (90,7%), самореалізацію (87,6%), сімейне благополуччя (80,1%), кохання (79,7%). Дівчатка визначили для себе сімейне благополуччя (99,2%), кохання (91,4%), поєднання роботи та сім'ї (89,8%), вдосконалення себе та кар'єру (84,5% та 82,9%), матеріальний достаток (80,1%). Відповідно до означених позицій респондентів, можна стверджувати, що бачення про цінності у хлопців та дівчат різняться, тому й ставлення до протилежної статті на середньому та низькому рівнях.

Саме в підлітковому віці відбувається формування рольових позицій чоловіка і жінки. І в тому як в майбутньому пройде ґендерна соціалізація, значною мірою визначається характером виховної роботи закладу загальної середньої освіти. На жаль, педагоги, і батьки все ще відмовляються від участі у формуванні еталонів мужності та жіночності.

Зміст ґендерного виховання в загальному відображає провідні напрями його здійснення. Він може здійснюватися в різних видах життєдіяльності школяра.

Особливої уваги заслуговують виховні справи, які цілеспрямовано орієнтовано на хлопців і дівчат.

В контексті означеної проблеми, нами було вивчено та проаналізовано плани виховної роботи, що надало нам змогу встановити певні труднощі, пов'язані з упровадженням ґендерного підходу у виховний процес. Варто зазначити, що вчителі не завжди звертають увагу на заходи, які б мали належну тематику з акцентом на статеву приналежність учнів, формуванню у них статево-рольових позицій (наприклад, такі популярні заходи, як: «Нумо, хлопчики!, «Нумо козаки!», «Гей, панянки!» «Лицарський турнір», свято «День сім'ї») або й зовсім не були відображені в планах виховної роботи. Але й зустрічалися плани виховної роботи (41%) де є обов'язкові виховні заходи, які можна віднести до таких, що пов'язані з ґендерною проблематикою та приурочені до свят («Міжнародний жіночий день 8 березня», «День захисника Вітчизни», «День матері», «День Святого Валентина», «День батька», «Леді та джентельмени»).

Планування позакласної виховної діяльності у межах особистісно орієнованого і статево-рольового підходів передбачає впровадження цільових теоретичних основ.

Найбільш ефективні напрями, пов'язані як із статево-рольовим, так і особистісно орієнтованим вихованням учнів у позакласній діяльності.

У сучасному суспільстві ґендерне виховання знаходиться на складному етапі свого розвитку. З одного боку, у світовій практиці нагромаджено чимало інноваційних підходів і різноманітних педагогічних концепцій щодо ґендерного виховання, а з іншого - досить часто непослідовність й суперечливість цих підходів і концепцій призводять до неякісної реалізації цього напряму виховання школою і родиною. Крім цього, недостатній рівень підготовленості батьків і вчителів до здійснення ґендерного виховання підростаючого покоління зумовлює пошук нових шляхів розв'язання означеної проблеми.

Вивчаючи психолого-педагогічну літературу виділяємо два етапи ґендерного виховання: пропедевтично-інформаційний та пізнавально-діяльнісний. Важливим є аналіз кожного з етапів ґендерного виховання, важливо визначити форми та методи позаурочної діяльності.

Пропедевтично-інформаційний передбачає підвищення рівня обізнаності учнів з питань ґендерних відносин, сучасних ґендерних ролей чоловіка і жінки у суспільстві, усвідомлення учнями специфіки особистісного погляду у сфері ґендерної поведінки представників обох статей на професійне і сімейне життя, інтересу до пізнання своєї особистості і свого призначення у соціальному світі.

Власне, на даному етапі передбачається використання таких форм роботи: екскурсії, конкурси «Чоловік і жінка», «День родини», зустрічі з фахівцями (лікарями, психологами) та методів роботи: бесіди «Повага», «Він і Вона», «Жіноча і чоловіча рівність», «Сімейні стосунки», «Я - чоловік», «Я - жінка» , заохочення, роз'яснення, евристичні питання, вільні асоціації, рольові ігри. Важливо зазначити, що на даному етапі учні мають зрозуміти сутність таких термінів, як «ґендер», «соціальна роль» тощо. Враховуючи специфіку даного етапу всі форми і методи виховної роботи, як рольові ігри, години спілкування, екскурсії мають ознайомлювальний характер.

Не менш важливим є наступний етап щодо ґендерної вихованості - пізнавально-діяльнісний. Другий етап спрямовується, зокрема, на мотивацію ґендерної вихованості учнів підліткового віку та формування досвіду ґендерної поведінки. Даний етап передбачає засвоєння учнями основ соціальної значущості кожного незалежно від статевої приналежності, спрямованість особистості до толерантних стосунків статей. Пізнавально-діяльнісний етап повинен базуватися на результатах попереднього етапу виховної роботи.

На цьому етапі варто використовувати такі форми виховної роботи: круглі столи «Ґендер - це не спектр: чому нам потрібно перестати множити ґендерні ідентичності», тематичні виховні години «Ґендерна нерівність у професіях», диспути «Рівноправність чоловіка і жінки», «Бути дівчиною значить - значить бути сильною», бесіди «Сучасна українська сім'я: ґендерні проблеми та шляхи їх подолання», «Ґендерне сприйняття», години спілкування «Майбутнє без насилля», «Ґендерні ролі і стереотипи», рольові ігри, перегляд кінофільмів та методи виховної роботи: методи мозкового штурму, дискусії, кейс-методи.

Надзвичайно актуальним для шкільної практики стане реалізація та проведення:

- ґендерних тренінгів, які є ефективним засобом поглиблення знань дівчат і хлопців про феномен ґендеру та формування толерантності до протилежної статті;

- організація конференцій, присвячених насамперед таким темам, як «Ґендерна усвідомленість у педагогічному навчанні та практиці»; «Сильні дівчата - сильні хлопці»; «Формування навчального принципу - виховання рівноправності жінок і чоловіків», «Ґендерна соціалізація дівчат і хлопців: спільне і відмінне», «Наскільки емансипованими є актуальні шкільні книги?», «Ідеальна дівчина/хлопець», «Запобігання ґендерному насильству», «Спільне та роздільне навчання хлопців і дівчат»;

- розробка дослідницьких ґендерних проєктів, соціальної реклами;

- залучення підлітків до участі в конкурсах творчих робіт (есе, міні- творів), проблематика яких пов'язана з усуванням ґендерних стереотипів;

- застосування діалогів учень/учениця - вчитель, бесіди, дискусії, метод проектів, рольові ігри, які сприяють запобіганню й усуванню конфліктних ситуацій;

- створення інтернет-сторінок з ґендерної тематики.

Крім організації конкурсів та конференцій на ґендерну тематику варто, на наше переконання, ініціювати висвітлення стінгазет, фотоконкурсів «Жінка-людина = Чоловік-людина», виставок «Рівні права, рівні можливості, рівна відповідальність», «Ґендерний мейнстримінг» проведення відеолекторій з питань ґендеру, ґендерного марафону «Ґендерна соціалізація», конкурсу відеороликів «Ґендер - це...».

Ґендерне виховання учнів в позакласній діяльності (як і будь-який інший напрям виховної роботи) передбачає використання різноманітних форм і методів його проведення, котрі мають бути обґрунтовані і відображені у відповідних планах виховної роботи.

Організація ґендерного виховання учнів на основі особистісно-орієнтованого підходу має передбачати реалізацію цілого комплексу організаційних і педагогічних завдань з метою забезпечення правильних позитивних орієнтирів особистості дитини.

Уважаємо, що завдання мають будуватись на таких засадах:

- урахування потреб, інтересів учнів за статевою приналежністю; особистісних уявлень школярів про мужність і жіночність;

- підтримка статево-рольових переваг, пов'язаних з формуванням ознак маскуліності і фемінності за використання різних форм позакласної виховної роботи;

- створення гармонійної атмосфери спілкування між хлопцями і дівчатами у спільній діяльності;

- формування у хлопців і дівчат позитивних уявлень про соціальні ролі чоловіка і жінки в суспільстві й родині шляхом залучення до самореалізації та за допомогою заохочення, що сприятиме формуванню в учнів основної школи статево-рольової поведінки, спрямованої на ознайомлення з ознаками мужності і жіночності, виявами та уподобаннями чоловіків і жінок у різних видах діяльності, їхніми ролями в родині, на розвиток відповідних навичок і вмінь. А також позитивно впливатиме на формування в дітей адекватного ставлення до понять краси, любові, доброзичливих стосунків із представниками протилежної статі, стосунків між хлопцями і дівчатами в класі (групі).

Реалізація завдань відповідає таким принципам, як:

- принцип індивідуалізації, обумовлений статевою приналежністю учнів;

- соціокультурний принцип, що визначає становище чоловіка і жінки в суспільстві, їхні ролі в родині;

- орієнтаційний принцип, що передбачає врахування психофізіологічного розвитку вихованців за ознаками статі.

Інтеграція зазначених принципів сприятиме розв'язанню низки проблем. До них відносимо:

- вирішення індивідуальних проблем, котрі виникають в учнів;

- озброєння знаннями щодо призначення чоловіка і жінки в суспільстві, створення сім'ї, ролі батька і матері в вихованні дитини;

- формування у хлопців і дівчат необхідного рівня ґендерної культури залежно від їхньої статевої приналежності (зокрема, формування морально-духовних якостей, відповідальності за власні стосунки із протилежною статтю тощо).

Ґендерна соціалізація в школі являє собою процес цілеспрямованої дії на особистість хлопчиків і дівчаток, який допомагає засвоювати правила, норми, визначені позиції щодо соціально-культурних уявлень про рольові установки в суспільстві, стан і призначення чоловіка та жінки, їхні ґендерної ролі. Цей процес в школі відбувається під впливом різних факторів, серед яких вплив соціального середовища школи на становлення і конструювання ґендерної ідентичності і міжстатеві стосунки школярів. При цьому безсумнівно потрібно пам'ятати про те, що природа хлопчиків і дівчаток має істотні розбіжності, не тільки за біологічними ознаками, а й за психологічними.

Варто зазначити, що вже після впровадження вищезазначених форм, методів ґендерної вихованості більшість хлопців та дівчат на перше місце у списку життєвих цінностей визначили підтримку, повагу один до одного, кохання, поєднання сім'ї та роботи. Однак ще прослідковується стереотипність поглядів, зокрема, більшість хлопців (54,7%) надало перевагу кар'єрі, тоді як у дівчат (64,1%) перед кар'єрою виступають сім'я та діти. Проте, можна із впевненістю зазначити, що у відповідях респондентів зовсім не прослідковується асоціацій батька з годувальником, а матері - з домогосподаркою. Після формувального етапу підлітки стали вважати роль батька та матері у родині рівноправною.



Висновки

Підводячи підсумки, зазначимо, що особистісно-орієнтований підхід під час організації ґендерного виховання хлопців і дівчат орієнтовано безпосередньо на дитину, а тому він зумовлює позитивні перетворення в її свідомості, забезпечує суттєвий спектр рольової поведінки, що своєю чергою сприяє формуванню у вихованців різних статей адекватних і дієвих світоглядних ґендерних позицій.



Література

1. Василенко О. Педагогічні умови статевого виховання старших підлітків у позаурочній діяльності: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.07 / Оксана Василівна Василенко. - Умань, 2007. - 194 с.

2. Висоцька О. Ґендер і стать: про особливості трансформації соціальних ролей чоловіка і жінки / О. Висоцька // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ґендерна освіта в Україні: світоглядні та праксеологічні аспекти реалізації» (24 листопада 2011 р.). - Дніпропетровськ, 2012. - С. 8-11.

3. Карпенко К. Виховна роль ґендерних дискусій в екологічному контексті / К. Карпенко // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції «Ґендерна освіта в Україні: світоглядні та праксеологічні аспекти реалізації» (24 листопада 2011 р.). - Дніпропетровськ, 2012. - С. 11-16.

4. Коберник О. Методи і засоби особистісно орієнтованого виховання: навч.-метод. посіб. / І. Білецька, О. Коберник. - Умань: СПД Жовтий, 2009. - 147 с.

5. Кравець В. Історія тендерної педагогіки: навч посіб. / В. Кравець. - Тернопіль: Джура, 2005. - 440 с.

6. Концепція «Нова українська школа» / Л. Гриневич, О. Елькін, С. Калашнікова, І. Кобернік [та ін.]. - К., 2016. - 34 с.

7. Лебідь І. Ґендерна педагогіка: навч-метод. посіб. / І. Лебідь. - Кам'янець-Подільський: ТОВ Друкарня «Рута», 2015. - 130 с.

8. Ґендерні ролі та стереотипи: навч. посібн. / В. Агєєва, В. Близнюк, І. Головашенко [та ін.]. - К.: К.І.С., 2004. - С. 157-182.

9. Павлущенко Н. Ґендерне виховання дітей молодшого шкільного віку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Н. Павлущенко. - Тернопіль, 2011. - 20 с.

10. Слюсаренко Н. Ґендерне виховання учнів у позакласній діяльності: навч.-метод. посіб. / Н. Слюсаренко, С. Безушко. - Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2012. - 107 с.

11. Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і словосполучень / укладачі О. Скопненко, Т. Цимбалюк. - К.: Довіра, 2006. - 789 с.



References

1. Vasylenko, O. (2007). Pedahohichni umovy statevoho vykhovannya starshykh pidlitkiv u pozaurochniy diyal'nosti [Pedagogical conditions of sex education of older teenagers in extracurricular activities] Candidate's thesis. Uman [in Ukrainian].

2. Vysots'ka, O. (2012). Gender i stat': pro osoblyvosti transformatsiyi sotsial'nykh roley cholovika i zhinky [Gender and sex: about the peculiarities of the transformation of the social roles of men and women]. Tezy dopovidey Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi «Genderna osvita v Ukrayini: svitohlyadni ta prakseolohichni aspekty realizatsiyi». - All-Ukrainian scientific and practical conference «Gender education in Ukraine: worldview and praxeological aspects of implementation» (pp. 8-11). Dnipropetrovs'k [in Ukrainian].

3. Karpenko, K. (2012). Vykhovna rol' gendernykh dyskusiy v ekolohichnomu konteksti [The educational role of gender discussions in the ecological context]. Tezy dopovidey Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi «Genderna osvita v Ukrayini: svitohlyadni ta prakseolohichni aspekty realizatsiyi». - All-Ukrainian scientific and practical conference «Gender education in Ukraine: worldview and praxeological aspects of implementation» (pp. 11-16). Dnipropetrovs'k [in Ukrainian].

4. Kobernyk, O., & Biletska, I. (2009). Metody i zasoby osobystisno oriyentovanoho vykhovannya [Methods and means of personally oriented education]. Uman': SPD Zhovtyy [in Ukrainian].

5. Kravets', V. (2005) Istoriya hendernoyi pedahohiky [History of gender pedagogy]. Ternopil': Dzhura [in Ukrainian].

6. Kontseptsiya «Nova ukrayinska shkola» (2016). K. [in Ukrainian].

7. Lebid', I. (2015). Genderna pedahohika [Gender pedagogy]. Kam"yanets'-Podil's'kyy: TOV Drukarnya «Ruta» [in Ukrainian].

8. Ahyeyeva, V., Blyznyuk, V., & Holovashenko, I. (2004). Genderni roli ta stereotypy [Gender roles and stereotypes]. K.: K.I.S. [in Ukrainian].

9. Pavlushchenko, N. (2012). Genderne vykhovannya ditey molodshoho shkil'noho viku [Gender education of children of primary school age]. Extended abstract of Doctor's thesis. Ternopil' [in Ukrainian].

10. Slyusarenko, N. (2012). Genderne vykhovannya uchniv u pozaklasniy diyal'nosti [Gender education of students in extracurricular activities]. Kherson: KVNZ «Khersons'ka akademiya neperervnoyi osvity» [in Ukrainian].

11. Skopnenko, O., & Tsymbalyuk, T. (2006). Suchasnyy slovnyk inshomovnykh sliv [Modern dictionary of foreign words]. K.: Dovira [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...