Закономірності едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закономірності едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти

Прокопенко Альона Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри інформатики, завідувач аспірантури, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Анотація

У статті проаналізовано теоретико-методологічні основи едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти. На основі аналізу наявних в Україні концепцій, які стосуються освітньої галузі визначено стратегічну мету педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти - вдосконалення системи вищої педагогічної освіти України. Розроблено уніфікований фрейм ієрархії цілей загальної стратегічної мети та фрейм ієрархії цілей загальної стратегічної мети педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти. Визначено ціль 1 - підвищення едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти та її цілі - підвищення рівня професійної підготовки, підвищення рівня вихованості майбутніх учителів, сприяння розвитку та саморозвитку; а також ціль 2 - розробка педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти з цілями - розробка настановчого концепту, розробка управлінського концепту, розробка системного концепту, розробка практико-утилітарного концепту. Досягнення визначених цілей сприятиме вирішенню завдань педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти та підвищенню якості освіти загалом. Виявлено закономірності едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти - закономірність обрання перспективних напрямів методології досліджуваного феномену для ефективного професійного становлення майбутніх учителів; закономірність результату едукаційного генезису особистості майбутнього вчителя ; закономірність інтеграції формальної, неформальної та інформальної освіти, закономірність детермінації едукації для професійного становлення майбутніх учителів; закономірність стрімкого впровадження інноваційних технологій едукації в освітній процес. едукація закономірність стратегічна мета

Виявлені специфічні закономірності едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти виступають ключовими чинниками, як теоретичного, так і практико-зорієнтованого розвитку даної педагогічної концепції.

Ключові слова: едукації, закономірності, стратегічна мета, майбутні учителі, педагогічна концепція.

Prokopenko Alona Oleksandrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Informatics, Head of Postgraduate Studies, Associate Professor at the Department of Informatics of Municipal Establishment «Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council

REGULATIONS OF THE EDUCATION OF FUTURE TEACHERS IN THE CONDITIONS OF DIGITALIZATION OF EDUCATION

Постановка проблеми

На сьогодні перед освітньою галуззю постає завдання у підготовці висококваліфікованих, компетентних педагогів здатних вирішувати професійні задачі та швидко адаптуватися у мінливому середовищі. Підґрунтям даної підготовки виступає теоретично-методологічний базис, а саме цілі, завдання, закономірності, принципи досліджуваного феномену.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретико- методологічні основи професійної підготовки досліджували - В. Андрущенко, О. Баніт, В. Горшкова, О. Жук, В. Іванько, Г. Кашкарьов, О. Кравчук, С.Морозова, С. Фурдуй, А. Харківська, Є. Хриков та інші. У наукових доробках І. Беха, М. Роганової, О. Молчанюк, Г. Пономарьової, Н. Ткачової, Г. Шевченко та інших висвітлення змістове наповнення виховних аспектів освітнього процесу; впровадження інноваційних технологій в освітню діяльність стало предметом дослідження В. Безпалько, Н. Волкової, В. Євдокимова, Е. Зеєр, О. Касьянової, О. Пєхоти, О. Пометун та інші; управлінський аспект розвитку освітніх систем - О. Галус, В. Докучаєва, О. Кравченко, В. Олійник, Т. Сорочан, А. Харківська та інші. Не зважаючи на велику кількість досліджень направлених на підвищення якості освітнього процесу зазначимо, що нами не знайдено робіт, в яких розкрито питання едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти, а саме закономірності даного процесу.

Мета статті - на онові аналізу науково-педагогічної, управлінської та спеціальної літератури виявити закономірності едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти.

Виклад основного матеріалу

Розробку теоретико-методологічного базису педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти вважаємо за доцільне розпочати із визначення загальної стратегічної мети даної концепції та її декомпозиції за умовними рівнями, як запропонували Є. Яковлєв і Н. Яковлева «декомпозувати кожну мету верхнього рівня необхідно не менше ніж на дві мети нижнього рівня» [14, с. 30].

При визначені стратегічної мети даної педагогічної концепції було враховано: сучасне соціальне замовлення суспільства; цілі, що визначені у наявних чинних державних педагогічних концепціях та теоретико- практичних концепціях представлених у фундаментальних наукових працях вітчизняних учених; міжнародний досвід у системі вищої освіти з метою вибірки інновацій, що сприятимуть найефективнішому досягнення бажаної стратегічної мети.

Нам імпонує думка А. Харківської, яка наголошує, що «мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати та навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадського суспільства, розвивати й зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти» [12].

Відповідно до алгоритму дослідження було проаналізовано визначення стратегічної мети представлене у наявних в Україні Концепціях, які стосуються освітньої галузі. А отже, з'ясовано, що ключовими моментами у стратегічній меті представлених концепцій визначено: вдосконалення системи педагогічної освіти; вироблення засад державної політики; проведення реформи; сприяння розвитку; модернізація; комплексне поширення інноваційних методик викладання; визначення пріоритетних напрямів і основних завдань з питань розвитку цифрових навичок та цифрових компетентностей; підвищення рівня цифрової грамотності населення; побудова конкурентоспроможної національної економіки; створення та реалізація необхідних умов; забезпечення розвитку державної системи професійної орієнтації населення тощо.

Для ефективної реалізації визначеної стратегічної мети (вдосконалення системи вищої педагогічної освіти України) вважаємо за необхідне здійснити її декомпозицію за умовними ієрархічними рівнями (рис.1).

Рис.1 Уніфікований фрейм ієрархії цілей загальної стратегічної мети

Як видно із рис.... : цілі 1.1, 1.2 та 2.1., 2.2 повинні бути сформульовані більш конкретно порівняно із цілями 1 й 2; цілі 1.1.а,

1.1n; 2.2.а 2.2 n мають формувати мету досягнення певного кінцевого результату.

На підставі уніфікованого фрейму ієрархії цілей загальної стратегічної мети розробимо фрейм ієрархії цілей загальної стратегічної мети педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти рис.2.

Рис.2 Фрейм ієрархії цілей загальної стратегічної мети педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти

Отже, стратегічна мета педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти, що декомпозиціонована на кілька цілей задля конкретизації завдань та якісного їх виконання для отримання конкретних результатів за визначеними цілями. У сукупності отримані результати формують загальний результат стратегічної мети, через досягнення цілі 1 та цілі 2 (ЦІЛЬ 1 ^ СТРАТЕГІЧНА МЕТА ^ ЦІЛЬ 2). Більш детально зміст цілі 1 та її цілей 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 буде представлено у пп..3.2. (в якому дана ціль представлена як ціль авторської моделі управління едукацією МУ в умовах діджиталізації освіти). Зміст цілі 2 розкрито у пп.2.2. Методики, методи, форми та засоби цілей 1 та 2 буде представлено у пп.4.2

Розробивши фрейм ієрархії цілей та виділивши стратегічну мету педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти визначимо завдання даної концепції.

Для цього проаналізуємо напрями/завдання, що висунуті у державних концепціях педагогічної галузі.

Серед напрямів реформування освіти передбачених Концепцією розвитку педагогічної освіти є:

«І. Розроблення сучасної моделі педагогічної професії в контексті потреб суспільства», цілком підтримуючи актуальність реформування освіти за вищенаведеним напрямом уважаємо за необхідне для розробки ефективної сучасної моделі педагогічної професії спиратися на педагогічну концепцію едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації, стратегічна мета якої визначена вище.

«ІІ. Трансформація вищої та фахової передвищої освіти за педагогічними спеціальностями», головним завданням «трансформації педагогічної освіти є забезпечення її випереджувального розвитку. ...Завданням першого (бакалаврського) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка кваліфікованих педагогічних працівників для закладів освіти, які здатні вирішувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми навчання, виховання та розвитку (у тому числі, такі, що характеризуються комплексністю та невизначеністю умов). Особи з першим (бакалаврським) рівнем вищої педагогічної освіти мають заохочуватись до здобуття другого (магістерського) рівня вищої педагогічної освіти, передусім у межах системи безперервного професійного розвитку» [7].

Проаналізувавши завдання, що безпосередньо стосуються теми даної наукової розвідки, представлене у концепції до другого напряму, зазначимо, що хоча в наявному виді термін едукація не зустрічається, у тім при його роз'ясненні наголошується на важливості підготовки компетентних фахівців через поєднання навчання, виховання та розвиток особистості, враховуючи вимоги сучасного інформаційного суспільства та всеохоплюючу діджиталізації освіти в яких «педагог є одночасно і об'єктом, і провідником позитивних змін» [7, с. 2].

«ІІІ Визначення перспективних шляхів безперервного професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників» [7, с. 5]. Стосовно третього напряму, зазначимо, що він не є предметом даного наукового доробку, утім є перспективним напрямком дослідження.

Визначивши стратегічну мету та цілі педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти виявимо закономірності цього процесу.

Дослідженням питань визначення теоретико-методологічних основ (закономірностей, принципів) освітнього процесу у закладах вищої освіти займалися вітчизняні та зарубіжні науковці, а саме: Ю. Бабанський, І. Бех, А. Богуш, Л. Ваховський, М. Данилов, І. Зайченко, О. Караман, О. Касьянова, В. Курило, С. Мартиненко, Н. Мордовцева, О.Мельничайко, Н. Мойсеюк, В.Онищук, Т. Сорочан, М.Стельмахович, М.Фіцула, А. Харківска, Є. Хриков та інші.

Критично-порівняльний аналіз наукових, психолого-педагогічних та спеціальних джерел дозволи дійти висновку, що в процесі виявлення комплексу закономірностей едукації МУ в умовах діджиталізації освіти необхідно дотримуватися відповідних вимог.

Підґрунтям для визначенням вимог є висновки зроблені А. Харківською [12, c.167], що були адаптовані відповідно до теми дослідження:

обґрунтування системи закономірностей і принципів можливе лише на підставі однозначного визначення:

• «педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти» як авангардної ідеї педагогічної науки, що реалізується через пріоритетний напрям осучаснення освітнього процесу, метою якого є всебічний розквіт особистості майбутніх учителів в умовах масштабного процесу запровадження, інтеграції і використання цифрових технологій, оцифрованої інформації;

• педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти як сукупності концептів фрейму, а саме: настановчого, управлінського, системного, практико-утилітарного;

• педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти складовою якої є авторська концептуальна модель едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти, що включає: мету, завдання, теоретико-методологічні основи (закономірності, підходи, принципи, функції), обґрунтування методик, методів, форм, засобів спрямованих на досягнення результату та педагогічні умови (за необхідністю) та складається із методологічно-цільового, організаційно-управлінського, структурно-функціонального, професійно- зорієнтованого та діагностико-результативного компонентів;

• едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти як нелінійного процесу з визначеними межами його застосування;

• педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти є «цілісною системою, що має певні ознаки, як-от: цілісність, структурність, цілеспрямованість, ієрархічність, детермінованість, варіативність, взаємозалежність системи та навколишнього середовища, ізольованість» [12, c.168];

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги, можуть бути виявлені закономірності едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти, що є теоретико-методологічним базисом педагогічної концепції даного процесу.

Едукація майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти буде ефективною, якщо:

> процес професійного становлення майбутнього учителя відбуватиметься через взаємодію між усіма суб'єктами освітнього процесу у аудиторній, поза аудиторній, науково-дослідній, самостійній роботах та спиратиметься на загальнонаукові (системний, синергетичний, стратегічний, аксіологічний) і конкретно наукові (компетентнісний, фреймовий, діяльнісний, особистісно-зорієнтований) методологічні підходи (закономірність обрання перспективних напрямів методології досліджуваного феномену для ефективного професійного становлення майбутніх учителів).

Підтвердженням актуальності обрання даної закономірності слугують й представлені закономірності Є. Хрикова [13, с. 110], а саме: «ефективність управління навчальним закладом тим вища, чим повніша управлінська діяльність спирається на положення наук, що лежать у її основі», тобто використання системного, фреймового, діяльнісного підходів є аргументованим

• «ефективність управління навчально-виховною роботою визначається впливом зовнішніх і внутрішніх умов, в яких відбувається процес управління» (А. Орлов, Є. Хриков) [13, с. 102; 8, с.32];

• «висока ефективність управління й розвитку учнів досягається, якщо суб'єкти управління спираються на систему постійно повторюваних замкнутих циклів» (А. Орлов, Є. Хриков) [13, с. 102; 8, с.32];

• «чим вищий рівень забезпечення суб'єкта управління інформацією, тим вища ефективність управління й функціонування навчально-виховної роботи» (А. Орлов, Є. Хриков) [13, с. 102; 8, с.32];

• «чим вищий рівень вимог щодо підготовки майбутніх фахівців, тим якіснішим має бути навчально-виховний процес та професійна компетентність професорсько-викладацького складу» [13, с. 102; 8, с.32];

• «чим повніше забезпечується взаємодія керівника та персоналу в змістовій, процесуальній й організаційній сторонах діяльності педагогічного колективу, тим ефективніше керівництво й вищі результати діяльності колективу» [12, с. 164];

• «чим ґрунтовніше здійснюється пошук, вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду, інноваційних технологій, методик управління педагогічними закладами вищої освіти, застосовуваних у різних країнах, тим ефективніше управління інноваційним розвитком» [12, с. 165] тощо.

Визначені підходи допомагають зрозуміти, (враховуючи теорію самоорганізації складних відкритих систем, інтеграції сильної та слабкої версій науки тощо) найактуальніші напрями, довгострокові перспективи (з урахуванням міжнародних вимог до вищої освіти) та шляхи підвищення якості досліджуваного феномену, розглядаючи його як цілісну динамічну, відкриту систему; взаємозв'язок педагогічних явищ і процесу едукації; а також визначити ефективний фарватер реалізації педагогічної концепції едукації майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти на основі її фреймової візуалізації (інваріантної (концепти) та варіативної (їх змістове наповнення) складових) й вдосконалити індивідуальні освітні траєкторії едукації майбутніх фахівців з метою формування всебічно розвиненої, компетентної особистості.

> едукаційний генезис становлення особистості майбутнього вчителя буде спиратися на науково обґрунтоване управління цим процесом (закономірність результату едукаційного генезису особистості МУ), що сприятиме: формуванню нової генерації сучасних вітчизняних учителів, педагогів, науково-педагогічних працівників, а отже національної освітньо-наукової інтелігенції; своєчасному реагуванню на запити суспільства, соціальне/державне замовлення на підготовку кадрів за відповідними напрямами/спеціальностями.

Цілком влучно із цього приводу у статті «Управління якістю підготовки фахівців як складова процесу формування професійної компетентності майбутнього вчителя правознавства» зазначає Г. Кашкарьов - «нові умови розвитку нашого суспільства потребують значних змін у управлінні підготовкою фахівців до педагогічної діяльності, підвищення вимог до якості їхньої освіти, яка безумовно впливає на формування професійної компетентності вчителя» [5].

Свідченням доречності управлінської складової для забезпечення едукаційного генезису становлення особистості майбутнього вчителя є висновки, зроблені С. Фурдуй, яка наголошує: «становлення педагога як професіонала, управлінця у сфері виховання є наслідком професійно- особистісного росту, який починається від стихійно сформованого рівня його компетентності в управлінській діяльності до оптимального управління цим процесом» [10, с. 51].

> відбувається інтеграція формальної, неформальної та інформальної освіти, що сприяє: формуванню унікального внутрішнього потенціалу майбутнього вчителя, як професіонала, так і особистості; зростанню впевненості здобувачів освіти у правильності використання набутих компетенцій та компетентностей; прояву ініціатив, у межах виконання фахових обов'язків та вирішення відповідних задач та завдань, для досягнення вершин професіоналізму як особистого так і учнів.

Як влучно зазначає О. Баніт на сьогодні «одним із ключових стратегічних завдань освітньої політики нашої держави є забезпечення конкурентоспроможності української освіти на ринку світових освітніх послуг, а це наголошує на доцільності розширення діяльності закладів освіти із неформальним та інформальним навчанням» [1].

Погоджуємося із судженнями В. Горшкової щодо взаємодії та доцільності інтеграції даних форм отримання освіти: «формальну освіту людина отримує в межах відповідного соціального інституту, у сучасному світі - у школах, вишах тощо; неформальна освіта відбувається часто поза спеціальним освітнім простором, у якому чітко позначені цілі, методи й результат навчання; в освітніх установах або громадських організаціях, клубах і гуртках, під час індивідуальних занять із репетитором або тренером, на різних курсах, тренінгах, які пропонуються на будь-якому етапі освіти або трудової діяльності, і які, як правило, не супроводжується видачею документа; - інформальну освіту людина отримує значною мірою спонтанно в процесах і ексцесах спільної життєдіяльності: трудових процесах, святах, у театрі, у сім'ї, у туристичних поїздках. Особливе місце в сучасній інформальній освіті посідає система засобів масової комунікації (телебачення, Інтернет, радіо, кінематограф, музика тощо)» [2].

Таким чином, виявлена закономірність означає, що у МУ з'являється можливість здійснення власних креативних, інноваційних проєктів

та їх реалізацію на практиці через активізацію руху особистості МУ від інтеріоризації до екстеріоризації їх особистісних і професійних якостей, здібностей тощо; розробка авторських технологій, методик, методів, форм для власної професійної діяльності.

У той же час, зазначимо, що едукація майбутніх учителів в умовах діджиталізації освіти є нелінійним процесом, який проявляється через зміну нерівноважних (невідповідність наявного рівня знань, умінь, навичок та особистісних якостей здобувача освіти самостійно розв'язувати навчально-виховні, педагогічні, науково-дослідні задачі, проблеми і рівнем його потенційного розвитку) і рівноважних (рівень знань, умінь, навичок та особистісних якостей здобувача освіти дозволяє своєчасно знаходити правильні рішення наявних професійних задач, проблем, конфліктів) станів, де каталізатором виступає синергітизм суб'єктів процесу едукації, у наслідок чого виникають суперечності при вирішенні професійно-орієнтованих, проблемно-орієнтованих задач, проблем тощо. Наявність цих станів й обумовлює нелінійність даного процесу, а періодична їх зміна забезпечує результативність едукації майбутніх учителів. Уважаємо за необхідне наголосити, що з виявленої закономірності логічно слідує висновок, що за таких умов (інтеграції формальної, неформальної та інформальної освіти) едукація майбутніх учителів виражається у розширенні спектру форм, методів, засобів саморозвитку особистості (його особистісного, професійного потенціалу).

> відбувається детермінація едукації для професійного становлення МУ (закономірність детермінації едукації для професійного становлення МУ), що є стимулом для визначення власних перспектив неперервної едукації МУ в умовах модернізації вищої освіти (із метою професійно вирішувати складні фахові задачі та проблеми) є подолання суперечності між зростаючими професійними потребами МУ та їх здатностями досягати бажаних результатів у межах власної діяльності.

У підтвердження зазначеного вище В. Іванько та С. Морозова зазначають, що «навчання протягом життя проходить через весь життєвий шлях людини із раннього дитинства до глибокої старості. Включає формальну освіту, неформальну освіту та інформальну форму навчання. Освітні системи повинні зосередитися на розвитку в учнів умінь приймати рішення і розв'язувати завдання, а також вчити їх навчатися самостійно та разом з іншими. Навчання людей вимагає нової системи освіти» [4, с. 34], що підтверджує доцільність розробки нової педагогічної концепції едукації МУ в умовах діджиталізації освіти.

Щодо об'єктивності та виваженості виявленої закономірності, вважаємо за доречне навести висновки А. Харківської, яка наголошує, що у сучасному суспільстві «мова йде не тільки про підготовку професіоналів, майстрів своєї справи, бо в цьому питанні ми завжди пишалися нашою системою освіти, але сьогодення підіймає питання і про функціональну компетентність особистості в усіх сферах життєдіяльності, про вихід за рамки виконавської функції людини, про професійну мобільність, здатність до знаходження своїх шляхів вирішення проблем, що виникають на кожному кроці» [11, с. 147], тож поза увагою не залишаються питання безперервної освіти.

Отже, виявлена закономірність означає, що суб'єкти освітнього процесу в інтегрованому освітньому середовищі ЗВО (для задоволення власних професійних потреб) мають можливість самовизначення, вибору форм отримання інформації та розвитку особистісних здатностей через саморегуляцію, самоорганізацію, самодетермінованість.

Ґрунтуючись на окремих положеннях компетентнісного, діяльнісного, особистісно-орієнтованого, стратегічного методологічних підходів, відповідно до яких освоєння компетенцій і досягнення рівнів відповідних загальних та фахових компетентностей передбачає досвід самостійної практичної діяльності - тільки проходження МУ усіх видів практики (навчальна, позакласна виховна робота, перші дні дитини в школі тощо) забезпечує якісне освоєння компетенцій здобувачами вищої освіти для досягнення бажаних результатів.

Спираючись на все вищезазначене вважаємо, що детермінація едукації, відповідно до теми наукового пошуку, проявляється саме під час освітнього процесу і пов'язана зі зростанням здатностей та можливостей МУ самостійно досягати поставлених цілей.

> відбуватиметься на підставі всеосяжного поєднання інноваційних технологій, методів, форм, засобів навчання, виховання, розвитку майбутніх учителів (як під час очного та онлайн навчання), що відповідають поставленим навчально-методичним цілям, а у процесі дистанційного навчання є універсальними, сумісними для різних платформ із зрозумілим інтерфейсом і доступністю програмних засобів, інформаційно захищеними тощо (закономірність стрімкого впровадження інноваційних технологій едукції в освітній процес ).

У час глобальної цифровізації освітньої галузі, одним із пріоритетних напрямків її розвитку, стає активне використання інформаційно-комунікаційних технологій, які сприяють досягнення поставлених цілей перед освітньою системою. Із цього приводу влучно зазначила О. Жук «модель сучасної освітньої установи передбачає створення єдиного освітнього простору, що формує умови для вільного руху інформації, швидкого доступу до неї всіх учасників навчального процесу. Цього можна досягти шляхом використання інформаційнокомунікативних технологій під час освітнього процесу» [3, с. 251].

Беззаперечним є той факт, що поєднання інноваційних технологій, методів, форм, засобів навчання, виховання, розвитку МУ використовуючи ІКТ запорука підвищення їх креативності, творчого мислення, професійної компетентності тощо. « Студент відходить від позиції об'єкта навчання, отримувача готової навчальної інформації, стає активним суб'єктом освітнього процесу, він може самостійно здобувати необхідну інформацію і навіть вміти винайти, сконструювати необхідні для цього способи дій» [6].

Висновки

Таким чином, можемо дійти висновку, що виявлені специфічні закономірності едукації МУ в умовах діджиталізації освіти виступають ключовими чинниками, як теоретичного, так і практико- зорієнтованого розвитку даної педагогічної концепції. Наступним, відповідно до алгоритму дослідження, для обґрунтування теоретико- методологічного базису педагогічної концепції буде визначення принципів цього процесу.

Література:

1. Баніт О. В. Інтеграційні процеси формальної та неформальної освіти в Україні // Integration of New Knowledge, Research and Innovation Across Europe. 2020. с. 29-31.

2. Горшкова В. В. Взаимодействие формального, неформального и информального образования как современное направление развития человека // Научно-методический электронный журнал «Концепт». Т. 26 2014. с. 176-180. https://e-koncept.ru/2014/64336.htm

3. Жук О. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вивченні економіки // Інформаційні технології та Інтернет у навчальному процесі та наукових дослідженнях. с. 251-252.

4. Іванько В. В., Морозова С. М. Європейська концепція навчання протягом життя // Молодий вчений. 2018, № 4.3 (56.3), с. 33-36.

5. Кашкарьов Г. В. Управління якістю підготовки фахівців як складова процесу формування професійної компетентності майбутнього вчителя правознавства // Наука і освіта. № 7 2009. с. 86-89.

6. Кравчук О. А. Переваги та недоліки використання інформаційно- комунікаційних технологій в освітньому процесі. Сучасні досягнення в науці та освіті. 2020, c. 64-67.

7. Про затвердження Концепції розвитку педагогічної освіти. Наказ МОН України від 16 липня 2018 року № 776. https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya- koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti

8. Орлов А. А. Управление учебно-воспитательной работой в общеобразовательной школе общества развитого социализма: автореф. дис. ... докт. пед. наук.: 13.00.01, 1985. 32 с.

9. Про схвалення Концепції розвитку природничо-математичної освіти (STEM-освіти). Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 року № 960-р. https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/960-2020-%D1%80#Text

10. Фурдуй С. Управлінська культура як складова підготовки майбутнього вихователя дошкільного закладу // Дунайські наукові читання: духовно-творча константа особистості. 2016. с. 50-52.

11. Харківська А. А. Теоретичні та методичні засади управління інноваційним розвитком вищого навчального педагогічного закладу: дис. ... док. пед. наук : 13.00.06 / Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». 2012, 596 с.

12. Освіта в Україні: нормативна база / упоряд. Є. К. Пашутинський. 2007. 520 с.

13. Хриков Є. М. Управління навчальним закладом : навчальний посібник.

Ч. 1 2016. 360 с.

14. Яковлев Е. В., Яковлева Н. О. Педагогическое исследование: содержание и представление результатов. 2010. 317 с.

15. Gonzalez J., Wagenaar R. Tuning Educational Structures in Europe, 2003. 7 p.

References:

1. Banit O. V. (2020). Intehratsiini protsesy formalnoi ta neformalnoi osvity v Ukraini [Integration processes of formal and informal education in Ukraine]. Integration of New Knowledge, Research and Innovation Across Europe, 29-31 [in Ukrainian].

2. Gorshkova V. V. (2014). Vzaimodejstvie formal'nogo, neformal'nogo i informal'nogo obrazovanija kak sovremennoe napravlenie razvitija cheloveka [Interaction of formal, non-formal and informal education as a modern direction of human development]. Nauchno-metodicheskijjelektronnyj zhurnal «Koncept» - Scientific and methodical electronic journal "Concept", 26, 17б-180. https://e-koncept.ru/2014/64336.htm [in Russian].

3. Zhuk O. Zastosuvannia informatsiino-komunikatsiinykh tekhnolohii u vyvchenni ekonomiky [Application of information and communication technologies in the study of economics] // Informatsiini tekhnolohii ta Internet u navchalnomu protsesi ta naukovykh doslidzhenniakh - Information technologies and the Internet in the educational process and scientific research, 251-252 [in Ukrainian].

4. Ivanko V. V., Morozova S. M. (2018). Yevropeiska kontseptsiia navchannia protiahom zhyttia [The European concept of lifelong learning]. Molodyi vchenyi - Young scientist. 4.3 (56.3). 33-36 [in Ukrainian].

5. Kashkarov H. V. (2009). Upravlinnia yakistiu pidhotovky fakhivtsiv yak skladova protsesu formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnoho vchytelia pravoznavstva [Management of the quality of specialist training as a component of the process of forming the professional competence of the future teacher of law]. Nauka i osvita - Science and education, 7, 86-89 [in Ukrainian].

6. Kravchuk O. A. (2020). Perevahy ta nedoliky vykorystannia informatsiino- komunikatsiinykh tekhnolohii v osvitnomu protsesi [Advantages and disadvantages of using information and communication technologies in the educational process.]. Suchasni dosiahnennia v nautsi ta osviti - Modern Achievements of Science and Education, 64-67 [in Ukrainian].

7. Nakaz MON Ukrainy "Pro zatverdzhennia Kontseptsii rozvytku pedahohichnoi osvity": vid 16 lypnia 2018 roku, № 776 [Order of the Ministry of Education and Culture of Ukraine "On the approval of the Concept for the Development of Pedagogical Education" from July 16, 2018, № 776]. (n.d.). mon.gov.ua/ua. Retrieved from https://mon.gov.ua/ua/ npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti [in Ukrainian].

8. Orlov A. A. (1985). Upravlenie uchebno-vospitatel'noj rabotoj v obshheobrazovatel'noj shkole obshhestva razvitogo socializma [Management of teaching and educational work in the general education school of the society of developed socialism]: avtoref. dis. ... dokt. ped. nauk. [abstract of the dissertation of a doctor of pedagogical sciences]: 13.00.01, 32 [in Russian].

9. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku pryrodnycho-matematychnoi osvity (STEM-osvity). Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 5 serpnia 2020 roku № 960-r. [Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the approval of the Concept for the Development of Science and Mathematics Education (STEM Education)" from August 5, 2020, № 960]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/960-2020-%D1%80#Text [in Ukrainian].

10. Furdui S. (2016). Upravlinska kultura yak skladova pidhotovky maibutnoho vykhovatelia doshkilnoho zakladu [Management culture as a component of the preparation of the future preschool teacher]. Dunaiski naukovi chytannia: dukhovno-tvorcha konstanta osobystosti - Danube scientific readings: spiritual and creative constant of the personality. 50-52 [in Ukrainian].

11. Kharkivska A. A. (2012). Teoretychni ta metodychni zasady upravlinnia innovatsiinym rozvytkom vyshchoho navchalnoho pedahohichnoho zakladu [Theoretical and methodical principles of management of innovative development of a higher educational and pedagogical institution]: dys. ... dok. ped. nauk [abstract of the dissertation of a doctor of pedagogical sciences]: 13.00.06 / Derzhavnyi zaklad «Luhanskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka» - The Luhansk national university of Taras Shevchenko. 596 [in Ukrainian].

12. Osvita v Ukraini (2007) : normatyvna baza [Education in Ukraine: regulatory framework] / uporiad. Ye. K. Pashutynskyi. 520 [in Ukrainian].

13. Khrykov Ye. M. (2016). Upravlinnia navchalnym zakladom [Management of an educational institution]: navchalnyi posibnyk - a study guide. 1, 360 [in Ukrainian].

14. Jakovlev E. V., Jakovleva N. O. (2010) Pedagogicheskoe issledovanie: soderzhanie i predstavlenie rezul'tatov [Pedagogical research: content and presentation of results]. 317 [in Russian].

15. Gonzalez J., Wagenaar R. (2003). Tuning Educational Structures in Europe, 7 [in English].

Размещено на Allbest.ru