Виховання емоційної культури дошкільників у контексті здійснення превентивної педагогічної роботи в ЗДО у кризових умовах сьогодення

Размещено на http://allbest.ru

ВИХОВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ДОШКІЛЬНИКІВ У КОНТЕКСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРЕВЕНТИВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ В ЗДО У КРИЗОВИХ УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Ольга Мельникова

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри психології та педагогіки розвитку дитини, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Анотація. На основі аналізу науково-педагогічних джерел проаналізовано особливості емоційного розвитку дошкільника та визначено деякі аспекти виховання емоційної культури у контексті здійснення превентивної педагогічної роботи в закладі дошкільної освіти у кризових умовах сьогодення.

Розкрито змістове наповнення понять: «емоційний розвиток», «емоційна культура», «виховання емоційної культури у дошкільників», «емоційна регуляція поведінки». Розглянуто теоретико-методологічні положення щодо визначення змісту виховання емоційної культури у здійсненні превентивної педагогічної роботи в закладі дошкільної освіти. Під емоційною культурою дітей дошкільного віку розуміється особистісне утворення, що репрезентується осмисленістю емоцій, спектром переживань, усталеною орієнтацією особистості у процесі життєдіяльності на загальноприйняті способи їх вираження.

З'ясовано, що педагогам і батькам належить важлива роль у процесі виховання емоційної культури дітей. Адже у повсякденному житті дорослі здатні впливати на формування емоційної культури дитини у зв'язку з тим, що дошкільне дитинство характеризується становленням базових особистісних утворень, сенситивністю для виникнення соціально позитивних способів поведінки, емоційно-морального розвитку особистості. Успішність емоційного розвитку дошкільника визначає успішність його психічного розвитку, а відповідно, якість соціального життя.

Доведено, що розвиток емоційної регуляції являє собою низку якісних перетворень, які відображаються на поведінковій системі, а також процесів розвитку та соціалізації в цілому. Адже досвід соціалізації здійснює важливий внесок у розвиток емоційної регуляції поведінки в дошкільному віці.

Запропоновано добірку вправ та ігор, які допоможуть у організації превентивної педагогічної роботи в закладі дошкільної освіти з проблеми виховання емоційної культури у дітей. Встановлено наявність прямого зв'язку між ставленнями значущих дорослих до виховання емоційної культури, систематичністю виховних впливів на дітей та організацією превентивної педагогічної роботи з дітьми в закладі дошкільної освіти.

Ключові слова: діти дошкільного віку, виховання емоційної культури, емоційна регуляція поведінки, превентивна педагогічна робота, заклад дошкільної освіти.

виховання емоційна культура дошкільник кризові умови

Olha Melnykova

Candidate of Pedagogical Sciences, Assistant Professor, Assistant Professor of the Department of Psychology and Pedagogics of Child Development, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University

EDUCATION OF EMOTIONAL CULTURE OF PRESCHOOL CHILDREN IN THE CONTEXT OF IMPLEMENTING OF PREVENTIVE PEDAGOGICAL WORK AT A PRESCHOOL EDUCATIONAL INSTITUTION IN TODAY'S CRISIS CONDITIONS

Abstract. Peculiarities of emotional development of preschool children were analyzed and some aspects of education of emotional culture in the context of implementing of preventive pedagogical work at a preschool educational institution in today's crisis conditions were determined on the basis of analysis of scientific and pedagogical sources.

Substantive content of the concepts: “emotional development”, “emotional culture”, “education of emotional culture in preschool children”, “emotional regulation of behavior” was revealed. Theoretical and methodological provisions regarding the determination of the content of education of emotional culture in implementing of preventive pedagogical work at a preschool educational institution were considered. Emotional culture of preschool children was understood as personal formation, which was represented by the meaningfulness of emotions, the spectrum of experiences, the established orientation of the individual in the process of life activities on generally accepted ways of their expression.

It was found that teachers and parents had an important role in the process of education of children's emotional culture. After all, in everyday life, adults were able to influence the formation of a child's emotional culture due to the fact that preschool childhood was characterized by the formation of basic personal formations, sensitivity to the emergence of socially positive ways of behavior, emotional and moral development of the individual. The success of the emotional development of a preschool child determined the success of his mental development, and accordingly, the quality of his social life.

It was proven that the development of emotional regulation was a series of qualitative transformations reflecting in the behavioral system, as well as the processes of development and socialization in general. After all, the experience of socialization made an important contribution to the development of emotional regulation of behavior in the preschool age.

A selection of exercises and games helping in the organization of preventive pedagogical work at a preschool educational institution on the issue of education of emotional culture in children was offered. Presence of a direct connection between the attitudes of significant adults to the education of emotional culture, the systematicity of educational influences on children, and the organization of preventive pedagogical work with children at a preschool educational institution was found.

Keywords: preschool children, education of emotional culture, emotional regulation of behavior, preventive pedagogical work, preschool educational institution.

Постановка проблеми. Сьогодні наша країна переживає один із найважчих у моральному відношенні, періодів у своїй історії. На щастя, більшість дітей живуть у ненасильницькому середовищі. Втім, це не означає, що батьки та педагоги не мають говорити з ними про насильство, акти жорстокості, війну та мир. Наразі, діти прямо чи опосередковано стають свідками насильницьких подій. Більшість дошкільників знають про те, що відбувається навколо них та поглинають інформацію про такі події, як війна, з розмов дорослих та новин на телебаченні. Проте, переживання дітей можуть бути настільки різноманітними та непередбачуваними, що дорослі іноді не в змозі правильно і вчасно на них зреагувати. Як наслідок, у дітей спостерігаються погіршення сну, поведінки, діяльності, спілкування тощо. Отже, значущі дорослі можуть заохотити просоціальну поведінку дошкільників, обговорюючи способи, якими вони можуть зробити щось хороше (наприклад, жертвуючи матеріальні блага закладам, що допомагають дітям, що постраждали від війни, або пишучи листи до політиків або в місцеві ЗМІ).

Про важливість здійснення превентивної роботи в закладах освіти наголошується в ряді нормативних документів, затверджених у період воєнного стану: Листи Міністерства освіти і науки України «Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 н. р.» (лист № 1/9105-22 від 10 серпня 2022 р. [14], «Про здійснення превентивних заходів серед дітей та молоді в умовах воєнного стану в Україні» (лист № 1/5119-22 від 13 травня 2022 р.). Зокрема, у останньому зазначається: «В умовах воєнного стану, використовуючи різні форми дистанційної роботи, можна долучити кожну дитину і кожного вчителя, практичних психологів та соціальних педагогів до емоційного розвантаження дітей і всіх учасників освітнього процесу, щоб якось відірвати їх від бомбардувань і жахів війни. Сам освітній процес є елементом тієї соціалізації, яка дозволяє певним чином абстрагуватися від певних реалій війни» [12].

Водночас, сучасні трансформації в українському суспільстві ставлять серйозні вимоги до особистості, її моральності, духовності, внутрішніх сил для активного життя у соціально-психологічних і моральних умовах життєдіяльності. А отже, утвердження моральних цінностей особистості та їх реалізація у поведінці є актуальною проблемою психолого-педагогічної науки. Наразі, в нашій країні настав один з найскладніших періодів життя людей в моральному змісті. Очевидно, що такий стан моральності якнайбільше впливає на членів суспільства - дітей, моральні норми яких знаходяться на початку або у процесі свого становлення.

Дошкільний вік є періодом «первісного фактичного складання» особистості [9], який характеризується сенситивністю виникнення соціально позитивних способів поведінки особистості, становленням базових особистісних утворень. На думку Л. Виготського, у цьому віці виникають «внутрішні етичні інстанції», завдяки яким відбувається засвоєння соціальних норм поведінки [1]. Цю думку поділяють і зарубіжні дослідники [17; 22], які уважають, що саме цей вік є найбільш сприятливим для емоційно-морального розвитку особистості дитини, становлення емоційної сфери, яка є важливою системою регуляції поведінки людини, виявляється в її ставленні до явищ дійсності та дозволяє адекватно взаємодіяти з іншими. Успішність емоційного розвитку дошкільника визначає успішність його психічного розвитку, а відповідно, якість соціального життя.

Старший дошкільник має загальні уявлення про добро і зло. Ці уявлення супроводжуються певним емоційним ставленням. Відтак, дитина в цьому віці готова діяти відповідно до цих уявлень. Зрозуміло, моральні норми, установки та моральна поведінка у старшого дошкільника мають динамічний характер і схильні до впливу соціального оточення. Зокрема, формування емоційної культури дитини в дошкільному віці є тією основою, на якій базується емоційний розвиток на наступних етапах освіти і виховання.

Разом із тим, результати досліджень свідчать про зростання негативних тенденцій у формуванні емоційної культури дитини (нездатність адекватно виражати свої почуття, реагувати на емоційні переживання інших, зростання проявів емоційного неблагополуччя, підвищення емоційної напруги та ін.), що неминуче позначається на взаєминах з іншими (конфліктність, агресивність, відчуженість, невміння взаємодіяти, домовлятися, поступатися) та соціалізації в цілому. Саме тому проблема виховання емоційної культури дітей дошкільного віку у контексті кризових умов сьогодення є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження феномену емоційної культури безпосередньо пов'язане з вивченням проблеми емоцій та емоційного розвитку особистості. Орієнтація дошкільної освіти на забезпечення всебічного розвитку дітей вимагає урахування його закономірностей, серед яких особлива роль належить емоційній сфері (Г. Бреслав, Л. Виготський, Н. Денисова, О. Ізотова, О. Запорожець, О. Кононко, А. Кошелева, О. Кравцова, О. Кульчицька, Г. Люблінська, А.Матюшкін, Я. Неверович, О. Никифорова, Т. Піроженко, І. Сопрун, Г. Урунтаєва, А. Щетиніна, П. Якобсон та ін.).

Останнім часом коло наукових інтересів педагогів-практиків охоплює проблема виховання емоційної культури дитини (Х. Аверіна, Л. Біляєва, Л. Груша, О. Олійник, А. Чумакова), емоційного інтелекту (Р. Глотова, Ж. Кучеренко); формування емоційної компетентності у дітей дошкільного віку (О. Олійник).

На важливості здійснення превентивної педагогічної роботи в закладах освіти наголошували Л. Кондрашова, О. Мельникова, О. Пилипенко, В.Приходько, Т. Федорченко, P. Conrad, V. Battistich, M. Watson, J. Jenkins та ін.

Мета статті - проаналізувати особливості емоційного розвитку дошкільника та визначити деякі аспекти виховання емоційної культури у контексті здійснення превентивної педагогічної роботи в ЗДО у кризових умовах сьогодення.

Виклад основного матеріалу. Розвиток емоційної сфери дітей у психолого-педагогічних дослідженнях розглядається як одна з провідних характеристик дитячого розвитку. Разом з тим, умови життєдіяльності сучасних дітей констатують небажані тенденції, серед яких: поступове збільшення кількості дітей з наявністю депресивності, емоційної напруги, агресивності, нейротичними ускладненнями розвитку, підвищеною емоційною чутливістю, розладами в адекватному емоційному реагуванні на оточення тощо.

Зарубіжними та вітчизняними вченими визнається той факт, що сенситивні періоди розвитку емоційної сфери припадають, головним чином, на дошкільне дитинство. Отже, у дошкільному віці емоційна сфера є найбільш компетентною сферою, яка виступає регулятором більшості важливих життєвих функцій, де емоційні структури зберігають своє провідне значення на усіх етапах дошкільного дитинства.

Емоційне життя особистості, на переконання О. Кононко, це сукупність емоційних станів, які переживаються нею. Це особлива форма існування дитини в навколишньому світі, коли вона класифікує об'єкти реальної дійсності на «приємні» і «неприємні». Пізнаючи світ і певною мірою змінюючи його, вона переживає все те, з чим стикається: відчуває задоволення і незадоволення, радість і горе, обурення і захоплення, гнів і сором, упевненість у собі і ніяковість та ін. Різноманітні переживання дитини, в яких виявляється її ставлення до того, що діється навкруги, відображаються в її емоціях і почуттях [5].

Розвиток емоційної культури впливає на формування моральної поведінки, соціальної активності, ефективної взаємодії дитини з дитячим колективом та педагогами. П. Якобсон зазначає, що емоційна культура включає здатність цінувати і поважати почуття іншої людини, здатність до «співпереживання» з почуттями інших, уміння ділитися своїми переживаннями з іншими [15]. Дослідниця Л. Груша під емоційною культурою розуміє здатність особистості до повноцінного сприймання, аналізу емоцій, настроїв, емоційних станів; усвідомлення та визнання значущості емоційного аспекту життя, необхідності адекватного емоційного реагування і орієнтації на моральні норми; співвіднесення своїх дії, вчинків та поведінки із зазначеними нормами [2, с.117].

Емоційна культура - це поєднання культури, інтелекту та емоцій, завдяки яким особистість здатна якомога точніше усвідомлювати, розуміти, оцінювати та регулювати свої та чужі почуття, зважати на погляди оточення й будувати взаємини на основі довіри та співпереживання. Емоційна культура - це характеристика базових емоцій та цінностей, які типізують поведінку дошкільника. Формуючи емоційну культуру, дитина вчиться бути господарем свого життя - не дозволяти емоціям, особливо негативним, управляти словами, думками, вчинками [11, с. 267].

Несформованість емоційної культури, що виявляється в підвищеному рівні тривожності, у ригідності уміння виявляти співчуття, підтримку іншому, у низькому рівні емоційної грамотності, нездатності ідентифікувати як власні емоційні стани, так і стани інших, призводить до конфліктності, несприятливого психологічного клімату в групі дошкільників. Зокрема, дослідники К. Ізард и Д. Гоулман вказують на те, що у розумінні емоційного розвитку дітей важливі три аспекти, такі як розуміння емоцій, вираження емоцій, регуляція емоційних станів. [4; 18; 20].

Водночас, на переконання К. Саарні [21], основною формою набуття досвіду виступає емоційна компетентність, яка дає можливість дитині прогнозувати наслідки своїх дій, адаптуватися до мінливих умов соціальної дійсності. За змістом, емоційна компетентність включає два аспекти соціально-емоційного розвитку: когнітивний (пов'язаний із розумінням емоцій), поведінковий (відповідає за регуляцію поведінки).

У сучасних концепціях емоційного розвитку значне місце займають дослідження у сфері порушень у розвитку емоційної сфери. Емоційні порушення розглядають як важливий чинник при аналізі причин порушення соціальної адаптації та особистісного розвитку, появи психосоматичних розладів у дітей. Порушення в процесі емоційного розвитку перешкоджає побудові адекватних взаємодій, взаємовідносин та комунікації з іншими людьми, що призводить до ускладнення процесу соціалізації дитини, ускладнює її входження у світ культури міжособистісних відносин тощо [8].

На наше переконання, емоційна сфера особистості дитини зазнає певних порушень, пов'язаних із впливом небезпечного середовища, в якому знаходилась дитина та мала травматичний досвід, який переповнює внутрішній світ дитини почуттями страху, сорому, злості, провини, образи, самотності, тощо. Адже безпека особистості дитини в освітньо-виховному просторі, яка перебуває у стані позитивного світосприйняття, комфорту, різнобічного інтересу та формування позитивної картини світу, є запорукою здійснення ефективної превентивної роботи з дітьми. Дитина із негативними проявами поведінки або діяльності, яка перебуває в дискомфортному стані, відчуває себе незахищеною в середовищі закладу дошкільної освіти, не матиме змоги повноцінно реалізуватися як дитяча особистість, включитися у певну діяльність, а отже, заклад дошкільної освіти не зможе зреалізувати свої цілі по відношенню до особистості дитини [10]. Тому, починаючи з дошкільного дитинства, необхідним є своєчасне проведення превентивної педагогічної роботи у запобіганні негативних проявів поведінки у дітей дошкільного віку, під якою розуміємо комплекс заходів, спрямованих на нейтралізацію впливу негативних факторів соціального середовища на особистість дитини з метою попередження відхилень у її поведінці. Досягти цього можна тільки спільними зусиллями сім'ї, закладу дошкільної освіти і самих дітей.

У своїх дослідженнях П. Коул, З. Мартін, Т. Денніс узагальнюють досвід вивчення емоційної регуляції у дошкільному дитинстві. Відтак, учені розглядають емоційне регулювання як послідовність 3-х етапів. На першому етапі (молодший вік) управління емоціями здійснюється шляхом їх зміни чи обмеження з урахуванням вродженої здатності до саморегуляції. На другому етапі (раннє дитинство) відбувається розвиток взаємного регулювання емоцій, як результат та зміст взаємодії з близькими людьми. Третій етап (дошкільне дитинство) пов'язаний із появою довільних спроб регуляції та вдосконалення різноманітних регулюючих стратегій. [16].

Разом з тим, нині використовується низка різних засобів регуляції емоційного стану: релаксаційне тренування, аутогенне тренування, десенсибілізація, реактивна релаксація, медитація, використання дихальних вправ, психічна регуляція, використання «захисних механізмів», зміна спрямованості свідомості тощо.

Деякі регуляції емоційного стану в основному реалізуються через три способи, визначені К. Ізардом:

а) за допомогою іншої емоції (вимагає свідомих зусиль, спрямованих на активацію іншої емоції, протилежної до тієї, яку людина переживає і хоче усунути);

б) когнітивна регуляція (пов'язана з використанням уваги й мислення для зміни небажаної емоції або встановлення контролю над нею. Це переключення свідомості на події та діяльність, які викликають у людини інтерес, позитивні емоційні переживання);

в) моторна регуляція (припускає використання фізичної активності як засобу розрядки емоційного напруження) [4]

Так, основною характеристикою емоційної регуляції поведінки є поява здатності у дитини здійснювати контроль і регуляцію за власними емоційними проявами в різноманітних ситуаціях соціальної діяльності. Зокрема, П. Лафреньє під «емоційною регуляцією поведінки» розуміє імпліцитні та експліцитні стратегії, які людина використовує для збільшення або зменшення інтенсивності і тривалості емоційного досвіду та його виявлення [6].

Психолог О. Запорожець під емоційною регуляцією поведінки розуміє позначення процесів, за допомогою яких діти контролюють і регулюють свої емоційні стани і засоби виразності цих станів при адаптації до різних соціальних ситуацій та вимог Зокрема ним було виокремлено рівні розвитку емоційної регуляції поведінки дитини: перший рівень - безпосередні емоційні реакції; другий рівень - вищі емоції та відчуття, опосередковані мовленнєвою функцією, індивідуальним практичним досвідом, соціальними еталонами, вимогами та очікуваннями [3].

У цьому контексті В. Лебединським та колективом науковці визначено чотири рівні розвитку емоційної регуляції поведінки дитини: 1) рівень афективної пластичності; 2) індивідуальних афективних стереотипів; 3) афективної експансії; 4) рівень емоційного контролю. Кожен рівень емоційної регуляції має унікальний життєво необхідний сенс для дитини та здійснює свій специфічний внесок в рішення дитиною завдань адаптації та соціалізації [7].

Отже, аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів дозволяє констатувати те, що розвиток емоційної регуляції особистості являє собою низку якісних перетворень у поведінці, процесах розвитку та соціалізації в цілому. Адже досвід соціалізації здійснює важливий внесок в розвиток емоційної регуляції поведінки в дошкільному віці.

Сучасний зарубіжний підхід до проблеми формування в дітей регуляції емоцій характеризується прагненням авторів сформулювати конкретні рекомендації щодо організації взаємодії з дітьми з метою навчання їх способів регуляції негативних емоційних станів. Рекомендації щодо формування у дітей вміння регулювати емоції можна узагальнити наступним чином:

- пропонувати дітям вправи на демонстрацію емоцій з подальшим обговоренням можливих причин переживання;

- спонукати дітей до вербалізації власного емоційного стану, демонструвати розуміння почуттів дитини;

- пояснювати причини виникнення негативних емоцій, використовувати методи малюнкової терапії;

- залучати дітей до обговорення позитивних способів регуляції гніву, смутку, почуття самотності чи інших негативних переживань (як позитивні способи регуляції можуть виступати самонавіювання, розмова з друзями, перегляд зображень, вправи, розмова з дорослим, опис почуттів та ін.);

- програвати варіанти емоційного реагування у типових ситуаціях емоційно напруженої взаємодії між дітьми, обговорювати з дітьми характерні особливості дітей, які володіють і не володіють самоконтролем;

- розвивати самосвідомість та мотивацію дітей за допомогою спонукання їх до опису чи зображення того, що в них краще за все виходить, якими вони хочуть бути, що вони хочуть робити в майбутньому;

- використовувати вправи з дітьми, які відновлюють душевну рівновагу і дозволяють зняти напругу;

- надавати дітям можливість власного вибору дій та прийняття рішень, не допускаючи при цьому нанесення дітьми шкоди собі чи іншим людям, а також псуванню майна;

- керувати поведінкою дітей та встановлювати обмеження, демонструючи при цьому підтримку [18; 19].

Цілком очевидно, що педагогічна участь дорослого у вихованні емоційної культури у дітей дошкільного віку та вміння регулювати емоції обмежується їх активною позицією до емоційно напруженої взаємодії дітей, але, передусім, вимагає вміння контролювати власні слова, дії та емоції.

Під час здійснення превентивної педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку важливо застосовувати методи виховання емоційної культури дітей дошкільного віку. Відтак, у контексті нашого дослідження можемо виокремити наступні методи, запропоновані Л. Грушою: методи формування сприйнятливої поведінки для вироблення досвіду поведінки згідно моральних норм (показ і пояснення способів виявлення емоцій, переживань, станів, хвилювань, способів усунення небажаного емоційного стану, приклад поведінки дорослих, однолітків, літературних героїв, вправляння дітей у проявах емоційної культури, створення виховних ситуацій морального вибору); методи стимулювання діяльності та поведінки (приклад інших, схвалення, подяка, педагогічна і колективна оцінка поведінки, вчинків, дій, заохочення до сприйнятливої поведінки, адекватного вияву емоцій, настроїв, емоційних станів, почуттів).

Отже, для організації превентивної педагогічної роботи в закладі дошкільної освіти з проблеми виховання емоційної культури дітей пропонуємо добірку вправ та ігор для дітей. Так, у розробленому психологинею С. Ройз практикумі для дітей та підлітків «Твоя сила» містяться вправи та ігри, направлені на виявлення та контролювання емоцій, відчуття стійкості, впевненості та сил, а також конкретні практики з регулювання емоцій [13]. Адже кожне просте завдання може стати містком до відчуття сили, розуміння своїх емоцій.

Визначальним є те, що психологиня розробила цей практикум за три місяці до війни, коли відчувала, що діти потребували більшої підтримки та зміцнення.

Яке Ти джерело світла

Уяви, що Ти - джерело світла. Яке воно? Штучне чи природне, велике чи маленьке, кольорове чи однотонне, сяє чи мерехтить? Якби це джерело світла було у твоєму тілі, де б воно розташовувалося? У голові, животі, грудях чи, може, у всьому тілі? Якщо хочеш, поклади руку на це місце. Повільно вдихни та видихни. Уяви, що світло розтікається по всьому тілу. Ця вправа допомагає заспокоїтися, відчути більше сили

Простір безпеки

Коли немає відчуття безпеки, важливо створювати захищений простір хоча б усередині себе. Це допоможе нервовій системі впоратися з навантаженням. Такий простір не обов'язково існує насправді, він може бути фантастично-фентезійним, або його можна створити - намалювати, уявити, сконструювати - прямо тепер, цієї миті. Намагайся уявити / намалювати максимально детально. Можна зробити колаж із доступних Тобі матеріалів: виріж і наклей зображення всього, що забажаєш. Скажи собі: «я в безпеці» й занурся в образ.

Як Ти себе зараз почуваєш? Чи стало Твоє дихання трішки глибшим? Чи стало Твоє положення більш стійким? Можливо, вдалося сісти чи лягти зручніше? Чи стало Тобі спокійніше й приємніше? Якщо так, то знайди місце в тілі, куди можна було б вкласти це відчуття.

Коли емоцій забагато

У цей складний час люди навколо відчувають багато емоцій одночасно. Ти, мабуть, теж? Коли відбувається щось заплутане, що засмучує, лякає чи гнівить, всередині вирує справжня буря з почуттів та відчуттів. Спробуємо в них розібратися. Я радію, коли... Я гніваюся, коли / на те, що.... Я боюся, коли... Мені самотньо, коли. Мені прикро й образливо, коли. Я відчуваю, що мене люблять, коли. При нагоді розкажи про свої емоції тим, хто поруч, саме в такій формі.

Плакат

Щоб швидко повернути собі спокій, коли сумно, страшно чи коли гніваєшся, скористайся цими підказками:

глибоко дихати, випити води, дмухати на пір'їнку, пригадати і проговорити слова пісні, уявити улюблене місце, стиснути в руці м'яч або м'який предмет, пригадати улюблених людей або улюблені речі, порахувати до 100, ходити, з кожним кроком називаючи якесь слово, видувати мильні бульбашки, спертися на стіну, на дерево, на стіл, повільно проговорити алфавіт.

Я - сонце

Уяви або, якщо хочеш, намалюй, що Ти - сонце. А емоції - хмари. Складні, сумні чи прикрі емоції можуть бути темними й важкими хмарами, але є й пухнасті та легкі. Деякі можуть лякати й на певний час закривати сонце, а від деяких - приємна тінь. Та сонце завжди залишається собою. Жодні хмари, проблеми, складні події, не зможуть зменшити його. Тож Ти - сонце, а хмари ніколи не бувають назавжди. Та пам'ятай: ми - завжди значно більше, ніж нам здається!

Внутрішній Чарівник

Уяви, що в Тебе всередині живе власний Чарівник, Твій персональний добрий мудрець, Добрий Воїн, який знає, як Тебе підтримати, які рішення були б чесними та справедливими. Як виглядає Твій добрий чарівник, Твій внутрішній мудрець? Якби він жив усередині Твого тіла, де було б це місце? Коли Тобі потрібна підтримка, поклади руку на це місце й звернися до нього.

Висновки. На основі аналізу науково-педагогічних джерел проаналізовано особливості емоційного розвитку дошкільників та визначено деякі аспекти виховання емоційної культури у них при здійсненні превентивної педагогічної роботи в ЗДО у кризових умовах сьогодення. Доведено, що педагогам і батькам дошкільників відводиться важлива роль у процесі виховання емоційної культури дітей. Адже у повсякденному житті дорослі здатні впливати на формування емоційної культури дитини у зв'язку з тим, що дошкільне дитинство характеризується становленням базових особистісних утворень, сенситивністю для виникнення соціально позитивних способів поведінки, емоційно-морального розвитку особистості. Успішність емоційного розвитку дошкільника визначає успішність його психічного розвитку, а відповідно, якість соціального життя.

Отже, результати дослідження засвідчують наявність прямого зв'язку між ставленнями значущих дорослих до виховання емоційної культури і систематичністю виховних впливів на дітей через організацію превентивної педагогічної роботи з дітьми в закладі дошкільної освіти.

Перспективи подальших розробок убачаємо у висвітлені проблеми формування регуляції емоцій задля подолання негативних проявів поведінки у дітей дошкільного віку.

Література:

1. Выготский Л. С. Психология. Москва : ЭКСМО-Пресс, 2000. 1008 с.

2. Груша Л. О. Методика та зміст роботи з виховання емоційної культури дітей 6-10 років. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. 2009. Випуск 47. С. 117-120.

3. Запорожец А. В. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста, психологические исследования. НИИ дошкольного воспитания Акад. Пед. Наук СССР. Москва : Педагогика, 1986. 176 с.

4. Изард К. Э. Психология эмоций Санкт-Петербург : Питер, 2006. 464 с.

5. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). Київ : Освіта, 1998. 225 с.

6. Лафренье П. Эмоциональное развитие детей и подростков. Пер. с англ. М. Васильева, С. Комаров и др. Санкт-Петербург : прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. 256 с.

7. Лебединский В. В., Никольская Е. Р., Баенская и др. Эмоциональные нарушения в детском возрасте и их коррекция. Москва : МГУ. 1990. 517 с.

8. Лебединский В. В., Бардышевская М. К. Аффективное развитие ребёнка в норме и патологии. Психология аномального развития ребёнка: хрестоматия в 2 т.; под. ред. В. В. Лебединского. Т.1. Москва, 2002. С. 588-681.

9. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии. Москва : Смысл, 2001. 511 с.

10. Мельникова О. Безпечний освітньо-виховний простір як середовище для здійснення превентивної роботи з дітьми в закладі дошкільної освіти. Ввічливість. Humanitas, 2022, 2, 31-37, doi: https://doi.Org/10.32782/humanitas/2022.2.4

11. Олійник О. Емоційна компетентність: шляхи реалізації якісного розвитку дитини дошкільного віку. Педагогічна освіта: теорія і практика: збірник наукових праць. Камянець-Подільський, 2018. Випуск 24 (1-2018). Частина 2. С. 265-270.

12. Про здійснення превентивних заходів серед дітей та молоді в умовах воєнного стану в Україні. Лист Міністерства освіти і науки України. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zdijsnennya-preventivnih-zahodiv-sered-ditej-ta-molodi-v-umovah- voyennogo-stanu-v-ukrayini (дата звернення 12.11.2022)

13. Ройз С. Практикум для дітей та підлітків «Твоя Сила». Науково-популярне видання для молодшого та середнього шкільного віку. Режим доступу: https://www.unicef.org/ukraine/media/19841/file/Tvoya_syla.pdf (дата звернення 12.11.2022)

14. Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 н. р. Лист Міністерства освіти і науки України. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo- organizaciyi-vihovnogo-procesu-v-zakladah-osviti-u-20222023-n-r (дата звернення 12.11.2022).

15. Якобсон П. М. Чувства, их развитие и воспитание. Москва : Знание, 1976. 64 с.

16. Cole, P. M., Martin, S. E., Dennis, T. A. Emotion regulation as a scientific construct. Methodological Challenges and Directions for Child Development Research Child Development (March-April 2004). Vol. 75. N. 2. P. 317-333.

17. Crain, W. Theories of Development: Concepts and Application. New Jersey : Prentice Hall, 2014. 143 p.

18. Goleman, D. Emotional Intelligence: An Essential Component of Education. New York: Bantam Books, 1995. Режим доступу: http://www.kellybear.com/TeacherArticles/ TeacherTip3.html (дата звернення 12.11.2022)

19. Dealing with Feelings: Emotional Health. Режим доступу: https://www.pbs.org/ wholechild/providers/dealing.html (дата звернення 12.11.2022)

20. Goleman, D. Working with emotional intelligence. New York: Bantam Books., 1998. 383 p.

21. Saarni, C. The development of emotional competence. New York: Guilford Press. 1999. 381 p. 22.Tomlinson, P., Quinton, M. Values Across the Curriculum. London: Cassell, 2016. 152 p.

Размещено на Allbest.ru