Формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти

Касьянова Олена Миколаївна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки, філософії та мовної підготовки, Харківська медична академія післядипломної освіти

Харківський Валерій Сергійович кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри педагогіки, філософії та мовної підготовки, Харківська медична академія післядипломної освіти

Анотація

У статті проаналізовано сучасні аспекти формування іншомовної комунікативної компетентності особистості. Формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі на сьогодні є актуальною проблемою у сфері післядипломної медичної освіти. З'ясовано й досліджено особливості формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти, проаналізовано поняття іншомовної комунікативної компетентності та визначено, що це інтегральна особистісна якість особистості, що реалізується через систему відповідних мовленнєвих компетенцій та комунікативних особливостей іноземної мови у процесі комунікації задля досягнення успішного результату спілкування незалежно від ситуації.

Зазначено, що якісне опанування іншомовною комунікативною компетентністю фахівців медичної галузі в закладах післядипломної медичної освіти сприятиме розширення можливостей брати участь у міжнародному стажуванні, у європейських та всесвітніх консорціумах, здійснювати практичний обмін досвідом із закордонними колегами, а також завдяки вільному володінню мовою можна добре орієнтуватися у протоколах лікування, новітніх лікарських препаратах, здійснювати саморозвиток та самоосвіту шляхом проходження різноманітних курсів, тренінгів, вебінарів тощо. іншомовний комунікативний компетентність

Автор доходить висновку, що під час підвищення кваліфікації фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти необхідно впроваджувати в освітній процес інноваційні форми, методи та засобів задля формування іншомовної комунікативної компетентності у цих фахівців (наприклад, перегляд фрагментів операцій іноземною мовою під час лекційного заняття, а після - обговорення перебігу операції, правильності дотримання колегами клінічного протоколу її проведення тощо). На думку автора, треба урізноманітнювати форми та методи роботи під час лекційних занять, практичних та лабораторних, що зі свого боку стимулює до пізнавальної діяльності, здобуття нових знань та засвоєння умінь у невимушеної атмосфері. Доведено, що використання різних форм та методів роботи сприятиме формуванню у фахівців медичної галузі не тільки в теорії, а й на практиці іншомовної комунікативної компетентності.

Ключові слова: євроінтеграція, медична освіта, компетентність, іншомовна комунікативна компетентність, заклади післядипломної медичної освіти.

Kasyanova Olena Mykolaivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Pedagogy, Philosophy and Language Training, Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education

Kharkivsky Valeriy Serhiyovych Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Pedagogy, Philosophy and Language Training, Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education

DEVELOPMENT OF ANOTHER LANGUAGE COMMUNICATIVE COMPETENCE OF MEDICAL FIELD SPECIALISTS IN POST-GRADUATE MEDICAL EDUCATION INSTITUTIONS

Abstract. This article analyzes the modern aspects of the formation of interpersonal communicative competence of a person. The features of forming inhomogeneous communicative competence of medical faculties at postgraduate medical education institutions were explained and examined, the notion of inhomogeneous communicative competence was analyzed and it was determined, It is an integral personal quality of a person, which is realized through the system of appropriate verbal competences and communicative peculiarities of foreign language in the communication process for achieving successful result of communication regardless of the situation. It is noted that the high-quality mastering of foreign language communicative competence of medical specialists in post-graduate medical education institutions will contribute to the expansion of opportunities to participate in international internships, in European and worldwide consortia, to carry out a practical exchange of experience with foreign colleagues, and thanks to fluency in the language, you can navigate protocols well treatment, the latest medicines, selfdevelopment and self-education through various courses, trainings, webinars, etc. The author concludes that the continuing professional development of medical professionals at postgraduate medical education institutions should be introduced into the educational process in innovative ways, methods and means to form another kind of communicative competence in these professionals (for example, watching fragments of operations in a foreign language during the lecture and afterwards discussing the course of the operation, the correctness of the clinical protocol of the operation, etc.). According to the author, it is necessary to diversify the forms and methods of work during lectures, practical and laboratory classes, which in turn stimulates cognitive activity, acquisition of new knowledge and mastery of skills in a relaxed atmosphere. The paper demonstrates that using different forms and methods of work will help the medical professionals to form not only theoretical, but also practical communicative competence.

Keywords: European integration, medical education, competence, communicative competence, postgraduate medical education institutions.

Постановка проблеми. Сучасний євроінтеграційний курс України зумовив динамічні зміни у суспільстві загалом та освітній галузі зокрема, «ефективність та якість є ключовими параметрами, за якими судять про суспільно-економічну значущість сфери освіти. Але якщо ефективність зазвичай розглядається як економічна або економічно- управлінська траєкторія, то поняття якості, що включає в себе поряд із економічними соціальні, пізнавальні та культурні аспекти освіти, сприймається як всезагальна інтегральна характеристика освітньої діяльності, її результатів» [11].

На сьогодні налагоджуються економічні, політичні, культурні взаємозв'язки із європейськими країнами, відкривається доступ до світових ресурсів, а вільне володіння іноземною мовою стає невід'ємною частиною комунікації задля адаптації у європейській спільності. У зв'язку із цим, підвищуються вимоги до підготовки висококваліфікованих фахівців, які володіють іншомовною комунікативною компетентністю з метою підтримки професійної комунікації в міжкультурному просторі.

У програмі інтеграції України до Європейського Союзу зазначено про обов'язковість реформування медичної галузі та визначено, що однією із проблем, яку необхідно при цьому вирішити є «потреба в удосконаленні підготовки, перепідготовки і підвищенні кваліфікації лікарів та інших працівників охорони здоров'я, поліпшенні умов їхньої роботи, її якості та ефективності» [7].

Сьогодні вища медична освіта переживає значні зміни. Причиною тому є динамічні зміни у вітчизняній охороні здоров'я України; сучасні вимоги до рівня якості у галузі вищої освіти; інтенсифікація міжнародного співробітництва у сфері медичної освіти серед яких: єдині системи оцінювання, обмін знаннями, створення інтерактивних мереж, мобільність студентів, викладачів і фахівців охорони здоров'я; створення нових форм навчального середовища, безперервного професійного розвитку лікарів, включаючи дистанційну освіту [2].

Отже, виникає потреба в удосконаленні освітнього процесу перепідготовки і підвищенні кваліфікації фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти, а у зв'язку із євроінтеграційним курсом України в забезпеченні якісної мовної підготовки фахівців медичної галузі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико- методологічні основи реформування післядипломної медичної освіти стали предметом дослідження К. Амосова, О. Биковської, О. Касьянової, О. Корж, Д. Медніс, О. Рубіної, С, Поплавської, О. Ябонь та інших. Питання пов'язані із формуванням професійної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі вивчали С. Герасименко, І. Гуменна, Ю. Ємельянова, О. Корж, Л. Манюк, Ю. Лісіцина, І. Палійчука, Б. Чернявський та інші. Особливості формування іншомовної компетентності лікарів представлено в наукових доробках Н. Кіржи, Л. Морської, К. Орду, О. Попова, Л. Русалкіна, О. Тарнопольського та інших. Однак, не зважаючи на ґрунтовні напрацювання вітчизняних дослідників, на наш погляд, необхідним є додаткове вивчення питання формування іншомовної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти з урахування модернізаційних процесів, що відбуваються у медичні галузі на сьогодні.

Мета статті - на основі аналізу науково-педагогічної, медичної літератури з'ясувати особливості формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти.

Виклад основного матеріалу. У процесі реформування медичної галузі особливе місце займає перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців. «Система післядипломної освіти покликана в сучасних умовах вирішувати комплекс завдань, спрямованих на задоволення інтересів громадян у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон'юнктури ринку праці, соціального захисту, забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях» [10, с. 96].

У відповідності до Стандартів вищої освіти, фахівці медичної галузі повинні володіти низкою загальних та професійних компетентностей серед яких є «здатність спілкуватись іноземною мовою» задля вільної професійної комунікації із колегами, пацієнтами, потенційними чи реальними роботодавцями. Виходячи із цього, медичні працівники зможуть не тільки вільно комунікувати, а й здійснювати академічну та соціальну мобільність у європейській спільноті, підвищувати рівень власної компетентності.

У відповідності до євроінтеграційного курсу України питання вивчення іноземних мов розглядається на державному рівні, у зв'язку із цим, сьогодні реалізується та впроваджується низка нормативно- правових документів, програм розвитку, основними із яких є: проєкт концепції «Концептуальні засади державної політики щодо розвитку англійської мови у сфері вищої освіти», державний освітній стандарт з іноземної мови, Національна програма вивчення та популяризації іноземних мов «Україна speaking», програма «Освіта й підготовка в Європі: різні системи - спільна мета» та інші. Успішна реалізація цих проєктів сприятиме не тільки успішній професійній діяльності, а й формуванню іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі.

Для розуміння особливостей формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти розглянемо поняття «іншомовна комунікативна компетентність», що представлене у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців.

У «The European Indicator of Language Competence» («Плані дій щодо створення єдиного європейського індикатора провідних компетентностей») іншомовну компетентність представлено, як єдність трьох компетентностей - лінгвістичної (система знань щодо правильного функціонування іноземної мови для використання в процесі комунікації), соціальної (охоплює соціокультурну, соціолінгвістичну та професійну складові, які сприяють реалізації основної мети сучасної освіти, коли іноземна мова постає засобом соціокультурного розвитку особистості, збагачення знаннями нової культури), комунікативної (володіння властивими кожному висловлюванню правилами, які підпорядковуються загальним правилам граматики, що забезпечує здатність використання мови в процесі комунікації) [4; 15].

Відповідно до теми нашого наукового пошуку, нам імпонує структура іншомовної комунікативної компетентності схарактеризована М. Кенелою «складові структури іншомовної комунікативної компетентності: дискурсивна компетентність (здатність поєднувати окремі речення у зв'язне усне або письмове повідомлення, дискурс, за допомогою різноманітних синтаксичних та семантичних засобів); соціолінгвістична компетентність (здатність здійснювати мовленнєвий акт та дискурс відповідно до певного соціолінгвістичного контексту іншомовної комунікації); стратегічна компетентність (здатність обирати адекватну стратегію дискурсу з метою підвищення ефективності іншомовної комунікації); лінгвістична компетентність (здатність розуміти та продукувати раніше засвоєні або аналогічні їм висловлювання, а також потенційна здатність розуміти нові висловлювання іншомовного середовища)» [13, с. 2-27].

Уперше поняття саме «іншомовна комунікативна компетентність» використав у науковому розумінні Д. Хаймз. Дослідник розглядав цю компетентність як досвід, що забезпечує можливість здійснення цілеспрямованого мовленнєвого спілкування для досягнення успіху в комунікації у середовищі іншомовної культури [14].

Г. Іванчук під іншомовною комунікативною компетентністю розуміє «комплекс знань, умінь і навичок, а також досвіду їх використання, що дає фахівцю змогу ефективно й продуктивно застосовувати іноземну мову для здійснення професійної діяльності» [4, с.272].

Н. Бідюк наголошує, що іншомовна комунікативна компетентність це «сукупність здібностей, знань, умінь, навичок, ставлень, цінностей, ініціатив та комунікативного досвіду особистості, необхідних для розуміння чужих та продукування власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування» [1, с. 160].

Отже, під іншомовною комунікативною компетентність будемо розуміти інтегральну особистісну якість особистості, що реалізується через систему відповідних мовленнєвих компетенцій та комунікативних особливостей іноземної мови у процесі комунікації задля досягнення успішного результату спілкування незалежно від ситуації.

Відповідно до алгоритму дослідження розглянемо особливості формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у післядипломній освіті під час перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Групою науковців-практиків (І. Булах,

О. Волосовець, В. Москаленко, що формами

М. Гжегоцький, Л. Глушко, В. Казаков, В. Мороз,

М. Мруга, В. Передерій, Т. Перцева) визначено,

безперервного професійного підвищення компетентностей фахівців медичної галузі є: стажування за домовленістю як у клініках України, так і в інших країнах; участь у конгресах, з'їздах, семінарах, конференціях, відвідування лекцій на кафедрах освітніх закладів тощо; робота з більш досвідченими колегами (участь у консиліумах, консультаціях хворих, у показових операціях тощо); навчання за складеним і затвердженим завідувачем відділенням планом (самостійне вивчення тих чи тих розділів медицини, відвідування інших лікувальних закладів із присутністю на хірургічних втручаннях, складних обстеженнях тощо); участь у патологоанатомічних, клінічних конференціях відділення чи лікарні, участь у роботі лікувально-контрольних комісій, засіданнях медичної ради; робота у медичних бібліотеках і читальних залах (знайомство з новими роботами, вивчення підібраного матеріалу за певною темою); регулярне проходження атестації на підвищення або підтвердження атестаційної кваліфікаційної категорії [9].

Реалії сьогодення висувають до фахівців медичної галузі нові вимоги, лікарям у процесі професійної діяльності використання іноземної мови відкриває нові перспективи у підвищенні кваліфікації, проходженні міжнародного стажування, спілкуванні з зарубіжними колегами, оволодінні новими методиками використання клінічного протоколу (клінічний протокол - уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність [16]) тощо.

Нам імпонує думка Т. Чернюк, яка наголошує, що «вивчення іноземної мови зараз набуває особливого значення для лікарів, у зв'язку із зростаючим міжнародним співробітництвом в галузі медицини. Для досягнення ефективної мовленнєвої комунікації необхідно використовувати всі види мовленнєвої діяльності, за допомогою яких можливо чітко формулювати і висловлювати свою позицію, спілкуватися, дискутувати, сприймати й оцінювати інформацію, тобто активно вживати терміни у всіх видах діяльності медичного працівника» [12, с.106].

Із цього слідує, що під час підвищення кваліфікації фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти необхідно впроваджувати в освітній процес інноваційні форми, методи та засобів задля формування іншомовної комунікативної компетентності у зазначених фахівців. Наприклад, під час проведення лекцій, слухачам курсів можна запропонувати переглянути фрагменти операцій на іноземній мові, після чого проговорити з ними перебіг операції, правильність дотримання колегами клінічного протоколу її проведення тощо; на практичних заняттях підготувати блок професійних ситуацій із іноземними хворими, які не знають української мови; під час лабораторних робіт порекомендувати крім заповнення українською мовою протоколу лікування паралельно продублювати його англійською мовою. Використання таких форм та методів роботи сприятиме формуванню у фахівців медичної галузі не тільки в теорії, а й на практиці іншомовної комунікативної компетентності.

Г. Кліщ зазначає, що комунікативна компетентність лікаря відображає спроможність доступно пояснити пацієнтові його стан, необхідність проведення тих чи інших діагностичних/лікувальних процедур, вказати на можливі ускладнення від їх здійснення і наслідки, якщо вони не будуть проведені, пояснити пацієнтові необхідність вживання і можливі побічні реакції від медикаментозних засобів, які йому буде призначено [5].

Ми погоджуємося із думкою Г. Кліщ, однак, на наш погляд, для фахівців медичної галузі не достатньо володіти лише комунікативною компетентністю, адже в медичній практиці будь-якого лікаря може з'явитися пацієнт, який не розуміє української мови, тому комунікативну компетентність доречно поєднувати із іншомовною.

Л. Русалкіна у монографії «Теоретико-методичні засади англомовної професійної підготовки майбутніх лікарів» зазначає, що «лінгвістичні знання фахівців медичної галузі визначаються мовними чинниками, що впливають на формування у них концептів іншомовної професійної сфери, і охоплюють: 1) загальномедичні терміни, що входять до складу більшості підсистем клінічної термінології; 2) міжгалузеві терміни, що синхронно функціонують у двох чи кількох терміносистемах суміжних галузей клінічної медицини;

3) вузькоспеціальні терміни окремих підсистем. Отже, англомовній лінгвістичній характеристиці підмови медицини характерний високий ступінь стандартизації мовних засобів, широке вживання типових мовних зворотів, точність, відсутність образності, індивідуальних рис, здебільшого термінологічна лексика, яка вживається в прямому значенні, переважно прості речення, з використанням простих граматичних часів» [8, с. 50-51]. Таким чином, враховуючи висновки зроблені Л. Русалкіною, можемо стверджувати, що формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти є не просто бажанням лікарів до саморозвитку та підвищення кваліфікації, а слугує необхідністю, без якої не можливе, в сучасних умовах, виконання якісної професійної діяльності.

Набуття іншомовної комунікативної компетентності дозволить фахівцям виконувати різні види робіт з автентичною фаховою літературою, а саме: розуміти та інтерпретувати зміст, вміти отримати необхідну інформацію, перекласти або реферувати необхідний матеріал; здійснювати спілкування на діалогічному рівні в межах фахової тематики, а також володіти зв'язним монологічним мовленням на рівні як самостійно підготовленого, так і непідготовленого висловлювання, розуміти діалогічне та монологічне мовлення в межах фахової тематики; володіти навичками двостороннього усного і письмового перекладу; знати основи ведення ділової документації іноземною мовою; використовувати фахові словники та довідкову літературу; вміти стисло та точно висловлювати думки обома мовами; вміти використовувати засоби сучасних інформаційних технологій під час спілкування та передачі інформації [3].

Формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі, як доводять Я. Кульбашна та В. Захарова слід здійснювати послідовно у три етапи: 1) наочної та мовної семантизації лексичних одиниць (сприйняття звукової і графічної форми слова, його семантизації); 2) автоматизації навичок використання лексичних одиниць на рівні абзацу (активне вживання лексичних одиниць на рівні речень та невеликих абзаців); 3) автоматизації навичок використання лексичних одиниць на текстовому рівні (удосконалення дій з новими лексичними одиницями на рівні тексту) [6, с. 141].

На наш погляд, цей алгоритм формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх лікарів, є цілком виправданим із практичної точки й для фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти. Так у процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів, науково-педагогічним працівникам під час викладання професійно-орієнтованих освітніх компонентів слід використовувати висвітлений алгоритм наступним чином: на лекціях - 1) демонструвати латинські назви хвороб, лікарських засобів тощо на мультимедійній дошці за можливістю наочно представляти не тільки транскрипцію і написання слів, а й самі лікарські засоби для візуалізації та кращого запам'ятовування; 2) замінити у своєму словообігу українські слова на латинські, постійно акцентуючи на них увагу під час проведення заняття; 3) зачитувати абзаци лекції латинською мовою та залучати до цього процесу здобувачів освіти (слухачів курсів підвищення кваліфікації). Використовуючи такий алгоритм, науково- педагогічні працівники сприятимуть якісному формуванню іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти.

Висновки

На основі аналізу науково-педагогічної, методичної та медичної літератури з'ясовано, що формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти сприятиме їх професійному зростанню, адже завдяки вільному володінню іноземною мовою лікарі зможуть проходити міжнародні стажування, брати учать у світових консорціумах, здійснювати медичну практику закордоном, консультуватися із зарубіжними колегами, володіти сучасними клінічними протоколами діагностики, лікування, профілактики та реабілітації пацієнтів тощо. Із метою забезпечення ефективного формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі науково- педагогічним працівникам закладів післядипломної медичної освіти у процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації слухачів необхідно слідувати алгоритму формування цієї компетентності й використовувати інноваційні форми, методи, засоби роботи.

Перспективи подальшого наукового пошуку вбачаємо у розробці структурно-функціональної моделі системи формування іншомовної комунікативної компетентності фахівців медичної галузі у закладах післядипломної медичної освіти.

Література

Бідюк Н. М. Комунікативна компетентність майбутнього вчителя філолога: зміст та структура. Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи: зб. наук. праць Ш Міжнародної науково-практичної конференції (12-14 листопада 2012р.). Львів, 2012. С. 158-160.

Волосовець О. П., Фещенко І. І., Банчук М. В. Вища медична та фармацевтична освіта України на сучасному етапі. URL : https://www.slideshare.net/ morion/ss-presentation-779442 (дата звернення: 25.09.2022).

Задунайська Ю. Формування іншомовної комунікативної компетентності у вищих навчальних закладах педагогічного профілю. 2018. 7 с. URL : https://pedagogy.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/10/%D0%A1%D 1%82%D0%B0% D1%82%D1%82%D1%8F-3.pdf (дата звернення: 25.09.2022).

Іванчук Г. Іншомовна комунікативна компетентність як складова професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2016. № 4 (58) С. 267-274.

Кліщ Г. І. Професійна компетентність як мета підготовки лікарів у медичному університеті Відня. Освіта і особистість: нові підходи, сучасна дидактика, інноваційні технології та якість освіти: міжнародна науково-практична конференція, 26-29 квітня 2012 р. : матеріали конференції. Запоріжжя : ЗДМУ, 2012. № 1. С. 125-128.

Кульбашна Я., Захарова В. Значення іншомовної комунікативної компетентності майбутнього лікаря та етапи її формування. Педагогічний процес: теорія і практика. Серія : Педагогіка. 2018. № 1-2 (60-61). С. 139-145.

Програма інтеграції України до Європейського Союзу : Програма від 14.09.2000. Верховна Рада України: Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/n0001100-00 (дата звернення: 25.09.2022).

Русалкіна Л.Г. Теоретико-методичні засади англомовної професійної підготовки майбутніх лікарів: монографія. Одеса : ФОП Бондаренко М.О., 2019. 240 с.

Система забезпечення якості підготовки медичних кадрів в Україні / Булах І.Є., Волосовець О.П., Гжегоцький М.Р., Глушко Л.В. та ін. Київ : Книга-плюс, 2007. 40 с.

Харківська А. Аналітичний огляд он-лайн платформ як інноваційних технологій післядипломної освіти для підвищення кваліфікації вчителів. Обрії. 2015. № 1 (40). С. 95-98.

Харківська А. А. Якість освіти в контексті європейського вибору. Наукові записки. Серія : Психолого-педагогічні науки : зб. наук. пр. / Ніжин. держ. ун-т імені М. Гоголя. Ніжин, 2009. № 2. С. 5-10.

Чернюк Т. Іншомовна підготовка. Наукові праці. Серія : Педагогіка. С.103-106.

Canal M. From Communicative Competence to Communicative Language Pedagogy / Richards J. and Schmidt R. (eds.). Language and Communication. London : Longman, 1983. P. 2-27.

Hymes D. On Communicative Competence. Philadelphia : University of Pennsylvania Press, 1971. 174 p.

The European Indicator of Language Competence. Report from the Educational Council to the European Council. Barcelona, March 2002. URL : https://eur- lex.europa.eu/EN/legal-content/summary/the-european-indicator-of-language- competence.html (дата звернення: 25.09.2022).

WikiLegalAid : довідково-інформаційна платформа правових консультацій. URL : https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php (дата звернення: 25.09.2022).

References:

Bidiuk N. M. (2012) Komunikatyvna kompetentnist maibutnoho vchytelia filoloha: zmist ta struktura [Communicative competence of the future teacher of philology: content and structure] // Informatsiino-komunikatsiini tekhnolohii v suchasnii osviti: dosvid, problemy, perspektyvy [Information and communication technologies in modern education: experience, problems, prospects]: zb. nauk. prats III Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi konferentsii (12 - 14 lystopada 2012 r.). 158-160 [in Ukrainian].

Volosovets O. P., Feshchenko I. I., Banchuk M. V. Vyshcha medychna ta farmatsevtychna osvita Ukrainy na suchasnomu etapi [Higher medical and pharmaceutical education of Ukraine at the current stage]. https://www.slideshare.net/morion/ss- presentation-779442 [in Ukrainian].

Zadunaiska Yu. (2018) Formuvannia inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentnosti u vyshchykh navchalnykh zakladakh pedahohichnoho profiliu [Formation of foreign language communicative competence in higher educational institutions of the pedagogical profile]. 7 https://pedagogy.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/10/% D0%A1%D 1%82%D0%B0%D 1%82%D 1%82%D 1%8F-3.pdf [in Ukrainian].

Ivanchuk H. (2016) Inshomovna komunikatyvna kompetentnist yak skladova profesiinoi kompetentnosti maibutnoho vchytelia inozemnoi movy [Foreign language communicative competence as a component of the professional competence of the future foreign language teacher] // Pedahohichni nauky : teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii [Pedagogical sciences: theory, history, innovative technologies]. 4 (58). 267-274 [in Ukrainian].

Klishch H. I. (2012) Profesiina kompetentnist yak meta pidhotovky likariv u medychnomu universyteti Vidnia [Professional competence as the goal of training doctors at the Medical University of Vienna ] // Osvita i osobystist: novi pidkhody, suchasna dydaktyka, innovatsiini tekhnolohii ta yakist osvity [Education and personality: new approaches, modern didactics, innovative technologies and quality of education]: mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia, 26-29 kvitnia 2012 r. : materialy konferentsii. 1. 125-128 [in Ukrainian].

Kulbashna Ya., Zakharova V. (2018) Znachennia inshomovnoi komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnoho likaria ta etapy yii formuvannia [The importance of foreign language communicative competence of the future doctor and the stages of its formation] // Pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka [Pedagogical process: theory and practice]. Seriia : Pedahohika. 1-2 (60-61). 139-145 [in Ukrainian].

Prohrama intehratsii Ukrainy do Yevropeiskoho Soiuzu [Program of Ukraine's integration into the European Union] : Prohrama vid 14.09.2000 // Verkhovna Rada Ukrainy: Zakonodavstvo Ukrainy [Verkhovna Rada of Ukraine: Legislation of Ukraine]. https://zakon.rada.gov.ua/go/n0001100-00 [in Ukrainian].

Rusalkina L.H. (2019) Teoretyko-metodychni zasady anhlomovnoi profesiinoi pidhotovky maibutnikh likariv [Theoretical and methodological principles of Englishspeaking professional training of future doctors] : monohrafiia. 240 [in Ukrainian].

Systema zabezpechennia yakosti pidhotovky medychnykh kadriv v Ukraini [The quality assurance system of training of medical personnel in Ukraine] (2007) // Bulakh I.Ye., Volosovets O.P., Hzhehotskyi M.R., Hlushko L.V. ta in. 40 [in Ukrainian].

Kharkivska A. (2015) Analitychnyi ohliad on-lain platform yak innovatsiinykh tekhnolohii pisliadyplomnoi osvity dlia pidvyshchennia kvalifikatsii vchyteliv [Analytical review of on-line platforms as innovative technologies of postgraduate education for improving the qualifications of teachers] // Obrii [Horizons]. 1 (40). 95-98 [in Ukrainian].

Kharkivska A. A. (2009) Yakist osvity v konteksti yevropeiskoho vyboru [The quality of education in the context of European choice] // Naukovi zapysky [Scientific notes]. Seriia : Psykholoho-pedahohichni nauky : zb. nauk. pr. / Nizhyn. derzh. un-t imeni M. Hoholia. Nizhyn. 2. 5-10 [in Ukrainian].

Cherniuk T. Inshomovna pidhotovka [Foreign language training] // Naukovi pratsi [Scientific works]. Seriia : Pedahohika. 103-106 [in Ukrainian].

Canal M. (1983) From Communicative Competence to Communicative Language Pedagogy / Richards J. and Schmidt R. (eds.) // Language and Communication. 2-27 [in English].

Hymes D. (1971) On Communicative Competence. Philadelphia : University of Pennsylvania Press. 174 [in English].

The European Indicator of Language Competence (2002) // Report from the Educational Council to the European Council. https://eur-lex.europa.eu/EN/legal- content/summary/the-european-indicator-of-language-competence.html [in English].

WikiLegalAid : dovidkovo-informatsiina platforma pravovykh konsultatsii [a reference and information platform for legal consultations]. https://wiki.legalaid.gov.ua/ index.php [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru