Міжкультурна компетентність майбутнього вчителя початкової школи: категорійно-дефінітивний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжкультурна компетентність майбутнього вчителя початкової школи: категорійно-дефінітивний аналіз

Молнар Тетяна Іванівна

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики початкової освіти, Мукачівський державний університет

Анотація

У статті порушується проблема міжкультурної компетентності майбутнього вчителя початкової школи. Здійснено аналіз поглядів зарубіжних і вітчизняних дослідників щодо визначення сутності та структури означеного феномена. З'ясовано, що синонімами-аналогами поняття «міжкультурна компетентність» науковці пропонують такі: кроскультурна компетентність, полікультурна компетентність, культура міжнаціонального спілкування, міжкультурна комунікативна компетентність, лінгвосоціокультурна компетентність, транскультурні комунікативні вміння тощо.

Зроблено висновок, що міжкультурна компетентність є складною інтегративною особистісною якістю, що охоплює зміст різних компетенцій, як от: комунікативних, соціокультурних, професійних. Цю компетентність можна також визначити і як готовність до здійснення міжкультурної комунікації на основі толерантності до інших культур, стійкого інтересу до менталітету національних меншин; спрямованість на цінності діалогової взаємодії. Міжкультурна компетентність є підґрунтям формування почуття толерантності, емпатії і проявляється як інтегративна якість, яку можна схарактеризувати: сукупністю мотивів (прагнення бути фахівцем, культурною особистістю); цінностей (міжособистісна взаємодія суб'єктів різних культур, етносів, національностей, релігій тощо); знань (української культури і культури національних меншин); умінь (встановлювати й підтримувати діалог, переживати й усвідомлювати ситуацію міжкультурної взаємодії з учнями, батьками, колегами); обізнаністю у змісті, засобах і способах взаємодії зі світом культури, що реалізується у здатності вільно орієнтуватися в міжкультурному світі, розуміти його цінності, смисли.

Ключові слова: компетентнісний підхід, компетентність, міжкультурна компетентність, професійна підготовка, вчитель початкової школи.

Molnar Tetiana Ivanivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Theory and Methodics of Primary Education, Mukachevo State University

Abstract

MULTICULTURAL COMPETENCE OF THE FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHER: THE CATEGORICAL AND DEFINITIVE ANALYSIS

The author of the article has raised the problem of multicultural competence of the future primary school teacher. We have carried out an analysis of the views of foreign and national researchers regarding the definition of the essence and structure of the given phenomenon. It has been found out that scientists offer the following definitions as synonyms-analogues of the concept of "multicultural competence": cross-cultural competence, multicultural competence, culture of international communication, multicultural communicative competence, linguistic-sociocultural competence, transcultural communicative skills, etc.

It has been concluded that multicultural competence is a complex integrative personal quality that encompasses the content of various competencies, such as: communicative, sociocultural, and professional. This competence can also be defined as readiness for intercultural communication based on tolerance for other cultures, persistent interest in the mentality of national minorities; focus on the values of dialogical interaction. Multicultural competence is the basis for the formation of a sense of tolerance and empathy and is manifested as an integrative quality that can be characterized as: a set of motives (the desire to be an expert, a cultural personality); values (interpersonal interaction of subjects of different cultures, ethnic groups, nationalities, religions, etc.); knowledge (Ukrainian culture and culture of national minorities); ability (to establish and maintain a dialogue, experience and understand the situation of intercultural interaction with students, parents, colleagues); awareness of the content, means and methods of interaction with the world of culture, which are realized in the ability to freely navigate in the intercultural world, understand its values and meanings.

Keywords: competence approach, competence, intercultural competence, professional training, primary school teacher.

Постановка проблеми

Динамічність суспільних процесів, зміна світоглядних орієнтирів, інтенсивний інформаційно-технологічний поступ країни, інтеграція України в європейське освітнє співтовариство з кожним днем висувають нові вимоги до підготовки педагогічних кадрів, формують нові стратегічні завдання розвитку вітчизняної педагогічної освіти.

Сучасні тенденції глобалізації призводять до стрімкого розвитку контактів між представниками різних культур. Носієм та провідником ідеї міжкультурності є вчитель початкової школи, який не зможе результативно здійснювати професійну педагогічну діяльність у сучасних складних соціокультурних умовах без належної підготовки. Оскільки структурними компонентами взаємин у міжкультурному просторі є міжкультурний діалог, міжкультурна компетентність, побудова міжкультурних комунікацій в етнічних спільнотах, то їх необхідно розглядати як основу підготовки майбутніх педагогів до роботи в міжкультурному освітньому просторі. Одним із шляхів вирішення вказаної проблеми є оновлення вищої освіти, перенесення уваги з процесу навчання на його результат, орієнтація змісту навчання на компетентнісний підхід і пошук ефективних механізмів його запровадження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемі упровадження компетентнісного підходу в професійну підготовку фахівців значну увагу приділили А. Алексюк, В. Бондар, Н. Дем'яненко, В. Євдокимов, М. Лазарєв, В. Олійник, О. Романовський, В. Сидоренко, Т. Сорочан та ін. Шляхи модернізації освіти на компетентнісній основі розроблялися Б. Гершунським, Н. Кузьміною, А. Марковою та ін. Окремі аспекти компетентнісного підходу у системі вищої освіти розглядалися в роботах П. Бачинського, Л. Коваль, О. Локшиної, Н. Нагорної, О. Овчарук, С. Сисоєвої, О. Ситник, Г. Терещук, Н. Фоменко та ін.

Мета статті - здійснити понятійно-термінологічний аналіз міжкультурної компетентності майбутніх учителів початкової школи.

Виклад основного матеріалу

Компетентнісний підхід в освіті не є новим явищем у педагогіці вищої школи, оскільки орієнтація на освоєння вмінь і навичок була провідною з 60-х років минулого століття, але сьогодні ідеї компетентності набули нового «звучання» в контексті глобальних змін у суспільстві.

Компетентність визначається як динамічний процес, коли особа активно й адаптивно мобілізує та використовує глибинні психологічні ресурси, щоб діяти в нових обставинах. Так, С. Клепко обґрунтовує думку про те, що компетентність має глибоко темпоральний характер, але в той же час пов'язує її з формулою «використання часу»: «...коли ми говоримо, що хтось компетентний у чомусь, то цим визнається, що ця особа здатна впродовж оптимального для суспільства часу вирішити певне питання чи виробити певний продукт» [3, с. 154].

У 2001-2002 роках Рада Європи визначила п'ять груп ключових компетентностей, а саме: соціальні; міжкультурні, що стосуються сприйняття індивідуальних відмінностей, взаємоповаги до мови, релігії, культури особистості; інформаційні; саморозвитку та самоосвіти; компетентності, що реалізуються у прагненні і здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності [10, с. 32].

За документами Ради Європи 2004 року встановлено такі ключові компетентності: міжкультурна, інформаційна, соціальна, міжетнічна, комунікативна, загальнокультурна, пізнавально-інтелектуальна, трудова (підприємницька), побутова [5].

У 2018 році Європейський парламент і Рада Європейського Союзу схвалили Рамкову програму оновлених ключових компетентностей. Серед основних компетентностей, що ввійшли до цієї програми, є і компетентність культурної обізнаності та самовираження [6]. Володіння компетентністю культурної обізнаності та самовираження передбачає знання рідної та світової культур, розуміння різних способів передачі ідей (через тексти, вистави, фільми, танці, ігри тощо), вміння співпереживати в різних сферах мистецтва і формах культури, бути відкритим до культурного самовираження.

Для нашого дослідження важливими є підходи до міжкультурної компетентності. Синонімами-аналогами цього поняття науковці пропонують такі: кроскультурна компетентність, полікультурна компетентність, культура міжнаціонального спілкування, міжкультурна комунікативна компетентність, лінгвосоціокультурна компетентність, транскультурні комунікативні вміння тощо.

Дослідження міжкультурної компетентності започатковано в США. Саме американці розрізняють міжкультурну компетентність у двох вимірах - змістово-зорієнтовану та орієнтовану на процес.

Змістово-зорієнтована міжкультурна компетентність є одновимірною, тобто статичною (знання про різні культури, а також про власну національну, загальні мовленнєві навички тощо). Формування змістово-зорієнтованої міжкультурної компетентності відбувається у процесі формальної або неформальної освіти.

За J. Stier, міжкультурна компетентність, що спрямована на процес, є динамічною та виформовується у процесі використання інтерактивних технологій і комунікативних тренінгів [12]. Автор розподіляє їх на такі підгрупи: інтеракційні - сензитивність до культурних відмінностей у комунікативних ситуаціях, здатність виявляти та інтерпретувати міжкультурні варіативності; когнітивні - здатність оцінювати культурний багаж співрозмовника та вміння використовувати його для вирішення проблемних ситуацій; емотивні - навички автотренінгу та самопізнання особистістю реакцій у міжкультурному спілкуванні; дискурсивні - обізнаність у дискурсі міжкультурного різноманіття, міжкультуральності та міжкультурних відмінностей [12].

Аналіз закордонних досліджень [9; 11] показує, що в науковій літературі питання міжкультурної компетентності переважно розглянуто як науково-педагогічна проблема і як результат міжкультурної освіти.

Так, M. Byram вважав, що формування міжкультурної компетентності - це опанування методів аналізу міжкультурної комунікації як допоміжного інструменту для орієнтування в ситуаціях, які неможливо передбачити, та можливості сприймати і відображати суспільство не тільки крізь призму культури домінуючої еліти [9]. У дослідженнях науковця наголошено, що взаємодія різних мов і культур пришвидшує розвиток міжкультурної компетентності.

На думку німецьких учених, перебування у просторі іншої культури сприяє розвитку фахової, соціальної та міжкультурної компетентностей завдяки здобуттю нових і поглибленню наявних знань з іноземних мов, сприянню розвитку гнучкості та здатності до співпраці, налаштуванню на ефективне спілкування, розумінню інших культур і менталітету, оволодінню фаховими знаннями.

Закордонні дослідники екстраполюють проблему сутності міжкультурної компетентності в площину спілкування представників різних культур. Так, американські науковці B. Ruben та D. Kealy використовують у своїх працях термін «міжкультурна комунікативна компетентність», акцентуючи значущість комунікативних здібностей суб'єктів, які вступають у міжкультурні професійні контакти [11].

Різні аспекти міжкультурної компетентності знайшли висвітлення у працях вітчизняних учених: О. Зеліковської, О. Леонтович, І. Плужник, І. Переходько, О. Садохіна, О. Фролової, Н. Янкіної та ін.

Зауважимо, що міжкультурну компетентність науковці [7; 8] пояснюють як здатність мобілізувати й застосувати відповідні цінності, ставлення, навички, знання та / або розуміння, щоб ефективно та належним чином відповідати на запити, виклики й виявляти можливості, які з'являються в демократичних і міжкультурних ситуаціях. Як складові виокремлюють: знання, вміння, навички, здібності, мотиви, цінності, переконання, досвід, особистісні якості. Одні вбачають цю компетентність як інтегральну особистісну якість людини, інші - як сукупність якостей, які дозволяють успішно справлятися з вирішенням проблем.

Як зазначає О. Березюк, міжкультурна компетентність - це комплексна якість особистості, яка формується у процесі професійної підготовки на основі толерантності, що характеризується усвідомленням власної багатокультурної ідентичності, проявляється у здатності розв'язувати професійні завдання конструктивної взаємодії з представниками інших культурних груп. Дослідник називає такі компоненти міжкультурної компетентності майбутнього фахівця: когнітивний, спрямований на засвоєння образів і цінностей світової культури, культурно-історичного й соціального досвіду різних країн і народів; ціннісно-мотиваційний, спрямований на формування готовності студента до міжкультурної комунікації, розвиток толерантності стосовно представників інших культурних груп; діяльнісно-поведінковий, спрямований на розвиток здатності до розв'язання професійних завдань під час взаємодії із представниками різних культурних груп [1].

О. Зеліковстка визначає міжкультурна компетентність як сукупність знань, умінь і навичок, за допомогою яких випускники закладів вищої освіти здатні успішно спілкуватися з діловими іноземними партнерами як на буденному, так і професійному рівнях. Дослідниця виокремлює такі компоненти міжкультурної компетентності: професійний, соціокультурний, соціолінгвістичний і афектний. Професійний компонент - володіння системою національної специфіки знань і вмінь у професійній сфері, знання особливостей міжкультурного професійно-ділового спілкування тощо. Соціокультурний компонент поділяється на три групи: культурно-специфічні знання (знання соціокультурного контексту, національного характеру, психології, менталітету, етикету, традицій, правил мовної і немовної поведінки тощо); стратегічні вміння (вміння пояснювати непорозуміння й запобігати їм, адекватно використовувати комунікативні стратегії тощо); компаративні вміння (вміння орієнтуватися у феноменах іншого способу життя, порівнювати їх з власною культурою). Соціолінгвістичний компонент - соціолінгвістичні знання (знання мовних одиниць з національно-культурною семантикою, лексичних і стилістичних засобів тощо); комунікативні вміння (володіння комунікативною стратегією). Афектний компонент - особистісні якості і характеристики (емпатія, толерантність, рефлексія, здібність до подолання стресу тощо) [2].

На переконання А. Костюченко, складовими міжкультурної компетентності майбутнього вчителя є: система знань історико- етнографічного, соціально-політичного, культурологічного, лінгвістичного змісту; умінь, навичок, мотивів майбутніх педагогів, за допомогою яких вони оволодівають комплексом національних і загальнолюдських культурних цінностей, можуть успішно спілкуватися з представниками інших етнічних спільнот як на повсякденному, так і на професійному рівнях [4].

Отже, під міжкультурною компетентністю ми розуміємо межі комунікативної діяльності особистості, які в силу своєї обумовленості сприймаються нею як природні, самі собою зрозумілі. Критеріями виміру міжкультурної компетентності, на нашу думку, є культурна обізнаність, культурна ідентифікація та культурна нормативна зрілість. Під культурною обізнаністю розуміємо сукупність знань культурних артефактів, моделей поведінки, розуміння необхідності й дотримання сценаріїв поведінки рідної культури, культури національних менших або субкультури; під культурною ідентифікацією - процес самоствердження і результат культурної ідентичності, що характеризується акультурацією, співвіднесенням і ототожненням з культурними зразками, групами, типами, нормами, ролями, ознаками, якостями, властивостями, практичними рекомендаціями в повсякденному житті; під культурною нормативною зрілістю - сукупність знань соціальних і культурних норм, розуміння їх необхідності та дотримання. міжкультурна компетентність вчитель школа

Висновки

Міжкультурна компетентність є складною інтегративною особистісною якістю, що охоплює зміст різних компетенцій: комунікативних, соціокультурних, професійних. Цю компетентність можна також визначити і як готовність до здійснення міжкультурної комунікації на основі толерантності до інших культур, стійкого інтересу до менталітету інших національних меншин, як спрямованість на цінності діалогової взаємодії, усвідомленості професійно- особистісного сенсу щодо роботи з учнями в міжкультурному просторі. Міжкультурна компетентність є підґрунтям формування почуття толерантності, емпатії і проявляється як інтегративна якість, яку можна схарактеризувати: сукупністю мотивів (прагнення бути фахівцем, культурною особистістю); цінностей (міжособистісна взаємодія суб'єктів різних культур, етносів, національностей, релігій тощо); знань (української культури і культури національних меншин,); умінь (встановлювати й підтримувати діалог, переживати й усвідомлювати ситуацію міжкультурної взаємодії з учнями, батьками (родинами), колегами, обізнаністю у змісті, засобах і способах взаємодії зі світом культури, що реалізується у здатності вільно орієнтуватися в міжкультурному світі, розуміти його цінності й смисли, цивілізованою поведінкою у процесі позитивної взаємодії з представниками різних культур (національностей, вірувань, рас, соціальних груп).

Література:

1. Березюк О. Формування полікультурної компетентності майбутніх фахівців у сучасному освітньому просторі. Формування загальнокультурної компетенції майбутніх фахівців: збірник наукових праць. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2013. С. 10-20.

2. Зеліковська О. О. Сутність та структура міжкультурної компетенції студентів вищих економічних навчальних закладів. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Серія «Педагогіка і психологія». 2010. № 2 (24). С. 213-216.

3. Клепко С. Ф. Філософія освіти в європейському контексті. Полтава: ПОІППО, 2006. 328 с.

4. Костюченко А. Аналіз поняття «Міжкультурна компетентність учителя». Педагогічні науки. 2015. Вип. 64. С. 29-33.

5. П'янковська І. В. Визначення ключових компетентностей майбутніх вчителів у країнах Європи. Вища освіта України. Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». 2008. Т. 1. Вип. 8. С. 384-391.

6. Рамкова програма ЄС щодо оновлених ключових компетентностей. URL: http://dl se.multycourse.com.ua/ua/page/15/53#1

7. Тікан Я. Г. Формування загальнокультурної компетентності майбутніх фахівців в умовах крос-культурних комунікацій. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. 2014. Вип. 41. С. 273-278.

8. Токарєва А. В. Підготовка студентів до міжкультурної комунікації в контексті формування фахівців - медіаторів культур. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія. Педагогічні науки. 2013. № 2 (6). С. 48-52.

9. Byram M. Teaching and Assessing Intercultural Communicative Competence. Multilingual Matters Ltd, 1997. 124 p.

10. Definition and Selection of Competences. Theoretical and Conceptual Foundations (DESEKO). Strategy Paper on Key Competences. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program. [w. c.]: OECD, [w. y.]. 2001-2002. 54 p.

11. Ruben B., Kealy D. Behavioural Assessment of Communication Compe-tency and the Prediction of Cross-Cultural Adaptation. International Journal of Intercultural Relations. 1979. Vol. 3. P. 15-17.

12. Stier J. Intercultural competencies as a mean stomanage intercultural interactionsin social work. Journal of Intercultural Communication. 2004. Issue 7.

References:

1. Berezyuk O. (2013). Formuvannya polikul'turnoyi kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv u suchasnomu osvitn'omu prostori [Formation of multicultural competence of future specialists in the modern educational space]. Formuvannya zahal'nokul'turnoyi kompetentsiyi maybutnikh fakhivtsiv - Formation of general cultural competence of future specialists. A collection of scientific works. Zhytomyr, pp. 10-20 [in Ukrainian].

2. Zelikovska O.O. (2010). Sutnist' ta struktura mizhkul'turnoyi kompetentsiyi studentiv vyshchykh ekonomichnykh navchal'nykh zakladiv [The essence and structure of intercultural competence of students of higher economic educational institutions]. Problemy suchasnoyi pedahohichnoyi osvity - Problems of modern pedagogical education. No. 2 (24), pp. 213-216 [in Ukrainian].

3. Klepko S.F. (2006). Filosofiya osvity v yevropeys'komu konteksti [Philosophy of education in the European context]. Poltava: POIPPO, 328 p. [in Ukrainian].

4. Kostyuchenko A. (2015). Analiz ponyattya «Mizhkul'turna kompetentnist' uchytelya» Analysis of the concept of "Teacher's Intercultural Competence"]. Pedahohichni nauky - Pedagogical sciences. Vol. 64, pp. 29-33 [in Ukrainian].

5. Piankovska I. V. (2008). Vyznachennya klyuchovykh kompetentnostey maybutnikh vchyteliv u krayinakh Yevropy [Determination of key competencies of future teachers in European countries]. Tematychnyy vypusk «Vyshcha osvita Ukrayiny u konteksti intehratsiyi do yevropeys'koho osvitn'oho prostoru» - Thematic issue "Higher education of Ukraine in the context of integration into the European educational space." , Vol. 1, No 8, pp. 384-391 [in Ukrainian].

6. Ramkova prohrama YES shchodo onovlenykh klyuchovykh kompetentnostey. EU framework program on updated key competences. URL: http://dlse.multycourse.com.ua/ua/ page/15/53#1 [in Ukrainian].

7. Tikan Y. G. (2014). Formuvannya zahal'nokul'turnoyi kompetentnosti maybutnikh fakhivtsiv v umovakh kros-kul'turnykh komunikatsiy [Formation of general cultural competence of future specialists in the conditions of cross-cultural communications]. Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsiubynskyi. Vol. 41, pp. 273-278 [in Ukrainian].

8. Tokareva A. V. (2013). Pidhotovka studentiv do mizhkul'turnoyi komunikatsiyi v konteksti formuvannya fakhivtsiv - mediatoriv kul'tur [Preparation of students for intercultural communication in the context of formation of specialists - mediators of cultures]. Bulletin of the Dnipropetrovsk University named after Alfred Nobel. No. 2 (6), pp. 48-52 [in Ukrainian].

9. Byram M. (1997). Teaching and Assessing Intercultural Communicative Competence. Multilingual Matters Ltd, 124 p. [in English].

10. Definition and Selection of Competences. Theoretical and Conceptual Foundations (DESEKO). Strategy Paper on Key Competences. An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program. [w. c.]: OECD, [w. y.]. 2001-2002. 54 p. [in English].

11. Ruben B., Kealy D. (1979). Behavioural Assessment of Communication Compe-tency and the Prediction of Cross-Cultural Adaptation. International Journal of Intercultural Relations. Vol. 3, pp. 15-17. [in English].

12. Stier J. (2004). Intercultural competencies as a mean stomanage intercultural interactionsin social work. Journal of Intercultural Communication. Vol. 7 [in English].

Размещено на Allbest.ru