Педагогічна спадщина олімпіади Пащенко у фондах наукового архіву Шевченківського національного заповідника

Размещено на http://www.allbest.ru

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Педагогічна спадщина олімпіади Пащенко у фондах наукового архіву Шевченківського національного заповідника

Семенова Анна Миколаївна аспірантка кафедри педагогіки

Анотація

У статті аналізується особовий фонд О. М. Пащенко, який зберігається у Науковому архіві Шевченківського національного заповідника. Для досягнення мети дослідження та реалізації окреслених завдань авторка базувалася на фундаментальних принципах історизму, об'єктивності та системності, а також послуговувалася історико-педагогічними методами, з-поміж яких варто виділити метод аналізу літературних джерел, історико- ретроспективний, що дозволяє впорядкувати та систематизувати життєві віхи О. Пащенко та історико-структурний. Подано історію листування просвітницької діячки із співробітницею Канівського музею «Могила Т. Г. Шевченка» В. Я. Кривицькою, завдяки котрій вдалося зберегти інтелектуальну спадщину О. Пащенко. З'ясовано, що остання у своїй найбільшій повноті зберігається у двох архівних зібраннях - Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України та Науковому архіві Шевченківського національного заповідника. У структурі Шевченківського меморіального комплексу сформовано особовий фонд О. Пащенко, який відноситься до категорії народної шевченкіани. Його наповнюють всього лише вісім справ, але наразі тут зібрано практично усю шевченкіану педагога. Охарактеризовано вміст справ, що зберігаються в Науковому архіві. Наголошено на унікальних документах О. Пащенко, які віддзеркалюють її життєві етапи. До таких відноситься особовий лист з обліку кадрів та особисті фото громадської діячки. Частково у фонді Наукового архіву представлена епістолярна спадщина О. Пащенко, передусім її листування із співробітниками музею. Охарактеризовано твори педагога про Великого Кобзаря, які включають п'ять п'єс, присвячених різним життєвим етапам Т. Шевченка. Довершує народну шевченкіану О. Пащенко драматичний образок «Сирітська доля - що голка в сіні», написаний за сторінками повісті В. Шевчука «Вітрила». Констатується, що педагогічна спадщина О. Пащенко становить вагомий пласт національного інтелектуального надбання, який допомагає вчителям в організації навчального процесу, надаючи цінний матеріал у царині патріотичного виховання. педагогічна спадщина пащенко

Ключові слова: Олімпіада Пащенко, науковий архів, особовий фонд, педагогічна спадщина, шевченкіана, українська школа.

Semenova Anna Mykolayivna Postgraduate student of the Department of Pedagogy, Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy

PEDAGOGICAL HERITAGE OF OLIMPIADA PASHCHENKO IN THE STOCKS OF THE SCIENTIFIC ARCHIVE OF THE SHEVCHENKO NATIONAL RESERVE

Abstract

The article analyzes the personal stock of O. M. Pashchenko, which is kept in the Scientific Archive of the Shevchenko National Reserve. To achieve the objective of the research and implementation of the outlined tasks, the author was based on the fundamental principles of historicism, objectivity and systematicity, and also used historical-pedagogical methods, among which it is worth highlighting the method of analysis of literary sources, historical-retrospective method, which allows to organize and systematize life milestones of O. Pashchenko and historical- structural method. The history of the correspondence of the educational activist with V. Ya. Kryvytska, an employee of the Kaniv Museum «Tomb of T. H. Shevchenko», thanks to who it was possible to preserve the intellectual heritage of O. Pashchenko, has been presented. It was found out that the latter in its greatest completeness is preserved in two archival collections - the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine and the Scientific Archive of the Shevchenko National Reserve. In the structure of the Shevchenko Memorial Complex, a personal stock of O. Pashchenko was formed, which belongs to the category of folk Shevchenkiana. It is filled with only eight cases, but at the moment, almost all of the pedagogue's Shevchenkiana is collected here. The content of the files stored in the Scientific Archive has been characterized. Emphasis is placed on the unique documents of O. Pashchenko, which reflect the stages of her life. These include a personal letter from personnel records and personal photos of a public figure. In part, the stock of the Scientific Archive presents the epistolary heritage of O. Pashchenko, primarily her correspondence with museum employees. The pedagogue's works about Great Kobzar, which include five plays devoted to different stages of T. Shevchenko's life, have been characterized. O. Pashchenko's folk Shevchenkiana drama is completed by the dramatic image «Orphan's fate - like a needle in a haystack», written imitating V. Shevchuk's story «Sails». It is noted that the pedagogical heritage of O. Pashchenko is a significant layer of national intellectual property, which helps teachers in organizing the educational process, providing valuable material in the field of patriotic education.

Keywords: Olimpiada Pashchenko, scientific archive, personal stock, pedagogical heritage, Shevchenkiana, Ukrainian school.

Постановка проблеми. Російсько-українська війна, крім військових та безпекових чинників, неймовірно актуалізувала питання, пов'язані з дослідженням національної індентифікації, власної української самобутності та розвитком державотворчих процесів на різних етапах вітчизняного поступу. Усі ці важливі сегменти національного буття безпосередньо творилися та спрямовувалися у майбутнє непересічними особистостями, які, належачи до різних соціальних верств, робили все від них залежне, аби українське відродження стало реальністю і Українська державність посіла гідне місце серед народів цивілізованого світу. До когорти останніх, поза сумнівом, належить легендарна постать жінки-державниці Олімпіади Михайлівни Пащенко. В історії Поділля ХХ століття і, зокрема, в її освітній царині, вона посідає особливе місце. Делегатка І всеукраїнського вчительського з'їзду, що відбувся у Києві на початку квітня 1917 р., делегована фаховим форумом до складу Української Центральної Ради, депутатка Трудового конгресу України, голова Кам'янець-Подільської повітової земської управи, голова шкільної ради Кам'янецького повіту, гласна Кам'янець-Подільської міської думи, голова української фракції думи, ініціатор заснування в Подільському губернському центрі вищого навчального закладу та наразі секретар комісії із збудування в місті над Смотричем державного українського університету.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У контексті нашого дослідження слід наголосити, що в новітній історіографічний період непересічна постать О. Пащенко неодноразово привертала до себе дослідницьку увагу. Завдяки інтелектуальним зусиллям Є. Сохацької [1], О. Завальнюка [2; 3], В. Лозового [4], Б. Крищука [5], Е. Мельника [6], В. Адамського [7] та іншим науковцям вдалося заповнити певні лакуни її життєвих етапів та проаналізувати просвітницьку та державотворчу діяльність у знакові періоди національної історії.

Є. Сохацька стояла біля витоків повернення імені О. Пащенко широкій громадськості. Дослідниця вперше в історико-педагогічній науці спробувала визначити основні життєві етапи просвітницької діячки, базуючи свої висновки на нових методологічних засадах. У центрі уваги Є. Сохацької також перебувають питаня розвитку народної освіти на Поділлі в контексті ініціатив О. Пащенко [1].

Наукові пріоритети О. Завальнюка пов'язані з дослідженням університетської освіти в добу Української революції 1917-1921 рр. У реалізації гуманітарного проєкту в Кам'янці-Подільському вагому участь брала О. Пащенко. Щобільше, на думку дослідника, початкова ідея щодо заснування вищої школи в губернському центрі Поділля належить власне їй. Достатньо ґрунтовно О. Завальнюк висвітлив діяльність громадської діячки в роботі університетської комісії, яка готувала відкриття Кам'янець-Подільського державного українського університету [2; 3].

Натомість В. Лозовий свої дослідницькі пріоритети зосередив на висвітленні просвітницької діяльності О. Пащенко. Автор аналізує різні аспекти гуманітарних ініціатив, біля витоків яких стояла Подільська «Просвіта». На думку дослідника, участь Олімпіади Михайлівни у цих процесах є знакокою [4].

У студіях Б. Крищука йдеться передусім про реалізацію педагогічних проєктів за участі просвітницьких товариств. Дослідник підставово доводить, що завдяки О. Пащенко на Кам'янеччині вдалося українізувати початку школу, відкрити у сільській місцевості професійно-технічні школи та заснувати Кам'янець-Подільський державний український університет [5].

Загальну інформацію з життя О. Пащенко подає Е. Мельник. При цьому науковець намагається увести в обіг нові унікальні комплекси джерел, які доповнюють характеристики просвітницької діячки [6].

У полі зору В. Адамського перебуває чимало аспектів культурно- освітнього будівництва доби Української революції 1917-1921 рр. У контексті цієї проблематики він аналізує громадські на рухи на Поділлі, виділяючи невтомне подвижництво О. Пащенко [7].

Отже, науковцями та краєзнавцями зроблено чимало еврестичної роботи, яка спрямована на пошук та виявлення ціннісних пластів унікальної інформації, що віддзеркалює різні аспекти життя та діяльності О. Пащенко. Однак проблема далека від того, аби вважатись вичерпаною. Для подальших змістовних праць необхідно уводити до наукового обігу нові пласти джерельних матеріалів.

Мета статті полягає в аналізі фондів Наукового архіву Шевченківського національного заповідника на предмет виявлення у ньому епістолярної та педагогічної спадщини О. Пащенко. Задля її повноцінного досягнення необхідно з'ясувати обставини, які уможливили створення окремого особового фонду громадської діячки в національному заповіднику, емпірично виявити документальні комплекси, репрезентовані працями з літературознавства, п'єсами та інсценівками з життя Т. Шевченка, приватним листуванням із співробітниками Шевченкового меморіалу на Тарасовій горі у Каневі, які становлять освітню, літературознавчу, наукову цінність для майбутніх поколінь і є невід'ємною частиною народної шевченкіани.

Для досягнення мети дослідження та реалізації окреслених завдань авторка базувалася на фундаментальних принципах історизму, об'єктивності та системності, а також послуговувалася історико-педагогічними методами, з- поміж яких варто виділити метод аналізу літературних джерел, історико- ретроспективний, що дозволяє впорядкувати та систематизувати життєві віхи О. Пащенко та історико-структурний.

Виклад основного результату. Свою автобіографічну хронологічну канву сама О. Пащенко розділила на дві діяльні лінії. До першої вона віднесла ті етапи життєвих викликів, які були безпосередньо пов'язані з війною. На її долю випало пережити три військових конфлікти: російсько-японську війну початку ХХ ст., в якій вона брала особисту участь, працюючи сестрою милосердя в одному із шпиталів на Далекому Сході, більшовицько-українське зіткнення, що мало неодноразове місце на Поділлі впродовж 1918-1920 рр., та період ІІ світової війни в частині, коли фашистами була окупована територія Волині, де на той час проживала О. Пащенко, працюючи в Дубнівському товаристві Червоного Хреста та допомагаючи радянським воїнам, які перебували у місцевих концтаборах.

Друга лінія діяльності була безпосередньо пов'язана зі школою. Її витоки діячка простежує від власної родини, в якій і батько, і мати були вчителями, через революційно-демократичні настрої, що панували в сільській школі, власних перших спроб самостійної організації навчально-виховного процесу, до революційного збурення 1917 р. та початків будівництва українського шкільництва, що включало і початкову школу, і величний гуманітарний проєкт, пов'язаний із заснуванням Кам'янець-Подільського державного українського університету. До цієї життєвої лінії О. Пащенко відносить й доволі непростий період її буття, але наразі надто насичений творчою працею, коли вона у 1949 р. поступає до закладу соціального забезпечення - зразкового будинку престарілих учителів у Львові, де за Польщі доглядали літніх людей. У ньому перебувало понад сто осіб. Майже усі співробітники закладу складалися з педагогів початкових, середніх та вищих шкіл [8, ф. 39, оп. 1, спр. 51, арк. 3].

Майже два десятки років вчителі допомагали упорядковувати територію: очищали від розвалених фундаментів; виробляли ґрунт під город, садок, квітники; будували цегляну огорожу та допоміжні будівлі. Однак, практично через місяць як були закінченні ремонтні роботи у 1966 р., літні вчителі були поставлені перед фактом про приєднання їхнього інтернату до Майорівського будинку загального типу. Переселення гнітюче відобразилося на долях багатьох учителів, оскільки умови проживання в новому закладі кардинально відрізнялися від попереднього. Увесь внутрішній розпорядок жорстко підпорядковувався інструктивним наказам, які жодним чином не враховували звичні потреби його мешканців. Найбільше дошкуляло, за зізнанням самої О. Пащенко, «ревізія власних речей і розгрузка (?) від них» [9, с. 430].

До цих несприятливих життєвих обставин додавався від'ємний результат щодо її неодноразових звернень до різних музейних та освітніх інституцій, а також видавництв на предмет донесення створених нею літературних творів до ширшого кола читачів. За час перебування в учительському домі О. Пащенко створила чимало інсценізацій за творами українських класиків, які мали допомогти вчителям у викладанні української мови та літератури.

Наприкінці 1966 р. вона листовно звертається за допомогою до Канівського державного музею-заповідника «Могила Т. Г. Шевечнка», якому готова була передати частину своєї Шевченкіани, зокрема п'ять драматичних новел із життя Великого Кобзаря. Ці матеріали були опрацьовані в той спосіб, що на їх основі можна було створити навчальні фільми для шкіл. Кореспонденція потрапила до рук співробітниці музею В. Я. Кривицької, котра виявила небайдужість як до особистості самого автора, так і до збереження її творчої спадщини.

У листі-відповіді В. Кривицька запевнила, що Канівський музей Т. Шевченка радо прийме запропоновані матеріали з метою збагачення фонду народної Шевченкіани, яка велася в музеї уже кілька років. Щодо видавничої справи, то з огляду на те, що уся вона велася через Київський літературно-художній музей Т. Г. Шевченка, їй порадили звернутися саме до нього [10, с. 276].

Реакція О. Пащенко на це повідомлення була миттєвою. Вона відразу надіслала до Канівського музею по одному примірникові усіх п'яти п'єс про життя і творчість Т. Шевченка. Ці матеріали лягли в основу майбутнього особового фонду О. Пащенко в Науковому архіві музею і пізніше були сформовані в окремі справи. Це, зокрема, п'єси «Мені тринадцятий минало» [11, ф. 14, оп. 1, спр. 2, арк. 1-34], «Козачком за паном» [11, ф. 14, оп. 1, спр. 3, арк. 1-49], «Широкі шляхи» [11, ф. 14, оп. 1, спр. 4, арк. 1-41], «На засланні» [11, ф. 14, оп. 1, спр. 5, арк. 1-31] та «Змарнований, але нескорений» [11, ф. 14, оп. 1, спр. 6, арк. 1-60].

З рукописами О. Пащенко познайомилася не лише В. Кривицька, але й інші співробітники музею. Усі разом зійшлися на тому, що задум створення сценаріїв для шкільних навчальних фільмів є вельми цінним і продуктивним, а відтак вкрай необхідним як допоміжний матеріл для організації навчального процесу. З цими оцінками В. Кривицька ознайомила автора, вказавши наразі й на певні недоліки, які були притаманні творам. Кореспонденція закінчувалася раціональною пропозицією: «Ми Вам щиро вдячні за рукописи п'єс про Т. Г. Шевченка, - писала Варавара Яківна, - і дуже просимо Вас надіслати в музей, якщо можете, хоч маленький Ваш фотопортрет і повідомити нам в листі коротенько про свій життєвий шлях, про те, що спонукало Вас працювати над інсценізаціями літературних творів і коли Ви почали над ними працювати. Всі ці відомості будуть зберігатися в музеї разом з Вашими рукописами про Т. Г. Шевченка» [10, с. 277].

О. Пащенко сумлінно виконала і це прохання. Вона надіслала до Канівського музею свої окремі фотографії, заповнений власноручно «Особовий листок з обліку кадрів», в якому відзначила основні життєві віхи та громадську діяльність. Зрозуміло, що найбільш знаковий період її активного та продуктивного життя в царині реалізації проєктів національного державотворення, пов'язаний з добою Української революції 1917-1921 рр., практично випав з опису [11, ф. 14, оп. 1, спр. 1, арк. 3-4]. Так само не концентрувалася О. Пащенко на цьому періоді, коли подавала інформацію про свої основні життєві етапи у кореспонденції до Канівського музею. Вона згадала лише про своє походження, зазначивши, що народилася на Поділлі у

вчительській сім'ї, про закінчення гімназії та педагогічних курсів, щоправда без отримання диплому, оскільки бракувало свідоцтва про політичну благонадійність. Педагогічна праця неодноразово переривалася звільненням, арештами та тюрмою, загалом перебуваючи дванадцять років під наглядом поліції. За російсько-японську та Першу світову війну мала чотири відзнаки, за Другу світову війну, працюючи в товаристві Червоного Хреста у Дубно, і допомагаючи радянським полоненим у концтаборах, «заслужила» від німців смерту кару. Втім, особистого розстрілу вдалося уникнути [12, с. 180].

Щодо її літературно-педагогічної творчості, то О. Пащенко вкотре наголосила, що вона не є літератором чи драматургом, а лише колишньою вчителькою. Тому її праці насправді потребують певної корекції та редагування. Вона щиро зізнавалася, що, працюючи над п'єсами, була до певної міри «скремпована» твором О. Іваненко «Тарасові шляхи», який взяла за основу планування, звіряючи матеріал з документальним корпусом, опублікованим у 1950-ті рр., щоденниковими записами та листуванням Т. Шевченка, спогадами його сучасників. Однак, констатувала О. Пащенко, при роботі над творами «також відбилась і своя інтуїція старої людини, ... яка все своє життя виносила цей образ. Тому і Тарасик малий, і Тарас юнак, і Шевченко титан у мене дуже близька всім людина - вона не потребує, щоби хто-будь придавав їй риси Прометея, від нього той вогонь і так проникає в душу кожного, хто відчує його думи. Як в моїх п'єсах є які припущення, то вони в моїй уяві імовірні і не порушують цілості його образу, а були допущені, бо потребували тісні рамки п'єси. І ще треба пам'ятати, що вони були опрацьовані з метою створити з них учбові фільми для потреби шкіл, для дітей, для юнацтва, що мусять відчути в ньому, незвичайному титанові звичайну людину зо всіма її життєвими переживаннями» [12, с. 179].

О. Пащенко дуже боліла проблема кінофікації навчальних матеріалів. Тому до неї вона неодноразово поверталася, характеризуючи ситуацію у цій царині. Почасти це виглядало достатньо жорстко, як для радянських часів. Зокрема, у листі до В. Кривицької вона писала: «Міністерство освіти зарядило обов'язкову кінофікацію викладання науки в школі, а спеціальних кіностудій, чи відділу при них для створення учбових фільмів на Україні нема. Використовуються учбові фільми російські, створені в московських студіях. А як же з українською класичною літературою, що дає такий багатий виховавчий матеріал? Художні фільми на літературні теми не відповідають потребам школи. Такі художні припущення, як в кадрі фільма «Тарас Шевченко», де рядком чинно стоять цар Микола, цариця і царевич, а перед ними Тарас Шевченко та ще й цариця лукаво запитує Тараса, чи буде він і далі писати свої пасквілі... Та це ж діти, що знають докладно біографію Шевченка, засміють цей кадр» [12, с. 180].

Так поступово накопичувався епістолярний матеріал, який О. Пащенко направляла до Канева. Він ліг в основу формування першої справи її особового фонду в Науковому архіві [11, ф. 14, оп. 1, спр. 1, арк. 20-46]. Цінність надісланої кореспонденції зумовлюється, зокрема, тим фактом, що копії цих листів відсутні в її особовому фонді в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Слід визнати, що співробітники Канівського музею і передусім В. Кривицька докладали чималих зусиль, аби твори О. Пащенко дійшли до читача. Вони зверталися за рецензіями до різних письменників. Так, Г. Григор'єв високо оцінив мемуарну спадщину Олімпіади Михайлівни. На його думку, «вона має все для того, щоб сподіватися на уважне до них ставлення» [10, с. 277]. Але це не заспокоювало О. Пащенко. Вона досить реалістично оцінювала можливості радянської цензури. Тому у листі до В. Кривицької щиро зізнавалася, що «поки я стримаюся з цим. Тепер така навала маетріалів в зв'язку з 50-річчям революційних подій, боїв, боротьби, героїзму, нового будівництва і т. п. - що теки тріщать наповнені і вистачить того матеріалу на кілька літ» [12, с. 181].

Вочевидь, О. Пащенко не могла сказати більш відверто, що революційна доба початку ХХ ст. для неї особисто уособлювалася зі справою утвердження національних засад у всіх важливих сегментах державотворчої практики, особливо у царині освіти. Для радянської влади аналіз подій з точки зору розвитку української перспективи не мав жодного сенсу. Тому навіть завершені матеріали «про боротьбу школи за рідне слово, про участь школи в революційних подіях, про перші професійні спілки учительства, про українську секцію при тифліському товаристві народних читань, про народне самоврядування та інші, - зізнавалася вона, - просунуть не маю сили і не маю ходу» [12, с. 181].

За таких обставин, восени 1967 р. О. Пащенко серйозно задумується над питанням збереження власної спадщини. На це у неї були об'єктивні підстави, про які вона відверто повідомляє В. Кривицьку: «Я спішу з цим, бо наш заклад - будинок пристарілих учителів зліквідовано (?!), нас приєднано до будинку інвалідів загального типу, куди нас мають перевезти, а там будуть зовсім інші умови життя, особливо для такої праці, якою я займалася, тому мені треба поспішить розпорядитись своїми писаннями» [12, с. 182].

Крім цих прикрих реалій додавалася ще одна. Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР відмовився прийняти її літературні сценарії, порадивши звернутися до щойно створеного літературного архіву- музею. Із своїми переживаннями О. Пащенко щиро ділиться з Варварою Яківною: «Вела переписку з Інститутом літератури ... і закінчилось це тим, що інститут передав мою справу Архіву-музею. Себто закрив мені надію, що, бодай, своєю порадою, критикою, рецензією, вказівками допоможуть мені. Але це ж, певне, не завдання інституту.... Я знов повна сумніву, чи не даремне я морочу голови людям своїм листуванням, своїм писанням. Такий мені жаль особливо за три п'єси з життя і творчості Лесі Українки. Сама я стільки пережила, творячи їх, і хотіла би, щоби й інші це відчули, чи вміла я відбити ці почуття в тих п'єсах? Коли я опрацьовувала п'єси про Шевченка, я була трохи скремпована твором Іваненко, який був для мене високо авторитетним. Я, так би сказати, перевіряла себе її дослідженнями, а в п'єсах про Л. У. діяла лише моя інтуїція, використані ті чи інші джерела. От чому такий жаль... - чи будуть спокійнісінько собі лежати ці п'єси на архівних поличках і ні з ким я не поділюся ними...» [13, с. 148].

Щойно створений архів-музей літератури і мистецтва погодився прийняти матеріали О. Пащенко. Власне сюди вона спрамувала основну частину своєї інтелектуальної спадщини. Останній лист до неї був також від співробітниці Канівського музею В. Кривицької. Остання писала 22 грудня 1971 р.: «Тримайте ще перо в руках, Олімпіадо Михайлівно, кріпіться. Щиро бажаю Вам сили і здоровя, успіху в творчій праці. Вітаю Вас з наступаючим Новим роком» [10, с. 284].

10 вересня 1972 р. О. Пащенко пішла з життя. У некролозі, написаному її сином Ю. Шульмінським, зазначено: «Все своє життя, як учителька та письменниця Олімпіада Пащенко боролась за права української мови та несла поміч ближнім. Вона існуватиме далі в своїх творах, з яких промінюватиме для наступних поколінь людську мужність та добро» [14, с. 22].

Висновки

Таким чином, документальні джерела, що висвітлюють життєві етапи та культурно-освітню діяльність непересічної особистості Подільського краю О. Пащенко містяться в центральних та регіональних архівосховищах. Цінний пласт матеріалів завдяки листуванню діячки із співробітниками Канівського музею «Могила Т. Г. Шевечнка» відклався в Науковому архіві Шевченківського національного заповідника. П'єси, епістолярій, особисті фото О. Пащенко наповнили фонд народної шевченкіани і зберегли інтелектуальну спадщину відомої просвітницької діячки. Сьогодні ці матеріали є вкрай необхідними для використання в навчальному процесі, оскільки є фактором і засобом патріотичного виховання молоді.

Література

Сохацька Є. Життєва доля Олімпіади Пащенко-Шульмінської (1879-1972 рр.): злети, забуття і повернення. Наукові праці Кам 'янець-Подільського державного педагогічного університету: Філологічні науки. Кам'янець-Подільський: Кам'янець- Подільський державний педагогічний університет, 2000. Вип. 4. С. 210-218.

Завальнюк О. М. Українська еліта і творення національної університетської освіти: фундатори й будівничі (1917--1920рр.): навч. посіб. Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. 496 с.

Завальнюк О. М. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918-1921 рр.). Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2006. 632 с.

Лозовий В. С. Становлення та діяльність Подільської «Просвіти». Подільська «Просвіта»: історія і сьогодення: зб. наук. пр. за підсумками регіональної наукю-краєзн. конф. (Кам'янець-Подільський, 2-3 червня 2011 р.). Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2011. С. 3-6.

Крищук Б. С. Участь учителів у діяльності товариства «Просвіта» на Поділлі в 1906-1923 рр. Духовні витоки Поділля: педагоги в історії краю: мат. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 21 березня 2013 р.). Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2013. С. 384-391.

Мельник Е. Олімпіада Пащенко - просвітницька діячка Поділля. Жінка в науці та освіті: минуле, сучасність, майбутнє: мат. другої міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 5-6 липня 2002 р.). Київ: ПП Здоровило О. П., 2002. С. 310-315.

Адамський, В. Р. Олімпіада Пащенко в громадському русі Поділля доби Української революції 1917-1920 рр. (на матеріалах «Земства»). Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: мат. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.). Хмельницький: Ш! Заколодний М. І., 2012. С. 57-65.

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України.

Пащенко О. М. Матеріали до життєпису / упоряд. В. Адамський. Хмельницький: ПП Мельник А. А., 2012. 469 с.

Адамський В. Доля інтелектуальної спадщини О. М. Пащенко крізь призму листів В. Я. Кривицької. Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: матеріали ІУ міжнародн. наук.-практ. конф. (Кам'янець-Подільський, 17-18 травня 2012 р.). Кам'янець-Подільський: «Медобори-2006», 2016. С. 274-284.

Науковий архів Шевченківського національного заповідника.

Семенова А. М. Літературно-педагогічна спадщина Олімпіади Пащенко крізь призму листів до В. Я. Кривицької 1967 року. Хмельницькі краєзнавчі студії: наук.- краєзнавч. зб. Хмельницький: ФОП Стрихар А. М., 2020. Вип. 28. С. 177-183.

Семенова А. М. Літературно-педагогічна спадщина Олімпіади Пащенко крізь призму листів до В. Я. Кривицької 1968 року. Хмельницькі краєзнавчі студії: наук.- краєзнавч. зб. Хмельницький: ФОП Стрихар А. М., 2020. Вип. 29. С. 146-153.

Пащенко-Шульмінська О. М. Моя Шевченкіана /упорядн., авт. передм. В. Р. Адамський. Кам'янець-Подільський: «Медобори-2006», 2014. 248 с.

References

Sokhatska Ye. (2000). Zhyttieva dolia Olimpiady Pashchenko-Shulminskoi (1879-1972 rr.): zlety, zabuttia i povernennia. [The fate of Olimpiada Pashchenko-Shulminska (1879-1972): ups and downs, oblivion and return]. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu: Filolohichni nauky. Kamianets-Podilskyi: Kamianets-Podilskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet, 4, 210-218. [in Ukrainian].

Zavalniuk O. M. (2005). Ukrainska elita i tvorennia natsionalnoi universytetskoi osvity: fundatory i budivnychi (1918--1920 rr.) [Ukrainian Elite and the Creation of a National University Education: Founders and Builders (1918-1920)]: navch. posib. Kamianets-Podilskyi: Abetka- NOVA. 495 s. [in Ukrainian].

Zavalniuk O. M. (2006). Istoria Kamianets-Podilskoho derzhavnoho ukrainskoho universytetu v imenakh (1918-1921 rr.) [History of Kamianets-Podilskyi State Ukrainian University in names (19181921)]. Kamianets-Podilskyi: Abetka-NOVA, 2006. 632 s. [in Ukrainian].

Lozovyi V. S. (2011). Stanovlennia ta diialnist Podilskoi «Prosvity». [Formation and activity of Podillia region «Prosvita»]. Podilska «Prosvita»: istoriia i sohodennia: zb. nauk. pr. za pidsumkamy rehionalnoi naukiu-kraiezn. konf. (Kamianets-Podilskyi, 2-3 chervnia 2011 r.). Kamianets-Podilskyi: Kamianets-Podilskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Ohiienka, 3-6. [in Ukrainian].

Kryshchuk B. S. (2013). Uchast uchyteliv u diialnosti tovarystva «Prosvita» na Podilli v 1906-1923 rr. [The participation of teachers in the activities of the “Prosvita” society in Podillia region in 1906-1923]. Dukhovni vytoky Podillia: pedahohy v istorii kraiu: mat. vseukr. nauk.-prakt. konf (Khmelnytskyi, 21 bereznia 2013 r.). Khmelnytskyi: PP Zakolodnyi M. I., 384-391. [in Ukrainian].

Melnyk E. (2002). Olimpiada Pashchenko - prosvitnytska diiachka Podillia. [Olimpiada Pashchenko - educational activist of Podillia region]. Zhinka v nautsi ta osviti: mynule, suchasnist, maibutnie: mat. druhoi mizhnar. nauk.-prakt. konf. (Kyiv, 5-6 lypnia 2002 r.). Kyiv: PP Zdorovylo O. P., 310-315. [in Ukrainian].

Adamskyi V. R. (2012). Olimpiada Pashchenko v hromadskomu rusi Podillia doby Ukrainskoi revoliutsii 1917-1920 rr. (na materialakh «Zemstva»). [Olimpiada Pashchenko in the public movement of Podillia region during the Ukrainian Revolution of 1917-1920 (based on «Zemstva» materials)]. Dukhovni vytoky Podillia: zhinky v istorii kraiu: mat. vseukr. nauk.-prakt. konf. (Khmelnytskyi, 1 bereznia 2012 r.). Khmelnytskyi: PP Zakolodnyi M. I., 57-65. [in Ukrainian].

Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv-muzei literatury ta mystetstva Ukrainy [The Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine].

Pashchenko O. M. (2012). Materialy do zhyttiepysu [Materials for a biography] /uporiadn., avt. peredm. V. R. Adamskyi. Khmelnytskyi: PP Melnyk A. A., 469 s. [in Ukrainian].

Adamskyi V. (2016). Dolia intelektualnoi spadshchyny O. M. Pashchenko kriz pryzmu lystiv V. Ya. Kryvytskoi. [The fate of O. M. Pashchenkos intellectual heritage through the prism of V. Ya. Kryvytskas letters]. Kamianets-Podilskyi u konteksti ukrainsko-yevropeiskykh zviazkiv: materialy IV mizhnarodn. nauk.-prakt. konf. (Kamianets-Podilskyi, 17-18 travnia 2012 r.). Kamianets-Podilskyi: «Medobory-2006», 274-284. [in Ukrainian].

Naukovyi arkhiv Shevchenkivskoho natsionalnoho zapovidnyka [Scientific archive of the Shevchenkiv National Reserve].

Semenova A. M. (2020). Literaturno-pedahohichna spadshchyna Olimpiady Pashchenko kriz pryzmu lystiv do V. Ya. Kryvytskoi 1967 roku. [Literary-pedagogical herfitage of Olimpiada Pashchenko through the prism of letters to V. Ya. Kryvytska in 1967]. Khmelnytski kraieznavchi studii: nauk.- kraieznavch. zb. Khmelnytskyi: FOP Strykhar A. M., 28, 177-183. [in Ukrainian].

Semenova A. M. (2020). Literaturno-pedahohichna spadshchyna Olimpiady Pashchenko kriz pryzmu lystiv do V. Ya. Kryvytskoi 1968 roku. [Literary-pedagogical herfitage of Olimpiada Pashchenko through the prism of letters to V. Ya. Kryvytska in 1968]. Khmelnytski kraieznavchi studii: nauk.- kraieznavch. zb. Khmelnytskyi: FOP Strykhar A. M., 29, 146-153. [in Ukrainian].

Pashchenko-Shulminska O. M. (2014). Moia Shevchenkiana [My Shevchenkiana] /uporiadn., avt. peredm. V. R. Adamskyi. Kam'ianets-Podilskyi: «Medobory-2006», 248 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru