Відображення компетентності здобувача вищої освіти та мобільного фахівця у різних сферах діяльності галузі охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відображення компетентності здобувача вищої освіти та мобільного фахівця у різних сферах діяльності галузі охорони здоров'я

Олена Візірякіна

аспірант, Харківський Національний

Педагогічний Університет ім. Г.С. Сковороди,

м. Харків, Україна

Анотація

Умови, в яких опинилась сьогодні Україна, кидають виклик професійній освіті, яка готує фахівців різних галузей у вищій школі, ставати на шлях, відтворення тих компетентностей, що знадобляться в різних країнах світу, але насамперед Україні, - для просування розвитку національної економіки. Метою нашого дослідження було обґрунтувати деякі лікувальні засоби фізичних терапевтів, як основи професійних компететностей, з позиції їх можливостей застосування в різних варіантах діяльності. Україна є членом ВООЗ, яка співпрацює з багатьма країнами Всесвітньої Асоціації фізичних терапевтів завданням яких, в свою чергу, є розвивати континуум поточних освітніх можливостей, які можуть містити покращення програм початкового рівня для фізичних терапевтів, як персоналу і підвищення авторитету професії, особливо в країнах де професія, все ще знаходиться, в зародковому стані. Шляхом порівняння та зіставлення поглядів науковців з одночасним аналізом історичного екскурсу, дозволило виокремити понятійно-категорійні базиси професійної компетентності за темою. Майбутні фізичні терапевти, можуть призвести свій вклад в розвиток реабілітації, як компетентні (надавачі якісних послуг) членами команд, або спрямувати зусилля на розвиток самостійної діяльності і тим самим підвищити конкурентоздатність галузі охорони здоров'я з позиції економічних складових.

Ключові слова: Фізичний терапевт, засоби фізичної терапії, компетентність, галузь охорони здоров'я, спортивна медицина, лікувальні вправи, акупунктура. фізичний терапевт охорона здоров'я

Olena Viziriakina

Postgraduate student, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, Ukraine

REFLECTING THE COMPETENCE HIGHER EDUCATION STUDENT AND A MOBILE SPECIALIST IN VARIOUS SPHERES OF ACTIVITY IN HEALTH CARE INDUSTRY

Abstract. The conditions in which Ukraine finds itself today challenge professional education, which prepares specialists in various fields in higher education, to set out on the path to reproduction of those competencies that will be needed in various countries of the world, but countries of the world, but primarily in Ukraine, to promote the development of the national economy. The purpose of our study was to substantiate some of the therapeutic means of physical therapists as the basis of professional competences, from the point of view of their possibilities of application in various options of activity. Ukraine is a member of the WHO, which many countries of the World Association of Physical Therapists, whose task, in turn, is to develop a continuum of current educational opportunities that may include improving entry-level programs for physical therapists as personnel and increasing the prestige of the profession, especially in countries where the profession is still in its infancy. By comparing the views of scientists with the simultaneous analysis of the historical excursion, it was possible to single out the conceptual and categorical bases of professional competence by topic. Future physical therapists can contribute to the development of rehabilitation as competent (providers of quality services) team members, or direct efforts to the development of independent activities and thereby increase the competitiveness of the health care industry from the standpoint of economic components.

Keywords: physical therapist, means of physical therapy, competence, health care industry, sports medicine, therapeutic exercises, acupuncture.

Постановка проблеми

Одним із важливих пріоритетів освіти є формування професійної компетентної особистості. Тож перед сучасною вищою професійною освітою, постає пошук та використання шляхів підвищення ефективності навчальних технологій. Основним критерієм, який характеризує рівень фахової підготовки майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта виступає його знання, вміння та навички. В практичній діяльності такого фахівця, загалом виокремлюються декілька сфер: медична (галузь охорони здоров'я), спортивна медицина, педагогічна. За таким викликом, перед викладачем стоїть завдання підготовки конкурентоспроможного фахівця, водночас зацікавленого і мобільного у різних сферах діяльності. Для цього, ми вважаємо за потрібне, передати знання, вміння та навички і передумови такі, щоб створити для майбутнього фахівця великий арсенал засобів для лікувально-відновлюваного чи адаптаційно-абілітаційного процесу, який надалі ми називаємо реабілітацією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізом проблеми професійного становлення фахівців фізичної терапії, займались, як загалом комплексною моделлю. О.М. Сущенко досліджував модель розвитку професійної компетентності майбутніх магістрантів з фізичної терапії, ерготерапії у процесі виробничої практики. Л.В. Середа розглядає формування самоосвітньої компетентності майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів. Вважаємо, необхідним подальше вивчення професійної компетентності зазначених фахівців.

Мета статті - обґрунтувати деякі лікувальні засоби, як базиси професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної терапії, ерготерапії для відображення мобільності у різних категоріальних сферах праці галузі охорони здоров'я, що одночасно є деяким обґрунтуванням завдань професійної освіти за цим напрямком. Вважаємо доцільним вивчення окремих варіантів діяльності майбутнього фахівця та пропануємо виклад основного матеріалу за блоками.

Виклад основного матеріалу

Запорука активних вправ, як для фізичних терапевтів

Основним засобом в роботі фізичного терапевта є рух, як головний компонент лікувально-фізичної культури, фізичної терапії. У кваліфікаційних характеристиках професій галузі охорони здоров'я, що пов'язані з реабілітацією [1], цим засобом можуть користуватися лікарі з фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, лікар з лікувальної фізкультури, лікар з лікувальної фізкультури і спортивної медицини, лікар зі спортивної медицини, медична сестра. Рух, можна описувати складовими: як мікро- і макроанатомічну структуру з фізіологією м'язів та пов'язаних з нею тканин; зв'язок між мікро і макроструктурою та функціями м'язів; макроанатомію м'язів і м'язових груп, їх взаємовідносин один з одним і такими структурами, як кістки, суглоби, сполучна тканина, внутрішні органи, нерви і сосуди (з тим, що лежить глибоко, на поверхні, вище, нижче, посередині чи збоку від певної структури). Вони в свою чергу будують індивідуальний потерн під контролем нейрофізіологічної системи.

Взаємозв'язок патернів руху з синдромами скелетно-м'язової болі, міститься у понятті «порушення м'язової рівноваги(м'язовий дисбаланс)». Воно зустрічається в публікаціях з оцінки м'язів та їх функцій, вже на протязі 60 років. Виявлення факторів, що призводять до порушення безпосередньо руху, має значення як один з компонентів інтегративної оцінки і лікування пацієнтів. М'язи виконують функції і можуть бути агоністами, антагоністами, синергістами, можуть міняти функції спільної праці в залежності від задачі руху. Коли м'язи скорочуються щоб стабілізувати суглоб, їх називають фіксаторами (або стабілізаторами). Ці описи м'язів інформативні, однак вони мало підходять коли необхідно охарактеризувати більш динамічні і складні рухи. Спроби, іноземними науковцями, більш детально класифікувати м'язи, згідно їх анатомії, типами волокон і їх функціями, були ще з 1994 р., тоді зустрічались такі класифікації: фізичні м'язи (схильні до подовження слабкі, що кріпляться на одному суглобі), тонічні (схильні до стягнення, кріпляться на двох суглобах, на одну третину сильніші, можуть містити тригерні точки, більш низький поріг подразнення). Та більш свіжа класифікація [2], яка виділяє локальні стабілізатори, глобальні стабілізатори, глобальні мобілізатори. Наприклад, деякі м'язи володіють більш вираженими стабілізуючими властивостями (багатороздільний м'яз спини), або мобілізуючими властивостями (м'яз випрямляючий хребет). Однак існують також м'язи, які володіють двома властивостями і можуть грати різну роль в залежності від потреб виникаючих, в якийсь момент часу, як широкі м'язи по відношенню до чотириголового і камбалоподібного м'язу.

Таким чином, порушення м'язової рівноваги обумовлено нездатністю або стабілізувати, або відтворювати рух. Це відбувається тому, що одна або більше число м'язів дуже ослаблені і/або подовженні або надактивні і/або укорочені.

Розуміння концепції м'язової рівноваги та результатів зміни функції м'язи неможливо досліджувати без розгляду їх нейрофізіологічних компонентів.

Разом мозку під час одного руху, доводиться контролювати декілька суглобів, які рухаються завдяки скоординованої діяльності, що мають на увазі існування зворотного зв'язку і можливості сенсорних аферентних імпульсів від суглобів, зв'язок, м'язових веретен, а також обробку біомеханічної моторної інформації та звичайне подовження у відповідь на запропоновані зміни [2].

Повільні рухові одиниці включаються в роботу при невеликих навантаженнях, що складає 25% величини максимально довільного скорочення, тоді як швидкі потребують більш високих навантажень [3]. Отже оптимальна стабілізація може бути досягнута під час включення повільних рухових одиниць і м'язів з їх високим вмістом. Коли м'язи-мобілізатори, які складаються з швидких моторних одиниць, використовуються в цілях компенсації дисфункції стабілізаторів, виникає надмірне перенапруження. Sahrmann у 1987 р. досліджував теорію «ковзаючих ниток» в якій йдеться, про неправомірне включення вкорочених м'язів може стати, справжньою проблемою. Вважають, що короткі м'язи активуються легше, ніж їх більш довгі синергісти. Це може бути визвано механічними причинами, тобто збільшенням перекривання актинових і міозинових волокон. Результатом буде збільшення внутрішньої «ригідності» м'язів і готовності до активізації. Ми

вважаємо, ці аспекти з позиції функціональної анатомії і фізіології важливі для майбутніх фізичних терапевтів, які працюють у спорті.

Загалом компетентний фахівець, такий компонент, як моторний контроль має бачити з позиції неврології. У зарубіжних науковців, ще з 1906 року (Ч. Шеррінгтон) проводяться дослідження теорій моторного контролю. Основні рефлекторна і ієрархічна закладенні у багатьох реабілітаційних (авторських) методиках, що застосовуються при патологічних порушеннях, в т. ч. неврологічних, опорно-рухового апарату, після хірургічних втручань, які призвели до дисбалансу м'язів і біомеханіки руху. Багато науковців [4] підтримують динамічну моторну теорію, що ґрунтується саме на основі біомеханікі, нейрофізіології і моторного навчання. В авторській методиці за Фельденкрайзом, добре просліджується теорія Бернштейна (диференціювання складних рухів за рівнями). Більш сучасна теорія екологічна модель, концепція якої: рух виникає в результаті взаємодії між завданням, індивідуальністю і навколишнім середовищем. Одна з цікавих, теорія моторної програми [5], яка розглядає саму моторну програму як абстрактне уявлення руху, що централізує та контролює багато ступенів свободи.

Така кількість описаних вище параметрів, і це ще не всі, перетворюють цей засіб реабілітації, саме у термін «рух». Звичайно досвідчені фахівці під час, оцінки і функціональних тестів, вибору лікування, керуються цими принципами усунення порушень. Однак, практично неможливо все врахувати, тож загалом лікувальний рух (вправа) будується на м'язах локальних/глобальних стабілізаторах і глобальних мобілізаторах кінематичних ланцюгів.

Знання принципів першої допомоги, як можливість праці в спорті

Фізичний терапевт, що бажає зайнятися спортивною медициною, без сумніву зіткнеться з труднощами. У професійному спорті існують вимоги для ієрархічної структури організації медичної допомоги, в якій задіяні лікар зі спортивної медицини, лікар з лікувальної фізкультури і спортивної медицини, що є офіційно зареєстровані, та це є абсолютно нормальним і має на увазі присутність на кожному матчі і кожному тренуванні особи, здатної надати першу і екстрену допомогу. Та є така думка: перша допомога - це само по собі мистецтво. Лікар повинен покладатися не тільки на свої професійні знання, но і також пройти кваліфікаційні курси по наданню первинної допомоги. Багато керівних органів, що відповідають за спорт рекомендують навчання на своїх власних курсах і працюють також, над розробкою програм навчання для аматорського спорту. Можливість роботи фізичного терапевта у спортивній медицини, особливо професійного спорту, ускладнена набуттям досвіду.

Якщо між змаганнями запропонувати гравцям пройти реабілітаційний курс, то такий лікар (або фізичний терапевт) виявляється у ролі працівника з амбулаторними пацієнтами і захворюваннями опорно-рухового апарату. В професійному клубі, якщо він все ж таки туди потрапляє, стає членом міждисциплінарного колективу, який інколи називають «закулісним персоналом», однак в такому випадку можуть бути чіткі обов'язки, що зводяться до забезпечення готовності гравців до гри, накладання пластиру, пов'язок, перша допомога на полі. В аматорському спорті, все простіше, професійні обов'язки можуть носити батьківський характер: пам'ятати про необхідність дати теплу білизну гравцям що сидять на лавці запасних в холодну погоду або крем від засмаги у спеку та ін. Можливо надання допомоги глядачам, особам відповідальним за проведення гри. Однак слід пам'ятати, головна відповідальність - це гравці.

Спортивна медицина - поширена і складна галузь здоров'я, що містить в себе багато дисциплін [6]. Фізичний терапевт, працюючий у спорті має крім тих знань, вмінь що викладені вище, ще й велику важливість розуміння принципів першої допомоги і лікування гострої травми.

Оздоровчий вплив лікувальних вправ

Рух, більш прицільно, у лікувальній фізкультурі набуває мети включення в роботу організму наявних адаптаційних резервів, дозволяє помітно прискорити і зробити більш ефективним процес оздоровлення. У розвитку адаптаційних реакцій під впливом рухів (активних вправ) з принципами тренованості, головну роль грає нервова система. В загальноприйнятій класиці, її центральний відділ - ЦНС - забезпечує взаємозв'язок не тільки організму з зовнішнім середовищем, но і рефлекторну взаємодію між внутрішніми органами, з одного боку, і між ними та руховим апаратом - з іншого. Завдяки цьому при м'язовій роботі пропріоцептивні імпульси з рецепторів м'язів, зв'язок, сухожилля поступають в ЦНС, звідти через центри вегетативної нервової системи регулюють діяльність внутрішніх органів і обміну речовин. Такий взаємозв'язок був визначений, як моторно- вісцеральні рефлекси [7]. Саме їх слід вважати фізіологічною основою, оздоровчого впливу фізичних вправ і на здоровий і на хворий організм. Велику роль також грає гуморальний механізм: виділення гормонів, що впливають на роботу серця; метаболіти м'язів, що поліпшують їх кровообіг. Загалом, залежно від стану, рух (активні вправи) набуває принципів режим застосування (інтенсивність, періодичність, вихідні положення та ін.).

Рефлексотерапія (акупунктура) - шлях до самостійної діяльності у фізичній терапії

Програми реабілітації можуть складатися не тільки з (рухів) вправ, але і з багатьох інших засобів впливу з лікувальною метою. Сьогодні сучасні клініки пропанують послуги рефлексотерапії, основою якою є акупунктура. Вона відрізняється якістю подразників акупунктурних точок. В професійній освіти, дисципліни з рефлексотерапії пропонуються за вибором здобувана, це є шлях для майбутніх фізичних терапевтів до самостійної практики або деякі пріоритети роботи в команді з іншими професіоналами.

Розуміння акупунктури, як лікувального засобу неможливо без розгляду її виникнення. Попри загальноприйняту думку, згідно якої акупунктрура виникла у Китаї, є деякі докази її існування у стародавні часи у Центральній Європі. Теоретичні основи були викладені у «Трактаті жовтого імператора про внутрішні органи» 2000 років назад. Акупунктура розвивалась на протязі багатьох століть і застосовувалась одночасно з лікуванням травами, масажем дієтою, теплом, включаючи припікання полиновими цигарками [8]. Першою країною в Європі, яка прийняла акупунктуру була Франція, після повернення місіонерів з Китаю, що привезли опис її застосування. Приблизно в середині дев'ятнадцятого століття у Китаї вона мала хвилю занепаду, та в часи приходу до влади Мао Дзе-Дуна, різноманітні форми лікувальних засобів злились в одне ціле, створивши те що сьогодні відомо як традиційна Китайська медицина.

Встановлення голок і їх ручна або електрична стимуляція впливають на течію енергії «чі», що зазвичай перекладається як «життєва енергія»; «життєва сила» або «дух». Або ще одне визначення цього поняття, означає випарення народжені їжею». Представники традиційної китайської медицини вважають, що вплив на течію енергії «чі» по каналам, позитивно відображається на загальному стані здоров'я людини. Для досягнення позитивного лікувального ефекту необхідно подразнення ділянки введенням голки, що викликають специфічні відчуття, відомі як «де чі» та описане як глибинне сильне відчуття болі, що розтікається по меридіану. В традиційній китайській медицині оцінка стану здоров'я заснована на уявлені про людину як о мініатюрі всесвіту, тобто макрокосм. Ключова різниця між акупунктурою, прийнятою в західній і традиційній китайській медицині, криється в оцінці хворого, можливих результатів і тому прагненні, яке стоїть за лікуванням. Лікування традиційно китайською медициною буде намагатися змінити рух і течею енергії «чі», а західний лікар буде добиватися специфічної нейрохімічної відповіді, а також реакції, сполучної і м'язової ткані. Дослідження, щодо механізму дії від акупунктури були направлені на оцінку анальгізуючого ефекту. У 60-х роках, це «теорія воріт», у 70-80-х роках дослідили вивільнення нейротрансмітерів, які сприяють знеболюванню. В кінці минулого століття у доповіді ВОЗ [9] з'явились дослідження, що підтримують роль акупунктури у регуляції різних фізіологічних функцій, захисту від інфекцій та знеболення, ревматоїдний артрит. Сучасні погляди, мають докази, неможливості анальгезії акупунктурою у хворих з геміплегією і параплегії. В науковій літературі постійно з'являються статті про вплив акупунктури на модуляцію активності лімбічної системи мозку, що значить зміну сприйняття болі і підтримки гомеостазу організму.

Теперішній час вражає різновидами такого засобу лікування: голковколювання, електроакупунктура, ВВЧ-пунктура, магнітопунктура, гірудопунктура, фармакопунктура та ін. В нашій країні і західній медицини, звісно крім Китаю, акупунктрура відноситься до методів нетрадиційної медицини. Та поряд, ми маємо фахівців в різних сферах, зокрема галузі охорони здоров'я, які для більшого підвищення продуктивності і якості, пов'язані з неперервною освітою. Багато установ, підтримують розвиток фахівця, як спеціаліста і як наслідок сферу галузі. Існують багато поглядів, у застосуванні ліків з терапевтичною метою, зокрема фізичними терапевтами. Одним з найбільш відомим методом нетрадиційної медицини і напрямком в цій області є гомеопатія. Завдяки утвореної німецьким вченим, професором Лейпцігського Університету Самуїлом Ганеманном концепції, заснованої на відкриттях Гіппократа, гомеопатія як терапевтична система отримала поширення по всьому світу на рубіжі дев'ятнадцятого століття. «Гомеопатія» - слово грецького походження і значить «лікувати подібним», в той час як «алопатія» значить «лікувати протилежним». Гомеопатичні засоби виготовлюють з речовин рослинного, тваринного та мінерального походження. Вже існує багато форм для внутрішнього і зовнішнього застосування. Гомеопатичні засоби не поступаються аллопатичним по ефективності і мають ряд переваг в зрівнянні з ними: безпека, відсутність побічних ефектів, токсичної дії та алергізуючого впливу на організм, - що особливо важливо при лікуванні хронічних захворювань. Вони сприяють стимуляції природніх захісних сил і відновленню саморегуляції організму [10]. Фармакоакупунктура (має варіанти) - введення лікарських засобів (ін'єкційні форми) через точки акупунктури, є ефективним методом терапії, так як поєднує в собі два: рефлексотерапію і вплив препарату. Щодо компетентності, безпосередньо фахівця який має займатися таким методом лікування, можна зазначити той факт про відсутність єдності думок серед лікарів, відносно лікування акупунктурою. До змінних, що потребують практичної оцінки, відноситься кількість голок, місце і глибина введення, характер стимуляції або маніпуляції. Тривалість і частота лікування визначається відповідно потребам хворого. Це неможливо без деякого ступеня активного, але безпечного експериментування, яке є подібним з оцінкою здатності хворого переносити фізичні та аеробні навантаження. Стосовно, застосування гомеопатичних препаратів, є також багато принципів: конституційної відповідності, симптоматичний, органозацікавлених у відповідні точки. Тож, існування курсів підвищення кваліфікації дають можливість просування вперед, а завданням професійної освіти є надати всі можливості для цього.

Висновок

Таким чином, завданням професійної освіти є передача здобувачам тих базисів компетентності майбутньому фахівцю, що дозволять стати йому мобільним у різних сферах. Тим самим, наблизити країну до розвитку галузі охорони здоров'я. Професійне та якісне викладання, обумовлене сучасними педагогічними технологіями і знаннями специфіки професії, навіть дисциплін за вільним вибором, які дають можливість для подальшого розвитку фахівця.

Література:

1. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я, затверджений наказом МОЗ України» від 29.03.2002 № 117

2. Comerford M.J., Mottram S.L., 2001 Movement and Stability dysfunction - contemporary developments. Man Ther 6(1). 15-26.

3. Gibbons S.G.T., Comerford M.J., 2001. Strength versus stability: Part1: Concept and terms. Orthopaed Div Rev March/April, 21-27.

4. Електронний ресурс - https // physio-pedia.com / Motor_Control_and_learning : дата звернення 23.10.2022

5. Schmidt, Richard A. ; Lee, Timothy Donald, 2005 Motor control and learning : a behavioral emphasis. Champaign, IL : Human Kinetes 557p.

6. Anderson M. K., 2003. Fundamentals of Sports Injury Management< second ed. Lippincott Williams & Wilkins, London.

7. Физиологические основы лечебной физической культуры : монографія / М.Р. Moгендович, И. Б. Темкин. Ижевск, 1975. 200с.

8. Ma K.W., 1992. The roots and development of Chinese acupuncture: from prehistory to early 20^th century. Acupunct Med 10(Suppl.), 92-99.

9. WHO, 1999, Acupuncture: Review and Analysis of Reports on Controlled Clinical Trials. Geneva 81p.

10. Мнушко З.Н., Грекова И.А. Гомеопатические лекарственные средства глазами потребителей. Провизор, 2000. №4. С.16-19

References:

1. Dovidnik kvalifikacijnih harakteristik profesij pracivnikiv. Vipusk 78 «Ohorona zdorov'ja, zatverdzhenij nakazom MOZ Ukrami» vid 29.03.2002 № 117 [Directory of qualification characteristics of employees' professions. Issue 78 "Health care, approved by the order of the Ministry of Health of Ukraine " dated March 29, 2002 No. 117] [in Ukrainian].

2. Comerford, M.J., Mottram, S.L. (2001). Movement and Stability dysfunction - contemporary developments. Man Ther, 6(1), 15-26 [in English].

3. Gibbons, S.G.T., Comerford ,M.J. (200). Strength versus stability: Part1: Concept and terms. OrthopaedDiv Rev March, April, 21-27 [in English].

4. Retrieved from physio-pedia.com https // physio-pedia.com / Motor_Control_and_ learning [in English].

5. Schmidt, Richard A. ; Lee, Timothy Donald (2005). Motor control and learning : a behavioral emphasis. Champaign, IL : Human Kinetes [in English].

6. Anderson, M. K. (2003). Fundamentals of Sports Injury Management. (vol. 1-2). Lippincott Williams & Wilkins, London [in English].

7. Mogendovich, M.R., Temkin, I. B. (1975). Fiziologicheskie osnovy lechebnoj fizicheskoj kul'tury [Physiologicalfoundations ofmedical physical culture]. Izhevsk [in Russian].

8. Ma, K.W. (1992). The roots and development of Chinese acupuncture: from prehistory to early 20th century. Acupunct Med 10(Suppl.), 92-99 [in English].

9. WHO, 1999, Acupuncture: Review and Analysis of Reports on Controlled Clinical Trials. Geneva [in English].

10. Mnushko, Z.N., Grekova, I.A. (2000). Gomeopaticheskie lekarstvennye sredstva glazami potrebitelej [Homeopathic medicines through the eyes of consumers]. Provizor - Pharmacist, 4, 16-19 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru