Теоретичні засади професійної орієнтації учнів закладів середньої освіти

Винничук Роксолана Олександрівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту персоналу та адміністрування, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

У статті розглядаються загальні теоретичні підходи до професійної орієнтації учнів закладів середньої освіти, визначається основна термінологія, яка стосується профорієнтації, а також робиться короткий історичний екскурс формування та розвитку цього поняття. Важливий акцент зроблено на швидкій та динамічній зміні ринку праці, появі нових професій, а також головних світових тенденцій та трендів, а також наголошено на необхідності формування гнучких навичок, як чинників успішного кар'єрного зростання. Зокрема, визначаються такі терміни як «вибір», «професійне спрямування», «професійна орієнтація». Підкреслюється важливість цього процесу в контексті талантів, вподобань, схильностей та здібностей особистості з одного боку, а також мотивації до праці в майбутньому - з іншого. В дослідженні визначено та конкретизовано основні цілі профорієнтаційної роботи, серед яких виокремлено соціальну, економічну та психологічну складові. Наголошено на необхідності та безперервності процесу профорієнтації, а також її тісний взаємозв'язок з економічним розвитком суспільства. Виділено основне завдання профорієнтації, а також зовнішні та внутрішні фактори, які впливають на цей процес. Охарактеризовано труднощі, які можуть виникати у системі шкільної профорієнтації при її взаємодії із зовнішнім середовищем та різними стейкхолдерами. Автор визначила ключові принципи, на яких ґрунтуються засади профорієнтаційної роботи, зокрема: свідомість, активність, розвиток, гуманізація, безперервність, послідовність, системність, урізноманітнення та емоційна насиченість. Підкреслено, що саме школа є основною ланкою, яка виконує завдання професійної орієнтації молоді. З іншого боку, виділено основні тенденції у профорієнтаційній сфері країни. Проаналізовано та наведено низку прикладів до основних чотирьох підходів до профорієнтаційної роботи: інформаційного, діагностико-консультаційного, розвиваючого та активізуючого, визначено мету та завдання кожного з підходів.

Ключові слова: профорієнтація, професія, професійне спрямування, кар'єрний шлях, кар'єрне консультування.

Vynnychuk Roksolana Oleksandrivna Candidate of economic sciences, associate professor, Associate Professor of the Department of Personnel Management and Administration, Lviv Polytechnic National University

Abstract

THEORETICAL PRINCIPLES OF PROFESSIONAL ORIENTATION OF STUDENTS OF SECONDARY EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article examines general theoretical approaches to the professional orientation of students, defines the basic terminology related to career orientation, and also makes a brief historical excursion of the formation and development of this concept. In particular, the terms "choice", "professional direction", "professional orientation" are defined. The importance of this process is emphasized in the context of talents and abilities of the individual on the one hand, and motivation to work in the future - on the other. The study identifies the main goals of career guidance work, among which social, economic, and psychological goals are singled out. Emphasis is placed on the necessity and continuity of the career guidance process, as well as its relationship with the economic development of society. The main task of career guidance is highlighted, as well as external and internal factors that influence this process. The difficulties that may arise in the system of school career guidance during its interaction with the external environment are characterized. The author identifies the key principles on which the principles of vocational guidance work are based, in particular: consciousness, activity, development, humanization, continuity, consistency, systematicity, diversity and emotional saturation. It is emphasized that the school is the main link that performs the task of professional orientation of young people. On the other hand, the main trends in the field of vocational guidance of the country are highlighted. A number of examples of the main four approaches to career guidance work are analyzed and given: informative, diagnostic-consultative, developing and activating, and the purpose and tasks of each of the approaches are defined. The article defines that professional orientation is all educational and informational influences aimed at making the right decision about a professional choice, taking into account both the interests and inclinations of a person and the needs of the labor market. Therefore, professional orientation consists of knowledge about professions and the psychophysical requirements associated with their performance, individual assessment of interests and own capabilities, knowledge about the method of obtaining qualifications in a given profession, understanding the needs of the labor market in the country.

Keywords: career guidance, profession, professional direction, career path, career counseling.

Постановка проблеми

професійна орієнтація учень освіта

Тенденції сучасного світу свідчать про стрімкий та динамічний розвиток ринку праці. З'являється багато нових професій та зникають старі, Світовий Економічний Форум постійно оновлює перелік та рейтинг гнучких навичок, необхідних сучасному працівникові. Все це зумовлює необхідність систематизації підходів до вибору школярами майбутньої професії. Тому питання, які стосуються професійного та кар'єрного консультування школярів важливі та актуальні. Для того, щоб система профорієнтації була ефективною і безперервно функціонувала, необхідно її систематизувати, а отже в першу чергу звернути увагу на фундаментальні принципи, ключові чинники та основні підходи, які стосуються цього процесу.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій

Питання професійної орієнтації досліджується у працях багатьох закордонних вчених: американець Дж. Голланд створив систему професійної орієнтації молоді; японський дослідник С. Фукуяма розробив систему професійних проб для учнів; науковці Німеччини X. Арімонд, Л. Буссхофф, Е. Ваннак, В. Герцог, С. Декен, X. Дібберн, А. Лумпе, Б. Майєр, М. Ноєншвандер, Г. Ратчинські, К. Шобер, Ф. Штрук, Й. Шуді та інші обґрунтували і впроваджують систему професійної орієнтації у навчальних закладах різного типу.

Д. Адаме, Р. Брунер, А. Дж. Воттс, Дж. Кіллен, Дж. Конанг, В. Никліс, М. Ритлук, Р. Сліппері, X. Фукс, В. Цифройнд та інші досліджували форми і методи організації навчального процесу з метою підготовки учня до професійного самовизначення; В. Бенетт, Л. Колберг, Д. Френкель у своїх працях описували та інші описували стратегії організації професійного самовизначення учнів шляхом розвитку ціннісно-моральної основи.

Мета статті. Основними завданнями статті є розставити ключові акценти, які стосуються професійної орієнтації школярів, визначивши основні теоретичні засади цього процесу.

Виклад основного матеріалу

Професійна орієнтація учнів - це комплекс науково обґрунтованих ініціатив, які спрямовані на підготовку дітей та молоді до професійного вибору, самовизначення та майбутнього працевлаштування. Професійна орієнтація базується на навчально- виховних компонентах, що передбачають різноманітні методи та підходи, які мають враховувати особливості характеру особистості, вподобання, таланти, здібності та потенціал до розвитку та швидкого навчання.

Правильний вибір професії формує в подальшому житті моральне задоволення від роботи, позитивну самооцінку, прагнення розвиватись та досягати цілей, високу продуктивність та ефективність і якість життя, що реалізовується на перетині особистих і соціальних інтересів.

Існує багато поглядів як науковців, так і практиків на визначення та сутність профорієнтації, які відображають складний, динамічний та багаторівневий психологічний об'єкт, дослідження якого ведеться з різних сторін. Після міжнародної конференції, що відбулася в Барселоні в 1921 р., широко використовувалося поняття «профорієнтація», яке тоді протиставлялося поняттю «вибір». На зустрічі наголошувалося, що якщо «вибір» служить інтересам соціуму, то профорієнтація служить інтересам людей.

XV Г енеральна конференція ЮНЕСКО, що відбулася в Братиславі в 1970 році, прийняла визначення профорієнтації як «допомоги, що надається особистості у використанні своїх особистісних особливостей, надання людині можливості розвивати їх так, щоб вона була спроможна вибрати для себе сферу навчання та трудової діяльності протягом життя в умовах, що змінюються і, з другого боку -- досягти особистих прагнень» [4].

Професійна орієнтація є важливим персональним фактором, оскільки вона стосується конкретних здібностей та можливостей людини. Однак розпізнавання або визначення інтересів та сильних сторін особистості вважається одним із найскладніших завдань, з якими стикаються як освітяни, так і керівники організацій, намагаючись спрямувати учнів та працівників на відповідний кар'єрний шлях. Таким чином, професійна орієнтація вважається однією з визначальних характеристик, що керує особистим вибором людини і є важливою та актуальною впродовж всього професійного життя.

Крім того, профорієнтацію можна сприймати як індикатор рівня демократії та індивідуальної свободи.

Основні цілі профорієнтаційної роботи:

* соціальна, що передбачає соціалізацію особистості у суспільстві. В контексті нових викликів пандемії та війни, ця ціль зараз є особливо важливою, адже впродовж останніх років відбувається зниження соціальних взаємодій в українському середовищі і молоді люди можуть відчувати значний дискомфорт у майбутньому;

* економічна, яка базується на задоволенні потреб ринку праці, покращення якісного складу потенційних людських ресурсів, збільшення ефективності та залученості;

* психологічна, що формується на основі визначення індивідуальних нахилів, інтересів, нахилів.

Професійна орієнтація повинна розпочинатися в шкільному середовищі, оскільки це підвищує обізнаність учнів про різноманітність професій, особливостей ринку праці і допомагає визначити діяльність, яка найбільше підходять для окремого учня. Навчальні заклади несуть відповідальність за розвиток практичних навичок учнів та усвідомленого розуміння майбутнього професійного вибору. Ця безперервність створює зв'язок між фактичними рамками дослідження та очікуваннями зовнішнього ринку праці. Внаслідок цієї важливої ролі, яку відіграє освітнє середовище, школи мають створювати програми, спрямовані на формування професійної орієнтації учнів та розвиток необхідних навичок.

Завдання профорієнтації - ознайомитись з професійними можливостями, виховувати самопізнання як базу для кар'єрного визначення, формувати вміння зіставляти свої здібності з вимогами ринку праці та окремими видами діяльності, а також сформулювати на цій основі реальний план оволодіння професією та забезпечити розвиток важливих професійних якостей особистості [5].

Учні повинні ознайомитися зі світом професій, щоб сформувати реалістичні уявлення про різні кар'єрні шляхи. Цього можна досягти, забезпечивши їм можливість проводити деякий час на робочих місцях. Однак, це створює проблеми для шкільної профорієнтації, яка стикається з труднощами налагодження співпраці з працедавцями.

Крім того, зовнішні фактори (наприклад, вплив оточення), а також внутрішні фактори (наприклад, соціальні установки та самооцінка) втручаються у вибір професії молоді. Це створює труднощі для у забезпеченні справедливості та допомоги учням у свідомому виборі професії, яка відповідає потребам роботодавців, задовольняючи індивідуальні схильності та уподобання.

У таблиці 1 відображено основні принципи, на яких базуються засади профорієнтаційної роботи.

Таблиця 1

Принципи профорієнтаційної роботи

Джерело: адаптовано автором на основі [1]

У 60-70 роках ХХ століття в педагогічних науках використовувалось поняття «професійної спрямованості». Професійна спрямованість характеризує підготовку кваліфікованих кадрів для потреб економіки, не охоплює освітнього аспекту, важливого з точки зору вдосконалення знань та навичок. Таким чином, лише поєднання шкільного та професійного спрямування створює цілісну систему виховної, навчальної та інформаційної діяльності, що дає змогу молодій людині прийняти оптимальне рішення щодо вибору професії.

Основною ланкою, що виконує завдання професійної орієнтації, є школа, яка, крім виконання виховної функції, повинна забезпечувати учням умови для оптимального психофізичного та інтелектуального розвитку (наприклад, факультативні та позакласні заняття), а також готувати їх до професійного вибору через інформування та особистісний розвиток.

Роль практичної профорієнтації в нашій країні набуває особливої актуальності та значущості. Світ професій став більш диференційованим. Робити професійний вибір сьогодні стало ще складніше.

Серед основних тенденцій у профорієнтаційній сфері країни варто виділити:

* зростання розуміння необхідності профорієнтації в молодому та дорослому віці;

• профорієнтацію школярів частіше ініціюють батьки, перед якими стоїть питання вибору вищої освіти для своєї дитини;

• дорослі частіше звертаються для вирішення питань з професійних проблем, перепрофілювання, здобуття нової освіти, а також щодо кар'єрного консультування.

У профорієнтаційній роботі виділяють чотири основні підходи: інформаційний, діагностико-консультаційний, розвиваючий, активізуючий (табл 2).

Таблиця 2