Критичне мислення як умова набуття логічної компетентності та формування логічної культури особистості в сучасному культурно-освітньому просторі

Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of Social Sciences and Humanities

Theoretical and methodological analysis of the conditions of critical thinking formation as an important component of logical competence, through which the formation of individual logical culture becomes possible, was carried out. It is argued that the logical culture of personality requires a purposeful formation of logical competence that is based on critical thinking. It is proved that this process becomes possible due to organized cognitive activity within the specialized social institutes, first of all, within the educational institution. It is stated that the modern educational space requires a comprehensive approach to the process of critical thinking formation and revising the educational trajectory of the undergraduate students. It is emphasized that the modern educational process lacks active use of innovative methods and technologies for the development of the individual critical thinking. The «returning» of disciplines, which is based on the interpretation of classical formal logic, the active introduction of the synthetic sphere of knowledge, the formation of which was begun by the historical and philosophical thought and continued by the modern interdisciplinary space of logic, methodology of science and mass communication studies, becomes important. It is argued that through a systematic and integrated approach, the logical, informational and psychological components of critical thinking, which, in its turn, makes it possible to form an individual logical culture on personal, social, cognitive and scientific levels, can be fully realized. It is stated that critical thinking can be considered as an educational technology for purposeful formation of logical competence, while logical culture is considered to be the final result of educational process which is carried out within the modern cultural and educational individual space.

Key words: cultural and educational space, logical culture, logical competence, critical thinking, levels of logical culture, components of critical thinking.

Основна частина

Постановка проблеми. У сучасному світі людина опинилася у ситуації повного занурення у простір інформації, яка її завжди і всюди оточує, яку, за необхідності, можна дуже швидко отримати та яка застаріває так само швидко, як і з'являється. Такі реалії сьогодення змушують світове співтовариство активно реагувати, що підтверджується всесвітньою доповіддю міжнародної організації ЮНЕСКО, у якій зафіксована необхідність переходу від інформаційного суспільства (що характеризується поширенням інформаційного продукту, заснованому на досягненнях технологій) до суспільства знань, що вважається більш досконалою стадією, яка мінімізує небезпеки інформаційного суспільства. «У суспільстві знання кожна людина повинна буде вміти вільно орієнтуватися в потоці інформації… розвивати когнітивні здібності і критичний розум, щоб відрізняти «корисну» інформацію від непотрібної» (ЮНЕСКО, 2005: 21).

За умов, коли інформація стала основною цінністю, від особистості вимагається висока «культура мислення», що включає навички логічного мислення, правильного висновування, аргументації, ідентифікації протиріччя, систематизації і класифікації наявного знання, виокремлення істинного знання тощо. Таке мислення, на думку Н. Калашнікової, «передбачає здійснення практичної і пізнавальної діяльності на основі логічних правил і законів, свідомого використання понятійного апарату сучасної науки, дотримання норм і принципів соціального пізнання, зокрема активно-критичного ставлення до дійсності» (Калашнікова, 2016:183).

Аналіз досліджень. Вивчення досліджуваної проблеми не є новим. Так, зокрема, проблема розвитку критичного мислення в контексті оновлення змісту освіти і впровадження новітніх освітніх технологій розглядається К. Бабановим, І. Зязюном, М. Красовицьким, В. Кременем, М. Ліпіним, В. Олійник, О. Пехотою, Л. Пироженком, О. Пометуном та ін. У дослідженнях Дж. Дьюї, К. Меридіта, Ж. Піаже, Д. Стіла та Ч. Темпла набуття навичок критичного мислення пов'язується із системою вищих індивідуальних і суспільних цінностей та ідеалів. У доробках О. Овчарука, І. Родигіної та А. Хуторського пропонується класифікація компетентностей, які формуються завдяки розвитку критичного мислення. У розвідках Є. Архипової, Б. Бурштейна, М. Демидовича, В. Монахова, Л. Обухової, Н. Ходікової, Л. Червочкиної та ін. аналізується проблема формування критичного мислення, культури логічного мислення та розвиток його складових.

Загалом аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури засвідчує велику зацікавленість наукового співтовариства проблемою формування культури логічного мислення. Проте, зазначимо, що дослідження критичного мислення як умови набуття логічної компетентності та розвитку логічної культури особистості є недостатньо систематизованим у напрямку його імплементації в культурно-освітній простір особистості.

Мета статті - здійснити теоретико-методологічний аналіз основних умов та напрямів формування критичного мислення як важливого складника логічної компетентності, завдяки якому уможливлюється формування логічної культури особистості.

Виклад основного матеріалу. Неодноразово наголошувалося на тому, що логічна культура особистості потребує цілеспрямованого формування, яке забезпечується організованою пізнавальною діяльністю в межах спеціалізованих соціальних інститутів, перш за все, інституту освіти (Тараненко, 2019). Незаперечним видається і той факт, що сучасна система освіти, відповідаючи на нові соціальні виклики, повинна бути націленою на розвиток в особистості логічної компетентності, яка базується на критичному мисленні і є важливою умовою логічної культури. У цьому сенсі нам імпонує думка Н. Калашнікової про те, що «саме критичне мислення, спираючись на вже сформовані навички логічного мислення, доповнює і розвиває їх, підвищуючи логічну культуру особистості в цілому» (Калашнікова, 2016:183).

Варто зазначити, що сьогодні відбувається активне впровадження технологій розвитку критичного мислення в освітній простір і спостерігається підвищена увага до пояснення значення й ролі критичного та логічно структурованого мислення у процесі формування професійних компетенцій і ділових здібностей майбутніх фахівців. Зазначене спричинене прискореними темпами розвитку сучасного суспільства, високим рівнем соціальної невизначеності, створенням глобального інформаційного простору та переходом до нової системи комунікативних взаємодій. Проте не варто забувати, що сучасна людина перебуває в умовах, де інформація є основною цінністю, а тому вкрай важливим стає вміння правильно працювати з нею, аналізувати і оцінювати її, робити обґрунтовані висновки і приймати самостійні рішення, що, на думку В. Галушко, вимагає від особистості відповідної культури мислення, яка передбачає здійснення практичної і пізнавальної діяльності на основі логічних правил і законів, свідомого використання понятійного апарату сучасної науки, дотримання норм і принципів соціального пізнання, зокрема активно-критичного ставлення до дійсності (Галушко, 2015).

Логічну культуру особистості В. Свинцов називає «індивідуальною логікою», тобто «здатністю людини здійснювати і контролювати різні інтелектуальні операції (висновувати, доводити, висувати і розвивати гіпотези, класифікувати, будувати визначення тощо); здатність, яка оцінюється за ступенем коректності цих операцій» (Свинцов, 1993: 114).

Досліджуючи ґенезу логічної культури, Н. Блажевич виокремлює декілька важливих аспектів: індивідуальний, який базується на факті про те, що джерелом мислення є окрема людина; соціальний, що обумовлений переважанням мовної форми людського спілкування; пізнавальний, який ґрунтується на тому, що логічна культура є інструментом пізнання, необхідним для відкриття істини; науковий, який виходить з того, що логічна культура є основою культури наукового мислення (Блажевич, 2012: 148).

При цьому, на нашу думку, саме індивідуальний аспект є визначальним для усіх інших, адже здатність людини правильно мислити не надається їй від народження, а розвивається у процесі навчання і виховання, що уможливлює реалізацію інших аспектів (соціального, пізнавального та наукового). Означена думка підтверджується переконанням В. Свинцова в тому, що рівень логічної культури особистості визначається багатьма факторами, де визначальним, поряд із вродженими здібностями, вчений вважає соціальне середовище, яке називає «логосферою». Остання, на думку дослідника, є не завжди явною, проте типовою для певного соціального середовища сукупністю стереотипів мислення, що виявляється у способах аргументації, в умінні оцінювати умовиводи, розробляти гіпотези, у здатності систематизувати об'єкти тощо (Свинцов, 1993: 116).

За сучасних реалій традиційна інформаційна освітня стратегія, в основі якої лежить трансляція наявного готового знання, вже не здатна відповісти на виклики цивілізаційного розвитку, а сучасна модель освіти залишається дещо обмеженою у своїх можливостях, оскільки орієнтована на об'єктивність та універсальність наукового знання, та й навчальний процес спрямований переважно на пізнавальну діяльність, що носить репродуктивний характер (Суханова, 2019). І це в той час, коли сучасна людина потребує навичок прийняття нестандартних рішень у кризових ситуаціях, творчо мислити, орієнтуватися у мультикультурному світі, постійно підвищувати свій професійний рівень та мислити критично. Зауважимо, що зазначені навички не формуються автоматично, а тому потребують вироблення стратегії розвитку, зокрема через різні інноваційні освітні проекти, де першочергового значення набуває розвиток навичок і умінь, що сприятимуть якісному зростанню здатності особистості до критично мислення.

Тут варто нагадати меседж Е. Тоффлера, який наголошує на тому, що стратегія освіти є «стратегією виживання», тобто орієнтацією на «передбачення того, що підкине майбутнє» (Тоффлер, 2002). У зв'язку із цим сучасна система освіти потребує стратегічного націлення на формування особистості, здатної самостійно і критично мислити, аналізувати свої дії та дії інших.

На думку науковців (І. Баранова, Н. Вукіна, Н. Дементієвська, О. Пометун, Л. Пилипчатіна, І. Сущенко), критичне мислення є особливим видом розумової діяльності, що «дозволяє людині винести раціональне судження щодо запропонованої їй точки зору або моделі поведінки» (Вукіна, 2007: 15), є здатністю людини усвідомлювати власну позицію з того чи іншого питання, вміння знаходити нові ідеї, аналізувати події і оцінювати їх, приймати ретельно обдумані, зважені рішення стосовно будь-яких думок і дій (Поме - тун, 2010; Пометун, 2017) та має характерні риси, зокрема, усвідомленість, самостійність, рефлексивність, цілеспрямованість, обґрунтованість, контрольованість та самоорганізованість, а також схильність до сумнівів, самостійність і гнучкість (пошук нової інформації і прийомів пізнання та діяльності), пошук доказів, перевірку обґрунтованості здобутих знань (Терно, 2012).

Загалом, серед усього розмаїття досліджень поняття «критичне мислення» можна виокремити декілька його ключових характеристик, зокрема: ясність, достовірність, взаємоузгодженість, реле - вантність, точність, неупередженість, широту, глибину, аргументованість та доказовість. Критичність мислення пов'язується з оволодінням таких навичок, як збір інформації, аналіз її якості, розгляд завдання в цілому, побудова логічних висновків, виявлення проблеми, її чітке визначення, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, вироблення власної позиції з досліджуваної проблеми, вміння віднайти альтернативи, змінити свою думку залежно від додаткової інформації.

Аналізуючи історію і сучасність логіки і критичного мислення, Н. Ходікова виокремлює три складові частини останнього: логічну, що передбачає вміння самостійно будувати правильні умовиводи та оцінювати правильність чужих; інформаційну, що вимагає вміння оцінювати достовірність і релевантність інформації; психологічну, засновану на рефлексії, вмінні залишатися неупередженим, визнавати цінність чужої думки (Ходікова, 2019). На нашу думку, саме ці складові частини, спираючись на набуті навички логічного мислення, доповнюють і розвивають його, формуючи логічну компетентність, яка уможливлює формування логічної культури особистості на індивідуальному, соціальному, пізнавальному та науковому рівнях, виокремлених Н. Блажевич (Блажевич, 2012).

Зазначимо, що логічна компетентність є важливою умовою освоєння нових сфер знання і набуття необхідних навичок для комунікації (вміння визначати предмет думки або розмови, правильно систематизувати об'єкти, розрізняти істинні та хибні судження, коректно формулювати запитання і відповідати на них, володіти мистецтвом правильного умовиводу, аргументовано захищати свою точку зору), для роботи з інформацією (вміння відокремлювати факти від інтерпретації, першочергові смислові блоки від другорядних, їх взаємозв'язок, визначати достовірність джерел інформації, порівнювати інформацію з різних джерел) та для організації мислення (вміння здійснювати цілепокладання, обирати стратегію і тактику досягнення поставлених цілей) (Турчевська, 2015).

Сьогодні пропонується чимало інноваційних освітніх проектів («критичне мислення», «проблемне навчання», «дослідна освіта», «сократичний метод навчання», «інтерактивне навчання», «рефлексивна освіта», «медіаграмотність» тощо), кожен із яких має свою специфіку. Усі вони постають гарною альтернативою традиційній інформаційній освітній парадигмі, для якої характерні «суб'єкт - суб'єктні» відносини. Для інноваційної педагогіки той, хто навчається, є суб'єктом пізнавальної діяльності, що зміщує акцент із засвоєння кількості знання на їх якість та набуття навичок самостійного мислення. У зв'язку із цим досить популярним стало використання в освітньому процесі проблемних питань та ситуацій, що стимулюють розвиток критичного, творчого мислення, створення інтелектуальних труднощів і проблем, що сприяє формуванню критичного, дослідницького мислення. Деякі вчені (Суханова, 2018) стали пропонувати нові кампусні курси, метою яких є формування навичок раціонального, ефективного мислення та орієнтація на універсальні компетенції.

Проте, на нашу думку, використання одних лише інновацій замало. Вкрай важливим стає також запобігання «уникненню» навчальної дисципліни, в основі якої має міститися інтерпретація класичної формальної логіки та активне сприяння впровадженню синтетичної сфери знання, початок формування якої започатковується історико-філософською думкою та продовжується сучасним міждисциплінарним простором логіки, методології науки та теорії масових комунікацій. Ми переконані, що саме завдяки усім цим векторам уможливлюється комплексний підхід до систематичного формування критичного мислення як умови набуття логічної компетентності та формування логічної культури особистості в сучасному культурно-освітньому просторі.

Висновки. Підсумовуючи викладене, можемо констатувати, що трансформації сучасного світу та виклики, перед якими опинилася сучасна людина, актуалізували зміну «практичних схем» і уявлень, змусивши особистість орієнтуватися в соціальній дійсності, організовувати й оцінювати не лише власні дії, а й дії оточення, коригувати спосіб мислення. Кожна людина сьогодні потребує вміння вільно орієнтуватися в потоці інформації, розвивати когнітивні здібності і критичний розум, щоб, щонайменше, мати змогу відрізняти «корисну» інформацію від непотрібної, істинну - від хибної.

Завдяки такому комплексному підходу повною мірою можуть реалізуватися логічна, інформаційна та психологічна складові частини критичного мислення, що складають підґрунтя логічної компетентності, яка, у свою чергу, уможливлює формування логічної культури особистості на індивідуальному, соціальному, пізнавальному та науковому рівнях. В означеному сенсі критичне мислення може розглядатися як освітня технологія для цілеспрямованого формування логічної компетентності, а логічна культура - виступати кінцевим результатом навчально-виховного процесу, що здійснюється в межах сучасного культурно-освітнього простору.

Список використаних джерел

1. Блажевич Н.В. Генезис логической культуры. Академический вестник. 2012. № 2 (20). С. 148-154.

2. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П., Сущенко І. М. Критичне мислення: як цьому навчати: наук.-метод. посібник. Харків, 2007. 190 с.

3. Галушко В. Г Формально-логические правила и формирование культуры мышления будущего специалиста. Ученые записки Санкт-Петербургского государственного института психологии и социальной работы. 2015. Т 24, № 2 (24). С. 147-153.

4. К обществам знаний: Всемирный доклад ЮНЕСКО. Москва: ЮНЕСКО, 2005. 239 с.

5. Калашникова Н. Критическое мышление, логическая культура личности и модели возможного мира. Вестн. Волгогр. гос. ун-та. Сер. 7. Филос. 2016. № 4 (34). С. 183-187.

6. Пометун О. І., Пилипчатіна Л.М., Сущенко І. М., Баранова І. О. Основи критичного мислення: навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи. Тернопіль: Навчальна книга. Богдан, 2010. 216 с.

7. Пометун О. І., Сущенко І. М. Путівник з розвитку критичного мислення в учнів початкової школи. Київ, 2017. 96 с.

8. Свинцов В.А. Логическая культура личности. Общественные науки и современность. 1993. № 4. С. 114-124.

9. Суханова Н.П. Современный образовательный процесс: интерактивность, саморазвитие, целостность. Человек: границы бытия. Барнаул: АлтГПУ, 2018. С. 323-326.

10. Тараненко Г.Г. Логіко-формуючий потенціал соціального середовища у формуванні логічної культури здо - бувачів вищої освіти. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2019. № 62. Т. 2. С. 212-215.

11. Тараненко Г.Г. Логічна компетентність як важливий складник комунікативної компетентності здобувача вищої освіти агротехнологічного закладу вищої освіти. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. № 68. 2019. С. 204-208.

12. Терно С.О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії: посіб. для вчителя. Запоріжжя: Запорізький нац. ун-тет, 2012. 70 с.

13. Тоффлер Э. Шок будущего. Москва: ACT, 2002. 557 с.

14. Турчевская Б.К., Брылина И.В. Логическая компетентность и критическое мышление. Современные проблемы науки и образования. 2015. № 2-2.

15. Ходикова Н.А. Логика и критическое мышление: история и современность. Известия вузов. СевероКавказский регион. Общественные науки. 2019. № 3. С. 22-25.

References

1. Blazhevich N.V. Genezis logicheskoj kul'tury' [The genesis of logical culture]. Akademicheskij vestnik. 2012. № 2 (20). S. 148-154. [in Russian]

2. Vukina N.V., Dementiievska N.P., Sushchenko I.M. Krytychne myslennia: yak tsomu navchaty [Critical thinking: how to teach it]: nauk.-metod. posibnyk. Kharkiv, 2007. 190 s. [in Ukrainian]

3. Galushko V.G. Formal'no-logicheskie pravila i formirovanie kul'tury' my'shleniya budushhego speczialista [Formal-logical rules and the formation of a thinking culture of a future specialist]. Ucheny'e zapiski Sankt-Peterburgskogo gosudarstvennogo instituta psikhologii i soczial'noj raboty'. 2015. T.24, № 2 (24). S. 147-153. [in Russian]

4. K obshhestvam znanij: Vsemirny'j doklad YuNESKO [To knowledge societies: UNESCO World Report]. M.: YuNESKO, 2005. 239 s. [in Russian]

5. Kalashnikova N. Kriticheskoe my'shlenie, logicheskaya kul'tura lichnosti i modeli vozmozhnogo mira [Critical thinking, logical personality culture and possible world models]. Vestn. Volgogr. gos. un-ta. Ser. 7. Filos. 2016. № 4 (34). S.183-187. [in Russian]

6. Pometun O.I., Pylypchatina L.M., Sushchenko I.M., Baranova I.O. Osnovy krytychnoho myslennia: navchalnyi posibnyk dlia uchniv starshykh klasiv zahalnoosvitnoi shkoly [Critical Thinking Basics: A Textbook for Senior High School Students]. Ternopil: Navchalna knyha. Bohdan, 2010. 216 s. [in Ukrainian]

7. Pometun O.I., Sushchenko I.M. Putivnyk z rozvytku krytychnoho myslennia v uchniv pochatkovoi shkoly [Guide to the development of critical thinking in elementary school students]. Kyiv, 2017. 96 s. [in Ukrainian]

8. Svinczov V.A. Logicheskaya kul'tura lichnosti [Logical personality culture]. Obshhestvenny'e nauki i sovremennost'. 1993. № 4. S. 114-124. [in Russian]

9. Sukhanova N. P Sovremenny'j obrazovatel'ny'j proczess: interaktivnost', sa morazvitie, czelostnost' [Modern educational process: interactivity, self-development, integrity]. Chelovek: graniczy' by'tiya. Barnaul: AltGPU, 2018. S. 323-326. [in Russian]

10. Taranenko H.H. Lohiko-formuiuchyi potentsial sotsialnoho seredovyshcha u formuvanni lohichnoi kultury zdobuvachiv vyshchoi osvity [Logic-forming potential of social environment in the development of higher education students' logical culture]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. 2019. № 62. T. 2. S. 212-215. [in Ukrainian]

11. Taranenko H.H. Lohichna kompetentnist yak vazhlyvyi skladnyk komunikatyvnoi kompetentnosti zdobuvacha vyshchoi osvity ahrotekhnolohichnoho zakladu vyshchoi osvity [Logical competence as an important feature of the communicative competence of agrotechnological university students]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P Drahomanova. Seriia 5. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy. № 68. 2019. S.204-208. [in Ukrainian]

12. Terno S.O. Metodyka rozvytku krytychnoho myslennia shkoliariv u protsesi navchannia istorii [Methods of development of critical thinking of schoolchildren in the process of history teaching]: [posib. dlia vchytelia] Zaporizhzhia: Zaporizkyi nats. un-tet, 2012. 70 s. [in Ukrainian]

13. Toffler E'. Shok budushhego [The shock of the future]. M.: ACT, 2002. 557 s. [in Russian]

14. Turchevskaya B.K., Bry'lina I.V. Logicheskaya kompetentnost' i kriticheskoe my'shlenie [Logical competence and critical thinking]. Sovremenny'e problemy' nauki i obrazovaniya. 2015. № 2-2. [in Russian]

15. Khodikova N.A. Logika i kriticheskoe my'shlenie: istoriya i sovremennost'. Izvestiya vuzov [Logic and critical thinking: history and modernity]. Severo-Kavkazskij region. Obshhestvenny'e nauki. 2019. № 3. S.22-25. [in Russian]

Размещено на Allbest.ru