Актуалізація формування професійного іміджу майбутніх викладачів закладів вищої освіти засобами медіатехнологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКТУАЛІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ МЕДІАТЕХНОЛОГІЙ

Шпотя Тетяна Василівна

PhD-здобувач освіти, Національний педагогічний університет М.П.Драгоманова

Анотація

професійний імідж педагогічний викладач

Розкрито проблему формування професійного іміджу майбутніх фахівців закладів вищої освіти за допомогою медіатехнологій. Уточнено тлумачення дефініцій заданої проблематики: «імідж», «професійний імідж», «педагогічний імідж». Встановлено, що формування іміджу майбутнього фахівця потребує використання інструментарію механізмів візуалізації, емоціоналізації, позиціонування, маніпуляції, міфологізації. Виокремлено основоположні складові діяльності викладача ЗВО, які сприятливо формують його позитивний професійний та педагогічний імідж за видами: конструктивна, організаційна, комунікативна та рефлексивна діяльність. Розглянуто формування професійного іміджу за двома підходами - класичним та неокласичним. Перший підхід передбачає огляд класичної методики, запропонованої філософами, мислителями, науковцями-педагогами, а другий - представлення професійного реноме сучасного викладача закладу вищої освіти як науковця, наставника, тьютора, модератора тощо. Встановлено, що складовими професійного іміджу викладача ЗВО є професійно-індивідуальні якості (педагогічний портрет); світосприйняття та переконання; моральність та духовність; професійно-педагогічні здібності; викладацька цілеспрямованість та мотивація; відповідальність та надійність. Зосереджено увагу на методологічних аспектах формування професійного іміджу майбутніх викладачів закладу вищої освіти за допомогою сучасних медіатехнологій (зокрема формування наукового профілю викладача ЗВО за допомогою онлайн-ідентифікаторів ORCID, Google Scolar, Publons, Scopus та інші) на засадах транспарентного підходу представлення особистісного реноме.

Ключові слова: імідж, професійний імідж, педагогічний імідж, медіатехнології, авторитет особистості, вербальні та невербальні засоби спілкування.

Abstract

Updating the formation of the professional image of future teachers of higher education institutions by means of media technologies. Shpotia Tetiana Vasulivna PhD-postgraduate National Pedagogical Drahomanov University

The problem of forming a professional image of future specialists of higher education institutions with the help of media technologies is disclosed. Interpretation of the definitions of the given problem has been clarified: “image”, “professional image”, “pedagogical image”. Installed that the formation of the image of a future specialist requires the use of a toolkit of mechanisms for visualization, emotionalization, positioning, manipulation, mythologization. The fundamental components of the teacher's activity are allocated IHE, which favorably form a positive professional and pedagogical image by type: constructive, organizational, communicative and reflective activity. The formation of a professional image is considered according to two approaches - classical and neoclassical. The first approach involves a review of the classical methodology proposed by philosophers, thinkers, scientists and teachers, and the second is the presentation of the professional reputation of a modern teacher of higher education as a researcher, mentor, tutor, moderator, etc. It has been established that the professional and individual qualities (pedagogical portrait) are the components of the professional image of a teacher of the IHE; worldview and belief; morality and spirituality; professional and pedagogical abilities; teaching purposefulness and motivation; responsibility and reliability. Attention is focused on the methodological aspects of the formation of a professional image of future teachers of a higher education institution using modern media technologies (including the formation of a scientific profile of a IHE teacher using online identifiers ORCID, Google Scolar, Publons, Scopus, etc.) based on a transparent approach to representing the personality. Keywords: image, professional image, pedagogical image, media technologies, personality authority, verbal and non-verbal means of communication. 

Постановка проблеми

Сучасна вища освіта в умовах турбулентних змін суспільства (пандемія, війна, міграція тощо) спрямована на формування інноваційного безпечного освітнього простору, формування глобального світогляду та критичного мислення здобувачів освіти. Вплив соціально-економічних чинників залежно диктують підходи, принципи, методи організації освітнього процесу в закладах вищої освіти (далі - ЗВО), а професійний імідж викладача ЗВО формується потребами суспільства, адже процес викладання має культурну, інтелектуальну, управлінську, мотиваційну складові і базується не лише на навичках, що потрібні для повсякденної діяльності, а й на запитах та очікуваннях суспільства щодо діяльності викладача ЗВО. Очевидно - щойно змінюється суспільство, то змінюється й вимоги до діяльності викладача. Викладач ЗВО тим чи іншим чином впливає на здобувачів освіти, тому важливо, аби його/її професійна компетентність була на достатньо високому рівні. Професійна підготовка та особисті якості викладача ЗВО формують його/її професійний імідж, які має багатогранну структуру і зміст.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Науково-теоретичним підґрунтям нашого дослідження стали праці таких фахівців: Бондаренко І. С., Волкова В. В., Вовк Л.П., Демьяненко Н. М., Панасюк А. Ю., Петрова Е. А., Рідей Н.М., Тутушкина М. К., Федоров И. А., Черепанова В. Н.

Мета статті полягає у контент-аналізі формування професійного іміджу майбутнього викладача ЗВО засобами медіатехнологій. Мета зумовлює такі завдання: окреслити основні поняття - «імідж», «професійний імідж», «педагогічний імідж»; висвітлити класичний підхід щодо формування іміджу викладача ЗВО; розглянути неокласичний підхід - професійний імідж викладача ЗВО як науковця, тьютора, наставника, фасилітатора та модератора.

Виклад основного матеріалу

Актуалізація впровадження в освітній процес різноманітних медіатехнологій, інформаційно-комунікаційних технологій реалізує освітню політику у сфері освіти, науки й інноватики. Поліаспектність проблеми професійної підготовки викладачів ЗВО, а саме формування їх професійного іміджу в сучасних умовах розкрито в різних напрямах педагогічних досліджень. Аналіз психолого-педагогічної літератури та дисертаційних досліджень свідчить, що дане питання в освіті не нове. Дослідник Ігор Федоров тлумачить поняття «імідж» як специфічну морфему духовного життя суспільства. На думку науковця, імідж має складну структуру і спрямований на соціальне самопрограмування суб'єктів, що здебільшого базується на потребі соціального успіху й психологічного захисту шляхом застосування моделі жаданого образу та різних механізмів поведінки, аби досягнути певною мети [8].

Дослідниця Олена Петрова зазначає, що імідж постає як образ-уявлення, що поєднує у собі зовнішні та внутрішні характеристики об'єкту насамперед соціальні функції та ролі, які утворюють складний симбіоз [7].

Сучасні дослідження, зокрема Лесі Серман у контекстуальному аналізі педагогічних умов формування професійного іміджу у майбутніх учителів іноземної мови поняття «імідж» є цілісним образом або образ уявлення, інтеграційним феноменом, комплексом «різнорідних чинників спадковості, середовища виховання, власної активності особистості, біогенних, соціогенних, психогенних елементів» [6, с. 35-36].

Дослідниця Ірина Бондаренко тлумачить «імідж» як узагальнений стереотипний образ конкретної особи, предмета чи явища, що виникає у масовій уяві. Імідж, на думку авторки, складається з соціальних ролей, інтелектуальних здібностей, зовнішніх факторів, рис характеру тощо [1].

З вище окресленого стає зрозумілим, що імідж є універсальною категорією та складається з багатьох чинників. Імідж може бути персональним (коли йдеться про людину), корпоративним (організація, фірма), базованим на соціальній позиції (політик), професійним (лікар, юрист, викладач), пов'язаним з закладом освіти (середньої, професійної, вищої), предметом тощо [2].

Встановлено, що професійний імідж на думку дослідниці Ірини Волкової, має відповідати характеру, вимогам роботи, що її виконує особа, та образу організації (установи), де ця людина працює. Так само до професійного іміджу особи не має виникати питань, тобто жодних сумнівів щодо компетенції (у нашому випадку до викладача), моральних якостей та потребується відповідність щодо вимог та запитів колег, учнів тощо [2].

Дослідник Тимофій Демчук тлумачить педагогічний імідж як образ викладача ЗВО, що перебуває у динаміці та має власний зміст. Йдеться про сукупність проявів особи у викладацькому процесі, що зумовлені результатами ходу навчання та характером [3].

Встановлено, що формування певного іміджу потребує застосування інструментарію, а саме: візуалізація; емоціоналізація; позиціонування; маніпуляція; міфологізація. Ці вищезгадані критерії допомагають створити схему комунікації та взаємодії викладача ЗВО та його/її здобувачів освіти [3].

Визначено, що поняття «імідж» асоціюється з сучасним світом, проте слід зауважити, що «іміджом», хоча й не використовуючи саме цей термін, опікувалися ще з давніх часів. Зокрема, у працях античних мислителів можна знайти чимало порад щодо формування «позитивного іміджу».

Так, наприклад, Аристотель акцентував на тому, аби Людина притримувалася помірності, щоб її належно сприймали. Сократ наголошував на важливості самопізнання, що сприяє побудові «позитивного іміджу». Платон вважав, що саме гармонія між зовнішніми рисами та внутрішніми є ключем до сприятливого образу людини [4]. Разом з тим, такі мислителі як Джон Локк, Жан-Жак Руссо та Дені Дідро висували власні педагогічні теорії, які висвітлювали дану проблематику дослідження. Зокрема, Джон Локк писав про важливість освітнього середовище у якому зростає дитина та ролі викладача як прикладу для наслідування. Французький просвітник Жан-Жак Руссо у своїй праці «Еміль, або про виховання» відводив важливу роль викладачу/вихователю у житті дитини, з огляду на те, що вихователь повинен прагнути до взірцевості, самовдосконалення, саморозвитку тощо.

Щодо формування української педагогічної думки, то найдавніші твори, як-от: «Повчання Володимира Мономаха дітям», «Ізборник Святослава», «Бджола», «Златоуст» містили приписи не лише як варто виховувати та навчати молоде покоління, а й який має бути власне викладач, зокрема притримуватися моральних норм.

Поява дидактичної літератури таких авторів як Йов Борецький, Петро Могила, Мелетій Смотрицький акцентує увагу не лише на моральних якостях вихователя, а й на його високого рівня інтелектуальних здібностях. Григорій Сковорода був чи не найпершим в українській педагогіці, хто акцентував увагу саме на особистості вчителя. Мислитель наголошував на важливості морального авторитету педагога. Так само український філософ звертав увагу й на інтелектуальні здібності, які повинен мати вчитель. Зокрема, на думку Григорія Сковороди, педагог має встановити прямий зв'язок між тим, що він говорить та тим, що робить.

Розвиток комунікації, стрімкий процес індустріалізації, урбанізації та удосконалення технологій в різноманітних сферах життєдіяльності людства сприяли й змінам у процесі формування професійного іміджу викладачів. Власне сучасне розуміння поняття «імідж» виникає у 60-х рр. ХХ ст., завдяки американському економісту, соціологу та педагогу Кеннету Боулдінгу. У 1956 році вийшла його праця «Імідж», де автор власне окреслює імідж як систему, що стає головним чинником у процесі пізнання та опанування соціального світу [4].

Отже, імідж викладача ЗВО за класичним підходом має такі складові: сформовані моральні якості; високоінтелектуальні здібності; здатність до самопізнання задля сприяння побудови «позитивного іміджу».

Варто зауважити, що ці чинники не втратили своєї актуальності й нині. Згідно неокласичного підходу імідж викладача ЗВО будується на створенні позитивного індивідуального іміджу фахівця, що прямо пов'язано з професійним. Згідно дослідження Валентини Черепанової виокремлено етапи формування індивідуального іміджу викладача:

1. Подолання відчуження від об'єктивної реальності (мікросередовище) - передбачається, що на цьому етапі педагог набуває знання, які втілюють у собі взаємодію між природніми та штучними об'єктами, котрі допомагають у процесі адаптації викладачем мікросередовища.

2. Подолання відчуження від соціуму - для цього етапу характерно, що викладач опановує нормативи соціально доцільності та засвоює правила виконання соціальних ролей. Результатом цього опанування є узгодженість та регуляція спільної діяльності.

3. Подолання відчуження від культури, що має семантику цінностей - цей етап передбачає, що педагог опановує ієрархію загальнолюдських цінностей та створює власну ціннісну шкалу, що базується на засадах гуманізму.

4. Подолання відчуження від власного «Я» - викладач зосереджується на самопізнанні, саморозумінні та самоприйнятті власної індивідуальності, що спричиняє формування адекватної самооцінки [9].

Визначено, що індивідуальний імідж викладача ЗВО безпосередньо пов'язаний з професійним. Зарубіжний психолог та кандидат медичних наук Володимир Леві запропонував класифікацію рольової позиції педагога. «Рольовий репертуар» викладача є доволі різноманітним, зокрема педагог може бути :

- дослідник;

- друг (товариш, кумир);

- оратор (оповідач, артист, блазень);

- оцінювач (критик, суддя);

- контролер (наглядач);

- інструктор (тренер);

- інформатор (консультант, експерт);

- лідер (радник, наставник, керівник);

- нянька (опікун, вихователь);

- розрадник (психотерапевт, лікар);

- просвітник.

Викладач в залежності від ситуації може бути у тій чи інші ролі, проте так само є ймовірність, що педагог обере якусь одну [9]. Людина, яка займається викладацькою діяльністю може несвідомо ототожнювати себе з професійною роллю, тобто йдеться про певне «злиття» з нею. Викладач умовно переймає на себе певні риси, які властиві його професії, у результаті вони стають частиною його особистості - відбувається самоактулізація.

Педагогічній та професійний імідж безумовно пов'язаний з авторитетом викладача ЗВО, який поділяємо на складові:

- авторитет ролі;

- авторитет особистості.

Наразі усе більш увагу звертають саме на авторитет особистості, зокрема йдеться про його/її індивідуальність, що має педагогічний та психотерапевтичний вплив насамперед на учнів. Докторка психологічних наук Марина Тутушкіна пропонує такі принципи авторитетності викладача ЗВО:

1. Співвідношення власної оцінки педагога з оцінкою його/її особистості студентами та колегами.

2. Вміння знаходити прийнятний вихід з важкої ситуації (педагогічної та життєвої), сприймати та опрацьовувати суперечливу й складну інформацію.

3. Високий рівень викладацькою спостережливості.

4. Повага до своїх студентів та колег.

5. Задоволення під час процесу спілкування зі студентами.

6. Стимулювання студентів до активності та інтелектуальної діяльності.

7. Гнучкість та нестандартність під час прийняття складних педагогічних рішень.

Визначено головні складові у діяльності викладача ЗВО, що формують його/її позитивний професійний та педагогічний імідж за видами діяльності :

• Конструктивна діяльність - безпосередньо пов'язана з вміннями побудувати навчально-виховний матеріал та спонукати розвиток індивідуальності здобувачів освіти.

• Організаційна діяльність - зворотній зв'язок зі здобувачами освіти (знання, інтерес, думка) та їхньою працею, діями та вчинками; організація власної поведінки (як вчинятиме викладач безпосередньо під час освітнього процесу).

• Комунікативна діяльність - взаємодія між викладачем та здобувачами освіти (їхня спільна діяльність), процес педагогічного спілкування.

• Рефлексивна діяльність - передбачається, що викладач аналізує та адекватно оцінює власну викладацьку діяльність, займається розвитком самосвідомості (самопізнання, самооцінка, саморегулювання поведінки), прагнення до особистісного росту.

До вищеназваного варто додати головні якості, що є складовими індивідуальності викладача та сприяють сформувати його/її позитивний професійний та педагогічний імідж:

- особистісні (педагогічний портрет);

- світогляд та переконання;

- моральний вигляд;

- педагогічні здібності;

- викладацька спрямованість та мотивація;

- відповідальність та надійність [7].

Вважаємо за необхідне окреслити вербальну та невербальну складові професійного іміджу викладача ЗВО, тобто про зовнішню складову професійного іміджу (голос, мовлення, слух, мовчання тощо). Щодо голосу, то вважаємо, що важливими є такі компоненти: тембр, висота, гучність, інтонація, темп мовлення, фразові та логічні наголоси тощо. Визначено, що вербальність є дуже важливою складовою у формуванні позитивного професійного іміджу викладача ЗВО. Невербальні засоби спілкування викладача зі студентами та колегами: поза, жести, стиль пересування (хода), дотики, рукостискання, обійми.

Ці невербальні засоби є доволі інформативними, особливо, коли йдеться про комунікацію між викладачем та студентами. Так, наприклад, поза викладача може чимало розповісти про його/її особистісні якості. Так само від пози може залежати те, як сприйматимуть викладача його/її власні студенти та колеги. Зокрема, є «відкриті» та «закриті» пози. Щодо першої, то вона сприймається як поза довіри, згоди, психологічного комфорту та доброзичливості. Натомість «закрита» поза має зворотній ефект (незгода, протидія, критика, недовіра) [9].

Методологічні аспекти формування професійного іміджу майбутніх викладачів ЗВО вважаємо за доцільне розкривати на засадах транспарентного підходу представлення особистісного реноме. Формування наукового профілю майбутнього викладача ЗВО за допомогою онлайн-ідентифікаторів (як-то ORCID, Google Scolar, Publons, Scopus та інших) сприятиме дотримання академічної доброчесності та етиці академічної взаємовідносин за вимогами Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти [10]. Формування професійного іміджу майбутніх викладачів ЗВО на засадах транспарентності реалізує науково-професійний, академічно-професійний, інтелектуально-професійний імідж викладача, що в свою чергу дає можливість позитивно вплинути на розвиток академічного потенціалу здобувачів освіти. 

Висновки

Окреслено основні поняття такі як «імідж», «професійний імідж» та «педагогічний імідж», що дало змогу зрозуміти, що імідж є універсальною категорією зі складною структурою. Розглянуто класичний підхід іміджу викладача та виокремлено складові іміджу викладача за класичним підходом: сформовані моральні якості; високоінтелектуальні здібності; здатність до самопізнання задля формування «позитивного іміджу».

Встановлено, що за неокласичним підходом викладач ЗВО виступає насамперед у ролі науковця, тьютора, наставника, модератора. Для цього необхідно розглядати як професійні так й особисті якості. Встановлено, що професійний та педагогічний імідж викладача ЗВО будується на авторитеті - ролі та особистості. Зазначено, що формування професійного іміджу майбутніх викладачів ЗВО, а саме наукового профілю за допомогою онлайн-ідентифікаторів ORCID, Google Scolar, Publons, Scopus на засадах транспарентного підходу, є головним чинником представлення особистісного позитивного реноме майбутніх фахівців ЗВО.

Література

1. Бондаренко І.С. Іміджологія: Психологія іміджу: навчально-методичний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки «Реклама і зв'язки з громадськістю». Запоріжжя: ЗНУ, 2014. 122 с.

2. Волкова В. В. Имиджелогия: Учебно-методическое пособие. Ставрополь: СевКавГТУ, 2005. 168 с.

3. Демчук Т. П. Напрямки вивчення іміджу викладача вищої школи. Вісник Національної академії Державної. 2013. Вип. 3. Електронний ресурс: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2013_3_29 (дата звернення 23.07.2022).

4. Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни „Професійний імідж викладача вищої школи”: для підготовки студентів магістерського рівня вищої освіти / Укладачі: Саяпіна С.А., Гарань Н.С., Дьоміна В.В. та ін. Слов'янськ : ДВНЗ „ДДПУ”, 2018. 91 с.

5. Панасюк А. Ю. Наука «имиджелогия»: теоретическое обоснование права на существование. Имиджелогия: современное состояние и перспективы развития. Москва: РИЦ «Альфа», 2003. С. 24-27.

6. Серман Л. І. Педагогічні умови формування професійного іміджу у майбутніх учителів іноземної мови: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Рівне, 2020. 250с.

7. Тутушкина М. К. Практическая психология для преподавателей. Москва: Информационно-издательский дом «Фильнъ», 1997. 328 с.

8. Федоров И. А. Имидж как программирование поведения людей. Рязань: «Новое время», 1997. 240 с.

9. Черепанова В. Н. Введение в педагогическую имиджелогию. Учебное пособие. 2006. 194 с.

10. Кодекс академічної доброчесності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Електронний ресурс: https://cutt.ly/0XsgBEx (дата звернення 23.07.2022).

References

1. Bondarenko, I.S. (2014). Imidzhologija: Psihologija imidzhu [Imageology: Psychology of image]. Zaporizhzhja: ZNU [in Ukrainian].

2. Volkova, V. V. (2005). Imidzhologija [Imageology]. Stavropol': SevKavGTU [in Russian].

3. Demchuk, T. P. (2013). Naprjamki vivchennja imidzhu vikladacha vishho'i shkoli [Directions of studying the image of a teacher of a higher school]. Visnik Nacional'noi akademii Derzhavnoi - Bulletin of the National State Academy, 3. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadps_2013_3_29 [in Ukrainian].

4. Sajapina, S.A., Garan', N.S., D'omina, V.V. ta in. (2018). Metodichni rekomendaciido vivchennja navchal'noi disciplini „Profesijnij imidzh vikladacha vishhoi shkoli”: dlja pidgotovki studentiv magisters'kogo rivnja vishhoi osviti [Methodological recommendations for the study of the academic discipline "Professional image of a teacher of a higher school": for the preparation of students of the master's level of higher education]. DVNZ „DDPU” [in Ukrainian].

5. Panasjuk, A. Ju. (2003). Nauka «imidzhelogija»: teoreticheskoe obosnovanie prava na sushhestvovanie [The science of "imageology": the theoretical foundation of the right to exist]. Imidzhelogija: sovremennoe sostojanie i perspektivy razvitija - Imageology: current state and prospects of development, 24-27 [in Russian].

6. Serman, L. І. (2020). Pedagogichni umovi formuvannja profesijnogo imidzhu u majbutnih uchiteliv inozemnoi movi [Pedagogical conditions for the formation of a professional image of future foreign language teachers]. Candidate's thesis. Rivne [in Ukrainian].

7. Tutushkina, M. K. (1997). Prakticheskaja psihologija dlja prepodavatelej [Practical psychology for teachers]. Moskva: Informacionno-izdatel'skij dom «Fil'n#» [in Russian].

8. Fedorov, I. A. (1997). Imidzh kak programmirovanie povedenija ljudej [Image as programming of people's behavior]. Rjazan': «Novoe vremja» [in Russian].

9. Cherepanova, V. N. (2006). Vvedenie v pedagogicheskuju imidzhelogiju [Introduction to pedagogical imageology] [in Russian].

10. Kodeks akademichnoi dobrochesnosti Nacional'nogo agentstva iz zabezpechennja jakosti vishhoi osviti [Code of Academic Integrity of the National Agency for Quality Assurance of Higher Education].cutt.ly Retrieved from https://cutt.ly/0XsgBEx [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru