Методичні аспекти формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров’язбережувальних технологій у професійній діяльності

Размещено на http://allbest.ru

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

старший викладач кафедри соціальної роботи та спеціальної освіти, Полтавський інститут економіки і права,

м. Полтава

Анотація. Подано детальний опис особливостей організації й методики проведення експериментальної роботи. Здійснено аналіз результатів педагогічного експерименту. Визначено базу проведення, мету й завдання констатувального експерименту, дібрано діагностичні методики. Зазначені й розкриті основні принципи проведення експериментального дослідження, виділено систему способів і методів вимірювання стану готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності.

здоров'язбережувальні технології фізична реабілітація

Постановка проблеми. Органічною частиною дослідно-експериментальної роботи є педагогічний експеримент, котрий логічно об'єднав комплекс методів дослідження з метою перевірки дієвості моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності.

Мета формувальної дослідно-експериментальної роботи полягала в підтвердженні гіпотези дослідження, яка ґрунтується на припущенні: готовність майбутніх фахівців з фізичної реабілітації застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності буде ефективною за умови реалізації її науково обґрунтованої моделі, яка містить інформаційний, технологічний, психологічний та педагогічний компоненти й ураховує історичний досвід організації педагогічного процесу в ЗВО, практику фізичної реабілітації, соціально-психологічні та педагогічні підходи до роботи з клієнтом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методичні аспекти формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності висвітлюються такими ученими як Л. Волошко, Я. Коцан, Г. Ложкін, М. Мушкевич.

Мета статті - дослідження методичних аспектів формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності.

Виклад основного матеріалу. Організацію й проведення експериментальної роботи базували на основних теоретико-методичних засадах підготовки фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності, на поєднанні традиційних форм (лекції, семінарсько-практичні, лабораторні заняття) і методів підготовки студентів із інноваційними.

Перевагу серед інноваційних форм надавали інтерактивним - інтерактивна лекція, вебінари, воркшопи, семінарсько-практичні й лабораторні заняття, тренінги, виховні ситуації, проблемні завдання, емпауермент, коучинг, педагогічна фасилітація; методам позитивної психології та нейролігвістичного програмування тощо.

З урахуванням дистанційних форм навчання нами був використаний такий різновид лекцій, як мультимедійні лекції («multy» - множинний, складний та «media» - середовище, засіб, спосіб). Це не тільки розширило обсяг навчального матеріалу, а і покращити запам'ятовування матеріалу, полегшити сприйняття нової інформації. Так були проведені серії мультимедійні лекції, які розкривали сутність та методику коучингу, НЛП, педагогічної фасилітації на такі теми: «НЛП у досягненні цілей», «Сучасні коуч-технології, «Методика застосування фасилтативного впливу». З метою зворотнього зв'язку з аудиторією слухачів використовувався методи активного обговорення та вирішеня проблемних ситуацій, що допомагало сформувати і скорегувати матеріал, який засвоїли студенти. Для активізації позиції учасників обговорення використовувалися проблемні запитання та проблемні ситуації, що потребували розв'язання. Так, наприклад до теми: «НЛП у досягненні цілей» були складені такі проблемні запитання: «На основі аналізу власного досвіду знайдіть прийоми негативного і позитивного НЛП», «Які зараз на вас діють негативні установки шкільної системи», а далі обговорювалися шляхи позбавлення цих установок тощо, «Давайте уявимо, що людина прийшла до вас у реабілітаційний центр з негативними установками, як це відобразиться на результативності процесу реабілітації?» далі обговорювалися прийоми нейролінгвістичного програмування.

Особливої уваги у формуванні готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації надавалася тренінговим вправам та повноцінним курсам тренінгів. До проведення тренінгів залучалися фахівці різних установ і закладів, які займаються практикою тренінгової діяльності. Добір фахівців відбувався на території всієї України, тому деякі тренінги були проведені в online режимі. Наприклад, студентами був пройдений онлайн курс «Європейський досвід реабілітації новонароджених та малих дітей», на якому розглядалися теми «Використання гри у ранньому втручанні для розвитку навичок самообслуговування», «стратегії реабілітаційної роботи», «NBAS-шкала» тощо. Студентами було пройдено цикл тренінгових занять міжнародної навчальної програми «Joumey4Life» голландської організації Dance4Life», модератором якої у Полтаві є благодійне об'єднання «Громадське здоров'я». Програма націлена на формування різних соціальних умінь студентів: впевненості, критичного мислення, уміння здійснювати опір викликам, які створюють небезпеку для здоров'я та добробуту; працювати в команді.

Як інноваційну форму роботи запропонували участь студентів у короткотривалому соціальному проєкті «Відеоленд. Тренінг + Кіно», який тривав упродовж 2016-2017 рр. Програма цього тренінгу спрямована на формування толерантної поведінки засобами кіно.

Нами було розроблено і впроваджено в освітній процес тренінг «Особистісні якості фахівця з фізичної реабілітації», мета якого комплексне особистісне формування майбутніх фахівців. Тренінг включав такі блоки: інформаційний та педагогічний.

Також систематично використовувалася така форма роботи, як вебінари, оскільки есперимент проходив в різних містах України. Провели вебінари на такі теми: «Види здоров'язбережувальних технологій у реабілітаційній роботі», «Педагогічна фасилітація як технологія ефективного впливу на клієнта», «Прийоми НЛП у процесі фізичної реабілітації», «Етапи застосування емпаерменту та умови його використання й ін.

Воркшоп - навчальний захід, на якому учасники отримують знання самостійно. Нами було проведено такі типи воркшопів: дискусійний клуб, тімбілдінг, майстерня, мозковий штурм, марафон. Дискусійний клуб - це захід, на якому кожен учасник має право висловити свою точку зору і захистити її. Нами були проведені такі дискусійні клуби: «Фактори та чинники формування особистості», «Здоров'я - що важливіше для його збереження?», «Формування внутрішньої картини здоров'я та як на неї вплинути», «Вплив способу життя на його тривалість» тощо. Такі дискусійні клуби нами використовувалися на семінарсько-практичних заняттях.

Тімбілдінг - командний захід, який проводиться в ігровій формі. Учасники розподіляються на команди, яким надаються однакові завдання. Час у тімбілдінгу обмежений і тому команди швидко мають знайти шляхи вирішення завдань. Майбутні фахівці з фізичної реабілітації під час такого типу воркшопу вирішували наступні завдання: 1) розробити стратегію (мета, завдання, методи, форми роботи) здоров'язбережувальних технологій для клієнтів, у яких знижена мотивація до змін на краще, тобто клієнт типу: «Це нічого не допоможе»; розробити стратегію здоров'язбережувальних технологій для клієнтів, у яких знижений рівень відповідальності за власні дії» та ін.

Форма воркшопу - майстерня дуже часто застосовувалася нами під час науково-практичних конференцій. Студенти відвідували майстер-класи фахівців реабілітаційних центрів, лікарень, центрів сімейної медицини, де безпосередньо проводиться фізична реабілітація.

Під час педагогічного експерименту представники експериментальної групи відвідували Центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи де працювали над поліпшенням соціальної адаптації дітей даної групи в суспільстві, зниженням дитячої інвалідності, максимально можливого залучення даного контингенту дітей до суспільно-корисної праці та самозабезпечення. Основними напрямкми соціально-педагогічної реабілітації слугували: педагогічна, психологічна та психопатологічна корекція; професійна орієнтація підлітків, що мають особливі потреби; дефектологічна, логопедична корекція.

Майбутні фахівці з фізичної реабілітації відвідували реабілітаційний центр відділення Полтавського казенного експериментального протезно- ортопедичного підприємства; реабілітаційний центр «Соняшник».

Окрім перелічених форм формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації нами використовувалася така форма, як фізичні змагання, ігри:

Наприклад, була організована участь студентів у програмі фізичної командної активності «Лісова гра: що, де, коли і як?» на базі Обласного молодіжного центру м. Полтави; участь у циклі руханок «Замість кави зроби вправи» це заняття джампінгом, участь у занятті «Стретч-масаж з елементами парної йоги».

Ефективність застосування форм навчально-виховної і дослідницької роботи залежить від майстерності викладача в доборі відповідних методів і засобів педагогічної діяльності.

Базуючись на визначенні поняття «методи навчання» А. Алексюк, (це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності педагога й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань), використовували традиційні: розповідь, опитування, і дібрали низку методів, які передбачають високу активність, формування лідерської позиції та педагогічної майстерності майбутніх фахівців фізичної реабілітації.

Умовно загальний хід упровадження моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності розподілили на три самостійні частини: підготовчу, основну і заключну.

Підготовка викладачів до реалізації моделі полягала в наданні їм інформації про структуру, зміст і методику реалізації моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у формі семінарів, інструктажів і самостійного ознайомлення зі змістом програм із експериментальних курсів і методичних рекомендацій до них.

Така організація підготовки викладачів до експериментальної роботи на основі ознайомлення з програмами, методичними рекомендаціями і наступним обговоренням на семінарах забезпечила успішне проведення формувального експерименту.

Під час першого, інформаційно-оперативного, етапу впровадження експериментальної моделі особливу увагу приділяли формуванню в студентів інформаційної готовності, що передбачало засвоєння базисних понять з проблеми застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності. На цьому етапі відбувалося доведення думки і переконання студентів у тому, що ефективність процесу фізичної реабілітації підвищується, якщо формувати у клієнта активну позицію, бажання змінюватися, свідомо і відповідально ставитися до власного здоров'я. У свою чергу, це передбачає застосування соціально-психологічних та педагогічних здоров'язбережувальних технологій у процесі фізичної реабілітації. Зазначене завдання вирішували в ході аналізу та формування наукових поглядів на поняття «здоров'язбережувальні технології», «соціально-психологічні здоров'язбережувальні технології», «педагогічні здоров'язбережувальні технології» й засвоєння усвідомлення мети фізичної реабілітації, яка має включати не лише відновлення фізичної рухливості, а і зміну способу життя клієнта, його психологічну готовність продовжувати програму підтримки здоров'я за межами реабілітаційного центру. Реалізацію 1-го етапу моделі здійснили в руслі вивчення дисциплін професійної нормативної підготовки компонентів освітньої програми «Фізична реабілітація»: «Курортологія», «Педагогіка і психологія», «Основи практичної діяльності у фізичній терапії, ерготерапії» (спеціальність 227 Фізична терапія, ерготерапія); «Психічне здоров'я», «Промоція здоров'я» - (спеціальність 229 Громадське здоров'я); «Педагогіка», «Психологія», «Технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності», «Психологія спорту» (спеціальність 017 Фізична культура і спорт)- перший рік навчання.

До змісту зазначених дисциплін увійшли теми, які спрямовані на формування бази теоретичних знань з проблеми застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності: у рамках вивчення теми «Соціально-психологічні здоров'язбережувальні технології» студенти знайомилися з такими поняттями, як сутність, мета соціально- психологічних технологій, види (емпауермент, селф-емпауермент, НЛП, коучинг, позитивна психологія); у темі «Педагогічні здоров'язбережувальні технології» студенти опановували поняття - сутність, мета педагогічних здоров'язбережувальних технологій, види (педагогічна фасилітація, технології створення ситуації успіху, радості); у темі «Особистісні якості майбутніх фахівців з фізичної реабілітації» студентами засвоювалися поняття «лідерство», його складові, риси, що забезпечують формування лідерської позиції у процесі фізичної реабілітації (комунікативність, толерантність, гнучкість, емоційна стійкість); вивчаючи тему «Педагогічна готовність до фізичної реабілітації» студенти знайомилися з такими поняттями, як педагогічні здібності, педагогічний такт, педагогічна спрямованість, педагогічна техніка. Також були проведені такі інтерактивні лекції: «НЛП у роботі з клієнтом», «Коуч- технології у фізичній реабілітації», «Емпауермент у дієтології» та ряд вебінарів «Види здоров'язбережувальних технологій у реабілітаційній роботі», «Педагогічна фасилітація як технологія ефективного впливу на клієнта», «Прийоми НЛП у процесі фізичної реабілітації», «Етапи застосування емпаерменту та умови його використання й ін. Задля формування готовності оперувати засвоєними поняттями нами були організовані і проведені дискусійні клуби на такі теми: «Фактори та чинники формування особистості», «Здоров'я - що важливіше для його збереження?», «Формування внутрішньої картини здоров'я та як на неї вплинути», «Вплив способу життя на його тривалість»

Основними формами і методами роботи зі студентами на цьому етапі впровадження експериментальної моделі були інтерактивна, мультимедійна лекція, мозкові штурми, обговорення, дискусії, дебати, обговорення. У доборі форм і методів роботи зі студентами враховували основну мету цього етапу втілення моделі - формування науково-теоретичної бази з проблеми застосування здоров'язберігаючих технологій у професійній діяльності.

Упровадження другого етапу, технологічно-процесуального, моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності передбачало формування технологічної готовності до означеного виду діяльності в процесі вивчення таких дисциплін, як «Діагностика і моніторинг стану здоровя у фізичній терапії, ерготерапії», «Основи практичної діяльності у фізичній терапії, ерготерапії» (спеціальність 227 Фізична терапія, ерготерапія); «Психологічні основи фізичної реабілітації» - (спеціальність 229 Громадське здоров'я); «Гігієна фізичного виховання», «Фізична реабілітація», «Технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» (спеціальність 017 Фізична культура і спорт) - другий рік навчання.

Студенти опановували алгоритм застосування соціально-психологічних та педагогічних здоров'язбережувальних технологій. Під час вивчення теми «Емпауермент у фізичній реабілітації» студенти вивчали фази застосування емпауерменту та селф-емпауерменту, стратегії емпауерменту; у темі «НЛП» опановувалися принципи НЛП, прийоми («виклик суперечки», «вислів сумнівів», «зіставлення суперечностей», «добудовування», «використовування підготовлених якостей», «розслаблення», «вичікування», «оцінювання поведінки як результату позитивного наміру», «гра на асоціації чи дисоціації», «зміни фокуса уваги в часовому просторі», «імперативної персеверації», «рефреймінгу (зміни) контексту», «зміщення фокуса уваги», «акцентування», «використання контрастів», «використання моделі SCORE»); основні етапи застосування нейро-лінгвістичного програмування. Вивчаючи тему:

«Можливості коучингу у фізичній реабілітації» студентами вивчалися такі технологічні методи коучингу: метод «питання-відповідь»; коучинг-тренінг, метод консалтингу, метод процесингу, метод «Колесо досягнення мети», метод «Лінія часу», технологія коучингу «GROW». Під час вивчення теми «Педагогічна фасилітація як здоров'язбережувальна технологія» студенти навчалися добирати відповідне соціальне оточення клієнта, яке б стимулювало його активність. Це передбачало вивчення технології діагностико клієнта, його реабілітаційного потенціалу та можливості найближчого оточення. Студенти опановували технологічними знаннями щодо роботи з сім'єю клієнта: типи ставлень членів сім'ї до проблеми клієнта (деструктивне, конструктивне); надання знань та формування реабілітаційної культури сім'ї; формування цінностей незалежної позиції сім'ї. У темі «Технологія створення ситуації успіху» студентами був засвоєний алгоритм створення ситуації успіху та радості під час процесу фізичної реабілітації та основні прийоми (постійна фіксація успіхів клієнта, створення власної оптимістичної позиції, орієнтація на позитивні емоції, техніка когнітивного переструктурування, підкріплення, активного соціального навчання). Були проведені такі мультимедійні лекції: «НЛП у досягненні цілей», «Сучасні коуч-технології, «Методика застосування фасилтативного впливу».

На даному етапі були використані методи практичної спрямованості: вправи, вирішення проблемних ситуацій, тренувальні вправи щодо застосування різних прийомів, практичні творчі завдання, тренінгові вправи, ігрові-моделюючі ситуації, воркшопи, дискусії.

Студенти взяли участь у навчальному курсі «Європейський досвід реабілітації новонароджених та малих дітей».

У ході виробничих практик запропонували студентам обрати здоров'язбережувальну технологію за бажанням (можливо декілька) і застосувати у роботі з клієнтом. Метою виробничої практики нами було визначено не лише розвиток умінь застосовувати соціально-психологічні та педагогічні технології, а і навчитися їх поєднувати з медичними здоров'язбережувальними технологіями та технологіями фізичної культури і спорту. Так, наприклад, студенти працюючи з клієнтом поєднували у єдиний процес дихальну гімнастику з нейро-лінгвістичним програмуванням; ЛФК з коучингм. Але перед тим як приступити до процесу фізичної реабілітації, студенти навчалися проводити індивідуальну діагностику клієнта, яка спрямована на діагностику індивідуального реабілітаційного потенціалу, тобто визначення наскільки є психотравмуючою ситуація, в якій знаходиться клієнт і чи є ресурси для її подолання (бажання, цілі, мотиви). Студенти використовували методи діагностичної бесіди, вивчення історії життєвої клієнта, спостереження; визначення індивідуальних особливостей клієнта, уподобань, інтересів, прагнень; планів на майбутнє; ступінь віри у власні можливості; наявність підтримки оточуючих за допомогою таких методів Оксфордський опитувальник на визначення рівня щастя (OHI, Oxford Happiness Inventory); методику YLOT (Youth Life Orientation Test); методику YLOT (Youth Life Orientation Test), спрямовану на визначення рівня оптимізму; методику «Самооцінка реалізації життєвих цілей особистості», автор якої М. Молочников; діагностику якості життя клієнта, тобто які економічні ресурси наявні та ресурси найближчого оточення (чи є підтримка, розуміння, оптимізм у налаштуванні тощо); діагностика внутрішньої картини здоров'я клієнта, тобто як він уявляє для себе стан здорової людини (віра у власні сили клієнта, яка має відображатися в його активності, дотриманні усіх процедур реабілітаційного процесу; орієнтація на успіх і позитив у житті, що буде відображатися у стилях спілкування клієнта). На основі результатів діагностики майбутні фахівці з фізичної реабілітації вчилися складати реабілітаційні програми за такою структурою: Ми запропонували орієнтовну структуру програми, але студенти мали право додавати свою необхідну інформацію: загальні відомості про клієнта, опис проблеми, яку потрібно вирішити, мета та завдання програми, напрями реалізації програми; опис видів діяльності, які слід виконати в рамках програми; терміни та місце реалізації певних видів діяльності; прогнозовані результати.

Третій, особистісно-мотиваційний, етап моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності передбачав формування психологічної готовності до означеного виду діяльності. На цьому етапі застосовували такі форми і методи роботи зі студентами, як тренінгові та ігрові вправи на формування лідерських якостей, тренінги комунікативності, формування особистісних якостей, соціальних умінь та соціальної активності. Для студентів було дібрано систему тренінгових вправ, які спрямовані на розвиток таких якостей, як комунікативність, толерантність, наполегливість, емоційну стійкість. Тривалість тренінгової програми враховувала особливості планування навчального процесу у ЗВО та передбачала цикл активних занять у кількості 10 протягом 2 місяців. Кожне заняття було розраховано на тривалість одного аудиторного заняття, тобто 1г.20хв. Це давало можливість досягнути найбільшої концентрації уваги студентів, оскільки спрацьовував динамічний стереотип - працювати протягом пари. Активна фаза реалізації зазначеного етапу розпочалася на третьому році навчання.

Також була організована участь студентів у короткотривалому соціальному проєкті «Відеоленд. Тренінг + Кіно», мета якого формування толерантної поведінки засобами кіно. Для розвитку фізичної активності, командної роботи, наполегливості студенти на цьому етапі проходили програмі фізичної командної активності «Лісова гра: що, де, коли і як?» на базі Обласного молодіжного центру м. Полтави; була організована участь у циклі руханок «Замість кави зроби вправи» це заняття джампінгом; участь у занятті «Стретч-масаж з елементами парної йоги».

Четвертий етап, педагогічно-орієнтований, передбачав активне формування таких компонентів педагогічної майстерності, як педагогічні здібності, педагогічна спрямованість, педагогічна техніка. Формування зазначених компонентів здійснювалося за допомогою традиційних методів та інноваційних. Були проведені лекції на тему «Вплив педагогічної техніки на ефективність реабілітаційного процесу», «Компоненти педагогічної майстерності», «Педагогічні здібності та їх розвиток», «Види педагогічної техніки», «Педагогічна спрямованість та шляхи формування» в рамках вивчення таких дисциплін: «Діагностика і моніторинг стану здоровя у фізичній терапії, ерготерапії», «Основи практичної діяльності у фізичній терапії, ерготерапії» (спеціальність 227 Фізична терапія, ерготерапія); «Психологічні основи фізичної реабілітації» - (спеціальність 229 Громадське здоров'я); «Гігієна фізичного виховання», «Фізична реабілітація», «Технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності» (спеціальність 017 Фізична культура і спорт).

Також нами були використані методи обговорення та розв'язання педагогічних ситуацій, вирішення проблемних питань та тренінгові вправи. Так, наприклад, вправи ««Архітектор», «Спокуса», «Не своїм голосом» спрямовані розвиток педагогічного мовлення (вербального і невербального); вправи «Порятунок ведмедя»,«Міна», «Вавилонська вежа» спрямовані на розвиток педагогічної спрямованості.

Також студентами був пройдений цикл тренінгів на розвиток педагогічної майстерності у застосуванні здоров'язберігаючих технологій «Іоигпеу4Ьі1е», організований спільно з представниками благодійного об'єднання «Громадське здоров'я».

Упродовж усіх етапів упровадження обґрунтованої моделі формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності здійснювали постійний контроль за якістю й успішністю навчання студентів у вигляді традиційних форм поточного та підсумкового контролю знань: усне та письмове опитування, контрольні роботи, тестові завдання, заліки, екзамени, а також інноваційні: презентація і захист індивідуальних програм фізичної реабілітації з використанням здоров'язбережувальних технологій.

Висновки. Отже, формувальний експеримент на засадах особистісно зорієнтованого навчання й утілення єдності інформаційного, технологічного, психологічного, педагогічного компонентів готовності, застосування запропонованих методів, форм і засобів, а також реалізації виокремлених педагогічних умов дозволив забезпечити педагогічний процес формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до застосування здоров'язбережувальних технологій у професійній діяльності у відповідності до теоретично обґрунтованої моделі їх готовності.

Література:

1. Волошко Л.Б. Формування професійної компетентності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у процесі вивчення медико-біологічних дисциплін : автореф. дис. канд. пед. наук. К., 2006. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru