Навчання аспірантів монологу-міркування на заняттях з іноземної мови у нелінгвістичній аспірантурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчання аспірантів монологу-міркування на заняттях з іноземної мови у нелінгвістичній аспірантурі

Зеленська Олена Піменівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри іноземних мов і культури фахового мовлення, Львівський державний університет внутрішніх справ, м. Львів

Анотація

Стаття присвячена проблемі навчання іншомовного монологічного мовлення, зокрема монологу-міркування, що є однією з головних практичних цілей оволодіння іноземною мовою здобувачами освітньо-наукового ступеня «доктор філософії» в нелінгвістичній аспірантурі. Зазначено, що монолог-міркування характеризується певною композиційною побудовою, що має логічну послідовність елементів: теза, тобто вихідний комунікативний намір, доказ (комунікативний план та елементи його реалізації), висновок. Підкреслено, що навчання аспірантів усного іншомовного мовлення сприяє їх готовності висловлюватися на теми фаху та дисертаційної праці, вмінню впевнено дискутувати з колегами, брати участь в обговоренні питань, пов'язаних не лише з науковою роботою, науковим предметом і фахом, але й соціальними, культурними тощо проблемами, а також стимулює мовленнєво-розумову діяльність, зберігаючи яскраво виражений комунікативний характер. Акцентовано, що розвиток монологічного мовлення передбачає засвоєння відповідних лексико-синтаксичних засобів зв'язку речень у межах надфразової єдності, а також навчання тематичного аспекту висловлювань з використанням соціально детермінованих загальноприйнятих мовленнєвих взірців, що використовуються мовцем із урахуванням комунікативних факторів. Зроблено висновок, що ефективність навчання монологу-міркуванню залежить не лише від форм, методів і прийомів навчальної роботи, але й від особливостей інтелектуальної діяльності аспірантів. При навчанні монологічного мовлення необхідна наявність умов для виникнення внутрішньої мотивації та сформованість механізмів іншомовного оформлення мовленнєвого висловлювання. Перспективним видається детальніше дослідження мовної сторони монологу-міркування на лексичному, граматичному, стилістичному та прагматичному рівнях мови.

Ключові слова: іноземна мова, аспірант, нелінгвістична аспірантура, комунікативний підхід, усне мовлення, монологічне мовлення. монолог- міркування. іншомовне монологічне мовлення аспірант

Zelenska Olena Pimenivna Doctor of Pedagogy, Full Professor, Professor of the Department of Foreign Languages and Professional Communication, Lviv State University of Internal Affairs, Lviv

TEACHING THE MONOLOGUE-REASONING AT THE FOREIGN LANGUAGE CLASSES TO THE POST-GRADUATES TAKING THE NON-LINGUISTIC POST-GRADUATE COURSE

Abstract. The article deals with the issues of teaching the monologuereasoning that is one of the main practical aims of mastering a foreign language by the post-graduates who take the non-linguistic post-graduate course. It is pointed out that the monologue-reasoning is characterized by a certain compositional structure: a thesis, an argument and a conclusion. It is underlined that teaching the post-graduates the oral foreign language speech makes it possible for them to be ready to speak on the topics concerning their speciality or the dissertation, to take part in the discussion of the various issues, that are connected with the scientific work, speciality, social, cultural, etc. problems; it also stimulates the speech-intellectual activity preserving the strongly pronounced communicative character. It is emphasized that the development of the monologue speech foresees acquiring the relevant lexical and syntactic means of bond of the sentences in the frames of the utterance-length, and teaching the thematic aspect of the utterances using the socially determined generally accepted speech models, which are used by the speaker taking into account the communicative factors, too. The conclusion is made that the efficiency of teaching the monologue-reasoning depends on the forms, methods and approaches of the academic work, on the peculiarities of the intellectual activity of the post-graduates. While teaching the monologue speech it is necessary to have the conditions for the appearance of the inner motivation and the formed mechanism of the foreign language presentation of the utterance. The further detail research of the language aspect of the monologue-reasoning (the lexical, grammatical, stylistic and pragmatic levels) and its teaching the post-graduates is a perspective one.

Keywords: foreign language, post-graduate, non-linguistic post-graduate course, communicative approach, oral speech, monologue speech, monologuereasoning.

Постановка проблеми

Співробітництво України з світовим співтовариством, розвиток політичних, економічних, культурних, наукових тощо зв'язків з іншими країнами, інноваційні процеси, що відбуваються в світі та суспільстві, світова мережа Internet, соціальне замовлення суспільства в сучасному інформаційному світі спричиняють необхідність у фахівцях, які окрім глибокої професійної підготовки готові до співпраці, гнучкі, мають соціокультурні знання, справді практично володіють іноземною мовою в усній і письмовій формах, здатні до міжкультурної комунікації, що призводить до взаємодії зі світовим інформаційним простором та взаєморозуміння в суспільстві. Комунікація є універсальною реальністю соціального існування та вираженням здатності суспільної людини до співіснування, котре є незаперечною умовою життя [1]. Комунікація - зв'язок через розуміння, без якого неможлива колективна діяльність та спільність життя, те, що єднає людей у спільноти та глобальне людство [2]. Володіння іноземною мовою сприяє отриманню додаткових професійних знань, швидкому і грамотному вирішенню науково-професійних завдань в умовах іншомовної комунікації, забезпечує високий рівень культурологічного розвитку особистості.

Мета статті - розкрити важливість навчання іншомовного монологічного мовлення, зокрема монологу-міркування, що є однією з головних практичних цілей оволодіння іноземною мовою здобувачами освітньо-наукового ступеня «доктор філософії» в нелінгвістичній аспірантурі, показати, як навчання монологу-міркування сприяє розвитку мовленнєвої та розумової активності аспірантів у процесі навчання іноземної мови.

Освітньо-наукова програма для здобувачів освітньо-наукового ступеня «доктор філософії» в нелінгвістичній аспірантурі передбачає підготовку висококваліфікованого, конкурентоспроможного, інтегрованого у європейський і світовий освітньо-науковий простір фахівця, здатного до самостійної науково- дослідницької та науково-педагогічної роботи у закладах вищої освіти і науково-дослідних установах, а також практичної діяльності в професійній сфері. Однією з обов'язкових навчальних дисциплін як компонента освітньо- наукової програми є іноземна мова, знання якої допомагає розширювати можливість підвищення професійного і культурного рівня науковця, налагоджувати міжнародні наукові та професійні контакти, сприяє саморозвитку та доступу до наукової інформації, використанню ресурсів Іпїетеї тощо. Мета навчання іноземної мови - формування іншомовної професійно спрямованої комунікативної компетенції, що дозволяє фахівцям інтегруватися в міжнародне професійне середовище і використовувати професійну іноземну мову як засіб міжкультурного і професійного спілкування, оскільки іноземна мова виступає як посередник інтеграційних процесів в науці, освіті, культурі, соціальній сфері. Серед завдань курсу «Іноземна мова» - будувати монологічне висловлювання на рівні самостійно підготовленого та непідготовленого висловлювання на теми, пов'язані з фахом і дисертаційним дослідженням, тобто аспіранти вчаться описувати певні явища чи ситуації, розповідати чи повідомляти про певні факти, переказувати прочитаний чи прослуханий текстовий матеріал, висловлювати свої думки відносно прочитаного чи прослуханого, розмірковувати, виступати з повідомленнями, доповідями, презентаціями. Все це повинно відбуватися достатньо логічно, послідовно, виразно і правильно в мовному відношенні, щоб у слухачів не було проблем з розумінням прослуханого. Мета навчання іноземної мови - формування в аспірантів комунікативних навичок для досягнення взаєморозуміння, оскільки розуміння - недосяжний ідеал, до якого тим не менше необхідно прагнути [3, с. 77]. Для цього важливо сформувати здатність до комунікації в усній формі на рівні зокрема самостійно підготовленого та непідготовленого монологічного мовлення. Іншомовне монологічне мовлення є не тільки продуктом індивідуальної мовленнєвої творчості, який залежить від лінгвістичного досвіду мовця, його культури мовлення, здатності будувати майбутнє висловлювання, але й результатом професійної грамотності майбутнього фахівця, його професійної компетенції та знань [4, с. 89].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти навчання іншомовного мовлення, усного мовлення, монологічного мовлення вивчали А. Алхазишвілі, В. Аракін, І. Берман, І. Бім, В. Бухбіндер, М. Вайсбурд, А. Вейзе, І. Гальперін, Н. Гальскова, Н. Гез, П. Гурвич, Н. Долгалова, І. Зимня, М. Калнинь, Л. Лазаркевич, А. Леонтьєв, М. Ляховицький, О. Миролюбов, Р. Мільруд, О. Нечаєва, Л. Новожилова, Ю. Пассов, І. Рахманов, О. Резель, Г. Рогов, В. Скалкін, Б. Скобін, Т. Тамбовкіна, С. Шатілов, Е. Шубін, K. Bailey, G. Brown, M. Bygate, S. Thornbury, G. Yule та інші. Проте деякі питання цієї проблеми ще не отримали належної обґрунтованості та однозначного рішення, зокрема ті, що стосуються навчання монологічного мовлення аспірантів у нелінгвістичній аспірантурі, функціональних типів монологічного мовлення: монологу-опису, монологу-повідомлення та монологу-міркування.

Виклад основного матеріалу

Характерною рисою сучасного процесу навчання та його принципом є активне використання мови з метою ефективного спілкування, письмового та усного, грамотної побудови мовленнєвої поведінки, правил вибору та використання мовних засобів, обміну знаннями, інформацією тощо для задоволення своїх інтелектуальних запитів.

Комунікативний підхід до навчання іноземної мови максимально спрямований на наближення навчального процесу до умов реального функціонування мови в міжсуб'єктному або текстовому режимі; адекватний самій природі мови в її когнітивно-комунікативній суті; орієнтований на особистість того, хто навчається, дозволяє створити мотиваційний фон і виробити необхідні навички для оволодіння іноземною мовою під час навчання, а також подальшого самоудосконалення [5]. Він як сукупність принципів, що визначають стратегію навчання іноземної мови (принцип мовленнєво-розумової діяльності; принцип індивідуалізації; принцип функціональності; принцип ситуативності; принцип новизни [6, с. 67]), передбачає розвиток продуктивної мовленнєвої діяльності аспірантів, їх здатності до критичного та творчого мислення, вибору стратегії, для реалізації якої використовуються мовні засоби, відповідні до норм комунікативної поведінки, планування, конструювання, систематизації, аналізу та синтезу, узагальнення, порівняння та взаємодії, вміння ставити завдання та знаходити оптимальні шляхи їх вирішення, формулювати проблемні питання та давати на них відповіді.

Комунікативна орієнтація навчання іноземної мови аспірантів є ефективною, тому що процес оволодіння мовою є певною моделлю процесу спілкування, що розуміється як основна умова формування мовленнєвих автоматизмів, тобто автоматизованого мовного оформлення мовлення, комунікативно-мовленнєвих вмінь, опрацювання мовленнєвих навичок, що передбачає свідоме оперування мовним матеріалом і мовленнєвою поведінкою, здатністю суб'єкта здійснювати мовленнєву діяльність у різноманітних соціально детермінованих ситуаціях.

Для здійснення навчання іншомовної комунікації, що є складним процесом, необхідно, щоб викладач був носієм високого рівня академічних і психолого-педагогічних знань, інформації, культури, породжував ці знання, займаючись науково-дослідною роботою, був консультантом, помічником, володів сучасними ефективними технологіями навчання іноземної мови, створював умови і сприятливий психологічний клімат для професійного та особистісного розвитку здобувачів освітньо-наукового ступеня «доктор філософії», їхньої творчої актитвності та майстерності, забезпечував індивідуальний підхід до кожного, враховував здібності та індивідуальні особливості кожного,їх інтелектуальні можливості, вмів виявити

комунікативні наміри і типові ситуації (побутові, ділові, професійні) спілкування аспіратнтів, а аспірант не тільки мав активну пізнавальну мотивацію, але й докладав максимум зусиль для практичного оволодіння іноземною мовою та формування здатності здійснювати іншомовне спілкування в різних професійних, академічних, соціокультурних і побутових ситуаціях.

Комунікативна спрямованість сприяє швидкому оволодінню навичками мовлення [7, с. 211]. Іншомовне мовлення - інтегративне особистісно- професійне утворення, яке реалізується в психологічній та технічно- операційній готовності особистості до виконання успішної, продуктивної та ефективної професійної діяльності з використанням засобів іноземної культури та забезпечує можливість ефективної взаємодії з оточуючим середовищем [8]. Практичні аспекти навчання аспірантів іноземної мови можуть ефективно реалізуватися в таких формах навчально-методичної роботи, як багатоаспектне навчання усного монологічного та діалогічного мовлення. Для того, щоб усне мовленнєве спілкування (говоріння) було успішним, необхідно брати до уваги такі аспекти: бажання реалізувати мовленнєвий намір; вміння реалізувати мовленнєвий намір, що полягає в здатності встановити контакт і взаєморозуміння з іншими людьми, поділитися інформацією, впливати на їх знання, висловлювати свої власні думки, емоції та особисте ставлення до інформації, що повідомляється, доводити, спростовувати, переконувати, заперечувати, сумніватися тощо; обізнаність з культурою мовлення; вміння формувати та формулювати думки; ступінь володіння структурно-системними одиницями мови та вміння їх застосовувати в різних ситуаціях спілкування; володіння мовленнєвими формулами для того, щоб почати розмову/продовжити розмову/закінчити розмову, враховувати обізнаність співрозмовника з темою розмови, при потребі змінити тему розмови; вміння самостійно вирішувати комунікативно-пізнавальні завдання, включаючи мовну здогадку тощо. Усне мовлення як мета навчання виступає засобом спілкування, під час якого отримується і передається інформація, розвиваються комунікативні здібності мовця, враховуючи його реальні потреби та інтереси здійснювати мовленнєвеспілкування в різних ситуаціях. Воно

використовується і як засіб навчання, за допомогою якого студенти досягають автоматизму у відтворенні та перетворенні засвоєних лексичних одиниць і граматичних структур, отже сприяє поглибленню та розширенню не тільки мовних знань, але й також знань про реалії мови, яку вивчають [9]. Воно є засобом навчання, свідомого продуктивного засвоєння словника, граматики, фонетики і стилістики іноземної мови. Навчання аспірантів усного іншомовного мовлення сприяє їх готовності висловлюватися на теми фаху та дисертаційної праці, вмінню впевнено дискутувати з колегами, брати участь в обговоренні питань, пов'язаних не лише з науковою роботою, науковим предметом і фахом, але й соціальними, культурними тощо проблемами.

Одним із видів реалізації усного мовлення є монологічне мовлення.

Монолог - організований, логічний, послідовний, змістовний, повний, активний, завершений і емоційно оформлений вид мовлення. Він розвиває розумову діяльність аспірантів, вчить логічно мислити, формувати та формулювати думки, актуалізувати набуті знання, планувати, аргументувати, коментувати, порівнювати, визначати причину та наслідок, узагальнювати, контролювати, робити висновки, будувати свої висловлювання таким чином, щоб вони буди зрозумілими для слухачів, вимагає від мовця вміння і здатність керувати фонетичними, граматичними, лексичними та стилістичними навичками та вміннями.

Монологічне мовлення має такі функціональні типи в залежності від комунікативного наміру:

• монолог-опис - спосіб викладення думок, що передбачає характеристику предмета, явища в статичному стані, який здійснюється шляхом переліку їх якостей. ознак, особливостей;

• монолог-повідомлення (оповідання, розповідь) - інформація про дії та стани, що розвиваються;

• монолог-міркування - тип мовлення, що характеризується особливими логічними відношеннями між судженнями, що утворюють умовивід та входять до його складу [10, с. 42.]. Міркування - це умовивід, низка думок, що стосуються якогось питання, викладених у логічній послідовній формі, які йдуть одна за одною таким чином, що із попередніх суджень виникають інші, а в результаті виходить відповідь на поставлене запитання [її]. Тобто, міркування - це комунікативний намір, результатом якого є виражена в мовній формі в рамках тексту постановка проблеми, шляхи її розвитку та вирішення, щоб переконати співрозмовника в правильності вирішення проблеми, вплинути на його точку зору, ставлення і дію, враховуючи екстралінгвістичні комунікативні умови і проблемні ситуації. Міркування, усне проблемне міркування, а отже і монолог-міркування, характеризується певною композиційною побудовою, що має логічну послідовність елементів: теза, тобто основна думка, вихідний комунікативний намір, доказ (аргументація, стратегія, комунікативний план та елементи його реалізації), ілюстрація та висновок. Аргументація відіграє в міркуванні значну роль, оскільки, розробляючи проблему, враховуються всі pro et contra. У міркуванні використовуються певні синтаксичні конструкції, наприклад, причиново- наслідкові, умовні, з'ясувальні, питальні. Основу міркування складають причиново-наслідкові відношення, оформлені, як правило, складнопідрядними реченнями причини, і висловлювання в цілому має тричасткову композицію. Його мета щось підтвердити, пояснити, довести, обґрунтувати [12, с. 57]. Монолог-міркування може характеризуватися прямою діалогічністю (вживання питальних форм), більш невимушеною і відвертою манерою викладу, яка непритаманна письмовим висловлюванням, неформальною лексикою, «полегшеними» граматичними конструкціями (з переважанням активного стану дієслова) [13, р. 110-111, 120].

Навчання тематичного монологу-міркування

• оптимізує навчальний процес, оживляє його, вносить різноманітність, збільшує емоційний вплив на студентів, створює комфортне середовище навчання, допомагає сформувати модель реального спілкування [14, с. 255];

• удосконалює навички усного монологічного мовлення, вчить починати висловлювання у відповідності з комунікативними цілями, систематизувати отримані знання;

• дисциплінує мислення, що є надзвичайно важливим, оскільки мислення має логічну, понятійну, пізнавальну, ідеологічну тощо сторони та формує думку;

• стимулює мовленнєво-розумову діяльність, зберігаючи яскраво виражений комунікативний характер;

• сприяє научінню аудиторії сприймати іншомовне мовлення на слух, залучати її до процесу міркування, а також вести діалог з мовцем після його презентації, удосконалюючи таким чином і усне діалогічне мовлення; існує необхідність урахування чинника адресата та психології сприйняття під час оприлюднення наукових ідей та важливість здійснення свідомого впливу на реципієнтів з боку автора наукової праці [15] (хоча твердження стосується сприйняття аудиторією наукової праці, проте це можна віднести і до оприлюднення будь-якої проблеми - соціальної, політичної, культурної тощо);

• вчить виділяти інформацію, що несе основне змістове навантаження, висловлювати свої думки, докази, приклади, аргументацію логічно, послідовно, зв'язно, впевнено та виразно і правильно у мовному відношенні з метою обґрунтування своєї позиції, давати особистісні оцінки, творчо вникати в суть об'єктивної реальності, переконувати аудиторію у правильності своїх міркувань;

• формує свідоме ставлення до проблеми, розвиває здібності та навички, необхідні для її вирішення, оскільки розумові процеси при визначенні проблеми та її рішенні протікають у взаємозв'язку з мовленнєвою діяльністю, з мовою, яка є комунікативним засобом узагальнюючого мислення і засобом комунікації;

• підвищує інформаційну культуру аспірантів, їх комунікативну та пізнавальну мотивацію;

• сприяє формуванню активної життєвої позиції, самостійності, зацікавленістю навчанням, підвищенням якості знань, навичок і вмінь.

Навчання самостійного іншомовного міркування, яке було б оригінальним за формою та змістом, є досить складною проблемою, оскільки аспірантам доводиться висловлювати свої власні думки, будувати своє мовлення іноземною мовою, враховуючи власний не тільки життєвий, але й освітній досвід, використовуючи лексику та правила іноземної мови, а також вміння формувати та формулювати думки, тобто слідкувати за їх змістом і формою їх вираження, вміти встановлювати зв'язки між думками, мовленням і фактами. При цьому важливо добиватися в них автоматизму у використанні мовних засобів у мовленнєвій діяльності. Тут необхідно зауважити, що аспіранти вже мають певний досвід володіння іноземною мовою, тому що вивчали її в школі та закладі вищої освіти. Тому під час навчання іноземної мови в аспірантурі часом буває просто нагадати їм те чи інше граматичне явище чи певну лексику, що може значно полегшити подальшу роботу над мовою.

Щоб навчити спілкуванню іноземною мовою, необхідно створювати вербальні, проблемні за характером, справжні життєві завдання, які стимулюють вивчення матеріалу і виробляють адекватну поведінку та вимагають самостійного пошуку вирішення проблеми, що пропонується. Тому одним із шляхів навчання монологу-міркування є організація таких умов, за яких аспіранти повинні говорити самостійно, висловлюючи свої власні думки та міркування іноземною мовою, що уможливлює комунікативну та пізнавальну мотивацію, оскільки аспірантам необхідно володіти не тільки мовним, але й фактичним матеріалом. Наприклад, аспірантам даються теми Why should you learn a foreign language?; He who knows no foreign language knows nothing of his own; Science knows no country; Education made us what we are (Claude Helvetius); Do good to your friends to keep them, to your enemies to win them (Benjamin Franklin) тощо, які вони повинні підготувати самостійно, щоб висловити свої міркування на занятті, тобто дається проблемна ситуація і її необхідно розкрити; аспірантам дається можливість обґрунтувати її. Такий підхід уможливлює індивідуалізацію змісту міркування.

Опрацювання тем також уможливлює закріпити мовні засоби, необхідні для їх обґрунтування, тобто розвиток монологічного мовлення передбачає засвоєння відповідних лексико-синтаксичних засобів зв'язку речень у межах надфразової єдності, а також навчання тематичного аспекту висловлювань з використанням соціально детермінованих загальноприйнятих мовленнєвих взірців, що використовуються мовцем із урахуванням комунікативних факторів. Під час опрацювання першої теми аспірантам пропонуються певні лексичні мовленнєві опори, типові мовні засоби, що стосуються логічної композиційної побудови міркування: тези, доказу, висновку, тому що усвідомлене спілкування вимагає оптимального набору комплексно використовуваних мовних засобів. Такі опори є засобами управління репродуктивною діяльністю, оскільки вони фіксують зміст, форму та логіку висловлювання. Наприклад, теза:

- Let me present my thoughts (ideas) on ...

- There are growing appeals for ...

- This thinking deals with ...

- This thinking considers the field of ... as its main subject.

- It is of interest to know whether ... still holds true.

- It would be of special interest to ...

- We characterize different aspects of ...

Etc.

Доказ, аргумент:

- This suggests that ...

- We showed that ...

- This is an important aspect (finding) in the understanding of ...

- Our thought confirms that ...

- It is clear that ...

- It is important to highlight the fact that ...

- This is important because there is ...

- From this standpoint, ... can be considered as ...

Etc.

Висновки:

- On this basis, we conclude that ...

- This allows the conclusion that ...

- This may be considered a promising aspect of ...

- In conclusion, ... seems to improve ...

- In conclusion, it would appear that ...

- The main conclusion that can be drawn is that ...

Etc.

Для ефективнішого опрацювання подібних тем варто звернутися до таких завдань, як

Agree or disagree with the statements. Give your reasons. The following phrases may be helpful:

That's right.

I quite agree with you.

I think so/I guess so.

That's just what I think.

Looks like that.

Most probably.

I am sure that ...