Роль методу вправ у формуванні українськомовної професійно-комунікативної компетентності іноземного студента медичного ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru

Буковинський державний медичний університет

Роль методу вправ у формуванні українськомовної професійно-комунікативної компетентності іноземного студента медичного ЗВО

Цуркан Марія Валентинівна доктор педагогічних наук, професор

Анотація

Описано метод вправ у процесі навчання української мови іноземних студентів медичних закладів вищої освіти; зазначено, що вправи відіграють визначальну роль у формуванні українськомовної професійно- комунікативної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі, оскільки вони сприяють виробленню в студентів необхідних практичних професійно важливих мовних і мовленнєвих умінь, набуттю навичок ведення професійного діалогу в парі «лікар - пацієнт»; подано та охарактеризовано таку систему вправ: підготовчі (пропедевтичні), вступні (мотиваційні, пізнавальні), пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, інструкцією, завданням), творчі (реконструктивні, конструктивні), контрольні вправи, а також: спостереження й аналіз мовних одиниць у зв'язному тексті; аналіз текстів різних типів і стилів мовлення; стилістичне експериментування (синонімічні заміни в тексті); конструювання різних мовних одиниць (за моделями, схемами); конструювання зв'язних висловлювань (творчі роботи); редагування чужого й власного мовлення. Підкреслено, що всі зазначені вище види вправ спрямовані на формування практичних умінь і навичок відповідно до здійснення чотирьох видів мовленнєвої діяльності (рецептивних: читання та аудіювання; продуктивних: говоріння і письма).охарактеризовано найбільш ефективні різновиди вправ, які сприяють формуванню українськомовної професійно-комунікативної компетентності іноземного студента-медика. Обґрунтовано, що ефективність методу вправ у процесі навчання української мови як іноземної студентів медичних закладів вищої освіти залежить від якості опанування фонетичної системи української мови, її лексичних і граматичних засобів, вміння співвідносити лексеми з явищами дійсності, визначати їх функції, доречно вживати слова в конкретному життєвому і професійному контексті.

Ключові слова: метод, вправа, українськомовна професійно-

комунікативна компетентність іноземного студента медичного ЗВО.

Tsurkan Maria Valentinivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Bukovyna State Medical University, Chernivtsi

вправа українськомовний практичний

THE ROLE OF THE EXERCISE METHOD IN FORMATION OF THE UKRAINIAN-SPEAKING PROFESSIONAL AND COMMUNICATIVE COMPETENCE OF A FOREIGN MEDICAL UNIVERSITY STUDENT

Abstract

The method of exercises in the process of teaching the Ukrainian language to foreign students of medical institutions of higher education is described; it is stated that the exercises play a decisive role in the formation of the Ukrainian- language professional and communicative competence of future specialists in the medical field, since they contribute to the development of necessary practical professionally important language and speech skills in students, the acquisition of skills in conducting a professional dialogue in the "doctor-patient" pair; the following system of exercises is presented and characterized: preparatory (propaedeutic), introductory (motivational, cognitive), trial (warning, commented, explanatory), training (according to a sample, instruction, task), creative (reconstructive, constructive), control exercises, as well as : observation and analysis of language units in a coherent text; analysis of texts of various types and styles of speech; stylistic experimentation (synonymous substitutions in the text); construction of various language units (according to models, schemes); construction of coherent statements (creative works); editing other people's and own speech. It is emphasized that all the above types of exercises are aimed at the formation of practical abilities and skills in accordance with the implementation of four types of speech activity (receptive: reading and listening; productive: speaking and writing). The most effective types of exercises that contribute to the formation of Ukrainian- language professional and communicative competence are characterized. a foreign medical student. It is substantiated that the effectiveness of the method of exercises in the process of learning the Ukrainian language as a foreign language for students of medical institutions of higher education depends on the quality of mastering the phonetic system of the Ukrainian language, its lexical and grammatical means, the ability to correlate lexemes with the phenomena of reality, to determine their functions, to use words appropriately in a specific life and professional context.

Keywords: method, exercise, Ukrainian-language professional-

communicative competence of a foreign medical student.

Постановка проблеми. Парадигма модернізації освітнього процесу в українських закладах вищої освіти (ЗВО) є відображенням нагальних потреб сучасного світового суспільства, вектори розвитку якого спрямовані, насамперед, на якісну підготовку спеціалістів різних галузей, зокрема медичної.

Одним із актуальних напрямів навчальної діяльності медичних ЗВО України визначено надання освітніх професійно орієнтованих послуг іноземним громадянам, кількість яких у значених ЗВО щороку збільшується.

Важливим складником готовності студентів-іноземців до ведення професійної діяльності вважаємо формування у них українськомовної професійно-комунікативної компетентності, яку трактуємо як багаторівневу лінгводидактичну категорію, структурними складниками якої є професійні знання (знання з медичних дисциплін, збір анамнезу, розпізнавання захворювання й встановлення діагнозу, призначення лікування тощо), самостійний і творчий склад мислення (навички аналізувати процес перебігу захворювання, ефективність і кінцевий результат лікування; уміння не лише оцінити досягнення у своїй роботі, але й побачити причини невдач), комунікативні уміння (володіння загальновживаною та професійною лексикою, правильний і доречний добір мовних засобів, логічна і послідовна побудова висловлювання, відповідна дикція, вміння слухати, оформлення медичних документів: довідок, протоколу операції, історії хвороби або реферату тощо), моральні цінності (толерантність, тактовність,інтелігентність, терпіння, чуйність, співпереживання, ввічливість, привітність, доброзичливість тощо). Як бачимо, уміння комунікувати є основою ведення майбутньої професійної діяльності іноземцем-медиком, тому оволодіння українською мовою цією категорією студентів потребує створення системи навчання зазначеної дисципліни.

Потужним дидактичним ресурсом у навчанні української мови як іноземної студентів медичних ЗВО є практичні методи навчання, передусім, метод вправ, якому відведено визначальну роль у формуванні українськомовної професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі, оскільки він сприяє виробленню в студентів необхідних практичних професійно важливих мовних і мовленнєвих умінь, набуттю навичок ведення професійного діалогу в парі «лікар - пацієнт». Як слушно зазначає К. Плиско, вправи - це послідовні дії та операції, які виконуються багаторазово з метою набуття необхідних практичних умінь і навичок [66, с. 170].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробленню й обґрунтуванню загальнодидактичної системи вправ присвячено праці педагогів та лінгводидактів - З. Бакум, О. Біляєва, А. Богуш, Н. Голуб,О. Горошкіної, М. Греб, В. Загороднової, С. Карамана, О. Кучерук, О. Любашенко, С. Ніколаєвої, В. Онищука, С. Омельчука, Л. Паламар, К. Плиско, Л. Федоренко, І. Хом'яка, М. Шкільник та ін. Окремі види вправ у процесі вивчення української мови як іноземної описали у своїх дослідженнях Н. Авраменко О. Горошкіна, Г. Іванишин, С. Костюк, Н. Московчук, О. Пальчикова, І. Процик, Ж. Рагріна, Б. Сокіл, Л. Субота, О. Федорова, М. Цуркан, Г. Швець та інші.

Мета статті - описати роль методу вправ у процесі навчання української мови іноземних студентів медичних закладів вищої освіти; охарактеризувати найбільш ефективні різновиди вправ, які сприяють формуванню українськомовної професійно-комунікативної компетентності іноземного студента-медика.

Виклад основного матеріалу. Аналіз спеціальної літератури дав змогу з'ясувати, що в методиці навчання мов існує кілька класифікацій вправ за різними критеріями: місцем проведення (класні, домашні), тематикою (фонетичні, лексичні, стилістичні тощо), дидактичною метою (підготовчі, вступні, тренувальні, завершальні, контрольні), ступенем пізнавальної активності учнів (рецептивні, репродуктивні), критерієм комунікативності (умовно-комунікативні, некомунікативні, комунікативні), формою мовлення (усні, письмові) [4, с. 32].

В основу класифікації В. Онищука покладено дидактичні функції вправ, які прокласифіковано на підготовчі (пропедевтичні), вступні (мотиваційні, пізнавальні), пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, інструкцією, завданням), творчі (реконструктивні, конструктивні), контрольні вправи [7]. Класифікація О. Біляєва доповнює утрадиційнену в лінгводидактиці систему вправ такими видами, як спостереження й аналіз мовних одиниць у зв'язному тексті; аналіз текстів різних типів і стилів мовлення; стилістичне експериментування (синонімічні заміни в тексті); конструювання різних мовних одиниць (за моделями, схемами); конструювання зв'язних висловлювань (творчі роботи); редагування чужого й власного висловлювання (робота з чернеткою) [2].

Продуктивною в навчанні мови є система вправ, розроблена С. Караманом, яка ґрунтується на врахуванні інтелектуально-пізнавальних здібностей суб'єктів освітнього процесу, стимулюванні самостійної навчальної діяльності й диференційована за трьома рівнями складності: рівень репродукції, рівень уміння, рівень трансформації. Цю систему вправ розроблено за лінійним принципом (практичне закріплення вивченого мовного матеріалу від попередньої теми до наступної) та спіралеподібним принципом (закріплення теоретичного матеріалу за спіралеподібною схемою, що передбачає врахування наявних у знаннях суб'єктів освітнього процесу прогалин у засвоєних попередньо темах) [4, с. 130].

Важливу роль у процесі навчання української мови як іноземної відіграють вправи на переклад, метою виконання яких є усвідомлення студентами особливостей мови, яку вивчають, шляхом порівняльно-зіставного аналізу лексичних, граматичних, лексико-граматичних мовних одиниць. Іноземний студент-медик, вивчаючи українську мову, вдається до перекладу тоді, коли відчуває труднощі щодо сприйняття нової інформації, або ж у ситуації, яка потребує точного висловлення власної думки та її аргументування.

Поряд із традиційною класифікацією вправ сучасні українські лінгводидакти пропонують вправи інтерактивного типу комунікативного спрямування з урахуванням освітніх запитів і потреб студентів-іноземців. Для нашого дослідження цікаве з'ясування основних ознак інтерактивних вправ навчання мови, доцільних у формуванні українськомовної професійно- комунікативної компетентності майбутніх лікарів.

Як зазначає О. Горошкіна, інтерактивні вправи сприяють розвиткові комунікативних умінь і навичок студентів, їхньої пізнавальної діяльності, установленню емоційних контактів між учасниками освітнього процесу [3]. З позиції розвитку мовленнєвих умінь і навичок виконання інтерактивних вправ гармонійно застосовується на заняттях з української мови як іноземної, оскільки зміст їх орієнтує на моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації, які вдало спроєктовані на професійну діяльність майбутніх лікарів.

Аналіз наукових досліджень щодо навчання української мови як іноземної дозволив дійти висновку про те, що виконання іноземними студентами різних видів вправ сприяє формуванню таких практичних умінь і навичок майбутніх лікарів, які забезпечують результативне здійснення професійно-комунікативної діяльності. Так, Л. Субота серед вправ на формування комунікативної компетентності іноземних студентів виділяє мовленнєві, комунікативні, читацькі [10, с. 265]; Ж. Рагріна, описуючи онлайн-сервіс Learningapps.org, зазначає, що «розробка й застосування інтерактивних вправ під час підготовки іноземних студентів-медиків до професійного спілкування, безумовно, сприятиме підвищенню їхньої мотивації, активізації процесів мислення, стимуляції пізнавального інтересу до майбутньої діяльності» [9, с. 136]. Н. Авраменко з метою «формування термінологічних умінь майбутніх лікарів-іноземців» розробила систему вправ, яка містить рецептивні, репродуктивні, рецептивно-репродуктивні,

рецептивно-продуктивні, мовні, комунікативні та умовно-комунікативні типи вправ [1, с. 148-149].

Для вивчення теоретичних відомостей та формування практичних умінь і навичок з української мови як іноземної пропонуємо таку систему вправ: підготовчі (пропедевтичні), вступні (мотиваційні, пізнавальні), пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, інструкцією, завданням), творчі (реконструктивні, конструктивні), контрольні вправи, а також: спостереження й аналіз мовних одиниць у зв'язному тексті; аналіз текстів різних типів і стилів мовлення; стилістичне експериментування (синонімічні заміни в тексті); конструювання різних мовних одиниць (за моделями, схемами); конструювання зв'язних висловлювань (творчі роботи); редагування чужого й власного мовлення. Усі зазначені вище види вправ спрямовані на формування практичних умінь і навичок відповідно до здійснення чотирьох видів мовленнєвої діяльності (рецептивних: читання та аудіювання; продуктивних: говоріння і письма).

Підготовчі, або пропедевтичні, вправи спрямовані на первинне сприймання теоретичного матеріалу (фонеми, слова, словосполучення, речення), так і розвиток елементарних практичних умінь, метою яких є підготовка іноземного студента до подальшого вивчення основних мовних одиниць. Означений вид вправ має важливе значення у процесі навчання української мови як іноземної, оскільки передбачає підготовку інокомуніканта до усвідомленого засвоєння особливостей творення й вимови звуків (фонетика та орфоепія), графічного відображення цих та інших мовних одиниць (графіка та орфографія), а також їх видозміну залежно від позиції в складі або слові (твердий / м'який звук, дзвінкий / глухий, наголошений / ненаголошений та ін.).

* Прочитайте звукосполучення.

А а: ан, на, ам, ма, аз, за, ана, нан, ама, мам, аза, заз, ан-на, ма-ма,

за-аз, аз-ам, на-на, ма-ан, аз-ана, на-мам, ам-ана, ам-ам, на-на, ам-ама.

Вступні (мотиваційні, пізнавальні) вправи передбачають вивчення нового матеріалу шляхом підвищення рівня пізнавальної мотивації навчальної діяльності іноземних студентів. Виконання пропонованого виду вправ забезпечує розвиток практичних умінь і навичок студентів через формування слуховимовних, лексичних, граматичних і мовленнєвих автоматизмів. Головною метою запропонованих нижче вступних вправ є оволодіння студентами абсолютним мінімумом мовного матеріалу, на основі якого відбувається подальше вивчення і засвоєння лексико-граматичних конструкцій.

Порівняйте форми займенників і вживайте їх правильно!

ІІІ. Пробні вправи (попереджувальні, коментовані, пояснювальні)

виконують після опрацювання іноземними студентами мовного матеріалу. Ці вправи спрямовані на формування практичних умінь: застосування здобутих знань у процесі виконання поставлених перед студентами завдань. Виконання означеного виду вправ відбувається згідно з основними вимогами до кожного підвиду, а саме: попереджувальні вправи передбачають пояснення студента, яке передує виконанню дії; коментовані вправи - пояснення і виконання збігаються; пояснювальні вправи - виконання дії передує поясненню її змісту. Усі зазначені вище вправи уможливлюють розвиток мовленнєвих навичок іноземних студентів, формування яких на цьому етапі вивчення мови відбувається під керівництвом викладача.

*Допишіть закінчення у дієсловах і прокоментуйте їх.

Студенти слуха... викладача. 2. Марія слуха... музику. 3. Кого ви бачит...? Ми бачим. друга. 4. Що ти бачи... ? Я бач. будівлю. 5. Що ви чита. ? Ми чита. книги. 6. Про що вони чита.? Кевін і Марія чита. про місто. 7. Про кого ви дума. ? Ми дума. про друзів. 8. Про що Анджей дума. ? 9. Він дума. про бабусю.

Тренувальні вправи забезпечують закріплення мовного матеріалу шляхом виконання дій за поданим зразком або відповідно до інструкції та спрямовані на вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок іноземних студентів-медиків. На відміну від попереднього виду вправ, тренувальні вправи передбачають поступове зростання їх складності, а також самостійне виконання їх студентами. Означений вид вправ сприяє відпрацюванню таких мовленнєвих автоматизмів, які іноземний студент використовує без попереднього обмірковування, що в свою чергу зумовлює швидке конструювання зв'язного тексту спочатку в усній формі, а згодом і в письмовій.

Утворіть прикметники / дієприкметники від поданих слів за допомогою суфіксів (-ев-, -н-, -ен-, -ов-). Зразок: кістка - кістковий.

М'яз, суглоб, рух, біль, мозок, хрящ, травмувати, опора, спина, хребет, шия, захист, голова, скелет, груди, верх, низ, поранити.

Творчі вправи передбачають формування нестандартного креативного мислення іноземних студентів шляхом розвитку їх уяви, пам'яті, навичок спостереження, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, а також спрямовані на вдосконалення практичних умінь професійно орієнтованого комунікування як основного виду мовленнєвої діяльності. Саме творчі вправи стимулюють іноземних студентів-медиків до встановлення логіко-семантичних і логіко-граматичних зв'язків у словосполученні, реченні й тексті, що в свою чергу допомагає студентові усвідомити особливості організації мовної системи загалом та її структурних складників зокрема.

Утворіть нові слова з частиною «дерма», які позначають нижче наведені поняття.

Лікар - .

Наука - .

Відділення - .

Захворювання - .

Системне захворювання - .

Прилад для огляду шкіри - .

Контрольні вправи спрямовані на визначення рівня засвоєних знань, сформованих умінь і навичок іноземних студентів-медиків відповідно до рецептивних та продуктивних видів мовленнєвої діяльності. До цієї групи

відносимо вправи, які передбачають оцінювання рівня оволодіння іноземними студентами українською мовою, зокрема засвоєння ними як лексичного, так і граматичного матеріалу. Варто зазначити й те, що означений вид вправ уможливлює встановлення ефективності впровадження описаних у попередніх розділах підходів до навчання української мови як іноземної, принципів навчання, а також доцільність застосування запропонованих у дослідженні методів навчання, зокрема методу вправ.

* Підкресліть зайві слова або словосполучення.

Види остеохондрозу: шийний остеохондроз, грудний остеохондроз, атрофія м'язів, поперековий остеохондроз.

Симптоми хвороб опоно-рухового апарату: викривлення хребта, запалення у суглобі, скованість рухів, запаморочення.

Хвороби: артрит, гайморит, артроз, остеосклероз.

Симптоми міозиту: м'язова слабкість, викривлення хребта, запалення м'язів, зниження тонусу.

Симптоми остеопорозу: крихкість кісток, недостатність кальцію, головний біль, часті переломи.

Стилістичне експериментування передбачає редагування текстів різних стилів і типів, визначення їх характерних особливостей. У процесі виконання цього виду вправ викладач української мови як іноземної звертає увагу студентів-медиків на те, що тексти кожного зі стилів містять відповідні лексеми та речення (стилістично нейтральні або, навпаки, стилістично забарвлені). Основною метою пропонованого виду вправ вважаємо формування первинної стилістичної вправності іноземців як однієї з ключових вимог до ведення професійного діалогу. Найбільш ефективними вправами стилістичного експериментування є такі, що спрямовані на активне послуговування студентами-медиками синонімічними словосполученнями: організм людини - людський організм, біль у ділянці серця - серцевий біль; доречними звертаннями: пані, пане, добродію, добродійко, панове, шановне / добірне товариство, які часто супроводжуються означеннями вельмишановний, високоповажний, поважний та ін.; вставними словами, що служать для логічного зв'язку висловлених у тексті думок: по-перше, по-друге, отже, на мою думку, як зазначають дослідники та ін.

Конструювання зв'язних висловлень спрямоване на формування практичних умінь іноземних студентів-медиків висловлювати власну точку зору, аргументувати її, письмово оформлювати, представляти у вигляді рекомендацій і настанов, а також коментувати ті чи інші факти як такі, що потребують посилання на результати проведених досліджень та експериментів тощо. Пропонований тип вправ забезпечує розвиток креативного й логічного мислення інокомунікантів, їх підготовку до ведення комунікативного акту з пацієнтом і його родичами. Варто зазначити й те, що систематичне конструювання висловлень (усних і письмових) є дієвим

інструментом розвитку навичок говоріння та письма як продуктивних видів мовленнєвої діяльності.

*Прокоментуйте з погляду медицини нижченаведений факт.

Учені довели, що при виконанні пісень хором у всіх співаків спостерігається однакове серцебиття.

Для пояснення вживайте фрази: «на мій погляд», «вплив музики», «спокійна мелодія», «я вважаю, що», «я погоджуюся з тим, що», «я не погоджуюся з тим, що».

ІХ. Редагування чужого й власного мовлення передбачає вдосконалення навичок писемного мовлення, що відбувається шляхом виявлення помилок (змістових, структурно-композиційних, лексичних, граматичних, стилістичних) у тексті або висловлюванні, пояснення ймовірної причини їх появи, а далі корегування та усунення за допомогою використання допоміжних засобів навчання, до яких відносимо таблиці класифікації помилок, тексти-зразки, пам'ятки-інструкції «Як відредагувати письмовий текст». Означений вид вправ іноземні студенти-медики виконують через здійснення саморедагування, взаєморедагування або взаєморецензування. Під час роботи із зазначеними вправами пропонуємо студентам дописати пропущені речення, вилучити зайві речення, відновити послідовність речень у тексті, переконструювати невдало побудовані словосполучення або складені речення.

Пропонована система вправ, ілюструючи теоретичні положення, сприяє успішному розвиткові мовленнєвих умінь і навичок, збагачує інтелектуальну й емоційну сферу студентів-іноземців, формує духовну мовну особистість. Застосування системи вправ у процесі навчання української мови як іноземної буде сприяти досягненню вищого результату за умови відповідності всім принципам навчання, виховним і пізнавальним завданням вивчення мови, бездоганності з погляду норм літературної мови, здатності розкривати лексичне багатство мови, різноманітності форм і конструкцій, стилістичної доцільності і спрямованості на формування мовленнєвих умінь і навичок. О. Горошкіна, С. Караман, В. Мельничайко, М. Пентилюк, Л. Субота, Г. Швець та ін. наголошують на важливості комунікативного потенціалу дидактичного матеріалу, зазначаючи, що «потрібно йти не від основ науки про мову, а від основних умінь і навичок мовленнєвої діяльності до відбору теоретичного матеріалу, який би став підґрунтям для їх формування» [12, с. 10]. Основою дидактичного матеріалу є зв 'язний текст, бо він не тільки має навчальний ефект, але й значний вплив на розвиток мислення студентів, на формування їхнього світогляду, на моральне виховання [5, с. 47]. Із- поміж завдань сучасної вищої освіти надзвичайно важливе у навчанні мови формування навичок культури професійного спілкування, умінь використовувати різні мовні засоби відповідно до сфери й мети висловлювання, а також норм літературної мови в професійному спілкуванні.

Висновки

Отже, у статті обґрунтовано, що ефективність методу вправ у процесі навчання української мови як іноземної студентів медичних закладів вищої освіти залежить від якості опанування фонетичної системи української мови, її лексичних і граматичних засобів, вміння співвідносити лексеми з явищами дійсності, визначати їх функції, доречно вживати слова в конкретному життєвому і професійному контексті.

Література

Авраменко Н. Підготовка майбутніх лікарів-іноземців до оволодіння професійною термінологією у медичних закладав вищої освіти : дис. ... канд. пед. наук. Хмельницький, 2019. 296 с.

Біляєв О. Концепція інтенсивного навчання мови. Українська мова і література в школі. 1991. № 6. С. 26-30.

Горошкіна О. Реалізація соціокультурного аспекту навчання української мови як іноземної. Studia UkrainicaPosnaniensia. Instytut Filologii Rosyjskiej i Ukrainskiej UAM. Vol. V. Poznan, 2017. С. 37- 44.

Караман С. Методика навчання української мови в гімназії : навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів]. Київ : Ленвіт, 2000. 272 с.

Методика навчання іноземних мов і культур: теорія і практика : підручник для студентів класичних, педагогічних і лінгвістичних університетів / О. Б. Бігич та ін. ; С. Ю. Ніколаєва (ред.). Київ : Ленвіт, 2013. 590 с.

Онищук В. Типы, структура и методика урока в школе. Київ : Рад. школа, 1976. 256 с.

Плиско К. Принципи, методи і форми навчання української мови (Теоретичний аспект) : навч. посібник. Харків : Основа, 1995. 240 с.

Рагріна Ж. Підготовка майбутніх іноземних спеціалістів-медиків до професійного спілкування : дис. ... канд. пед. наук. Запоріжжя, 2017. 298 с.

Субота Л. Система формування комунікативної компетентності іноземних студентів фармацевтичних спеціальностей у процесі навчання української і російської мови : дис. ... доктора пед. наук : 13.00.02. Херсон, 2019. 496 с.

Формування мовної особистості учня / О. Г орошкіна, О. Рудіна, О. Кузьмішина та ін. Луганськ : СПД Рєзніков В.С., 2008. 212 с.

Bakum, Z., Palchykova, O., Kostiuk, S & Lapina, V. Intercultural competence of personality while teaching foreign languages. Revista ESPACIOS. 2019. Vol. 40. № 23. P. 24. URL : https://www.revistaespacios.com/a19v40n23/19402324.html.

References

Avramenko, N. (2019). PMgotovka majbutrnh Hkariv-mozemdv do ovolodmnja profesijnoju termmologkju u medichnih zakladav vishho'i osvrii [Preparation of future foreign doctors to master professional terminology in medical institutions of higher education]. Candidate's thesis. Hmel'nic'kij [in Ukrainian].

BUj aєv, O. (1991). Koncepdja mtensivnogo navchannja movi [The concept of intensive language learning]. Ukrams'ka mova і literatura v shkoli - Ukrainian language and literature at school, 6, 26-30 [in Ukrainian].

Goroshkina, O. (2017). ReaHzadja sodokul'turnogo aspektu navchannja ukrams'koi' movi jak іnozemnoї [Realization of the sociocultural aspect of teaching the Ukrainian language as a foreign language]. Studia Ukrainica Posnaniensia. Instytut Filologii Rosyjskiej i Ukrainskiej UAM - Studia Ukrainica Posnaniensia. Instytut Filologii Rosyjskiej i Ukrainskiej UAM, 37- 44 [in Ukrainian].

Karaman, S. (2000). Metodika navchannja ukrains'koi movi v gimnazii [Methods of teaching the Ukrainian language in gymnasiums]. Kiiv : Lenvit [in Ukrainian].5. Bigich, O. B. (2013). Metodika navchannja inozemnih mov i kul'tur: teorija i praktika [Methods of teaching foreign languages and cultures: theory and practice]. Kiiv : Lenvit [in Ukrainian].

Onishhuk, V. (1976). Tipy, struktura i metodika uroka v shkole Types, structure and methods of the lesson at school [Types, structure and methods of the lesson at school]. Kiiv : Rad. Shkola [in Ukrainian].

Plisko, K. (1995). Principi, metodi i formi navchannja ukrains'koi movi (Teoretichnij aspekt) [Principles, methods and forms of teaching the Ukrainian language (Theoretical aspect)]. Xarkiv : Osnova [in Ukrainian].

Ragrina, Zh. (2017). Pidgotovka majbutnih inozemnih specialistiv-medikiv do profesijnogo spilkuvannja [Preparation of future foreign medical specialists for professional communication].Candidate's thesis. Zaporizhzhja [in Ukrainian].

Subota, L. (2019). Sistema formuvannja komunikativnoi kompetentnosti inozemnih studentiv farmacevtichnih special'nostej u procesi navchannja ukrains'koi i rosijs'koi movi [The system of formation of communicative competence of foreign students of pharmaceutical specialties in the process of learning Ukrainian and Russian languages]. Doctor's thesis. Herson [in Ukrainian].

Goroshkina, O. , Rudina, O. , Kuz'mishina, O. ta in. (2008). Formuvannja movnoi osobistosti uchnja [Formation of the student's language personalit]. Lugans'k : SPD Reznikov V.S. [in Ukrainian].

Bakum, Z., Palchykova, O., Kostiuk, S & Lapina, V. (2019). Intercultural competence of personality while teaching foreign languages. RevistaESPACIOS, 40, 23, 24. Retrieved from https://www.revistaespacios.com/a19v40n23/19402324.html. [in English].

Размещено на Allbest.ru