Обгрунтування понятійно-термінологічний апарат розвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців із психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обгрунтування понятійно-термінологічний апарат розвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців із психології

Шкурко Ангеліна Вадимівна аспірантка кафедри педагогіки, методики та менеджменту освіти, асистент кафедри практичної психології, Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

Анотація

У статті на основі аналізу науково-педагогічної, методичної та спеціальної літератури проаналізувано сутність понять "компетентність", "комунікативна компетентність", "комунікативна компетентність майбутніх фахівців із психології", "розвиток комунікативної компетентності майбутніх фахівців із психології". компетентність педагогічний психологія

З'ясовано, що поняття "компетентність" має інтегрований характер, співвідноситься із індивідуальними якостями особливості та має практично- результативну орієнтованість.

Високий рівень розвитку компетентностей особистості дозволяє якісно реалізовуватися у професійній діяльності та самостверджуватись у суспільстві; "комунікативна компетентність" це інтегральна якість особистості, що характеризується сукупністю комунікативних знань, здібностей і властивостей, спроможністю людини ефективно спілкуватися та налагоджувати контакт з оточенням, готовністю визначати й досягати цілі вербальної та невербальної комунікації, орієнтуванням у системі психологічних знань, володінням правилами та можливостями використовувати мову і мовний ресурс у процесі комунікативної та професійної взаємодії; "комунікативна компетентність фахівців із психології" це інтегративна якість особистості, що характеризується сукупністю знань, комунікативних здібностей і властивостей, культурою спілкування, умінням вирішувати різні види ситуацій у процесі комунікативної взаємодії, спроможністю активно взаємодіяти й ефективно спілкуватися та налагоджувати контакти як зі своїми клієнтами, так і з оточенням із урахуванням їх соціальних стереотипів поведінки, шляхом використання засобів вербальної й невербальної комунікацій.

Автор приходить до висновку, що розвиток комунікативної компетентності майбутніх фахівців із психології сприяє усвідомленому цілісному ставленню до спілкування на засадах норм комунікативної культури, індивідуальних здібностях та вмінь взаємодіяти з різними людьми. Водночас це стимулює фахівців із психології до саморозвитку та самовдосконалення у власній професійній діяльності під час навчання у закладі вищої освіти й проходженні педагогічної практики.

Ключові слова: компетентність, комунікативна компетентість, майбутні фахівці із психології, розвиток.

Shkurko Anhelina Vadymivna Postgraduate student of the Department of Pedagogy, Methods and Management of Education, Assistant of the Department of Practical Psychology Ukrainian Engineering Pedagogics Academy, Kharkiv

JUSTIFICATION OF THE CONCEPTUAL AND TERMINOLOGICAL APPARATUS FOR THE DEVELOPMENT OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF FUTURE SPECIALISTS IN PSYCHOLOGY

The article analyzes the essence of the concepts "competency", "communicative competence", "communicative competence of future specialists in psychology", "development of communicative competence of future specialists in psychology" based on the analysis of scientific and pedagogical, methodical and special literature. It was found that the concept of "competence" has an integrated character, correlates with individual qualities of a feature and has a practical- resultative orientation.

A high level of development of personal competences allows for quality realization in professional activities and self-affirmation in society; "communicative competence" is an integral quality of a person, characterized by a set of communicative knowledge, abilities and properties, a person's ability to communicate effectively and establish contact with the environment, readiness to determine and achieve the goal of verbal and non-verbal communication, orientation in the system of psychological knowledge, mastery of rules and the ability to use language and language resource in the process of communicative and professional interaction; "communicative competence of specialists in psychology" is an integrative quality of a person, characterized by a set of knowledge, communicative abilities and properties, a culture of communication, the ability to solve various types of situations in the process of communicative interaction, the ability to actively interact and communicate effectively and establish contacts both with one's clients and and with the environment, taking into account their social stereotypes of behavior, by using means of verbal and non-verbal communication.

The author comes to the conclusion that the development of communicative competence of future specialists in psychology contributes to a conscious holistic attitude to communication based on the norms of communicative culture, individual abilities and skills to interact with different people. At the same time, it stimulates psychology specialists to self-development and self-improvement in their own professional activities while studying at a higher education institution and undergoing pedagogical practice.

Keywords: competence, communicative competence, future specialists in psychology, development.

Постановка проблеми. Сьогодення в Україні зумовлює значні зміни у життєдіяльності суспільства. Сфера вищої освіти не є виключенням, пандемія Covid-19, воєнна агресія росії, внесли корективи, як в організацію освітнього процесу, так і в процес професійної підготовки фахівців різних спеціальностей.

Не виключенням стали зміни й у процесі фахової підготовки майбутніх фахівців (МФ) із психології. Так, до фахівців із психології висувають чіткі вимоги щодо їх професійних компетентностей, серед яких комунікавтина компетентність (КК). Оскільки, їх професійна діяльність пов'язана із навичками організовувати комунікацію із різними клієнтами, а також характеризується різноманіттям міжособистісних взаємодій, важливо з'ясувати сутність розвитку КК МФ із психології в сучасній науці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На теоретико-методологічному рівні проблеми професійної педагогічної освіти в Україні відображені в працях В. Андрущенка, І. Беха, Р. Гуревича, О. Дубасенюк, І .Зязюна, О. Коваленко, А. Коломієць, В. Кременя, О. Лавріненка, Н. Ничкало, Г. Пономарьової, В. Семиченко, С. Сисоєвої, О. Сухомлинської, В. Шахова, Г. Шевченко, О. Шестопалюка, М. Ярмаченка та інших.

Теоретичні та методичні засади професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців із психології розкрито в наукових доробках Т. Григоренка, Н Іванової, М. Марценюка, О. Матвієнко, С. Погорілої, Д Романовської, Л. Руденко, О. Ткачук та інших. Проблеми розвитку комунікативної компетентності стали предметом досліджень Дж. Р. Андерсен, Ф. Бацевича, Л. Барановської, А. Богуш, О. Головко, М. Євтуха, Ю. Жукова, М. Заброцького, В. Звягінцева, Л. Карамушки, Т. Симоненко, Т. Сухарєвої, Н. Чепелєвої, Л. Уманець, Т. Яценко та інших

Метою статті є визначення сутності понять "компетентність", "комунікативна компетентність", "комунікативна компетентність майбутніх фахівців із асихології" на основі аналізу науково-педагогічної, методичної та спеціальної літератури.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні компетентнісний підхід є теоретико-методологічним підґрунтям модернізації освіти в Україні та передбачає комплексне опанування загальними та професійними знаннями, практичними вміннями та навичками.

У Законі України "Про вищу освіту" зазначено, що вища освіта "передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання

комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення" [10].

У Словнику української мови поняття "компетенція" тлумачиться як "коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи" [14].

Разом із тим, "компетентність" є характеристикою, "яка об'єднує професійні й особистісні якості особистості, відображаючи рівень знань, навичок, досвіду, необхідних для вирішення професійних завдань, виконання професійних функцій" [9, с. 152]; "ключова сутність, що відображає єдність світу та концентрує в собі реальність пізнаваного буття, розвиток узагальнених умінь, навичок й особистого досвіду в різних галузях діяльності людини, здатность і готовності їх застосовувати" [15].

Отже, поняття "компетентність" має інтегрований характер, співвідноситься із індивідуальними якостями особливості та має практично- результативну орієнтованість. Високий рівень розвитку компетентностей особистості дозволяє якісно реалізовуватися у професійній діяльності та самостверджуватись у суспільстві.

Таким чином, під компетентністю будемо розуміти особистісно- інтегровану сукупність взаємопов'язаних якостей особистості, що характеризується наявністю знань про різноманітні аспекти життєдіяльності людини, зокрема здатністю і здібностями особистості, сукупністю фізичних та інтелектуальних властивостей та набутим досвідом, який реалізовується особистістю для вирішення різних завдань.

Рівень розвитку компетентності особистості підтверджує її рівень обізнаності та орієнтації у той чи іншій сфері, підтверджує рівень професійного та особистісного розвитку. Компетентність уособлює здатність взаємодіяти з іншими людьми не залежно від ситуації, умов, власного ставлення. Означена категорія на основі здобутих знань та відповідного практичного досвіду характеризує адекватність, повноту і достатність дій, здійснюваних людиною для досягнення бажаних результатів.

В. Гальмаков, К. Коноз і С. Пухно переконують, що "сучасний фахівець на сьогодні - це висококваліфікований професіонал, що володіє загальною ерудицією та знаннями певної галузі, стратегічним мисленням, володіє комунікативною компетентністю, - досягає взаєморозуміння і організовує ефективну взаємодію з окремими людьми, групою, громадськістю" [4, с. 28].

Сформованість комунікативної компетентності дозволяє фахівцю із психології успішно вступати у різні комунікативні контакти задля вирішення низки комунікативних питань і задач, зокрема під час обговорення ситуацій, виявлення психологічних бар'єрів і різних проблем, передачі інформації, встановлення контактів із суб'єктами взаємодії, організації та наданні необхідної психологічної підтримки тощо. Отож, стає очевидним, що питання, пов'язані з вивченням проблеми формування КК фахівців із психології "набувають особливого практичного значення, оскільки саме від рівня сформованості даного утворення залежить ефективність не тільки подальшого професійного, але й особистісного розвитку психолога" [11, с. 151.]

Підсумовуючи вищезазначене дійшли висновку, що майбутній фахівець із психології має бути підготовлений вирішувати професійні завдання відповідно до специфіки професійної діяльності з урахуванням компетентнісного підходу до формування КК, а саме: володіти комунікативними технологіями; розвивати власні комунікативні здібності; вирішувати проблеми комунікативних шляхом.

О. Лахтадир зазначає, що комунікавтина компетеність "пов'язана із здатністю передавання-прийняття інформації; з оволодінням різними засобами: вербальними і невербальними; з особистим впливом; досягненням однакового сприйняття комунікативної ситуації" [5, с.11].

А. Погрібна та О. Яценко розкривають поняття "комунікативну компетентність" як "здатність усвідомлено побудувати конструктивний діалог із суб'єктами професійної взаємодії, що ґрунтується на розумінні та пізнанні, а отже, може виступати внутрішнім ресурсом фахівця, здатним попередити особистісні і професійні деформаціїУдеструкції, пов'язані з міжособистісною взаємодією" [9, с. 152].

Л. Верченко наголошує, що комунікативна компетентність є здатністю особистості "ефективно здійснювати обмін інформацією, почуттями та емоціями, засобами вербальної, невербальної комунікації, презентувати й цивілізовано відстоювати власні погляди на засадах шанобливого ставлення до цінностей інших людей, підтримувати необхідні контакти з ними" [3, с. 55].

Н. Рабецька доводить, що комунікативна комптетеність є "складним інтегральним утворенням особистості, що характеризується розвиненими особистісними якостями й наявністю знань норм і правил комунікативної поведінки в суспільстві, практичних умінь та навичок, необхідних для здійснення конструктивної взаємодії з довколишніми людьми, і здатністю до їх використання в професійній діяльності" [12, с. 70].

Нам імпонує думка Н. Рабецькою яка наголошує, що комунікативна компетентість "є професійно зумовленою якістю" та залежить від "індивідуальних і особистісних якостей, життєвого досвіду, сфери діяльності, інтересів, схильностей, емоційної сфери, світогляду, статусу в колективі, а також комунікативної культури (культури міжособистісного спілкування, культури мовлення, комунікабельності тощо)" [12, с. 46-47].

О. Лахтадир доводить, що комунікативна компетентність у системі професійної підготовки майбутніх фахівців із психології має "відповідне прагматичне використання суб'єктом набутих знань і навичок у процесі спілкування" [5, с. 17].

Отже, відсутність загальноприйнятого розуміння поняття "комунікативна компетентність" актуалізує проблему трактування цього поняття кожним науковцем відповідно до власних інтересів і цілей.

У процесі дослідження нам імпонує визначення комунікативної компетентності за І. Мазохою, яка розкриває суть даного поняття яе "інтегративний особистісний ресурс, що забезпечує успішність комунікативної діяльності. Цей ресурс включає не тільки компоненти, що вимірюються за допомогою мовного тестування, але й інші складові, які не входять до конструкту мовного тестування і не можуть вимірюватися за допомогою мовних тестів. Вони виявляються на вищому особистісному рівні і включають інтелект, загальний кругозір, систему міжособистісних відносин, спеціальні професійні знання, а також потенціал особистісного розвитку та зростання в оволодінні мовою та комунікативною діяльністю" [6, с. 41-42].

Проаналізувавши запропоновані вище трактування досліджуванного поняття можемо дійти висновку, що комунікативна компетентність є інтегральним поняттям, що складається із комунікативних цінностей, емоцій, почуттів, власного ставлення до ситуації чи співрозмовника, поведінкових складових, які застосовують для продуктивної міжособистісної взаємодії.

О. Низовець [7] підтверджує, що найчастіше КК вивчають як здатність встановлювати та підтримувати необхідний контакт із будь-якою людиною. Поняття визначається як "сукупність знань, вмінь, навичок, які забезпечують ефективний перебіг комунікативного процесу" між учасниками відповідного процесу [7, с. 356]. КК є чинником досягнення бажаних результатів у процесі спілкування та обміну інформацією.

Одним із головних елементів комунікативної компетентності є процес спілкування, тобто "обмін інформацією емоційного й інтелектуального змісту, у процесі якого комуніканти організують свою мовну поведінку, що забезпечує оперативний зворотний зв'язок і демонструє вміння дієвого говоріння й активного слухання" [16, с. 148].

О. Лахтадир досліджуючи даний феномен наголошує, що зазначене поняття "утворилося від лат. соттипісо, що означає робити загальним, зв'язувати, спілкуватися, і competens (competentis) - здатний" [5, с. 11].

Єдність цих понять сприяє розумінню якості процесу обміну, передачі та сприйняття інформації шляхом вербальних і невербальних засобів мовлення опонентів під час комунікативної ситуації. Зміст поняття "комунікативна компетентність" у загальному вигляді розуміємо як сукупність опанованих особистістю знань про норми та правила спілкування, які реалізовує у практичній діяльності.

У психологічній науці Н. Бутенко, В. Приходько і Н. Федоренко [1] комунікативну компетентність визначають як складну особистісну характеристику якості особистості, що включає комунікативні особливості особистості (здібності, знання й уміння), психологічні знання у процесі спілкування, психологічні стани, що супроводжуються під час спілкування.

Поняття "комунікативна компетентність" є однією із ключових наукових категорій у сучасній науці. О. Лахтадир під комунікативною компетентністю розуміє "здебільшого як здатність взаємодіяти ефективно і з урахуванням особливостей ситуації" [5, с. 11].

Більшість науковці відзначили такі сутнісні ознаки поняття, як: "спроможність/здатність людини" (Б. Бабинець, В. Гальмаков, О. Головіна, А. Гуралюк, К. Данцигер, А. Ключник, К. Коноз, І. Мазоха, А. Погрібна, Ю. Попенко, О. Яценко) до процесу комунікації, що є, на нашу думку, ключовим фактором; "сукупність комунікативних здібностей і властивостей" особистості (В. Гальмако, О. Головіна, К. Коноз, Г. Кошонько, О. Лужецька, Л. Петровська, Ю. Попенко, С. Пухн); "комплекс знань, умінь і навичок людини" (Б. Бабинець, Л. Гавриляк, В. Гальмаков, О. Головіна, А. Гуралюк,

A. Ключник, К. Коноз, Ю. Попенко, С. Пухн). Зазначимо, що лише Л. Гавриляк та І. Черезова звернули увагу на сутнісну ознаку, яка пов'язана із інтегральною особистісною якістю фахівця.

Уважаємо, що "володіння засобами спілкування" (А. Гуралюк,

B. Чорна) є однією з важливих ознак поняття "комунікативна компетентність", адже особистість повинна вміти будувати комунікативні взаємостосунки різними засобами у відповідних ситуаціях. Подібну ж думку мають Б. Бабинець, В. Гальмаков, К. Коноз, І. Мазоха, С. Пухн, В. Чорна, а саме "володіння правилами і спроможність використовувати мову в процесі комунікації".

На жаль, лише науковці А. Гуралюк та О. Корніяка акцентують увагу на психологічні ознаки КК, що вважаємо абсолютно правомірним.

Проаналізовані визначення науковців доводять думку про наявність різноманітних трактувань поняття "комунікативна компетентність" та одночасно про наявність подібних поглядів. Комунікативна компетентність ґрунтується на здобутих знаннях, правил, засобів і технік спілкування, на практичних навичках реалізовувати свої знання під час комунікативної діяльності. Вона є як інтелектуально, так й особистісно обумовленою якістю особистості.

Отже, під комунікативною компетентністю будемо розуміти інтегральну якість особистості, що характеризується сукупністю комунікативних знань, здібностей і властивостей, спроможністю людини ефективно спілкуватися та налагоджувати контакт з оточенням, готовністю визначати й досягати цілі вербальної та невербальної комунікації, орієнтуванням у системі психологічних знань, володінням правилами та можливостями використовувати мову і мовний ресурс у процесі комунікативної та професійної взаємодії.

Зауважимо, що запропоноване трактування поняття "комунікативна компетентність" є поліфункціональним, оскільки дозволяє легко переходити до визначення рівнів розвитку КК фахівців різних професійних сфер.

Оскільки професійна діяльності фахівців у сфері "людина-людина" пов'язана із прямою взаємодією із іншими особистостями, то важливо говорити про їх КК, яка б ураховувала специфіку професії. Відповідно до логіки наукової розвідки проаналізуємо погляди на сутність поняття "комунікативна компетентність фахівців із психології".

Комунікативна компетентність як один із базових складників професійної компетентності у сфері психології набуває специфічних особливостей: мотивація, знання та навички забезпечувати якісну комунікацію, що зорієнтована на успішне досягнення мети професійного спілкування: продуктивний обмін інформацією, почуттів, емоцій та проєктування майбутньої діяльності задля вирішення психологічних проблем клієнтів.

Ю. Ємельянов, Є. Ільїн та О. Корніяка, на нашу думку, найбільш повно розкрили поняття, зокрема через такі ознаки: "здатність особистості", до комунікації; "знання культурних/соціокультурних норм і правил спілкування"; "володіння комунікативними вміннями і навичками" для якісного процесу спілкування; "система внутрішній засобів врегулювання комунікативних дій", що пов'язана із індивідуальними якостями особистості (характер, настрій, емоції, темперамент тощо). Подібний погляд у Г. Кошонько та О. Лужецької, проте вони врахували ще й професійну "спрямованість комунікації психолога", "досвід (знання, вміння, навички, звички)", який майбутні фахівці повинні набути під час навчання у ЗДО.

Лише науковець І. Мазоха вважає за необхідне враховувати систему "психологічних знань про себе та інших", адже майбутні фахівці, як професіонали, пов инні бути компетентними насамперед у психологічній науці.

Спираючись на вищезазначені результати аналізу дефініції поняття "комунікативна компетентність фахівців із психології", а також на раніше висвітлене авторське уточнення поняття "комунікативна компетентність", уважаємо за можливе сформулювати одне з ключових понять дослідження. Комунікативна компетентність фахівців із психології - це інтегративна якість особистості, що характеризується сукупністю знань, комунікативних здібностей і властивостей, культурою спілкування, умінням вирішувати різні види ситуацій у процесі комунікативної взаємодії, спроможністю активно взаємодіяти й ефективно спілкуватися та налагоджувати контакти як зі своїми клієнтами, так і з оточенням із урахуванням їх соціальних стереотипів поведінки, шляхом використання засобів вербальної й невербальної комунікацій.

Розвиток КК МФ із психології у теорії педагогічної та психологічної науки виступає як відображення головної ідеї професійної системи "людина-людина", що передбачає безпосередній вплив на ефективність професійної діяльності особистості.

0. Низовець зазначив, що розвиток КК МФ із психології здійснюється під час "застосування цілого комплексу психолого-педагогічних технологій, форм і методів організації процесу вузівської підготовки фахівців" [7, с. 359-361].

Розвиток КК МФ із психології, на думку Н. Перегончук, передбачає урахування "комунікативної (передача інформації), інтерактивної (взаємодія) і перспективної (взаємосприйняття) сторони" всіх учасників комунікативного процесу [8, с. 498].

Проте, науковець не звертає уваги на врахування особистісних якостей фахівців із психології, але саме від цього залежить якісний комунікативний процес.

Л. Руденко, Р. Сірко, О. Стельмах та О. Вавринів уважають, що розвиток комунікативної культури МФ із психології під час їх 1111 передбачає: "вироблення у студентів мотиваційно-ціннісного ставлення до спілкування, потреби вдосконалення власної комунікативної культури; озброєння студентів професійно значущими знаннями норм і правил професійного спілкування, розвиток пізнавальних здібностей і потреб особистості, її здатності до ефективного сприймання та осмислення інформації; актуалізацію готовності випускників ЗВО із специфічними умовами навчання виконувати професійну діяльність на основі практичного застосування комплексу комунікативних умінь, навичок міжособистісної комунікативної взаємодії, відбору професійно-значущої інформації; розвиток здатності застосування набутих комунікативних компетентностей під час виконання професійно- комунікативних функцій у навчально-виробничій і майбутній професійній діяльності" [13, С. 8].

1. Вдовенко влучно зауважив, що розвиток КК для МФ із психології є ключовим серед професійних компетентностей, адже вони набувають "уміння налагоджувати контакти, створювати позитивну атмосферу спілкування, ненав'язливо переконувати, тобто - конструювати систему взаємовідносин із клієнтом таким чином, щоб формування знань, оцінок і уявлень у процесі творчого діалогу ґрунтувалося на співпраці щодо вирішення проблемних завдань, дійсному зацікавленні клієнта послугою психолога" [2, с. 16].

Розвиток КК МФ з психології сприяє усвідомленому цілісному ставленню до спілкування на засадах норм комунікативної культури, індивідуальних здібностях та вмінь взаємодіяти з різними людьми. Водночас це стимулює фахівців із психології до саморозвитку та самовдосконалення у власній професійній діяльності під час навчання у ЗВО й проходженні педагогічної практики.

Уважаємо, що процес розвитку КК МФ із психології має враховувати специфіку професійної діяльності, зокрема: здійснення соціальної взаємодії; керування роботою колективу, групи, пари; участь у дискусіях, обговореннях, тренінгах; аналіз, синтез та узагальнення інформації від оточення; оперативний аналіз ситуації, психологічного та емоційного стану їх учасників; вирішення конфліктних ситуацій, проблем, подолання бар'єрів; знання культури різних видів спілкування; психологічні знання відповідно до всіх вікових періодів; здійснення саморефлексії власної професійної діяльності.

Отже, розвиток КК МФ із психології - це цілеспрямований процес розвитку інтегративних якостей особистості, формування комунікативних, психологічних, педагогічних знань та умінь, що дозволяють якісно застосовувати комунікативні здібності у власній професійній діяльності задля успішного досягнення комунікативної взаємодії під час власної професійної діяльності.

Висновки

Отже, проаналізувавши науково-педагогічну, методичну та спеціальну літературу, з'ясовано уточнено сутність понять "компетентність" і "комунікативна компетентність", а також висвітлено авторське тлумачення ключових понять "комунікативна компетентність майбутніх фахівців із психології" та "розвиток комунікативної компетентності майбутніх фахівців із психології".

Література

1. Бутенко Н.Ю., Приходько В.М., Федоренко Н. І. Комунікативні процеси у навчанні : навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / за заг. ред. Н.Ю. Бутенко. Київ: КНЕУ, 2004. 334 с.

2. Вдовенко І. С. Особливості навчання професійного спілкування студентів університету. Гуманізація навчально-виховного процесу: зб. наук. праць / за заг. ред. В. І. Сипченка. Вип. Ш.Ч. ІІ. Слов'янськ: СДПУ, 2010. С. 9-16.

3. Верченко Л.С. Розвиток соціально-комунікативної компетентності майбутніх викладачів закладів вищої освіти у процесі магістерської підготовки: дис. ... док. філос.: 015 Професійна освіта (за спеціалізаціями) / ВНЗ "Університет імені Альфреда Нобеля", Дніпро. 2020. 362 с.

4. Гальмаков В.С., Коноз К.О., Пухно С.В. Комунікативна компетентність як складова професіоналізму майбутнього фахівця. Сучасні проблеми експериментальної, теоретичної фізики та методики навчання фізики: VП Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Суми, 12-14 квітня 2021 р.) / за ред. О.М. Завражної. Суми: СумДПУ, 2021. С. 28-29.

5. Лахтадир О.В. Психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту: дис. ... канд. пед. наук: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г.С. Костюка. Київ. 2017. 261 с.

6. Мазоха І. Комунікативна компетентність та флексибільність особистості як основа професіоналізму психолога. Сучасна психологія: проблеми та перспективи. Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2021. С. 41-45.

7. Низовець О.А. Розвиток комунікативної компетентності у процесі професійної підготовки майбутніх психологів. Актуальні проблеми професійної діяльності молодих спеціалістів: зб. наук. праць. 2007. №3 (5). С. 355-362. https://ap.uu.edu.ua/article/252 (дата звернення: 04.11.2022).

8. Перегончук Н.В. Комунікативна компетентність майбутніх психологів. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. 2020. Т. 10. Вип. 23. С. 491-500.

9. Погрібна А. О., Яценко О.А. Комунікативна компетентність як складник професійної компетентності корекційних педагогів. Вчені записки ТНУ імені

10. І. Вернадського. Сер. Психологія. Київ: Гельветика, 2021. Т. 32 (71). № 2. С. 151-156.

11. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VII. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text (дата звернення: 02.10.2022).

12. Пузь І. В., Шевченко О.М. Значення комунікативної компетентності у професійному становленні майбутніх психологів. Психологічний самопис. 2018. № 4 (14).

13. 149-164.

14. Рабецька Н.Л. Формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціономічної сфери у професійній підготовці: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Держ. заклад "Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського", Одеса, 2018. 299 с.

15. Руденко Л., Сірко Р., Стельмах О., Вавринів О. Методичні засади формування комунікативної культури майбутніх психологів: посібник. Львів, 2020. 71 с.

16. Словник української мови: в 11 томах. 1973. Т. 4. С. 250. URL : http://sum.in.Ua/s/kompetencija (дата звернення: 02.11.2022).

17. Харківська А.А. Розвиток інформаційної та технічної компетентностей майбутніх учителів як педагогічна проблема. Проблеми трудової та професійної підготовки: зб. наук. пр. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Київ: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. Вип. 4. С. 171-177.

18. Харківська А. І. Дефініції понять "комунікативна культура майбутніх вихователів дошкільної освіти в умовах магістратури". Проблеми інженерно-педагогічної освіти. Харків: УІПА, 2018. Вип. 61. С. 145-154

19. References:

20. Butenko, N. Yu., Prykhodko, V. M., & Fedorenko N. I. (2004) Komunikatyvni protsesy u navchanni [Communicative processes in education]. N. Yu. Butenko (Ed.). Kyiv : KNEU [in Ukrainian].

21. Vdovenko, I. S. (2010) Osoblyvosti navchannia profesiinoho spilkuvannia studentiv universytetu [Peculiarities of teaching professional communication of university students]. V. I. Sypchenka (Ed.). Humanizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu - Humanization of the educational proces: Collection of scientific works, issue 52, part 2 (pp. 9-16). Sloviansk : SDPU [in Ukrainian].

22. Verchenko, L. S. (2020) Rozvytok sotsialno-komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh vykladachiv zakladiv vyshchoi osvity u protsesi mahisterskoi pidhotovky [Development of social and communicative competence of future teachers of higher education institutions in the process of master's training]. Doctor's thesis. Dnipro [in Ukrainian].

23. Halmakov, V. S., Konoz, K. O., & Pukhno, S. V. (2021) Komunikatyvna kompetentnist yak skladova profesionalizmu maibutnoho fakhivtsia [Communicative competence as a component of professionalism of the future specialist]. Suchasni problemy eksperymentalnoi, teoretychnoi fizyky ta metodyky navchannia fizyky [Modern problems of experimental, theoretical physics and teaching methods of physics : VII Proceedings of the th All-Ukrainian Scientific and Practical Conference]. O. M. Zavrazhnoi (Eds.). (pp. 28-29). Sumy : SumDPU [in Ukrainian].

24. Lakhtadyr, O. V. (2017) Psykholohichni osoblyvosti rozvytku komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv z fizychnoi kultury i sportu Psychological features of the development of communicative competence of future specialists in physical culture and sports]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

25. Mazokha, I. (2021) Komunikatyvna kompetentnist ta fleksybilnist osobystosti yak osnova profesionalizmu psykholoha [Communicative competence and flexibility of personality as the basis of professionalism of a psychologist]. Suchasna psykholohiia: problemy ta perspektyvy - Modern psychology: problems and prospects. (pp. 41-45). Izmail : RVV IDHU [in Ukrainian].

26. Nyzovets, O. A. (2007) Rozvytok komunikatyvnoi kompetentnosti u protsesi profesiinoi pidhotovky maibutnikh psykholohiv [The development of communicative competence in the process of professional training of future psychologists]. Aktualni problemy profesiinoi diialnosti molodykh spetsialistiv - Actual problems of the professional activity of young specialists: Collection of scientific works. 3 (5). (pp. 355-362). N.p. Retrieved from https://ap.uu.edu.ua/article/252 [in Ukrainian].

27. Perehonchuk, N.V. (2012) Komunikatyvna kompetentnist maibutnikh psykholohiv [Communicative competence of future psychologists]. Aktualni problemy psykholohii - Actualproblems of psychology: Collection of scientific works of G.S. Kostyuk Institute of Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. (Vols. 10). (issue 23). (pp. 491-500). N.p [in Ukrainian].

28. Pohribna, A. O., Yatsenko, O. A. (2021) Komunikatyvna kompetentnist yak skladnyk profesiinoi kompetentnosti korektsiinykh pedahohiv [Communicative competence as a component of professional competence of correctional teachers]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho - Scientific notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Ser. Psychology. (Vols. 32 (71). (pp. 151-156). Kyiv : Helvetyka [in Ukrainian].

29. Pro vyshchu osvitu : Zakon Ukrainy vid 01.07.2014 r. № 1556-VII [On higher education : Law of Ukraine from 01 July 2014, № 1556-VII] (2014). Verkhovna Rada Ukrainy : ofitsiinyi vebportal parlamentu Ukrainy ; Zakonodavstvo Ukrainy [Official webportal. Verkhovna Rada of Ukraine ; Law of Ukraine]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556- 18#Text [in Ukrainian].

30. Puz, I. V., & Shevchenko, O. M. (2018) Znachennia komunikatyvnoi kompetentnosti u profesiinomu stanovlenni maibutnikh psykholohiv [The value of communicative competence in the professional formation of future psychologists]. Psykholohichnyi samopys - Psychological journal. 4 (14). N.p. (pp. 149-164) [in Ukrainian].

31. Rabetska, N. L. (2018) Formuvannia komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv sotsionomichnoi sfery u profesiinii pidhotovtsi [Formation of communicative competence of future specialists in the socionomic sphere in professional training]. Candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].

32. Rudenko, L., Sirko, R., Stelmakh, O., & Vavryniv, O. (2020) Metodychni zasady formuvannia komunikatyvnoi kultury maibutnikh psykholohiv [Methodical principles of formation of communicative culture of future psychologists]. Lviv [in Ukrainian].

33. Slovnyk ukrainskoi movy [Dictionary of the Ukrainian language]. (1973). (Vols. 4). N.p. Retrieved from http://sum.in.ua/s/kompetencija [in Ukrainian].

34. Kharkivska, A. A. (2009) Rozvytok informatsiinoi ta tekhnichnoi kompetentnostei maibutnikh uchyteliv yak pedahohichna problema [Development of informational and technical competences of future teachers as a pedagogical problem]. Problemy trudovoi ta profesiinoi pidhotovky [Problems of labor and professional training]. Collection of scientific works of Scientific journal National Pedagogical Dragomanov University. (issue. 4). (pp. 171-177). Kyiv : Vyd-vo NPU im. M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

35. Kharkivska, A. I. (2018) Definitsii poniat "komunikatyvna kultura maibutnikh vykhovateliv doshkilnoi osvity v umovakh mahistratury" [Definitions of the concepts "communicative culture of future preschool teachers in the conditions of the master's degree"]. Problemy inzhenerno-pedahohichnoi osvity - Problems of Engineer-Pedagogical Education. (issue. 61). (pp 145-154). Kharkiv: UIPA [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru