Результати дослідження комунікативної компетентності старших дошкільників з інтелектуальними порушеннями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університету імені А.С. Макаренка

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Чобанян Анна Варужанівна кандидат психологічних наук,

старший викладач кафедри спеціальної та інклюзивної освіти

Колишкіна Алла Петрівна кандидат педагогічних наук

доцент кафедри дошкільної і початкової освіти

м. Суми

Анотація

порушення інтелектуальний розвиток діти

Сучасний етап розвитку нашої держави відзначається тенденцією зростання суспільної толерантності до особистості з порушеннями розвитку, що зумовлює посилення запиту громадськості до психологічної науки щодо пошуку ефективних шляхів соціальної адаптації дітей такої категорії відповідно до вимог суспільства. Особливо гостро ця проблема постає на перехідних етапах онтогенезу, що характеризуються появою нових соціальних умов розвитку, до яких дитина має адаптуватись. Діти досліджуваної категорії стикаються зі значними труднощами при вступі до школи, пов'язаними із зниженням пізнавальної активності й відсутністю психологічної готовності до входження в новий колектив. Нездатність використовувати засоби спілкування з дорослими й однолітками, несформованість різних видів діяльності, нездатність орієнтуватися у нових та проблемних ситуаціях тощо, веде до того, що подібна комунікативна неспроможність дітей зазначеної категорії залишає їх поза дитячим колективом. Авторами застосовано методи порівняння та систематизації дослідного матеріалу для визначення комунікативної компетентності в структурі соціальної готовності дітей зазначеної категорії до навчання в школі; дедуктивний - для системного опису явища, що досліджується; індуктивний - для встановлення закономірностей, систематизації результатів емпіричного дослідження; емпіричні: діагностичний комплекс для дослідження сформованості комунікативної компетентності за когнітивно-мотиваційним й поведінковим критеріями та їх показниками; математично-статистичні: критерій кутового перетворення Фішера для встановлення достовірності розбіжностей між показниками експериментальних груп.

За результатами емпіричного дослідження виявлено специфіку комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня, що конкретизується станом сформованості її критеріїв. У дітей зазначеної категорії спостерігається абсолютна несформованість комунікативної компетентності як в цілому, так і окремо за когнітивно-мотиваційним та поведінковим критерієм. Так, при недостатньому рівні сформованості за когнітивно-мотиваційним критерієм установлено переважання нульового рівня володіння комунікативними навичками, ситуативність висловлювань, превалювання спілкування ситуативно- ділового характеру, яке притаманне дітям більш раннього віку з типовим розвитком, а також схильність до уникнення проблемних ситуацій. Встановлено також значне переважання нульового рівня сформованості поведінкового критерію, що виявляється в несформованості адекватних способів спілкування, дефіциті комунікативної техніки як використання вербальних, так і невербальних засобів спілкування. Недостатність володіння позаситуативними формами спілкування виявляється в несформованості стійких мотивів спілкування з дорослими, у зниженні потреби в спілкуванні, низькому розвитку мовленнєвого спілкування, незацікавленості в контакті, невмінні орієнтуватися в ситуації спілкування, переважанні захисних реакцій уникнення й агресії. Це створює труднощі для повноцінного входження таких дітей у нове соціальне середовище та ефективної взаємодії з оточенням.

Ключові слова: старший дошкільний вік, порушення інтелектуального розвитку помірного ступеня, комунікативна компетентність.

Abstract

Chobanian Anna Varuzhanivna Сandidate of psychological sciences, senior lecturer of the Chair of Special and Inclusive Education, Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko, Sumy

Kolyshkina Alla Petrivna Сandidate of pedagogical sciences, associated prof. of the ^air of preschool and primary education, Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko, Sumy,

RESULTS OF RESEARCH OF COMMUNICATIVE COMPETENCE OF SENIOR PRESCHOOL STUDENTS WITH INTELLECTUAL DISORDERS

The current stage of the development of our country is marked by the tendency of increasing social tolerance towards individuals with developmental disorders, which leads to an increase in the public's demand for psychological science to find effective ways of social adaptation of children of this category in accordance with the requirements of society. This problem is especially acute during the transitional stages of ontogenesis, which are characterized by the emergence of new social conditions of development to which the child must adapt. Children of the studied category face significant difficulties when entering school, associated with a decrease in cognitive activity and a lack of psychological readiness to join a new team. The inability to use means of communication with adults and peers, the lack of formation of various types of activities, the inability to navigate in new and problematic situations, etc., leads to the fact that such communicative inability of children of the specified category leaves them outside the children's team.The authors applied the methods of comparison and systematization of research material to determine communicative competence in the structure of social readiness of children of the specified category to study at school; deductive - for a systematic description of the phenomenon under investigation; inductive - to establish regularities, systematize the results of empirical research; empirical: a diagnostic complex for studying the formation of communicative competence according to cognitive- motivational and behavioral criteria and their indicators; mathematical and statistical: Fisher's angular transformation criterion for establishing the reliability of differences between the indicators of experimental groups.

According to the results of the empirical study, the specifics of the communicative competence of older preschool children with intellectual developmental disorders of a moderate degree were revealed, which is specified by the state of formation of its criteria. In the children of this category, there is an absolute lack of communication competence, both in general and separately according to cognitive-motivational and behavioral criteria. Thus, with an insufficient level of formation according to the cognitive-motivational criterion, a predominance of a zero level of communication skills, situationality of statements, predominance of situational-business communication, which is characteristic of children of an earlier age with typical development, as well as a tendency to avoid problematic situations, was established.A significant predominance of the zero level of formation of the behavioral criterion was also established, which is manifested in the lack of formation of adequate methods of communication, the lack of communication techniques, both the use of verbal and non-verbal means of communication. The lack of mastery of extra-situational forms of communication is manifested in the lack of stable motives for communication with adults, in the reduction of the need for communication, low development of speech communication, lack of interest in contact, inability to orientate in the communication situation, predominance of protective reactions of avoidance and aggression. This creates difficulties for such children to fully enter a new social environment and to interact effectively with their environment.

Keywords: older preschool age, intellectual development impairment of a moderate degree, communicative competence.

Постановка проблеми

Діти з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня - це різнорідна група за ступенем виразності різних порушень й можливих перспектив розвитку. Однак, усім дітям зазначеної категорії властиве грубе недорозвинення всіх компонентів мовлення: лексичного, граматичного та фонетико-фонематичного. Складність мовленнєвого дефекту при порушеннях інтелектуального розвитку помірного ступеня визначається не тільки зовнішніми, складними морфологічними й функціональними порушеннями (С. Конопляста, В. Тарасун, М. Шеремет, Д. Шульженко), але й комунікативними труднощами, які призводять до ускладнень особистісної та соціальної адаптації, особливо при вступі до школи (О. Маллєр, І. Бгажнокова, В. Ліпакова).

Теоретичний аналіз науково-методичних джерел, засвідчив що психолінгвістичний аспект проблематики комунікативної компетентності висвітлено в працях Л. Виготського, О. Леонтьєва, О. Лурія, С. Рубінштейн. Оскільки, заїідноєвропейська психолінгвістика трактує мову як активну та цілеспрямовану мовну діяльність, досліджуючи комунікативну компетентність дітей із порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня, ми виходили з того, що дитина, може й не володіти загальновживаним мовленням, проте вона повинна розуміти звернену до неї мову й використовувати доступні їй засоби комунікації. На думку С. Рубінштейна, головними чинниками порушення мовлення в дітей з порушеннями інтелекту є «слабкість замикальної функції кори, повільне виникнення нових диференціальних зв'язків у роботі всіх аналізаторів» [21]. Як наслідок - у дітей цієї нозології повільно формуються диференціації в діяльності мовленнєво-слухового та мовленнєво-рухового аналізаторів: діти довго не розрізняють звуки мовлення, недостатньо чітко й точно розуміють та сприймають мовлення оточуючих.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На основі теоретичного аналізу [8]; [9]; [10]; [13]; [14] комунікативну компетентність дітей старшого дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня трактуємо як здатність ефективно взаємодіяти з оточуючими за допомогою особистісних ресурсів у соціокультурному середовищі й поза ним. Під особистісними ресурсами розуміємо когнітивно-мотиваційний і поведінковий критерії.

Когнітивно-мотиваційний критерій - є утворенням, розвиненим на основі знань, умінь і навичок, тобто здатності до здійснення відповідної психофізичному рівню дитини СДВ з ПІР ПС комунікативної діяльності, що виявляється в ході взаємодії з дорослими й однолітками. Ця здатність характеризує прагнення дитини до взаємодії та обумовлює готовність дитини СДВ з ПІР ПС використовувати різні види взаємодії в новій соціальній ролі «школяра».

На думку В. Шадрікова, поняття «здатність» характеризується як «властивість функціональних систем, що реалізує окремі психічні функції, що мають індивідуальну міру вираження, яка виявляється в успішності та якісній своєрідності освоєння та реалізації окремих психічних функцій». Оскільки когнітивний процес є характеристикою функціонування відповідної системи, автор виокремлює розумові здатності, наприклад, здатності сприйняття, пам'яті тощо [15, с. 51-53]. У межах окресленої позиції, здатність пов'язана із загальною стороною функціонування психіки, яка виявляється не в конкретній діяльності, а в загальних формах активності дитини старшого дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня.

У той самий час під комунікативною здатністю науковці розуміють властивості особистості, які забезпечують ефективність її комунікативної діяльності з іншими суб'єктами пізнавальної діяльності та психологічну сумісність у діяльності. До числа комунікативних здатностей належать наявність установки на спілкування, тобто готовність індивіда до мовної активності, яка залежить від потреб і об'єктивної ситуації, рівень потреби в спілкуванні: в її основі лежить мотив і мета, тобто спонукальні фактори мовленнєвої дії, а також денотат значення мовленнєвого висловлювання (мовленнєві наміри визначають мовленнєву поведінку комунікантів).

Другим критерієм, є поведінковий, який складається з вибору адекватних спосіб спілкування, вибору етично-ціннісних зразків поведінки. У працях О. Леонтьєва зазначено, що вербальна й невербальна системи знаків взаємопов'язані таким чином, що в межах мовленнєвої діяльності вони досягають свого значення й цінності тільки в умовах взаємної інтеграції та взаємної присутності. Проте, дослідження зарубіжних психологів і психолінгвістів (М. Л^уіє, R. BirdwhisteП, P. Ekman), доводять той факт, що невербальні засоби відіграють суттєву роль не тільки в спілкуванні, але й у мовленнєво-утворювальних процесах і у процесі сприймання мовлення.

Поділяємо погляди І. Мартиненко щодо посилення особливої уваги щодо використання невербальних засобів у процесі спілкування осіб із порушеннями психофізичного розвитку. Як зазначає авторка, така необхідність зумовлена тим фактом, що значна частина осіб із тяжкими порушеннями розвитку неспроможна оволодіти мовленням, як засобом комунікації. Значне недорозвинення або відсутність мовлення впливає не тільки на становлення інтелекту, але й на процес соціальної адаптації цих осіб. Відповідно, у показниках поведінкового критерію визначені й невербальні засоби комунікації.

Утім, ці дослідження виконано на різному методологічному підґрунті, що не дозволяє лише на основі результатів теоретичного аналізу проблеми розробити комплексну систему розвитку комунікативної компетентності дітей зазначеної категорії.

Метою статті є оформлення результатів дослідження комунікативної компетентності старших дошкільників з інтелектуальними порушеннями.

Виклад основного матеріалу

Для нашого дослідження мав інтерес процес вивчення когнітивно-мотиваційного й поведінкового критеріїв сформованості комунікативної компетентності дітей 5-7 років з ПІР ПС у порівнянні із дітьми старшого дошкільного віку з ПІР ЛС.

Для забезпечення достовірності положень, висновків і розв'язання окреслених завдань дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичні: порівняння та систематизація дослідного матеріалу для визначення комунікативної компетентності в структурі соціальної готовності дітей зазначеної категорії до навчання в школі; дедуктивний - для системного опису явища, що досліджується; індуктивний - для встановлення закономірностей, систематизації результатів емпіричного дослідження; емпіричні: діагностичний комплекс для дослідження сформованості комунікативної компетентності за когнітивно-мотиваційним критерієм та його показниками: практична готовність дитини до певного виду комунікації з дорослими й однолітками («Методика дослідження стану імпресивного, експресивного мовлення й засобів альтернативної комунікації» І. Агаєвої, Л. Лопатіної); прагнення до взаємодії, здатність використовувати види взаємодії («Методика вивчення провідної форми спілкування з дорослими» О. Смирнової, А. Рузьскої); за поведінковим критерієм і такими показниками, як: вибір адекватних способів спілкування (вербальні та невербальні засоби спілкування), вибір етично-ціннісних зразків поведінки (Методика «Картинки» О. Смирнова).

Вивчення специфіки комунікативної компетентності дітей зазначеної категорії здійснювалося за критеріями, з урахуванням порівняльного принципу шляхом співставлення результатів дітей з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня (далі - ПІР ПС) із показниками дітей з порушення інтелектуального розвитку легкого ступеня (далі - ПІР ЛС).

Під час аналізу даних, отриманих в ході констатувального етапу дослідження, можемо зробити висновок про те, що дітям старшого дошкільного віку з ПІР ПС властивий низький рівень володіння комунікативними навичками, ситуативність висловлювань, превалювання спілкування ситуативно-ділового характеру й уникнення проблемних ситуацій, що, в свою чергу, є перепоною для повноцінного входження в соціокультурне середовище й ефективної взаємодії з оточенням. Недостатність володіння позаситуативними формами спілкування виявляється в несформованості стійких мотивів спілкування з дорослими, в зниженні потреби в спілкуванні, несформованості мовленнєвого спілкування та в особливостях поведінки (незацікавленість у контакті, невміння орієнтуватися в ситуації спілкування, уникненні, агресії).

Подані у підрозділі дані дослідження рівня сформованості комунікативної компетентності старших дошкільників із ПІР ПС вказують на залежність рівня сформованості комунікативних умінь від ступеня порушення інтелектуального розвитку, хоча загальна вікова динаміка розвитку комунікативних умінь дітей зазначеної категорії є позитивною, однак порівняно з отриманими даними з дітьми з ПІР ЛС свідчить про певну специфіку, яка у майбутньому матиме негативний характер у аспекті соціально-психологічної адаптації до умов шкільного навчання та соціальної інтеграції.

Результати дослідження комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня дають змогу говорити про те, що в дітей зазначеної категорії спостерігається несформованість засобів комунікації як з однолітками, так і з дорослими, пошуку шляхів вирішення проблемних/конфліктних ситуацій, що, у свою чергу, негативно позначиться на включенні дитини до шкільного навчання, адже внаслідок низької комунікативної спроможності дитина ризикує опинитися поза межами дитячого колективу. Переважання нульового рівня комунікативного компоненту обумовлене труднощами розуміння зверненого мовлення, нездатністю вступати в процес спілкування, несформованістю знань щодо правил культури спілкування у відносинах з однолітками, дорослими, відсутністю самоконтролю/взаємоконтролю в ситуаціях спілкування, несформованістю вмінь співвідносити засоби вербального й невербального спілкування

Можемо зробити висновок, що розвиток комунікативної компетентності дітей СДВ із ПІР ПС передбачає необхідність як цілеспрямованого, так і спонтанного научіння, яке відбувається шляхом наслідування та тренування зразків комунікативної поведінки значущих інших у спеціально-організованій корекційно-розвивальній роботі.

За результатами емпіричного дослідження виявлено специфіку комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку з ПІР ПС, що конкретизується станом сформованості її критеріїв (табл. 1).

Таблиця 1